Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Одо́, єпископ Байо́ (або Одон; англ. Odon of Bayeux; бл. 1036 — лютий 1097, Палермо) — один з найближчих соратників Вільгельма Завойовника, активний учасник нормандського завоювання Англії та неодноразовий регент країни під час відсутності короля, єпископ нормандського міста Байо (з 1049 р.) та 1-й граф Кентський (1067—1082, 1087—1088).
| Одо, єпископ Байо | |
|---|---|
| фр. Odon de Bayeux англ. Odon of Bayeux | |
 | |
| Народився | 1030-ті Нормандія |
| Помер | 1097 Палермо, Королівство Італія |
| Поховання | Кафедральний собор Палермо |
| Країна |  Нормандське герцогствоКоролівство Англія |
| Діяльність | католицький священник, католицький єпископ |
| Знання мов | латина |
| Титул | граф[d] |
| Конфесія | католицька церква |
| Батько | d[2] |
| Мати | d[2] |
| Брати, сестри | Вільгельм I Завойовник і Роберт, граф де Мортен |
| Діти | d[3] |
| |
Юність
Одо був сином Херлеви, матері Вільгельма Завойовника, та її офіційного чоловіка Херлуїна де Контевіля. Таким чином, Одо був рідним братом Роберта, графа Мортена та єдинокровним братом Вільгельма І, герцога Нормандії, а пізніше і короля Англії. Точний рік народження Одо не відомий: зазвичай називають 1036, але деякі історики висунули припущення, що він народився дещо раніше, 1030 року, і, відповідно, коли 1049 року за ініціативою герцога Вільгельма Одо отримав кафедру єпископа Байо, йому було не 14, а 19 років.
Нормандське завоювання
Хоча Одо був священнослужителем, він відоміший як воєначальник та державний діяч. Він брав участь у формуванні флоту для нормандського вторгнення в Англію 1066 року, супроводжував герцога Вільгельма у його поході та був присутній у нормандській армії під час битви при Гастінгсі, ймовірно, напучуючи війська перед битвою.
На початку 1067 року Одо отримав титул графа Кентського, а вже у кінці березня того ж року, коли король Вільгельм відправився до Нормандії, йому, разом з Вільямом Фіц-Осберном було доручено управління Англією за відсутності короля. Одним із головних завдань Одо у цей період стала організація оборони південного узбережжя країни для упередження можливого вторгнення данців або вигнаних англосаксів. Центральним елементом цієї системи оборони стала фортеця Дувра. У той же час Одо був вимушений придушувати заворушення англосаксонської знаті на північ від Темзи. Поки єпископ приводив до підпорядкування Середню Англію, у Кенті висадився Євстахій II, граф Булонський, дальній родич короля Едуарда Сповідника, якого підтримала частина англосаксонського населення південно-східної Англії. Та намагання Євстахія захопити Дувр провалились, і його флот був вимушений повернутись до Булоні. У свою чергу, Одо швидко придушив англосаксонські виступи у Кенті й відновив порядок у цій частині країни. Нова перевірка системи оборони, створеної єпископом Одо у південно-східній Англії, мала місце у кінці 1069 року, коли на допомогу англосаксам прибув великий флот короля Данії Свена Естрідсена. Загонам Одо вдалось перешкодити висадці данців у Дуврі, Сандвічі та Іпсвічі, після чого Свен пішов на північ, до менш укріплених берегів Нортумбрії.
Одо залишався одним з наближених до Вільгельма аристократів протягом 1080-х років. У період довготривалого знаходження Вільгельма І у Нормандії між 1077 та 1080 роками Одо став фактично віце-королем Англії. Йому було доручено розгляд усіх судових справ, що входили до компетенції короля, від імені Вільгельма він засвідчував земельні дарування та інші операції із землею, конфіскованою у англосаксонської знаті; а також видавав за своїм підписом королівські укази (англ. writs). Хоча твердження хроністів XII століття, що Одо був призначений головним суддею Англії, мабуть, не відповідає дійсності, його повноваження були близькими до цього.
1075 року Одо очолив королівську армію, що придушила «заколот трьох графів», а у 1080 загони єпископа спустошили Нортумбрію на північ від Тису, ліквідувавши останні осередки англосаксонського супротиву нормандській владі. Жорстокість, що була проявлена єпископом у Північній Англії, послужила причиною негативного відношення до його особи багатьох середньовічних хроністів.
Арешт
1082 року Одо був несподівано заарештований та ув'язнений за те, що планував військову експедицію до Італії. Мотиви, через які єпископ збирався відправитись до Італії, точно не встановлені. Середньовічні хроністи уважали, що Одо таким чином намагався забезпечити своє обрання папою римським: саме у цей час різко загострились відносини між папою св. Григорієм VII та імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. Однак, джерела XI століття не згадують про його бажання посісти престол Святого Петра. З іншої сторони, у випадку, якщо для своєї експедиції до Італії Одо намагався вербувати англонормандських лицарів, це справді могло викликати різку реакцію короля: відомо декілька випадків, коли Вільгельм конфісковував землі лицарів, що за прикладом своїх предків відправлялись шукати військового щастя в інших землях. Як би там не було, наступні 5 років єпископ провів у в'язниці, а його володіння та титули були конфісковані королем. Суттєво, що під час процесу Одо судили саме як графа, не згадуючи про його духовний сан і не претендуючи на його зміщення з єпископської кафедри. Вільгельм не бажав втручатись у компетенцію церковного права. Пізніше цей прецедент неодноразово використовувався англійськими королями для боротьби з непокірними священнослужителями. Лише на смертному одрі, у 1087, Вільгельм поступився наполяганням брата Роберта, графа Мортена, звільнив Одо й повернув тому його володіння.
Повстання 1088 року
Коли після смерті Вільгельма І на англійський престол вступив його другий син Вільгельм II Руфус, єпископ Одо став організатором великого повстання англонормандських баронів проти нового короля. Можливо, причиною виступу Одо став той факт, що провідні місця при Вільгельмі ІІ зайняли Ланфранк та Вільгельм де Сен-Кале, давні противники Одо. Йому вдалось залучити на свою сторону більшість англійських баронів, незадоволених розділенням монархії після смерті Завойовника, у результаті чого вони опинились васалами двох монархів: Вільгельма ІІ за англійські володіння та Роберта Куртгеза за нормандські. Вільям Мальмсберійський повідомляє про те, що у повстанні 1088 року взяли участь «майже всі норманни». Хоча це явне перебільшення (, , та деякі інші великі магнати підтримали короля), розмах повстання був безпрецедентним.
Метую заколоту було повалення Вільгельма ІІ та передача англійського престолу старшому синові Завойовника герцогу Нормандії Роберту ІІІ. Осередки повстання розташовувались практично в усіх англійських областях: у Нортумбрії, Східній Англії, Лестерширі, валлійських марках, Бристолі, Сомерсеті та південно-східних графствах. Більшість виступів були достатньо швидко придушені. Загони та баронів англо-валлійського прикордоння були розбиті у Вустерширі єпископом . Армія єпископа Кутанса і Роберта де Мобрея була зупинена біля Ілчестера. Найнебезпечнішим було повстання у Кенті та Суссексі, де діяв Одо, єпископ Байо разом зі своїм братом Робертом де Мортеном. Їх резиденцією став замок Певенсі на узбережжі Ла-Маншу. Тут також висадились загони герцога Нормандії на чолі з , які зайняли Рочестер.
Але королю Вільгельму ІІ вдалось заручитись підтримкою англійської церкви та англосаксонського населення: саме англосаксонський фірд вніс вирішальний внесок у розгром баронів західних графств і сформував ядро королівської армії. Цьому сприяло звернення короля до народу з обіцянкою справедливого правління та відновлення «найкращих законів, що коли-небудь існували на цій землі». Скоро Вільгельм захопив , а після шеститижневої облоги взяв Певенсі, де в полон до короля потрапили єпископ Одо та Роберт де Мортен. Потім його війська рушили до Рочестера. Під тиском короля Одо домовився про умови капітуляції з оборонцем замку Робертом Беллемським, але під час переговорів Одо був полонений заколотниками (можливо він за своєю ініціативою перебіг до їхнього табору). У результаті облога продовжувалась. Замок був укріплений Робертом Беллемським, одним з найкращих військових інженерів того часу, і продовжував чинити опір упродовж декількох місяців. Лише голод вимусив заколотників капітулювати. Це означало кінець повстання. Король оголосив амністію учасникам заколоту і зберіг за ними їхні земельні володіння. Єдиним винятком став головний організатор виступу: Одо було позбавлено всіх титулів та земель і вигнано з Англії.
Решту свого життя Одо провів у Нормандії, при дворі герцога Роберта Куртгеза. 1096 року, у складі загонів герцога Роберта, Одо відправився у хрестовий похід до Палестини, але на самому початку 1097 року помер у Палермо, на Сицилії.
Особистість
Одо в уявлені середньовічних хроністів був людиною безмежних амбіцій, який не зупинявся заради свого збагачення перед розбоєм та насильством. Він, безумовно, у першу чергу був воїном та державним діячем, а не служитилем церкви. Та, як багато середньовічних прелатів, Одо опікувався мистецтвом та заохочував освіту. У Байо він почав будівництво прекрасного собору, створив церковну школу, а також, можливо, узяв участь у створенні однієї з ранніх версій «Пісні про Роланда». Найбільшим досягненням Одо у сфері мистецтва стало створення на його замовлення «килиму з Байо», видатного пам'ятника середньовічного образотворчого мистецтва.
Виноски
- Bates D. Odo, earl of Kent // Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004. — doi:10.1093/REF:ODNB/20543
- Lundy D. R. The Peerage
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Ордерик Віталій. Historia Ecclesiastica; Вільям Мальмсберійський. Gesta Regum.
- Вильям Мальмсберийский. Gesta Regnum.
- Ордерик Виталий. Historia Ecclesiastica.
Література
- The Complete Peerage(англ.)
- Stenton, F.: Anglo-Saxon England. — Oxford, 1971
- Poole, A. L.: From Domesday Book to Magna Carta 1087—1216. — Oxford, 1956
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Odo yepiskop Bajo abo Odon angl Odon of Bayeux bl 1036 lyutij 1097 Palermo odin z najblizhchih soratnikiv Vilgelma Zavojovnika aktivnij uchasnik normandskogo zavoyuvannya Angliyi ta neodnorazovij regent krayini pid chas vidsutnosti korolya yepiskop normandskogo mista Bajo z 1049 r ta 1 j graf Kentskij 1067 1082 1087 1088 Odo yepiskop Bajofr Odon de Bayeux angl Odon of BayeuxNarodivsya 1030 ti NormandiyaPomer 1097 Palermo Korolivstvo ItaliyaPohovannya Kafedralnij sobor PalermoKrayina Normandske gercogstvo Korolivstvo AngliyaDiyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskopZnannya mov latinaTitul graf d Konfesiya katolicka cerkvaBatko d 2 Mati d 2 Brati sestri Vilgelm I Zavojovnik i Robert graf de MortenDiti d 3 Mediafajli u Vikishovishi Odo blagoslovlyaye armiyu Vilgelma pered bitvoyu pri Gastingsi Fragment kilima z BajoYunistOdo buv sinom Herlevi materi Vilgelma Zavojovnika ta yiyi oficijnogo cholovika Herluyina de Kontevilya Takim chinom Odo buv ridnim bratom Roberta grafa Mortena ta yedinokrovnim bratom Vilgelma I gercoga Normandiyi a piznishe i korolya Angliyi Tochnij rik narodzhennya Odo ne vidomij zazvichaj nazivayut 1036 ale deyaki istoriki visunuli pripushennya sho vin narodivsya desho ranishe 1030 roku i vidpovidno koli 1049 roku za iniciativoyu gercoga Vilgelma Odo otrimav kafedru yepiskopa Bajo jomu bulo ne 14 a 19 rokiv Normandske zavoyuvannyaHocha Odo buv svyashennosluzhitelem vin vidomishij yak voyenachalnik ta derzhavnij diyach Vin brav uchast u formuvanni flotu dlya normandskogo vtorgnennya v Angliyu 1066 roku suprovodzhuvav gercoga Vilgelma u jogo pohodi ta buv prisutnij u normandskij armiyi pid chas bitvi pri Gastingsi jmovirno napuchuyuchi vijska pered bitvoyu Na pochatku 1067 roku Odo otrimav titul grafa Kentskogo a vzhe u kinci bereznya togo zh roku koli korol Vilgelm vidpravivsya do Normandiyi jomu razom z Vilyamom Fic Osbernom bulo dorucheno upravlinnya Angliyeyu za vidsutnosti korolya Odnim iz golovnih zavdan Odo u cej period stala organizaciya oboroni pivdennogo uzberezhzhya krayini dlya uperedzhennya mozhlivogo vtorgnennya danciv abo vignanih anglosaksiv Centralnim elementom ciyeyi sistemi oboroni stala fortecya Duvra U toj zhe chas Odo buv vimushenij pridushuvati zavorushennya anglosaksonskoyi znati na pivnich vid Temzi Poki yepiskop privodiv do pidporyadkuvannya Serednyu Angliyu u Kenti visadivsya Yevstahij II graf Bulonskij dalnij rodich korolya Eduarda Spovidnika yakogo pidtrimala chastina anglosaksonskogo naselennya pivdenno shidnoyi Angliyi Ta namagannya Yevstahiya zahopiti Duvr provalilis i jogo flot buv vimushenij povernutis do Buloni U svoyu chergu Odo shvidko pridushiv anglosaksonski vistupi u Kenti j vidnoviv poryadok u cij chastini krayini Nova perevirka sistemi oboroni stvorenoyi yepiskopom Odo u pivdenno shidnij Angliyi mala misce u kinci 1069 roku koli na dopomogu anglosaksam pribuv velikij flot korolya Daniyi Svena Estridsena Zagonam Odo vdalos pereshkoditi visadci danciv u Duvri Sandvichi ta Ipsvichi pislya chogo Sven pishov na pivnich do mensh ukriplenih beregiv Nortumbriyi Odo zalishavsya odnim z nablizhenih do Vilgelma aristokrativ protyagom 1080 h rokiv U period dovgotrivalogo znahodzhennya Vilgelma I u Normandiyi mizh 1077 ta 1080 rokami Odo stav faktichno vice korolem Angliyi Jomu bulo dorucheno rozglyad usih sudovih sprav sho vhodili do kompetenciyi korolya vid imeni Vilgelma vin zasvidchuvav zemelni daruvannya ta inshi operaciyi iz zemleyu konfiskovanoyu u anglosaksonskoyi znati a takozh vidavav za svoyim pidpisom korolivski ukazi angl writs Hocha tverdzhennya hronistiv XII stolittya sho Odo buv priznachenij golovnim suddeyu Angliyi mabut ne vidpovidaye dijsnosti jogo povnovazhennya buli blizkimi do cogo 1075 roku Odo ocholiv korolivsku armiyu sho pridushila zakolot troh grafiv a u 1080 zagoni yepiskopa spustoshili Nortumbriyu na pivnich vid Tisu likviduvavshi ostanni oseredki anglosaksonskogo suprotivu normandskij vladi Zhorstokist sho bula proyavlena yepiskopom u Pivnichnij Angliyi posluzhila prichinoyu negativnogo vidnoshennya do jogo osobi bagatoh serednovichnih hronistiv Aresht1082 roku Odo buv nespodivano zaareshtovanij ta uv yaznenij za te sho planuvav vijskovu ekspediciyu do Italiyi Motivi cherez yaki yepiskop zbiravsya vidpravitis do Italiyi tochno ne vstanovleni Serednovichni hronisti uvazhali sho Odo takim chinom namagavsya zabezpechiti svoye obrannya papoyu rimskim same u cej chas rizko zagostrilis vidnosini mizh papoyu sv Grigoriyem VII ta imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Genrihom IV Odnak dzherela XI stolittya ne zgaduyut pro jogo bazhannya posisti prestol Svyatogo Petra Z inshoyi storoni u vipadku yaksho dlya svoyeyi ekspediciyi do Italiyi Odo namagavsya verbuvati anglonormandskih licariv ce spravdi moglo viklikati rizku reakciyu korolya vidomo dekilka vipadkiv koli Vilgelm konfiskovuvav zemli licariv sho za prikladom svoyih predkiv vidpravlyalis shukati vijskovogo shastya v inshih zemlyah Yak bi tam ne bulo nastupni 5 rokiv yepiskop proviv u v yaznici a jogo volodinnya ta tituli buli konfiskovani korolem Suttyevo sho pid chas procesu Odo sudili same yak grafa ne zgaduyuchi pro jogo duhovnij san i ne pretenduyuchi na jogo zmishennya z yepiskopskoyi kafedri Vilgelm ne bazhav vtruchatis u kompetenciyu cerkovnogo prava Piznishe cej precedent neodnorazovo vikoristovuvavsya anglijskimi korolyami dlya borotbi z nepokirnimi svyashennosluzhitelyami Lishe na smertnomu odri u 1087 Vilgelm postupivsya napolyagannyam brata Roberta grafa Mortena zvilniv Odo j povernuv tomu jogo volodinnya Povstannya 1088 rokuRuyini zamku Pevensi Koli pislya smerti Vilgelma I na anglijskij prestol vstupiv jogo drugij sin Vilgelm II Rufus yepiskop Odo stav organizatorom velikogo povstannya anglonormandskih baroniv proti novogo korolya Mozhlivo prichinoyu vistupu Odo stav toj fakt sho providni miscya pri Vilgelmi II zajnyali Lanfrank ta Vilgelm de Sen Kale davni protivniki Odo Jomu vdalos zaluchiti na svoyu storonu bilshist anglijskih baroniv nezadovolenih rozdilennyam monarhiyi pislya smerti Zavojovnika u rezultati chogo voni opinilis vasalami dvoh monarhiv Vilgelma II za anglijski volodinnya ta Roberta Kurtgeza za normandski Vilyam Malmsberijskij povidomlyaye pro te sho u povstanni 1088 roku vzyali uchast majzhe vsi normanni Hocha ce yavne perebilshennya ta deyaki inshi veliki magnati pidtrimali korolya rozmah povstannya buv bezprecedentnim Metuyu zakolotu bulo povalennya Vilgelma II ta peredacha anglijskogo prestolu starshomu sinovi Zavojovnika gercogu Normandiyi Robertu III Oseredki povstannya roztashovuvalis praktichno v usih anglijskih oblastyah u Nortumbriyi Shidnij Angliyi Lestershiri vallijskih markah Bristoli Somerseti ta pivdenno shidnih grafstvah Bilshist vistupiv buli dostatno shvidko pridusheni Zagoni ta baroniv anglo vallijskogo prikordonnya buli rozbiti u Vustershiri yepiskopom Armiya yepiskopa Kutansa i Roberta de Mobreya bula zupinena bilya Ilchestera Najnebezpechnishim bulo povstannya u Kenti ta Susseksi de diyav Odo yepiskop Bajo razom zi svoyim bratom Robertom de Mortenom Yih rezidenciyeyu stav zamok Pevensi na uzberezhzhi La Manshu Tut takozh visadilis zagoni gercoga Normandiyi na choli z yaki zajnyali Rochester Ale korolyu Vilgelmu II vdalos zaruchitis pidtrimkoyu anglijskoyi cerkvi ta anglosaksonskogo naselennya same anglosaksonskij fird vnis virishalnij vnesok u rozgrom baroniv zahidnih grafstv i sformuvav yadro korolivskoyi armiyi Comu spriyalo zvernennya korolya do narodu z obicyankoyu spravedlivogo pravlinnya ta vidnovlennya najkrashih zakoniv sho koli nebud isnuvali na cij zemli Skoro Vilgelm zahopiv a pislya shestitizhnevoyi oblogi vzyav Pevensi de v polon do korolya potrapili yepiskop Odo ta Robert de Morten Potim jogo vijska rushili do Rochestera Pid tiskom korolya Odo domovivsya pro umovi kapitulyaciyi z oboroncem zamku Robertom Bellemskim ale pid chas peregovoriv Odo buv polonenij zakolotnikami mozhlivo vin za svoyeyu iniciativoyu perebig do yihnogo taboru U rezultati obloga prodovzhuvalas Zamok buv ukriplenij Robertom Bellemskim odnim z najkrashih vijskovih inzheneriv togo chasu i prodovzhuvav chiniti opir uprodovzh dekilkoh misyaciv Lishe golod vimusiv zakolotnikiv kapitulyuvati Ce oznachalo kinec povstannya Korol ogolosiv amnistiyu uchasnikam zakolotu i zberig za nimi yihni zemelni volodinnya Yedinim vinyatkom stav golovnij organizator vistupu Odo bulo pozbavleno vsih tituliv ta zemel i vignano z Angliyi Reshtu svogo zhittya Odo proviv u Normandiyi pri dvori gercoga Roberta Kurtgeza 1096 roku u skladi zagoniv gercoga Roberta Odo vidpravivsya u hrestovij pohid do Palestini ale na samomu pochatku 1097 roku pomer u Palermo na Siciliyi OsobististOdo v uyavleni serednovichnih hronistiv buv lyudinoyu bezmezhnih ambicij yakij ne zupinyavsya zaradi svogo zbagachennya pered rozboyem ta nasilstvom Vin bezumovno u pershu chergu buv voyinom ta derzhavnim diyachem a ne sluzhitilem cerkvi Ta yak bagato serednovichnih prelativ Odo opikuvavsya mistectvom ta zaohochuvav osvitu U Bajo vin pochav budivnictvo prekrasnogo soboru stvoriv cerkovnu shkolu a takozh mozhlivo uzyav uchast u stvorenni odniyeyi z rannih versij Pisni pro Rolanda Najbilshim dosyagnennyam Odo u sferi mistectva stalo stvorennya na jogo zamovlennya kilimu z Bajo vidatnogo pam yatnika serednovichnogo obrazotvorchogo mistectva VinoskiBates D Odo earl of Kent Oxford Dictionary of National Biography C Matthew Oxford OUP 2004 doi 10 1093 REF ODNB 20543 d Track Q17565097d Track Q77820605d Track Q3017471d Track Q5145336d Track Q34217d Track Q217595 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Orderik Vitalij Historia Ecclesiastica Vilyam Malmsberijskij Gesta Regum Vilyam Malmsberijskij Gesta Regnum Orderik Vitalij Historia Ecclesiastica LiteraturaThe Complete Peerage angl Stenton F Anglo Saxon England Oxford 1971 Poole A L From Domesday Book to Magna Carta 1087 1216 Oxford 1956