Моне Клод

Оскар-Клод Моне́ (фр. Oscar-Claude Monet; 14 листопада 1840(18401114), Париж, Королівство Франція — 5 грудня 1926, Живерні) — французький живописець, один із засновників імпресіонізму.

Клод Моне
фр. Oscar-Claude Monet
Робота художника П'єра-Огюста Ренуара
При народженні	фр. Oscar-Claude Monet
Народження	14 листопада 1840(1840-11-14) Париж, Королівство Франція
Смерть	5 грудня 1926(1926-12-05) (86 років)
	Живерні, Французька республіка (рак легень)
Поховання	Живерні
Національність	француз
Країна	Франція^[1]^[2]
Жанр	живопис
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність	художник, графік
Напрямок	імпресіонізм
Вплив	Ежен Буден
Вчитель	Шарль Глейр
Відомі учні	^d, ^d, Робер Антуан Пеншон і ^d
Твори	Враження. Схід сонця, Тераса в Сент-Адресс, ^d, ^d, Водяні лілії і ^d
У шлюбі з	Камілла Донсьє і ^d
Діти	^d і ^d
Брати, сестри	^d
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, ^d, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)^[4], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв^[5], Колекція Фріка^[6], Музей мистецтва Метрополітен, Музей мистецтв Філадельфії, ^d, ^d, Музей Креллер-Мюллер, Музей Галуста Гюльбенкяна, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Базеля, ^d, ^d, Національний музей Кардіффа, Веймарський палац, ^d, ^d, ^d, Музей д'Орсе, Музей сучасного мистецтва, Гарвардський художній музей, ^d, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Мілвокі, Монреальський музей красних мистецтв, ^d, ^d, ^d, Ліонський музей красних мистецтв, ^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, Нова гліптотека Карлсберга, Художній музей Сент-Луїса, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей Унтерлінден, ^d, ^d, Художній музей Вірджинії, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей витончених мистецтв, ^d, ^d, Музей мистецтва Самуеля П. Харна, Мистецький музей Лоу, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Гамбурзька картинна галерея, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Стара національна галерея, ^d, Художній музей Північної Кароліни, Музей Ізраїлю, ^d, Далласький музей мистецтв, Художня галерея і музей Келвінгроув, Музей Шелбурн, Музей мистецтв Толедо, Портландський мистецький музей, Музей Фабра, Художній музей Фогга^[d], ^d, Тель-Авівський музей мистецтв, ^d, ^d, Музей Мармоттан-Моне, Ермітаж, Бременська картинна галерея, ^d, Національний музей, ^d, Національна галерея, Музей Оранжері, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Музей мистецтва Сан-Паулу, Художній музей Волтерс, ^d, ^d, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Рейксмузей, Музей Фолькванг, ^d, Національний музей Сербії, ^d, Руанський музей образотворчого мистецтва, ^d, Нантський музей образотворчого мистецтва, ^d, Художній музей, Державні художні зібрання Дрездена, Альбертіна, Національна галерея Ірландії, Музей Ван Гога, Музей Соломона Гуггенгайма, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, ^d, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Художній музей Сієтла, Національна галерея, Музей Ханенків, ^d, Міський музей (Амстердам), Гаазький муніципальний музей, Бруклінський музей, Національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва^[7], Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей Гаммера, Денверський художній музей, Галерея мистецтв Вокера, ^d, ^d, Національний музей у Варшаві, ^d, Баварські державні колекції картин, ^d, ^d, Вустерський музей мистецтв, ^d, ^d, Галерея мистецтв Коркоран, Музей мистецтв Цинциннаті, ^d, ^d, ^d, Національна галерея Австралії, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Єльського університету, ^d, ^d, Музей Фіцвільяма, ^d, Художня галерея Онтаріо, ^d, Женевський музей мистецтва і історії, ^d, Ашмолеан музей, Гай (музей мистецтва), ^d, Гетеборзький художній музей, ^d, ^d, ^d, Музей Нортона Саймона, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d^[8], ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Балтиморський музей мистецтв, ^d, ^d, Музей Родена, Детройтський інститут мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Клівлендський музей мистецтв, ^d, Музей мистецтва Нортона, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музей мистецтв Фенікса, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Національний музей мистецтв Румунії, Музей фюрера, ^d, ^d, ^d, Національна галерея Шотландії, ^d, ^d, Королівські музеї витончених мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Автограф
Клод Моне у Вікісховищі

Не плутати з Едуаром Мане.

Життєпис

Народився 14 листопада 1840 року в Парижі. Коли хлопчикові було 5 років, родина переїхала до Нормандії, у Гавр. Батько хотів, щоб Клод став бакалійником і приєднався до сімейного бізнесу, але син з дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом, зокрема із задоволенням малював карикатури. На морському узбережжі Нормандії Моне зустрів Ежена Будена, відомого пейзажиста і одного з провісників імпресіонізму. Буден показав юному художнику деякі прийоми живописної роботи з натури.

У 1860 році призваний до армії і потрапив до Алжиру, але там він захворів на тиф. Втручання тітоньки допомогло художнику демобілізуватися, і він повернувся додому вже у 1862 році.

Вступив до університету на факультет мистецтв, але швидко розчарувався в пануючому там підході до живопису. Покинувши навчальний заклад, він незабаром вступив у студію живопису, яку організував Шарль Глейр. У студії він познайомився з такими художниками як Огюст Ренуар і Фредерік Базіль. Вони були практично однолітками, дотримувалися схожих поглядів на мистецтво і незабаром склали кістяк групи імпресіоністів.

Популярність Моне приніс портрет Камілли Донсьє «Жінка в зеленому», намальований у 1866 році. Вона потім стала дружиною художника, і у них народився син Жан.

Після початку франко-пруської війни в 1870 році їде у Сполучене Королівство, де знайомиться з роботами Джона Констебла і Вільяма Тернера. У березні 1871 року залишив Лондон і став жити в (Нідерланди), де він написав 25 картин. Крім того він перший раз побував в сусідньому Амстердамі.

У жовтні або листопаді 1871 року повернувся до Франції. З грудня 1871 по 1878 рік він жив у Аржантейлі, селі на правому березі річки Сени поблизу Парижа, яке було популярним місцем недільного відпочинку для парижан. Там написані деякі з його найвідоміших робіт.

Будинок Моне у Живерні, вид з саду

Наприкінці 1872 року пише свій знаменитий пейзаж «Враження. Схід сонця» (фр. Impression, soleil levant). Саме ця картина і дала назву групі імпресіоністів і цілого художнього напрямку. Картина була показана на першій імпресіоністській виставці в 1874 році.

У 1873 році купив невеликий човен і обладнав його для використання як плавучої студії. У цій студії писав пейзажі, а також портрети Едуара Мане і його дружини. Мане, в свою чергу, в 1874 році написав картину, на якій зобразив Моне разом з Каміллою на борту човна.

На початку 1920-х у нього розвивається катаракта, через що йому довелося перенести дві операції. Проте він не залишив занять малюванням. Втративши кришталик на лівому оці, Моне знову відновив зір, але став бачити ультрафіолет як блакитний або ліловий колір, від чого його картини знайшли нові кольори. Наприклад, малюючи знамениті «Водяні лілії», він бачив лілеї блакитнуватими в ультрафіолетовому діапазоні, на відміну від звичайних людей, для яких вони були просто білими.

Моне продовжував працювати до останніх днів свого життя. Художник помер в своєму будинку 5 грудня 1926 року в Живерні й був похований на місцевому церковному цвинтарі. Його будинок та сади були відкриті для відвідування в 1981 році.

Творчість

Писав свої картини рядами малих кольорових цяток чистих спектральних кольорів, а не змішував їх на палітрі, як зазвичай роблять художники. Він розраховував на оптичне суміщення кольорових цяток в зоровому сприйнятті. Завдяки цьому прийому Моне прагнув створити враження м'якої вібрації повітря, і це надає його картинам абсолютно оригінальний вигляд.

Ранні картини Моне, такі як «Жінка в зеленому» (1866), «Жінки в саду» (1867), та деякі пізніші — (1874), (1886) — відзначаються свіжістю і багатством колориту. В пізніших творах, наприклад, «Враження. Схід сонця» (1873), , (1873), а особливо в картинах останніх років — серія «Стіжки» (1890–1891), «Тополі» (1891—1892), види Лондона (1900–1904) — Моне захопився передачею суб'єктивних, випадкових, скороминучих вражень, самодостатніми експериментами в розкладанні кольорів. Найкращі твори Моне належать до світових надбань живопису.

Галерея

Загальне

• Враження. Схід сонця, 1872. Ця картина дала назву цілому стилю в мистецтві
• Тераса в Сент-Адресс
• Жінка з парасолькою
• Жінка з парасолькою дивиться праворуч, 1886
• Жінка з парасолькою дивиться ліворуч, 1886
• Гирло Сени, 1865
• Жінка в зеленому, 1866
• Жінки в саду, 1866-1867
• Жінка в саду, 1867
• «Церква Сен-Жермен-л'Осерруа», Париж, 1867, Стара національна галерея (Берлін), Німеччина
• Весна, 1872
• Поле маків, 1873
• Бульвар Капуцинок у Парижі, 1873
• Гавр, 1874
• Вокзал Сен-Лазар, 1877
• Скелі в Етреті, 1885
• Скелі в Бель-Іль, 1886
• Тополі на сонці, 1887
• Копиця (захід), 1891
• Руанський собор, портал (сонячне світло), 1894
• Руанський собор, фасад (захід)
• Став з лілеями, 1899
• Міст Ватерлоо, (у 2012 році викрадена з музею Кюнстгал)
• Ґранд-канал, 1908
• Жабник
• Аржантей
• Sur la plage à Trouville
• Vallée de Sasso. Effet de soleil
• Рю Сан-Дені. Руанський музей образотворчого мистецтва

Натюрморти

• «Натюрморт з порцеляною, динею та фруктами», 1872. Музей Калуста Гульбенкяна, Лісабон
• «Весняні квіти», 1864

Водяні лілії

Водяні лілеї. Музей Оранжері

Водяні лілеї. Хмари, 1920–1926, Музей Оранжері

Водяні лілії. Постановка сонце, 1920–1926, Музей Оранжері

Відображення хмар в ставку з водяними ліліями, 1920, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)

• Водяні лілії, 1920–1926, Музей Оранжері
• Ставок з водяними ліліями, c.1915–1926, , Наошіма, Каґава, Японія
• Вістерія, 1925, Гаазький муніципальний музей
• Водяні лілії, 1922, Музей мистецтв Толідо
• Ставок з водяними ліліями, 1919
• Водяні лілії, 1919, Музей Метрополітен
• Ставок з водяними ліліями, c. 1917–19, Альбертіна
• Водяні лілії, 1917–1919,
• Ставок з водяними ліліями і плакучою вербою, (1916–19)
• Водяні лілії з відображенням верби (1916–1919), Музей Мармоттан-Моне
• Блакитні водяні лілії, 1916–1919, Музей Орсе
• Морські троянди (Жовта нірвана), після 1916, Національна галерея, Лондон
• Німфи, 1916, Музей Мармоттан-Моне
• Водяні лілії, 1916, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо
• Білі й жовті водяні лілії, (1915—1917), , Вінтертур, Швейцарія
• Німфи, 1915, Музей Мармоттан-Моне
• Німфи (Водяні лілії), 1914–1917, Національна галерея Австралії
• Водяні лілії, 1914–1917, Музей мистецтв Толідо
• Німфи, 1915, Нова Пінакотека, Мюнхен
• Водяні лілії, 1908,
• Ставок з водяними ліліями, 1908
• Водяні лілії, 1907, Музей витончених мистецтв Г'юстона
• Водяні лілії, 1907, , Токіо
• Ставок з водяними ліліями, 1907, Музей Ізраїлю, Єрусалим
• Водяні лілії, 1906, Чиказький художній інститут
• Водяні лілії, 1905, Бостонський музей витончених мистецтв
• Ставок з водяними ліліями, 1904, Денверський художній музей
• Водяні лілії, 1904
• Водяні лілії, 1903, , Дейтон, Огайо
• Збільшена версія картини «Ставок з водяними ліліями», один з 18 видів на ставок, 1899, Бостонський музей витончених мистецтв
• Водяні лілії, 1897–1899, Національна галерея сучасного мистецтва, Рим
• Німфи, 1897–1898, Музей мистецтв округу Лос-Анджелес

Образ у мистецтві

У кіно

Художні фільми

• «Monet: Shadow and Light» (1999) — «Моне; тінь і світло» — Канада. Режиссер — Девид, у ролі Моне — Стюарт Хьюз.

Документальні фільми

• «I, Claude Monet» (2017) — «Я, Клод Моне» — Велика Британія. Режисер — Філ Грабски.
• Water Lilies of Monet — The magic of water and light! (2018) — «Елод Моне; Магія воді і ствіла» — Італія. Режисер — Джованні Троіло.

У літературі

• (англійська письменниця) роман «Light» («Світло») (1983). Описує один день з життя Клода Моне — від світанку до заходу сонця.

Пам'ять

На честь Моне названий кратер на Меркурії та астероїд 6676 Моне.

Примітки

1. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
2. Museum of Modern Art online collection
   d:Track:Q73268604
3. Claude Monet (1840-1926) // BBC Online — 1997.
   d:Track:Q747860
4. http://www.moma.org/collection/works/79254
5. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4b9e
6. https://collections.frick.org/people/138/claudeoscar-monet/objects
7. https://www.bellasartes.gob.ar/
8. https://sammlung.museum-barberini.de/de/?q=Monet
9. . Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 9 листопада 2017.
10. . Архів оригіналу за 9 травня 2011. Процитовано 9 листопада 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

• «Искусство», составители В. М. Алпатов, Н. Н. Ростовцев, М. Н. Неклюдова, «Просвещение», Москва, 1969, стр.275, статья К.Моклера «Французский импрессионизм» (рос.)

Посилання

• Клод Моне [ 26 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Моне Клод Оскар. Картини [ 14 листопада 2013 у Wayback Machine.] та біографія [ 11 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• БСЭ — Моне [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Encyclopedia Britannica — Claude Monet [ 29 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)