Матвій Платов

Матві́й Іва́нович Платов (8 (19) серпня 1753(17530819) — 3 (15) січня 1818) — російський граф, отаман Всевеликого війська Донського (з 1801), генерал від кавалерії (1809), який брав участь у всіх війнах Російської імперії кінця XVIII — початку XIX століття. Засновник міста Новочеркаська.

Платов Матвій Іванович
Платов Матвій Іванович
Народження	8 (19) серпня 1753(1753-08-19) Черкаськ
Смерть	3 (15) січня 1818(1818-01-15) (64 роки) слобода Єпанчицька під Таганрогом
Поховання	Вознесенський собор
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імперія
Вид збройних сил	Кавалерія
Роки служби	1769—1818
Звання	Генерал від кавалерії
Війни / битви	Наполеонівські війни
Діти	^d і ^d
Нагороди	Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Георгія Орден Білого Орла Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Платов Матвій Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Платов.

Ранні роки

Матвій Іванович Платов народився 8 серпня 1753 року в станиці Прибілянськой містечка (нині станиця Старочеркаська). Тут пройшло його дитинство. Черкаськ на той час був столицею Донських козаків. Навколишня обстановка впливала на формування світогляду молоді, наслідуючи героїв, вона проводила час в іграх військового характеру. Займалися верховою їздою, ловлею звірів та риби, вправами у стрільбі. У цьому середовищі й ріс Матвій Платов, вирізняючись із загальної маси гостротою розуму та спритністю.

Його батько Іван Федорович Платов був відомим на Дону старшиною, але не мав відповідних матеріальних статків і тому своєму сину дав лише звичайну в козацтві освіту, навчивши його читати та писати.

Участь у російсько-турецьких війнах

У віці 13 років Матвій Іванович Платов відправлений батьком на службу до військової канцелярії, де скоро привернув увагу й був проведений в урядники. Під час Російсько-турецької війни 1768—1774 років Платов отримав можливість відзначитися в бою з ворогом. Головнокомандуючий армією, князь Василь Михайлович Долгоруков відразу помітив молодого козака й відзначив його: Платов був проведений в офіцери й отримав у розпорядження козачу сотню.

Внаслідок клопотання князя Долгорукова, вийшов Високий дозвіл на проведення Платова в чин військового старшини, з метою доручити йому командування донським полком. У 1771 році Платов брав участь при взятті Перекопської лінії, а також під Кінбурном. Після укладення миру при Кючук-Кайнарджі, Платов був посланий на Кубань з якою пов'язаний подвиг Платова на висотах річки Калали. Полковник Стрємоухов доручив Платову доставити до Кубансьої армії, транспорт з провіантом і амуніцією. Девлет I Ґерай, з'єднавшись з гірськими князями, виношував план нападу на російський транспорт, користуючись слабкістю прикриття двох полків і відсутності сильного опору. Проте козаки влаштували відчайдушну відсіч, перетворивши обози в польові укріплення, знайшовши можливість надіслати гінців полковнику Бухвостову. Сили, які надійшли, змусили татар втікати, а обоз був врятований. Це сприяло росту авторитету Платова серед козаків, яких вразила спритність і мужність старшини.

Після цього Платов зі своїм полком був посланий на розшуки Пугачова, а пізніше, коли самозванець був спійманий — до Воронезької й Казанської губерній з метою розсіювання пугачовських груп. Через три роки Платов перебував під начальством Суворова на Кубані, а у 1784 році був посланий проти лезгин і чеченців. Перед третьою Російсько-турецькою війною 1787—1792 років Матвій Платов був вже в чині полковника. А під час самої війни перебував у розпорядженні князя Потьомкіна, взявши участь у найбільш видатних моментах цієї кампанії. Відзначився при облозі та штурмі Очакова, де діяв з однією тисячею піших і двомастами кінними козаками. Після успішного штурму Платову доручено охороняти Гассан-Пашу та нагороджено Орденом святого Георгія 4 ступеня. У наступних боях козаки Платова змусили турків втікати, захопивши три гармати, два прапори і 160 полонених з пашею Гассаном. Як наслідок — Платов проведений в бригадири й призначений похідним отаманом Донського війська.

Штурмував Аккерман, Ізмаїл, де йому довелось очолити дві колони після поранення генерал-майора Безбородька, надаючи командуванню неоціненні заслуги.

«Все було перекинуто, побито, усюди, де не з'являвся Платов, гриміло переможне ура! Він собою заміняв численність, його безстрашність втілювала всіх у героїв і всі його розпорядження увінчалися успіхом»

.

За участь у взятті Ізмаїла Платов нагороджений орденом святого Георгія 3 ступеня і зведений в генерал-майори.

Похід до Індії

Під час війни Росії з Персією в 1796 році за проявлену хробрість Платов отримує орден Святого Володимира 3-го ступеня та шаблю, прикрашену діамантами, з написом «за хоробрість». Успіхи Матвія Платова викликали заздрощі серед військовиків, які обмовили його перед імператором Павлом під час його коронації і той заслав Платова спочатку в Кострому, а потім ув'язнений у Петропавловську фортецю. Однак, наклепи виявились, генерала звільнили й нагородили командорським хрестом ордена св. Іоанна Єрусалимського. Государ особисто призначив Платова головним і безпосереднім помічником військового отамана донських козаків. Згодом увага Павла І до Платова зростала й це стало наслідком спорядження Платова в похід до Індії. Платов у 1801 р. зібрав близько 27000 козаків, з якими й вирушив у похід, тримаючи курс на Оренбург. Там він отримав від губернатора перекладачів, караван верблюдів, з усім необхідним для походу вантажем та заглибився в степи. Цей похід мав тяжкі наслідки для козаків: міцні морози, смерть від переохолодження, втеча провідників та загибель верблюдів. Звучало невдоволення в адресу отамана та прохання повернутись назад. Положення врятувала смерть імператора Павла I і Платов отримав наказ повернутись на Дон.

Адміністративна діяльність

У 1801 році при імператору Олександру І Платов в чині генерал-лейтенанта після смерті Орлова зайняв місце військового отамана Війська Донського, що було зустрінуте Донським військом із захопленням. Адже до військового таланту додались людські риси, знання побуту й потреб козаків. Платов проявляє й адміністраторські здібності. Його клопотанням обласне місто Донського Війська Старочеркаськ було перенесено на нове місце, де жителі перебували в безпеці від щорічних згубних розливів Дону, — в Новочеркаськ. Завдяки старанням Платова місто розбудовувалось, було наведено лад в Козачій Військовій канцелярії, розв'язано ряд запущених справ в діловодстві. Всі три частини Військовий Канцелярії — Військове Управління, Громадянська та Економічна експедиції становили одне нероздільне ціле, під головуванням Військового Отамана.

Діяльність Платова стосувалась також перетворень і в стройовій частині Донського війська. Реформи його, в основновному, знайшли відображення в питаннях про комплектування донських полків, про надання чинів («єдино на вакансії, не перевищуючи комплекту»), про відставки (відставка допускається не раніше 25-30 років служби) та утримання. Адміністративна та організаторська діяльність Платова була перервана війною Росії з Наполеоном.

Період війн з Наполеоном

Захист Пруссії

Коли Росія виступила на захист Пруссії, Платову доручили командування всіма козацькими полками. Він

«став мужнім вождем, що увінчав чоло своє нев'янучими лаврами і водив Донське військо до неодноразових перемог».

Перша битва відбулася 27 січня 1807 року. Платов зі своїми донцями переслідував ворожі колони й побив їх, захопивши в полон до 500 чоловік. Безперервні сутички з ворогом (під Бурбусдорфом, Берхсдорфом, проти села Людвігсвальда та інш.) були успішними завдяки участі козаків. Прикладом хоробрості козаків та таланту полководця отамана Платова є битва під Гейльсбергом. Прикриваючи російську армію, Платов з козаками знищили міст на , порубали понтони і витримали двогодинну канонаду ворога, а потім, коли російська армія зайняла Гейльсберзьку позицію, Платов майстерно організував спостереження за пересуванням ворога, проявивши при цьому зі своїми козаками незвичайну спритність та далекоглядність.

Змушуючи ворога затримуватися на кожному кроці і втрачати час на розгортання своїх сил, не допускаючи його наблизитися до російської армії, спалюючи за собою мости, генерал-лейтенант Платов з тим же мистецтвом і вдачею діяв при відступі російських військ до Тільзиту й за Німан після битви під Фрідландом. Останнім подвигом Платова перед укладенням Тільзитського миру була зустріч ворога біля Юрсайгена, рух (нічний) до Таурогену, непомічений французами, й перестрілка біля Раукотінена, а також переправа через Німан. За подвиги у війні за звільнення Пруссії Платов був нагороджений орденом св. Георгія 2-го ступеня, Орденом св. Володимира 2-го ступеня, та Олександра Невського. Прусський король подарував йому ордена Червоного і Чорного Орла. Рідному ж для Платова Донському війську Государ Імператор подарував похвальну грамоту і «в справедливій повазі до зразкових подвигів знаменитого Донського війська» — прапор із зображенням його діянь.

У червня 1807 року під час укладання Тільзитського смиру Платов познайомився з Наполеоном, який на знак визнання бойових успіхів отамана подарував йому красиву табакерку. Від французького ж ордена Почесного Легіону отаман відмовився, сказавши:

«Я Наполеону не служив і служити не можу».

Дунайський похід

Після укладення тільзітського миру в 1808—1809 роках отаман Платов був направлений до Молдавії. У серпні Платов зі своїми донськими полками зайняв фортецю Бабадаг, захопиввши 12 гармат і великі запаси. Внаслідок переправи через Дунай, отаман досяг так званої Троянської стіни, а 22 серпня, після канонади з 4-х розсташованих ним батарей, зайняв Гірсово. У фортеці були знайдені гармати, бойові запаси, зброя це відкрило шлях до Чорного моря, внаслідок чого приступили до наведення мостів.

У битві при Рассеваті росіяни здобули перемогу над 15-тисячній турецьким загоном. Донські козаки відзначилися особливо при переслідуванні втікаючого з табору ворога і цим завершили поразку ворога, відкривши шлях до . В Силістрії рішучими діями козацьких полків ворог був розсіяний, більше 1000 осіб турецького корпусу полягло на місці і до 1500 взято в полон. У числі полонених перебував паша Махмуд. Битва при Татариці стала наступною поразкою ворога, трофеями росіян були 16 прапорів і 200 полонених. Битвою при Татариці закінчилися подвиги Платова у війні 1809.

За бій біля Татариці він був нагороджений орденом Святого Володимира 1-го ступеня, пізніше проведений в генерали від кавалерії. Внаслідок тяжкої хвороби Платов повертається на Дон, а потім довго лікується в Санкт-Петербурзі.

Франко-російська війна 1812

Див. також: Франко-російська війна 1812

Під час Вітчизняної війни 1812 року отаман Платов командував спочатку усіма козацькими полками на кордоні, а потім, перебуваючи в ар'єргарді, прикривав відступ армії князя Багратіона до Смоленська. Доблесті Платова й Донського війська цього періоду проявилися такою мірою, що навіть найточніші історичні факти носять характер казкового, не рахуючи оповідань і спогадів, що стали наслідком подиву і захоплення народу. Згідно з Найвищим велінням, Платов повинен був тепер

«діяти згідно з обставинами і наносити ворогові всіляку шкоду»

.

Гравюра С. Карделлі «Матвій Іванович Платов», кінець XVIII в. — 1-ша чверть XIX ст. 75x61

9 липня 1812 року Корпус Платова розгромив бригаду польських уланів генерала Турно біля містечка Мір, у так званому , демонструючи гармонійне поєднання обережності й рішучості. Намагаючись, насамперед, заманити ворога в пастку, він умів миттєво оцінювати обстановку, і коли переконувався, що ворог, навчений гірким досвідом, не піддається обману, не втрачав ні хвилини і, користуючись перевагою сил, рішуче атакував його. А після розгрому авангарду короля Вестфалії Жерома, корпус Платова з'єднався з 1-ю Західною армією генерала Барклая де Толлі в районі Смоленська. 8 серпня корпус Платова брав участь у розгромі авангарду корпусу маршала Мюрата при селі Молево Болото, викривши два французькі гусарські полки, вдарив у їхній фланг і гнав ворога дві версти, взявши в полон 10 офіцерів і понад 300 рядових; пізніше пригадував, що «ворог пардон не просив, а російські війська, бувши розлючені, кололи і били його».

Під час Бородінської битви, в її найкритичніший момент, разом з кавалерійським корпусом генерала Ф. П. Уварова козаки отамана Платова були спрямовані М. І. Кутузовим в обхід лівого флангу Наполеона. Оцінка цього рейду неоднозначна. З одного боку, цей рейд вніс деяке замішання в ряди французів і призупинив їхні атаки на центр оборони російських військ. З іншого боку, біля села Беззубово російська кавалерія була зупинена й легко відкинута назад. М. І. Кутузов доповідав потім імператорові Олександру I, що козаки в цій справі «не діяли», тобто діяли погано. Під час військової ради в Філях отаман Платов висловився проти залишення Москви і за новий бій, а під час відступу армії Наполеона з Росії у жовтні-грудні отаман Платов, невідступно переслідуючи її, завдав їй кілька поразок. Під час однієї сутички в Гродно 25 жовтня сам Наполеон ледь не потрапив у полон. Корпус Платова також вибив ар'єргард маршала Даву з Гжатська. На допомогу Даву поспішили Понятовський і віце-король. Під час запеклого бою корпус маршала Даву був абсолютно розбитий, а невдача згубно вплинула й на іншу частину французької армії, що остаточно впала духом.

«Вороги біжать так, як ніяка армія ніколи ретируватися не могла»

 — доносив Платов. Пізніше козаки зайняли Оршу.

25 листопада козаки Платова взяли в полон біля річки Березина генерала Дзевановського. Всього ж за кампанію 1812 року козаки Платова взяли близько 70000 полонених, а також відбили величезну кількість награбованих в Москві цінностей. Наполеон визнавав, що остаточний удар завдали козаки:

«Всі наші колони, сповіщав Наполеон, оточені козаками; подібно аравитянам в пустелях, вони захоплювали обози ...»

14 грудня одним з перших Платов перейшов Німан і переслідував війська маршала Макдональда до Данцига. За заслуги у війні 1812 року отаман Платов указом імператора Олександра I зведений у графський титул. Під час кампанії 1813 року козаки отамана Платова брали участь у Лейпцизькій битві, де вони, переслідуючи противника, взяли в полон близько 15000 чоловік. В кампанії 1814 отаман Платов відзначився при взятті Немюра і при . За це він був нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного.

Подорож до Англії

З Франції козаки здійснили зворотний шлях на батьківщину, але Платов у цей час супроводжував імператора Олександра I під час подорожі до Англії, яка була сповнена безперервних урочистостей на честь «Зарейнського» отамана. Оксфордський університет вручив Платову почесний докторський диплом, місто Лондон — дорогоцінну шаблю в золотій художній оправі, прикрашену емалевим гербом Великої Британії та Ірландії і вензелем російського героя. У королівському палаці портрет отамана, написаний за бажанням принца-регента, зайняв найпочесніше місце. Платова лондонці бажали бачити в громадських місцях, театрах і балах, виявляючи при цьому велике захоплення. На прощання принц-регент подарував Платову свій портрет, обсипаний дорогоцінним камінням, «на знак поваги, пошани й подиву до безсмертних подвигів, здійснених для користі вітчизни своєї і для порятунку Європи».

Повернення на Дон

Залишившись після відбуття государя ще деякий час в Англії, Платов повернувся в головну квартиру генерал-фельдмаршала графа Барклая-де-Толлі, до Варшави, а звідти вирушив на свій «Тихий Дон», де його з нетерпінням чекали донці. Отаман Платов був зустрінутий владою, духовенством, із дзвоном, гарматними пострілами і прапорами, а сам поклав три земні поклони, взяв жменю землі й поцілував її. На батьківщині генерал Платов продовжив розбудовувати Новочеркаськ, приділяв увагу навчанню козаків військової справи і особливо артилерійської стрільби. Турбувався про добробут козаків, знаючи, скільки залишилося на Дону вдів і сиріт після війни 1812—1815 років, Платов став для них щедрим благодійником. Піклуючись про народну освіту, він заснував у Новочеркаську гімназію, яка перебувала під його наглядом. Його ж стараннями в Новочеркаську в 1817 році заснована й друкарня.

Особисте життя

Матвій Платов був глибоко релігійною людиною та відданою престолу. Ці якості він намагався прищепити й своїм дітям, до яких ставився дбайливо і разом з тим дуже суворо. Він був двічі одружений, але мав нечисленну родину. Другою дружиною стала вдова Марфа Дмитрівна Кірсанова. Платов мав двох синів (обох Іванів) і чотирьох дочок. Жив він розкішніше, ніж дозволяли йому порівняно скромні кошти, почасти з переконання, що його звання вимагає блиску, частково ж внаслідок своєї гостинності та привітності.

За природою дуже діяльний і жвавий, Платов і в мирній обстановці не терпів нероб і тиші, але світські задоволення його не цікавили. Любив полювання, рибний лов, відвідував кінні заводи. Платов був великим знавцем коней, знав їх і пристрасно любив.

«Ми не народжені ходити по паркету, - казав він, - наша справа ходити по полю, по болотах, сидіти в куренях або, ще краще, під відкритим небом, щоб і спека сонячна, і всяка негода не була нам в тягар».

Смерть

Граф Платов помер в 1818 році, 3 січня, у віці 66 років в слободі Єпанчіцька поблизу Таганрога і похований у рідному йому Новочеркаську в фамільному склепі біля Вознесенського собору, а в 1911 році його прах перенесли в усипальницю Військового собору в Новочеркаську.

Пам'ять

М. І. Платов на Памятнику «1000-річчя Россії» у Великому Новгороді

Імператор Микола I з нагоди сторіччя з дня народження Платова увічнив пам'ять «Вихора-Отамана» прекрасним пам'ятником роботи відомого скульптора П. Клодта, поставленим в Новочеркаську, на Олександрівській площі. Платов зображений на повний зріст, в генеральському мундирі, з буркою на плечах і з оголеною шаблею.

Після революції 1917 року та громадянської війни на Дону в 1923 році пам'ятник М. І. Платова було знесено і переплавлено на кольоровий метал в 1933 році . У 1992 році міські козаки домоглися дозволу оглянути могилу в усипальниці собору і були вражені побаченим: розкриті могили виявилися оскверненими, закидані сміттям. Тільки 16 травня 1993 відбулося грандіозне відкриття відтвореного пам'ятника графу і військовому отаману, кавалеру багатьох вітчизняних і зарубіжних орденів Матвію Івановичу Платову. В останні роки в Новочеркаську відремонтовано Донський музей, приведений в порядок Олександрівський сад, реконструюється Вознесенський собор, звільнений і відданий на реставрацію Отаманський палац, ушляхетнюється проспект Платова, ремонтуються особняки на головному проспекті Новочеркаська, планується до реконструкція колишнього Гостинного двору.

У відомому вірші 1812 «Певец во стане русских воинов», що належить перу Василя Жуковського, є рядки:

Оригінальний текст (рос.)

Хвала, наш Вихорь — атаман,
Вождь невредимых, Платов!
Твой очарованный аркан
Гроза для супостатов.
Орлом шумишь по облакам,
По воле волком рыщешь.
Летаешь страхом в тыл к врагам,
Бедой им в уши свищешь;
Они лишь к лесу — ожил лес,
Деревья сыплют стрелы;
Они лишь к мосту — мост исчез;
Лишь к селам — пышут селы…

На честь отамана Платова було вибито кілька медалей: одна, золота, для носіння на шиї, з знак подвигу Донського війська і його полковника на висотах річки Калали в 1774; інша — періоду перебування Платова в Лондоні в 1814 році і третя — на честь того ж відвідування Платовим Англії — олов'яна. Крім того, існує кілька жетонів та медальйонів, вибитих в Росії і за кордоном із зображенням графа Платова. Серед художників, які малювали портрети Платова — англієць Джордж Доу.

Див. також

Донські козаки

Примітки

1. Платов, Иван Матвеевич // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1905. — Т. 14. — С. 20–21.
   d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q25858590d:Track:Q1963546d:Track:Q21175485
2. Мартиросова, Маргарита (2016). К вопросу о дате рождения Матвея Ивановича Платова [До питання про дату народження Матвія Івановича Платова]. Донской временник. Год 2016-й: краеведческий альманах (рос.). Процитовано 28.10.2016.
3. Атаман М. И. Платов — выдающийся русский полководец
4. Большая биографическая энциклопедия
5. Платов Матвей Иванович
6. Платов Матвей Иванович

Посилання

• Атаман М. И. Платов — выдающийся русский полководец
• Платов Матвей Иванович
• Большая биографическая энциклопедия

Джерела

• Ковалевский Н. Ф. История государства Российского. Жизнеописания знаменитых военных деятелей XVIII — начала XX века. М. 1997 г.