Ліси Нової Англії та Акадії (ідентифікатор WWF: NA0410) — неарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований на сході Північної Америки. Він включає горбисті рівнини, плато та гірські хребти, розташовані в Нью-Йорку і Новій Англії на північному сході США та в Квебеку і Приморських провінціях на сході Канади.
Ландшафт Національного парку [en] (Квебек, Канада) | |
Екозона | Неарктика |
---|---|
Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | NA0410 |
Межі | Східноканадські бореальні ліси Рівнинні ліси затоки Святого Лаврентія Низинні ліси сходу Великих озер Прибережні ліси північного сходу США |
Площа, км² | 238 137 |
Країни | Канада, Сполучені Штати Америки |
Охороняється | 5 % |
Розташування екорегіону (зеленим) |
Географія
Екорегіон лісів Нової Англії та Акадії охоплює значні території, розташовані на [en] Північної Америки, на території [en] та північного сходу США. Канадська частина екорегіону включає території Квебека, розташовані на південь від річки Святого Лаврентія, зокрема Східні кантони та регіон [en], західні та південні райони Нью-Брансвіка, включно з долиною річки Сент-Джон та узбережжям затоки Фанді (близько половини території провінції), а також більшу частину Нової Шотландії. Деякі з цих територій входить до культурно-історичного регіону [en], де проживають франкомовні акадійці. Американська частина екорегіону включає більшу частину історичного регіону Нова Англія, зокрема більшу частину штатів Мен і Нью-Гемпшир (за винятком прибережних рівнин), більшу частину Вермонту (за винятком долин [en] та [en]), північний захід Массачусетсу та Коннектикуту, а також райони на крайньому сході Нью-Йорка.
Рельєф регіону представлений горбистими рівнинами, плато та горами, які є частиною гірської системи Аппалачів. Основу складчастої системи Аппалачів складають палеозойські сланці та кварцити, а також граніти та метаморфічні породи. Північну частину Аппалачів в екорегіоні складають гори [en], які простягаються від півострова Ґаспе на південний захід до Вермонта. Далі на південь лежать [en], де розташована гора Вашингтон — найвища гора екорегіону заввишки 1917 м, а також Зелені гори, які займають більшу частину Вермонту, та Беркшири — їх продовження в Коннектикуті та Массачусетсі. На крайньому південному заході екорегіону лежать гори Таконік, за якою лежить широка долина річки Гудзон. На схід від Аппалачів простягаються горбисті височини — височина Шальє, Нью-Брансвікська височина та [en], які лежать на висоті 200-500 м над рівнем моря. В рельєфі півострова Нова Шотландія виділяють [en] та нагір'я Пікту-Антігоніш, а на острові Кейп-Бретон — Кейп-Бретонське нагір'я.
Під час останнього льодовикового періода територію екорегіону вкривав Лаврентійський льодовиковий щит, який сформував характерний рельєф гір і плато регіону, а також вплинув на розподіл типів ґрунтів і лісів. На відміну від багатьох інших гірських регіонів, які характеризуються малородючими високогір'ями, що переходять у родючі долини, тут найкращі для розвитку лісів ґрунти формуються на середніх схилах пагорбів і гір. Натомість у багатьох долинах містяться численні болота та озера, а їх ґрунти, що сформувались на льодовикових відкладах, є малородючими.
На південних низовинах, що лежать на узбережжі Менської затоки, розташований екорегіон прибережних лісів північного сходу США, а на північних низовинах, що лежать на узбережжі затоки Святого Лаврентія — екорегіон рівнинних лісів затоки Святого Лаврентія. На північ і північний захід від екорегіону поширені низинні ліси сходу Великих озер, а на північний схід, зокрема на півострові Ґаспе, — східноканадські бореальні ліси
Клімат
В межах екорегіону переважає вологий континентальний клімат (Dfb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується теплим вологим літом та холодною сніжною зимою. Оскільки з Атлантичного океану до регіону цілорічно надходять морські повітряні маси, опади тут рівномірно розподіляються протягом року, на відміну від лісів Аллеганської височини або . Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 1000 до 1600 мм, збільшуючись у напрямку до океанічного узбережжя та зі збільшенням висоти. У канадській частині екорегіону середньорічна температура коливається від 3 °C до 6,5 °C, збільшуючись із заходу на схід. Середня літня температура тут становить 14,5 °C, а середня зимова температура коливається від -7,5 °C на півночі Нью-Брансвікської височини до -1,5 °C на атлантичному узбережжі Нової Шотландії.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений мозаїкою чотирьох основних типів рослинних угруповань — хвойних лісів, мішаних лісів, альпійських луків та водно-болотних угідь. Розподіл хвойних та мішаних лісів регіону залежить від клімату, ґрунтів, близькості до Атлантики та режиму порушень. Загалом ліси регіону мають перехідний характер між бореальними ялиново-ялицевими лісами, поширеними північніше, та широколистяними лісами, поширеними південніше.
Лісовий ландшафт регіону різко змінився за останні 350 років. До появи в Північній Америці європейців Атлантичний північний схід був вкритий густими лісами, однак починаючи з XVII століття колоністи почали розчищати землю під сільськогосподарські угіддя настільки інтенсивно, що до середини XIX століття поля та пасовища займали майже три чверті території на півдні і заході Нової Англії. Однак пізніше внаслідок відкриття багатших сільськогосподарських угідь на Заході, будівництва залізниць, громадянської війни і навіть каліфорнійської золотої лихоманки люди почали покидати ферми. Наприкінці XIX століття на покинутих лісозаготівлях почали масово спалахувати пожежі, що призвело до посилення політики протипожежного захисту та до занепаду багатьох екосистем, що залежали від періодичних пожеж. Наразі ліси знову вкривають майже 75 % території Нової Англії. Мен, також відомий як Сосновий штат, вкритий лісами майже на 90 %, Нью-Гемпшир — майже на 85 %, а Вермонт — більш ніж на 77 %. Вони входять у першу п'ятірку серед штатів США за ступенем лісистості.
Альпійські луки
На найвищих гірських вершинах екорегіону, розташованих вище верхньої межі лісу, що приблизно проходить на висоті 1300 м над рівнем моря, поширені альпійські луки та криволісся. Альпійські угруповання зустрічаються на найвищих вершинах Кейп-Бретонського нагір'я у Новій Шотландії, в [en] у Нью-Брансвіку, на вершині Вашингтона та інших [en] у Нью-Гемпширі та на горі [en] в штаті Мен.
На суворих західних і північнно-західних схилах високих гір поширені угруповання гірської тундри, у яких домінують трави та осоки. На західних схилах переважають невисокі чагарники з родини вересових (Ericaceae), зокрема лохина (Vaccinium uliginosum) та брусниця (Vaccinium vitis-idaea). У високогір'ях екорегіону знайшли притулок деякі види арктичних рослин, що залишилися тут після відступу льодовиків наприкінці Вісконсинського зледеніння.
Хвойні ліси
Хвойні ліси поширені у Білих горах та у північних районах Новоанглійської височини, переважно в центральних і північних районах Мену, на висоті від 900 до 1300 м над рівнем моря. Вони також зустрічаються на узбережжі затоки Фанді, де клімат характеризується сильними вітрами і прохолодним літом, а піщано-гравійні ґрунти часто неглибокі та бідні на поживні речовини.
Основу хвойних лісів екорегіону складають червоні сосни (Pinus resinosa), бальзамисті ялиці (Abies balsamea) та червоні ялини (Picea rubens), які на півночі змінюються сизими ялинами (Picea glauca). На більш родючих ґрунтах на низьких висотах ростуть сосни Банкса (Pinus banksiana) та сосни Веймута (Pinus strobus). Присутність паперових берез (Betula papyrifera), які є сукцесійним видом, часто є ознакою нещодавніх порушень, таких як пожежі або вирубка лісу.
У підліску ялиново-ялицевих лісів поширені пенсильванські клени (Acer pensylvanicum) та чагарники з родини вересових (Ericaceae), зокрема [en] (Vaccinium angustifolium) та різні види [en] і чорниці (Vaccinium).
Серед здерев'янілих рослин, що зустрічаються у наземному ярусі лісу, слід відзначити східну чайну ягоду (Gaultheria procumbens) та [en] (Mitchella repens). Тут ростуть численні лісові квіти — [en] (Clintonia borealis), [en] (Tiarella cordifolia), північні лінеї (Linnaea borealis), [en] (Rubus repens), [en] (Aralia nudicaulis), [en] (Maianthemum canadense), [en] (Lysimachia borealis), канадський дерен (Cornus canadensis), різні види [en] (Trillium spp.) та зозулиних черевичків (Cypripedium spp.). Також в трав'яному ярусі зустрічаються різноманітні мохи, лишайники та папороті, особливо звичайні орляки (Pteridium aquilinum).
На думку американської екологині [en], ялиново-ялицеві ліси екорегіону не можна вважати справжніми бореальними лісами, оскільки в них домінують червоні ялини (Picea rubens), які не є бореальними деревами. Однак у лісах, що ростуть у північних районах Кейп-Бретонського нагір'я та на півострові Ґаспе, червоні ялини не зустрічаються, тому їх справді можна вважати бореальними лісами або тайгою. Ці ліси є частиною екорегіону східноканадських бореальних лісів.
Мішані ліси
Мішані ліси регіону, також відомі як [en] або тсуґово-широколистяні ліси, поширені на висоті до 700 м над рівнем моря, зокрема в долинах та на прибережних рівнинах. На висоті між 700 до 900 м над рівнем моря, зокрема на території від центрального Вермонта та Нью-Гемпшира до центрального Мена, спостерігається значне змішання широколистяних та хвойних лісових угруповань. Як правило, чим багатші ґрунти та помірніший клімат, тим більшою мірою в лісах будуть домінувати листяні дерева. Мішані ліси Нової Англії є північним продовженням поясу мішаних мезофільних лісів Аппалачів.
У північних широколистяних лісах екорегіону домінують чотири види дерев — цукрові клени (Acer saccharum), великолисті буки (Fagus grandifolia), жовті берези (Betula alleghaniensis) та хвойні канадські тсуґи (Tsuga canadensis). Серед інших дерев, що зростають у цих лісах, слід відзначити американський ясен (Fraxinus americana), червоний клен (Acer rubrum) та червоний дуб (Quercus rubra), який з просуванням на північ стає все більш рідкісним, а також сосну Веймута (Pinus strobus) та червону сосну (Pinus resinosa). На порушених ділянках лісу домінують паперові берези (Betula papyrifera) та американські осики (Populus tremuloides).
Вогонь відіграє набагато менш важливу роль у північних широколистяних лісах, характерних для цього екорегіону, ніж у дубових лісах, поширених далі на південь. Однак пожежі можуть бути важливим фактором порушень у мішаних лісах на півночі екорегіону, особливо в посушливі періоди. Так, у Нью-Брансвіку пожежі можуть охоплювати від 10 до 100 км². Іншими факторами, які відіграють роль у динаміці лісу, є періодичні вітроломи, які іноді набувають великих масштабів, а також бризки солоної води та вітер у приморських районах.
Водно-болотні угіддя
Водно-болотні угіддя, зокрема низинні болота, торфові болота та заплави, що характеризуються великою кількістю води, надмірно зволоженими ґрунтами і унікальною флорою, зустрічаються по всьому екорегіону.
Торф'яники характеризуються кислими, надмірно зволоженими ґрунтами та шаром торфу, який утворюється зі спресованих залишків відмерлих рослин та накопичується на дні болота. На цих болотах росте мох сфагнум (Sphagnum spp), а також чагарники з родини вересових (Ericaceae), зокрема чашечкова торф'яниця (Chamaedaphne calyculata), ряснолиста андромеда (Andromeda polifolia), гренландський рододендрон (Rhododendron groenlandicum), [en] (Kalmia polifolia) та великоплідна журавлина (Vaccinium macrocarpon). Остання широко вирощується у комерційних цілях по всій Новій Англії. Поширеними елементами трав'яного ярусу торфових боліт є рослини-хижаки: круглолисті росички (Drosera rotundifolia) та [en] (Sarracenia purpurea). Серед інших трав'янистих рослин, що ростуть на бідних болотяних ґрунтах, слід відзначити [en] (Maianthemum trifolium) та деякі види орхідей, зокрема [en] (Platanthera dilatata). Найпоширенішими деревами, які зустрічаються на старих зарослих торф'яниках, є чорні ялини (Picea mariana), західні туї (Thuja occidentalis), американські модрини (Larix laricina) та чорні ясени (Fraxinus nigra).
Дерева, що ростуть на низинних болотах, зазвичай досягають більшої висоти, ніж ті, що ростуть на торф'яниках. На низинних болотах, що зустрічаються в низинах та на півдні Нової Англії, ростуть канадські тсуґи (Tsuga canadensis), західні туї (Thuja occidentalis), американські модрини (Larix laricina), бальзамисті тополі (Populus balsamifera), червоні клени (Acer rubrum), атлантичні кипарисики (Chamaecyparis thyoides), [en] (Nyssa sylvatica) та чорні ясени (Fraxinus nigra). У прохолодних, вологих, тінистих ярах канадські тсуґи можуть утворювати чисті насадження. На болотах, що зустрічаються в горах та на півночі екорегіону, переважають американські модрини (Larix laricina), чорні ялини (Picea mariana) та бальзамисті ялиці (Abies balsamea). В підліску цих лісів переважають різні види калини (Viburnum spp.)
У заплавах річок, на берегах озер і ставків, на периферії боліт, а також в інших вологих низинах, оточених мішаними лісами, переважають червоні клени (Acer rubrum), бальзамисті тополі (Populus balsamifera), чорні ясени (Fraxinus nigra), трикутнолисті тополі (Populus deltoides) та цукрові клени (Acer saccharum). У вологих низинах, оточених хвойними лісами, переважають червоні клени (Acer rubrum), цукрові клени (Acer saccharum), західні туї (Thuja occidentalis) та бальзамисті тополі (Populus balsamifera). У підліску цих лісів поширена біла вільха (Alnus incana subsp. rugosa) та різні види верби (Salix spp.).
Фауна
Завдяки перехідному характеру екорегіону його фауна вирізняється високим різноманіттям. Тут зустрічається близько 60 видів ссавців, зокрема [en] (Alces alces americana), барибали (Ursus americanus), звичайні лисиці (Vulpes vulpes), сірі лисиці (Urocyon cinereoargenteus), руді рисі (Lynx rufus), ільки (Pekania pennanti), довгохвості ласиці (Neogale frenata), смугасті скунси (Mephitis mephitis), американські зайці (Lepus americanus), червоні вивірки (Tamiasciurus hudsonicus), сірі вивірки (Sciurus carolinensis), канадські голкошерсти (Erethizon dorsatum), звичайні ракуни (Procyon lotor), лісові бабаки (Marmota monax), східні бурундуки (Tamias striatus), північні літяги (Glaucomys sabrinus), південні літяги (Glaucomys volans) та віргінські опосуми (Didelphis virginiana). На берегах річок та озер поширені канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Серед дрібних ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити південного болотяного лемінга (Synaptomys cooperi), оленячу мишу (Peromyscus maniculatus), лісову стрибаючу мишу (Napaeozapus insignis), соснову полівку (Microtus pinetorum), довгохвосту мідицю (Sorex dispar), димчасту мідицю (Sorex fumeus), волохатохвостого крота (Parascalops breweri) та американського зірконоса (Condylura cristata).
Раніше на півночі екорегіону зустрічалися [en] (Rangifer tarandus caribou), однак за останні століття внаслідок полювання їх популяція скоротилася, і вони були витіснені білохвостими оленями (Odocoileus virginianus). Східні вовки (Canis lupus lycaon), звичайні росомахи (Gulo gulo) та аллеганські лісові хом'яки (Neotoma magister) також зникли на території екорегіону, а [en] (Puma concolor couguar), [en] (Cervus canadensis canadensis) та морські візони (Neogale macrodon) повністю вимерли. Водночас на місце зниклих вовків прийшли койоти (Canis latrans), які за останнє століття колонізували Атлантичний північний схід Північної Америки.
В межах екорегіону зустрічається понад 225 видів птахів, зокрема [en] (Canachites canadensis), американські орябки (Bonasa umbellus), великі індики (Meleagris gallopavo), північні зенаїди (Zenaida macroura), каролінки (Aix sponsa), віргінські пугачі (Bubo virginianus), неоарктичні сови (Strix varia), білоголові орлани (Haliaeetus leucocephalus), [en] (Buteo lineatus), чорноголові яструби (Accipiter cooperii), північні жовни (Dryocopus pileatus), червоноголові гіли (Melanerpes erythrocephalus), канадські дрімлюги (Antrostomus vociferus), рубіновогорлі колібрі (Archilochus colubris), блакитні сизойки (Cyanocitta cristata), канадські волоочки (Troglodytes hiemalis), канадські повзики (Sitta canadensis), світлоброві золотомушки (Regulus satrapa), королівські тирани (Tyrannus tyrannus), [en] (Sayornis phoebe), [en] (Sialia sialis), горихвісткові пісняри (Setophaga ruticilla), північні пісняри (Parula americana), північні жовтогорлики (Geothlypis trichas), світлокрилі гаїчки (Poecile atricapillus), золоті чижі (Carduelis tristis), червоні кардинали (Cardinalis cardinalis), мандрівні дрозди (Turdus migratorius) та майже ендемічні [en] (Catharus bicknelli). Раніше в екорегіоні зустрічалися мандрівні голуби (Ectopistes migratorius), які колись були найчисленнішими птахами світу, однак внаслідок інтенсивного полювання вони повністю вимерли на початку XX століття. Територія екорегіону лежить уздовж [en], яким щороку мігрують перелітні птахи.
Герпетофауна екорегіону включає торф'яникову черепаху (Glyptemys muhlenbergii), кайманову черепаху (Chelydra serpentina), каролінську коробчасту черепаху (Terrapene carolina), розмальовану черепаху (Chrysemys picta) та лісового гримучника (Crotalus horridus).
Збереження
Ліси Нової Англії та Акадії інтенсивно вирубували протягом століть, а на їх місці створювали сільськогосподарські угіддя та великі поселення, такі як Галіфакс у Новій Шотландії, в якому проживає близько 440 тисяч людей. Незважаючи на те, що частина лісів з часом відновилася, незаймані праліси займають лише 5 % від загальної площі лісового покриву. Лісозаготівля все ще є основною галуззю промисловості в деяких частинах регіону, особливо в Мені та Квебеку, а сільське господарство продовжує розвиватися в західному Нью-Брансвіку, Новій Шотландії та Вермонті.
Близько 5 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Фанді та [en] в Нью-Брансвіку, Національний парк Кеджімкуджік, Національний парк Кейп-Бретонського нагір'я та [en] у Новій Шотландії, [en], [en], [en], [en], [en] та [en] у Квебеку, Національний парк Акадія, [en] та [en] в Мені, [en], [en] та [en] у Нью-Гемпширі, [en], [en], [en], [en] та [en] у Вермонті, а також [en] та [en] в штаті Нью-Йорк.
Примітки
- "New England–Acadian forests". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
- Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunities to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
Джерела
- Magee, D.W., & H. E. Ahles (1999). Flora of the Northeast: A Manual of the Vascular Flora of New England and Adjacent New York, Boston: .
Посилання
- «New England–Acadian forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «New England-Acadian Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisi Novoyi Angliyi ta Akadiyi identifikator WWF NA0410 nearktichnij ekoregion pomirnih shirokolistyanih ta mishanih lisiv roztashovanij na shodi Pivnichnoyi Ameriki Vin vklyuchaye gorbisti rivnini plato ta girski hrebti roztashovani v Nyu Jorku i Novij Angliyi na pivnichnomu shodi SShA ta v Kvebeku i Primorskih provinciyah na shodi Kanadi Lisi Novoyi Angliyi ta Akadiyi Landshaft Nacionalnogo parku en Kvebek Kanada Ekozona Nearktika Biom Pomirni shirokolistyani ta mishani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA0410 Mezhi Shidnokanadski borealni lisi Rivninni lisi zatoki Svyatogo Lavrentiya Nizinni lisi shodu Velikih ozer Priberezhni lisi pivnichnogo shodu SShA Plosha km 238 137 Krayini Kanada Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 5 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Mishani lisi u Nacionalnomu parku Akadiya Men SShA Lisi v parku en Men SShA Hvojni lisi na gori en Kvebek Kanada Landshaft parka en Kvebek Kanada Landshaft zapovidnika en Nyu Jork SShA Visokogir ya Zelenih gir Zeleni gori v shtati Vermont SShAGeografiyaEkoregion lisiv Novoyi Angliyi ta Akadiyi ohoplyuye znachni teritoriyi roztashovani na en Pivnichnoyi Ameriki na teritoriyi en ta pivnichnogo shodu SShA Kanadska chastina ekoregionu vklyuchaye teritoriyi Kvebeka roztashovani na pivden vid richki Svyatogo Lavrentiya zokrema Shidni kantoni ta region en zahidni ta pivdenni rajoni Nyu Bransvika vklyuchno z dolinoyu richki Sent Dzhon ta uzberezhzhyam zatoki Fandi blizko polovini teritoriyi provinciyi a takozh bilshu chastinu Novoyi Shotlandiyi Deyaki z cih teritorij vhodit do kulturno istorichnogo regionu en de prozhivayut frankomovni akadijci Amerikanska chastina ekoregionu vklyuchaye bilshu chastinu istorichnogo regionu Nova Angliya zokrema bilshu chastinu shtativ Men i Nyu Gempshir za vinyatkom priberezhnih rivnin bilshu chastinu Vermontu za vinyatkom dolin en ta en pivnichnij zahid Massachusetsu ta Konnektikutu a takozh rajoni na krajnomu shodi Nyu Jorka Relyef regionu predstavlenij gorbistimi rivninami plato ta gorami yaki ye chastinoyu girskoyi sistemi Appalachiv Osnovu skladchastoyi sistemi Appalachiv skladayut paleozojski slanci ta kvarciti a takozh graniti ta metamorfichni porodi Pivnichnu chastinu Appalachiv v ekoregioni skladayut gori en yaki prostyagayutsya vid pivostrova Gaspe na pivdennij zahid do Vermonta Dali na pivden lezhat en de roztashovana gora Vashington najvisha gora ekoregionu zavvishki 1917 m a takozh Zeleni gori yaki zajmayut bilshu chastinu Vermontu ta Berkshiri yih prodovzhennya v Konnektikuti ta Massachusetsi Na krajnomu pivdennomu zahodi ekoregionu lezhat gori Takonik za yakoyu lezhit shiroka dolina richki Gudzon Na shid vid Appalachiv prostyagayutsya gorbisti visochini visochina Shalye Nyu Bransvikska visochina ta en yaki lezhat na visoti 200 500 m nad rivnem morya V relyefi pivostrova Nova Shotlandiya vidilyayut en ta nagir ya Piktu Antigonish a na ostrovi Kejp Breton Kejp Bretonske nagir ya Pid chas ostannogo lodovikovogo perioda teritoriyu ekoregionu vkrivav Lavrentijskij lodovikovij shit yakij sformuvav harakternij relyef gir i plato regionu a takozh vplinuv na rozpodil tipiv gruntiv i lisiv Na vidminu vid bagatoh inshih girskih regioniv yaki harakterizuyutsya malorodyuchimi visokogir yami sho perehodyat u rodyuchi dolini tut najkrashi dlya rozvitku lisiv grunti formuyutsya na serednih shilah pagorbiv i gir Natomist u bagatoh dolinah mistyatsya chislenni bolota ta ozera a yih grunti sho sformuvalis na lodovikovih vidkladah ye malorodyuchimi Na pivdennih nizovinah sho lezhat na uzberezhzhi Menskoyi zatoki roztashovanij ekoregion priberezhnih lisiv pivnichnogo shodu SShA a na pivnichnih nizovinah sho lezhat na uzberezhzhi zatoki Svyatogo Lavrentiya ekoregion rivninnih lisiv zatoki Svyatogo Lavrentiya Na pivnich i pivnichnij zahid vid ekoregionu poshireni nizinni lisi shodu Velikih ozer a na pivnichnij shid zokrema na pivostrovi Gaspe shidnokanadski borealni lisiKlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye vologij kontinentalnij klimat Dfb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya teplim vologim litom ta holodnoyu snizhnoyu zimoyu Oskilki z Atlantichnogo okeanu do regionu cilorichno nadhodyat morski povitryani masi opadi tut rivnomirno rozpodilyayutsya protyagom roku na vidminu vid lisiv Alleganskoyi visochini abo Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni kolivayetsya vid 1000 do 1600 mm zbilshuyuchis u napryamku do okeanichnogo uzberezhzhya ta zi zbilshennyam visoti U kanadskij chastini ekoregionu serednorichna temperatura kolivayetsya vid 3 C do 6 5 C zbilshuyuchis iz zahodu na shid Serednya litnya temperatura tut stanovit 14 5 C a serednya zimova temperatura kolivayetsya vid 7 5 C na pivnochi Nyu Bransvikskoyi visochini do 1 5 C na atlantichnomu uzberezhzhi Novoyi Shotlandiyi FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij mozayikoyu chotiroh osnovnih tipiv roslinnih ugrupovan hvojnih lisiv mishanih lisiv alpijskih lukiv ta vodno bolotnih ugid Rozpodil hvojnih ta mishanih lisiv regionu zalezhit vid klimatu gruntiv blizkosti do Atlantiki ta rezhimu porushen Zagalom lisi regionu mayut perehidnij harakter mizh borealnimi yalinovo yalicevimi lisami poshirenimi pivnichnishe ta shirokolistyanimi lisami poshirenimi pivdennishe Lisovij landshaft regionu rizko zminivsya za ostanni 350 rokiv Do poyavi v Pivnichnij Americi yevropejciv Atlantichnij pivnichnij shid buv vkritij gustimi lisami odnak pochinayuchi z XVII stolittya kolonisti pochali rozchishati zemlyu pid silskogospodarski ugiddya nastilki intensivno sho do seredini XIX stolittya polya ta pasovisha zajmali majzhe tri chverti teritoriyi na pivdni i zahodi Novoyi Angliyi Odnak piznishe vnaslidok vidkrittya bagatshih silskogospodarskih ugid na Zahodi budivnictva zaliznic gromadyanskoyi vijni i navit kalifornijskoyi zolotoyi lihomanki lyudi pochali pokidati fermi Naprikinci XIX stolittya na pokinutih lisozagotivlyah pochali masovo spalahuvati pozhezhi sho prizvelo do posilennya politiki protipozhezhnogo zahistu ta do zanepadu bagatoh ekosistem sho zalezhali vid periodichnih pozhezh Narazi lisi znovu vkrivayut majzhe 75 teritoriyi Novoyi Angliyi Men takozh vidomij yak Sosnovij shtat vkritij lisami majzhe na 90 Nyu Gempshir majzhe na 85 a Vermont bilsh nizh na 77 Voni vhodyat u pershu p yatirku sered shtativ SShA za stupenem lisistosti Alpijski luki Na najvishih girskih vershinah ekoregionu roztashovanih vishe verhnoyi mezhi lisu sho priblizno prohodit na visoti 1300 m nad rivnem morya poshireni alpijski luki ta krivolissya Alpijski ugrupovannya zustrichayutsya na najvishih vershinah Kejp Bretonskogo nagir ya u Novij Shotlandiyi v en u Nyu Bransviku na vershini Vashingtona ta inshih en u Nyu Gempshiri ta na gori en v shtati Men Na suvorih zahidnih i pivnichnno zahidnih shilah visokih gir poshireni ugrupovannya girskoyi tundri u yakih dominuyut travi ta osoki Na zahidnih shilah perevazhayut nevisoki chagarniki z rodini veresovih Ericaceae zokrema lohina Vaccinium uliginosum ta brusnicya Vaccinium vitis idaea U visokogir yah ekoregionu znajshli pritulok deyaki vidi arktichnih roslin sho zalishilisya tut pislya vidstupu lodovikiv naprikinci Viskonsinskogo zledeninnya Hvojni lisi Hvojni lisi poshireni u Bilih gorah ta u pivnichnih rajonah Novoanglijskoyi visochini perevazhno v centralnih i pivnichnih rajonah Menu na visoti vid 900 do 1300 m nad rivnem morya Voni takozh zustrichayutsya na uzberezhzhi zatoki Fandi de klimat harakterizuyetsya silnimi vitrami i proholodnim litom a pishano gravijni grunti chasto negliboki ta bidni na pozhivni rechovini Osnovu hvojnih lisiv ekoregionu skladayut chervoni sosni Pinus resinosa balzamisti yalici Abies balsamea ta chervoni yalini Picea rubens yaki na pivnochi zminyuyutsya sizimi yalinami Picea glauca Na bilsh rodyuchih gruntah na nizkih visotah rostut sosni Banksa Pinus banksiana ta sosni Vejmuta Pinus strobus Prisutnist paperovih berez Betula papyrifera yaki ye sukcesijnim vidom chasto ye oznakoyu neshodavnih porushen takih yak pozhezhi abo virubka lisu U pidlisku yalinovo yalicevih lisiv poshireni pensilvanski kleni Acer pensylvanicum ta chagarniki z rodini veresovih Ericaceae zokrema en Vaccinium angustifolium ta rizni vidi en i chornici Vaccinium Sered zderev yanilih roslin sho zustrichayutsya u nazemnomu yarusi lisu slid vidznachiti shidnu chajnu yagodu Gaultheria procumbens ta en Mitchella repens Tut rostut chislenni lisovi kviti en Clintonia borealis en Tiarella cordifolia pivnichni lineyi Linnaea borealis en Rubus repens en Aralia nudicaulis en Maianthemum canadense en Lysimachia borealis kanadskij deren Cornus canadensis rizni vidi en Trillium spp ta zozulinih cherevichkiv Cypripedium spp Takozh v trav yanomu yarusi zustrichayutsya riznomanitni mohi lishajniki ta paporoti osoblivo zvichajni orlyaki Pteridium aquilinum Na dumku amerikanskoyi ekologini en yalinovo yalicevi lisi ekoregionu ne mozhna vvazhati spravzhnimi borealnimi lisami oskilki v nih dominuyut chervoni yalini Picea rubens yaki ne ye borealnimi derevami Odnak u lisah sho rostut u pivnichnih rajonah Kejp Bretonskogo nagir ya ta na pivostrovi Gaspe chervoni yalini ne zustrichayutsya tomu yih spravdi mozhna vvazhati borealnimi lisami abo tajgoyu Ci lisi ye chastinoyu ekoregionu shidnokanadskih borealnih lisiv Mishani lisi Mishani lisi regionu takozh vidomi yak en abo tsugovo shirokolistyani lisi poshireni na visoti do 700 m nad rivnem morya zokrema v dolinah ta na priberezhnih rivninah Na visoti mizh 700 do 900 m nad rivnem morya zokrema na teritoriyi vid centralnogo Vermonta ta Nyu Gempshira do centralnogo Mena sposterigayetsya znachne zmishannya shirokolistyanih ta hvojnih lisovih ugrupovan Yak pravilo chim bagatshi grunti ta pomirnishij klimat tim bilshoyu miroyu v lisah budut dominuvati listyani dereva Mishani lisi Novoyi Angliyi ye pivnichnim prodovzhennyam poyasu mishanih mezofilnih lisiv Appalachiv U pivnichnih shirokolistyanih lisah ekoregionu dominuyut chotiri vidi derev cukrovi kleni Acer saccharum velikolisti buki Fagus grandifolia zhovti berezi Betula alleghaniensis ta hvojni kanadski tsugi Tsuga canadensis Sered inshih derev sho zrostayut u cih lisah slid vidznachiti amerikanskij yasen Fraxinus americana chervonij klen Acer rubrum ta chervonij dub Quercus rubra yakij z prosuvannyam na pivnich staye vse bilsh ridkisnim a takozh sosnu Vejmuta Pinus strobus ta chervonu sosnu Pinus resinosa Na porushenih dilyankah lisu dominuyut paperovi berezi Betula papyrifera ta amerikanski osiki Populus tremuloides Vogon vidigraye nabagato mensh vazhlivu rol u pivnichnih shirokolistyanih lisah harakternih dlya cogo ekoregionu nizh u dubovih lisah poshirenih dali na pivden Odnak pozhezhi mozhut buti vazhlivim faktorom porushen u mishanih lisah na pivnochi ekoregionu osoblivo v posushlivi periodi Tak u Nyu Bransviku pozhezhi mozhut ohoplyuvati vid 10 do 100 km Inshimi faktorami yaki vidigrayut rol u dinamici lisu ye periodichni vitrolomi yaki inodi nabuvayut velikih masshtabiv a takozh brizki solonoyi vodi ta viter u primorskih rajonah Vodno bolotni ugiddya Vodno bolotni ugiddya zokrema nizinni bolota torfovi bolota ta zaplavi sho harakterizuyutsya velikoyu kilkistyu vodi nadmirno zvolozhenimi gruntami i unikalnoyu floroyu zustrichayutsya po vsomu ekoregionu Torf yaniki harakterizuyutsya kislimi nadmirno zvolozhenimi gruntami ta sharom torfu yakij utvoryuyetsya zi spresovanih zalishkiv vidmerlih roslin ta nakopichuyetsya na dni bolota Na cih bolotah roste moh sfagnum Sphagnum spp a takozh chagarniki z rodini veresovih Ericaceae zokrema chashechkova torf yanicya Chamaedaphne calyculata ryasnolista andromeda Andromeda polifolia grenlandskij rododendron Rhododendron groenlandicum en Kalmia polifolia ta velikoplidna zhuravlina Vaccinium macrocarpon Ostannya shiroko viroshuyetsya u komercijnih cilyah po vsij Novij Angliyi Poshirenimi elementami trav yanogo yarusu torfovih bolit ye roslini hizhaki kruglolisti rosichki Drosera rotundifolia ta en Sarracenia purpurea Sered inshih trav yanistih roslin sho rostut na bidnih bolotyanih gruntah slid vidznachiti en Maianthemum trifolium ta deyaki vidi orhidej zokrema en Platanthera dilatata Najposhirenishimi derevami yaki zustrichayutsya na starih zaroslih torf yanikah ye chorni yalini Picea mariana zahidni tuyi Thuja occidentalis amerikanski modrini Larix laricina ta chorni yaseni Fraxinus nigra Dereva sho rostut na nizinnih bolotah zazvichaj dosyagayut bilshoyi visoti nizh ti sho rostut na torf yanikah Na nizinnih bolotah sho zustrichayutsya v nizinah ta na pivdni Novoyi Angliyi rostut kanadski tsugi Tsuga canadensis zahidni tuyi Thuja occidentalis amerikanski modrini Larix laricina balzamisti topoli Populus balsamifera chervoni kleni Acer rubrum atlantichni kiparisiki Chamaecyparis thyoides en Nyssa sylvatica ta chorni yaseni Fraxinus nigra U proholodnih vologih tinistih yarah kanadski tsugi mozhut utvoryuvati chisti nasadzhennya Na bolotah sho zustrichayutsya v gorah ta na pivnochi ekoregionu perevazhayut amerikanski modrini Larix laricina chorni yalini Picea mariana ta balzamisti yalici Abies balsamea V pidlisku cih lisiv perevazhayut rizni vidi kalini Viburnum spp U zaplavah richok na beregah ozer i stavkiv na periferiyi bolit a takozh v inshih vologih nizinah otochenih mishanimi lisami perevazhayut chervoni kleni Acer rubrum balzamisti topoli Populus balsamifera chorni yaseni Fraxinus nigra trikutnolisti topoli Populus deltoides ta cukrovi kleni Acer saccharum U vologih nizinah otochenih hvojnimi lisami perevazhayut chervoni kleni Acer rubrum cukrovi kleni Acer saccharum zahidni tuyi Thuja occidentalis ta balzamisti topoli Populus balsamifera U pidlisku cih lisiv poshirena bila vilha Alnus incana subsp rugosa ta rizni vidi verbi Salix spp FaunaZavdyaki perehidnomu harakteru ekoregionu jogo fauna viriznyayetsya visokim riznomanittyam Tut zustrichayetsya blizko 60 vidiv ssavciv zokrema en Alces alces americana baribali Ursus americanus zvichajni lisici Vulpes vulpes siri lisici Urocyon cinereoargenteus rudi risi Lynx rufus ilki Pekania pennanti dovgohvosti lasici Neogale frenata smugasti skunsi Mephitis mephitis amerikanski zajci Lepus americanus chervoni vivirki Tamiasciurus hudsonicus siri vivirki Sciurus carolinensis kanadski golkoshersti Erethizon dorsatum zvichajni rakuni Procyon lotor lisovi babaki Marmota monax shidni burunduki Tamias striatus pivnichni lityagi Glaucomys sabrinus pivdenni lityagi Glaucomys volans ta virginski oposumi Didelphis virginiana Na beregah richok ta ozer poshireni kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Sered dribnih ssavciv poshirenih v regioni slid vidznachiti pivdennogo bolotyanogo leminga Synaptomys cooperi olenyachu mishu Peromyscus maniculatus lisovu stribayuchu mishu Napaeozapus insignis sosnovu polivku Microtus pinetorum dovgohvostu midicyu Sorex dispar dimchastu midicyu Sorex fumeus volohatohvostogo krota Parascalops breweri ta amerikanskogo zirkonosa Condylura cristata Ranishe na pivnochi ekoregionu zustrichalisya en Rangifer tarandus caribou odnak za ostanni stolittya vnaslidok polyuvannya yih populyaciya skorotilasya i voni buli vitisneni bilohvostimi olenyami Odocoileus virginianus Shidni vovki Canis lupus lycaon zvichajni rosomahi Gulo gulo ta alleganski lisovi hom yaki Neotoma magister takozh znikli na teritoriyi ekoregionu a en Puma concolor couguar en Cervus canadensis canadensis ta morski vizoni Neogale macrodon povnistyu vimerli Vodnochas na misce zniklih vovkiv prijshli kojoti Canis latrans yaki za ostannye stolittya kolonizuvali Atlantichnij pivnichnij shid Pivnichnoyi Ameriki V mezhah ekoregionu zustrichayetsya ponad 225 vidiv ptahiv zokrema en Canachites canadensis amerikanski oryabki Bonasa umbellus veliki indiki Meleagris gallopavo pivnichni zenayidi Zenaida macroura karolinki Aix sponsa virginski pugachi Bubo virginianus neoarktichni sovi Strix varia bilogolovi orlani Haliaeetus leucocephalus en Buteo lineatus chornogolovi yastrubi Accipiter cooperii pivnichni zhovni Dryocopus pileatus chervonogolovi gili Melanerpes erythrocephalus kanadski drimlyugi Antrostomus vociferus rubinovogorli kolibri Archilochus colubris blakitni sizojki Cyanocitta cristata kanadski voloochki Troglodytes hiemalis kanadski povziki Sitta canadensis svitlobrovi zolotomushki Regulus satrapa korolivski tirani Tyrannus tyrannus en Sayornis phoebe en Sialia sialis gorihvistkovi pisnyari Setophaga ruticilla pivnichni pisnyari Parula americana pivnichni zhovtogorliki Geothlypis trichas svitlokrili gayichki Poecile atricapillus zoloti chizhi Carduelis tristis chervoni kardinali Cardinalis cardinalis mandrivni drozdi Turdus migratorius ta majzhe endemichni en Catharus bicknelli Ranishe v ekoregioni zustrichalisya mandrivni golubi Ectopistes migratorius yaki kolis buli najchislennishimi ptahami svitu odnak vnaslidok intensivnogo polyuvannya voni povnistyu vimerli na pochatku XX stolittya Teritoriya ekoregionu lezhit uzdovzh en yakim shoroku migruyut perelitni ptahi Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye torf yanikovu cherepahu Glyptemys muhlenbergii kajmanovu cherepahu Chelydra serpentina karolinsku korobchastu cherepahu Terrapene carolina rozmalovanu cherepahu Chrysemys picta ta lisovogo grimuchnika Crotalus horridus ZberezhennyaLisi Novoyi Angliyi ta Akadiyi intensivno virubuvali protyagom stolit a na yih misci stvoryuvali silskogospodarski ugiddya ta veliki poselennya taki yak Galifaks u Novij Shotlandiyi v yakomu prozhivaye blizko 440 tisyach lyudej Nezvazhayuchi na te sho chastina lisiv z chasom vidnovilasya nezajmani pralisi zajmayut lishe 5 vid zagalnoyi ploshi lisovogo pokrivu Lisozagotivlya vse she ye osnovnoyu galuzzyu promislovosti v deyakih chastinah regionu osoblivo v Meni ta Kvebeku a silske gospodarstvo prodovzhuye rozvivatisya v zahidnomu Nyu Bransviku Novij Shotlandiyi ta Vermonti Blizko 5 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Fandi ta en v Nyu Bransviku Nacionalnij park Kedzhimkudzhik Nacionalnij park Kejp Bretonskogo nagir ya ta en u Novij Shotlandiyi en en en en en ta en u Kvebeku Nacionalnij park Akadiya en ta en v Meni en en ta en u Nyu Gempshiri en en en en ta en u Vermonti a takozh en ta en v shtati Nyu Jork Primitki New England Acadian forests DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunities to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 DzherelaMagee D W amp H E Ahles 1999 Flora of the Northeast A Manual of the Vascular Flora of New England and Adjacent New York Boston ISBN 978 1 55849 189 2Posilannya New England Acadian forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund New England Acadian Forests One Earth