Лисогірка (Кам'янець-Подільський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Лисогірка.

Лисогі́рка (до 1946 р. — Мукша Колубаївська) — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Лисогірка
В'їзд у село Лисогірка зі автошляху Н-03 В'їзд у село Лисогірка зі автошляху Н-03
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Гуменецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020030130069697
Основні дані
Засноване	1770
Населення	387
Площа	0,233 км²
Густота населення	1660,94 осіб/км²
Поштовий індекс	32312
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°43′02″ пн. ш. 26°37′40″ сх. д. / 48.71722° пн. ш. 26.62778° сх. д. / 48.71722; 26.62778Координати: 48°43′02″ пн. ш. 26°37′40″ сх. д. / 48.71722° пн. ш. 26.62778° сх. д. / 48.71722; 26.62778
Місцева влада
Адреса ради	32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Центральна, 69
Карта
Лисогірка
Лисогірка
Мапа

Назва

7 березня 1946 року Президія Верховної Ради Української РСР перейменувала село Мукша-Колубаєвецька у Лисогірку. Назва Мукша-Колубаєвецька походить від річки Мукша та другої частини географічної прив'язки до найближчого значного населеного пункту, цьому випадку Колубаєвець. До слова давнину було декілька подібних назв: Мукша Велика, Мукша-Боришковецька, Мукша-Кульчієвецька, Мукша-Панівецька.

Географія

Подільське село Лисогірка розташоване біля міста Кам'янець-Подільський є приміським селом, на відстані близько 1 кілометра від міста. Поблизу проходить автошлях Н03 національного значення Житомир — Чернівці. Через Лисогірку протікає річки Мукша, поблизу села проходить кряж Товтр.

Клімат

Лисогірка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

Перша згадка в документах про село датована 1770 роком, під назвою Колубаївська Мукша, як присілок Колубаївців.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

В 1905 році поруч зі Колубаївською Мукшею існувало окреме село Боришковецька Мукша.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.

7 березня 1946 року перейменовано на Лисогірку. Пануючий у тодішньому комунізмі войовничий атеїзм не допускав також використання назв поселень, що в тій чи тій мірі відображали поняття, пов'язані з релігією, церквою, тому були вилучені з ужитку назви, де були згадки про Мукшу - так як існує припущення, що річка Мукша названа в честь богині Мокош.

З 1991 року в складі незалежної України. Після здобуття незалежності України село активно розбудовується у напрямку до селища Першотравневого, що належить до Кам'янця-Подільського. У селі селяться колишні працівники ВАТ «Подільський цемент» та мешканці міста.

З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Абрикосівської, Великозаліснянської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Заліської Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад село увійшло до складу Гуменецької сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 387 осіб.

Згідно перепису 2015 року селі жило 338 осіб, населення села скоротилось на 12,66 % порівняно зі 2001 роком.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	381	99.45%
російська	6	0.55%
Усього	387	100%

Інфраструктура

Зовнішні відеофайли
	1. Староста с. Лисогірка Гуменецької ОТГ // «Децентралізація влади»

На території села діє: дитячий садок, декілька магазинів.

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.

Посилання

1. «Спальний район». Уже гуменецький — Кам'янецький часопис КлюЧ. 2017-03-17

Примітки

1. ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
2. ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних