Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леон Блюм (фр. Léon Blum; 9 квітня 1872 — 30 березня 1950) — французький політик, лідер Соціалістичної партії. Очолював уряд Франції в 1936–1937 та 1938. В грудні 1946 — січні 1947 — голова Тимчасового уряду Франції. Редактор газети «Попюлер» (Populaire, 1928–1950), секретар відомого часопису «Ревю Бланш». В'язень «Целленбау».
| Леон Блюм | |
|---|---|
 | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 1936 — 1937 | |
| Попередник | Альбер Сарро |
| Наступник | Каміль Шотан |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 1938 | |
| голова Тимчасового уряду Франції | |
| 1946 — 1947 | |
| | |
| Народився | 9 квітня 1872 |
| Помер | 30 березня 1950 (77 років) |
| Похований | Жуї-ан-Жозас |
| Відомий як | політик, дипломат, літературний критик, журналіст |
| Громадянство | Франція |
| Національність | француз |
| Alma mater | Ліцей Генріха IV, Ліцей Карла Великого, Вища нормальна школа і Паризький університет |
| Політична партія | Французька секція робітничого інтернаціоналу |
| У шлюбі з | d і d |
| Діти | d |
| Нагороди | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Діяльність у лавах СФІО (1920-ті рр.)
Після завершення Першої світової війни став одним із лідерів центристського крила Соціалістичної партії. Разом з іншими центристами (Ж.Лонґе, П.Фором тощо) не бажав приєднання партії до Комінтерну, проте виступав проти простого відновлення ІІ Інтернаціоналу.
Після Турського з'їзду у грудні 1920 року, на якому Соціалістична партія була перейменована на Французьку соціалістичну партію (секцію Комуністичного Інтернаціоналу), вийшов з її лав. Був ініціатором відновлення СФІО, програмою якої знову стала «Хартія єдності» 1905..
Менша частина соціалістів (ті, хто, за висловом Леона Блюма, залишились «охоронцями старого дому» СФІО) не відмовилась від марксистського вчення про соціалістичну революцію. Але, опинившись між радикалами, що не збирались скасовувати капіталізм, та комуністами, які вважали соціалістів зрадниками, СФІО все ж таки змінила свою доктрину. Леон Блюм став її визнаним теоретиком. Він сформулював дві можливих стратегії. Перша — в ситуації, коли соціалісти отримували більшість в парламенті — мала на увазі «здійснення влади» в умовах капіталізму в союзі з лівими республіканцями для того, щоб не дати змогу правим повернутись до влади. Друга націлювала соціалістів на «завоювання влади», тобто на революцію та ліквідацію капіталізму. Нова доктрина дозволила соціалістам взаємодіяти з іншими лівоцентристськими групами.
1928 року він став головою Соціалістичної партії. Продовжив політику зближення з радикалами, що виявилось у відновленні коаліції «Картелю лівих» у 1932–1934.
Після 1934 бере активну участь у створенні Народного фронту з комуністами та радикалами. Спільно з Едуаром Даладьє та Морісом Торезом взяв участь у спільному вічі трьох політичних сил, присвяченому перемозі лівих і лівоцентристських сил на муніципальних виборах 1935. Фактично демонстрація 14 липня 1935 р. символізувала створення Народного фронту.
На чолі уряду Франції (1936—1937)
Парламентські вибори 26 квітня — 3 травня 1936 завершились перемогою соціалістів і Народного фронту взагалі. За підсумками виборів, формування уряду було доручено 64-річному Леонові Блюму як лідеру найбільшої парламентської фракції. Соціалісти погодились (вдруге після часів Першої світової війни) ввійти до складу кабінету, сформованого 4 червня 1936 р..
Відповідно до програми Народного фронту, уряд Блюма здійснив серію важливих кроків. Було заборонено фашистські ліги та їх воєнізовані загони. Були амністовані учасники антифашистських демонстрацій. Уряд провів соціальні реформи, зокрема, ухвалив закони про 40-годинний робочий тиждень, оплачувані відпустки та колективні договори. Значно посилився вплив держави на економіку Франції: Французький банк поставили під державний контроль, були частково націоналізовані військова промисловість та залізниці.
Під час Громадянської війни в Іспанії уряд під проводом Блюма ініціював «політику невтручання» та створення Міжнародного комітету з питань невтручання у справи Іспанії.
У червні 1937 уряд Блюму пішов у відставку через провал свого законопроєкту про підвищення податків і контроль за фінансовими операціями за кордоном.
1943—1944 — перебував у німецьких концтаборах.
Повоєнна діяльність
Повернувшись із німецького концтабору на Батьківщину, активно долучився до політичної боротьби. У СФІО підтримував течію, що виступала за соціал-демократичну трансформацію партії та розрив із марксизмом. Виступаючи 20 травня 1945 року під час конференції секретарів федерації СФІО, так визначив нову ідеологію партії: «Зберігати й розширювати права людської особистості в суспільстві, повністю підпорядкованому інтересам колективного блага, — це формула самого соціалізму. Саме вона міститься в цих двох словах: „соціал-демократія“, які поєднані не випадково. Це є тим синтезом, який Жорес протягом всього свого життя намагався здійснити між головними положеннями марксистської критики та старими принципами революції 1789 р.»
В грудні 1946 — січні 1947 — був головою однопартійного соціалістичного уряду меншості. Саме в цей період Франція розпочала війну в Індокитаї. Леон Блюм в цей час висунув на противагу тоталітарному комунізму ідею демократичного чи гуманістичного соціалізму, що відкидала диктатуру пролетаріату. Блюм заперечував класовий характер французької демократії та закликав підтримувати союзницькі відносини з Великою Британією та США. Тимчасовий уряду Франції підписав економічну угоду з США, брав участь у війні у В'єтнамі, почав створення Західного блоку як основи НАТО.
Після розколу трипартійної коаліції соціалісти з ініціативи своїх лідерів Блюма та Ґі Молле спільно з МРП та радикалами утворили коаліцію «третьої сили». Вона, за їх словами, повинна була боротись проти подвійної небезпеки: комуністів і ґоллістів. Блюм пропонував поширити ідею «третьої сили» також на зовнішню політику, зібравши під своїми знаменитих французів, які не бажають ні американізації, ні радянізації.
Література та джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Блюм // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 58.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 85.
- Канинская Г. Н. Что в имени твоем?: О французских левых // Французский ежегодник. — М., 2009.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 124—125.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 128.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 142—149.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 139—141.
- Сироткин В. Г. История Франции: Пятая республика. — М., 1989. — С. 61.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 256—258.
- Макаренкова Е. М. Французская социалистическая партия в годы IV Республики. — М., 1973. — С. 75, 79.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leon Blyum fr Leon Blum 9 kvitnya 1872 30 bereznya 1950 francuzkij politik lider Socialistichnoyi partiyi Ocholyuvav uryad Franciyi v 1936 1937 ta 1938 V grudni 1946 sichni 1947 golova Timchasovogo uryadu Franciyi Redaktor gazeti Popyuler Populaire 1928 1950 sekretar vidomogo chasopisu Revyu Blansh V yazen Cellenbau Leon BlyumLeon BlyumPrem yer ministr Franciyi1936 1937Poperednik Alber SarroNastupnik Kamil ShotanPrem yer ministr Franciyi1938golova Timchasovogo uryadu Franciyi1946 1947Narodivsya 9 kvitnya 1872 1872 04 09 Pomer 30 bereznya 1950 1950 03 30 77 rokiv Pohovanij Zhuyi an ZhozasVidomij yak politik diplomat literaturnij kritik zhurnalistGromadyanstvo FranciyaNacionalnist francuzAlma mater Licej Genriha IV Licej Karla Velikogo Visha normalna shkola i Parizkij universitetPolitichna partiya Francuzka sekciya robitnichogo internacionaluU shlyubi z d i dDiti dNagorodi Konkur zheneral 1889 Mediafajli u VikishovishiDiyalnist u lavah SFIO 1920 ti rr Pislya zavershennya Pershoyi svitovoyi vijni stav odnim iz lideriv centristskogo krila Socialistichnoyi partiyi Razom z inshimi centristami Zh Longe P Forom tosho ne bazhav priyednannya partiyi do Kominternu prote vistupav proti prostogo vidnovlennya II Internacionalu Pislya Turskogo z yizdu u grudni 1920 roku na yakomu Socialistichna partiya bula perejmenovana na Francuzku socialistichnu partiyu sekciyu Komunistichnogo Internacionalu vijshov z yiyi lav Buv iniciatorom vidnovlennya SFIO programoyu yakoyi znovu stala Hartiya yednosti 1905 Mensha chastina socialistiv ti hto za vislovom Leona Blyuma zalishilis ohoroncyami starogo domu SFIO ne vidmovilas vid marksistskogo vchennya pro socialistichnu revolyuciyu Ale opinivshis mizh radikalami sho ne zbiralis skasovuvati kapitalizm ta komunistami yaki vvazhali socialistiv zradnikami SFIO vse zh taki zminila svoyu doktrinu Leon Blyum stav yiyi viznanim teoretikom Vin sformulyuvav dvi mozhlivih strategiyi Persha v situaciyi koli socialisti otrimuvali bilshist v parlamenti mala na uvazi zdijsnennya vladi v umovah kapitalizmu v soyuzi z livimi respublikancyami dlya togo shob ne dati zmogu pravim povernutis do vladi Druga nacilyuvala socialistiv na zavoyuvannya vladi tobto na revolyuciyu ta likvidaciyu kapitalizmu Nova doktrina dozvolila socialistam vzayemodiyati z inshimi livocentristskimi grupami 1928 roku vin stav golovoyu Socialistichnoyi partiyi Prodovzhiv politiku zblizhennya z radikalami sho viyavilos u vidnovlenni koaliciyi Kartelyu livih u 1932 1934 Pislya 1934 bere aktivnu uchast u stvorenni Narodnogo frontu z komunistami ta radikalami Spilno z Eduarom Daladye ta Morisom Torezom vzyav uchast u spilnomu vichi troh politichnih sil prisvyachenomu peremozi livih i livocentristskih sil na municipalnih viborah 1935 Faktichno demonstraciya 14 lipnya 1935 r simvolizuvala stvorennya Narodnogo frontu Na choli uryadu Franciyi 1936 1937 Parlamentski vibori 26 kvitnya 3 travnya 1936 zavershilis peremogoyu socialistiv i Narodnogo frontu vzagali Za pidsumkami viboriv formuvannya uryadu bulo dorucheno 64 richnomu Leonovi Blyumu yak lideru najbilshoyi parlamentskoyi frakciyi Socialisti pogodilis vdruge pislya chasiv Pershoyi svitovoyi vijni vvijti do skladu kabinetu sformovanogo 4 chervnya 1936 r Vidpovidno do programi Narodnogo frontu uryad Blyuma zdijsniv seriyu vazhlivih krokiv Bulo zaboroneno fashistski ligi ta yih voyenizovani zagoni Buli amnistovani uchasniki antifashistskih demonstracij Uryad proviv socialni reformi zokrema uhvaliv zakoni pro 40 godinnij robochij tizhden oplachuvani vidpustki ta kolektivni dogovori Znachno posilivsya vpliv derzhavi na ekonomiku Franciyi Francuzkij bank postavili pid derzhavnij kontrol buli chastkovo nacionalizovani vijskova promislovist ta zaliznici Pid chas Gromadyanskoyi vijni v Ispaniyi uryad pid provodom Blyuma iniciyuvav politiku nevtruchannya ta stvorennya Mizhnarodnogo komitetu z pitan nevtruchannya u spravi Ispaniyi U chervni 1937 uryad Blyumu pishov u vidstavku cherez proval svogo zakonoproyektu pro pidvishennya podatkiv i kontrol za finansovimi operaciyami za kordonom 1943 1944 perebuvav u nimeckih konctaborah Povoyenna diyalnistPovernuvshis iz nimeckogo konctaboru na Batkivshinu aktivno doluchivsya do politichnoyi borotbi U SFIO pidtrimuvav techiyu sho vistupala za social demokratichnu transformaciyu partiyi ta rozriv iz marksizmom Vistupayuchi 20 travnya 1945 roku pid chas konferenciyi sekretariv federaciyi SFIO tak viznachiv novu ideologiyu partiyi Zberigati j rozshiryuvati prava lyudskoyi osobistosti v suspilstvi povnistyu pidporyadkovanomu interesam kolektivnogo blaga ce formula samogo socializmu Same vona mistitsya v cih dvoh slovah social demokratiya yaki poyednani ne vipadkovo Ce ye tim sintezom yakij Zhores protyagom vsogo svogo zhittya namagavsya zdijsniti mizh golovnimi polozhennyami marksistskoyi kritiki ta starimi principami revolyuciyi 1789 r V grudni 1946 sichni 1947 buv golovoyu odnopartijnogo socialistichnogo uryadu menshosti Same v cej period Franciya rozpochala vijnu v Indokitayi Leon Blyum v cej chas visunuv na protivagu totalitarnomu komunizmu ideyu demokratichnogo chi gumanistichnogo socializmu sho vidkidala diktaturu proletariatu Blyum zaperechuvav klasovij harakter francuzkoyi demokratiyi ta zaklikav pidtrimuvati soyuznicki vidnosini z Velikoyu Britaniyeyu ta SShA Timchasovij uryadu Franciyi pidpisav ekonomichnu ugodu z SShA brav uchast u vijni u V yetnami pochav stvorennya Zahidnogo bloku yak osnovi NATO Pislya rozkolu tripartijnoyi koaliciyi socialisti z iniciativi svoyih lideriv Blyuma ta Gi Molle spilno z MRP ta radikalami utvorili koaliciyu tretoyi sili Vona za yih slovami povinna bula borotis proti podvijnoyi nebezpeki komunistiv i gollistiv Blyum proponuvav poshiriti ideyu tretoyi sili takozh na zovnishnyu politiku zibravshi pid svoyimi znamenitih francuziv yaki ne bazhayut ni amerikanizaciyi ni radyanizaciyi Literatura ta dzherelaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaBlyum Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 PrimitkiSmirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 58 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 85 Kaninskaya G N Chto v imeni tvoem O francuzskih levyh Francuzskij ezhegodnik M 2009 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 124 125 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 128 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 142 149 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 139 141 Sirotkin V G Istoriya Francii Pyataya respublika M 1989 S 61 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 256 258 Makarenkova E M Francuzskaya socialisticheskaya partiya v gody IV Respubliki M 1973 S 75 79