Євген Олексійович Лебедєв (рос. Евгений Алексеевич Лебедев; 15 січня 1917, Балаково, Самарська губернія, Російська імперія — 9 червня 1997, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний викладач. Народний артист СРСР (1968). Герой Соціалістичної Праці (1987). Лауреат Ленінської (1986) і Державної премії СРСР (1950, 1968). Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1996).
Лебедєв Євген Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Лебедев Евгений Алексеевич | |||
Народився | 15 січня 1917 Балаково, Миколаївський повіт[d], Самарська губернія, Російська імперія[1] | |||
Помер | 9 червня 1997 (80 років) СРСР → Росія | |||
Поховання | Літераторські мостки | |||
Національність | росіянин | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор, театральний педагог, телеактор | |||
Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва (1937) | |||
Заклад | ВДТ імені Товстоногова | |||
Роки діяльності | 1836—1996 | |||
У шлюбі з | d | |||
Діти | син Олексій Євгенович Лебедєв, | |||
Батьки | священик Олексій Лебедєв | |||
IMDb | nm0495543 | |||
Автограф | ||||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Лебедєв Євген Олексійович у Вікісховищі |
Життєпис, походження, навчання
Народ. 15 січня 1917 р. у місті Балаково (нині Саратовська область, (Росія). Походив з родини місцевого священика. Батько та його матінка були заарештовані як представники духовенства та розстріляні 1936 р. радянською владою.
Син був вимушений надовго приховати власне походження, аби вижити в обставинах сталінських репресій. З 1927 року мешкав у діда в місті Самара. Шкільну освіту опановував в Самарі в радянській школі № 13 імені Чапаєва. Навчання продовжив в Фабрично-заводському училищі (ФЗУ) при заводі «Кінап». Брав участь у художній самодіяльності заводу. З 1932 року влаштувався в самарський Театр робочої молоді (ТРАМ).
Театральна освіта і творчість
Перебрався в Москву, де удосконалював театральну освіту, працював в студії Театру Червоної армії. В період 1936—1937 рр. навчався в Центральному технікумі театрального мистецтва (тепер — ГИТИС), а з 1937 року — в училищі Камерного театру в Москві.
Закінчив Московське міське театральне училище (1940). За розподілом потрапив 1940 року в російський ТЮГ міста Тбілісі. В Тбілісі познайомився із Георгієм Товстоноговим (1915—1989) та його сестрою. З родиною Товстоногових буде пов'язане все життя. Сестра Товстоногова — Натела Олександоівна стане дружиною Євгена Лебедєва. Після розлучення Георгія Товстоногова з власною дружиною родина Євгена і Натели Лебедєвих стане виховувати і його двох синів.
1949 р. Лебедєв покинув Тбілісі і перебрався в Москву. На театральній біржі зустрів Георгія Товстоногова, котрий щойно отримав призначення на посаду головного режисера Театру Ленінського комсомолу в місті Ленінград. Родина знову возз'єдналась і Євген Лебедєв перебрався в Ленінград. Дебютна роль в новому театрі — Саня Григор'єв за романом Валентина Каверіна «Два капітани». Радянський актор не мав вибору і був вимушений грати в радянських чи пропагандистських п'єсах. Державним завданням було створення Георгієм Товстоноговим на сцені Театру Ленінського комсомолу вистави «Із іскри…» — про молоді роки Йосипа Сталіна. Головну роль молодого Сталіна створив Євген Лебедєв, хоча добре пам'ятав, хто саме винний в насильницькій смерті його батька та матері, розстріляних НКВС. Але вистава була визнана вдалою і ідеологічно вірною, а театральний режисер та актор в ролі Сталіна отримали Сталінську премію.
Епохальний Ленінградський ВДТ
З 1956 р. працював у ленінградському Великому Драматичному театрі, найкращому драматичному театрі в Ленінграді на той час. Перехід в театр Георгія Товстоногова значно покращив репертуарну політику і формування якісного акторського складу. Театр став в змозі реалізовувати будь-які драматичні вистави — від пропагандистських з комуністичною риторикою до нових прочитань російської та світової класики (Максим Горький, Антон Чехов, Пітер Шеффер тощо).
Характерний актор Євген Лебедєв
Велику акторську практику Євген Лебедєв пройшов ще в Тбіліському Театрі юного глядача, де грав надзвичайно різні ролі і де виробився в провідного актора колективу. Невисокий на зріст, з живою і багатою мімікою, він мав здатність швидко перетворюватися на чергового театрального персонажа. На це працював і дещо високий тембр голосу актора, що дозволяло грати і жіночі ролі. Серед комедійних і казкових ролей Євгена Лебедєва — роль кокетуючою Баби Яги, якою він уславився в театрі і на концертах, граючи її — без театрального гриму і ще в чоловічих костюмах.
Як актор широкого трагедійного діапазону, Євген Лебедєв уславився в п'єсах за творами М. Горького, ім'я якого носив театр. Легендарною стала роль Бессеменова у виконанні Євгена Лебедєва за п'єсою «Міщани» М. Горького. На достовірність ролі зіграло все — і російська фактура актора родом з Волги, і добре знання міщанського побуту з показовою побожністю, і типи людей, здатних перетворювати на пекло — родинне життя й роками мучити близьких їм людей. Засліплений покорою оточення, закостенілий в гордині і насиллі Бессеменов Лебедєва не здатний ні поступитися власною керівною роллю дітям, ні зробити щасливими — ні власну дружину, ні власних дітей. Актори грали трагедію розпаду колись міцної родини і перетворення її на купку людей з невдалими і скаліченими долями, де головував, завдавав настрій і керував божевіллям Бессеменов Лебедєва. Власну книгу про театр і ролі в ньому актор так і назвав — «Мій Бессеменов». Частка театральних ролей актора зафіксована на кіноплівках.
Головним театром в житті Євгена Лебедєва став Великий Драматичний театр, де він працював майже 50 років.
Роками викладав в Ленінградському театральному інституті, був доцентом з 1958 року.
Евген Лебедєв як кіноактор
У кіно знімається з 1952 р. (фільми: «Піднята цілина» (1959—1961), «Поїзд милосердя» (1964, Супругов), «Іду на грозу» (1965), «У вогні броду немає» (1967), «Нотатки божевільного» (1968), «Злочин і кара» (1969) та ін.).
Грав в українських кінокартинах: «Заячий заповідник» (1972), «Ринг» (1973), «Фантазії Веснухіна» (1977, т/ф, клоун, Микола Божор), «Відпустка, яка не відбулася» (1976), «Театр невідомого актора» (1976, Богодух-Мирський), «Прелюдія долі» (1984, Олександр Коробейченко), «Чехарда» (1987, т/ф), (1992, Ісаак Рубинчик).
Смерть
Помер 9 червня 1997 р. в місті Санкт-Петербург. Похований на цвинтарі Літераторські мостки Волкова кладовища.
Звання
- Заслужений артист РРФСР (1953)
- Народний артист РРФСР (1962)
- Народний артист СРСР (20.02.1968)
Фільмографія
- «Римський-Корсаков» (1952, Кощій Безсмертний в епізоді з опери (немає в титрах)
- «Незакінчена повість» (1955, секретар райкому; реж. Ф. Ермлер)
- «Таланти і шанувальники» (1956, Григорій Антонич Бакин, губернський чиновник)
- «Два капітани» (1956, Ромашов; реж. В. Венгеров)
- «Шторм» (1957, комісар Лащилін; солдат Гудков)
- «Достігаєв та інші» (1959, телеспектакль ВДТ; Олексій Матвійович Губин, колишній міський голова)
- «Піднята цілина» (1959—1961, Агафон Дубцов (3-я сер.)
- «Василь Докучаєв» (1961, Єгор, візник)
- «Іду до вас!..» (1961)
- (1961, майстер цеху)
- «Сірий вовк» (1962, Пантелей)
- «Поїзд милосердя» (1964, Супругов)
- «Останній місяць осені» (1965, батько)
- «На одній планеті» (1965, солдат Яків Спиридонов)
- «Іду на грозу» (1965, Яків Іванович Агатов, член робочої групи Туліна)
- «Петербург Достоєвського» (1966, фільм-спектакль)
- «Міщани» (1966, вистава ВДТ, Василь Бессеменов, авторитарний голова дому)
- «Весілля в Малинівці» (1967, Ничипір, малинівський староста)
- «У вогні броду немає» (1967, білогвардійський полковник; реж. Г. Панфілов)
- «Подія, яку ніхто не помітив» (1967, Яків Олексійович; реж. О. Володін)
- «Пряма лінія» (1967, Михайло Михайлович Несльозкін)
- «Кам'яний гість» (1967, фільм-опера, Лепорелло (співає Олександр Ведерников)
- «Суд» (1967, Кузьма Єгоров)
- «Нотатки божевільного» (1968, фільм-спектакль, Поприщін)
- «Півгодини на чудеса» (1968, дядько Варфоломій, двірник)
- «Смерть Вазір-Мухтара» (1969, фільм-спектакль, Іван Федорович Паскевич)
- «Правду! Нічого, крім правди!» (1969, Фільм-спектакль, Авраам Лінкольн)
- «Сюжет для невеликого оповідання» (1969, Павло Єгорович Чехов; реж. С. Юткевич)
- «Дивні люди» (новела «Фатальний постріл») (1969, Бронька (Броніслав Іванович) Пупков; реж. В. Шукшин)
- «Адам і Хева» (1969, Хамадар; реж. О. Корєнєв)
- «Злочин і кара» (1969, Семен Захарович Мармеладов; реж. Л. Куліджанов)
- «У лазуровому степу» (новела «Червоточина») (1970, Яків Олексійович, батько, літній козак)
- «Початок» (1970, П'єр Кошон (озвучує Юхим Копелян); реж. Г. Панфілов)
- «Пригоди жовтої валізки» (1970, дитячий лікар; реж. І. Фрез)
- «І був вечір, і був ранок...» (1970, адмірал)
- (1971, фільм-спектакль, Артуро Уї)
- «Заячий заповідник» (1972, реж. М. Рашеєв, кіностудія ім. О. Довженка)
- «Іванів катер» (1972, Гнат Григорович)
- «Таланти і шанувальники» (1973, Мартин Прокопович Нароков; реж. І. Анненський)
- «Ринг» (1973, Віталій Іванович Островідов, тренер; реж. В. Новак, Одеська кіностудія)
- «Виконання бажань» (1974, Сергій Іванович Бауер, професор, філолог; реж. С. Дружиніна)
- «Останній день зими» (1974, Коротких)
- «Північний варіант» (1974, Антон Васильович Шинкарьов)
- «Відпустка, яка не відбулася» (1976, Михайло Іванович)
- «Недільна ніч» (1976, Веренич)
- «Маринка, Янка і таємниці королівського замку» (1976, король Дурімонт і король Обалдін)
- «Театр невідомого актора» (1976, Богодух-Мирський, трагік; реж. М. Рашеєв, кіностудія ім. О. Довженка)
- «Особисте щастя» (1977, т/ф, Аркадій Матвійович Радун; реж. )
- «Блокада» (1977, Іван Максимович Корольов; реж. М. Єршов)
- «Фантазії Веснухіна» (1977, т/ф, клоун, Микола Божор; реж. В. Харченко, Одеська кіностудія)
- «Є ідея!» (1977, Іван Петрович Кулібін)
- «Перші радощі» (1977, Мєшков)
- «Терміновий виклик» (1978, Терентій Петрович Жуков)
- «Комісія з розслідування» (1978, Долинін, академік; реж. В. Бортко)
- «Кентаври» (1978, генерал Пін; реж. В. Жалакявічус)
- «Допит» (1979, співкамерник Абієва)
- «Незвичайне літо» (1979, Мєшков)
- «Час вибрав нас» (1979, т/ф, Мефодій Кузьмич)
- «Ліричний марш» (1980, Шпалов)
- «Життя прекрасне» (1980, Ростао, начальник в'язниці; реж. Г. Чухрай)
- «Синдикат-2» (1980, Борис Савінков; реж. М. Орлов)
- «Ескадрон гусар летючих» (1980, Кутузов; реж. С. Ростоцький, М. Хубов)
- «На Гранатових островах» (1981, Астахов, російський емігрант; реж. Т. Лисиціан)
- (1981, власник меблів)
- «Ранній, ранній ранок...» (1983, шарманщик)
- «Я готовий прийняти виклик» (1983, справник)
- «Прелюдія долі» (1984, Олександр Коробейченко; реж. С. Лисецький, кіностудія ім. О. Довженка)
- «Прощання слов'янки» (1985, Семен Протасович)
- (1986, фільм-спектакль, Олександр Володимирович Серебряков, відставний професор)
- «Чехарда» (1987, т/ф, Віктор Макарович Караваєв; кіностудія ім. О. Довженка)
- «Петроградські Гавроші» (1987, Котофей)
- «Історія коня» (1989, фільм-спектакль, Холстомер)
- «Енергійні люди» (1989, фільм-спектакль, Аристарх Петрович Кузькін)
- (1992, Ісаак Рубинчик; реж. , Україна)
- (1992, Семен Семенович Брязгунов)
- (1992, Леонтій Діляров)
- «Сніданок з видом на Ельбрус» (1993, епізод)
- «Сікімоку» (1993, Ксенія Іванівна Некрасова, стара)
- (1993, сусід)
- (1994, батько Хлюздіна) та ін.
Озвучування:
- (1966, Пятрас Індрюнас — роль )
- «Обмін» (1977, доктор Ігнас Діджюліс — роль Леоніда Оболенського)
- «Дідусь Мазай і зайці» (1980, мультфільм, читає текст)
Примітки
- Лебедев Евгений Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- [. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.)]
Література
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 229;
- Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С. 736;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 414—415;
- Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С. 678;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С. 167—168;
- Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С. 190;
- Евгений Лебедев: Великий лицедей. Рассказы, дневники, воспоминания. М., 2002.
Посилання
- https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/2440/works/ [ 12 березня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lebedyev Yevgen Oleksijovich Lebedyev ros Evgenij Alekseevich Lebedev 15 sichnya 1917 Balakovo Samarska guberniya Rosijska imperiya 9 chervnya 1997 Sankt Peterburg Rosiya radyanskij i rosijskij aktor teatru i kino teatralnij vikladach Narodnij artist SRSR 1968 Geroj Socialistichnoyi Praci 1987 Laureat Leninskoyi 1986 i Derzhavnoyi premiyi SRSR 1950 1968 Pochesnij gromadyanin Sankt Peterburga 1996 Lebedyev Yevgen OleksijovichIm ya pri narodzhenni Lebedev Evgenij AlekseevichNarodivsya 15 sichnya 1917 1917 01 15 Balakovo Mikolayivskij povit d Samarska guberniya Rosijska imperiya 1 Pomer 9 chervnya 1997 1997 06 09 80 rokiv SRSR RosiyaPohovannya Literatorski mostkiNacionalnist rosiyaninGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnist aktor teatralnij pedagog teleaktorAlma mater Derzhavnij institut teatralnogo mistectva 1937 Zaklad VDT imeni TovstonogovaRoki diyalnosti 1836 1996U shlyubi z dDiti sin Oleksij Yevgenovich Lebedyev Batki svyashenik Oleksij LebedyevIMDb nm0495543AvtografNagorodi ta premiyi Lebedyev Yevgen Oleksijovich u VikishovishiZhittyepis pohodzhennya navchannyaNarod 15 sichnya 1917 r u misti Balakovo nini Saratovska oblast Rosiya Pohodiv z rodini miscevogo svyashenika Batko ta jogo matinka buli zaareshtovani yak predstavniki duhovenstva ta rozstrilyani 1936 r radyanskoyu vladoyu Sin buv vimushenij nadovgo prihovati vlasne pohodzhennya abi vizhiti v obstavinah stalinskih represij Z 1927 roku meshkav u dida v misti Samara Shkilnu osvitu opanovuvav v Samari v radyanskij shkoli 13 imeni Chapayeva Navchannya prodovzhiv v Fabrichno zavodskomu uchilishi FZU pri zavodi Kinap Brav uchast u hudozhnij samodiyalnosti zavodu Z 1932 roku vlashtuvavsya v samarskij Teatr robochoyi molodi TRAM Teatralna osvita i tvorchistPerebravsya v Moskvu de udoskonalyuvav teatralnu osvitu pracyuvav v studiyi Teatru Chervonoyi armiyi V period 1936 1937 rr navchavsya v Centralnomu tehnikumi teatralnogo mistectva teper GITIS a z 1937 roku v uchilishi Kamernogo teatru v Moskvi Zakinchiv Moskovske miske teatralne uchilishe 1940 Za rozpodilom potrapiv 1940 roku v rosijskij TYuG mista Tbilisi V Tbilisi poznajomivsya iz Georgiyem Tovstonogovim 1915 1989 ta jogo sestroyu Z rodinoyu Tovstonogovih bude pov yazane vse zhittya Sestra Tovstonogova Natela Oleksandoivna stane druzhinoyu Yevgena Lebedyeva Pislya rozluchennya Georgiya Tovstonogova z vlasnoyu druzhinoyu rodina Yevgena i Nateli Lebedyevih stane vihovuvati i jogo dvoh siniv 1949 r Lebedyev pokinuv Tbilisi i perebravsya v Moskvu Na teatralnij birzhi zustriv Georgiya Tovstonogova kotrij shojno otrimav priznachennya na posadu golovnogo rezhisera Teatru Leninskogo komsomolu v misti Leningrad Rodina znovu vozz yednalas i Yevgen Lebedyev perebravsya v Leningrad Debyutna rol v novomu teatri Sanya Grigor yev za romanom Valentina Kaverina Dva kapitani Radyanskij aktor ne mav viboru i buv vimushenij grati v radyanskih chi propagandistskih p yesah Derzhavnim zavdannyam bulo stvorennya Georgiyem Tovstonogovim na sceni Teatru Leninskogo komsomolu vistavi Iz iskri pro molodi roki Josipa Stalina Golovnu rol molodogo Stalina stvoriv Yevgen Lebedyev hocha dobre pam yatav hto same vinnij v nasilnickij smerti jogo batka ta materi rozstrilyanih NKVS Ale vistava bula viznana vdaloyu i ideologichno virnoyu a teatralnij rezhiser ta aktor v roli Stalina otrimali Stalinsku premiyu Epohalnij Leningradskij VDTZ 1956 r pracyuvav u leningradskomu Velikomu Dramatichnomu teatri najkrashomu dramatichnomu teatri v Leningradi na toj chas Perehid v teatr Georgiya Tovstonogova znachno pokrashiv repertuarnu politiku i formuvannya yakisnogo aktorskogo skladu Teatr stav v zmozi realizovuvati bud yaki dramatichni vistavi vid propagandistskih z komunistichnoyu ritorikoyu do novih prochitan rosijskoyi ta svitovoyi klasiki Maksim Gorkij Anton Chehov Piter Sheffer tosho Harakternij aktor Yevgen LebedyevVeliku aktorsku praktiku Yevgen Lebedyev projshov she v Tbiliskomu Teatri yunogo glyadacha de grav nadzvichajno rizni roli i de virobivsya v providnogo aktora kolektivu Nevisokij na zrist z zhivoyu i bagatoyu mimikoyu vin mav zdatnist shvidko peretvoryuvatisya na chergovogo teatralnogo personazha Na ce pracyuvav i desho visokij tembr golosu aktora sho dozvolyalo grati i zhinochi roli Sered komedijnih i kazkovih rolej Yevgena Lebedyeva rol koketuyuchoyu Babi Yagi yakoyu vin uslavivsya v teatri i na koncertah grayuchi yiyi bez teatralnogo grimu i she v cholovichih kostyumah Yak aktor shirokogo tragedijnogo diapazonu Yevgen Lebedyev uslavivsya v p yesah za tvorami M Gorkogo im ya yakogo nosiv teatr Legendarnoyu stala rol Bessemenova u vikonanni Yevgena Lebedyeva za p yesoyu Mishani M Gorkogo Na dostovirnist roli zigralo vse i rosijska faktura aktora rodom z Volgi i dobre znannya mishanskogo pobutu z pokazovoyu pobozhnistyu i tipi lyudej zdatnih peretvoryuvati na peklo rodinne zhittya j rokami muchiti blizkih yim lyudej Zasliplenij pokoroyu otochennya zakostenilij v gordini i nasilli Bessemenov Lebedyeva ne zdatnij ni postupitisya vlasnoyu kerivnoyu rollyu dityam ni zrobiti shaslivimi ni vlasnu druzhinu ni vlasnih ditej Aktori grali tragediyu rozpadu kolis micnoyi rodini i peretvorennya yiyi na kupku lyudej z nevdalimi i skalichenimi dolyami de golovuvav zavdavav nastrij i keruvav bozhevillyam Bessemenov Lebedyeva Vlasnu knigu pro teatr i roli v nomu aktor tak i nazvav Mij Bessemenov Chastka teatralnih rolej aktora zafiksovana na kinoplivkah Golovnim teatrom v zhitti Yevgena Lebedyeva stav Velikij Dramatichnij teatr de vin pracyuvav majzhe 50 rokiv Rokami vikladav v Leningradskomu teatralnomu instituti buv docentom z 1958 roku Evgen Lebedyev yak kinoaktorU kino znimayetsya z 1952 r filmi Pidnyata cilina 1959 1961 Poyizd miloserdya 1964 Suprugov Idu na grozu 1965 U vogni brodu nemaye 1967 Notatki bozhevilnogo 1968 Zlochin i kara 1969 ta in Grav v ukrayinskih kinokartinah Zayachij zapovidnik 1972 Ring 1973 Fantaziyi Vesnuhina 1977 t f kloun Mikola Bozhor Vidpustka yaka ne vidbulasya 1976 Teatr nevidomogo aktora 1976 Bogoduh Mirskij Prelyudiya doli 1984 Oleksandr Korobejchenko Cheharda 1987 t f 1992 Isaak Rubinchik SmertPomer 9 chervnya 1997 r v misti Sankt Peterburg Pohovanij na cvintari Literatorski mostki Volkova kladovisha ZvannyaZasluzhenij artist RRFSR 1953 Narodnij artist RRFSR 1962 Narodnij artist SRSR 20 02 1968 Filmografiya Rimskij Korsakov 1952 Koshij Bezsmertnij v epizodi z operi nemaye v titrah Nezakinchena povist 1955 sekretar rajkomu rezh F Ermler Talanti i shanuvalniki 1956 Grigorij Antonich Bakin gubernskij chinovnik Dva kapitani 1956 Romashov rezh V Vengerov Shtorm 1957 komisar Lashilin soldat Gudkov Dostigayev ta inshi 1959 telespektakl VDT Oleksij Matvijovich Gubin kolishnij miskij golova Pidnyata cilina 1959 1961 Agafon Dubcov 3 ya ser Vasil Dokuchayev 1961 Yegor viznik Idu do vas 1961 1961 majster cehu Sirij vovk 1962 Pantelej Poyizd miloserdya 1964 Suprugov Ostannij misyac oseni 1965 batko Na odnij planeti 1965 soldat Yakiv Spiridonov Idu na grozu 1965 Yakiv Ivanovich Agatov chlen robochoyi grupi Tulina Peterburg Dostoyevskogo 1966 film spektakl Mishani 1966 vistava VDT Vasil Bessemenov avtoritarnij golova domu Vesillya v Malinivci 1967 Nichipir malinivskij starosta U vogni brodu nemaye 1967 bilogvardijskij polkovnik rezh G Panfilov Podiya yaku nihto ne pomitiv 1967 Yakiv Oleksijovich rezh O Volodin Pryama liniya 1967 Mihajlo Mihajlovich Neslozkin Kam yanij gist 1967 film opera Leporello spivaye Oleksandr Vedernikov Sud 1967 Kuzma Yegorov Notatki bozhevilnogo 1968 film spektakl Poprishin Pivgodini na chudesa 1968 dyadko Varfolomij dvirnik Smert Vazir Muhtara 1969 film spektakl Ivan Fedorovich Paskevich Pravdu Nichogo krim pravdi 1969 Film spektakl Avraam Linkoln Syuzhet dlya nevelikogo opovidannya 1969 Pavlo Yegorovich Chehov rezh S Yutkevich Divni lyudi novela Fatalnij postril 1969 Bronka Bronislav Ivanovich Pupkov rezh V Shukshin Adam i Heva 1969 Hamadar rezh O Koryenyev Zlochin i kara 1969 Semen Zaharovich Marmeladov rezh L Kulidzhanov U lazurovomu stepu novela Chervotochina 1970 Yakiv Oleksijovich batko litnij kozak Pochatok 1970 P yer Koshon ozvuchuye Yuhim Kopelyan rezh G Panfilov Prigodi zhovtoyi valizki 1970 dityachij likar rezh I Frez I buv vechir i buv ranok 1970 admiral 1971 film spektakl Arturo Uyi Zayachij zapovidnik 1972 rezh M Rasheyev kinostudiya im O Dovzhenka Ivaniv kater 1972 Gnat Grigorovich Talanti i shanuvalniki 1973 Martin Prokopovich Narokov rezh I Annenskij Ring 1973 Vitalij Ivanovich Ostrovidov trener rezh V Novak Odeska kinostudiya Vikonannya bazhan 1974 Sergij Ivanovich Bauer profesor filolog rezh S Druzhinina Ostannij den zimi 1974 Korotkih Pivnichnij variant 1974 Anton Vasilovich Shinkarov Vidpustka yaka ne vidbulasya 1976 Mihajlo Ivanovich Nedilna nich 1976 Verenich Marinka Yanka i tayemnici korolivskogo zamku 1976 korol Durimont i korol Obaldin Teatr nevidomogo aktora 1976 Bogoduh Mirskij tragik rezh M Rasheyev kinostudiya im O Dovzhenka Osobiste shastya 1977 t f Arkadij Matvijovich Radun rezh Blokada 1977 Ivan Maksimovich Korolov rezh M Yershov Fantaziyi Vesnuhina 1977 t f kloun Mikola Bozhor rezh V Harchenko Odeska kinostudiya Ye ideya 1977 Ivan Petrovich Kulibin Pershi radoshi 1977 Myeshkov Terminovij viklik 1978 Terentij Petrovich Zhukov Komisiya z rozsliduvannya 1978 Dolinin akademik rezh V Bortko Kentavri 1978 general Pin rezh V Zhalakyavichus Dopit 1979 spivkamernik Abiyeva Nezvichajne lito 1979 Myeshkov Chas vibrav nas 1979 t f Mefodij Kuzmich Lirichnij marsh 1980 Shpalov Zhittya prekrasne 1980 Rostao nachalnik v yaznici rezh G Chuhraj Sindikat 2 1980 Boris Savinkov rezh M Orlov Eskadron gusar letyuchih 1980 Kutuzov rezh S Rostockij M Hubov Na Granatovih ostrovah 1981 Astahov rosijskij emigrant rezh T Lisician 1981 vlasnik mebliv Rannij rannij ranok 1983 sharmanshik Ya gotovij prijnyati viklik 1983 spravnik Prelyudiya doli 1984 Oleksandr Korobejchenko rezh S Liseckij kinostudiya im O Dovzhenka Proshannya slov yanki 1985 Semen Protasovich 1986 film spektakl Oleksandr Volodimirovich Serebryakov vidstavnij profesor Cheharda 1987 t f Viktor Makarovich Karavayev kinostudiya im O Dovzhenka Petrogradski Gavroshi 1987 Kotofej Istoriya konya 1989 film spektakl Holstomer Energijni lyudi 1989 film spektakl Aristarh Petrovich Kuzkin 1992 Isaak Rubinchik rezh Ukrayina 1992 Semen Semenovich Bryazgunov 1992 Leontij Dilyarov Snidanok z vidom na Elbrus 1993 epizod Sikimoku 1993 Kseniya Ivanivna Nekrasova stara 1993 susid 1994 batko Hlyuzdina ta in Ozvuchuvannya 1966 Pyatras Indryunas rol Obmin 1977 doktor Ignas Didzhyulis rol Leonida Obolenskogo Didus Mazaj i zajci 1980 multfilm chitaye tekst PrimitkiLebedev Evgenij Alekseevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Arhiv originalu za 13 chervnya 2016 Procitovano 12 chervnya 2016 Pochetnye grazhdane Sankt Peterburga Oficijnij sajt Administraciyi Sankt Peterburga ros LiteraturaKino Enciklopedicheskij slovar M 1987 S 229 Razzakov F Dosye na zvezd 1962 1980 M 1998 S 736 Vsemirnyj biograficheskij Enciklopedicheskij slovar M 1998 S 414 415 Illyustrirovannyj Enciklopedicheskij slovar M 2000 S 678 Kinoslovar T 2 SPb 2001 S 167 168 Teatr Enciklopediya M 2002 S 190 Evgenij Lebedev Velikij licedej Rasskazy dnevniki vospominaniya M 2002 Posilannyahttps www kino teatr ru kino acter m sov 2440 works 12 bereznya 2018 u Wayback Machine