Лисецький Сергій Опанасович

Сергі́й Опана́сович Лисе́цький (13 лютого 1926, Київ, Українська РСР, СРСР — 16 січня 2022, Київ, Україна) — український кінооператор і кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Лисецький Сергій ОпанасовичДата народження13 лютого 1926(1926-02-13)Місце народженняКиїв, Українська СРР, СРСРДата смерті16 січня 2022(2022-01-16) (95 років)Місце смертіКиїв, УкраїнаГромадянство СРСР →  УкраїнаAlma materВсеросійський державний інститут кінематографіїПрофесіякінооператор, кінорежисер, режисер-документалістКар'єраз 1956ЗакладКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-КарогоНагородиIMDbID 0514033

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисецький.

Біографія

Учасник Німецько-радянської війни. Нагороджено орденами Слави, «За мужність», Вітчизняної війни, медалями.

1956 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (майстерня , Анатолія Головні).

Від 1956 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (від 2002 — професор кафедри кінотелеоператорства).

Член Національної спілки кінематографістів України (1963).

Помер 16 січня 2022 року.

Родина

• Дочка: Лисецька Євгенія Сергіївна — український художник кіно, художник-постановник.
• Онук:  — український кінооператор.

Фільмографія

Кінооператор-постановник:

• 1959 — «Солдатка» (другий оператор)
• 1961 — «Радість моя»
• 1962 — «Ми, двоє чоловіків», в головній ролі — Василь Шукшин
• 1963 — «Наймичка»
• 1965 — «Перевірено — мін немає»
• 1968 — (країна: Югославія)
• 1969 — («Де 042?»)
• 1972 —
• 1975 — «Переходимо до любові» (телевізійний фільм)
• 1980 — «Платон мені друг» (оператор, у співавт.)
• 1982 — «Таємниці святого Юра» (оператор, у співавт.)

Режисер і оператор фільмів:

• 1970 : «Одвічне» (співрежисер),
• 1971 : «Майстри» (співрежисер; приз за найкращу операторську роботу Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1973),
• 1971 : «Троїсті музики» (співрежисер; приз 5-го Всесоюзного фестивалю телефільмів у Ташкенті, 1973, співрежисер),
• 1972 : «Автопортрет» (співрежисер; приз 6-го Всесоюзного фестивалю телефільмів у Тбілісі, 1975, співрежисер),
• 1974 : «Сонячне коло» (1-й приз Республіканського фестивалю документальних фільмів, Суми, 1974)
• 1984 : «Прелюдія долі» (режисер-постановник, співоператор (з В. Онищенком); приз за найкращу музичну кінокартину Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1985)
• 1989 : «Кобзо моя»
• 1990 : «Кобзарські мандри»
• 1991 : «Кубанські козаки. А вже літ двісті» (співрежисер),
• 1992 : «Євгенія Мірошниченко»
• 1993 : «Бельгійські зустрічі»
• 1994 : «Невідомий Перл-Гарбор під Полтавою» (співрежисер).

Література

• Шевченківський словник. — Т. 1. — К., 1978. — С. 355.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 367.
• Сергій Лисецький: «Заради справи жертвую чим завгодно…» / Бесіду вела Лариса Брюховецька // Кіно-Театр. — 2006. — № 3.

Примітки

1. Національна спілка кінематографістів України: Сергій Лисецький (13.02.1926, Київ — 16.01.2022, Київ)
2. . Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.

Джерела

• Національна спілка кінематографістів України: Сергій Лисецький [ 29 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Національний кінопортал KINOKOLO.UA [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/37525/works/ [ 30 січня 2016 у Wayback Machine.]