Кужі ль і ку жіль куде ля куде лиця від прасл kǫdělь іноді ми чка пові смо розм куже лиця сировина для прядіння Може явл

Кужі́ль і ку́жіль, куде́ля, куде́лиця (від прасл. *kǫdělь), іноді ми́чка, пові́смо, розм. куже́лиця — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичесане волокно льону чи конопель або розчісану вовну.

Кужіль на кужівці. Музей у Віллен-ле-Роше

Жінка пряде кужіль. Село Ізведово, Тверська губернія. Фото С. М. Прокудіна-Горського, 1910

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куделя.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мичка.

Не плутати з Кужель.

Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя).

Отримання

Лляний і конопляний кужіль отримують переробленням трести на волокно на з подальшим чесанням — очищенням волокон від відходів (суміші переплутаних волокон і костриці).

Для отримання вовняної кужелі зістрижену овечу вовну промивають і розчісують, щоб відділити довгі волокна від коротких висічок. Після короткі волокна чешуть і розпушують.

Залежно від якості початкової сировини кужіль підрозділяють на перший, другий і третій ґатунки.

У традиційному господарстві

Кужівка з кужіллю на картині В. А. Тропініна *«Дівчина з веретеном»*

До поширення тіпальних, чесальних і прядильних машин кужіль готували вручну — волокно льону і конопель м'яли і тіпали примітивними знаряддями — терлицею або ручною м'ялкою у вигляді тригранної призми, потім чесали («микали») металевими гребінками і щітками. Шерсть для вовняної кужелі ретельно промивали (іноді парили у теплій воді з лугом), висушену вовну скубли руками або розчісували («чухрали») за допомогою дерев'яного гребеня чи металевих щіток, відділяючи довгі волокна (волос) від коротких висічок («штиму»). Після цього штим чесали на залізних щітках («граблях», «щітях») і розпушували.

Традиційно стрижку старих овець проводили в день Літнього Миколи (22 травня), річних овець стригли після Трійці, а ягнят — у Петрівку.

Готовий кужіль намотували на спеціальний кілок — кужівку («кужілку», «кужіль», «гребінь»), часто у вигляді вилки або дошки із зубцями. Кужівка могла бути верхньою частиною ручної прядки (з'єдуватися з дошкою-«присідкою» або вставлятися в отвір на лаві), а могла використовуватися і самостійно — як тримач кужелі на самопрядці.

У традиційній культурі

Кужіль традиційно пов'язували з волоссям — «мичкою» називали також пасмо жіночого волосся, що вибивається з коси, а також волосся, зав'язане на потилиці, на зразок .

На Бойківщині повитуха відрізала пуповину дівчинці на гребені-кужівці. Це могли робити і в разі народження хлопчика — щоб наступною дитиною була дівчинка. Схожий звичай побутував і на Гуцульщині.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кужівки

Примітки

Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Куделя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Мичка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Кужелиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Кудель // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 8 січня 2017.
Микати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 16 березня 2017.
. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 16 березня 2017.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.
. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.

Посилання

Куделя [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 783. — 1000 екз.

[СУМ-1] Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Куделя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[СУМ2-4] Мичка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Кужелиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Кудель // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

[8] . Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 8 січня 2017.

[9] Микати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[10] Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[Сукнарство_на_Гуцульщині-11] . Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.

[12] . Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 16 березня 2017.

[13] . Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 16 березня 2017.

[14] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.

[15] . Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 8 січня 2017.