Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сицилійське королівство (італ. regno di Sicilia, сиц. Regnu di Sicilia) — держава, що існувала на півдні сучасної Італії з 1130 до 1816 року. Включало власне острів Сицилію, а також, у різні часи, Південну Італію з Неаполем та, до 1530 року, сучасну Мальту. До 1282 року мало назву Королівство Апулії та Сицилії, після 1302 року — Королівство Тринакрія. У певні періоди історії належало іспанським королям та імператорам Священної Римської імперії. 1816 року було об'єднано з Неаполітанським королівством у Королівство Обох Сицилій. У 1861 році Королівство Обох Сицилій увійшло до складу об'єднаної Італії.
Норманське королівство
1127 року помер герцог Апулії норманського походження Вільгельм II, й Апулія з Сицилією об'єднались під владою його кузена, графа Сицилії Рожера II. Рожер підтримав антипапу Анаклета II й був коронований ним як король Сицилії на Різдво 1130 року. Наступні десять років Рожер був зайнятий відбиттям нападів ззовні й придушенням заколотів графів Барі, Капуї, Аліфе й Неаполю.
У 1139 році за Міньянською угодою папа Інокентій II визнав Рожера королем. Адмірал Рожера, Георгій Антіохійський, завоював Махдію в Африці (Іфрикії), внаслідок чого Рожер отримав неофіційний титул «Короля Африки». Флот Рожера на чолі з Георгієм Антіохійським завдав також декількох суттєвих поразок Візантії, зробивши Сицилію майже на сто років провідною морською державою в Середземномор'ї.
Син і спадкоємець Рожера, Вільгельм I Злий, названий так за придушення заколотів баронів, яким, можливо, співчували автори часописів, помер 1166 року, лишивши на троні малолітнього сина. Було введено регентство, країну охопив розбрат, що ледь не погубив династію і тривав до початку самостійного правління юного короля Вільгельма II Доброго, подальше царювання якого було відзначено миром і благополуччям. Коли він помер 1189 року, спадкоємців не лишилось і королівство знову занурилось у хаос.
У 1190 році трон захопив Танкред з Лечче, потім повстав родич останнього , і нарешті втрутився німецький імператор Генріх VI Гогенштауфен, одружений з Констанцією Норманською, дочкою Рожера II. Перемогли Генріх VI і Констанція, й королівство 1194 року перейшло до німецьких імператорів з династії Гогенштауфенів.
Влада Гогенштауфенів
1197 року королем став трирічний син Генріха VI, Фрідріх. Його дядько й опікун Філіпп Швабський призначив 1198 року регентом Маркварда фон Анвайлера, маркграфа Анкони. Права Фрідріха підтвердив і папа Іннокентій III, але цього виявилось недостатньо.
Вальтер III де Брієнн одружився з дочкою Танкреда де Ліче і пред'явив свої претензії на сицилійський трон (1201). У 1202 році військо Штауфенів, яке очолювали канцлер Вальтер Палеарійський та Дипольд фон Фобург, зазнало поразки від армії де Брієнна. Регента Маркварда було вбито, а п'ятирічний король Фрідріх потрапив до союзника де Брієнна, Вільяма Каппаронського. Тим не менше, Дипольд продовжував війну в континентальній Італії до смерті Вальтера де Брієнна (1205), після чого звільнив Фрідріха й передав його під захист канцлера Вальтера Палеарійського в 1206 році.
1207 року сталася сварка між Дипольдом і Вальтером Палеарійським, унаслідок якої Дипольд спочатку захопив королівський палац, а потім був вибитий звідти Вальтером. На цьому десятирічна війна за трон скінчилася.
Фрідріх II продовжив реформу законів, розпочату ще його дідом Рожером II. Результатом 1231 року став звід законів Мельфійські конституції, відомий під латинською назвою Liber Augustalis, який не тільки був істотним кроком уперед для свого часу, але й слугував протягом багатьох років зразком зводу законів. Королівство Сицилія стало першою європейською державою з сильною централізованою королівською владою, вільною від феодальних міжусобиць. Проголошувався примат письмового закону над феодальним звичаєм. З невеликими модифікаціями Liber Augustalis складав основу сицилійського права до 1819 року.
Фрідріх II також збудував Кастель дель Монте й 1224 року заснував у Неаполі університет Федеріко II, один з перших у Європі, що упродовж багатьох століть лишався єдиним університетом у Південній Італії.
Упродовж свого тривалого, півсторічного, царювання Фрідріх II почував себе більше королем Сицилії, ніж імператором Священної Римської імперії. Йому спадкував 1250 року імператор Конрад IV, набагато більше заклопотаний війнами в Німеччині, ніж своїм Сицилійським королівством. Він, утім, явився до Неаполя (1253), взяв місто й невдовзі після цього помер дорогою до Німеччини. Спадкоємцем (1254) став його дворічний син Конрадін. Реально ж весь цей час Сицилією правив незаконний син Фрідріха II Манфред Сицилійський, який після поширення неправдивих чуток про смерть Конрадіна 1258 року оголосив себе королем Сицилії.
Папа Климент IV не визнав прав Манфреда на королівство й «передав» його брату короля Франції Луї IX Карлу Анжуйському, який і вступив на престол після загибелі Манфреда у 1266 році. Конрадін, що намагався повернути королівство й зібрав для цього наймане військо, після первинних успіхів зазнав поразки під Тальякоццо, був узятий у полон і страчений у Неаполі (1268). Він був останнім представником Гогенштауфенів чоловічої статі.
Карл Анжуйський і Сицилійська вечірня
У 1266 році Сицилія опинилась під владою Карла I, герцога Анжуйського. Карл розглядав завоювання Сицилії як перший крок на шляху до завоювання всього Середземномор'я й готувався до війни з візантійським імператором Михаїлом VIII Палеологом. Податки, що збирались у Сицилії, використовувалися французами. Невдоволення владою французів, що не турбувались про країну, призвело 1282 року до повстання, відомого як Сицилійська вечірня, і подальшої Війни Сицилійської вечірні. Одне з припущень полягає в тому, що Сицилійська вечірня була організована за участі Михайла VIII та його союзника, короля Педро III Арагонського, зятя Манфреда, але воно не є загальновизнаним.
Повстання почалось у вечірню перед Великоднем, 30 березня 1282 року, в Церкві Святого Духа поблизу Палермо. Точно перебіг подій невідомий, але у будь-якому разі сицилійці знищили поряд із церквою загін французів. За однією версією, один з французьких офіцерів намагався витягнути з натовпу жінку й був убитий її чоловіком, за іншою, весь загін мав намір розважитись із жінками. Упродовж наступних шести тижнів сицилійці вирізали тисячі французів на острові. Повстанці, розуміючи, що самотужки проти Карла Анжуйського їм не встояти, відправили посланців до Педро III, запропонувавши йому Сицилійську корону. Педро пристав на пропозицію і 30 серпня 1282 року він на чолі величезної армії висадився в Трапані, дорогою до Палермо, де сицилійці вітали його, й уже 4 вересня 1282 року відбулась його коронація в Палермо як короля Сицилії. Карл I Анжуйський зберіг контроль лише над півднем материкової Італії з Неаполем.
У війні, що спалахнула між Карлом і Педро, первинний успіх був на боці Педро. У вересні — жовтні 1282 року Педро взяв під свій контроль усю Сицилію. Карл був змушений зняти облогу з Мессіни й вирушити на континент. При цьому папа римський Мартин IV 18 листопада 1282 року оголосив короля Педро відлученим від церкви. У наступні місяці сицилійський флот під командуванням Руджеро де Лаурія декілька разів розбивав неаполітанців, а до лютого 1283 року Педро III зайняв значну частину узбережжя Калабрії.
Карл I Анжуйський був змушений залишити Неаполь і вирушити до Провансу, щоб зібрати там нові флот і армію. Намісником Карла в Неаполі лишився його старший син і спадкоємець Карл Салернський. Педро також був змушений залишити Сицилію й повернутись до Арагону, де зіткнувся з небаченим досі опором знаті, лишивши командувати армією свого другого сина Хайме.
У травні 1284 року папа Мартін оголосив про скинення Педро III й передав арагонську корону Карлу Валуа, другому сину Філіпа III Французького. Оскільки Педро III не збирався підкорятись вердикту папи й не відмовлявся від арагонської та сицилійської корон, Мартін IV оголосив проти короля .
У червні 1284 року сицилійці на чолі з Руджеро де Лауріа несправжнім відступом виманили неаполітанський флот із Салерно й вщент розбили його. Карл Салернський потрапив у полон і був врятований від страти лише втручанням Констанції, дружини Педро. А 7 січня 1285 року помер Карл I. Королем у Неаполі було проголошено його сина Карла Салернського, що перебував в арагонському полоні. У листопаді того ж року помер Педро III. Королем Арагону став старший син Педро, Альфонсо III, королем Сицилії було проголошено його другого сина, Хайме, який був коронований у лютому 1286 року в Палермо.
Правління Арагонської династії
Альфонсо III був готовий відпустити Карла II з полону в обмін на визнання прав Хайме на Сицилію та Калабрію. У підсумку Карл підписав у Каталонії угоду, за якою погодився поступитись Хайме Сицилією й видати заміж за нього одну з дочок. Однак новий папа римський, Гонорій IV, що прийшов на зміну померлому Мартіна IV, відмовився затверджувати угоду й війна відновилась. Лише після смерті папи 1287 року за посередництва короля Англії Едуарда I вдалось досягти згоди в (Беарн), за якою Карлу II повертали свободу в обмін на величезний викуп, заручників і відмову від претензій на Сицилію. Однак договір знову було зірвано з вини короля Франції Філіпа IV, його підтримав і новий папа, Миколай IV. Однак незабаром папа був змушений ініціювати мирні перемовини. У підсумку в жовтні 1288 року знов таки за посередництва Едуарда I було укладено угоду в Канфранці, за якою Карл отримував свободу на тих самих умовах, що й за Олоронською угодою. Альфонсо Арагонський звільнив Карла, однак папа порушив умови угоди та в травні 1289 року коронував Карла як короля Сицилії, що призвело до відновлення війни.
Карл II, що був людиною честі, почував себе дуже незручно й вирішив домогтись миру з королем Арагону. У підсумку 19 травня 1290 року в Санлісі він уклав пакт з Карлом Валуа, за яким той відмовлявся від претензій на Арагон у обмін на руку Маргарити, дочки Карла II, отримавши в придане Анжу і Мен, а 19 лютого 1291 року в Бриндізі було укладено мир між Альфонсо III Арагонським з одного боку, Філіпом IV Французьким і Карлом II Неаполітанським з іншого. За цією угодою Альфонсо відмовлявся від прав на Сицилію, лишивши свого брата Хайме одного. Але 18 червня Альфонсо несподівано помер, а Хайме, що став королем Арагону, відмовився визнати договір у Бриндізі. Своїм намісником у Сицилії він призначив брата Федеріго. Війна відновилась знову, але Хайме, який опинився в скрутному становищі, запропонував поступитись Сицилією за винагороду. Цьому плану завадила смерть папи Миколи. Лише 12 червня 1295 року в Ананьї Хайме уклав мир з Карлом, за яким він відмовився від прав на Сицилію в обмін на руку Бланки, дочки Карла II, за якою він отримував великий посаг. Однак брат Хайме, Федеріго, відмовився підкоритись і 12 грудня був коронований як король Сицилії під ім'ям Федеріго II. Війна знову відновилась і тривала ще декілька років, але Карлу II так і не вдалося завоювати Сицилію. У підсумку 31 серпня 1302 року було укладено , за якою Карл визнав королем Сицилії Федеріго II, але тільки до його смерті. При цьому папа Боніфацій VIII наполіг на тому, щоб титул Федеріго звучав як «король Тринакрії».
Однак пункт про повернення Сицилії Анжуйському дому так і не було виконано. У 1314 році Федеріго призначив свого сина Педро спадкоємцем Сицилії, а в 1328 році зробив його своїм співправителем. Після смерті Федеріго королівська влада в Сицилії послабилась, кілька районів острова контролювалися майже незалежними від центральної влади баронами, чим намагались скористатися королі Неаполя. Вони не раз чинили спроби повернути собі Сицилію, але успіху так і не досягли. Нарешті 1372 року в Аверсі було укладено мирну угоду, за якою Сицилія безумовно закріплювалась за нащадками Федеріго, однак встановлювався сюзеренітет королів Неаполя над королями Тринакрії, проте з причини невдоволень у Неаполітанському королівстві, що слідували за цим, підпорядкування так і лишилось формальним.
Після згасання Сицилійської гілки Арагонської династії королівство було приєднано до Арагону. А в 1435 році до Арагону було приєднано і Неаполітанське королівство.
Габсбурги, Бурбони і Савойська династія
Після об'єднання Кастилії й Арагону в Іспанію титул «Короля Сицилії» носив король Іспанії (спочатку з іспанської лінії Габсбургів, з 1700 року — з іспанської лінії Бурбонів). З 1713 року, за підсумками Утрехтського миру, Сицилійське королівство перейшло до Савойського дому.
1720 року Савойський дім обміняв у представників австрійської лінії Габсбургів Сицилію на Сардинію. У 1735 році іспанці відвоювали Сицилію і Неаполь, й таким чином вона знов повернулась до Бурбонів.
У 1759 році король Іспанії Карл III передав Неаполітанське королівство (до складу якого входила і Сицилія) своєму сину Фердинанду.
1799 року Неаполітанське королівство було завойовано Наполеоном, що встановив там Партенопійську республіку; Фердинанд утік на Сицилію під захист англійського флоту. Під британським тиском королівство було повернуто Фердинанду, але будучи перетвореним на конституційну монархію. Було сформовано двопалатний парламент, що засідав у Палермо й Неаполі.
У 1805 році Фердинанд примкнув до Третьої коаліції. Після поразки російсько-австрійської армії під Аустерліцем й виходу Австрії з війни Фердинанд, не чекаючи французьких військ, знову втік на Сицилію під захист англійського флоту. 1806 року Наполеон своїм декретом скинув у Неаполітанському королівстві династію Бурбонів й зробив королем свого шурина Мюрата, однак його влада поширювалася лише на материкову частину королівства; на Сицилії продовжував правити Фердинанд.
Після Віденського конгресу й поразки Наполеона під Ватерлоо, у травні 1815 року Фердинанд знову став королем Неаполітанського королівства. Для того, щоб назавжди знищити пам'ять як про даровану ним конституцію в Сицилії, так і про роки конституційної монархії Мюрата в Неаполі, Фердинанд оголосив 8 грудня 1816 року про об'єднання двох королівств у єдину державу — Королівство Обох Сицилій.
Примітки
- Грецька назва Сицилії.
Див. також
Література
- European Commission presentation of The Normans [ 28 листопада 2015 у Wayback Machine.] Norman Heritage, 10th-12th century. (англ.)
- Houben, Hubert. Roger II of Sicily: A Ruler between East and West. Trans. G. A. Loud and Diane Milbourne. Cambridge University Press: 2002. (англ.)
- Norwich, John Julius. The Kingdom in the Sun 1130—1194. Longman: London, 1970. (англ.)
- Matthew, Donald. The Norman Kingdom of Sicily. Cambridge University Press: 1992. (англ.)
- Chaytoe, H. J. A History of Aragon and Catalonia. See chapter 7 [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Джон Норвіч. Нормандці в Сицилії. Друге нормандське завоювання. 1016—1130 гг. [ 29 березня 2009 у Wayback Machine.] М.: Центрполіграф, 2005. — 368 с () (рос.)
Посилання
- Сицилії королівство // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Siciliya znachennya Sicilijske korolivstvo Regno di Sicilia 1130 1816 praporSicilijske korolivstvo u 1190Stolicya PalermoForma pravlinnya Monarhiyagroshova odinicyaPoperednik NastupnikSicilijske grafstvoGercogstvo Apuliyi ta Kalabriyi Korolivstvo Oboh SicilijSogodni ye chastinoyu ItaliyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sicilijske korolivstvo Sicilijske korolivstvo ital regno di Sicilia sic Regnu di Sicilia derzhava sho isnuvala na pivdni suchasnoyi Italiyi z 1130 do 1816 roku Vklyuchalo vlasne ostriv Siciliyu a takozh u rizni chasi Pivdennu Italiyu z Neapolem ta do 1530 roku suchasnu Maltu Do 1282 roku malo nazvu Korolivstvo Apuliyi ta Siciliyi pislya 1302 roku Korolivstvo Trinakriya U pevni periodi istoriyi nalezhalo ispanskim korolyam ta imperatoram Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 1816 roku bulo ob yednano z Neapolitanskim korolivstvom u Korolivstvo Oboh Sicilij U 1861 roci Korolivstvo Oboh Sicilij uvijshlo do skladu ob yednanoyi Italiyi Normanske korolivstvo1127 roku pomer gercog Apuliyi normanskogo pohodzhennya Vilgelm II j Apuliya z Siciliyeyu ob yednalis pid vladoyu jogo kuzena grafa Siciliyi Rozhera II Rozher pidtrimav antipapu Anakleta II j buv koronovanij nim yak korol Siciliyi na Rizdvo 1130 roku Nastupni desyat rokiv Rozher buv zajnyatij vidbittyam napadiv zzovni j pridushennyam zakolotiv grafiv Bari Kapuyi Alife j Neapolyu U 1139 roci za Minyanskoyu ugodoyu papa Inokentij II viznav Rozhera korolem Admiral Rozhera Georgij Antiohijskij zavoyuvav Mahdiyu v Africi Ifrikiyi vnaslidok chogo Rozher otrimav neoficijnij titul Korolya Afriki Flot Rozhera na choli z Georgiyem Antiohijskim zavdav takozh dekilkoh suttyevih porazok Vizantiyi zrobivshi Siciliyu majzhe na sto rokiv providnoyu morskoyu derzhavoyu v Seredzemnomor yi Sin i spadkoyemec Rozhera Vilgelm I Zlij nazvanij tak za pridushennya zakolotiv baroniv yakim mozhlivo spivchuvali avtori chasopisiv pomer 1166 roku lishivshi na troni malolitnogo sina Bulo vvedeno regentstvo krayinu ohopiv rozbrat sho led ne pogubiv dinastiyu i trivav do pochatku samostijnogo pravlinnya yunogo korolya Vilgelma II Dobrogo podalshe caryuvannya yakogo bulo vidznacheno mirom i blagopoluchchyam Koli vin pomer 1189 roku spadkoyemciv ne lishilos i korolivstvo znovu zanurilos u haos U 1190 roci tron zahopiv Tankred z Lechche potim povstav rodich ostannogo i nareshti vtrutivsya nimeckij imperator Genrih VI Gogenshtaufen odruzhenij z Konstanciyeyu Normanskoyu dochkoyu Rozhera II Peremogli Genrih VI i Konstanciya j korolivstvo 1194 roku perejshlo do nimeckih imperatoriv z dinastiyi Gogenshtaufeniv Vlada Gogenshtaufeniv1197 roku korolem stav tririchnij sin Genriha VI Fridrih Jogo dyadko j opikun Filipp Shvabskij priznachiv 1198 roku regentom Markvarda fon Anvajlera markgrafa Ankoni Prava Fridriha pidtverdiv i papa Innokentij III ale cogo viyavilos nedostatno Valter III de Briyenn odruzhivsya z dochkoyu Tankreda de Liche i pred yaviv svoyi pretenziyi na sicilijskij tron 1201 U 1202 roci vijsko Shtaufeniv yake ocholyuvali kancler Valter Palearijskij ta Dipold fon Foburg zaznalo porazki vid armiyi de Briyenna Regenta Markvarda bulo vbito a p yatirichnij korol Fridrih potrapiv do soyuznika de Briyenna Vilyama Kapparonskogo Tim ne menshe Dipold prodovzhuvav vijnu v kontinentalnij Italiyi do smerti Valtera de Briyenna 1205 pislya chogo zvilniv Fridriha j peredav jogo pid zahist kanclera Valtera Palearijskogo v 1206 roci 1207 roku stalasya svarka mizh Dipoldom i Valterom Palearijskim unaslidok yakoyi Dipold spochatku zahopiv korolivskij palac a potim buv vibitij zvidti Valterom Na comu desyatirichna vijna za tron skinchilasya Fridrih II prodovzhiv reformu zakoniv rozpochatu she jogo didom Rozherom II Rezultatom 1231 roku stav zvid zakoniv Melfijski konstituciyi vidomij pid latinskoyu nazvoyu Liber Augustalis yakij ne tilki buv istotnim krokom upered dlya svogo chasu ale j sluguvav protyagom bagatoh rokiv zrazkom zvodu zakoniv Korolivstvo Siciliya stalo pershoyu yevropejskoyu derzhavoyu z silnoyu centralizovanoyu korolivskoyu vladoyu vilnoyu vid feodalnih mizhusobic Progoloshuvavsya primat pismovogo zakonu nad feodalnim zvichayem Z nevelikimi modifikaciyami Liber Augustalis skladav osnovu sicilijskogo prava do 1819 roku Fridrih II takozh zbuduvav Kastel del Monte j 1224 roku zasnuvav u Neapoli universitet Federiko II odin z pershih u Yevropi sho uprodovzh bagatoh stolit lishavsya yedinim universitetom u Pivdennij Italiyi Uprodovzh svogo trivalogo pivstorichnogo caryuvannya Fridrih II pochuvav sebe bilshe korolem Siciliyi nizh imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Jomu spadkuvav 1250 roku imperator Konrad IV nabagato bilshe zaklopotanij vijnami v Nimechchini nizh svoyim Sicilijskim korolivstvom Vin utim yavivsya do Neapolya 1253 vzyav misto j nevdovzi pislya cogo pomer dorogoyu do Nimechchini Spadkoyemcem 1254 stav jogo dvorichnij sin Konradin Realno zh ves cej chas Siciliyeyu praviv nezakonnij sin Fridriha II Manfred Sicilijskij yakij pislya poshirennya nepravdivih chutok pro smert Konradina 1258 roku ogolosiv sebe korolem Siciliyi Papa Kliment IV ne viznav prav Manfreda na korolivstvo j peredav jogo bratu korolya Franciyi Luyi IX Karlu Anzhujskomu yakij i vstupiv na prestol pislya zagibeli Manfreda u 1266 roci Konradin sho namagavsya povernuti korolivstvo j zibrav dlya cogo najmane vijsko pislya pervinnih uspihiv zaznav porazki pid Talyakocco buv uzyatij u polon i strachenij u Neapoli 1268 Vin buv ostannim predstavnikom Gogenshtaufeniv cholovichoyi stati Karl Anzhujskij i Sicilijska vechirnyaU 1266 roci Siciliya opinilas pid vladoyu Karla I gercoga Anzhujskogo Karl rozglyadav zavoyuvannya Siciliyi yak pershij krok na shlyahu do zavoyuvannya vsogo Seredzemnomor ya j gotuvavsya do vijni z vizantijskim imperatorom Mihayilom VIII Paleologom Podatki sho zbiralis u Siciliyi vikoristovuvalisya francuzami Nevdovolennya vladoyu francuziv sho ne turbuvalis pro krayinu prizvelo 1282 roku do povstannya vidomogo yak Sicilijska vechirnya i podalshoyi Vijni Sicilijskoyi vechirni Odne z pripushen polyagaye v tomu sho Sicilijska vechirnya bula organizovana za uchasti Mihajla VIII ta jogo soyuznika korolya Pedro III Aragonskogo zyatya Manfreda ale vono ne ye zagalnoviznanim Povstannya pochalos u vechirnyu pered Velikodnem 30 bereznya 1282 roku v Cerkvi Svyatogo Duha poblizu Palermo Tochno perebig podij nevidomij ale u bud yakomu razi sicilijci znishili poryad iz cerkvoyu zagin francuziv Za odniyeyu versiyeyu odin z francuzkih oficeriv namagavsya vityagnuti z natovpu zhinku j buv ubitij yiyi cholovikom za inshoyu ves zagin mav namir rozvazhitis iz zhinkami Uprodovzh nastupnih shesti tizhniv sicilijci virizali tisyachi francuziv na ostrovi Povstanci rozumiyuchi sho samotuzhki proti Karla Anzhujskogo yim ne vstoyati vidpravili poslanciv do Pedro III zaproponuvavshi jomu Sicilijsku koronu Pedro pristav na propoziciyu i 30 serpnya 1282 roku vin na choli velicheznoyi armiyi visadivsya v Trapani dorogoyu do Palermo de sicilijci vitali jogo j uzhe 4 veresnya 1282 roku vidbulas jogo koronaciya v Palermo yak korolya Siciliyi Karl I Anzhujskij zberig kontrol lishe nad pivdnem materikovoyi Italiyi z Neapolem U vijni sho spalahnula mizh Karlom i Pedro pervinnij uspih buv na boci Pedro U veresni zhovtni 1282 roku Pedro vzyav pid svij kontrol usyu Siciliyu Karl buv zmushenij znyati oblogu z Messini j virushiti na kontinent Pri comu papa rimskij Martin IV 18 listopada 1282 roku ogolosiv korolya Pedro vidluchenim vid cerkvi U nastupni misyaci sicilijskij flot pid komanduvannyam Rudzhero de Lauriya dekilka raziv rozbivav neapolitanciv a do lyutogo 1283 roku Pedro III zajnyav znachnu chastinu uzberezhzhya Kalabriyi Karl I Anzhujskij buv zmushenij zalishiti Neapol i virushiti do Provansu shob zibrati tam novi flot i armiyu Namisnikom Karla v Neapoli lishivsya jogo starshij sin i spadkoyemec Karl Salernskij Pedro takozh buv zmushenij zalishiti Siciliyu j povernutis do Aragonu de zitknuvsya z nebachenim dosi oporom znati lishivshi komanduvati armiyeyu svogo drugogo sina Hajme U travni 1284 roku papa Martin ogolosiv pro skinennya Pedro III j peredav aragonsku koronu Karlu Valua drugomu sinu Filipa III Francuzkogo Oskilki Pedro III ne zbiravsya pidkoryatis verdiktu papi j ne vidmovlyavsya vid aragonskoyi ta sicilijskoyi koron Martin IV ogolosiv proti korolya U chervni 1284 roku sicilijci na choli z Rudzhero de Lauria nespravzhnim vidstupom vimanili neapolitanskij flot iz Salerno j vshent rozbili jogo Karl Salernskij potrapiv u polon i buv vryatovanij vid strati lishe vtruchannyam Konstanciyi druzhini Pedro A 7 sichnya 1285 roku pomer Karl I Korolem u Neapoli bulo progolosheno jogo sina Karla Salernskogo sho perebuvav v aragonskomu poloni U listopadi togo zh roku pomer Pedro III Korolem Aragonu stav starshij sin Pedro Alfonso III korolem Siciliyi bulo progolosheno jogo drugogo sina Hajme yakij buv koronovanij u lyutomu 1286 roku v Palermo Pravlinnya Aragonskoyi dinastiyiAlfonso III buv gotovij vidpustiti Karla II z polonu v obmin na viznannya prav Hajme na Siciliyu ta Kalabriyu U pidsumku Karl pidpisav u Kataloniyi ugodu za yakoyu pogodivsya postupitis Hajme Siciliyeyu j vidati zamizh za nogo odnu z dochok Odnak novij papa rimskij Gonorij IV sho prijshov na zminu pomerlomu Martina IV vidmovivsya zatverdzhuvati ugodu j vijna vidnovilas Lishe pislya smerti papi 1287 roku za poserednictva korolya Angliyi Eduarda I vdalos dosyagti zgodi v Bearn za yakoyu Karlu II povertali svobodu v obmin na velicheznij vikup zaruchnikiv i vidmovu vid pretenzij na Siciliyu Odnak dogovir znovu bulo zirvano z vini korolya Franciyi Filipa IV jogo pidtrimav i novij papa Mikolaj IV Odnak nezabarom papa buv zmushenij iniciyuvati mirni peremovini U pidsumku v zhovtni 1288 roku znov taki za poserednictva Eduarda I bulo ukladeno ugodu v Kanfranci za yakoyu Karl otrimuvav svobodu na tih samih umovah sho j za Oloronskoyu ugodoyu Alfonso Aragonskij zvilniv Karla odnak papa porushiv umovi ugodi ta v travni 1289 roku koronuvav Karla yak korolya Siciliyi sho prizvelo do vidnovlennya vijni Karl II sho buv lyudinoyu chesti pochuvav sebe duzhe nezruchno j virishiv domogtis miru z korolem Aragonu U pidsumku 19 travnya 1290 roku v Sanlisi vin uklav pakt z Karlom Valua za yakim toj vidmovlyavsya vid pretenzij na Aragon u obmin na ruku Margariti dochki Karla II otrimavshi v pridane Anzhu i Men a 19 lyutogo 1291 roku v Brindizi bulo ukladeno mir mizh Alfonso III Aragonskim z odnogo boku Filipom IV Francuzkim i Karlom II Neapolitanskim z inshogo Za ciyeyu ugodoyu Alfonso vidmovlyavsya vid prav na Siciliyu lishivshi svogo brata Hajme odnogo Ale 18 chervnya Alfonso nespodivano pomer a Hajme sho stav korolem Aragonu vidmovivsya viznati dogovir u Brindizi Svoyim namisnikom u Siciliyi vin priznachiv brata Federigo Vijna vidnovilas znovu ale Hajme yakij opinivsya v skrutnomu stanovishi zaproponuvav postupitis Siciliyeyu za vinagorodu Comu planu zavadila smert papi Mikoli Lishe 12 chervnya 1295 roku v Ananyi Hajme uklav mir z Karlom za yakim vin vidmovivsya vid prav na Siciliyu v obmin na ruku Blanki dochki Karla II za yakoyu vin otrimuvav velikij posag Odnak brat Hajme Federigo vidmovivsya pidkoritis i 12 grudnya buv koronovanij yak korol Siciliyi pid im yam Federigo II Vijna znovu vidnovilas i trivala she dekilka rokiv ale Karlu II tak i ne vdalosya zavoyuvati Siciliyu U pidsumku 31 serpnya 1302 roku bulo ukladeno za yakoyu Karl viznav korolem Siciliyi Federigo II ale tilki do jogo smerti Pri comu papa Bonifacij VIII napolig na tomu shob titul Federigo zvuchav yak korol Trinakriyi Odnak punkt pro povernennya Siciliyi Anzhujskomu domu tak i ne bulo vikonano U 1314 roci Federigo priznachiv svogo sina Pedro spadkoyemcem Siciliyi a v 1328 roci zrobiv jogo svoyim spivpravitelem Pislya smerti Federigo korolivska vlada v Siciliyi poslabilas kilka rajoniv ostrova kontrolyuvalisya majzhe nezalezhnimi vid centralnoyi vladi baronami chim namagalis skoristatisya koroli Neapolya Voni ne raz chinili sprobi povernuti sobi Siciliyu ale uspihu tak i ne dosyagli Nareshti 1372 roku v Aversi bulo ukladeno mirnu ugodu za yakoyu Siciliya bezumovno zakriplyuvalas za nashadkami Federigo odnak vstanovlyuvavsya syuzerenitet koroliv Neapolya nad korolyami Trinakriyi prote z prichini nevdovolen u Neapolitanskomu korolivstvi sho sliduvali za cim pidporyadkuvannya tak i lishilos formalnim Pislya zgasannya Sicilijskoyi gilki Aragonskoyi dinastiyi korolivstvo bulo priyednano do Aragonu A v 1435 roci do Aragonu bulo priyednano i Neapolitanske korolivstvo Gabsburgi Burboni i Savojska dinastiyaPislya ob yednannya Kastiliyi j Aragonu v Ispaniyu titul Korolya Siciliyi nosiv korol Ispaniyi spochatku z ispanskoyi liniyi Gabsburgiv z 1700 roku z ispanskoyi liniyi Burboniv Z 1713 roku za pidsumkami Utrehtskogo miru Sicilijske korolivstvo perejshlo do Savojskogo domu 1720 roku Savojskij dim obminyav u predstavnikiv avstrijskoyi liniyi Gabsburgiv Siciliyu na Sardiniyu U 1735 roci ispanci vidvoyuvali Siciliyu i Neapol j takim chinom vona znov povernulas do Burboniv U 1759 roci korol Ispaniyi Karl III peredav Neapolitanske korolivstvo do skladu yakogo vhodila i Siciliya svoyemu sinu Ferdinandu 1799 roku Neapolitanske korolivstvo bulo zavojovano Napoleonom sho vstanoviv tam Partenopijsku respubliku Ferdinand utik na Siciliyu pid zahist anglijskogo flotu Pid britanskim tiskom korolivstvo bulo povernuto Ferdinandu ale buduchi peretvorenim na konstitucijnu monarhiyu Bulo sformovano dvopalatnij parlament sho zasidav u Palermo j Neapoli U 1805 roci Ferdinand primknuv do Tretoyi koaliciyi Pislya porazki rosijsko avstrijskoyi armiyi pid Austerlicem j vihodu Avstriyi z vijni Ferdinand ne chekayuchi francuzkih vijsk znovu vtik na Siciliyu pid zahist anglijskogo flotu 1806 roku Napoleon svoyim dekretom skinuv u Neapolitanskomu korolivstvi dinastiyu Burboniv j zrobiv korolem svogo shurina Myurata odnak jogo vlada poshiryuvalasya lishe na materikovu chastinu korolivstva na Siciliyi prodovzhuvav praviti Ferdinand Pislya Videnskogo kongresu j porazki Napoleona pid Vaterloo u travni 1815 roku Ferdinand znovu stav korolem Neapolitanskogo korolivstva Dlya togo shob nazavzhdi znishiti pam yat yak pro darovanu nim konstituciyu v Siciliyi tak i pro roki konstitucijnoyi monarhiyi Myurata v Neapoli Ferdinand ogolosiv 8 grudnya 1816 roku pro ob yednannya dvoh korolivstv u yedinu derzhavu Korolivstvo Oboh Sicilij PrimitkiGrecka nazva Siciliyi Div takozhSpisok monarhiv Neapolitanskogo korolivstva Neapolitanske korolivstvo Sicilijska vechirnya Korolivstvo oboh Sicilij Aragonske korolivstvoLiteraturaEuropean Commission presentation of The Normans 28 listopada 2015 u Wayback Machine Norman Heritage 10th 12th century angl Houben Hubert Roger II of Sicily A Ruler between East and West Trans G A Loud and Diane Milbourne Cambridge University Press 2002 angl Norwich John Julius The Kingdom in the Sun 1130 1194 Longman London 1970 angl Matthew Donald The Norman Kingdom of Sicily Cambridge University Press 1992 angl Chaytoe H J A History of Aragon and Catalonia See chapter 7 4 lyutogo 2012 u Wayback Machine angl Dzhon Norvich Normandci v Siciliyi Druge normandske zavoyuvannya 1016 1130 gg 29 bereznya 2009 u Wayback Machine M Centrpoligraf 2005 368 s ISBN 5 9524 1751 5 ros PosilannyaSiciliyi korolivstvo Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006