Комітет світової спадщини ЮНЕСКО англ Intergovernmental Committee for the Protection of the World Cultural and Natural H

Комітет світової спадщини ЮНЕСКО (англ. Intergovernmental Committee for the Protection of the World Cultural and Natural Heritage (World Heritage Committee) є підрозділом Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що вповноважений додавати пам'ятки до списку Світової спадщини UNESCO та вилучати їх. Відповідальний за імплементацію Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини, Комітет розпоряджається коштами Фонду всесвітньої спадщини, зокрема, надає їх країнам-учасникам Конвенції. Він має останнє слово щодо того, чи внесено об’єкт до Списку всесвітньої спадщини. Комітет розглядає звіти про стан збереження вписаних об'єктів і просить держави-учасниці вжити заходів, якщо об'єкти не керуються належним чином. Він також приймає рішення про внесення або виключення об'єктів у Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

Комітет складає 21 представник від суверенних держав, обрані на шостирічний термін Генеральною Конференцією. Однак багато обраних членів Комітету добровільно скорочували для себе цей термін до 4 або 2 років. Усі члени, обрані на 17-й (2009 рік) та 18-й (2011 рік) Генеральних асамблеях, вирішили скоротити собі термін повноважень до 4 років.

Місія

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) прагне заохочувати виявлення, охорону та збереження культурної та природної спадщини в усьому світі, яка вважається надзвичайною цінністю для людства. Це втілено в міжнародному договорі під назвою Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, прийнятому ЮНЕСКО в 1972 році.

Місія:

Заохочувати країни підписати Конвенцію про всесвітню спадщину та забезпечити охорону їхньої природної та культурної спадщини;
Заохочувати держави-учасниці Конвенції номінувати об'єкти на своїй національній території для включення до Списку всесвітньої спадщини;
Заохочувати держави-учасниці розробити плани управління та створити системи звітності про стан збереження їхніх об'єктів Всесвітньої спадщини;
Допомагати державам-учасницям охороняти об'єкти всесвітньої спадщини, надаючи технічну допомогу та професійну підготовку;
Надавати невідкладну допомогу об’єктам Всесвітньої спадщини, які знаходяться в безпосередній небезпеці;
Підтримка діяльності держав-учасниць щодо підвищення обізнаності громадськості щодо збереження Всесвітньої спадщини;
Заохочувати участь місцевого населення у збереженні їх культурної та природної спадщини;
Заохочувати міжнародне співробітництво у збереженні нашої світової культурної та природної спадщини.

Сесії

Комітет проводить щорічні сесії з метою розгляду стану Світової спадщини, заходів щодо її захисту, долучення нових об'єктів тощо. Серед заходів, що спрямовані на порятунок об'єктів — занесення їх до списку Світової спадщини під загрозою знищення та субсидії на відновлювальні роботи. Відповідальність за збереження пам'яток несуть суверенні держави, на території яких вони розташовані. В випадку продовження дій, що руйнують цінність об'єктів, або їх фізичного зникнення відбувається вилучення зі списку Світової спадщини. Наявність таких об'єктів є не лише питанням престижу країни, але й її туристичної привабливості. Двічі Комітет світової спадщини вилучав об'єкти зі списку, як такі, що втрачені.

Позачергові сесії виділені та мають скорочення (пс)

Сесії	Рік	Дати	Місце проведення	Країна	Примітки
1	1977	27 червня - 1 липня	Париж	Франція	Затверджені перші дванадцять номінованих об'єктів
2	1978	5 - 8 вересня	Вашингтон	США	Кількість зросла до 57, серед них — перший об'єкт на території СРСР, Біловезька пуща
3	1979	22 - 26 жовтня	Каїр і Луксор	Єгипет
4	1980	1 - 5 вересня	Париж	Франція	Кількість об'єктів у списку подолала межу в 100 записів
1 пс	1981	10 - 11 вересня	Париж	Франція
5	1981	26 - 30 жовтня	Сідней	Австралія
6	1982	13 - 17 грудня	Париж	Франція
7	1983	5 - 9 грудня	Флоренція	Італія
8	1984	29 жовтня - 2 листопада	Буенос-Айрес	Аргентина
9	1985	2 - 6 грудня	Париж	Франція
10	1986	24 - 28 листопада	Париж	Франція
11	1987	7 - 11 грудня	Париж	Франція
12	1988	5 - 9 грудня	Бразиліа	Бразилія
13	1989	11 - 15 грудня	Париж	Франція
14	1990	7 - 12 грудня	Банфф	Канада	Перші об'єкти на території України: Свята Софія та Києво-Печерська лавра
15	1991	9 - 13 грудня	Карфаген	Туніс
16	1992	7 - 14 грудня	Санта-Фе	США
17	1993	6 - 11 грудня	Картагена	Колумбія
18	1994	12 - 17 грудня	Пхукет	Таїланд	Резервація орикса в Омані через 13 років стане першим об'єктом вилученим зі списку
19	1995	4 - 9 грудня	Берлін	Німеччина
20	1996	2 - 7 грудня	Мерида	Мексика	Список подолав рубіж у 500 записів
2 пс	1997	29 жовтня	Париж	Франція
21	1997	1 - 6 грудня	Неаполь	Італія
22	1998	30 листопада - 5 грудня	Кіото	Японія	Історичний центр Львова став другою пам'яткою Світової спадщини на теренах України
3 пс	1999	12 липня	Париж	Франція
4 пс	1999	30 жовтня	Париж	Франція
23	1999	29 листопада - 4 грудня	Марракеш	Марокко
24	2000	27 листопада - 2 грудня	Кернс	Австралія
5 пс	2001	1 листопада	Париж	Франція
25	2001	11 - 16 грудня	Гельсінкі	Фінляндія
26	2002	24 - 29 червня	Будапешт	Угорщина
6 пс	2003	17 - 22 березня	Париж	Франція
27	2003	30 червня - 5 липня	Париж	Франція
7 пс	2004	6 - 11 грудня	Париж	Франція
28	2004	28 червня - 7 липня	Сучжоу	КНР
29	2005	10 - 17 липня	Дурбан	ПАР	Визнання отримала Геодезична дуга Струве, деякі пункти якої є на території України
30	2006	8 - 16 липня	Вільнюс	Литва
8 пс	2007	24 жовтня	Париж	Франція
31	2007	23 червня - 1 липня	Крайстчерч	Нова Зеландія	Букові праліси Карпат з України та Словаччини ввійшли до списку як природний об'єкт
32	2008	2 - 10 липня	Квебек	Канада
33	2009	22 - 30 червня	Севілья	Іспанія	Долина Ельби в Дрездені вилучена після будівництва мосту, що порушив її ландшафт
9 пс	2010	14 червня	Париж	Франція
34	2010	25 липня - 3 серпня	Бразиліа	Бразилія
10 пс	2011	9 листопада	Париж	Франція
35	2011	19 - 29 червня	Париж	Франція	Світової спадщиною визнана Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях
36	2012	25 червня - 5 липня	Санкт-Петербург	Росія
37	2013	17 - 27 червня	Пномпень	Камбоджа	Херсонес Таврійський і дерев'яні церкви Карпатського регіону доповнили список
38	2014	15 - 25 червня	Доха	Катар	Кількість пам'яток перевищила 1000
11 пс	2015	19 листопада	Париж	Франція
39	2015	28 червня - 8 липня	Бонн	Німеччина
40	2016	10 - 20 липня	Стамбул	Туреччина
12 пс	2017	15 листопада	Париж	Франція
41	2017	2 - 12 липня	Краків	Польща
42	2018	24 червня - 2 липня	Манама	Бахрейн
13 пс	2019	28 листопада	Париж	Франція
43	2019	30 червня - 10 липня	Баку	Азербайджан
14 пс	2020	2 листопада	Онлайн зустріч
15 пс	2021	29 березня	Онлайн зустріч
16 пс	2021	26 листопада	Париж	Франція
44	2021	16 - 31 липня	Фучжоу	КНР
45	2022	19 - 30 червня	Казань	Росія	Відкладено

Список членів Правління

Афганістан (2019 – 2023)	Ангола (2021-2025)
Аргентина (2019 – 2023)	Вірменія (2021-2025)
Бенін (2019 – 2023)	Австрія (2021-2025)
Бразилія (2019 – 2023)	Азербайджан (2021-2025)
Демократична Республіка Конго (2019 – 2023)	Ботсвана (2021-2025)
Домініканська Республіка (2019 – 2023)	Чилі (2021-2025)
Франція (2019 – 2023)	Китай (2021-2025)
Німеччина (2019 – 2023)	Конго (2021-2025)
Гана (2019 – 2023)	Острови Кука (2021-2025)
Гвінея (2019 – 2023)	Джибуті (2021-2025)
Угорщина (2019 – 2023)	Єгипет (2021-2025)
Італія (2019 – 2023)	Гренада (2021-2025)
Кенія (2019 – 2023)	Гаїті (2021-2025)
Киргизстан (2019 – 2023)	Ісландія (2021-2025)
М'янма (2019 – 2023)	Індія (2021-2025)
Намібія (2019 – 2023)	Японія (2021-2025)
Нідерланди (2019 – 2023)	Йорданія (2021-2025)
Пакистан (2019 – 2023)	Кувейт (2021-2025)
Польща (2019 – 2023)	Литва (2021-2025)
Республіка Корея (2019 – 2023)	Мексика (2021-2025)
Російська Федерація (2019 – 2023)	Парагвай (2021-2025)
Саудівська Аравія (2019–2023)	Філіппіни (2021-2025)
Сенегал (2019 – 2023)	Сент-Люсія (2021-2025)
Сербія (2019 – 2023)	Південна Африка (2021-2025)
Іспанія (2019 – 2023)	Туреччина (2021-2025)
Швейцарія (2019 – 2023)	Об'єднана Республіка Танзанія (2021-2025)
Таїланд (2019 – 2023)	В'єтнам (2021-2025)
Того (2019 – 2023)
Туніс (2019 – 2023)
Об’єднані Арабські Емірати (2019–2023)
Україна (2023 — 2027)
Уругвай (2019 – 2023)

Поточний склад Комітету

До складу Бюро входять сім держав-учасниць, які щорічно обираються Комітетом: голова, п’ять заступників голови та доповідач. Бюро Комітету координує роботу Комітету, встановлює дати, години та порядок проведення засідань.

На початок 2016 року до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Ангола, Азербайджан, Буркіна-Фасо, В'єтнам, Зімбабве, Індонезія, Казахстан, Республіка Корея, Куба, Кувейт, Ліван, Перу, Польща, Португалія, Танзанія, Туніс, Туреччина, Філіппіни, Фінляндія, Хорватія, Ямайка. Більшість із них мають мандат до 2017 року. На сесії, проведення якої планується у Стамбулі в липні 2016 року, головуватиме (Lale Ülker) з Туреччини, доповідачем має бути кореянка (Eugene Jo), заступниками голови комітету є представники Лівану, Перу, Польщі, Танзанії та Філіппін.

За 2022 рік до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Аргентина, Бельгія, Болгарія, Єгипет, Ефіопія, Греція, Індія, Італія, Японія, Малі, Мексика, Нігерія, Оман, Катар, Російська Федерація, Руанда, Сент-Вінсент і Гренадини, Саудівська Аравія, Південна Африка, Таїланд, Замбія.

Бюро Комітету: головою комітету є Олександр Кузнєцов (Російська Федерація), доповідачем має бути Пані Шікха Джайн (Індія), заступниками голови комітету є представники Аргентини, Італії, Саудівської Аравії, Південної Африки і Таїланду.

Примітки

За інформацією вебсайту UNESCO World Heritage, States Parties [ 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] вважаються країни, що підписали та ратифікували The World Heritage Convention [ 13 березня 2017 у Wayback Machine.].
. UNESCO World Heritage Site. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 14 жовтня 2006.
Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 березня 2016.
Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 7 березня 2016.
Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 7 березня 2016.

[1] За інформацією вебсайту UNESCO World Heritage, States Parties [ 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] вважаються країни, що підписали та ратифікували The World Heritage Convention [ 13 березня 2017 у Wayback Machine.].

[world-2] . UNESCO World Heritage Site. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 14 жовтня 2006.

[3] Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 березня 2016.

[4] Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 7 березня 2016.

[5] Centre, UNESCO World Heritage. . whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 7 березня 2016.