Комуністична партія Естонії, КПЕ (ест. Eestimaa Kommunistlik Partei) — політична партія в Естонії, створена 1920 року. Була урядовою партією у 1940–1941 та 1944–1990 роках. З 1940 до 1990 року — у складі ВКП(б)/КПРС. З 1940 до 1952 року мала назву Комуністична партія (більшовиків) Естонії, КП(б)Е.
Комуністична партія Естонії Eestimaa Kommunistlik Partei | |
---|---|
Країна | СРСР |
Засновник | d |
Дата заснування | листопад 1920 |
Дата розпуску | серпень 1991 |
Ідеологія | Марксизм, комунізм |
Девіз | Kõigi maade proletaarlased, ühinege! |
Друкований орган |
Передісторія
Між революціями
Після Лютневої революції естонські комуністи отримали можливість займатись легальною діяльністю. Вже 19 березня (1 квітня) було обрано легальний Ревельський комітет РСДРП(б). 16—17 (29—30) квітня в Таллінні відбулась Перша конференція Північно-Балтійської (Естонської) організації РСДРП(б), де були присутніми 38 делегатів, які представляли близько 2 тисяч членів партії. Конференція схвалила Квітневі тези Леніна. Там же було обрано центральний орган — Північно-Балтійський обласний комітет РСДРП(б). Його очолив Юліус Россфельдт (Julius Rossfeldt), заступником став . Між пленумами функціонувало Північно-Балтійське бюро РСДРП(б).
18 (31) березня у Ревелі відновилось видання газети «Kiir» («Луч»), закритої 1914. Газета виходила щодня як орган Північно-Балтійського та Ревельського комітетів РСДРП(б). Наклад становив близько 10—12 тисяч примірників, разом вийшло 88 номерів. 12 (25) липня 1917 року була знову закрита Тимчасовим урядом. З 17 (30) травня виходила газета «Ранок правди» (російською).
На початку травня у радах Естонії були утворені більшовицькі фракції. Більшовики почали більш активну діяльність у профспілках, робітничих культурно-просвітницьких, молодіжних та інших організаціях. Вони керували Центральним бюро профспілок і Центральною радою робітничих старост Таллінна. При Північно-Балтійському бюро РСДРП(б) було утворено Тимчасове центральне бюро безземельних селян. Більшовики прагнули завоювати більшість у радах, різко виступали проти есерів та меншовиків.
13 і 16 (26 і 29) серпня 1917 відбулась Друга конференція Північно-Балтійських організацій РСДРП(б). У її роботі брали участь представники 23 партійних організацій. Тоді чисельність партії становила близько 7 тисяч членів. Північно-Балтійський комітет РСДРП(б) було перейменовано на Естляндський комітет РСДРП(б), обрано Естляндське обласне бюро РСДРП(б). В результаті виборів до органів міського самоврядування у серпні 1917 року міські Думи в Таллінні та Нарві перейшли до рук більшовиків. У великих промислових центрах більшовики організовували Червону гвардію.
Трудова комуна
Після встановлення в Естонії радянської влади у жовтні (за новим стилем — у листопаді) 1917 року Виконком рад Естляндії 19 січня (1 лютого) 1918 року оприлюднив проект конституції Естляндської трудової комуни. Відповідно до проекту конституції радянська республіка проголошувалась автономною частиною РРФСР. 28 листопада 1917 року виборний орган — — проголосила себе верховною владою, до скликання Конституційної ради. Однак більшовики розпустили Земську раду, й керівники боротьби за незалежність були змушені піти у підпілля.
З початком німецького наступу, 24 лютого 1918 року, коли більшовики залишили Таллінн, Земська рада, що зібралась на надзвичайне засідання, передала вищу владу до рук Комітету порятунку Естонії й оприлюднила «Маніфест до всіх народів Естонії» (так званий «Маніфест про незалежність»), що проголошував Естонію незалежною демократичною республікою, нейтральною щодо російсько-німецького конфлікту.
До кінця лютого 1918 року вся територія Естонії була окупована німецькими військами. Німецька окупаційна влада також, як це зробив трохи раніше Комітет порятунку Естонії, скасувала практично всі нововведення більшовиків.
19 травня 1918 року у Петрограді було створено Центральний комітет естонських секцій РКП(б) під головуванням Яна Анвельта. 15 липня того ж року конференція естонських секцій РКП(б), що відбувалась у Москві, ухвалила рішення щодо створення естонських частин РСЧА (так звані ).
12—14 вересня і 9 листопада в окупованому німцями Ревелі відбулись страйки, які підтримала більшість робітників. У листопаді 1918 року внаслідок капітуляції Німецької імперії у Першій світовій війні та революції, що спалахнула у Німеччині, за указом міністра оборони новоутвореної Веймарської республіки розпочалось виведення частин Кайзерівської армії з Прибалтики. У Таллінні тим часом Рада робітничих депутатів звернулась за підтримкою до більшовицького уряду, який іще 13 листопада анулював Берестейський мир в односторонньому порядку, після чого збільшив свою допомогу більшовикам, які діяли в Естонії. Координація та політичні контакти підтримувались через ЦК естонської секції РКП(б).
29 листопада 1918 частини РСЧА, в тому числі й Червоні естонські полки, зайняли Нарву, де того ж дня було проголошено Естляндську трудову комуну. Владу було передано Раді Комуни (голова — Ян Анвельт, члени: , , , , , , , , ). Уряд РРФСР декретом від 7 грудня 1918 року за підписом Леніна визнав незалежність Естляндської трудової комуни. До січня 1919 Червона Армія зайняла дві третини території країни та стояла за в 35 кілометрів від Таллінна. На зайнятій Червоною Армією території знову почали діяти декрети Радянської влади. Утім в аграрному питанні більшовики припустились низки помилок (на базі колишніх поміщицьких маєтків створювались тільки державні господарства, земля не була передана селянам тощо), що налаштувало проти них частину селян.
У лютому 1919 Естонська армія за підтримки Антанти і білогвардійської Північно-Західної армії під командуванням Миколи Юденича й витіснили частини Червоної Армії з території Естонії. Рада Комуни спочатку переїхала до Луги (за іншими джерелами — до Старої Руси), а 5 червня 1919 припинила свою діяльність.
Компартія у 1920–1940 роках
1920–1924
Після поразки радянської влади естонські комуністи були змушені діяти у підпіллі. 5 листопада 1920 року була проголошена незалежна від РКП(б) Комуністична партія Естонії (КПЕ). На Комінтерну, що проходив у березні 1919 року, естонських комуністів представляв . На Другому конгресі (серпень 1920) комуністів представляли Пегельман і Вакман. Також на конгресі був представник від . Після офіційного свого створення у листопаді 1920 року Компартія Естонії офіційно увійшла до складу Комінтерну.
Чисельність компартії на кінець 1920 року становила всього близько 700 осіб. Однак уже до 1924 в партії числились близько 2 тисяч членів. Комуністи діяли у легальних організаціях: профспілках, товариствах сільських трудящих, молодіжних організаціях. Видавалась нелегальна газета «Kommunist». Компартія мала сильні позиції у профспілках. Зокрема, комуністи контролювали Центральну раду профспілок Таллінна (ЦРПТ, Tallinna Ametiühisuste Kesknõukogu), від імені якої брали участь у парламентських виборах 1920 року. Тоді список ЦРПТ здобув підтримку 24 849 виборців (5,3% голосів), і комуністи отримали 5 місць у Державній думі. На виборах, що проходили у травні 1923 року, комуністи виступали під назвою Робітничого народного єдиного фронту (Töörahva Ühine Väerind). За підсумками тих виборів фракція комуністів у парламенті збільшилась до 10 осіб (9,5% або 43 711 голосів).
Комуністична партія постійно зазнавала репресій з боку влади. У червні 1920 року робітники-комуністи Богданов і Креукс були засуджені військово-окружним судом до страти, й лише потужний страйк змусив владу замінити смертну кару на десятирічну каторгу. За неповними даними, у 1920–1921 роках в Естонії відбулось близько 70 політичних судів над революціонерами, найбільший з них — «процес 50» у Тарту. У травні 1922 року був заарештований, а потім розстріляний один з лідерів нелегального керівництва КПЕ . У січні 1924 було розгромлено близько 300 профспілкових організацій та чарунок КПЕ, їхній актив, а також депутати від Єдиного фронту були заарештовані. З 10 до 27 листопада 1924 року тривав так званий . За його підсумками 39 осіб були засуджені до довічної каторги. Один з учасників процесу, — депутат парламенту , — за «образу суду» й «підбурення до відкритого заколоту» засуджений військовим судом і за його вироком розстріляний. За місяць до початку процесу, 18 вересня був заарештований інший депутат-комуніст , що проходив за «процесом 78» і розстріляний 29 серпня 1925 року. Разом 1925 року відбулось 74 політичних суди над 244 звинуваченими.
1924 року
У Таллінні, Тарту, Нарві й інших містах та селах були організовані збройні бойові групи та загони з комуністів, комсомольців і робітників. У листопаді 1924 року вони налічували близько 1 тисячі осіб. Для керівництва повстанням на об'єднаному засіданні ЦК КПЕ та ЦК КРМЕ 29 листопада було створено Воєнно-революційний комітет (головував В. Клейн). Загальне керівництво підготовкою здійснювали Ян Анвельт і . За планом Воєнно-революційного комітету (ВРК) повстання, розпочавшись у Таллінні та Пярну, мало охопити всі центри країни. Під час нього передбачалось створення революційного уряду, який мав відновити радянську владу.
Повстання почалось уранці 1 грудня виступом близько 300 бійців бойових дружин, які заволоділи Балтійським вокзалом, залізничною станцією Таллінн-Вяйке, головним поштамтом, будівлею Державної думи, військовим аеродромом, підірвали 2 залізничних мости. Однак захопити військове міністерство й казарми низки військових частин не вдалось. Повстання було придушено. Упродовж 2—3 місяців було розстріляно кілька сотень робітників, понад 2 тисячі очіб було заарештовано.
1925–1940
В середині 1920-их років компартія встановила тісні контакти з (ЕРП, Eesti Tööliste Partei). Напередодні нелегальний ЦК КПЕ через свого представника Рійсмана запропонував ЕРП домовитись про блокування. 20 квітня 1926 Рійсман і 12 керівників ЕРП були заарештовані. У ніч на 23 квітня Рійсман був розстріляний за вироком військово-польового суду. Тим не менше, список ЕРП, що включав комуністів, зумів здобути на виборах 5,8% голосів й отримати 6 місць у парламенті. На виборах 1929 року КПЕ також була у блоці з ЕРП.
У січні 1930 року першим секретарем ЦК КПЕ був призначений . У січні наступного року було прийнято рішення про розпуск нелегальної організації КПЕ в Естонії через її політичне руйнування. На її базі створювалась мережа чарунок, не пов'язаних одна з одною, але пов'язаних зі спеціально призначеним емісаром. В одній зі скандинавських країн планувалось розмістити новий нелегальний апарат, підзвітний ЦК КПЕ й Виконкому Комінтерну у Москві. Партійна преса мала друкуватись у скандинавських країнах і нелегально доставлятись до Естонії. В цілому, така структура почала діяти у Стокгольмі 1932 року. 1933 апарат переїхав до Копенгагена, куди трохи згодом перебазувалось також Західноєвропейське бюро ВККІ, що до цього перебував у Берліні.
Кінець 1920 — початок 1930-их років відзначились для Естонії, як і для всього світу, економічною кризою. У 1929–1933 роках виробництво промислової продукції в Естонії скоротилось на третину. Зареєстрованих безробітних узимку 1932 року налічувалось близько 32 тисяч осіб (у великій і середній промисловості були зайняті 28 тисяч осіб), прибутки селянських господарств зменшились на половину. Значний вплив на той момент мала Ліга ветеранів Визвольної війни (Вапси) — ультраправа організація, що орієнтувалась на італійських і фінляндських фашистів. 12 березня 1934 року, щоб запобігти приходу Вапсів до влади, було здійснено державний переворот. Президент Костянтин Пятс і генерал почали одноосібно керувати республікою. До осені було розпущено парламент, а згодом — заборонено всі чинні політичні партії. В результаті постійних репресій чисельність компартії до середини 1930-их років становила не більше 400 осіб.
Тактика «третього періоду» перервалась в середині 1930-х років. Тоді Комінтерн почав проводити серед комуністичних партій тактику «народних фронтів». У тому контексті конференція КПЕ, що відбувалась у Москві 13—17 серпня 1934 року, ухвалила нову лінію на зближення з лівими соціалістами на чолі з . діяла як легальна на той момент політична організація, що мала суттєвий вплив на радикальні шари робітничого класу. Таким чином лінія на припинення співробітництва з «соціал-фашистами» була ліквідована. Упродовж липня 1935 року другий секретар ЦК КПЕ зустрічався з Андрезеном у Фінляндії, результатом чого стало підписання угоди про співроюбітництво. У серпні 1935 відбувався Сьомий конгрес Комінтерну, на якому КПЕ представляли Мєерітс, Карл Сяре, Анвельт, Мерінг та . 6 жовтня 1935 року у Москві відбулась зустріч ЦК КПЕ, на якій обговорювалась нова політична лінія.
1938 року була проведена широка амністія політв'язнів. Після 14-річного ув'язнення вийшли на свободу Йоганнес Лаурістін, Оскар Сепре, , , , , й інші (разом близько ста осіб). Того ж року у Державній думі було створено фракцію «Єдиний блок трудового народу».
Естонські комуністи в СРСР
Після поразки трудової комуни до Радянської Росії втекли багато естонських комуністів. Багато хто переховувався від переслідувань офіційної естонської влади. В СРСР продовжувала функціонувати Естонська секція РКП(б) — ВКП(б). Окрім того, діяла Естонська секція ВККІ. Випускались видання естонською. Зокрема, у Ленінграді з листопада 1917 року виходила газета «Edasi» («Вперед»), відповідальним редактором якої у 1930-их роках був . З 1918 року виходила газета «Tööline» («Робітник»). Випускались, окрім того, теоретичні журнали, такі як «Klassivõistlus» («Класова боротьба», з 1919 до 1936 року) й «Partei Elu» («Партійне життя», у 1920–1921 роках). На початку 1920-их років виходив журнал для молодих комуністів — «Noored Kommunaarid» («Юні комунари», з 1920 до 1922 року). У 1926–1933 роках випускався журнал «Proletaarne Revolutsioon Eestis» («Пролетарська революція в Естонії», редактор — ).
Наприкінці 1930-их років, за часів сталінських репресій, загинули у в'язницях чи були розстріляні багато діячів компартії, які тікали у 1920—1930-их роках до СРСР. Серед них були Ян Анвельт, , , , і багато інших. У грудні 1937 року рішенням бюро Ленінградського обкому ВКП(б) були закриті газета «Edasi» й журнал «Kommunismi Teel» («Шляхом до комунізму»), що виходив з 1936 року.
З'їзди КПЭ
- 1-й з'їзд — 5 листопада 1920
- 2-й з'їзд — 5—6 жовтня 1921
- 3-й з'їзд — 24 вересня 1922
Компартія у 1940–1990 роках
Входження Естонії до складу СРСР: 1940
28 вересня 1939 Естонія уклала з СРСР вимушену угоду про взаємну допомогу, відповідно до якої на території Естонії були розміщені військові бази Радянського Союзу. 16 червня 1940 року радянський уряд висунув ультиматум щодо зміни естонського уряду та про введення додаткового контингенту військ. Ультиматум було прийнято, й 17 червня були введені додаткові війська. Це означало окупацію всієї території країни. 21 червня 1940 року було сформовано Народний уряд Естонії, що складався, в основному, з лівих соціалістів чи тих, хто їм співчував. До складу уряду увійшли: голова Йоганнес Барбарус, міністр закордонних справ Ніголь Андрезен, міністр внутрішніх справ Максим Унт, міністр землеробства , міністр юстиції та інші. 5 липня президент Пятс ухвалив рішення про проведення позачергових виборів до Рійгікогу. Того ж дня рішенням начальника внутрішньої оборони, заступника міністра внутрішніх справ Гаральда Габермана було знято заборону на діяльність КПЕ та вийшов 1-й номер легальної газети компартії «Kommunist».
На виборах, що відбулись 14 липня, перемогу здобув блок «Союз трудового народу Естонії» (СТН) — єдина, допущена до участі у виборах, політична організація. Той «Союз» включав до свого складу комуністів і лівих соціалістів. У виборах взяли участь 591 030 громадян, або 84,1% від загальної кількості виборців. За кандидатів «Союзу трудового народу» проголосували 548 631 особа, або 92,8% від числа тих, хто голосував. Виборчі платформи СТН не містили положень щодо проголошення радянської влади і вступу до складу Радянського Союзу. Однак обраний парламент включив відповідні положення до своїх декларацій. 21 липня 1940 року сесія знову обраного парламенту ухвалила рішення про встановлення у країні Радянської влади й утворення Естонської РСР, а 22 липня — «Декларацію про входження Естонської РСР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік». 23 липня були ухвалені декларації «Про оголошення землі всенародним надбанням» та «Про націоналізацію банків і крупної промисловості». На сесії Верховної Ради СРСР, що відбулась на початку серпня, були «задоволені прохання» нових парламентів Прибалтійських республік про включення останніх до складу СРСР.
Естонська РСР у 1940–1941 роках
Після приєднання Естонії до СРСР місцева компартія 8 жовтня 1940 року офіційно увійшла до складу ВКП(б). 5—8 лютого 1941 року відбувся 4-й з'їзд КП(б)Е. Ключовими фігурами в партії на той момент були: Карл Сяре, Микола Каротамм, Йоганнес Лаурістін й інші. Багато лівих соціалістів, такі як Варес, Андрезен, Максим Унт, та інші, упродовж 1940 року вступили до лав КП(б)Е й ВКП(б).
У травні та червні 1941 ЦК ВКП(б) та РНК ухвалив постанову про «очищення» республік Прибалтики, Молдавії, Західної України та Західної Білорусі від «антирадянського, кримінального й соціально небезпечного елементу». Такі категорії осіб заарештовувались і направлялись до таборів терміном від 5 до 8 років з подальшим засланням на 20 років, а члени їхніх родин засилались до віддалених місцевостей Радянського Союзу. При цьому відбувалась конфіскація їхнього майна. Після війни всі заслані особи були звільнені від адміністративного нагляду, але компенсації за конфісковане майно не отримали. Тільки за першу половину 1941 року з Естонії було вислано 9,2 тисячі осіб.
Опір: 1941–1944 роки
За часів війни в Естонії діяли два центри опору німецькій армії: Естонський штаб партизанського руху й Національний комітет за Естонську республіку. Партизанський штаб було створено у листопаді 1942 року під керівництвом компартії, він діяв до 1944 року. Його головою весь час існування був Микола Каротамм. Багато естонських комуністів, включаючи лідерів компартії, загинули під час німецько-радянської війни — Йоганнес Лаурістін, , й інші.
Національний комітет було створено у березні 1944 року, він діяв спільно з «конституційним» (нерадянським) урядом Естонії на чолі з Юрі Улуотсом. 1 серпня НК проголосив себе верховною владою в Естонії. 18 вересня, після виведення німецьких військ, Улуотс, який обіймав посаду президента, призначив уряд на чолі з . Однак невдовзі той уряд був заарештований радянськими військами.
Радянська Естонія у 1940—1980-их роках
Восени 1944 року після важких боїв Естонія була зайнята частинами Червоної Армії. За час війни було зруйновано близько половини промислових підприємств, знищено більшу частину худоби, загинуло близько 80 тисяч жителів, не менше 70 тисяч естонців емігрували. Після завершення війни влада удалась до масових репресій (багатьох спеціалістів, громадських діячів і заможних селян було заарештовано й депортовано). 1945 року була ліквідована приватна власність у промисловому секторі, 1947 — у торгівлі. Насильницька колективізація сільського господарства спровокувала збройний опір партизанів (так званих «лісових братів»), який тривав до 1953 року.
Під час хрущовської «відлиги» Естонська комуністична партія отримала певну незалежність від КПРС в управлінні республікою. Однак у подальшому, особливо після 1968 року, відбувся відкіт від політики лібералізації. Реакцією у відповідь стало поширення політичного інакодумства, що виявилось у вимогах надання Естонії незалежності й відновлення ролі естонської мови в освіті й суспільному житті. 1980 року сорок представників інтелігенції, в тому числі ліберально налаштовані члени КПРС, направили до центральних урядових органів і в газету «Правда» «Лист 40» — по суті, маніфест проти радянізації.
Масовий рух за незалежність в Естонії розпочався 1987 року з протесту громадськості проти варварського видобування фосфоритів, що завдавало країні серйозного екологічного збитку. 1988 було створено Народний фронт Естонії (Rahvarinne), а також низку інших політичних організацій (включаючи Партію незалежності), які висували вимоги відокремлення від СРСР. У листопаді 1988 Верховна Рада Естонії, яку очолювали комуністи-реформатори, ухвалила 254 голосами проти 7 Декларацію про суверенітет Естонської РСР. Чисельність партії станом на 1 січня 1990 (напередодні розколу) становила 106 тисяч членів. 1990 року партія припинила бути «керівною та напрямною силою суспільства».
Перші секретарі ЦК КП(б)Е — КПЕ
- 1940–1943 Карл Сяре (Karl Säre)
- 1943–1950 Микола Каротамм (Nikolai Karotamm), в.о. у 1943–1944
- 1950–1978 Йоганнес Кебін (Johannes Käbin)
- 1978–1988 Карл Вайно (Karl Vaino)
- 1988–1990 Вайно Вяльяс (Vaino Väljas)
Другі секретарі ЦК КП(б)Е — КПЕ
- 1940–1944 Каротамм Микола Георгійович
- 1944–1948 Сазонов Сергій Васильович
- 1948–1949 Кедров Георгій Тихонович
- 1950–1953 Косов Василь Володимирович
- 1953–1964 Ленцман Леонід Миколайович
- 1964–1971 Вадер Артур Павлович
- 1971–1982 Лебедєв Костянтин Васильович
- 1982–1985 Кудрявцев Олександр Іванович
- 1985–1990 Альошин Георгій Васильович
Секретарі ЦК КП(б)Е — КПЕ
- 1940–1940 Лаурістін Йоганнес Ансович
- 1940–1941 Руус Нєеме Альфредович (по пропаганді і агітації)
- 1941–1941 Паук Адольф Юханович (по кадрах)
- 1941–1942 Арбон Герман Германович (по промисловості)
- 1941–1941 Окк Феодор Васильович (по транспорту)
- 1941–1942 Сіпсакас Август Юрійович (по пропаганді і агітації)
- 1943–1947 Пялль Едуард Миколайович (по пропаганді і агітації)
- 1943–1946 Пуусеп Микола Густавович (по кадрах; 3-й секретар)
- 1944–1951 Куусік Віллем Юханович (по кадрах; 3-й секретар)
- 1946–1948 Кузьмін Дмитро Михайлович (по кадрах)
- 1947–1948 Радік Альгус Костович (по пропаганді і агітації)
- 1948–1950 Кебін Іван Густавович (по пропаганді і агітації)
- 1948–1949 Мюрісепп Олексій Олександрович
- 1950–1951 Кельберг Олександр Олександрович
- 1950–1951 Янус Олександр Миколайович
- 1950–1952 Кузьмін Дмитро Михайлович
- 1950–1953 Ленцман Леонід Миколайович
- 1951–1952 Дерябін Степан Андрійович
- 1951–1952 Мерімаа Отто Оттович
- 1953–1954 Янімягі Ендель-Йоганнес Адамович
- 1954–1955 Мерімаа Отто Оттович
- 1954–1977 Ушаньов Федір Степанович
- 1955–1958 Рістмягі Ернст Вільгельмович
- 1956–1965 Мерімаа Отто Оттович
- 1960–1978 Вайно Карл Генріхович
- 1963–1964 Вадер Артур Павлович
- 1964–1971 Ленцман Леонід Миколайович
- 1971–1980 Вяльяс Вайно Йосипович
- 1977–1979 Рюйтель Арнольд Федорович
- 1978–1983 Кяо Володимир Олександрович
- 1979–1989 Упсі Артур-Бернгард Йоганнесович
- 1980–1988 Рістлаан Рейн Едурович
- 1983–1984 Саул Бруно Едуардович
- 1984–1989 Ганюшов Микола Петрович
- 1988–1988 Тооме Індрік Гербертович
- 1988–1990 Тітма Мікк Гаррійович
- 1989–1990 Вялі Ардер Іванович
- 1989–1990 Сілларі Енн-Арно Аугустович
- 1990–1991 Роотс Гаррі Освальдович
- 1990–1990 Мальковський Володимир Сергійович
З'їзди КП(б)Е — КПЕ
- 4-й з'їзд — 5—8 лютого 1941 (Таллінн, далі всі наступні з'їзди проходили там само)
- 5-й з'їзд — 23—25 грудня 1948
- 6-й з'їзд — 11—14 квітня 1951
- 7-й з'їзд — 16—19 вересня 1952
- 8-й з'їзд — 11—13 лютого 1954
- 9-й з'їзд — 17—19 січня 1956
- 10-й з'їзд — 28—30 січня 1958
- 11-й з'їзд — 8—9 січня 1959
- 12-й з'їзд — 16—17 лютого 1960
- 13-й з'їзд — 27—29 вересня 1961
- 14-й з'їзд — 7—8 січня 1964
- 15-й з'їзд — 1—3 березня 1966
- 16-й з'їзд — 17—19 лютого 1971
- 17-й з'їзд — 28—30 січня 1976
- 18-й з'їзд — 28—30 січня 1981
- 19-й з'їзд — 31 січня — 1 лютого 1986
- 20-й з'їзд — 23—25 березня 1990
Компартія Естонії після 1990 року
Розкол на прибічників і противників незалежності
У березні 1990 року Комуністична партія пережила розкол. Більшість компартії на чолі з Вайно Вяльясом, що виступали за суверенітет Естонії, заявила про вихід КПЕ зі складу КПРС. З червня 1990 року має назву Комуністична партія (самостійна) Естонії. У такій якості вона провела 21-й (26 січня 1991) та 22-й (28 листопада 1992) свої з'їзди. На 22-му з'їзді КП(с)Е узяла назву .
Прорадянська частина компартії продовжувала діяти під назвою Комуністична партія Естонії (на платформі КПРС). 26 березня 1990 року третина делегатів 20-го з'їзду КПЕ, незгодних з оголошенням самостійності партії, заявили про продовження роботи з'їзду й обрали секретарями ЦК Олександра Гусєва і . У червні 1990 року взяла назву Комуністична партія Естонії (КПРС) (Eestimaa Kommunistlik Partei (NLKP)). На 21-му з'їзді КПЕ (КПРС), що відбувався 15 грудня 1990 року, першим секретарем ЦК був обраний . Партія виступала проти виходу Естонії зі складу СРСР, у серпні 1991 року була заборонена владою Естонії за підтримку ДКНС. Тим не менше, партія продовжувала діяти та брала участь у спробі відновлення Комуністичної партії Радянського Союзу. 1993 партія приєдналась до СКП-КПРС, а після розколу СКП—КПРС 2001 року — до Олега Шеніна. 22-й з'їзд КПЕ (КПРС) відбувся 3 жовтня 1998 року.
Керівники Комуністичної партії (самостійної) Естонії
Голова КП(с)Е
- 1990–1992 Вайно Вяльяс (Vaino Väljas)
Перший секретар ЦК КП(с)Е
- 1990–1992 Сілларі Енн-Арно Аугустович (Enn-Arno Sillari)
Другий секретарі ЦК КП(с)Е
- 1991–1991 Роотс Гаррі Освальдович
Секретарі ЦК КП(с)Е
- 1991–1991
- 1991–1991
- 1991–1991
Керівники Комуністичної партії Естонії (КПРС)
Секретарі ЦК КПЕ (на платформі КПРС) і ЦК КПЕ (КПРС)
- 1990 Олександр Гусєв і
Перший секретар ЦК КПЕ (КПРС)
- 1990–1991 Аннус Лембіт Ельмарович (Lembit Annus)
- До 2011 року
Другий секретар ЦК КПЕ (КПРС)
- 1990–1991 Мальковський Володимир Сергійович
Секретар ЦК КПЕ (КПРС)
- 1991–1991 Гусєв Олександр Олександрович
- 1991–1991
- 1991–1991
- 1991–1991 Тітма Мікк Гаррійович
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 26 лютого 2015.
- ВРЕ, «Кійр»[недоступне посилання з липня 2019]
- ВРЕ[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 28 Травня 2009. Процитовано 26 Лютого 2015.
- Делегати Першого конгресу Комінтерну [ 19 Червня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Делегати Другого конгресу Комінтерну [ 21 Листопада 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Кровавое наследие. Из исторії антикоммунистичеського террора в Естонії[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)
- ВРЕ, Кінгісепп Віктор Едуардович[недоступне посилання з липня 2019]
- От революції к тоталитаризму: Воспоминания революционера [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ВРЕ, Гейдеманн Ганс Гансович[недоступне посилання з липня 2019]
- ВРЕ, Перводекабрьське восстание в Таллине 1924[недоступне посилання з липня 2019]
- Як Естонія стала частиною СРСР [ 14 Березня 2015 у Wayback Machine.] (1993) (англ.)
- . Архів оригіналу за 26 грудня 2007. Процитовано 26 лютого 2015.
- Петербурзькі естонці: ідентичність і використання ЗМІ [ 29 Лютого 2008 у Wayback Machine.] (2006)
- . Архів оригіналу за 11 Лютого 2016. Процитовано 26 Лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 28 Вересня 2007. Процитовано 26 Лютого 2015.
- Як відбулась радянська окупація Естонії
- . Архів оригіналу за 19 січня 2007. Процитовано 19 січня 2007.
- . Архів оригіналу за 23 Червня 2015. Процитовано 26 Лютого 2015.
- Каротамм Микола Георгійович[недоступне посилання з серпня 2019]
- . Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 26 Лютого 2015.
- Естонія [ 2012-05-04 у Wayback Machine.] (англ.)
- Комуністична партія Естонії [ 5 Березня 2016 у Wayback Machine.] (База даних «Лабиринт»)
- . Архів оригіналу за 5 Червня 2019. Процитовано 26 Лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 1 Березня 2018. Процитовано 26 Лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 26 лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 26 лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 26 лютого 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Komunistichna partiya Estoniyi KPE est Eestimaa Kommunistlik Partei politichna partiya v Estoniyi stvorena 1920 roku Bula uryadovoyu partiyeyu u 1940 1941 ta 1944 1990 rokah Z 1940 do 1990 roku u skladi VKP b KPRS Z 1940 do 1952 roku mala nazvu Komunistichna partiya bilshovikiv Estoniyi KP b E Komunistichna partiya Estoniyi Eestimaa Kommunistlik ParteiKrayina SRSRZasnovnik dData zasnuvannya listopad 1920Data rozpusku serpen 1991Ideologiya Marksizm komunizmDeviz Koigi maade proletaarlased uhinege Drukovanij organPeredistoriyaMizh revolyuciyami Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi estonski komunisti otrimali mozhlivist zajmatis legalnoyu diyalnistyu Vzhe 19 bereznya 1 kvitnya bulo obrano legalnij Revelskij komitet RSDRP b 16 17 29 30 kvitnya v Tallinni vidbulas Persha konferenciya Pivnichno Baltijskoyi Estonskoyi organizaciyi RSDRP b de buli prisutnimi 38 delegativ yaki predstavlyali blizko 2 tisyach chleniv partiyi Konferenciya shvalila Kvitnevi tezi Lenina Tam zhe bulo obrano centralnij organ Pivnichno Baltijskij oblasnij komitet RSDRP b Jogo ocholiv Yulius Rossfeldt Julius Rossfeldt zastupnikom stav Mizh plenumami funkcionuvalo Pivnichno Baltijske byuro RSDRP b 18 31 bereznya u Reveli vidnovilos vidannya gazeti Kiir Luch zakritoyi 1914 Gazeta vihodila shodnya yak organ Pivnichno Baltijskogo ta Revelskogo komitetiv RSDRP b Naklad stanoviv blizko 10 12 tisyach primirnikiv razom vijshlo 88 nomeriv 12 25 lipnya 1917 roku bula znovu zakrita Timchasovim uryadom Z 17 30 travnya vihodila gazeta Ranok pravdi rosijskoyu Na pochatku travnya u radah Estoniyi buli utvoreni bilshovicki frakciyi Bilshoviki pochali bilsh aktivnu diyalnist u profspilkah robitnichih kulturno prosvitnickih molodizhnih ta inshih organizaciyah Voni keruvali Centralnim byuro profspilok i Centralnoyu radoyu robitnichih starost Tallinna Pri Pivnichno Baltijskomu byuro RSDRP b bulo utvoreno Timchasove centralne byuro bezzemelnih selyan Bilshoviki pragnuli zavoyuvati bilshist u radah rizko vistupali proti eseriv ta menshovikiv 13 i 16 26 i 29 serpnya 1917 vidbulas Druga konferenciya Pivnichno Baltijskih organizacij RSDRP b U yiyi roboti brali uchast predstavniki 23 partijnih organizacij Todi chiselnist partiyi stanovila blizko 7 tisyach chleniv Pivnichno Baltijskij komitet RSDRP b bulo perejmenovano na Estlyandskij komitet RSDRP b obrano Estlyandske oblasne byuro RSDRP b V rezultati viboriv do organiv miskogo samovryaduvannya u serpni 1917 roku miski Dumi v Tallinni ta Narvi perejshli do ruk bilshovikiv U velikih promislovih centrah bilshoviki organizovuvali Chervonu gvardiyu Trudova komuna Dokladnishe Pislya vstanovlennya v Estoniyi radyanskoyi vladi u zhovtni za novim stilem u listopadi 1917 roku Vikonkom rad Estlyandiyi 19 sichnya 1 lyutogo 1918 roku oprilyudniv proekt konstituciyi Estlyandskoyi trudovoyi komuni Vidpovidno do proektu konstituciyi radyanska respublika progoloshuvalas avtonomnoyu chastinoyu RRFSR 28 listopada 1917 roku vibornij organ progolosila sebe verhovnoyu vladoyu do sklikannya Konstitucijnoyi radi Odnak bilshoviki rozpustili Zemsku radu j kerivniki borotbi za nezalezhnist buli zmusheni piti u pidpillya Z pochatkom nimeckogo nastupu 24 lyutogo 1918 roku koli bilshoviki zalishili Tallinn Zemska rada sho zibralas na nadzvichajne zasidannya peredala vishu vladu do ruk Komitetu poryatunku Estoniyi j oprilyudnila Manifest do vsih narodiv Estoniyi tak zvanij Manifest pro nezalezhnist sho progoloshuvav Estoniyu nezalezhnoyu demokratichnoyu respublikoyu nejtralnoyu shodo rosijsko nimeckogo konfliktu Do kincya lyutogo 1918 roku vsya teritoriya Estoniyi bula okupovana nimeckimi vijskami Nimecka okupacijna vlada takozh yak ce zrobiv trohi ranishe Komitet poryatunku Estoniyi skasuvala praktichno vsi novovvedennya bilshovikiv 19 travnya 1918 roku u Petrogradi bulo stvoreno Centralnij komitet estonskih sekcij RKP b pid golovuvannyam Yana Anvelta 15 lipnya togo zh roku konferenciya estonskih sekcij RKP b sho vidbuvalas u Moskvi uhvalila rishennya shodo stvorennya estonskih chastin RSChA tak zvani 12 14 veresnya i 9 listopada v okupovanomu nimcyami Reveli vidbulis strajki yaki pidtrimala bilshist robitnikiv U listopadi 1918 roku vnaslidok kapitulyaciyi Nimeckoyi imperiyi u Pershij svitovij vijni ta revolyuciyi sho spalahnula u Nimechchini za ukazom ministra oboroni novoutvorenoyi Vejmarskoyi respubliki rozpochalos vivedennya chastin Kajzerivskoyi armiyi z Pribaltiki U Tallinni tim chasom Rada robitnichih deputativ zvernulas za pidtrimkoyu do bilshovickogo uryadu yakij ishe 13 listopada anulyuvav Berestejskij mir v odnostoronnomu poryadku pislya chogo zbilshiv svoyu dopomogu bilshovikam yaki diyali v Estoniyi Koordinaciya ta politichni kontakti pidtrimuvalis cherez CK estonskoyi sekciyi RKP b 29 listopada 1918 chastini RSChA v tomu chisli j Chervoni estonski polki zajnyali Narvu de togo zh dnya bulo progolosheno Estlyandsku trudovu komunu Vladu bulo peredano Radi Komuni golova Yan Anvelt chleni Uryad RRFSR dekretom vid 7 grudnya 1918 roku za pidpisom Lenina viznav nezalezhnist Estlyandskoyi trudovoyi komuni Do sichnya 1919 Chervona Armiya zajnyala dvi tretini teritoriyi krayini ta stoyala za v 35 kilometriv vid Tallinna Na zajnyatij Chervonoyu Armiyeyu teritoriyi znovu pochali diyati dekreti Radyanskoyi vladi Utim v agrarnomu pitanni bilshoviki pripustilis nizki pomilok na bazi kolishnih pomishickih mayetkiv stvoryuvalis tilki derzhavni gospodarstva zemlya ne bula peredana selyanam tosho sho nalashtuvalo proti nih chastinu selyan U lyutomu 1919 Estonska armiya za pidtrimki Antanti i bilogvardijskoyi Pivnichno Zahidnoyi armiyi pid komanduvannyam Mikoli Yudenicha j vitisnili chastini Chervonoyi Armiyi z teritoriyi Estoniyi Rada Komuni spochatku pereyihala do Lugi za inshimi dzherelami do Staroyi Rusi a 5 chervnya 1919 pripinila svoyu diyalnist Kompartiya u 1920 1940 rokah1920 1924 Pislya porazki radyanskoyi vladi estonski komunisti buli zmusheni diyati u pidpilli 5 listopada 1920 roku bula progoloshena nezalezhna vid RKP b Komunistichna partiya Estoniyi KPE Na Kominternu sho prohodiv u berezni 1919 roku estonskih komunistiv predstavlyav Na Drugomu kongresi serpen 1920 komunistiv predstavlyali Pegelman i Vakman Takozh na kongresi buv predstavnik vid Pislya oficijnogo svogo stvorennya u listopadi 1920 roku Kompartiya Estoniyi oficijno uvijshla do skladu Kominternu Chiselnist kompartiyi na kinec 1920 roku stanovila vsogo blizko 700 osib Odnak uzhe do 1924 v partiyi chislilis blizko 2 tisyach chleniv Komunisti diyali u legalnih organizaciyah profspilkah tovaristvah silskih trudyashih molodizhnih organizaciyah Vidavalas nelegalna gazeta Kommunist Kompartiya mala silni poziciyi u profspilkah Zokrema komunisti kontrolyuvali Centralnu radu profspilok Tallinna CRPT Tallinna Ametiuhisuste Kesknoukogu vid imeni yakoyi brali uchast u parlamentskih viborah 1920 roku Todi spisok CRPT zdobuv pidtrimku 24 849 viborciv 5 3 golosiv i komunisti otrimali 5 misc u Derzhavnij dumi Na viborah sho prohodili u travni 1923 roku komunisti vistupali pid nazvoyu Robitnichogo narodnogo yedinogo frontu Toorahva Uhine Vaerind Za pidsumkami tih viboriv frakciya komunistiv u parlamenti zbilshilas do 10 osib 9 5 abo 43 711 golosiv Komunistichna partiya postijno zaznavala represij z boku vladi U chervni 1920 roku robitniki komunisti Bogdanov i Kreuks buli zasudzheni vijskovo okruzhnim sudom do strati j lishe potuzhnij strajk zmusiv vladu zaminiti smertnu karu na desyatirichnu katorgu Za nepovnimi danimi u 1920 1921 rokah v Estoniyi vidbulos blizko 70 politichnih sudiv nad revolyucionerami najbilshij z nih proces 50 u Tartu U travni 1922 roku buv zaareshtovanij a potim rozstrilyanij odin z lideriv nelegalnogo kerivnictva KPE U sichni 1924 bulo rozgromleno blizko 300 profspilkovih organizacij ta charunok KPE yihnij aktiv a takozh deputati vid Yedinogo frontu buli zaareshtovani Z 10 do 27 listopada 1924 roku trivav tak zvanij Za jogo pidsumkami 39 osib buli zasudzheni do dovichnoyi katorgi Odin z uchasnikiv procesu deputat parlamentu za obrazu sudu j pidburennya do vidkritogo zakolotu zasudzhenij vijskovim sudom i za jogo virokom rozstrilyanij Za misyac do pochatku procesu 18 veresnya buv zaareshtovanij inshij deputat komunist sho prohodiv za procesom 78 i rozstrilyanij 29 serpnya 1925 roku Razom 1925 roku vidbulos 74 politichnih sudi nad 244 zvinuvachenimi 1924 roku U Tallinni Tartu Narvi j inshih mistah ta selah buli organizovani zbrojni bojovi grupi ta zagoni z komunistiv komsomolciv i robitnikiv U listopadi 1924 roku voni nalichuvali blizko 1 tisyachi osib Dlya kerivnictva povstannyam na ob yednanomu zasidanni CK KPE ta CK KRME 29 listopada bulo stvoreno Voyenno revolyucijnij komitet golovuvav V Klejn Zagalne kerivnictvo pidgotovkoyu zdijsnyuvali Yan Anvelt i Za planom Voyenno revolyucijnogo komitetu VRK povstannya rozpochavshis u Tallinni ta Pyarnu malo ohopiti vsi centri krayini Pid chas nogo peredbachalos stvorennya revolyucijnogo uryadu yakij mav vidnoviti radyansku vladu Povstannya pochalos uranci 1 grudnya vistupom blizko 300 bijciv bojovih druzhin yaki zavolodili Baltijskim vokzalom zaliznichnoyu stanciyeyu Tallinn Vyajke golovnim poshtamtom budivleyu Derzhavnoyi dumi vijskovim aerodromom pidirvali 2 zaliznichnih mosti Odnak zahopiti vijskove ministerstvo j kazarmi nizki vijskovih chastin ne vdalos Povstannya bulo pridusheno Uprodovzh 2 3 misyaciv bulo rozstrilyano kilka soten robitnikiv ponad 2 tisyachi ochib bulo zaareshtovano 1925 1940 V seredini 1920 ih rokiv kompartiya vstanovila tisni kontakti z ERP Eesti Tooliste Partei Naperedodni nelegalnij CK KPE cherez svogo predstavnika Rijsmana zaproponuvav ERP domovitis pro blokuvannya 20 kvitnya 1926 Rijsman i 12 kerivnikiv ERP buli zaareshtovani U nich na 23 kvitnya Rijsman buv rozstrilyanij za virokom vijskovo polovogo sudu Tim ne menshe spisok ERP sho vklyuchav komunistiv zumiv zdobuti na viborah 5 8 golosiv j otrimati 6 misc u parlamenti Na viborah 1929 roku KPE takozh bula u bloci z ERP U sichni 1930 roku pershim sekretarem CK KPE buv priznachenij U sichni nastupnogo roku bulo prijnyato rishennya pro rozpusk nelegalnoyi organizaciyi KPE v Estoniyi cherez yiyi politichne rujnuvannya Na yiyi bazi stvoryuvalas merezha charunok ne pov yazanih odna z odnoyu ale pov yazanih zi specialno priznachenim emisarom V odnij zi skandinavskih krayin planuvalos rozmistiti novij nelegalnij aparat pidzvitnij CK KPE j Vikonkomu Kominternu u Moskvi Partijna presa mala drukuvatis u skandinavskih krayinah i nelegalno dostavlyatis do Estoniyi V cilomu taka struktura pochala diyati u Stokgolmi 1932 roku 1933 aparat pereyihav do Kopengagena kudi trohi zgodom perebazuvalos takozh Zahidnoyevropejske byuro VKKI sho do cogo perebuvav u Berlini Kinec 1920 pochatok 1930 ih rokiv vidznachilis dlya Estoniyi yak i dlya vsogo svitu ekonomichnoyu krizoyu U 1929 1933 rokah virobnictvo promislovoyi produkciyi v Estoniyi skorotilos na tretinu Zareyestrovanih bezrobitnih uzimku 1932 roku nalichuvalos blizko 32 tisyach osib u velikij i serednij promislovosti buli zajnyati 28 tisyach osib pributki selyanskih gospodarstv zmenshilis na polovinu Znachnij vpliv na toj moment mala Liga veteraniv Vizvolnoyi vijni Vapsi ultraprava organizaciya sho oriyentuvalas na italijskih i finlyandskih fashistiv 12 bereznya 1934 roku shob zapobigti prihodu Vapsiv do vladi bulo zdijsneno derzhavnij perevorot Prezident Kostyantin Pyats i general pochali odnoosibno keruvati respublikoyu Do oseni bulo rozpusheno parlament a zgodom zaboroneno vsi chinni politichni partiyi V rezultati postijnih represij chiselnist kompartiyi do seredini 1930 ih rokiv stanovila ne bilshe 400 osib Taktika tretogo periodu perervalas v seredini 1930 h rokiv Todi Komintern pochav provoditi sered komunistichnih partij taktiku narodnih frontiv U tomu konteksti konferenciya KPE sho vidbuvalas u Moskvi 13 17 serpnya 1934 roku uhvalila novu liniyu na zblizhennya z livimi socialistami na choli z diyala yak legalna na toj moment politichna organizaciya sho mala suttyevij vpliv na radikalni shari robitnichogo klasu Takim chinom liniya na pripinennya spivrobitnictva z social fashistami bula likvidovana Uprodovzh lipnya 1935 roku drugij sekretar CK KPE zustrichavsya z Andrezenom u Finlyandiyi rezultatom chogo stalo pidpisannya ugodi pro spivroyubitnictvo U serpni 1935 vidbuvavsya Somij kongres Kominternu na yakomu KPE predstavlyali Myeerits Karl Syare Anvelt Mering ta 6 zhovtnya 1935 roku u Moskvi vidbulas zustrich CK KPE na yakij obgovoryuvalas nova politichna liniya 1938 roku bula provedena shiroka amnistiya politv yazniv Pislya 14 richnogo uv yaznennya vijshli na svobodu Jogannes Lauristin Oskar Sepre j inshi razom blizko sta osib Togo zh roku u Derzhavnij dumi bulo stvoreno frakciyu Yedinij blok trudovogo narodu Estonski komunisti v SRSR Yan Anvelt Pislya porazki trudovoyi komuni do Radyanskoyi Rosiyi vtekli bagato estonskih komunistiv Bagato hto perehovuvavsya vid peresliduvan oficijnoyi estonskoyi vladi V SRSR prodovzhuvala funkcionuvati Estonska sekciya RKP b VKP b Okrim togo diyala Estonska sekciya VKKI Vipuskalis vidannya estonskoyu Zokrema u Leningradi z listopada 1917 roku vihodila gazeta Edasi Vpered vidpovidalnim redaktorom yakoyi u 1930 ih rokah buv Z 1918 roku vihodila gazeta Tooline Robitnik Vipuskalis okrim togo teoretichni zhurnali taki yak Klassivoistlus Klasova borotba z 1919 do 1936 roku j Partei Elu Partijne zhittya u 1920 1921 rokah Na pochatku 1920 ih rokiv vihodiv zhurnal dlya molodih komunistiv Noored Kommunaarid Yuni komunari z 1920 do 1922 roku U 1926 1933 rokah vipuskavsya zhurnal Proletaarne Revolutsioon Eestis Proletarska revolyuciya v Estoniyi redaktor Naprikinci 1930 ih rokiv za chasiv stalinskih represij zaginuli u v yaznicyah chi buli rozstrilyani bagato diyachiv kompartiyi yaki tikali u 1920 1930 ih rokah do SRSR Sered nih buli Yan Anvelt i bagato inshih U grudni 1937 roku rishennyam byuro Leningradskogo obkomu VKP b buli zakriti gazeta Edasi j zhurnal Kommunismi Teel Shlyahom do komunizmu sho vihodiv z 1936 roku Z yizdi KPE 1 j z yizd 5 listopada 1920 2 j z yizd 5 6 zhovtnya 1921 3 j z yizd 24 veresnya 1922Kompartiya u 1940 1990 rokahVhodzhennya Estoniyi do skladu SRSR 1940 Miting na majdani Vabaduse v Tallinni 17 lipnya 1940 28 veresnya 1939 Estoniya uklala z SRSR vimushenu ugodu pro vzayemnu dopomogu vidpovidno do yakoyi na teritoriyi Estoniyi buli rozmisheni vijskovi bazi Radyanskogo Soyuzu 16 chervnya 1940 roku radyanskij uryad visunuv ultimatum shodo zmini estonskogo uryadu ta pro vvedennya dodatkovogo kontingentu vijsk Ultimatum bulo prijnyato j 17 chervnya buli vvedeni dodatkovi vijska Ce oznachalo okupaciyu vsiyeyi teritoriyi krayini 21 chervnya 1940 roku bulo sformovano Narodnij uryad Estoniyi sho skladavsya v osnovnomu z livih socialistiv chi tih hto yim spivchuvav Do skladu uryadu uvijshli golova Jogannes Barbarus ministr zakordonnih sprav Nigol Andrezen ministr vnutrishnih sprav Maksim Unt ministr zemlerobstva ministr yusticiyi ta inshi 5 lipnya prezident Pyats uhvaliv rishennya pro provedennya pozachergovih viboriv do Rijgikogu Togo zh dnya rishennyam nachalnika vnutrishnoyi oboroni zastupnika ministra vnutrishnih sprav Garalda Gabermana bulo znyato zaboronu na diyalnist KPE ta vijshov 1 j nomer legalnoyi gazeti kompartiyi Kommunist Na viborah sho vidbulis 14 lipnya peremogu zdobuv blok Soyuz trudovogo narodu Estoniyi STN yedina dopushena do uchasti u viborah politichna organizaciya Toj Soyuz vklyuchav do svogo skladu komunistiv i livih socialistiv U viborah vzyali uchast 591 030 gromadyan abo 84 1 vid zagalnoyi kilkosti viborciv Za kandidativ Soyuzu trudovogo narodu progolosuvali 548 631 osoba abo 92 8 vid chisla tih hto golosuvav Viborchi platformi STN ne mistili polozhen shodo progoloshennya radyanskoyi vladi i vstupu do skladu Radyanskogo Soyuzu Odnak obranij parlament vklyuchiv vidpovidni polozhennya do svoyih deklaracij 21 lipnya 1940 roku sesiya znovu obranogo parlamentu uhvalila rishennya pro vstanovlennya u krayini Radyanskoyi vladi j utvorennya Estonskoyi RSR a 22 lipnya Deklaraciyu pro vhodzhennya Estonskoyi RSR do skladu Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik 23 lipnya buli uhvaleni deklaraciyi Pro ogoloshennya zemli vsenarodnim nadbannyam ta Pro nacionalizaciyu bankiv i krupnoyi promislovosti Na sesiyi Verhovnoyi Radi SRSR sho vidbulas na pochatku serpnya buli zadovoleni prohannya novih parlamentiv Pribaltijskih respublik pro vklyuchennya ostannih do skladu SRSR Estonska RSR u 1940 1941 rokah Pislya priyednannya Estoniyi do SRSR misceva kompartiya 8 zhovtnya 1940 roku oficijno uvijshla do skladu VKP b 5 8 lyutogo 1941 roku vidbuvsya 4 j z yizd KP b E Klyuchovimi figurami v partiyi na toj moment buli Karl Syare Mikola Karotamm Jogannes Lauristin j inshi Bagato livih socialistiv taki yak Vares Andrezen Maksim Unt ta inshi uprodovzh 1940 roku vstupili do lav KP b E j VKP b U travni ta chervni 1941 CK VKP b ta RNK uhvaliv postanovu pro ochishennya respublik Pribaltiki Moldaviyi Zahidnoyi Ukrayini ta Zahidnoyi Bilorusi vid antiradyanskogo kriminalnogo j socialno nebezpechnogo elementu Taki kategoriyi osib zaareshtovuvalis i napravlyalis do taboriv terminom vid 5 do 8 rokiv z podalshim zaslannyam na 20 rokiv a chleni yihnih rodin zasilalis do viddalenih miscevostej Radyanskogo Soyuzu Pri comu vidbuvalas konfiskaciya yihnogo majna Pislya vijni vsi zaslani osobi buli zvilneni vid administrativnogo naglyadu ale kompensaciyi za konfiskovane majno ne otrimali Tilki za pershu polovinu 1941 roku z Estoniyi bulo vislano 9 2 tisyachi osib Opir 1941 1944 roki Za chasiv vijni v Estoniyi diyali dva centri oporu nimeckij armiyi Estonskij shtab partizanskogo ruhu j Nacionalnij komitet za Estonsku respubliku Partizanskij shtab bulo stvoreno u listopadi 1942 roku pid kerivnictvom kompartiyi vin diyav do 1944 roku Jogo golovoyu ves chas isnuvannya buv Mikola Karotamm Bagato estonskih komunistiv vklyuchayuchi lideriv kompartiyi zaginuli pid chas nimecko radyanskoyi vijni Jogannes Lauristin j inshi Nacionalnij komitet bulo stvoreno u berezni 1944 roku vin diyav spilno z konstitucijnim neradyanskim uryadom Estoniyi na choli z Yuri Uluotsom 1 serpnya NK progolosiv sebe verhovnoyu vladoyu v Estoniyi 18 veresnya pislya vivedennya nimeckih vijsk Uluots yakij obijmav posadu prezidenta priznachiv uryad na choli z Odnak nevdovzi toj uryad buv zaareshtovanij radyanskimi vijskami Radyanska Estoniya u 1940 1980 ih rokah Voseni 1944 roku pislya vazhkih boyiv Estoniya bula zajnyata chastinami Chervonoyi Armiyi Za chas vijni bulo zrujnovano blizko polovini promislovih pidpriyemstv znisheno bilshu chastinu hudobi zaginulo blizko 80 tisyach zhiteliv ne menshe 70 tisyach estonciv emigruvali Pislya zavershennya vijni vlada udalas do masovih represij bagatoh specialistiv gromadskih diyachiv i zamozhnih selyan bulo zaareshtovano j deportovano 1945 roku bula likvidovana privatna vlasnist u promislovomu sektori 1947 u torgivli Nasilnicka kolektivizaciya silskogo gospodarstva sprovokuvala zbrojnij opir partizaniv tak zvanih lisovih brativ yakij trivav do 1953 roku Pid chas hrushovskoyi vidligi Estonska komunistichna partiya otrimala pevnu nezalezhnist vid KPRS v upravlinni respublikoyu Odnak u podalshomu osoblivo pislya 1968 roku vidbuvsya vidkit vid politiki liberalizaciyi Reakciyeyu u vidpovid stalo poshirennya politichnogo inakodumstva sho viyavilos u vimogah nadannya Estoniyi nezalezhnosti j vidnovlennya roli estonskoyi movi v osviti j suspilnomu zhitti 1980 roku sorok predstavnikiv inteligenciyi v tomu chisli liberalno nalashtovani chleni KPRS napravili do centralnih uryadovih organiv i v gazetu Pravda List 40 po suti manifest proti radyanizaciyi Masovij ruh za nezalezhnist v Estoniyi rozpochavsya 1987 roku z protestu gromadskosti proti varvarskogo vidobuvannya fosforitiv sho zavdavalo krayini serjoznogo ekologichnogo zbitku 1988 bulo stvoreno Narodnij front Estoniyi Rahvarinne a takozh nizku inshih politichnih organizacij vklyuchayuchi Partiyu nezalezhnosti yaki visuvali vimogi vidokremlennya vid SRSR U listopadi 1988 Verhovna Rada Estoniyi yaku ocholyuvali komunisti reformatori uhvalila 254 golosami proti 7 Deklaraciyu pro suverenitet Estonskoyi RSR Chiselnist partiyi stanom na 1 sichnya 1990 naperedodni rozkolu stanovila 106 tisyach chleniv 1990 roku partiya pripinila buti kerivnoyu ta napryamnoyu siloyu suspilstva Pershi sekretari CK KP b E KPE Dokladnishe Spisok Pershih sekretariv CK Kompartiyi Estonskoyi RSR 1940 1943 Karl Syare Karl Sare 1943 1950 Mikola Karotamm Nikolai Karotamm v o u 1943 1944 1950 1978 Jogannes Kebin Johannes Kabin 1978 1988 Karl Vajno Karl Vaino 1988 1990 Vajno Vyalyas Vaino Valjas Drugi sekretari CK KP b E KPE 1940 1944 Karotamm Mikola Georgijovich 1944 1948 Sazonov Sergij Vasilovich 1948 1949 Kedrov Georgij Tihonovich 1950 1953 Kosov Vasil Volodimirovich 1953 1964 Lencman Leonid Mikolajovich 1964 1971 Vader Artur Pavlovich 1971 1982 Lebedyev Kostyantin Vasilovich 1982 1985 Kudryavcev Oleksandr Ivanovich 1985 1990 Aloshin Georgij VasilovichSekretari CK KP b E KPE 1940 1940 Lauristin Jogannes Ansovich 1940 1941 Ruus Nyeeme Alfredovich po propagandi i agitaciyi 1941 1941 Pauk Adolf Yuhanovich po kadrah 1941 1942 Arbon German Germanovich po promislovosti 1941 1941 Okk Feodor Vasilovich po transportu 1941 1942 Sipsakas Avgust Yurijovich po propagandi i agitaciyi 1943 1947 Pyall Eduard Mikolajovich po propagandi i agitaciyi 1943 1946 Puusep Mikola Gustavovich po kadrah 3 j sekretar 1944 1951 Kuusik Villem Yuhanovich po kadrah 3 j sekretar 1946 1948 Kuzmin Dmitro Mihajlovich po kadrah 1947 1948 Radik Algus Kostovich po propagandi i agitaciyi 1948 1950 Kebin Ivan Gustavovich po propagandi i agitaciyi 1948 1949 Myurisepp Oleksij Oleksandrovich 1950 1951 Kelberg Oleksandr Oleksandrovich 1950 1951 Yanus Oleksandr Mikolajovich 1950 1952 Kuzmin Dmitro Mihajlovich 1950 1953 Lencman Leonid Mikolajovich 1951 1952 Deryabin Stepan Andrijovich 1951 1952 Merimaa Otto Ottovich 1953 1954 Yanimyagi Endel Jogannes Adamovich 1954 1955 Merimaa Otto Ottovich 1954 1977 Ushanov Fedir Stepanovich 1955 1958 Ristmyagi Ernst Vilgelmovich 1956 1965 Merimaa Otto Ottovich 1960 1978 Vajno Karl Genrihovich 1963 1964 Vader Artur Pavlovich 1964 1971 Lencman Leonid Mikolajovich 1971 1980 Vyalyas Vajno Josipovich 1977 1979 Ryujtel Arnold Fedorovich 1978 1983 Kyao Volodimir Oleksandrovich 1979 1989 Upsi Artur Berngard Jogannesovich 1980 1988 Ristlaan Rejn Edurovich 1983 1984 Saul Bruno Eduardovich 1984 1989 Ganyushov Mikola Petrovich 1988 1988 Toome Indrik Gerbertovich 1988 1990 Titma Mikk Garrijovich 1989 1990 Vyali Arder Ivanovich 1989 1990 Sillari Enn Arno Augustovich 1990 1991 Roots Garri Osvaldovich 1990 1990 Malkovskij Volodimir SergijovichZ yizdi KP b E KPE Radyanska poshtova marka 1960 roku4 j z yizd 5 8 lyutogo 1941 Tallinn dali vsi nastupni z yizdi prohodili tam samo 5 j z yizd 23 25 grudnya 1948 6 j z yizd 11 14 kvitnya 1951 7 j z yizd 16 19 veresnya 1952 8 j z yizd 11 13 lyutogo 1954 9 j z yizd 17 19 sichnya 1956 10 j z yizd 28 30 sichnya 1958 11 j z yizd 8 9 sichnya 1959 12 j z yizd 16 17 lyutogo 1960 13 j z yizd 27 29 veresnya 1961 14 j z yizd 7 8 sichnya 1964 15 j z yizd 1 3 bereznya 1966 16 j z yizd 17 19 lyutogo 1971 17 j z yizd 28 30 sichnya 1976 18 j z yizd 28 30 sichnya 1981 19 j z yizd 31 sichnya 1 lyutogo 1986 20 j z yizd 23 25 bereznya 1990Kompartiya Estoniyi pislya 1990 rokuRozkol na pribichnikiv i protivnikiv nezalezhnosti U berezni 1990 roku Komunistichna partiya perezhila rozkol Bilshist kompartiyi na choli z Vajno Vyalyasom sho vistupali za suverenitet Estoniyi zayavila pro vihid KPE zi skladu KPRS Z chervnya 1990 roku maye nazvu Komunistichna partiya samostijna Estoniyi U takij yakosti vona provela 21 j 26 sichnya 1991 ta 22 j 28 listopada 1992 svoyi z yizdi Na 22 mu z yizdi KP s E uzyala nazvu Proradyanska chastina kompartiyi prodovzhuvala diyati pid nazvoyu Komunistichna partiya Estoniyi na platformi KPRS 26 bereznya 1990 roku tretina delegativ 20 go z yizdu KPE nezgodnih z ogoloshennyam samostijnosti partiyi zayavili pro prodovzhennya roboti z yizdu j obrali sekretaryami CK Oleksandra Gusyeva i U chervni 1990 roku vzyala nazvu Komunistichna partiya Estoniyi KPRS Eestimaa Kommunistlik Partei NLKP Na 21 mu z yizdi KPE KPRS sho vidbuvavsya 15 grudnya 1990 roku pershim sekretarem CK buv obranij Partiya vistupala proti vihodu Estoniyi zi skladu SRSR u serpni 1991 roku bula zaboronena vladoyu Estoniyi za pidtrimku DKNS Tim ne menshe partiya prodovzhuvala diyati ta brala uchast u sprobi vidnovlennya Komunistichnoyi partiyi Radyanskogo Soyuzu 1993 partiya priyednalas do SKP KPRS a pislya rozkolu SKP KPRS 2001 roku do Olega Shenina 22 j z yizd KPE KPRS vidbuvsya 3 zhovtnya 1998 roku Kerivniki Komunistichnoyi partiyi samostijnoyi Estoniyi Golova KP s E 1990 1992 Vajno Vyalyas Vaino Valjas Pershij sekretar CK KP s E 1990 1992 Sillari Enn Arno Augustovich Enn Arno Sillari Drugij sekretari CK KP s E 1991 1991 Roots Garri Osvaldovich Sekretari CK KP s E 1991 1991 1991 1991 1991 1991Kerivniki Komunistichnoyi partiyi Estoniyi KPRS Sekretari CK KPE na platformi KPRS i CK KPE KPRS 1990 Oleksandr Gusyev i Pershij sekretar CK KPE KPRS 1990 1991 Annus Lembit Elmarovich Lembit Annus Do 2011 roku Drugij sekretar CK KPE KPRS 1990 1991 Malkovskij Volodimir Sergijovich Sekretar CK KPE KPRS 1991 1991 Gusyev Oleksandr Oleksandrovich 1991 1991 1991 1991 1991 1991 Titma Mikk GarrijovichPrimitki Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2013 Procitovano 26 lyutogo 2015 VRE Kijr nedostupne posilannya z lipnya 2019 VRE nedostupne posilannya z lipnya 2019 Arhiv originalu za 28 Travnya 2009 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Delegati Pershogo kongresu Kominternu 19 Chervnya 2010 u Wayback Machine angl Delegati Drugogo kongresu Kominternu 21 Listopada 2015 u Wayback Machine angl Krovavoe nasledie Iz istoriyi antikommunisticheskogo terrora v Estoniyi nedostupne posilannya z kvitnya 2019 ros VRE Kingisepp Viktor Eduardovich nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ot revolyuciyi k totalitarizmu Vospominaniya revolyucionera 24 veresnya 2015 u Wayback Machine ros VRE Gejdemann Gans Gansovich nedostupne posilannya z lipnya 2019 VRE Pervodekabrske vosstanie v Talline 1924 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Yak Estoniya stala chastinoyu SRSR 14 Bereznya 2015 u Wayback Machine 1993 angl Arhiv originalu za 26 grudnya 2007 Procitovano 26 lyutogo 2015 Peterburzki estonci identichnist i vikoristannya ZMI 29 Lyutogo 2008 u Wayback Machine 2006 Arhiv originalu za 11 Lyutogo 2016 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Arhiv originalu za 28 Veresnya 2007 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Yak vidbulas radyanska okupaciya Estoniyi Arhiv originalu za 19 sichnya 2007 Procitovano 19 sichnya 2007 Arhiv originalu za 23 Chervnya 2015 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Karotamm Mikola Georgijovich nedostupne posilannya z serpnya 2019 Arhiv originalu za 4 Bereznya 2016 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Estoniya 2012 05 04 u Wayback Machine angl Komunistichna partiya Estoniyi 5 Bereznya 2016 u Wayback Machine Baza danih Labirint Arhiv originalu za 5 Chervnya 2019 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Arhiv originalu za 1 Bereznya 2018 Procitovano 26 Lyutogo 2015 Arhiv originalu za 13 listopada 2012 Procitovano 26 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 2 lipnya 2012 Procitovano 26 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 13 listopada 2012 Procitovano 26 lyutogo 2015