Олексій Олександрович Мюрісепп 17 липня 1902 село Вялта Езельського повіту Ліфляндської губернії тепер волості Оріссааре

Олексій Олександрович Мюрісепп (17 липня 1902, село Вялта Езельського повіту Ліфляндської губернії, тепер волості Оріссааре повіту Сааремаа, Естонія — 7 жовтня 1970, місто Тарту, тепер Естонія) — естонський радянський партійний і державний діяч, голова Ради міністрів Естонської РСР (1951–1961), голова Президії Верховної ради Естонської РСР (1961–1970). Кандидат у члени ЦК КПРС (1952—1966), член Центральної ревізійної комісії КПРС (1966—1970). Депутат Верховної Ради СРСР 4—8 скликань.

Олексій Мюрісепп
ест. Aleksei Müürisepp

Прапор

2-й Голова Ради міністрів Естонської РСР

29 березня 1951 — 12 жовтня 1961 року

Попередник:

Арнольд Веймер

Наступник:

Вальтер Клаусон

Народження:

17 липня 1902
село Вялта Езельського повіту Ліфляндської губернії, тепер волості Оріссааре повіту Сааремаа, Естонія

Смерть:

7 жовтня 1970 (68 років)
Тарту, Естонська РСР

Поховання:

Метсакальмісту

Країна:

Естонія

Освіта:

^d

Партія:

КПРС

Нагороди:

Життєпис

Народився в родині моряка торгового флоту. У 1908 році разом із родиною переїхав до Сибіру, де батько працював моряком Єнісейського пароплавства.

У 1918—1924 роках Олексій Мюрісепп працював підручним слюсаря, матросом, кочегаром Єнісейського річкового пароплавства, електриком, електромонтером судноремонтного заводу.

З травня 1924 по грудень 1925 року служив у Червоній армії.

У грудні 1925 — липні 1928 року — працівник політичної освіти Красноярського окружного Будинку селянина, голова групового комітету Красноярської міської профспілки працівників народного харчування.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У липні 1928 — грудні 1931 року — контролер-інспектор ощадної каси № 131 міста Томська.

У грудні 1931 — квітні 1937 року — студент Томського електромеханічного інституту інженерів залізничного транспорту.

У квітні 1937 — грудні 1942 року — енергодиспетчер ділянки енергопостачання станції П'ятигорськ, начальник електротягової підстанції ділянки енергопостачання, заступник начальника ділянки енергопостачання Орджонікідзевської залізниці.

У грудні 1942 — листопаді 1943 року — начальник електросилового господарства 2-го паровозного відділення станції Красноярськ.

У листопаді 1943 — вересні 1944 року — виконроб відновлення тягових підстанцій станції П'ятигорськ, заступник начальника відділу електрифікації управління Орджонікідзевської залізниці.

У вересні 1944 — квітні 1945 року — начальник відділу електрифікації управління Естонської залізниці.

У квітні — грудні 1945 року — заступник завідувача транспортного відділу ЦК КП(б) Естонії.

У грудні 1945 — листопаді 1947 року — заступник секретаря ЦК КП(б) Естонії з палива та енергетики — завідувач паливно-енергетичного відділу ЦК КП(б) Естонії.

У грудні 1947 — жовтні 1948 року — заступник секретаря ЦК КП(б) Естонії з промисловості і транспорту — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП(б) Естонії.

1948 року закінчив курси перепідготовки при ЦК ВКП(б).

З 1 листопада 1948 року — завідувач відділу легкої промисловості ЦК КП(б) Естонії.

26 грудня 1948 — 28 жовтня 1949 року — секретар ЦК КП(б) Естонії.

6 жовтня 1949 — 29 березня 1951 року — заступник голови Ради міністрів Естонської РСР.

Одночасно в 1950—1962 роках — міністр закордонних справ Естонської РСР.

29 березня 1951 — 12 жовтня 1961 року — голова Ради міністрів Естонської РСР.

12 жовтня 1961 — 7 жовтня 1970 року — голова Президії Верховної ради Естонської РСР.

Помер 7 жовтня 1970 року в місті Тарту, перебуваючи в службовому відрядженні. Похований в місті Таллінні на Лісовому цвинтарі.

Нагороди

Джерела

Kõrgemad võimu vahendajad ENSV-s: Eestimaa Kommunistliku Partei Keskkomitee sekretärid 1940–1990, Tallinn, 2000
Радянська історична енциклопедія, тт. 1 — 16, Москва, 1961–1976