Жан Кокто | ||||
---|---|---|---|---|
Jean Maurice Eugène Clément Cocteau | ||||
Кокто 1923 року | ||||
Ім'я при народженні | фр. Jean Maurice Eugène Clément Cocteau | |||
Народився | 5 липня 1889 Мезон-Лафіт, Іль-де-Франс, Франція | |||
Помер | 11 жовтня 1963 (74 роки) Мії-ла-Форе, Іль-де-Франс, Франція ·інфаркт міокарда | |||
Поховання | d[1] | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер | |||
Alma mater | Кондорсе | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1908 — 1963 | |||
Жанр | драма і трагедія | |||
Magnum opus | Q56737517? | |||
Членство | Французька академія, Німецька академія мови і поезії, Королівська академія французької мови і літератури Бельгії (11 жовтня 1963)[2] і d | |||
Мати | d | |||
Автограф | ||||
Нагороди | | |||
Сайт: www.jeancocteau.net | ||||
| ||||
Жан Кокто у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Жан Кокто́ (фр. Jean Cocteau; 5 липня 1889 — 11 жовтня 1963) — французький режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер, діяч мистецтва, відома фігура інтернаціонального авангарду першої половини XX ст.
Біографія
Народився 5 липня 1889 року в Мезон-Лаффітт, Франція. Син адвоката і художника-аматора, який наклав на себе руки, коли синові було 9 років. Дід Кокто, який й виховував Жана, влаштовував у себе вдома аматорські концерти, був меломаном і колекціонером, в тому числі музичних інструментів. У сімейній колекції були картини Енгра, Делакруа, грецькі статуї. Своїм вихованням і освітою, як вважав Жан Кокто, він був зобов'язаний своєму дідові.
Навчався в одному з кращих ліцеїв Парижа — ліцеї Кондорсе.
У 1910—1920 роки сформувався як поет, віддавши данину дадаїзму в збірнику «Вірші» і сюрреалізму в збірнику поезії «Опера». Став особливо відомий як художник-графік, був прихильником кубізму. Художнє сприйняття і мислення Жана Кокто формувалося під впливом естетики, поглядів і співпраці з Еріком Саті, а також російського балету Сергія Дягілєва, музики Ігоря Стравінського, художніх робіт Пабло Пікассо і поезії Гійома Аполлінера.
З середини 1910-х років увійшов в мистецькі кола Парижа, познайомився з Марселем Прустом, Андре Жідом, Сергієм Дягілєвим, Пабло Пікассо, Еріком Саті й іншими, вплинув на сюрреалістів (потім конфліктував з А. Бретоном), пізніше зблизився з Жаном Маре й Едіт Піаф.
У роки Другої світової війни засуджував колаборантський Режим Віші. У 1949 був нагороджений орденом Почесного легіону.
Особисте життя
У 1932—1934 рр. жив з російською актрисою, княжною Наталією Павлівною Палей. Пара розлучилася після того, як Палей втратила дитину від Кокто.
Жан Кокто ніколи не приховував своєї гомосексуальності. Він був автором, злегка гомоеротичного і напівавтобіографічного, Le livre blanc (перекладається як «Білий листок» або «Біла книга»), виданого анонімно в 1928 році. Він ніколи не відкидав свого авторства, а пізніше видання роману містить його вступ і малюнки.
Кокто 25 років прожив з актором Жаном Маре після знайомства з ним у 1937 році в Парижі. Їхні стосунки не афішувалися, але і ні для кого не були секретом. Свого коханого Кокто зняв у багатьох фільмах.
Був католиком.
Смерть
Помер від серцевого нападу в його шато в Міллі-ла-Форет, Ессон, Франція, 11 жовтня 1963 року у віці 74 років. Його подруга, французька співачка Едіт Піаф, померла за день до цього, але про це оголосили лише вранці, у день смерті Кокто. Повідомляли, що серце Жана не витримало, почувши про смерть Піаф. Насправді, за словами автора Роджера Пейрефітта, Кокто був спустошений після конфлікту з його давньою подругою .
Відповідно до його побажань, Кокто похований під підлогою Chapelle Saint-Blaise des Simples in Milly-la-Forêt. На епітафії його надгробку на підлозі каплиці написано: «Я залишаюся з тобою» («Je reste avec vous»).
Досягнення та нагороди
У 1955 був обраний членом Французької академії, Королівської Академії Бельгії. Командор Ордена Почесного Легіону, член Академії Малларме, багатьох національних Академій світу, почесний президент Каннського кінофестивалю, Академії джазу та ін.
У Мії-ла-Форе діє будинок-музей Жана Кокто.
Творчість
Різнобічно обдарована особистість, Кокто проявив себе у різних мистецьких напрямах. І якщо для інших це було небезпечно, бо не давало змоги якісно виявити себе в якомусь жанрі, Кокто щасливо уникав легковажності й прохідних, малоцікавих робіт.
Свої літературні праці друкував в американському часописі «Літтл Ревю» з 1916 року. Написав декілька лібрето для опер, ораторій, балетів.
Скандальний балет «Парад»
Особливе місце у творчій біографії Жана Кокто посів скандальний балет «Парад», який поставив на сцені Дягілєв Сергій Павлович у межах «Російських сезонів». Він став першою сюрреалістичною виставою в Парижі й наробив багато галасу, викликав обурення і спротив. Сценографія доповнювалась творами Джорджо де Кіріко, Пікассо. І, здається, ці декорації були найкращою складовою вистави, де були порушені канони класичної вистави й балету як такого.
Маловідомий Кокто
Він відчував недостатність свого акторства чи участі у виставах. Серед позатеатральних робіт, наприклад, архітектура (побудував каплицю).
Як художник Кокто́ узявся за створення театральної афіші. Споглядання за репетиціями балерин надихали багатьох художників, серед яких Дега. Не залишився осторонь і Кокто́. Натхнення вразило його на репетиції балерини Тамари Карсавіної. Легка і тоненька, у багатій театральній пачці й на пуантах, на театральній афіші Кокто уславлена балерина виглядає елегантною і тендітною пані й водночас екзотичною квіткою. Афіша Кокто до балету Карла Вебера «Видіння троянди» з Карсавіною стала на один щабель з найкращими афішами Тулуз-Лотрека і мистецтва афіші взагалі. Ця афіша — надбання і гордість багатьох музеїв світу (1911 р., гуаш).
Поезія
- La lampe d'Aladin (1908)
- Le prince frivole (1909)
- Odes (1914)
- Cap de Bonne-Espérance (1918)
- Escales (1920)
- Vocabulaire (1922)
- Plain-Chant (1922)
- Prière mutilée (1922)
- La Rose de François (1923)
- L'Ange Heurtebise(1925)
- Cri écrit (1925)
- Opéra (1926)
- Eloge de l'Imprimerie (1929)
- Mythologie (1934)
- Enigme (1939)
- Allégories (1940)
- Léone (1944)
- La Crucifixion (1946)
- Le Chiffre sept (1952)
- La Nappe du Catalan (1952)
- Dentelle d’éternité (1953)
- Appogiatures (1953)
- Clair-Obscur (1954)
- Paraprosodies (1958)
- Gondole des Morts (1958)
- Cérémonial Espagnol du Phénix (1960)
- Le Requiem (1961)
- Taches (1962)
- Faire-Part (1968, посмертно)
Романи
Есе
- Le Coq et l'Arlequin (1918)
- Carte blanche (1920)
- Le Secret professionnel (1922)
- Le Rappel à l'ordre (1926)
- Opium (1930)
- Essai de critique indirecte (1932)
- Portraits-Souvenir (1935)
- Mon Premier voyage (1938)
- Le Greco (1943)
- Le Foyer des artistes (1947)
- Jean Marais (1951)
- Gide vivant (1952)
- Entretiens sur le musée de Dresde (1957, з Луї Арагоном)
- Le Cordon ombilical (1962)
П'єси
- Parade (1917)
- Les Mariés de la tour Eiffel (1921)
- Antigone (1922)
- Roméo et Juliette (1924)
- Orphée (1926)
- La Voix humaine (1930)
- La Machine infernale (1934)
- L'Ecole des veuves (1936)
- Oedipe-roi (1937)
- Les Chevaliers de la Table ronde (1937)
- Les Parents terribles (1938)
- Les Monstres sacrés (1940)
- La Machine à écrire (1941)
- Renaud et Armide (1943)
- L'Epouse injustement soupçonnée (1943)
- L'Aigle à Deux Têtes (1946)
- L'impromptu du Palais-Royal (1962)
Кінофільми
- 1930 — Кров Поета (фр. Le Sang d'un poète)
- 1943 — Вічне повернення (фр. L'Eternel retour) (сценарій)
- 1946 — Красуня і чудовисько (фр. La Belle et la Bête)
- 1947 — Двоглавий орел (фр. L'Aigle à Deux Têtes)
- 1948 — Жахливі батьки (фр. Les Parents terribles)
- 1950 — (фр. Orphée)
- 1950 — Орфей (фр. Orphée)
- 1952 — (фр. Villa Santo-Sospir)
- 1960 — Заповіт Орфея (фр. Le Testament d'Orphée)
Лібрето
Твори українською мовою
Людський голос [Текст] / Жан Кокто ; пер. Оксани Соловей. — Мюнхен: Сучасність, 1974. — 47 с. (Український переклад «Людського голосу» друкований у журналі «Сучасність» ч. 1 (145) за січень 1973 р.).
Окремі твори Кокто переклали П. Петренко, М. Терещенко, Л. Гнатенко та ін.
Жан Кокто на українській сцені
- Жовтень 1987 року ― «les Monstres sacrés» («Священні чудовиська»), Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки (режисер ― Роман Віктюк, сценографиня ― Світлана Старцева, виконавиця ролі Естер ― Ада Роговцева). Вистава отримала театральну премію імені Таїрова.
- 4 березня 2019 року — прем'єра моновистави «Людський голос» за мотивами п'єси Жана Кокто (постановка театральної групи «Правда/перспектива», автор проєкту та режисер Євген Лапін, виконавиця Віталіна Ізотова). Вистава отримала міжнародне визнання: (травень 2019 року — І Міжнародний театральний фестиваль Solo Plays Fest (м. Київ) — диплом за оригінальне режисерське рішення; вересень 2019 року — VII Міжнародний театральний фестиваль «JoyFest» (м. Київ) — диплом за найкращий театральний експеримент.
- 17 жовтня 2019 року — Міжнародний українсько-голландський проект La Voix Humaine Facetime / Людський голос у рамках Року французької мови в Україні до 120-річчя від дня народження Франсіса Пуленка та 130-річчя Жана Кокто. Музика Франсіса Пуленка, текст Жана Кокто. Концепція, режисура і дизайн — Кріс Колміс (Нідерланди). Голос — Катерина Левенталь (Нідерланди). Партія фортепіано — лауреат міжнародних конкурсів Марія Прилипко (Україна).
- 13 лютого 2020 року ― «Мій Орфей. Жан Кокто», «Alpha» (постановка танцювальної компанії «nEra Dance Company», хореограф-постановник ― Владислав Детюченко, композитор ― Іван Гаркуша, художниця по костюмах ― Катерина Маньковська, у виставі беруть участь: Богдан Кириленко. Володимир Марчук, Владислав Детюченко, Поліна Луканська, Наталія Ждан, Дарія Геращенко, музика ― білоруський гурт Radiofillz).
Примітки
- http://www.leparisien.fr/essonne-91/milly-la-foret-la-region-devient-proprietaire-de-la-maison-cocteau-19-03-2019-8035470.php
- http://www.arllfb.be/composition/successions.html
- Carnegie Hall linked open data — 2017.
- J. Maritain. Réponse à Jean Cocteau. — J. Maritain. Oeuvres (1912—1939). Paris, Desclée De Brouwer, 1975, p. 363—392.
- Resting places: the burial sites of over 7,000 famous persons. Choice Reviews Online. Т. 39, № 06. 1 лютого 2002. с. 39–3120-39-3120. doi:10.5860/choice.39-3120. ISSN 0009-4978. Процитовано 1 січня 2019.
- Кокто.
- . esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 25 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 25 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
- Сергій Винниченко. . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 25 березня 2021.
- На "Сцені 6" покажуть "Мій Орфей. Жан Кокто".
- «Мій Орфей. Жан Кокто». «Alpha».
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жан Кокто |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан Кокто |
- Листи від Жана Кокто до Жана Маре [ 13 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт [ 12 лютого 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
- (фр.)
- Кокто Ж. Людський голос. 1974. [ 21 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Фотогалерея Жана Кокто і Жана Маре [ 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ЖЖ-спільнота, присвячена Жану Кокто [ 22 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вірш Ж.Кокто «Моя ніч» на Українському порталі поезії
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lib Chlen KPRS Zhan KoktoJean Maurice Eugene Clement CocteauKokto 1923 rokuIm ya pri narodzhennifr Jean Maurice Eugene Clement CocteauNarodivsya5 lipnya 1889 1889 07 05 Mezon Lafit Il de Frans FranciyaPomer11 zhovtnya 1963 1963 10 11 74 roki Miyi la Fore Il de Frans Franciya infarkt miokardaPohovannyad 1 Gromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistrezhiser pismennik aktor hudozhnik kinorezhiserAlma materKondorseMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1908 1963Zhanrdrama i tragediyaMagnum opusQ56737517 ChlenstvoFrancuzka akademiya Nimecka akademiya movi i poeziyi Korolivska akademiya francuzkoyi movi i literaturi Belgiyi 11 zhovtnya 1963 2 i dMatidAvtografNagorodiKomandor ordena Pochesnogo legionuSajt www jeancocteau net Zhan Kokto u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Zhan Kokto fr Jean Cocteau 5 lipnya 1889 11 zhovtnya 1963 francuzkij rezhiser pismennik aktor hudozhnik kinorezhiser diyach mistectva vidoma figura internacionalnogo avangardu pershoyi polovini XX st BiografiyaNarodivsya 5 lipnya 1889 roku v Mezon Laffitt Franciya Sin advokata i hudozhnika amatora yakij naklav na sebe ruki koli sinovi bulo 9 rokiv Did Kokto yakij j vihovuvav Zhana vlashtovuvav u sebe vdoma amatorski koncerti buv melomanom i kolekcionerom v tomu chisli muzichnih instrumentiv U simejnij kolekciyi buli kartini Engra Delakrua grecki statuyi Svoyim vihovannyam i osvitoyu yak vvazhav Zhan Kokto vin buv zobov yazanij svoyemu didovi Navchavsya v odnomu z krashih liceyiv Parizha liceyi Kondorse U 1910 1920 roki sformuvavsya yak poet viddavshi daninu dadayizmu v zbirniku Virshi i syurrealizmu v zbirniku poeziyi Opera Stav osoblivo vidomij yak hudozhnik grafik buv prihilnikom kubizmu Hudozhnye sprijnyattya i mislennya Zhana Kokto formuvalosya pid vplivom estetiki poglyadiv i spivpraci z Erikom Sati a takozh rosijskogo baletu Sergiya Dyagilyeva muziki Igorya Stravinskogo hudozhnih robit Pablo Pikasso i poeziyi Gijoma Apollinera Z seredini 1910 h rokiv uvijshov v mistecki kola Parizha poznajomivsya z Marselem Prustom Andre Zhidom Sergiyem Dyagilyevim Pablo Pikasso Erikom Sati j inshimi vplinuv na syurrealistiv potim konfliktuvav z A Bretonom piznishe zblizivsya z Zhanom Mare j Edit Piaf U roki Drugoyi svitovoyi vijni zasudzhuvav kolaborantskij Rezhim Vishi U 1949 buv nagorodzhenij ordenom Pochesnogo legionu Osobiste zhittyaU 1932 1934 rr zhiv z rosijskoyu aktrisoyu knyazhnoyu Nataliyeyu Pavlivnoyu Palej Para rozluchilasya pislya togo yak Palej vtratila ditinu vid Kokto Zhan Kokto nikoli ne prihovuvav svoyeyi gomoseksualnosti Vin buv avtorom zlegka gomoerotichnogo i napivavtobiografichnogo Le livre blanc perekladayetsya yak Bilij listok abo Bila kniga vidanogo anonimno v 1928 roci Vin nikoli ne vidkidav svogo avtorstva a piznishe vidannya romanu mistit jogo vstup i malyunki Kokto 25 rokiv prozhiv z aktorom Zhanom Mare pislya znajomstva z nim u 1937 roci v Parizhi Yihni stosunki ne afishuvalisya ale i ni dlya kogo ne buli sekretom Svogo kohanogo Kokto znyav u bagatoh filmah Buv katolikom SmertPomer vid sercevogo napadu v jogo shato v Milli la Foret Esson Franciya 11 zhovtnya 1963 roku u vici 74 rokiv Jogo podruga francuzka spivachka Edit Piaf pomerla za den do cogo ale pro ce ogolosili lishe vranci u den smerti Kokto Povidomlyali sho serce Zhana ne vitrimalo pochuvshi pro smert Piaf Naspravdi za slovami avtora Rodzhera Pejrefitta Kokto buv spustoshenij pislya konfliktu z jogo davnoyu podrugoyu Vidpovidno do jogo pobazhan Kokto pohovanij pid pidlogoyu Chapelle Saint Blaise des Simples in Milly la Foret Na epitafiyi jogo nadgrobku na pidlozi kaplici napisano Ya zalishayusya z toboyu Je reste avec vous Dosyagnennya ta nagorodiU 1955 buv obranij chlenom Francuzkoyi akademiyi Korolivskoyi Akademiyi Belgiyi Komandor Ordena Pochesnogo Legionu chlen Akademiyi Mallarme bagatoh nacionalnih Akademij svitu pochesnij prezident Kannskogo kinofestivalyu Akademiyi dzhazu ta in U Miyi la Fore diye budinok muzej Zhana Kokto TvorchistRiznobichno obdarovana osobistist Kokto proyaviv sebe u riznih misteckih napryamah I yaksho dlya inshih ce bulo nebezpechno bo ne davalo zmogi yakisno viyaviti sebe v yakomus zhanri Kokto shaslivo unikav legkovazhnosti j prohidnih malocikavih robit Svoyi literaturni praci drukuvav v amerikanskomu chasopisi Littl Revyu z 1916 roku Napisav dekilka libreto dlya oper oratorij baletiv Skandalnij balet Parad Osoblive misce u tvorchij biografiyi Zhana Kokto posiv skandalnij balet Parad yakij postaviv na sceni Dyagilyev Sergij Pavlovich u mezhah Rosijskih sezoniv Vin stav pershoyu syurrealistichnoyu vistavoyu v Parizhi j narobiv bagato galasu viklikav oburennya i sprotiv Scenografiya dopovnyuvalas tvorami Dzhordzho de Kiriko Pikasso I zdayetsya ci dekoraciyi buli najkrashoyu skladovoyu vistavi de buli porusheni kanoni klasichnoyi vistavi j baletu yak takogo Malovidomij KoktoPogruddya Kokto v pohilomu vici Kaplicya pobudovana Kokto Vin vidchuvav nedostatnist svogo aktorstva chi uchasti u vistavah Sered pozateatralnih robit napriklad arhitektura pobuduvav kaplicyu Yak hudozhnik Kokto uzyavsya za stvorennya teatralnoyi afishi Spoglyadannya za repeticiyami balerin nadihali bagatoh hudozhnikiv sered yakih Dega Ne zalishivsya ostoron i Kokto Nathnennya vrazilo jogo na repeticiyi balerini Tamari Karsavinoyi Legka i tonenka u bagatij teatralnij pachci j na puantah na teatralnij afishi Kokto uslavlena balerina viglyadaye elegantnoyu i tenditnoyu pani j vodnochas ekzotichnoyu kvitkoyu Afisha Kokto do baletu Karla Vebera Vidinnya troyandi z Karsavinoyu stala na odin shabel z najkrashimi afishami Tuluz Lotreka i mistectva afishi vzagali Cya afisha nadbannya i gordist bagatoh muzeyiv svitu 1911 r guash Poeziya Zhan Kokto 1923La lampe d Aladin 1908 Le prince frivole 1909 Odes 1914 Cap de Bonne Esperance 1918 Escales 1920 Vocabulaire 1922 Plain Chant 1922 Priere mutilee 1922 La Rose de Francois 1923 L Ange Heurtebise 1925 Cri ecrit 1925 Opera 1926 Eloge de l Imprimerie 1929 Mythologie 1934 Enigme 1939 Allegories 1940 Leone 1944 La Crucifixion 1946 Le Chiffre sept 1952 La Nappe du Catalan 1952 Dentelle d eternite 1953 Appogiatures 1953 Clair Obscur 1954 Paraprosodies 1958 Gondole des Morts 1958 Ceremonial Espagnol du Phenix 1960 Le Requiem 1961 Taches 1962 Faire Part 1968 posmertno Romani portret avtor Dimitris PapidimosLe Potomak 1919 Le Grand Ecart 1923 Thomas l imposteur 1923 Le Livre blanc 1928 Les Enfants terribles 1929 La Fin du Potomak 1940 Ese Le Coq et l Arlequin 1918 Carte blanche 1920 Le Secret professionnel 1922 Le Rappel a l ordre 1926 Opium 1930 Essai de critique indirecte 1932 Portraits Souvenir 1935 Mon Premier voyage 1938 Le Greco 1943 Le Foyer des artistes 1947 Jean Marais 1951 Gide vivant 1952 Entretiens sur le musee de Dresde 1957 z Luyi Aragonom Le Cordon ombilical 1962 P yesi Parade 1917 Les Maries de la tour Eiffel 1921 Antigone 1922 Romeo et Juliette 1924 Orphee 1926 La Voix humaine 1930 La Machine infernale 1934 L Ecole des veuves 1936 Oedipe roi 1937 Les Chevaliers de la Table ronde 1937 Les Parents terribles 1938 Les Monstres sacres 1940 La Machine a ecrire 1941 Renaud et Armide 1943 L Epouse injustement soupconnee 1943 L Aigle a Deux Tetes 1946 L impromptu du Palais Royal 1962 Kinofilmi 1930 Krov Poeta fr Le Sang d un poete 1943 Vichne povernennya fr L Eternel retour scenarij 1946 Krasunya i chudovisko fr La Belle et la Bete 1947 Dvoglavij orel fr L Aigle a Deux Tetes 1948 Zhahlivi batki fr Les Parents terribles 1950 fr Orphee 1950 Orfej fr Orphee 1952 fr Villa Santo Sospir 1960 Zapovit Orfeya fr Le Testament d Orphee Libreto Edip car 1927 Tvori ukrayinskoyu movoyuLyudskij golos Tekst Zhan Kokto per Oksani Solovej Myunhen Suchasnist 1974 47 s Ukrayinskij pereklad Lyudskogo golosu drukovanij u zhurnali Suchasnist ch 1 145 za sichen 1973 r Okremi tvori Kokto pereklali P Petrenko M Tereshenko L Gnatenko ta in Zhan Kokto na ukrayinskij sceniZhovten 1987 roku les Monstres sacres Svyashenni chudoviska Nacionalnij akademichnij teatr rosijskoyi drami imeni Lesi Ukrayinki rezhiser Roman Viktyuk scenografinya Svitlana Starceva vikonavicya roli Ester Ada Rogovceva Vistava otrimala teatralnu premiyu imeni Tayirova 4 bereznya 2019 roku prem yera monovistavi Lyudskij golos za motivami p yesi Zhana Kokto postanovka teatralnoyi grupi Pravda perspektiva avtor proyektu ta rezhiser Yevgen Lapin vikonavicya Vitalina Izotova Vistava otrimala mizhnarodne viznannya traven 2019 roku I Mizhnarodnij teatralnij festival Solo Plays Fest m Kiyiv diplom za originalne rezhiserske rishennya veresen 2019 roku VII Mizhnarodnij teatralnij festival JoyFest m Kiyiv diplom za najkrashij teatralnij eksperiment 17 zhovtnya 2019 roku Mizhnarodnij ukrayinsko gollandskij proekt La Voix Humaine Facetime Lyudskij golos u ramkah Roku francuzkoyi movi v Ukrayini do 120 richchya vid dnya narodzhennya Fransisa Pulenka ta 130 richchya Zhana Kokto Muzika Fransisa Pulenka tekst Zhana Kokto Koncepciya rezhisura i dizajn Kris Kolmis Niderlandi Golos Katerina Levental Niderlandi Partiya fortepiano laureat mizhnarodnih konkursiv Mariya Prilipko Ukrayina 13 lyutogo 2020 roku Mij Orfej Zhan Kokto Alpha postanovka tancyuvalnoyi kompaniyi nEra Dance Company horeograf postanovnik Vladislav Detyuchenko kompozitor Ivan Garkusha hudozhnicya po kostyumah Katerina Mankovska u vistavi berut uchast Bogdan Kirilenko Volodimir Marchuk Vladislav Detyuchenko Polina Lukanska Nataliya Zhdan Dariya Gerashenko muzika biloruskij gurt Radiofillz Primitkihttp www leparisien fr essonne 91 milly la foret la region devient proprietaire de la maison cocteau 19 03 2019 8035470 php http www arllfb be composition successions html Carnegie Hall linked open data 2017 d Track Q30500746 J Maritain Reponse a Jean Cocteau J Maritain Oeuvres 1912 1939 Paris Desclee De Brouwer 1975 p 363 392 Resting places the burial sites of over 7 000 famous persons Choice Reviews Online T 39 06 1 lyutogo 2002 s 39 3120 39 3120 doi 10 5860 choice 39 3120 ISSN 0009 4978 Procitovano 1 sichnya 2019 Kokto esu com ua Arhiv originalu za 28 lyutogo 2021 Procitovano 25 bereznya 2021 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 25 bereznya 2021 Arhiv originalu za 16 sichnya 2021 Procitovano 25 bereznya 2021 Sergij Vinnichenko Arhiv originalu za 2 grudnya 2020 Procitovano 25 bereznya 2021 Na Sceni 6 pokazhut Mij Orfej Zhan Kokto Mij Orfej Zhan Kokto Alpha PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Zhan KoktoVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zhan Kokto Listi vid Zhana Kokto do Zhana Mare 13 sichnya 2019 u Wayback Machine Oficijnij sajt 12 lyutogo 2015 u Wayback Machine fr fr Kokto Zh Lyudskij golos 1974 21 sichnya 2012 u Wayback Machine Fotogalereya Zhana Kokto i Zhana Mare 27 lyutogo 2021 u Wayback Machine ros ZhZh spilnota prisvyachena Zhanu Kokto 22 chervnya 2009 u Wayback Machine ros Virsh Zh Kokto Moya nich na Ukrayinskomu portali poeziyi