Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Кентавр Кента ври англ Centaurs група астероїдів або гігантських ко

Кентавр (планетоїди)

Кентавр (планетоїди)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кентавр.

Кента́ври (англ. Centaurs) — група астероїдів або гігантських комет, що перетинають орбіти газових планет і мають тривалість життя декілька мільйонів років. Їх орбіти мають проміжне розташування між астероїдами головного поясу та об'єктами поясу Койпера. Було підраховано, що у Сонячній системі існує близько 44 000 кентаврів з діаметром понад 1 км.

image
Розташування об'єктів Сонячної системи. Кентаври (зелений колір) лежать всередині поясу Койпера (синій колір)
      Сонце
      Троянські астероїди Юпітера (6 178)
      Розсіяний диск (>300) 		      Планети-гіганти: J · S · U · N
      Кентаври (44 000)
      Пояс Койпера (>1 000)
(Шкала в а. о.; епоха на січень 2015; в дужках кількість об'єктів)

Загальна характеристика

Найбільшим підтвердженим кентавром є 10199 Харікло, 248 ± 18 км в діаметрі; до того ж, як відомо, він має [en], що є унікальним явищем для астероїда. Однак, за сучасними даними, кентавр 1995 SN55, відкритий 1995 року, втрачений і знову відкритий в 2014 році як (523731) 2014 OK394, може бути трохи більшим.

Кентаври, як правило, мають у поперечнику від 50 до 100 кілометрів або більше, і один такий об'єкт містить більше маси, ніж усі астероїди, які перетинають орбіту Землі, знайдені на сьогоднішній день. Кетаври рухаються нестійкими орбітами, які перетинають орбіти масивних зовнішніх планет: Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна. Планетарні гравітаційні поля можуть іноді відхилити ці об'єкти у бік Землі.

Наразі жоден кентавр не сфотографували з близької відстані, крім супутника Сатурна Феби, знятого 2004 року АМС «Кассіні — Гюйгенс», який, за деякими даними, може бути колишнім кентавром, захопленим планетою. Також деякі дані про поверхню кентавра 8405 Асболос вдалося отримати завдяки телескопу Габбл.

За своїми фізичними характеристиками кентаври є перехідним класом від астероїдів до комет. Оскільки їхня поверхня багата леткими речовинами, при достатньому зближенні з Сонцем будь-який кентавр почав би проявляти кометну активність. Станом на 2017 рік відомо три об'єкти, у яких поблизу перигелію зафіксовано прояв коми: 2060 Хірон, 60558 Ехекл і [en]; ще два об'єкти, [en] та (471512) 2012 CG, підозрюються в подібній активності.

Офіційну назву — кентаври — отримали на честь персонажів давньогрецької міфології, які були поєднанням людини та коня, оскільки мають характеристики як астероїдів, так і комет.

Відкриття

Найперший кентавр 944 Гідальго було відкрито 1920 року, однак, незважаючи на незвичну орбіту, його не виділяли в окрему групу об'єктів аж до 1977 року, коли [en] відкрив астероїд 2060 Хірон зі схожими характеристиками орбіти.

Класифікація

Згідно з класичним визначенням, кентавр — невелике тіло, що обертається навколо Сонця між орбітами Юпітера й Нептуна, при цьому перетинаючи орбіти однієї чи кількох планет-гігантів. Через довгострокову нестабільність орбіт, властиву цій області, навіть такі об'єкти, як 2000 GM137 і 2001 XZ255, які наразі не перетинають орбіту жодної планети, все одно віднесено до цієї групи, оскільки збурення з боку планет-гігантів неминуче призведуть до того, що ці об'єкти почнуть перетинати їхні орбіти.

Однак різні організації мають різні критерії для класифікації подібних об'єктів на основі їхніх орбітальних елементів:

Бретт Гледмен і Браян Марсден у збірнику «The Solar System Beyond Neptune» (2008) наводять свою класифікацію, згідно з якою пропонують вважати: кентаврами — об'єкти з великими півосями між орбітами Юпітера й Нептуна (5,2 < a < 30,1 a. о.) та параметром Тіссерана Ti > 3,05 (відносно Юпітера); кометами сім'ї Юпітера — об'єкти з перигелієм менше половини відстані між Юпітером і Нептуном (q < 7,35 a. о.) і параметром Тіссерана Ti < 3,05 (відносно Юпітера), щоб виключити об'єкти пояса Койпера; об'єктами розсіяного диска — тіла на нестабільних орбітах з великою піввіссю більшою, ніж у Нептуна (a > 30,1 a. о.). Інші астрономи воліють визначати кентаври як нерезонансні об'єкти з перигелієм всередині орбіти Нептуна, які, як можна показати, з великою ймовірністю перетинають сферу Гілла якого-небудь газового гіганта протягом найближчих 10 млн років, так що кентаври можна розглядати як розсіяні в напрямку внутрішньої Сонячної системи об'єкти, які взаємодіють сильніше та розсіюються швидше, ніж типові об'єкти розсіяного диска.

Станом на 2017 рік було відкрито 407 кентаврів, але крім них існує ще 99 транснептунових об'єктів з великою піввіссю за орбітою Нептуна (a > 30,1 a. о.), але з перигелієм ближче до орбіти Урана (q < 19,2 a. о.). Конкретного рішення по класифікації кентаврів поки що не було прийнято, але комітет з номенклатури МАС визначив правила найменування для таких об'єктів. Згідно з ними, тіла з нестабільними та нерезонансними орбітами, що перетинають орбіти великих планет, а також є перехідними орбітами ТНО і кометами, повинні називатися на честь міфічних істот, пов'язаних з перевертнями й персонажами близькими до них. Наразі лише два об'єкти (42355 Тифон і 65489 Кето) були названі у відповідності до цього правила.

Через відмінності в класифікаціях у різних джерелах деякі об'єкти можуть належати до різних груп. Такими об'єктами, наприклад, є астероїд 944 Гідальго, відкритий 1920 року та віднесений JPL до кентаврів; астероїд 44594 1999 OX3 з великою піввіссю 32 а. о., але який перетинає орбіти Урана й Нептуна, був віднесений до зовнішніх кентаврів, але вже в рамках класифікації DES; а з внутрішніх можна згадати 434620 2005 VD, перигелій якого розташовується дуже близько до орбіти Юпітера.

Деякі великі кентаври з виміряними діаметрами (2060 Хірон, [en] і 10199 Харікло), на думку американського астронома Майкла Брауна, заслуговують на статус кандидатів у карликові планети.

Орбіти кентаврів

Розподіл орбіт

image
Орбіти відомих кентаврів

Діаграма праворуч ілюструє орбіти відомих кентаврів відносно орбіт планет (знизу рисунка). Об'єкт класифікується як кентавр, якщо він розташований між орбітами Юпітера й Нептуна. Для вибраних об'єктів ексцентриситет орбіти позначений червоними лініями, які показують діапазон віддаленості кентаврів від Сонця (від перигелію до афелію).

Як видно з діаграми витягнутість орбіти (ексцентриситет) у різних кентаврів сильно відрізняється: від майже колових у кентаврів [en], [en] і 10199 Харікло, до сильно витягнутих у кентаврів 5145 Фолус, 7066 Несс, 8405 Асболос і 55576 Амік.

Для ілюстрації всієї ширини діапазону параметрів орбіт кентаврів, орбіти найбільш незвичайних із них виділені жовтим кольором:

  • 1999 XS35 — дамоклоїд, має вкрай витягнуту орбіту (e = 0,947), яка починається всередині орбіти Землі (0,94 а. о.) та закінчується за орбітою Нептуна (34 а. о.).
  • 2007 TB434 — навпаки, рухається майже ідеальною коловою орбітою (e = 0,026).
  • 2001 XZ255 — має найменший нахил орбіти до екліптики (i = 3°).
  • 5335 Дамокл — навпаки, має одну з найбільш нахилених до екліптики орбіт, а кентавр 2005 JT50 взагалі має нахил 120°, тобто він рухається по орбіті в обернений бік.
  • (144908) 2004 YH32 — має настільки сильно нахилену орбіту, що якщо спроектувати її на площину екліптики, то в афелії на такій проєкції кентавр буде розташовуватись неподалік від орбіти Юпітера, в той час як реальна відстань до Сонця в цей момент у нього буде більша, ніж до Сатурна.

Зміна орбіт

image
Дві моделі зміни великої півосі астероїда 8405 Асбол протягом наступних 5 500 років. Результати моделей розходяться після зближення кентавра з Юпітером 4 713 року

Оскільки кентаври рухаються в зонах дії орбітальних резонансів, їхні орбіти вкрай нестійкі — середній час життя на цих орбітах становить 1—10 млн років. Наприклад, астероїд 8405 Асбол перебуває в сильному орбітальному резонансі 3:4 з Ураном. Дослідження динаміки їхніх орбіт показує, що орбіти кентаврів, ймовірно, перебувають у проміжному перехідному стані між орбітами комет сім'ї Юпітера й орбітами об'єктів пояса Койпера. Кентаври можуть бути викинуті з останнього в результаті гравітаційних збурень і перейти на хаотичну орбіту, що перетинає орбіти однієї чи кількох планет-гігантів. Однак параметри їхніх орбіт через постійні подальші зближення з великими планетами будуть неперервно та стрімко змінюватися. У процесі цих змін деякі кентаври будуть розвиватися в бік перетину орбіти Юпітера — в результаті чого їхні перигелії будуть зміщуватися у внутрішню частину Сонячної системи і вони перейдуть у групу активних комет сім'ї Юпітера і, зрештою, зіткнуться з Сонцем або планетою; інші ж будуть просто викинуті в міжзоряний простір чи хмару Оорта після занадто тісного зближення з однією з великих планет.

Фізичні характеристики

Велика віддаленість і відносно невеликий розмір кентаврів виключає можливість детального вивчення їхньої поверхні, однак вивчення колірного індексу та спектра об'єкта дає можливість отримати відомості про склад поверхні й походження кентавра.

Колір

image
Розподіл кентаврів за кольором

Кольори поверхні кентаврів доволі різноманітні, але при цьому ніяк не пов'язані ні з наявністю водяного льоду, ні з орбітальними параметрами, що сильно ускладнює побудову моделі складу поверхні цих об'єктів. Колірна схема праворуч будується на основі показників кольору, а саме співвідношення видимої зоряної величини для синього, видимого (зелено-жовтого) й червоного світлофільтрів. Діаграма ілюструє ці відмінності у підсилених тонах для всіх кентаврів з відомими показниками кольору. На цій же діаграмі для порівняння наведені кольори з одного боку супутників Тритона й Феби, а з іншого — планети Марс (розміри не в масштабі).

За кольором кентаври поділяються на два доволі чітких класи: червонуваті (наприклад, 5145 Фолус) і синьо-сірі (наприклад, 2060 Хірон).

Існує багато теорій, що пояснюють цю різницю в кольорі, але їх можна поділити на дві групи:

  • відмінності у кольорі викликані різницею в походженні і/або складі кентавра;
  • відмінності у кольорі є результатом різного рівня космічного вивітрювання від радіації і/або кометної активності.

Прикладом об'єктів другої категорії можуть бути кентавр 5145 Фол, червонуватий колір якого може бути зумовлений впливом радіації на найпростіші органічні сполуки, наявні на його поверхні, та кентавр 2060 Хірон, який через наявність на поверхні водяного льоду, періодично проявляє ознаки кометної активності, забарвлюючи поверхню в синьо-сірий колір. Однак, якого-небудь зв'язку між активністю та кольором кентаврів не виявлено, оскільки серед активних кентаврів зустрічаються об'єкти як сіро-синього (2060 Хірон), так і червоного (166P/NEAT) кольору. З іншого боку, колір кентавра 5145 Фол може бути зумовлений тим, що він лише недавно залишив пояс Койпера і тому його поверхня просто не встигла трансформуватися під дією змінених умов середовища.

A. Delsanti та ін. передбачають декілька можливих шляхів таких трансформацій: почервоніння в результаті радіації та почервоніння в результаті зіткнень і дроблення поверхневих порід.

Спектр

Спектри кентаврів зазвичай інтерпретуються неоднозначно, що пов'язано з розмірами частинок на поверхні та іншими факторами. Як і у випадку з кольорами, спостережувані спектри можуть відповідати одразу кільком різним моделям. Тим не менш, вони дозволяють отримати уявлення про склад поверхні. Завдяки спектральним дослідженням у багатьох кентаврів у складі поверхні були виявлені сліди водяного льоду (наприклад, у кентаврів 2060 Хірон, 10199 Харікло та 5145 Фол). Крім водяного льоду у складі цих тіл було виявлено ряд незвичних сполук:

У випадку Хірона все набагато складніше. Спостережувані спектри змінюються в залежності від періоду спостережень. Сліди водяного льоду були зафіксовані в період низької кометної активності, але зникали в період високої.

Подібність до комет

image
Орбіта комети (38P/Стефана — Отерма). В період з 1982 по 2067 комета тісно зближувалася з Юпітером, Сатурном і Ураном

Спостереження за кентавром 2060 Хірон 1988 та 1989 років поблизу його перигелію показали наявність кометної активності у цього тіла у вигляді хмар газу та пилу, що випаровувалися з його поверхні. Таким чином, наразі він офіційно класифікований і як астероїд і як комета, хоча за розміром він набагато більший, ніж комета, до того ж він має й інші невеликі відмінності від комет. Згодом було виявлено ще два кентаври з кометною активністю: 60558 Ехекл і [en]. 166P/NEAT був виявлений під час прояву кометної активності, тому спочатку був ідентифікований як комета і лише потім, в ході розрахунку його орбіти було виявлено, що вона відповідає орбітам кентаврів. 60558 Ехекл в момент виявлення ніякої кометної активності не проявляв і став активним лише через деякий час.

Чадний газ був виявлений на Ехеклі та Хіроні в дуже невеликій кількості, тим не менш, розрахунки показали, що інтенсивність його випаровування цілком відповідає спостережуваній комі. При цьому, незважаючи на значно більші, ніж у комет розміри, сумарна спостережувана кометна активність у Ехекла й Хірона значно нижча, ніж у комети (29P/Швассмана — Вахмана), яку деякі астрономи також часто відносять до кентаврів.

Взагалі в орбітальному плані чіткої відмінності між кентаврами й кометами немає. Так (38P/Стефана — Отерма) і 29P/Швассмана — Вахмана будучи по суті класичними кометами, рухаються типовими орбітами кентаврів. Через це деякі астрономи також відносять їх до цього класу. Комета (39P/Отерма) була активною аж до 1963 року, коли вона зазнала потужного гравітаційного впливу з боку Юпітера. Доволі слабка комета Стефана — Отерма також, ймовірно, перестала б проявляти кометну активність, якщо б її перигелій змістився за орбіту Юпітера. Комета [en] в результаті гравітаційних збурень до 2200 року мігрує за межі орбіти Юпітера і також перестане проявляти кометну активність, ставши типовим кентавром.

Теорії походження

Вивчення розвитку орбіт кентаврів останнім часом викликало велику кількість неочікуваних відкриттів, однак побудувати чітку модель їх походження, як і раніше, не вдається через обмеженість даних про фізичні параметри цих тіл. Моделювання показує, що одним із головних джерел кентаврів є пояс Койпера, з якого вони можуть бути викинуті в результаті гравітаційних збурень. Внутрішня частина розсіяного диску також у деяких випадках може бути джерелом об'єктів цього типу, але їхні кольори не вписуються в двоколірну схему кентаврів. Проте схожу колірну схему мають плутино — тіла, що перебувають в орбітальному резонансі з Нептуном. Вважається, що через гравітаційні збурення з боку Плутона не у всіх плутино орбіти можуть бути стабільні, однак ряд моментів у цьому припущенні ще потребує детальнішого пояснення.

Відомі Кентаври

Назва Екваторіальний діаметр, км Велика піввісь, а. о. Перигелій, а. о. Афелій, а. о. Відкритий Примітки
2060 Хірон 218 ± 20 13,710 8,449 18,891 1977, Чарльз Т. Коваль Можливо, має кільця
5145 Фолус 185 ± 16 20,431 8,720 32,142 1992, Spacewatch (Девід Л. Рабіновіц)
7066 Несс около 58 24,558 11,786 37,330 1993, Spacewatch (Девід Л. Рабіновіц)
8405 Асболос 66 ± 4 17,942 6,834 29,049 1995, Spacewatch ([en])
10199 Харікло 258,6 ± 10,3 15,87 13,08 18,66 1997, Spacewatch Найбільший кентавр. 26 березня 2014 року було оголошено про відкриття двох кілець навколо Харікло.
10370 Гілонома 70 25,132 18,915 31,349 1995, Обсерваторія Мауна-Кеа
[en] 207 16,564 13,250 19,879 2000
55576 Амік 100,9 25,157 15,198 35,116 2002, NEAT, Паломар

Див. також

Примітки

  1. Royal Astronomical Society (RAS). "Giant comets could pose danger to life on Earth." ScienceDaily. 22 December 2015. ScienceDaily [ 24 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  2. Horner J.; Evans N.W.; Bailey M. E. Simulations of the Population of Centaurs I: The Bulk Statistics // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 2004. — Вип. 354. — № 3. — С. 798–810. — arXiv:astro-ph/0407400. — DOI:10.1111/j.1365-2966.2004.08240.x.
  3. S. Fornasier et al. TNOs are Cool: A survey of the trans-Neptunian region. VIII. Combined Herschel PACS and SPIRE observations of 9 bright targets at 70–500 µm // Astronomy & Astrophysics. — 2013. — Вип. 555. — С. 22 pp.. — DOI:10.1051/0004-6361/201321329.
  4. IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 9 березня 2024.
  5. IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 9 березня 2024.
  6. Horner, J.; Evans, N.W.; Bailey, M. E. (2004). Simulations of the Population of Centaurs I: The Bulk Statistics. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 354 (3): 798—810. arXiv:astro-ph/0407400. Bibcode:2004MNRAS.354..798H. doi:10.1111/j.1365-2966.2004.08240.x. (англ.)
  7. . Minor Planet Center. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 25 жовтня 2010. (англ.)
  8. Orbit Classification (Centaur). JPL Solar System Dynamics. Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 13 жовтня 2008. (англ.)
  9. Elliot, J.L.; Kern, S. D.; Clancy, K. B.; Gulbis, A. A. S.; Millis, R. L.; Buie, M. W.; Wasserman, L. H.; Chiang, E. I.; Jordan, A. B.; Trilling, D. E.; Meech, K. J. (2005). The Deep Ecliptic Survey: A Search for Kuiper Belt Objects and Centaurs. II. Dynamical Classification, the Kuiper Belt Plane, and the Core Population. The Astronomical Journal. 129 (2): 1117—1162. Bibcode:2005AJ....129.1117E. doi:10.1086/427395. Процитовано 22 вересня 2008. (англ.)
  10. https://www.researchgate.net/publication/253099596_The_Early_Development_of_Ideas_Concerning_the_Transneptunian_Region
  11. Gladman, B.; Marsden, B.; Van Laerhoven, C. (2008). (PDF). The Solar System Beyond Neptune. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2012. Процитовано 12 серпня 2017. (англ.)
  12. Chaing, Eugene; Lithwick, Y.; Murray-Clay, R.; Buie, M.; Grundy, W.; Holman, M. (2007). Reipurth, B.; Jewitt, D.; Keil, K. (ред.). A Brief History of Transneptunian Space. Protostars and Planets V. University of Arizona Press, Tucson: 895—911. arXiv:astro-ph/0601654. Bibcode:2006astro.ph..1654C. (англ.)
  13. . JPL Solar System Dynamics. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 7 жовтня 2015. (англ.)
  14. . JPL Solar System Dynamics. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 жовтня 2015. (англ.)
  15. Grundy, Will; Stansberry, J.A.; Noll, K.; Stephens, D.C.; Trilling, D.E.; Kern, S.D.; Spencer, J.R.; Cruikshank, D.P.; Levison, H.F. (2007). The orbit, mass, size, albedo, and density of (65489) Ceto/Phorcys: A tidally-evolved binary Centaur. Icarus. 191 (1): 286—297. arXiv:0704.1523. Bibcode:2007Icar..191..286G. doi:10.1016/j.icarus.2007.04.004. (англ.)
  16. Brown, Michael E. . California Institute of Technology. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 18 November 2016. (англ.)
  17. MPEC 1999-X19 : 1999 XS35. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 26 червня 2023.
  18. . Архів оригіналу за 13 вересня 2015. Процитовано 2 травня 2009. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= () (Solex 10) [ 2012-02-10 у Wayback Machine.] (англ.)
  19. Jewitt, David C.; A. Delsanti (2006). The Solar System Beyond The Planets. Solar System Update: Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences. Springer-Praxis Ed. ISBN . (Preprint version (pdf) [ 25 травня 2006 у Wayback Machine.]) (англ.)
  20. Ices, Colors, and Dynamical Properties of Centaurs [ 13 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  21. Bauer, J. M., Fernández, Y. R., & Meech, K. J. 2003. «An Optical Survey of the Active Centaur C/NEAT (2001 T4)», Publication of the Astronomical Society of the Pacific", 115, 981 (англ.)
  22. Peixinho, N.; Doressoundiram, A.; Delsanti, A.; Boehnhardt, H.; Barucci, M. A.; Belskaya, I. (2003). Reopening the TNOs Color Controversy: Centaurs Bimodality and TNOs Unimodality. Astronomy and Astrophysics. 410 (3): L29—L32. arXiv:astro-ph/0309428. Bibcode:2003A&A...410L..29P. doi:10.1051/0004-6361:20031420. (англ.)
  23. Hainaut & Delsanti (2002) Color of Minor Bodies in the Outer Solar System Astronomy & Astrophysics, 389, 641 datasource [ 26 квітня 2005 у Wayback Machine.] (англ.)
  24. Dotto, E.; Barucci, M. A.; De Bergh, C. (June 2003). Colours and composition of the centaurs. Earth, Moon, and Planets. 92 (1–4): 157—167. doi:10.1023/b:moon.0000031934.89097.88. (англ.)
  25. Luu, Jane X.; Jewitt, David; Trujillo, C. A. (2000). Water Ice on 2060 Chiron and its Implications for Centaurs and Kuiper Belt Objects. The Astrophysical Journal. 531 (2): L151—L154. arXiv:astro-ph/0002094. Bibcode:2000ApJ...531L.151L. doi:10.1086/312536. PMID 10688775. (англ.)
  26. Fernandez, Y. R.; Jewitt, D. C.; Sheppard, S. S. (2002). Thermal Properties of Centaurs Asbolus and Chiron. The Astronomical Journal. 123 (2): 1050—1055. arXiv:astro-ph/0111395. Bibcode:2002AJ....123.1050F. doi:10.1086/338436. (англ.)
  27. . NASA. 4 квітня 1981. last obs. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 7 травня 2009. (англ.)
  28. Choi, Y-J.; Weissman, P.R.; Polishook, D. (January 2006). (60558) 2000 EC_98. IAU Circ. (8656): 2. (англ.)
  29. Wierzchos, K.; Womack, M.; Sarid, G. (2017). . The Astronomical Journal. 153 (5): 8. Bibcode:2017AJ....153..230W. doi:10.3847/1538-3881/aa689c. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом () (англ.)
  30. Womack, M.; Stern, A. (1999). (PDF). Lunar and Planetary Science XXVIII. Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017. (англ.)
  31. Mazzotta Epifani, E.; Palumbo, P.; Capria, M. T.; Cremonese, G.; Fulle, M.; Colangeli, L. (2006). The dust coma of the active Centaur P/2004 A1 (LONEOS): a CO-driven environment?. Astronomy & Astrophysics. 460 (3): 935—944. Bibcode:2006A&A...460..935M. doi:10.1051/0004-6361:20065189. Процитовано 8 травня 2009. (англ.)
  32. Wan, X.-S; Huang, T.-Y. (2001). The orbit evolution of 32 plutinos over 100 million years. Astronomy and Astrophysics. 368 (2): 700—705. Bibcode:2001A&A...368..700W. doi:10.1051/0004-6361:20010056. (англ.)
  33. Lakdawalla E. (27 січня 2015). . Planetary Society. Архів оригіналу за 31 січня 2015. Процитовано 3 червня 2015. (англ.)
  34. . CBC News. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2015. Процитовано 27 березня 2014. (англ.)

Посилання

  • [1] [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.] — Список Кентаврів і об'єктів розсіяного диску(англ.)
  • [2] [ 16 червня 2006 у Wayback Machine.] — Енциклопедія астробіології, астрономії і космічний політ (англ.)
  • [3] [ 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Планетоїдні Кентаври — Джерело короткоперіодичних комет? (англ.)
  • Horner, Jonathan; Lykawka, Patryk Sofia (2010). Planetary Trojans – the main source of short period comets?. International Journal of Astrobiology. 9 (4): 227—234. arXiv:1007.2541. Bibcode:2010IJAsB...9..227H. doi:10.1017/S1473550410000212.
  • NASA's WISE Finds Mysterious Centaurs May Be Comets (2013) [ 27 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kentavr Kenta vri angl Centaurs grupa asteroyidiv abo gigantskih komet sho peretinayut orbiti gazovih planet i mayut trivalist zhittya dekilka miljoniv rokiv Yih orbiti mayut promizhne roztashuvannya mizh asteroyidami golovnogo poyasu ta ob yektami poyasu Kojpera Bulo pidrahovano sho u Sonyachnij sistemi isnuye blizko 44 000 kentavriv z diametrom ponad 1 km Roztashuvannya ob yektiv Sonyachnoyi sistemi Kentavri zelenij kolir lezhat vseredini poyasu Kojpera sinij kolir Sonce Troyanski asteroyidi Yupitera 6 178 Rozsiyanij disk gt 300 Planeti giganti J S U N Kentavri 44 000 Poyas Kojpera gt 1 000 Shkala v a o epoha na sichen 2015 v duzhkah kilkist ob yektiv Zagalna harakteristikaNajbilshim pidtverdzhenim kentavrom ye 10199 Hariklo 248 18 km v diametri do togo zh yak vidomo vin maye en sho ye unikalnim yavishem dlya asteroyida Odnak za suchasnimi danimi kentavr 1995 SN55 vidkritij 1995 roku vtrachenij i znovu vidkritij v 2014 roci yak 523731 2014 OK394 mozhe buti trohi bilshim Kentavri yak pravilo mayut u poperechniku vid 50 do 100 kilometriv abo bilshe i odin takij ob yekt mistit bilshe masi nizh usi asteroyidi yaki peretinayut orbitu Zemli znajdeni na sogodnishnij den Ketavri ruhayutsya nestijkimi orbitami yaki peretinayut orbiti masivnih zovnishnih planet Yupitera Saturna Urana i Neptuna Planetarni gravitacijni polya mozhut inodi vidhiliti ci ob yekti u bik Zemli Narazi zhoden kentavr ne sfotografuvali z blizkoyi vidstani krim suputnika Saturna Febi znyatogo 2004 roku AMS Kassini Gyujgens yakij za deyakimi danimi mozhe buti kolishnim kentavrom zahoplenim planetoyu Takozh deyaki dani pro poverhnyu kentavra 8405 Asbolos vdalosya otrimati zavdyaki teleskopu Gabbl Za svoyimi fizichnimi harakteristikami kentavri ye perehidnim klasom vid asteroyidiv do komet Oskilki yihnya poverhnya bagata letkimi rechovinami pri dostatnomu zblizhenni z Soncem bud yakij kentavr pochav bi proyavlyati kometnu aktivnist Stanom na 2017 rik vidomo tri ob yekti u yakih poblizu perigeliyu zafiksovano proyav komi 2060 Hiron 60558 Ehekl i en she dva ob yekti en ta 471512 2012 CG pidozryuyutsya v podibnij aktivnosti Oficijnu nazvu kentavri otrimali na chest personazhiv davnogreckoyi mifologiyi yaki buli poyednannyam lyudini ta konya oskilki mayut harakteristiki yak asteroyidiv tak i komet VidkrittyaNajpershij kentavr 944 Gidalgo bulo vidkrito 1920 roku odnak nezvazhayuchi na nezvichnu orbitu jogo ne vidilyali v okremu grupu ob yektiv azh do 1977 roku koli en vidkriv asteroyid 2060 Hiron zi shozhimi harakteristikami orbiti KlasifikaciyaZgidno z klasichnim viznachennyam kentavr nevelike tilo sho obertayetsya navkolo Soncya mizh orbitami Yupitera j Neptuna pri comu peretinayuchi orbiti odniyeyi chi kilkoh planet gigantiv Cherez dovgostrokovu nestabilnist orbit vlastivu cij oblasti navit taki ob yekti yak 2000 GM137 i 2001 XZ255 yaki narazi ne peretinayut orbitu zhodnoyi planeti vse odno vidneseno do ciyeyi grupi oskilki zburennya z boku planet gigantiv neminuche prizvedut do togo sho ci ob yekti pochnut peretinati yihni orbiti Odnak rizni organizaciyi mayut rizni kriteriyi dlya klasifikaciyi podibnih ob yektiv na osnovi yihnih orbitalnih elementiv Centr malih planet perigelij kentavriv za mezhami orbiti Yupitera q gt 5 2 a o velika pivvis mensha nizh u Neptuna a lt 30 1 a o Centr malih planet chasto ob yednuye kentavri j ob yekti rozsiyanogo diska v odnu grupu Laboratoriya reaktivnogo ruhu velika pivvis kentavriv za mezhami orbiti Yupitera ale ne dali orbiti Neptuna 5 5 a o lt a lt 30 1 a o Glibokij oglyad ekliptiki DES viznachaye kentavriv vikoristovuyuchi dinamichnu klasifikacijnu shemu sho bazuyetsya na modelyuvanni zmin orbiti asteroyida na 10 mln rokiv vpered Zgidno z danoyu shemoyu kentavrami ye nerezonansni ob yekti perigelij yakih menshij za veliku pivvis Neptuna protyagom usogo chasu modelyuvannya q lt 30 1 a o Ce viznachennya pripuskaye porivnyano korotkij chas zhittya na danij orbiti Brett Gledmen i Brayan Marsden u zbirniku The Solar System Beyond Neptune 2008 navodyat svoyu klasifikaciyu zgidno z yakoyu proponuyut vvazhati kentavrami ob yekti z velikimi pivosyami mizh orbitami Yupitera j Neptuna 5 2 lt a lt 30 1 a o ta parametrom Tisserana T i gt 3 05 vidnosno Yupitera kometami sim yi Yupitera ob yekti z perigeliyem menshe polovini vidstani mizh Yupiterom i Neptunom q lt 7 35 a o i parametrom Tisserana T i lt 3 05 vidnosno Yupitera shob viklyuchiti ob yekti poyasa Kojpera ob yektami rozsiyanogo diska tila na nestabilnih orbitah z velikoyu pivvissyu bilshoyu nizh u Neptuna a gt 30 1 a o Inshi astronomi voliyut viznachati kentavri yak nerezonansni ob yekti z perigeliyem vseredini orbiti Neptuna yaki yak mozhna pokazati z velikoyu jmovirnistyu peretinayut sferu Gilla yakogo nebud gazovogo giganta protyagom najblizhchih 10 mln rokiv tak sho kentavri mozhna rozglyadati yak rozsiyani v napryamku vnutrishnoyi Sonyachnoyi sistemi ob yekti yaki vzayemodiyut silnishe ta rozsiyuyutsya shvidshe nizh tipovi ob yekti rozsiyanogo diska Stanom na 2017 rik bulo vidkrito 407 kentavriv ale krim nih isnuye she 99 transneptunovih ob yektiv z velikoyu pivvissyu za orbitoyu Neptuna a gt 30 1 a o ale z perigeliyem blizhche do orbiti Urana q lt 19 2 a o Konkretnogo rishennya po klasifikaciyi kentavriv poki sho ne bulo prijnyato ale komitet z nomenklaturi MAS viznachiv pravila najmenuvannya dlya takih ob yektiv Zgidno z nimi tila z nestabilnimi ta nerezonansnimi orbitami sho peretinayut orbiti velikih planet a takozh ye perehidnimi orbitami TNO i kometami povinni nazivatisya na chest mifichnih istot pov yazanih z perevertnyami j personazhami blizkimi do nih Narazi lishe dva ob yekti 42355 Tifon i 65489 Keto buli nazvani u vidpovidnosti do cogo pravila Cherez vidminnosti v klasifikaciyah u riznih dzherelah deyaki ob yekti mozhut nalezhati do riznih grup Takimi ob yektami napriklad ye asteroyid 944 Gidalgo vidkritij 1920 roku ta vidnesenij JPL do kentavriv asteroyid 44594 1999 OX3 z velikoyu pivvissyu 32 a o ale yakij peretinaye orbiti Urana j Neptuna buv vidnesenij do zovnishnih kentavriv ale vzhe v ramkah klasifikaciyi DES a z vnutrishnih mozhna zgadati 434620 2005 VD perigelij yakogo roztashovuyetsya duzhe blizko do orbiti Yupitera Deyaki veliki kentavri z vimiryanimi diametrami 2060 Hiron en i 10199 Hariklo na dumku amerikanskogo astronoma Majkla Brauna zaslugovuyut na status kandidativ u karlikovi planeti Orbiti kentavrivRozpodil orbit Orbiti vidomih kentavriv Diagrama pravoruch ilyustruye orbiti vidomih kentavriv vidnosno orbit planet znizu risunka Ob yekt klasifikuyetsya yak kentavr yaksho vin roztashovanij mizh orbitami Yupitera j Neptuna Dlya vibranih ob yektiv ekscentrisitet orbiti poznachenij chervonimi liniyami yaki pokazuyut diapazon viddalenosti kentavriv vid Soncya vid perigeliyu do afeliyu Yak vidno z diagrami vityagnutist orbiti ekscentrisitet u riznih kentavriv silno vidriznyayetsya vid majzhe kolovih u kentavriv en en i 10199 Hariklo do silno vityagnutih u kentavriv 5145 Folus 7066 Ness 8405 Asbolos i 55576 Amik Dlya ilyustraciyi vsiyeyi shirini diapazonu parametriv orbit kentavriv orbiti najbilsh nezvichajnih iz nih vidileni zhovtim kolorom 1999 XS35 damokloyid maye vkraj vityagnutu orbitu e 0 947 yaka pochinayetsya vseredini orbiti Zemli 0 94 a o ta zakinchuyetsya za orbitoyu Neptuna 34 a o 2007 TB434 navpaki ruhayetsya majzhe idealnoyu kolovoyu orbitoyu e 0 026 2001 XZ255 maye najmenshij nahil orbiti do ekliptiki i 3 5335 Damokl navpaki maye odnu z najbilsh nahilenih do ekliptiki orbit a kentavr 2005 JT50 vzagali maye nahil 120 tobto vin ruhayetsya po orbiti v obernenij bik 144908 2004 YH32 maye nastilki silno nahilenu orbitu sho yaksho sproektuvati yiyi na ploshinu ekliptiki to v afeliyi na takij proyekciyi kentavr bude roztashovuvatis nepodalik vid orbiti Yupitera v toj chas yak realna vidstan do Soncya v cej moment u nogo bude bilsha nizh do Saturna Zmina orbit Dvi modeli zmini velikoyi pivosi asteroyida 8405 Asbol protyagom nastupnih 5 500 rokiv Rezultati modelej rozhodyatsya pislya zblizhennya kentavra z Yupiterom 4 713 roku Oskilki kentavri ruhayutsya v zonah diyi orbitalnih rezonansiv yihni orbiti vkraj nestijki serednij chas zhittya na cih orbitah stanovit 1 10 mln rokiv Napriklad asteroyid 8405 Asbol perebuvaye v silnomu orbitalnomu rezonansi 3 4 z Uranom Doslidzhennya dinamiki yihnih orbit pokazuye sho orbiti kentavriv jmovirno perebuvayut u promizhnomu perehidnomu stani mizh orbitami komet sim yi Yupitera j orbitami ob yektiv poyasa Kojpera Kentavri mozhut buti vikinuti z ostannogo v rezultati gravitacijnih zburen i perejti na haotichnu orbitu sho peretinaye orbiti odniyeyi chi kilkoh planet gigantiv Odnak parametri yihnih orbit cherez postijni podalshi zblizhennya z velikimi planetami budut neperervno ta strimko zminyuvatisya U procesi cih zmin deyaki kentavri budut rozvivatisya v bik peretinu orbiti Yupitera v rezultati chogo yihni perigeliyi budut zmishuvatisya u vnutrishnyu chastinu Sonyachnoyi sistemi i voni perejdut u grupu aktivnih komet sim yi Yupitera i zreshtoyu zitknutsya z Soncem abo planetoyu inshi zh budut prosto vikinuti v mizhzoryanij prostir chi hmaru Oorta pislya zanadto tisnogo zblizhennya z odniyeyu z velikih planet Fizichni harakteristikiVelika viddalenist i vidnosno nevelikij rozmir kentavriv viklyuchaye mozhlivist detalnogo vivchennya yihnoyi poverhni odnak vivchennya kolirnogo indeksu ta spektra ob yekta daye mozhlivist otrimati vidomosti pro sklad poverhni j pohodzhennya kentavra Kolir Rozpodil kentavriv za kolorom Kolori poverhni kentavriv dovoli riznomanitni ale pri comu niyak ne pov yazani ni z nayavnistyu vodyanogo lodu ni z orbitalnimi parametrami sho silno uskladnyuye pobudovu modeli skladu poverhni cih ob yektiv Kolirna shema pravoruch buduyetsya na osnovi pokaznikiv koloru a same spivvidnoshennya vidimoyi zoryanoyi velichini dlya sinogo vidimogo zeleno zhovtogo j chervonogo svitlofiltriv Diagrama ilyustruye ci vidminnosti u pidsilenih tonah dlya vsih kentavriv z vidomimi pokaznikami koloru Na cij zhe diagrami dlya porivnyannya navedeni kolori z odnogo boku suputnikiv Tritona j Febi a z inshogo planeti Mars rozmiri ne v masshtabi Za kolorom kentavri podilyayutsya na dva dovoli chitkih klasi chervonuvati napriklad 5145 Folus i sino siri napriklad 2060 Hiron Isnuye bagato teorij sho poyasnyuyut cyu riznicyu v kolori ale yih mozhna podiliti na dvi grupi vidminnosti u kolori viklikani rizniceyu v pohodzhenni i abo skladi kentavra vidminnosti u kolori ye rezultatom riznogo rivnya kosmichnogo vivitryuvannya vid radiaciyi i abo kometnoyi aktivnosti Prikladom ob yektiv drugoyi kategoriyi mozhut buti kentavr 5145 Fol chervonuvatij kolir yakogo mozhe buti zumovlenij vplivom radiaciyi na najprostishi organichni spoluki nayavni na jogo poverhni ta kentavr 2060 Hiron yakij cherez nayavnist na poverhni vodyanogo lodu periodichno proyavlyaye oznaki kometnoyi aktivnosti zabarvlyuyuchi poverhnyu v sino sirij kolir Odnak yakogo nebud zv yazku mizh aktivnistyu ta kolorom kentavriv ne viyavleno oskilki sered aktivnih kentavriv zustrichayutsya ob yekti yak siro sinogo 2060 Hiron tak i chervonogo 166P NEAT koloru Z inshogo boku kolir kentavra 5145 Fol mozhe buti zumovlenij tim sho vin lishe nedavno zalishiv poyas Kojpera i tomu jogo poverhnya prosto ne vstigla transformuvatisya pid diyeyu zminenih umov seredovisha A Delsanti ta in peredbachayut dekilka mozhlivih shlyahiv takih transformacij pochervoninnya v rezultati radiaciyi ta pochervoninnya v rezultati zitknen i droblennya poverhnevih porid Spektr Spektri kentavriv zazvichaj interpretuyutsya neodnoznachno sho pov yazano z rozmirami chastinok na poverhni ta inshimi faktorami Yak i u vipadku z kolorami sposterezhuvani spektri mozhut vidpovidati odrazu kilkom riznim modelyam Tim ne mensh voni dozvolyayut otrimati uyavlennya pro sklad poverhni Zavdyaki spektralnim doslidzhennyam u bagatoh kentavriv u skladi poverhni buli viyavleni slidi vodyanogo lodu napriklad u kentavriv 2060 Hiron 10199 Hariklo ta 5145 Fol Krim vodyanogo lodu u skladi cih til bulo viyavleno ryad nezvichnih spoluk u Hariklo sumish toliniv z amorfnim vuglecem u Fola sumish toliniv sazhi olivinu j metanolovogo lodu v Okiroya sumish kerogenu z olivinom i vodyanim lodom v Asbola sumish toliniv i amorfnogo vuglecyu U vipadku Hirona vse nabagato skladnishe Sposterezhuvani spektri zminyuyutsya v zalezhnosti vid periodu sposterezhen Slidi vodyanogo lodu buli zafiksovani v period nizkoyi kometnoyi aktivnosti ale znikali v period visokoyi Podibnist do komet Orbita kometi 38P Stefana Oterma V period z 1982 po 2067 kometa tisno zblizhuvalasya z Yupiterom Saturnom i Uranom Sposterezhennya za kentavrom 2060 Hiron 1988 ta 1989 rokiv poblizu jogo perigeliyu pokazali nayavnist kometnoyi aktivnosti u cogo tila u viglyadi hmar gazu ta pilu sho viparovuvalisya z jogo poverhni Takim chinom narazi vin oficijno klasifikovanij i yak asteroyid i yak kometa hocha za rozmirom vin nabagato bilshij nizh kometa do togo zh vin maye j inshi neveliki vidminnosti vid komet Zgodom bulo viyavleno she dva kentavri z kometnoyu aktivnistyu 60558 Ehekl i en 166P NEAT buv viyavlenij pid chas proyavu kometnoyi aktivnosti tomu spochatku buv identifikovanij yak kometa i lishe potim v hodi rozrahunku jogo orbiti bulo viyavleno sho vona vidpovidaye orbitam kentavriv 60558 Ehekl v moment viyavlennya niyakoyi kometnoyi aktivnosti ne proyavlyav i stav aktivnim lishe cherez deyakij chas Chadnij gaz buv viyavlenij na Ehekli ta Hironi v duzhe nevelikij kilkosti tim ne mensh rozrahunki pokazali sho intensivnist jogo viparovuvannya cilkom vidpovidaye sposterezhuvanij komi Pri comu nezvazhayuchi na znachno bilshi nizh u komet rozmiri sumarna sposterezhuvana kometna aktivnist u Ehekla j Hirona znachno nizhcha nizh u kometi 29P Shvassmana Vahmana yaku deyaki astronomi takozh chasto vidnosyat do kentavriv Vzagali v orbitalnomu plani chitkoyi vidminnosti mizh kentavrami j kometami nemaye Tak 38P Stefana Oterma i 29P Shvassmana Vahmana buduchi po suti klasichnimi kometami ruhayutsya tipovimi orbitami kentavriv Cherez ce deyaki astronomi takozh vidnosyat yih do cogo klasu Kometa 39P Oterma bula aktivnoyu azh do 1963 roku koli vona zaznala potuzhnogo gravitacijnogo vplivu z boku Yupitera Dovoli slabka kometa Stefana Oterma takozh jmovirno perestala b proyavlyati kometnu aktivnist yaksho b yiyi perigelij zmistivsya za orbitu Yupitera Kometa en v rezultati gravitacijnih zburen do 2200 roku migruye za mezhi orbiti Yupitera i takozh perestane proyavlyati kometnu aktivnist stavshi tipovim kentavrom Teoriyi pohodzhennyaVivchennya rozvitku orbit kentavriv ostannim chasom viklikalo veliku kilkist neochikuvanih vidkrittiv odnak pobuduvati chitku model yih pohodzhennya yak i ranishe ne vdayetsya cherez obmezhenist danih pro fizichni parametri cih til Modelyuvannya pokazuye sho odnim iz golovnih dzherel kentavriv ye poyas Kojpera z yakogo voni mozhut buti vikinuti v rezultati gravitacijnih zburen Vnutrishnya chastina rozsiyanogo disku takozh u deyakih vipadkah mozhe buti dzherelom ob yektiv cogo tipu ale yihni kolori ne vpisuyutsya v dvokolirnu shemu kentavriv Prote shozhu kolirnu shemu mayut plutino tila sho perebuvayut v orbitalnomu rezonansi z Neptunom Vvazhayetsya sho cherez gravitacijni zburennya z boku Plutona ne u vsih plutino orbiti mozhut buti stabilni odnak ryad momentiv u comu pripushenni she potrebuye detalnishogo poyasnennya Vidomi KentavriNazva Ekvatorialnij diametr km Velika pivvis a o Perigelij a o Afelij a o Vidkritij Primitki 2060 Hiron 218 20 13 710 8 449 18 891 1977 Charlz T Koval Mozhlivo maye kilcya 5145 Folus 185 16 20 431 8 720 32 142 1992 Spacewatch Devid L Rabinovic 7066 Ness okolo 58 24 558 11 786 37 330 1993 Spacewatch Devid L Rabinovic 8405 Asbolos 66 4 17 942 6 834 29 049 1995 Spacewatch en 10199 Hariklo 258 6 10 3 15 87 13 08 18 66 1997 Spacewatch Najbilshij kentavr 26 bereznya 2014 roku bulo ogolosheno pro vidkrittya dvoh kilec navkolo Hariklo 10370 Gilonoma 70 25 132 18 915 31 349 1995 Observatoriya Mauna Kea en 207 16 564 13 250 19 879 2000 55576 Amik 100 9 25 157 15 198 35 116 2002 NEAT PalomarDiv takozhAsteroyid KometaPrimitkiRoyal Astronomical Society RAS Giant comets could pose danger to life on Earth ScienceDaily 22 December 2015 ScienceDaily 24 grudnya 2015 u Wayback Machine Horner J Evans N W Bailey M E Simulations of the Population of Centaurs I The Bulk Statistics Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 2004 Vip 354 3 S 798 810 arXiv astro ph 0407400 DOI 10 1111 j 1365 2966 2004 08240 x S Fornasier et al TNOs are Cool A survey of the trans Neptunian region VIII Combined Herschel PACS and SPIRE observations of 9 bright targets at 70 500 µm Astronomy amp Astrophysics 2013 Vip 555 S 22 pp DOI 10 1051 0004 6361 201321329 IAU Minor Planet Center www minorplanetcenter net Procitovano 9 bereznya 2024 IAU Minor Planet Center www minorplanetcenter net Procitovano 9 bereznya 2024 Horner J Evans N W Bailey M E 2004 Simulations of the Population of Centaurs I The Bulk Statistics Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 354 3 798 810 arXiv astro ph 0407400 Bibcode 2004MNRAS 354 798H doi 10 1111 j 1365 2966 2004 08240 x angl Minor Planet Center Arhiv originalu za 25 sichnya 2018 Procitovano 25 zhovtnya 2010 angl Orbit Classification Centaur JPL Solar System Dynamics Arhiv originalu za 27 grudnya 2012 Procitovano 13 zhovtnya 2008 angl Elliot J L Kern S D Clancy K B Gulbis A A S Millis R L Buie M W Wasserman L H Chiang E I Jordan A B Trilling D E Meech K J 2005 The Deep Ecliptic Survey A Search for Kuiper Belt Objects and Centaurs II Dynamical Classification the Kuiper Belt Plane and the Core Population The Astronomical Journal 129 2 1117 1162 Bibcode 2005AJ 129 1117E doi 10 1086 427395 Procitovano 22 veresnya 2008 angl https www researchgate net publication 253099596 The Early Development of Ideas Concerning the Transneptunian Region Gladman B Marsden B Van Laerhoven C 2008 PDF The Solar System Beyond Neptune ISBN 978 0 8165 2755 7 Arhiv originalu PDF za 2 listopada 2012 Procitovano 12 serpnya 2017 angl Chaing Eugene Lithwick Y Murray Clay R Buie M Grundy W Holman M 2007 Reipurth B Jewitt D Keil K red A Brief History of Transneptunian Space Protostars and Planets V University of Arizona Press Tucson 895 911 arXiv astro ph 0601654 Bibcode 2006astro ph 1654C angl JPL Solar System Dynamics Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Procitovano 7 zhovtnya 2015 angl JPL Solar System Dynamics Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 7 zhovtnya 2015 angl Grundy Will Stansberry J A Noll K Stephens D C Trilling D E Kern S D Spencer J R Cruikshank D P Levison H F 2007 The orbit mass size albedo and density of 65489 Ceto Phorcys A tidally evolved binary Centaur Icarus 191 1 286 297 arXiv 0704 1523 Bibcode 2007Icar 191 286G doi 10 1016 j icarus 2007 04 004 angl Brown Michael E California Institute of Technology Arhiv originalu za 13 zhovtnya 2019 Procitovano 18 November 2016 angl MPEC 1999 X19 1999 XS35 www minorplanetcenter net Procitovano 26 chervnya 2023 Arhiv originalu za 13 veresnya 2015 Procitovano 2 travnya 2009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka Solex 10 2012 02 10 u Wayback Machine angl Jewitt David C A Delsanti 2006 The Solar System Beyond The Planets Solar System Update Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences Springer Praxis Ed ISBN 3 540 26056 0 Preprint version pdf 25 travnya 2006 u Wayback Machine angl Ices Colors and Dynamical Properties of Centaurs 13 serpnya 2017 u Wayback Machine angl Bauer J M Fernandez Y R amp Meech K J 2003 An Optical Survey of the Active Centaur C NEAT 2001 T4 Publication of the Astronomical Society of the Pacific 115 981 angl Peixinho N Doressoundiram A Delsanti A Boehnhardt H Barucci M A Belskaya I 2003 Reopening the TNOs Color Controversy Centaurs Bimodality and TNOs Unimodality Astronomy and Astrophysics 410 3 L29 L32 arXiv astro ph 0309428 Bibcode 2003A amp A 410L 29P doi 10 1051 0004 6361 20031420 angl Hainaut amp Delsanti 2002 Color of Minor Bodies in the Outer Solar System Astronomy amp Astrophysics 389 641 datasource 26 kvitnya 2005 u Wayback Machine angl Dotto E Barucci M A De Bergh C June 2003 Colours and composition of the centaurs Earth Moon and Planets 92 1 4 157 167 doi 10 1023 b moon 0000031934 89097 88 angl Luu Jane X Jewitt David Trujillo C A 2000 Water Ice on 2060 Chiron and its Implications for Centaurs and Kuiper Belt Objects The Astrophysical Journal 531 2 L151 L154 arXiv astro ph 0002094 Bibcode 2000ApJ 531L 151L doi 10 1086 312536 PMID 10688775 angl Fernandez Y R Jewitt D C Sheppard S S 2002 Thermal Properties of Centaurs Asbolus and Chiron The Astronomical Journal 123 2 1050 1055 arXiv astro ph 0111395 Bibcode 2002AJ 123 1050F doi 10 1086 338436 angl NASA 4 kvitnya 1981 last obs Arhiv originalu za 26 lipnya 2020 Procitovano 7 travnya 2009 angl Choi Y J Weissman P R Polishook D January 2006 60558 2000 EC 98 IAU Circ 8656 2 angl Wierzchos K Womack M Sarid G 2017 The Astronomical Journal 153 5 8 Bibcode 2017AJ 153 230W doi 10 3847 1538 3881 aa689c Arhiv originalu za 13 serpnya 2017 Procitovano 13 serpnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya angl Womack M Stern A 1999 PDF Lunar and Planetary Science XXVIII Arhiv originalu PDF za 13 serpnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 angl Mazzotta Epifani E Palumbo P Capria M T Cremonese G Fulle M Colangeli L 2006 The dust coma of the active Centaur P 2004 A1 LONEOS a CO driven environment Astronomy amp Astrophysics 460 3 935 944 Bibcode 2006A amp A 460 935M doi 10 1051 0004 6361 20065189 Procitovano 8 travnya 2009 angl Wan X S Huang T Y 2001 The orbit evolution of 32 plutinos over 100 million years Astronomy and Astrophysics 368 2 700 705 Bibcode 2001A amp A 368 700W doi 10 1051 0004 6361 20010056 angl Lakdawalla E 27 sichnya 2015 Planetary Society Arhiv originalu za 31 sichnya 2015 Procitovano 3 chervnya 2015 angl CBC News 26 bereznya 2014 Arhiv originalu za 11 listopada 2015 Procitovano 27 bereznya 2014 angl Posilannya 1 29 chervnya 2017 u Wayback Machine Spisok Kentavriv i ob yektiv rozsiyanogo disku angl 2 16 chervnya 2006 u Wayback Machine Enciklopediya astrobiologiyi astronomiyi i kosmichnij polit angl 3 5 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Planetoyidni Kentavri Dzherelo korotkoperiodichnih komet angl Horner Jonathan Lykawka Patryk Sofia 2010 Planetary Trojans the main source of short period comets International Journal of Astrobiology 9 4 227 234 arXiv 1007 2541 Bibcode 2010IJAsB 9 227H doi 10 1017 S1473550410000212 NASA s WISE Finds Mysterious Centaurs May Be Comets 2013 27 grudnya 2016 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ