Кароль Буке

Каро́ль Буке́ (фр. Carole Bouquet, нар. 18 серпня 1957, Неї-сюр-Сен, Франція) — французька акторка театру і кіно, модель, громадська діячка.

Кароль Буке
фр. Carole Bouquet
Ім'я при народженні	фр. Carole Bouquet
Народилася	18 серпня 1957(1957-08-18) (66 років) Неї-сюр-Сен, Франція
Національність	француженка
Громадянство	Франція
Діяльність	акторка, кіноакторка, модель, кінорежисерка, акторка театру, сценаристка
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризький університет
Роки діяльності	1977-досі
У шлюбі з	^d і ^d
Діти	^d^[2] і ^d^[4]
IMDb	nm0000962
Автограф
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Кароль Буке у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Буке.

Кароль Буке на Каннському кінофестивалі 2011 року

Її дебют у кіно відбувся 1977 року, у фільмі Луїса Бунюеля «Цей незрозумілий об'єкт бажання», а 1990 року вона отримала премію «Сезар» за найкращу жіночу роль у фільмі Бертрана Бліє «Занадто красива для тебе». У 1986 і 1990 роках вона також була обличчям бренду «Шанель», втіливши образ «парфумів № 5» у двох рекламних роликах, знятих Рідлі Скоттом і ^[fr].

Біографія

Ранні роки

Коли Кароль Буке було 3 роки, її мати залишила сім'ю, щоб розпочати нове життя на Півдні Франції, тому, вона, та її старша сестра Лоранс, були виховані їхнім батьком, Робером Буке, колишнім інженером-будівельником.

У віці 10 років Кароль була віддана у спільноту домініканських сестер, де, на її думку, вона здобула свою першу освіту, «засновану на заслугах і смиренності».

В інтерв'ю, опублікованих пізніше, Кароль мимовіль називала свою молодість не як нещасливу, а як нудну. Однак вона вказує, що її небагатослівний батько, допоміг їй сформуватися як особистість: «Увага батька формує тебе. Я вважаю, жінок захищає люблячий батько». Вона також каже: «Я не вчилася бути жінкою, але я навчилася незалежності». Вона регулярно їздила до Женеви, щоб побачити свого дядька Марка Боннана, місцевого юриста, та тітку Маріанну.

Після нетривалого навчання у Сорбонні Кароль вирішила розпочати кар'єру акторки. 1976 року вона поступила на трирічне навчання до Паризької консерваторії драматичного мистецтва. Але вже на першому курсі вона познайомилася із режисером Луїсом Бунюелем, пройшовши у нього кастинг для зйомок у фільмі.

Кар'єра

Кар'єра Кароль Буке розпочалася 1977 року з появи у популярній розважальній мильній опері ^[fr]».

Гарна зовнішність Буке була помічена і оцінена режисером Луїсом Бунюелем. Таким чином 1977 року відбувся її дебют у кіно, де вона зіграла в одному з фільмів цього режисера, які вважаються класикою сюрреалізму, «Цей незрозумілий об'єкт бажання». У цьому фільмі Буке розділила роль головної героїні, Кончіти, з Анхелою Моліною. Фільм, номінований на нагороду «Сезар», став культовим. 2005 року Буке заявила: «Саме з Бунюелем моє життя змінилося. (…) Він говорив зі мною про моє життя. Я вважала його за віщуна, але насправді це був всього лише 77-річний месьє, який дуже чітко наскрізь бачив 18-річну дівчину». Виступ Буке отримав визнання з обох боків Атлантики, її образ «ікони крижаної краси» народився саме після зйомок у цьому фільмі. Потім акторка вирушила до Нью-Йорка, щоб покращити свою англійську. Супроводом Буке у США були Енді Воргол та ^[en], там вона жила на одній квартирі з акторкою ^[fr]. Після повернення до Франції, Буке знялася у кількох фільмах, зокрема, у ^[fr]», режисера Бертрана Бліє, де її партнером був Жераром Депардьє.

1981 року Буке зіграла дівчину Джеймса Бонда разом із Роджером Муром у фільмі «Тільки для ваших очей». Ця роль зробила її відомою широкому загалу не лише у Франції, але й поза її межами.

1984 року вона була знову номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі ^{[fr] [fr]}» разом із Жераром Депардьє. Вона знову знайшла його у 1989 року Буке знову знялася з Депардьє у фільмі Бертрана Бліє, «Занадто красива для тебе», ця роль їй принесла премію «Сезар» за найкращу жіночу роль.

1994 року Буке зіграла саму себе у фільмі ^[fr]» Мішеля Блана. 1997 році вона зіграла пристрасну ^[fr] у біографічному фільмі Клода Беррі, ^[fr]», разом із Даніелем Отейєм.

Також Буке виступала і в театрі, зокрема, у постановках «Федра» (2002), режисера Жака Вебера, та ^[fr]» (2008), режисера Ламбера Вільсона.

Того ж 2008 року, вона виконала роль «Мадам Дрон» у фільмі ^[fr]», ^[fr]».

Окрім цього, Буке знімалася і на телебаченні, зокрема, у серіалі «Секс у великому місті», в епізоді «Американська дівчина в Парижі» 2004 року, та у серіалі ^[fr]» 2021 року.

Участь у заходах

Рекламне фото Кароль Буке

1995 року Кароль Буке була ведучою ^[fr].

1999 року вона була членом журі 4-го Шанхайського міжнародного кінофестивалю.

2008 року вона очолювала журі ^[en].

У травні 2014 року вона була членом журі з художніх фільмів на 67-му Каннському фестивалі під головуванням Джейн Кемпіон.

З 30 березня по 4 квітня 2022 року вона була одним із двох почесних гостей (іншим був Бела Тарр) на 9-му фестивалі «Вся пам'ять Світу», організованому Французькою сінематекою.

Інша діяльність

1986 року Кароль Буке стала обличчям люксового бренду «Шанель» і до 1990-х років була обличчям «парфуму № 5». Рекламна фотографія була зроблена ^[en] 1987 року.

З кінця 1990-х років Буке володіє нерухомістю на острові Пантеллерія біля берегів Сицилії, яку вона відкрила для себе завдяки Ізабеллі Росселліні. З 2005 року вона володіє і керує виноградниками, де виготовляється солодке вино «пассіто» («passito»; якому іноді помилково приписують сицилійське походження). Цей виноградник виготовляє 14 000 пляшок об'ємом 500 мл на рік під маркою «Sangue d'Oro» («Золота кров»). Поштовхом до виноробства стала зустріч Буке із енологом Клодом Будамані. Вона користується послугами Дотта Донато Ланаті, консультанта з виноградарства та виноробства. 2023 року журнал «Винний огляд Франції» назвав Буке особистістю року.

2005 року разом, із Жераром Депардьє та Жаном-Клодом Кар'єром, вона організувала кінофестиваль «Режисер у місті» у Німі. Цей фестиваль проходить щоліта і представляє протягом тижня п'ять фільмів режисера в компанії останнього та його акторів. Захід відбувається на відкритому повітрі в ^[fr] у Німі наприкінці липня.

Громадська діяльність

У листопаді 2007 року разом із ^[fr] та за підтримки ^[fr] Кароль Буке виступила з публічним зверненням до уряду, а потім протягом тривалого часу була соціальним посередником для малозабезпечених африканських сімей на ^[fr] у Парижі.

З 1985 року Буке була представником федерації ^[fr]». Вона вступила до неї після показу фільму «Поля смерті», який її засмутив.

У вересні 2018 року, після відставки ^[fr] з посади міністра охорони довкілля, вона підписалася під зверненням, спрямованим проти глобального потепління під назвою «Найбільша проблема в історії людства: заклик до 200 осіб врятувати планету», яке з'явилося на першій шпальті газети «Le Monde».

Буке підтримувала Еммануеля Макрона під час президентських виборів 2022 року.

Особисте життя

Кароль Буке і Жерар Депардьє, 2001 рік

У період між 1978—1985 роками Кароль Буке була у стосунках з продюсером ^[fr] (зятем Клода Беррі), від якого у неї 1981 року народився син, ^[fr], який теж став продюсером. Жан-П'єр Рассам передчасно помер у січні 1985 року, у віці 43 років.

У Буке є ще один син, Луї (народився 1987 року), від режисера та фотографа ^[fr], 1987 року народження. З 1992 по 1996 рік вона була дружиною ^[fr], дослідника-спеціаліста зі (СНІДу). 1996 року Буке зблизилася з актором Жераром Депардьє, з яким вона розлучилася 2005 року.

У травні 2014 року Буке з'явилася на Каннському кінофестивалі в компанії Філіппа Сере де Ротшильда (сина ^[fr] та ^[fr]), з яким вона офіційно оформила свої нові стосунки.

Справа про телефонне прослуховування

У період із січня до лютого 1985 року дві телефонні лінії паризького будинку Кароль Буке прослуховувалися Єлисейським палацом під час ^[fr], що відбувалося за часів першого семирічного терміну президентсва Франсуа Міттерана. Справжньою метою прослуховування — був тодішній компаньйон Буке — ^[fr], кінопродюсер, який помер того ж року.

Фільмографія

Кароль Буке, 2011 рік

Рік	Назва фільму	Оригінальна назва	Режисер	Роль
1977	Цей незрозумілий об'єкт бажання	Cet obscur objet du désir	Луїс Бунюель	Кончіта
1979	^[fr]	Buffet froid	Бертран Бліє	молода жінка
1979	^[fr]	Le Manteau d'astrakan		Валентін
1980	^[fr]			Нада
1981	^[fr]	Tag der Idioten	Вернер Шретер	Кароль
1981	Тільки для ваших очей	For Your Eyes Only		Меліна Гевлок
1982	Бінго-Бонго	Bingo Bongo	Паскуале Феста Кампаніле	Лаура
1983	^[fr]	Mystère		Містера
1984	Добрий король Дагобер	Le Bon Roi Dagobert	Діно Різі	Гемера
1984	^[fr]	Nemo		Ральс-Акрай
1984	^[fr]	Rive droite, rive gauche		Бабії Сенанкес
1985	^[fr]	Spécial Police		Ізабелль Роден
1986	^[fr]	Double messieurs		Гелен
1986	^[fr]	Le Mal d'aimer		Елеонор
1987	^[fr]	Jenatsch		Лукреція фон Планта
1989	^[fr]	Bunker Palace Hôtel		Клара
1989	Занадто красива для тебе	Trop belle pour toi	Бертран Бліє	Флоранс Бартелемі / Сусідка Колетт
1989	^[en]	New York Stories	Френсіс Форд Коппола	Принцеса Сороя
1991	Проти забуття	Contre l'oubli
1991	^[fr]	Donne con le gonne	Франческо Нуті	Маргеріта
1993	^[fr]	Tango	Патріс Леконт	жінка-зірка
1994	^[en]	A Business Affair		Кейт Сваллов
1994	^[fr]	Grosse Fatigue	Мішель Блан	грає саму себе
1996	^[fr]	Poussières d'amour	Вернер Шретер	інтерв'юер
1997	^[fr]	Lucie Aubrac	Клод Беррі	Люсі Обрак
1998	^[fr]	En plein cœur		Вів'єн Фарнесі
1999	^[fr]	Un pont entre deux rives	і Жерар Депардьє	Міна
2000	^[fr]	Le Pique-nique de Lulu Kreutz	Дідьє Мартіні	Анна Гірарді
2001	Васабі	Wasabi	Жерар Кравчик	Софія
2002	^[fr]	Blanche		Anne d'Autriche
2002	^[fr]	Embrassez qui vous voudrez	Мішель Блан	Лулу
2003	^[fr]	Bienvenue chez les Rozes		Беатріс
2004	^[fr]	Feux rouges	Седрік Кан	Гелен
2004	^[fr]	Les Fautes d'orthographe		Женев'єв Массу
2005	^[fr]	Travaux		Шанталь Летелльє
2005	^[fr]	L'Enfer		Marie, la mère
2005	^[fr]	Nordeste		Гелен
2006	^[fr]	Aurore		la reine
2006	Ідеальний друг	Un ami parfait		Анна
2007	^[fr]	Si c'était lui…		Гелен
2008	^[fr]	Les Enfants de Timpelbach		мадам Дрон
2008	^[fr]	Les Hauts Murs		la mère de «Fil de fer»
2009	^[fr]	Je vais te manquer		Джулі
2010	^[fr]	Protéger et servir		Од Летелльє
2010	^[fr]	Libre échange		Марта
2011	Незавершений роман	Impardonnables	Андре Тешіне	Джудіт
2012	Погана дівчина	Mauvaise Fille		Аліс
2014	Ані хвилини спокою	Une heure de tranquillité	Патріс Леконт	Наталі
2018	^[fr]	Voyez comme on danse	Мішель Блан	Люсі
2019	^[fr]	Chambre 212	Крістоф Оноре	Ірен
2020	^[fr]	Boutchou		Паула
2021	Фантазії	Les Fantasmes	і Стефан Фоенкінос	Марі
2022	^[fr]	Tempête		Моніка

Телебачення

Рік	Назва телефільму	Оригінальна назва	Режисер	Формат	Роль
1977	^[fr]	La Famille Cigale	^[fr]	мінісеріал	Беатріс Дам'єн-Лакур
1977		Les Rebelles	^[fr]	телефільм	Нілка
1979	(епізод «Карпатське вино»)	L'Œil de la nuit (épisode «Le Vin des Carpathes»)	^[fr]	серіал	Лєна
1997	^[fr]	Le Rouge et le Noir	^[fr]	телефільм	Луїза де Реналь
2000		Bérénice	Жан-Даніель Верге	телефільм	Береніка
2001		Madame de...	Жан-Даніель Верге	телефільм	«Мадам де»
2002	^[fr]	Ruy Blas	Жак Вебер	телефільм	Королева
2004	Секс і місто (епізод «Американська дівчина в Парижі: Частина 2»)	Sex and the City (épisode «An American Girl in Paris : Part 2»)	^[en]	серіал	Жульєт
2014—2016	^[fr] (сезони 2 і 3)	Les Hommes de l'ombre (saison 2 et 3)	—	серіал	Елізабет Марджорі
2014	^[fr]	Rosemary's Baby	Аґнешка Голланд	мінісеріал	Марго Кастеве
2017	^[fr]	La Mante	^[fr]	мінісеріал	Жанна Дебер
2020	^[fr]	Grand Hôtel	^[fr] і	мінісеріал	Агнес Вассер
2020	^[fr]	I love you coiffure	^[fr]	телефільм	Каролін
2021	^[fr] (епізод «Естер»)	En thérapie (épisodes «Esther»)	^[fr]	серіал	Естер
2022	^[fr]	Ils s'aiment...enfin presque!		телефільм	Дельфін

Театр

Рік	Назва вистави	Оригінальна назва	Автор	Постановник	Театр
1992	^[fr]	C'était hier	Гарольд Пінтер	Самі Фрей	^[fr]
2002	Федра	Phèdre	Жан Расін	Жак Вебер	^[fr], ^[fr]
2008	^[fr]	Bérénice	Жан Расін	Ламбер Вільсон	^[fr]
2009	^[fr]	L'Éloignement	^[fr]	^[fr]	^[fr]
2010		Lettres à Génica	Антонен Арто	—	^[fr]
2014		Dispersion (Ashes to ashes)	Гарольд Пінтер	^[fr]	^[fr], ^[fr]
2015	^[en]	Home	Девід Сторі	Жерар Дезар	Театр «Евре»
2016		Dispersion (Ashes to ashes)	Гарольд Пінтер	Жерар Дезар	гастролі
2018		Heureux les heureux	Ясміна Реза	Ясміна Реза	Театр «Еберто»
2022	^[fr]	Bérénice	Жан Расін	^[fr]

Почесті

Кароль Буке, 2014 рік

Нагороди

• «Сезар» 1990 року: «За найкращу жіночу роль» у фільмі «Занадто красива для тебе».

Номінації

• «Сезар» 1985 року: «За найкращу жіночу роль другого плану» у фільмі .

Відзнаки

• Командор ордена мистецтв і літератури (2011).

Дискографія

• 1987: «Спалити попіл» («Feu la cendre»), аудіокнига, з Жаком Деррідою, видання «Éditions Des femmes», збірка «Голосова бібліотека».

Публікації

• Collectif, Jardins d'enfance : Nouvelles (préface de Carole Bouquet), recueil de textes d'une vingtaine d'auteurs, Le Cherche midi, 2001, 180 p. ( et 978-2862749198).
• Carole Bouquet et Martine Brousse, Enfants maltraités. Occupons-nous de ce qui ne nous regarde pas, Le Cherche midi, 2019, 192 p. ().

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #131412752 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. https://www.premiere.fr/Star/Carole-Bouquet
5. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
   d:Track:Q50358336
6. Luc Le Vaillant, La vie rêvée des filles, Librairie Arthème Fayard, 2014, p. 136.
7. Biographie de Carole Bouquet, sur Première.fr 7 février 2017
8. Carole Bouquet : Gérard Depardieu, Jean-Pierre Rassam... Les hommes de sa vie (фр.). www.puretrend.com. Процитовано 7 травня 2023.
9. Carole Bouquet s'est choisi une île pour fixer ses racines 24heures.ch Процитовано 29 червня 2023
10. Carole Bouquet raconte James Bond, Depardieu, Mitterrand, Warhol et tous les monstres sacrés de sa vie. vanityfair.fr. 31 mars 2020..
11. Biographie de Carole Bouquet, Gala.fr 7 février 2017.
12. Bénédicte Burguet, «Le club du 5», Vanity Fair No. 88, avril 2021, p. 116-117.
13. Carole Bouquet : «Je ne fais pas un vin d'actrice», Nice-Matin, 30 mars 2012.
14. «Foire aux vins Carrefour Market 2015 : un vin de Carole Bouquet en "guest star"», sur lsa-conso.fr, 1er août 2015.
15. «Hugh Hudson, un réalisateur dans la ville de Nîmes», sur Le Figaro.fr, 30 juillet 2007.
16. Carole Bouquet, Josiane Balasko et les mal-logés - vidéo Dailymotion (амер.). Dailymotion. 12 листопада 2007. Процитовано 21 травня 2017..
17. «Jacques Attali, Carole Bouquet, Matthieu Ricard LHFORUM 2013 (FR)» youtube.com Процитовано 29 червня 2023
18. Le plus grand défi de l’histoire de l’humanité : l’appel de 200 personnalités pour sauver la planète. Le Monde.fr. 3 septembre 2018..
19. PHOTOS Présidentielle 2022 : Jean-Luc Mélenchon, Emmanuel Macron… Qui sont les stars qui les soutiennent ? voici.fr Процитовано 29 червня 2023
20. Carole Bouquet amoureuse à Cannes. télé star. 22 mai 2014. Процитовано 25 juin 2015.
21. Des écoutes sans queue ni tête liberation.fr Процитовано 30 червня 2023
22. Carole Bouquet victime des écoutes de l'Elysée (фр.). LExpress.fr. 13 березня 2007. Процитовано 6 квітня 2022.
23. Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2011. culture.gouv.fr. 22 février 2011.

Посилання

Попередник:	Дівчина Бонда 1981	Наступник: