Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Стручковий перець | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кайєнський перець | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Стручко́вий пе́рець (Capsicum) — рід рослин з триби капсикумові (Capsiceae) родини пасльонові (Solanaceae). Не плутати з родом перець родини перцеві. Найчастіше в культурі зустрічаються капсикум овочевий [син. перець овочевий, перець болгарський] (Capsicum annuum), капсикум кайєнський [син. перець чилі, перець гострий, перець гіркий] (Capsicum frutescens), (), капсикум китайський [син. хабанеро] (), капсикум пубесенс (Capsicum pubescens) (в порядку убування).
Історія
Батьківщиною стручкового перця є східні передгір'я Анд, які зараз є територією Болівії. І саме звідти ця рослина поширилася на всю територію нинішньої Латинської Америки — насамперед завдяки птахам, які скльовували яскраві стручки і розносили насіння перцю разом із послідом.
Приблизно в 7500 році до нашої ери перець почали вживати в їжу люди. Його стручки знайдені в похованнях на території Перу і Мексики. Після 5200 року до нашої ери перець одомашнили — раніше, аніж кукурудзу. Деякі дослідники відсувають час одомашнення ще на три, чи навіть на п'ять тисячоліть вглиб історії. Поширеною є гіпотеза про одомашнення перцю не в одному, а одразу в кількох місцях. Існує щонайменше два різновиди рослини, один з яких — так званий кущистий перець — можна пов'язати з Перу, а інший — однолітній — з Мексикою. Перуанці мовою кечуа стручки іменували «учу» (яке в аймара перетворилося на «уайку», а на Карибах — на «ачі»). Мексиканці використовували назву «чиль» — в перекладі місцевої мови науа «червоний».
Мая і ацтеки не лише додавали стручковий перець до страв, а й використовували як ліки, відганяли за його допомогою шкідників, а також застосовували як зброю і засіб покарання. Астекські легенди пов'язували цю рослину з богинею домашнього вогнища Чантіко. Згідно з Кодексом Теллеріано-Ременсіс Чантіко в час посту порушила заборону і з'їла рибу з перцем — що тоді був солодким. За це верховний бог Тонакатекутлі нібито перетворив її на лісового собаку , а сам перець зробив пекучим. Димом від спалюваних стручків чилі астеки «викурювали» ворогів з укріплених сховищ.
Першим європейцем, який познайомився з стручковим перцем, був Христофор Колумб. Це сталося 15 січня 1493 року на острові Гаїті. І саме він назвав американську рослину перцем. Такий вибір пояснюють, що на Карибських островах він шукав індійські прянощі, насамперед чорний перець, і коли відчув пекучий смак, вирішив нову для нього рослину теж назвати перцем, але червоним. Судовий лікар експедиції Колумба , який побачив дивовижні стручки першим, розповідав, що ростуть вони на кущах, схожих на трояндові, і за розміром подібні до кориці. Ще один з членів екіпажу із здивуванням зазначив, що тубільці їли стручки так, «як ми їмо яблука».
За поясненнями плоди стручкового перця відрізнялися між собою — ті, які тубільці називали «карибами», були пекучими, то інші, що іменувалися , мали швидше солодкий смак. Гонсало Фернандес де Ов'єдо і Вальдес, який через двадцять років побував на Панамському перешийку, стверджував, що солодкий перець, який вживали тамтешні мешканці, мав зелений колір (на відміну від пекучого червоного). Мешканці долини Ориноко використовували проти іспанських конкістадорів дим стручків чилі, які вони спалювали під час сутичок з нападниками.
На відкриття нової прянощі в Іспанії ніхто особливої уваги не звернув. Кущистий перець, привезений Колумбом, сприйняли насамперед як декоративну або ж в кращому випадку лікарську рослину і лише дохволили вирощувати в палацових і монастирських садах метрополії.
На відміну від іспанців, португальці взялися активно поширювати нову рослину — насамперед її однолітній різновид, який було легше вирощувати. Їхніми зусиллями він опинився спочатку на островах біля берегів Західної Африки та у Гвінеї, а потім у Південній Азії. В 1510 році португальці захопили Гоа, де одразу ж почали вирощувати червоний перець. Вже за кілька років колоніальні чиновники звітували, що американські прянощі дають чудовий врожай, а тубільці приймають їх з відкритими обіймами. Гостра місцева кухня була немов створена для червоного перця, який отримав в індійців поетичну назву , тобто «сонячний фрукт».
Індійці самі поширювали нову культуру і в своїй країні, і серед сусідів — зокрема у Бірмі та в Ірані. Португальці тим часом розбудовували мережу факторій-фортець, що мали контролювати торгівлю на величезному просторі від Адену й Ормузу на заході до Малакки та Молуккських островів на сході. І всюди візитною карткою колонізаторів був червоний перець. Навіть в Сіамі, де португальцям закріпитися не вдалося, чилі міцно «осів» — перетворившись на місцевий, .
За однолітньою рослиною настала черга її кущистого родича — його португальці вивезли з власної американської колонії у Бразилії спочатку до Анголи та Мозамбіку (де він отримав назву «пірі-пірі» від переінакшеного на місцевий лад латинського «піпера»), а потім і до своїх азійських володінь. Згодом з'явився ще й «китайський перець». Саме він дає найгостріші сорти стручків, відомі на сьогоднішній день.
Через тридцять років з часу відкриття в Індії вже вирощували аж три види стручків і навіть постачали їх до Європи. Кущистий перець почали вирощувати зрештою й на Філіппінах — під іменем . На острови його могли завезти вже іспанці — із завойованої ними на той час Мексики.
Швидкість, з якою поширювався перець, науковці пояснюють його невибагливістю, здатністю зростати навіть в несприятливому кліматі (а також в замкненому приміщенні, зокрема на кораблі), коротким терміном розвитку і надзвичайною продуктивністю. Зіграло свою роль і чітке «позиціонування», адже споживачі по всьому світу точно знали, чого чекати від стручків і розуміли, що використовувати їх треба як гостру приправу до страв.
Мешканці європейських метрополій звернули увагу на перець вже в 20-і роки XVI століття. Мешканці Південної Італії познайомилися з пекучими стручками не пізніше 1526 року і охрестили їх «пепероні» — тобто «великими перцями», адже вони й справді були в рази більшими за горошини чорного перця, який італійською іменують «пепе». З Італії червоний перець потрапив до Далмації, Чорногорії та Албанії.
До Німеччини чилі потрапив із заходу, через Антверпен, який в XVI сторіччі був головним центром європейської торгівлі прянощами. Перша німецька згадка про червоний перець датована 1542 роком. Тут його частіше іменували «іспанським перцем». А німецький ботанік Леонарт Фукс в своєму славнозвісному трактаті, який містив перші в Європі докладні описи рослин, привезених з Нового Світу, назвав його «калікутським». Щонайменше з 1585 року з пекучими стручками були знайомі чехи, а в 1597 році про них згадували як про прянощі, давно відомі в Англії.
До Османської імперії чилі потрапив з Індії, під час воєн Сулеймана Пишного з португальцями. А вже османи поширили його в завойованих ними арабських землях, на Кавказі (зокрема в Грузії), і в більшості балканських країн. В багатьох тамтешніх державах стручковий перець досі називають «турецьким».
Угорці познайомилися з чилі в 1604 році — теж за османського посередництва, хоча угорська його назва, «паприка» має хорватські корені (від «папар» — перець), українці — під час козацьких рейдів на турецькі порти в 1606—1616 роках. 1616 роком датована перша згадка про червоний перець в російських рукописах.
На Далекий Схід стручковий перець міг потрапити через Бірму або Середню Азію. Але більшість дослідників схиляється до версії з португальцями, які в 1555 році заснували свою факторію в китайському Макао. Вперше пекучий перець був згаданий в китайському трактаті «Вісім книжок про принципи життя» в 1591 році — проте без роз'яснень його походження. Спочатку в екзотичному кущі бачили лише садову рослини і іменували «варварським перцем», що для китайців було швидше негативною «рекомендацією». В Сичуані і зараз використовують назву «морський перець» — це ще одне підтвердження «португальської» версії його поширення (хоча морським шляхом він міг потрапити до Китаю і з іспанських Філіппін).
В прибережних районах Китаю стручковий перець не набув великої популярності, натомість у розташованій в глибині континенту провінції Хунань з 1684 року цілком органічно увійшов до місцевої кухні. Вочевидь, так само, як і в Індії, на користь прибульця зіграла загальна схильність місцевих мешканців до гострішої кухні. Згодом переселенці з Хунані поширили його і в Сичуані, що також славиться пекучими стравами, — тут червоний перець вперше згаданий в 1749 році.
Схвальні відгуки про лікувальні властивості чилі містяться й в тибетському трактаті , складеному на межі XVII і XVIII сторіч. Мешканці Гуйчжоу в цей час використовували мелений червоний перець як замінник солі, що в цей час була в дефіциті. Саме в такій якості чилі утвердився в XVIII сторіччі і в Кореї, де увійшов до рецепту найпоширенішої місцевої страви — квашеної капусти кімчі.
Тубільці Північної Америки ще до приходу європейців харчувалися диким перцем. Але британські і французькі колоністи цієї звички в них не запозичили. І лише тоді, коли для роботи на місцевих плантаціях почали купувати темношкірих рабів, разом з ними і для їхнього харчування із Західної Африки завозити чилі, до якого поступово призвичаїлись і європейські переселенці.
Стручковий перець зрештою став першою спецією, яка поширилася цілим світом не лише як продукт, а саме як культура — саме тому чилі називають «глобальними прянощами» і навіть «піонером глобалізації». Його мандри стали справжніми «великими географічними відкриттями в кулінарії».
Загальне пом'якшення смаків у XVIII сторіччі сприяло поширенню поруч із пекучими сортами й солодких, які містили мінімальну дозу або взагалі не містили капсаїцину. Саме на такий перець звернув в 1699 році увагу англійський мандрівник і пірат Лайонел Вейфер у Панамі. В 1744 році солодкі стручки вже вирощували на Ямайці, не пізніше 1759 року сорт «бичий ніс» став відомим в Північній Америці, а до кінця сторіччя солодкий перець набув поширення у Південній Європі. До України він потрапив вже в XIX сторіччі через Балкани — можливо звідси й поширена назва «болгарський перець».
За допомогою пекучого стручкового перця в 1830—1831 роках намагалися боротися з епідемією холери — з того часу особливої популярності він набув в Угорщині, де паприка перетворилася на справжній національний символ. Угорські вчені зробили великий внесок у хімічні розвідки, пов'язані з перцем. , скажімо, був серед тих науковців, які започаткували дослідження впливу пекучих речовин на слизову оболонку рота і шлунку. А Альберт Сент-Дьорді навіть отримав Нобелівську премію за виділення з паприки вітаміну С — хоча й, за його власним зізнанням, трохи несподівано для самого себе.
Ботанічний опис
Як правило багаторічники, чагарники і напівчагарники. Листя цільні цілокраї. Квітки в розвилках стебел, одиночні або парні, іноді в пучках, основні кольори білий і фіолетовий, без малюнка або з фіолетовим або кремово-жовтим малюнком. Стебла як гладкі, так і опушені.
Класифікація
Таксономія
Рід Капсикум входить у підродину Solanoideae родини Пасльонові (Solanaceae) порядку Пасльоноцвіті (Solanales).
Примітки
- Capiscum L. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 1 вересня 2009. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 1 лютого 2010.
- . Еспресо. 2019-04-26. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
- Саагун, 2013.
- Теллериано-Ременсис, 2013.
Література
- Бернардіно де Саагун, Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — .
- Пресвитер Хуан; Антонио Перес; фрай Педро де лос Риос (глоссы). Мексиканская рукопись 385 «Кодекс Теллериано-Ременсис» (с дополнениями из Кодекса Риос) / Ред. и пер. С. А. Куприенко, В. Н. Талах. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 317 с. — .
Посилання
- Стручок // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1854. — 1000 екз.
- Стручковий перець: інформація на сайті GRIN(англ.) (Перевірено 21 червня 2009)
- Стручковий перець: інформація на сайті «Енциклопедія життя» (EOL) (англ.) (Перевірено 21 червня 2009)
- Capsicum pepper factsheet [ 29 липня 2020 у Wayback Machine.] as of 2002-06-10
- as of 2003-11-07
- Chile varieties database [ 30 березня 2022 у Wayback Machine.] as of 2006-10-27
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Struchkovij perec Kajyenskij perec Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Roslini Plantae Viddil Streptophyta Nadklas Pokritonasinni Magnoliophyta Klas Dvodolni Dicotyledones Pidklas Lamiyidi Lamiidae Poryadok Paslonocviti Solanales Rodina Paslonovi Solanaceae Pidrodina Solanoideae Rid Capsicum L Posilannya Vikishovishe Category Capsicum Vikividi Capsicum EOL 38876 IPNI 38313 1 ITIS 30491 NCBI 4071 Struchko vij pe rec Capsicum rid roslin z tribi kapsikumovi Capsiceae rodini paslonovi Solanaceae Ne plutati z rodom perec rodini percevi Najchastishe v kulturi zustrichayutsya kapsikum ovochevij sin perec ovochevij perec bolgarskij Capsicum annuum kapsikum kajyenskij sin perec chili perec gostrij perec girkij Capsicum frutescens kapsikum kitajskij sin habanero kapsikum pubesens Capsicum pubescens v poryadku ubuvannya IstoriyaBatkivshinoyu struchkovogo percya ye shidni peredgir ya And yaki zaraz ye teritoriyeyu Boliviyi I same zvidti cya roslina poshirilasya na vsyu teritoriyu ninishnoyi Latinskoyi Ameriki nasampered zavdyaki ptaham yaki sklovuvali yaskravi struchki i roznosili nasinnya percyu razom iz poslidom Priblizno v 7500 roci do nashoyi eri perec pochali vzhivati v yizhu lyudi Jogo struchki znajdeni v pohovannyah na teritoriyi Peru i Meksiki Pislya 5200 roku do nashoyi eri perec odomashnili ranishe anizh kukurudzu Deyaki doslidniki vidsuvayut chas odomashnennya she na tri chi navit na p yat tisyacholit vglib istoriyi Poshirenoyu ye gipoteza pro odomashnennya percyu ne v odnomu a odrazu v kilkoh miscyah Isnuye shonajmenshe dva riznovidi roslini odin z yakih tak zvanij kushistij perec mozhna pov yazati z Peru a inshij odnolitnij z Meksikoyu Peruanci movoyu kechua struchki imenuvali uchu yake v ajmara peretvorilosya na uajku a na Karibah na achi Meksikanci vikoristovuvali nazvu chil v perekladi miscevoyi movi naua chervonij Maya i acteki ne lishe dodavali struchkovij perec do strav a j vikoristovuvali yak liki vidganyali za jogo dopomogoyu shkidnikiv a takozh zastosovuvali yak zbroyu i zasib pokarannya Astekski legendi pov yazuvali cyu roslinu z bogineyu domashnogo vognisha Chantiko Zgidno z Kodeksom Telleriano Remensis Chantiko v chas postu porushila zaboronu i z yila ribu z percem sho todi buv solodkim Za ce verhovnij bog Tonakatekutli nibito peretvoriv yiyi na lisovogo sobaku a sam perec zrobiv pekuchim Dimom vid spalyuvanih struchkiv chili asteki vikuryuvali vorogiv z ukriplenih shovish Pershim yevropejcem yakij poznajomivsya z struchkovim percem buv Hristofor Kolumb Ce stalosya 15 sichnya 1493 roku na ostrovi Gayiti I same vin nazvav amerikansku roslinu percem Takij vibir poyasnyuyut sho na Karibskih ostrovah vin shukav indijski pryanoshi nasampered chornij perec i koli vidchuv pekuchij smak virishiv novu dlya nogo roslinu tezh nazvati percem ale chervonim Sudovij likar ekspediciyi Kolumba yakij pobachiv divovizhni struchki pershim rozpovidav sho rostut voni na kushah shozhih na troyandovi i za rozmirom podibni do korici She odin z chleniv ekipazhu iz zdivuvannyam zaznachiv sho tubilci yili struchki tak yak mi yimo yabluka Za poyasnennyami plodi struchkovogo percya vidriznyalisya mizh soboyu ti yaki tubilci nazivali karibami buli pekuchimi to inshi sho imenuvalisya mali shvidshe solodkij smak Gonsalo Fernandes de Ov yedo i Valdes yakij cherez dvadcyat rokiv pobuvav na Panamskomu pereshijku stverdzhuvav sho solodkij perec yakij vzhivali tamteshni meshkanci mav zelenij kolir na vidminu vid pekuchogo chervonogo Meshkanci dolini Orinoko vikoristovuvali proti ispanskih konkistadoriv dim struchkiv chili yaki voni spalyuvali pid chas sutichok z napadnikami Na vidkrittya novoyi pryanoshi v Ispaniyi nihto osoblivoyi uvagi ne zvernuv Kushistij perec privezenij Kolumbom sprijnyali nasampered yak dekorativnu abo zh v krashomu vipadku likarsku roslinu i lishe dohvolili viroshuvati v palacovih i monastirskih sadah metropoliyi Na vidminu vid ispanciv portugalci vzyalisya aktivno poshiryuvati novu roslinu nasampered yiyi odnolitnij riznovid yakij bulo legshe viroshuvati Yihnimi zusillyami vin opinivsya spochatku na ostrovah bilya beregiv Zahidnoyi Afriki ta u Gvineyi a potim u Pivdennij Aziyi V 1510 roci portugalci zahopili Goa de odrazu zh pochali viroshuvati chervonij perec Vzhe za kilka rokiv kolonialni chinovniki zvituvali sho amerikanski pryanoshi dayut chudovij vrozhaj a tubilci prijmayut yih z vidkritimi obijmami Gostra misceva kuhnya bula nemov stvorena dlya chervonogo percya yakij otrimav v indijciv poetichnu nazvu tobto sonyachnij frukt Indijci sami poshiryuvali novu kulturu i v svoyij krayini i sered susidiv zokrema u Birmi ta v Irani Portugalci tim chasom rozbudovuvali merezhu faktorij fortec sho mali kontrolyuvati torgivlyu na velicheznomu prostori vid Adenu j Ormuzu na zahodi do Malakki ta Molukkskih ostroviv na shodi I vsyudi vizitnoyu kartkoyu kolonizatoriv buv chervonij perec Navit v Siami de portugalcyam zakripitisya ne vdalosya chili micno osiv peretvorivshis na miscevij Za odnolitnoyu roslinoyu nastala cherga yiyi kushistogo rodicha jogo portugalci vivezli z vlasnoyi amerikanskoyi koloniyi u Braziliyi spochatku do Angoli ta Mozambiku de vin otrimav nazvu piri piri vid pereinakshenogo na miscevij lad latinskogo pipera a potim i do svoyih azijskih volodin Zgodom z yavivsya she j kitajskij perec Same vin daye najgostrishi sorti struchkiv vidomi na sogodnishnij den Cherez tridcyat rokiv z chasu vidkrittya v Indiyi vzhe viroshuvali azh tri vidi struchkiv i navit postachali yih do Yevropi Kushistij perec pochali viroshuvati zreshtoyu j na Filippinah pid imenem Na ostrovi jogo mogli zavezti vzhe ispanci iz zavojovanoyi nimi na toj chas Meksiki Shvidkist z yakoyu poshiryuvavsya perec naukovci poyasnyuyut jogo nevibaglivistyu zdatnistyu zrostati navit v nespriyatlivomu klimati a takozh v zamknenomu primishenni zokrema na korabli korotkim terminom rozvitku i nadzvichajnoyu produktivnistyu Zigralo svoyu rol i chitke pozicionuvannya adzhe spozhivachi po vsomu svitu tochno znali chogo chekati vid struchkiv i rozumili sho vikoristovuvati yih treba yak gostru pripravu do strav Meshkanci yevropejskih metropolij zvernuli uvagu na perec vzhe v 20 i roki XVI stolittya Meshkanci Pivdennoyi Italiyi poznajomilisya z pekuchimi struchkami ne piznishe 1526 roku i ohrestili yih peperoni tobto velikimi percyami adzhe voni j spravdi buli v razi bilshimi za goroshini chornogo percya yakij italijskoyu imenuyut pepe Z Italiyi chervonij perec potrapiv do Dalmaciyi Chornogoriyi ta Albaniyi Do Nimechchini chili potrapiv iz zahodu cherez Antverpen yakij v XVI storichchi buv golovnim centrom yevropejskoyi torgivli pryanoshami Persha nimecka zgadka pro chervonij perec datovana 1542 rokom Tut jogo chastishe imenuvali ispanskim percem A nimeckij botanik Leonart Fuks v svoyemu slavnozvisnomu traktati yakij mistiv pershi v Yevropi dokladni opisi roslin privezenih z Novogo Svitu nazvav jogo kalikutskim Shonajmenshe z 1585 roku z pekuchimi struchkami buli znajomi chehi a v 1597 roci pro nih zgaduvali yak pro pryanoshi davno vidomi v Angliyi Do Osmanskoyi imperiyi chili potrapiv z Indiyi pid chas voyen Sulejmana Pishnogo z portugalcyami A vzhe osmani poshirili jogo v zavojovanih nimi arabskih zemlyah na Kavkazi zokrema v Gruziyi i v bilshosti balkanskih krayin V bagatoh tamteshnih derzhavah struchkovij perec dosi nazivayut tureckim Ugorci poznajomilisya z chili v 1604 roci tezh za osmanskogo poserednictva hocha ugorska jogo nazva paprika maye horvatski koreni vid papar perec ukrayinci pid chas kozackih rejdiv na turecki porti v 1606 1616 rokah 1616 rokom datovana persha zgadka pro chervonij perec v rosijskih rukopisah Na Dalekij Shid struchkovij perec mig potrapiti cherez Birmu abo Serednyu Aziyu Ale bilshist doslidnikiv shilyayetsya do versiyi z portugalcyami yaki v 1555 roci zasnuvali svoyu faktoriyu v kitajskomu Makao Vpershe pekuchij perec buv zgadanij v kitajskomu traktati Visim knizhok pro principi zhittya v 1591 roci prote bez roz yasnen jogo pohodzhennya Spochatku v ekzotichnomu kushi bachili lishe sadovu roslini i imenuvali varvarskim percem sho dlya kitajciv bulo shvidshe negativnoyu rekomendaciyeyu V Sichuani i zaraz vikoristovuyut nazvu morskij perec ce she odne pidtverdzhennya portugalskoyi versiyi jogo poshirennya hocha morskim shlyahom vin mig potrapiti do Kitayu i z ispanskih Filippin V priberezhnih rajonah Kitayu struchkovij perec ne nabuv velikoyi populyarnosti natomist u roztashovanij v glibini kontinentu provinciyi Hunan z 1684 roku cilkom organichno uvijshov do miscevoyi kuhni Vochevid tak samo yak i v Indiyi na korist pribulcya zigrala zagalna shilnist miscevih meshkanciv do gostrishoyi kuhni Zgodom pereselenci z Hunani poshirili jogo i v Sichuani sho takozh slavitsya pekuchimi stravami tut chervonij perec vpershe zgadanij v 1749 roci Shvalni vidguki pro likuvalni vlastivosti chili mistyatsya j v tibetskomu traktati skladenomu na mezhi XVII i XVIII storich Meshkanci Gujchzhou v cej chas vikoristovuvali melenij chervonij perec yak zaminnik soli sho v cej chas bula v deficiti Same v takij yakosti chili utverdivsya v XVIII storichchi i v Koreyi de uvijshov do receptu najposhirenishoyi miscevoyi stravi kvashenoyi kapusti kimchi Tubilci Pivnichnoyi Ameriki she do prihodu yevropejciv harchuvalisya dikim percem Ale britanski i francuzki kolonisti ciyeyi zvichki v nih ne zapozichili I lishe todi koli dlya roboti na miscevih plantaciyah pochali kupuvati temnoshkirih rabiv razom z nimi i dlya yihnogo harchuvannya iz Zahidnoyi Afriki zavoziti chili do yakogo postupovo prizvichayilis i yevropejski pereselenci Struchkovij perec zreshtoyu stav pershoyu speciyeyu yaka poshirilasya cilim svitom ne lishe yak produkt a same yak kultura same tomu chili nazivayut globalnimi pryanoshami i navit pionerom globalizaciyi Jogo mandri stali spravzhnimi velikimi geografichnimi vidkrittyami v kulinariyi Zagalne pom yakshennya smakiv u XVIII storichchi spriyalo poshirennyu poruch iz pekuchimi sortami j solodkih yaki mistili minimalnu dozu abo vzagali ne mistili kapsayicinu Same na takij perec zvernuv v 1699 roci uvagu anglijskij mandrivnik i pirat Lajonel Vejfer u Panami V 1744 roci solodki struchki vzhe viroshuvali na Yamajci ne piznishe 1759 roku sort bichij nis stav vidomim v Pivnichnij Americi a do kincya storichchya solodkij perec nabuv poshirennya u Pivdennij Yevropi Do Ukrayini vin potrapiv vzhe v XIX storichchi cherez Balkani mozhlivo zvidsi j poshirena nazva bolgarskij perec Za dopomogoyu pekuchogo struchkovogo percya v 1830 1831 rokah namagalisya borotisya z epidemiyeyu holeri z togo chasu osoblivoyi populyarnosti vin nabuv v Ugorshini de paprika peretvorilasya na spravzhnij nacionalnij simvol Ugorski vcheni zrobili velikij vnesok u himichni rozvidki pov yazani z percem skazhimo buv sered tih naukovciv yaki zapochatkuvali doslidzhennya vplivu pekuchih rechovin na slizovu obolonku rota i shlunku A Albert Sent Dordi navit otrimav Nobelivsku premiyu za vidilennya z papriki vitaminu S hocha j za jogo vlasnim ziznannyam trohi nespodivano dlya samogo sebe Botanichnij opisYak pravilo bagatorichniki chagarniki i napivchagarniki Listya cilni cilokrayi Kvitki v rozvilkah stebel odinochni abo parni inodi v puchkah osnovni kolori bilij i fioletovij bez malyunka abo z fioletovim abo kremovo zhovtim malyunkom Stebla yak gladki tak i opusheni KlasifikaciyaTaksonomiya Rid Kapsikum vhodit u pidrodinu Solanoideae rodini Paslonovi Solanaceae poryadku Paslonocviti Solanales PrimitkiCapiscum L Germplasm Resources Information Network United States Department of Agriculture 1 veresnya 2009 Arhiv originalu za 24 serpnya 2013 Procitovano 1 lyutogo 2010 Espreso 2019 04 26 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2020 Procitovano 26 kvitnya 2020 Saagun 2013 Telleriano Remensis 2013 LiteraturaBernardino de Saagun Obshaya istoriya o delah Novoj Ispanii Knigi X XI Poznaniya astekov v medicine i botanike Red i per S A Kuprienko K Vidavec Kupriyenko S A 2013 218 s ISBN 978 617 7085 07 1 Presviter Huan Antonio Peres fraj Pedro de los Rios glossy Meksikanskaya rukopis 385 Kodeks Telleriano Remensis s dopolneniyami iz Kodeksa Rios Red i per S A Kuprienko V N Talah K Vidavec Kupriyenko S A 2013 317 s ISBN 978 617 7085 06 4 PosilannyaStruchok Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1854 1000 ekz Struchkovij perec informaciya na sajti GRIN angl Perevireno 21 chervnya 2009 Struchkovij perec informaciya na sajti Enciklopediya zhittya EOL angl Perevireno 21 chervnya 2009 Capsicum pepper factsheet 29 lipnya 2020 u Wayback Machine as of 2002 06 10 as of 2003 11 07 Chile varieties database 30 bereznya 2022 u Wayback Machine as of 2006 10 27