Польські лінгвісти традиційно визначають сім діалектів польської мови кожен з яких пов язано з певним географічним регіо

Польські лінгвісти традиційно визначають сім діалектів польської мови, кожен з яких пов'язано з певним географічним регіоном. Діалекти часто своєю чергою поділяють на говори.

Племена раннього середньовіччя, від яких походять сучасні польські діалекти

Польська мова стала набагато більш однорідна в другій половині 20 століття, що частково пов'язано з масовою міграцією кілька мільйонів польських громадян зі східної до західної частини країни після приєднання Сходу до Радянського Союзу після Другої світової війни. Зазвичай поляки як і раніше, говорять по-різному в різних регіонах країни, хоча розходження між цими діалектами є незначними. Не існує труднощів у взаєморозумінні. Розходження незначні в порівнянні з різними діалектами німецької мови.

Регіональні відмінності відповідають головним чином племінному поділу близько тисячолітньої давності. Найбільші діалекти за кількістю мовців: великопольський (розмовляють на заході), малопольський (розмовляють на півдні та південному сході), мазовецький (мазурський) розмовляють по всій центральній і східній частині країни, і сілезька мова на південному заході. Мазовецький діалект має спільні риси з кашубською мовою.

Традиційний поділ

Мапа, показує поділ польських діалектів на чотири діалекти: Малопольський, Великопольський, Мазовецький і нові змішані діалектні групи. Сілезький і кашубський показані як мови

^[pl], який походить від західнослов'янської мови Полян
- говір (пол. gwara krajniacka)
- Тухольський говір (пол. gwara tucholska)
- говір (пол. gwara kociewska)
- Хелмно - Добжинський говір (пол. gwara chełmińsko-dobrzyńska)
- Куявський говір (пол. gwara kujawska)
- Хойнський (Південь Великопольщі) говір (пол. gwara chazacka
^[pl], походить від мови Мазурів
- Підлясько - Сувальський говір (пол. gwara podlasko-Suwalska)
- Вармійський говір (пол. gwara warmińska)
- (пол. gwara kurpiowska)
- (пол. gwara mazurska)
- Мальборк - Любавський говір (пол. gwara malborsko-lubawska)
- Острудський говір (пол. gwara ostródzka)
^[pl] походить від мови Віслян, найчисленніший за кількістю мовців діалект сучасної Польщі. Містить субдіалекти:
- Ловицький говір (пол. gwara Łowicka)
- Серадз - Ленчицький говір (пол. gwara sieradzko-łęczycka)
- Говір Свентокшиських гор (пол. gwary świętokrzyskie), часто пов'язують з давнім племенем ляхів
- Грембувський говір (пол. gwara lasowska)
- Оравський говір (пол. gwara orawska)
- Спишський говір (пол. gwara spiska)
- (пол. gwara podhalańska)
^[pl] наразі користуються головним чином та в .
- Білостоцький говір (пол. gwara Białostocka)
- (пол. gwara wileńska)
- (пол. gwara suwalska)
^[pl] часто розглядаються як нащадок піджину польської мови і Староукраїнської мови, що була у вжитку в Червоній Русі у середньовіччі. Сьогодні він частково поширений у північних та західних (колишніх німецьких) регіонах серед старшого покоління поляків (тих, що переселилися на ці землі з територій, анексованих Радянським Союзом).
- Львівський говір(пол. gwara Lwowska) наразі мертвий.
Сілезька (пол. gwary śląskie), походить від мови слов'янського племені Слензани, у наш час використовують в регіонах Верхньої Сілезії.
- Діалект Тешинської Сілезії (пол. gwara cieszyńska)
- Ляська мова (пол. gwary laskie), діалект ляської мови, пов'язана з чеською мовою.

Один діалект вважають окремою мовою:

Кашубська (пол. Język Kaszubski, Dialekt Kaszubski), використовується нащадками давніх племен .
- Словінський діалект (пол. gwara słowińska), вимер на початку XX століття, останні мовці мешкали в селі Клюкі на Лебському озері.

Примітки

(пол.)Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN .
(пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.
(пол.) Stanisław Urbańczyk, ред. (1992). . Encyklopedia języka polskiego (вид. II). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. с. 60. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 11 листопада 2009.
(пол.) Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN .
(пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN .
(пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN .

[Kurzowa-zprzeszłości-1] (пол.)Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN .

[Wieczorkiewicz-2] (пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.

[Urbańczyk-3] (пол.) Stanisław Urbańczyk, ред. (1992). . Encyklopedia języka polskiego (вид. II). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. с. 60. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 11 листопада 2009.

[Kurzowa-kresy-4] (пол.) Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN .

[Kurzowa-Wilno-5] (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN .

[Kurzowa-Lwów-6] (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN .