Дило гія це поєднання двох літературних або драматичних творів пов язаних між собою спільністю сюжету дійових осіб тощо

Дило́гія — це поєднання двох літературних або драматичних творів, пов'язаних між собою спільністю сюжету, дійових осіб тощо. Зустрічається відносно рідко.

Походить поняття дилогії від назви драми на два акти у давньогрецькому театрі. В іншому значенні «дилогія» може вживатись як синонім двозначності.

В літературі

Одна з найбільш ранніх дилогій — кіклічні поеми, приписувані Гомеру: «Іліада» та «Одіссея». Остання, написана пізніше, доєднується сюжетно, хоча й не являє собою безпосереднє продовження «Іліади».

Прикладами дилогії в сучасній літературі можуть бути зокрема:

романи Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» та «Золоте теля»;
дилогия про Ходжу Насреддіна Порушник спокою («Возмутитель спокойствия», 1940) та Зачарований принц («Очарованный принц», 1954) — основний твір ;
дилогія «Тесей», яку складають романи «Цар має померти» (The King Must Die, 1958) та (The Bull from the Sea, 1962) британської письменниці Мері Рено;
Дилогія Льюїса Керрола про пригоди дівчинки Аліси: «Пригоди Аліси у Дивокраї» і Аліса в Задзеркаллі.

В драматургії

Як приклади дилогії в драматургії можна навести п'єсу Ібсена «Кесар і Галілеянин», що складається з двох композиційно окремих, але пов'язаних задумом, сюжетом, героями — драм: «Відступництво цезаря» і «Кесар Юліан».

До дилогії може бути також віднесено Шиллера, що складається по суті з двох п'єс: «Пікколоміні» і «Смерть Валленштейна», яким у вигляді прологу передує «Табір Валленштайна».

Відома оперна дилогія французького композитора Гектора Берліоза «Троянці» («Взяття Трої», «Троянці в Карфагені», 1859).

Кіно

Дилогія «Убити Білла» режисера Квентіна Тарантіно.

Відеоігри

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 17 вересня 2010.
И. М. Тронский. История античной литературы: [ 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] «Одіссея» певною мірою є продовженням «Іліади»
Греция XI—IX вв. до н.э.: [ 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Однак «Іліада» не містить викладу подій від початку Троянської війни і не доводить своєї розповіді до взяття Трої. «Одіссея», зі свого боку, не є безпосереднім продовженням «Іліади»
Ильф и Петров//Энциклопедия «Москва»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Соловьёв Леонид Васильевич//Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Берлиоз//Краткий музыкальный словарь^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

Литературная энциклопедия 1929—1939^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Дилогія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 280.


Дилогія - Трилогія - Тетралогія - Пенталогія - Гексалогія - Гепталогія
Див. також: Антологія - ^[en]

[1] . Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 17 вересня 2010.

[2] И. М. Тронский. История античной литературы: [ 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] «Одіссея» певною мірою є продовженням «Іліади»

[3] Греция XI—IX вв. до н.э.: [ 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Однак «Іліада» не містить викладу подій від початку Троянської війни і не доводить своєї розповіді до взяття Трої. «Одіссея», зі свого боку, не є безпосереднім продовженням «Іліади»

[4] Ильф и Петров//Энциклопедия «Москва»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] Соловьёв Леонид Васильевич//Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[6] Берлиоз//Краткий музыкальный словарь^{[недоступне посилання з липня 2019]}