Дмитро́ Дми́трович Шостако́вич 12 (25) вересня 1906, Санкт-Петербург, Російська імперія — 9 серпня 1975, Москва, СРСР) — радянський російський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття. Народний артист СРСР (1954).
Біографія
Походження
Дмитро Шостакович за власним визнанням мав польські етнічні коріння Прадід Шостаковича за батьківською лінією — (1808–1871) — народився у містечку ( Віленської губернії). Петро Михайлович, спочатку вільний слухач Віленської медико-хірургічної академії (з 1834 року), закінчив її в 1837 році зі званням ветеринарного лікаря, колезький асесор, жив у Єкатеринбурзі, з 1858 року — в Казані. У сорокові роки XIX століття Петро Михайлович із дружиною Марією-Юзефою Ясинською опинився в Єкатеринбурзі. Тут 27 січня 1845 року в них народився син, названий Болеславом-Артуром. Болеслав-Артур (1845—1919) учасник польського народовольчого руху, в 1866 році був засуджений і висланий з Москви до Томська, згодом у Нарим. Там же народився Дмитро Болеславович Шостакович (1875—1922), батько композитора. У середині 1890-х він переїхав до Петербурга, де вивчав гістологію в Петербурзькому університеті, після закінчення якого був прийнятий на роботу в Головну палату мір і ваг. Дід Шостаковича по лінії матері, Василь Кокоулін (1850—1911), був одним із начальників на золотих копальнях у Бодайбо. Його дочка, Софія Василівна (1878—1955), була піаністкою і вчилася спочатку в Іркутську, а потім — в Петербурзькій консерваторії в Олександри Розанової. У Петербурзі вона познайомилася з Дмитром Шостаковичем, а в 1903 році відбулося весілля.
Ранні роки
Дмитро Шостакович народився 12 (25) вересня 1906 року в Санкт-Петербурзі. У сім'ї він був середнім з трьох дітей. Його старша сестра, Марія (1903—1973), стала згодом піаністкою, молодша, Зоя (1908—1990), — ветеринаром. У 1915 році Шостакович вступив до Комерційної гімназії Марії Шидловської. До цього ж часу відносяться його перші серйозні музичні враження: після відвідання вистави-опери М. А. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана» юний Шостакович заявив про своє бажання серйозно зайнятися музикою. Перші уроки гри на фортепіано почала давати йому мати, і після декількох місяців занять Шостакович зміг розпочати навчання в приватній музичній школі відомого в той час фортепіанного педагога І. А. Гляссера.
Сім'я дотримувалася ліберальних політичних поглядів. Серед перших творів Шостаковича — траурний марш пам'яті керівників партії кадетів, А. І. Шингарьова і Ф. Ф. Кокошкіна, вбитих у січні 1918 року матросами і солдатами.
Навчаючись у Гляссера, Шостакович досяг деяких успіхів у фортепіанному виконавстві, однак той не поділяв інтерес свого учня до композиції, і в 1918 році Шостакович залишив його школу. Влітку наступного року юного музиканта слухав О. К. Глазунов, який схвально відгукнувся про його композиторський талант. Восени того ж року Шостакович вступив до Петроградської консерваторії, де вивчав гармонію і оркестровку під керівництвом М. О. Штейнберга, контрапункт і фугу — у Н. А. Соколова, паралельно займаючись також диригуванням. Наприкінці 1919 року Шостакович написав свій перший великий оркестровий твір — Скерцо fis-moll. На наступний рік Шостакович вступив у клас фортепіано Л. В. Ніколаєва, де серед його однокурсників були М. В. Юдіна та В. В. Софроницький. У цей період формується «Гурток Анни Фогт», що орієнтується на новітні тенденції західної музики того часу. Активним учасником цього гуртка стає і Шостакович, він знайомиться з композиторами Б. В. Асаф'євим і В. В. Щербачовим, диригентом М. Малько. Шостакович пише «Чотири байки Крилова» для мецо-сопрано та фортепіано і «Три фантастичних танці» для фортепіано.
1920-ті
У 1923 році Шостакович закінчив консерваторію по класу фортепіано (у Л. В. Ніколаєва), а в 1925 році — по класу композиції (у М. О. Штейнберга). Його дипломною роботою була «Перша симфонія». Як і його попередники, такі як Рубінштейн, Рахманінов і Прокоф'єв, Шостакович збирався продовжити кар'єру і як піаніст, і як композитор. Однак за свідченням Костянтина Ігумнова, його грі не вистачало «почуття і сили». У 1927 році на Першому Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві він отримав почесний диплом. На щастя, незвичайний талант музиканта (Шостакович виконав у Варшаві також власну сонату) зауважив один з членів журі конкурсу, австро-американський диригент і композитор Бруно Вальтер, який запропонував Шостаковичу пограти йому на роялі ще що-небудь. Почувши «Першу симфонію», Вальтер негайно попросив Шостаковича надіслати партитуру йому в Берлін, і потім виконав Симфонію в поточному сезоні, тим самим зробивши російського композитора знаменитим.
1932 року Д. Шостакович одружився з Ніною Варзар, з якою виховував двох дітей — Галину і Максима, згодом відомого диригента.
Перша заборона
Опера «Леді Макбет Мценського повіту» за повістю М. С. Лєскова (написана в 1930—1932, поставлена в Ленінграді в 1934 році), спочатку прийнята з захопленням, і вже проіснувавши на сцені півтора сезони, зазнала розгрому в радянській пресі (стаття «Сумбур замість музики» у газеті «Правда» від 28 січня 1936 року). У цьому ж 1936 році повинна була відбутися прем'єра 4-ї Симфонії — твору значно більш монументального розмаху, ніж всі попередні симфонії Шостаковича, що поєднала у собі трагічний пафос з гротеском, ліричними та інтимними епізодами, і, можливо, мала би почати новий, зрілий період у творчості композитора. Шостакович призупинив репетиції Симфонії перед грудневою прем'єрою. 4-а Симфонія була вперше виконана лише 1961 року.
У травні 1937 року Шостакович випустив у світ 5-у Симфонію — твір, чий наскрізь драматичний характер, на відміну від попередніх трьох «авангардистських» симфоній, зовні «захований» в загальноприйняту симфонічну форму (4 частини: з сонатною формою першій частині, скерцо, адажіо та фіналом з зовні тріумфальним кінцем) та інші «класичні» елементи. Вихід 5-ї Симфонії Сталін на сторінках «Правди» коментував фразою: «Ділова творча відповідь радянського художника на справедливу критику». Після прем'єри твору вийшла хвалебна стаття в «Правді», і за симфонією офіційно закріпилася слава «зразка твору соціалістичного реалізму в симфонічній музиці».
З 1937 року Шостакович вів клас композиції в Санкт-Петербурзькій державній консерваторії імені Н. А. Римського-Корсакова. 1939 року він стає професором.
Воєнні роки
Залишаючись в перші роки війни в блокадному Ленінграді, Шостакович починає працювати над 7-ю симфонією. Вона була завершена в Куйбишеві, куди композитора разом з сім'єю було евакуйовано в лютому 1942 року. Симфонія вперше була виконана 29 березня 1942 року в Колонному залі московського Будинку Союзів, а 9 серпня 1942 року — у блокадному Ленінграді. За цей твір композитор отримав Сталінську премію.
У 1943 році композитор переїздить до Москви, де до 1948 року викладає у Московській консерваторії. У нього навчалися Р. З. Бунін, А. Д. Гаджієв, Р. Р. Галинін, О. О. Євлахов, К. А. Караєв, Г. В. Свиридов, , К. С. Хачатурян, Б. О. Чайковський, Г. І. Уствольська.
Друга заборона
В 1948 році Шостакович, поряд з багатьма іншими композиторами (зокрема С. Прокоф'євим та А. Хачатуряном) потрапив під кампанію боротьби з формалізмом, очолювану тодішнім головою Верховної Ради РРФСР Андрієм Ждановим. Після оприлюднення Постанови ЦК ВКПб про оперу «Великая Дружба» Мураделі, Шостакович був звинувачений в «формалізмі», «буржуазному декадентстві» та «плазуванні перед Заходом», визнаний профнепридатним, позбавлений звання професора Московської та Ленінградської консерваторій та вигнаний з них. Більшість творів Шостаковича були заборонені, а його родина позбавлена привілеїв. За спогадами Ю. Любимова, композитор «ніч чекав на арешт на сходовому майданчику у ліфті».
У наступні кілька років Шостакович заради заробітку складав музику до кінофільмів, складав музику на реабілітації і писав серйозні роботи «в стіл». До числа останніх відносяться та вокальний цикл , що було пов'язано з активізованою повоєнною антисемітською кампанією та масовими арештами, під хвилю яких зокрема потрапили І. Добрушин та Юдицький, укладачі книги, з якої Шостакович взяв його тексти.
Переслідування автора були дещо послаблені в 1949 році, коли Сталін вирішив делегувати представників на культурний та науковий конгрес на захист миру в Нью-Йорку, і серед них — Шостаковича, який мав зачитати заготовлену промову. За спогадами , Шостакович читав «нервовим і тремтячим голосом». Повною мірою усвідомлюючи, що Шостакович не міг вільно висловлювати свою думку, Набоков публічно попросив композитора висловитися щодо заборони музики Стравінського в Радянському Союзі. Шостакович, який був великим шанувальником Стравінського і надихався його музикою, не мав іншого виходу, окрім як дати стверджувальну відповідь. Набоков, не вагаючись, опублікував це, інтерпретуючи як демонстрацію того факту, що Шостакович «не вільна людина, але слухняне знаряддя своєї влади». Шостакович ніколи не пробачив Набокова за це публічне приниження. У тому ж році Шостакович був змушений написати кантату «», що прославляла Сталіна як «Великого садівника». У 1951 композитор був обраний депутатом Верховної Ради РРФСР.
Реабілітація
Смерть Сталіна у 1953 році відкрила композиторові шлях до реабілітації. В цей час була написана одна з найвідоміших його робіт — Десята симфонія, а в 1954 — , що була використана як музична тема для Літніх Олімпійських ігор 1980 р. У 1957 році Шостакович стає секретарем Спілки композиторів СРСР, Спілки композиторів РРФСР. В 1960 році Дмитро Шостакович вступає до лав КПРС, що відкрило композиторові шлях до подальшого кар'єрного росту — з 1960 року композитора було призначено першим секретарем Спілки композиторів СРСР. Існує думка, що кар'єрний ріст Шостаковича став можливим завдяки бажанню Хрущова заручитися підтримкою інтелігенції. В перший же рік перебування на посаді Шостакович створив симфонію присвячену пам'яті В. І. Леніна, що нерідко розглядають як вимушений крок.
У 1954 році Шостакович пережив смерть своєї дружини Ніни Варзар. Існують відомості, що Д. Шостакович мав намір одружитися зі своєю колишньою ученицею, композиторкою Галиною Уствольською, однак отримав відмову. Другий шлюб Шостаковича з комсомльською активісткою Маргаритою Каїновою виявився невдалим і розпався 1957 року. 1962 року композитор одружився втретє, його дружиною стала 27-річна Ірина Супінська. На думку Г. Вишневської, саме з нею композитор знайшов домашній притулок і вона продовжила його життя на кілька років.
Останні роки
Останні роки життя Шостакович страждав від хронічних хвороб. Починаючи з 1958 року він страждав на захворювання правої руки, що зрештою змусило його відмовитися від гри на фортепіано, а в 1965 році було діагностовано поліомієліт. Він також страждав від серцевих нападів, через що пережив кілька падінь, внаслідок яких зламав обидві ноги. Передчуття смерті обумовило і трагічний зміст останніх двох симфоній — 14-ї та 15-ї. Шостакович помер в Москві 9 серпня 1975 року.
Похований на Новодівочому цвинтарі.
Основні твори
- Опери: «Ніс», «Катерина Ізмайлова», «Гравці» (не закінчена)
- 15 симфоній
- 15 струнних квартетів
- Квінтет для фортепіано і струнних
- Ораторія «Пісня про ліси»
- Кантата «Страта Степана Разіна»
- Концерти і сонати для різних інструментів
- Романси і пісні для голосу
- Балети «Баришня і хуліган», «Золотий вік»
Стиль
У ранні роки композитор зазнав впливу музики Г. Малера, А. Берга, І. Ф. Стравінського, С. С. Прокоф'єва, П. Гіндеміта, М. П. Мусоргського. Серед російських композиторів особливо захоплювався творчістю М. П. Мусоргського, для його опер «Борис Годунов» і «Хованщина» зробив нові оркестровки. Вплив М. П. Мусоргського особливо помітно в окремих сценах опери «Катерина Ізмайлова», в , та в сатиричних творах.
В багатьох творах Д.Шостакович використовує особливі лади, названі російськими музикознавцями (А. Н. Должанський, Ю. М. Холопов) як «лади Шостаковича». Ці лади спираються на 4-ступеневі звукоряди в межах зменшеної кварти, яка символічно міститься і в монограмі Шостаковича DSCH (es1-h в d1-es1-c1-h)
Монограма «Дмитро Шостакович», зашифрована за допомогою нот: D-Es-C-H (Ре—Мі-бемоль—До—Сі), D — «Дмитрий», SCH — «Шостакович» (в німецькій орфографії) |
В пізніх творах композитор зрідка використовував додекафонію (напр., I частина симфонії №15).
Звання і премії
- Герой Соціалістичної Праці (1966)
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1942)
- Народний артист РРФСР (1948)
- Народний артист СРСР (1954)
- Сталінська премія першого ступеня (1941) — за фортепіанний квінтет
- Сталінська премія першого ступеня (1942) — за 7-ю («Ленінградську») симфонію
- Сталінська премія другого ступеня (1946) — за тріо
- Сталінська премія першого ступеня (1950) — за ораторію «Пісня про ліси» та музику до фільму «Падіння Берліна» (1949)
- Сталінська премія другого ступеня (1952) — за десять поем для хору без супроводу на вірші революційних поетів (1951)
- Ленінська премія (1958) — за 11-ту симфонію «1905 рік»
- Державна премія СРСР (1968) — за поему «Страта Степана Разіна» для баса, хору та оркестру
- (1974) — за 14-й струнний квартет та хоровий цикл «Вірність»
- Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1976 — посмертно) — за оперу «Катерина Ізмайлова», поставлену на сцені КУГАТОБ імені Т. Г. Шевченка
- Міжнародна премія Миру (1954)
- Премія ім. Я. Сібеліуса (1958)
- Премія Леоні Соннінг (1973)
- Три ордена Леніна (1946, 1956, 1966)
- Орден Жовтневої революції (1971)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1940)
- Орден Дружби народів (1972)
- Командор ордена Мистецтв та літератури (Франція, 1958)
- Срібний командорський хрест (1967)
- Почесний диплом на I-му Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві (1927).
- Приз I-го Всесоюзного кінофестивалю за найкращу музику до фільму «Гамлет» (Ленінград, 1964).
Дослідження творчості
З початку 1970-х років ретельно вивчала творчість Д.Шостаковича українська дослідниця Софія Мошевич, особливо аналізуючи його записи виступів як піаніста. В результаті дослідження були написані дві документальні книги: «Піаніст Дмитро Шостакович» та «Музика для фортепіано, інтерпретація і виконання Шостаковичем». Вона також підготувала розділ про фортепіанну музику для «Шостаковича з компаньйоном», під редакцією Михайла Мішра..
Мультимедіа
Див. також
- 2669 Шостакович — астероїд, названий на честь композитора.
- 24 прелюдії (Шостакович)
Примітки
- Шостакович — «Свидетельство» - YouTube, бесіди з Соломоном Волковим
- Bieliński J. Stan nauk lekarskich za czasów Akademii Medyko-chirurgicznej wileńskiej, bibliograficznie przedstawiony. Warszawa, 1889. S. 751.
- Hakobian, Levon (2016). The rise of Shostakovich. Music of the Soviet Era: 1917-1991 (вид. 2). Routledge. doi:10.4324/9781315596822-2/rise-shostakovich-levon-hakobian. ISBN .
- Герой Соц.Труда Шостакович Дмитрий Дмитриевич:: Герои страны. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
- Шостакович Дмитрий Дмитриевич. Музыкальная энциклопедия, 1973-1982. Музыкальная энциклопедия. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
- История русской культуры ХХ века: От Льва Толстого до Александра Солженицына. — М.: Эксмо, 2008. — С. 162.
- МГК им. Чайковского — персоналии — Шостакович Дмитрий Дмитриевич. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.
- Wilson,Shostakovich: A Life Remembered (1994), p. 183.
- Wilson (2006): p.269.
- Nabokov, Nicolas. Old Friends and New Music. London: Hamish Hamilton, 1951: p. 204
- Nabokov: p. 205
- Wilson (2006): p. 274
- . с. 283. Архів оригіналу (PDF) за 8 червня 2012. Процитовано 16 жовтня 2007. 40-megabyte document
- Wilson, Shostakovich: A Life Remembered, 373—380
- Ian MacDonald, The New Shostakovich (London: Plimlico, 2006), 247
- Fay (2000): p. 194
- Galina Vishnevskaya, Galina, A Russian Story p. 274.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 11 травня 2013.
- Moshevich, Sofia (2004). Dmitri Shostakovich, Pianist. McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN .
- Pauline Fairclough (2009), Review: A Shostakovich Companion by Michael Mishra, , 68: 329, JSTOR 20621004
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Dmitri Shostakovich |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шостакович Дмитро Дмитрович |
- Шостакович та ХХІ століття
- SHOSTAKOVI.CH — The Page of Shostakovich (яп.)
- Дмитро Шостакович. Про поему «Пам'яті Сергія Єсеніна» Георгія Свиридова (укр.)
- Шульженко Клавдія Іванівна
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dmitro Dmi trovich Shostako vich 12 25 veresnya 1906 19060925 Sankt Peterburg Rosijska imperiya 9 serpnya 1975 Moskva SRSR radyanskij rosijskij kompozitor pianist pedagog i gromadskij diyach odin z najznachnishih kompozitoriv XX stolittya Narodnij artist SRSR 1954 Dmitro Dmi trovich Shostako vichros Dmi trij Dmi trievich Shostako vichZobrazhennyaDmitro ShostakovichOsnovna informaciyaData narodzhennya12 25 veresnya 1906 1906 09 25 Misce narodzhennyaSankt Peterburg Rosijska imperiyaData smerti9 serpnya 1975 1975 08 09 68 rokiv Misce smertiMoskva SRSRPrichina smertiserceva nedostatnistPohovannyaNovodivichij cvintarRoki aktivnosti1906 1975GromadyanstvoRosijska imperiya SRSRVirospovidannyarimo katolik d Profesiyakompozitor pianist dirigent pedagogOsvitaSankt Peterburzka derzhavna konservatoriya imeni Mikoli Rimskogo Korsakova 1925 VchiteliNikolayev Leonid Volodimirovich d d d Sokolov Mikola Oleksandrovich d Ossovskij Oleksandr V yacheslavovich i Yudina Mariya VeniaminivnaVidomi uchnid Sviridov Georgij Vasilovich Ustvolska Galina Ivanivna d i Rostropovich Mstislav LeopoldovichInstrumentifortepianoZhanrklasichna muzikaZakladd Teatr Robitnichoyi Molodi Sankt Peterburzka derzhavna konservatoriya imeni Mikoli Rimskogo Korsakova i Moskovska derzhavna konservatoriya imeni Petra ChajkovskogoNagorodipremiya Leoni Sonning 1973 d 1966 mizhnarodna premiya Miru 1954 d 1958 BatkodDitiShostakovich Maksim Dmitrovich i dAvtografshostakovich ruCitati u Vikicitatah Fajli u VikishovishiBiografiyaPohodzhennya Dmitro Shostakovich za vlasnim viznannyam mav polski etnichni korinnya Pradid Shostakovicha za batkivskoyu liniyeyu 1808 1871 narodivsya u mistechku Vilenskoyi guberniyi Petro Mihajlovich spochatku vilnij sluhach Vilenskoyi mediko hirurgichnoyi akademiyi z 1834 roku zakinchiv yiyi v 1837 roci zi zvannyam veterinarnogo likarya kolezkij asesor zhiv u Yekaterinburzi z 1858 roku v Kazani U sorokovi roki XIX stolittya Petro Mihajlovich iz druzhinoyu Mariyeyu Yuzefoyu Yasinskoyu opinivsya v Yekaterinburzi Tut 27 sichnya 1845 roku v nih narodivsya sin nazvanij Boleslavom Arturom Boleslav Artur 1845 1919 uchasnik polskogo narodovolchogo ruhu v 1866 roci buv zasudzhenij i vislanij z Moskvi do Tomska zgodom u Narim Tam zhe narodivsya Dmitro Boleslavovich Shostakovich 1875 1922 batko kompozitora U seredini 1890 h vin pereyihav do Peterburga de vivchav gistologiyu v Peterburzkomu universiteti pislya zakinchennya yakogo buv prijnyatij na robotu v Golovnu palatu mir i vag Did Shostakovicha po liniyi materi Vasil Kokoulin 1850 1911 buv odnim iz nachalnikiv na zolotih kopalnyah u Bodajbo Jogo dochka Sofiya Vasilivna 1878 1955 bula pianistkoyu i vchilasya spochatku v Irkutsku a potim v Peterburzkij konservatoriyi v Oleksandri Rozanovoyi U Peterburzi vona poznajomilasya z Dmitrom Shostakovichem a v 1903 roci vidbulosya vesillya Ranni roki Dmitro Shostakovich narodivsya 12 25 veresnya 1906 roku v Sankt Peterburzi U sim yi vin buv serednim z troh ditej Jogo starsha sestra Mariya 1903 1973 stala zgodom pianistkoyu molodsha Zoya 1908 1990 veterinarom U 1915 roci Shostakovich vstupiv do Komercijnoyi gimnaziyi Mariyi Shidlovskoyi Do cogo zh chasu vidnosyatsya jogo pershi serjozni muzichni vrazhennya pislya vidvidannya vistavi operi M A Rimskogo Korsakova Kazka pro carya Saltana yunij Shostakovich zayaviv pro svoye bazhannya serjozno zajnyatisya muzikoyu Pershi uroki gri na fortepiano pochala davati jomu mati i pislya dekilkoh misyaciv zanyat Shostakovich zmig rozpochati navchannya v privatnij muzichnij shkoli vidomogo v toj chas fortepiannogo pedagoga I A Glyassera Sim ya dotrimuvalasya liberalnih politichnih poglyadiv Sered pershih tvoriv Shostakovicha traurnij marsh pam yati kerivnikiv partiyi kadetiv A I Shingarova i F F Kokoshkina vbitih u sichni 1918 roku matrosami i soldatami Navchayuchis u Glyassera Shostakovich dosyag deyakih uspihiv u fortepiannomu vikonavstvi odnak toj ne podilyav interes svogo uchnya do kompoziciyi i v 1918 roci Shostakovich zalishiv jogo shkolu Vlitku nastupnogo roku yunogo muzikanta sluhav O K Glazunov yakij shvalno vidguknuvsya pro jogo kompozitorskij talant Voseni togo zh roku Shostakovich vstupiv do Petrogradskoyi konservatoriyi de vivchav garmoniyu i orkestrovku pid kerivnictvom M O Shtejnberga kontrapunkt i fugu u N A Sokolova paralelno zajmayuchis takozh diriguvannyam Naprikinci 1919 roku Shostakovich napisav svij pershij velikij orkestrovij tvir Skerco fis moll Na nastupnij rik Shostakovich vstupiv u klas fortepiano L V Nikolayeva de sered jogo odnokursnikiv buli M V Yudina ta V V Sofronickij U cej period formuyetsya Gurtok Anni Fogt sho oriyentuyetsya na novitni tendenciyi zahidnoyi muziki togo chasu Aktivnim uchasnikom cogo gurtka staye i Shostakovich vin znajomitsya z kompozitorami B V Asaf yevim i V V Sherbachovim dirigentom M Malko Shostakovich pishe Chotiri bajki Krilova dlya meco soprano ta fortepiano i Tri fantastichnih tanci dlya fortepiano 1920 ti D Shostakovich 1925 rik U 1923 roci Shostakovich zakinchiv konservatoriyu po klasu fortepiano u L V Nikolayeva a v 1925 roci po klasu kompoziciyi u M O Shtejnberga Jogo diplomnoyu robotoyu bula Persha simfoniya Yak i jogo poperedniki taki yak Rubinshtejn Rahmaninov i Prokof yev Shostakovich zbiravsya prodovzhiti kar yeru i yak pianist i yak kompozitor Odnak za svidchennyam Kostyantina Igumnova jogo gri ne vistachalo pochuttya i sili U 1927 roci na Pershomu Mizhnarodnomu konkursi pianistiv imeni Shopena u Varshavi vin otrimav pochesnij diplom Na shastya nezvichajnij talant muzikanta Shostakovich vikonav u Varshavi takozh vlasnu sonatu zauvazhiv odin z chleniv zhuri konkursu avstro amerikanskij dirigent i kompozitor Bruno Valter yakij zaproponuvav Shostakovichu pograti jomu na royali she sho nebud Pochuvshi Pershu simfoniyu Valter negajno poprosiv Shostakovicha nadislati partituru jomu v Berlin i potim vikonav Simfoniyu v potochnomu sezoni tim samim zrobivshi rosijskogo kompozitora znamenitim 1932 roku D Shostakovich odruzhivsya z Ninoyu Varzar z yakoyu vihovuvav dvoh ditej Galinu i Maksima zgodom vidomogo dirigenta Persha zaborona Opera Ledi Makbet Mcenskogo povitu za povistyu M S Lyeskova napisana v 1930 1932 postavlena v Leningradi v 1934 roci spochatku prijnyata z zahoplennyam i vzhe proisnuvavshi na sceni pivtora sezoni zaznala rozgromu v radyanskij presi stattya Sumbur zamist muziki u gazeti Pravda vid 28 sichnya 1936 roku U comu zh 1936 roci povinna bula vidbutisya prem yera 4 yi Simfoniyi tvoru znachno bilsh monumentalnogo rozmahu nizh vsi poperedni simfoniyi Shostakovicha sho poyednala u sobi tragichnij pafos z groteskom lirichnimi ta intimnimi epizodami i mozhlivo mala bi pochati novij zrilij period u tvorchosti kompozitora Shostakovich prizupiniv repeticiyi Simfoniyi pered grudnevoyu prem yeroyu 4 a Simfoniya bula vpershe vikonana lishe 1961 roku U travni 1937 roku Shostakovich vipustiv u svit 5 u Simfoniyu tvir chij naskriz dramatichnij harakter na vidminu vid poperednih troh avangardistskih simfonij zovni zahovanij v zagalnoprijnyatu simfonichnu formu 4 chastini z sonatnoyu formoyu pershij chastini skerco adazhio ta finalom z zovni triumfalnim kincem ta inshi klasichni elementi Vihid 5 yi Simfoniyi Stalin na storinkah Pravdi komentuvav frazoyu Dilova tvorcha vidpovid radyanskogo hudozhnika na spravedlivu kritiku Pislya prem yeri tvoru vijshla hvalebna stattya v Pravdi i za simfoniyeyu oficijno zakripilasya slava zrazka tvoru socialistichnogo realizmu v simfonichnij muzici Z 1937 roku Shostakovich viv klas kompoziciyi v Sankt Peterburzkij derzhavnij konservatoriyi imeni N A Rimskogo Korsakova 1939 roku vin staye profesorom Voyenni roki Zalishayuchis v pershi roki vijni v blokadnomu Leningradi Shostakovich pochinaye pracyuvati nad 7 yu simfoniyeyu Vona bula zavershena v Kujbishevi kudi kompozitora razom z sim yeyu bulo evakujovano v lyutomu 1942 roku Simfoniya vpershe bula vikonana 29 bereznya 1942 roku v Kolonnomu zali moskovskogo Budinku Soyuziv a 9 serpnya 1942 roku u blokadnomu Leningradi Za cej tvir kompozitor otrimav Stalinsku premiyu U 1943 roci kompozitor pereyizdit do Moskvi de do 1948 roku vikladaye u Moskovskij konservatoriyi U nogo navchalisya R Z Bunin A D Gadzhiyev R R Galinin O O Yevlahov K A Karayev G V Sviridov K S Hachaturyan B O Chajkovskij G I Ustvolska Druga zaborona V 1948 roci Shostakovich poryad z bagatma inshimi kompozitorami zokrema S Prokof yevim ta A Hachaturyanom potrapiv pid kampaniyu borotbi z formalizmom ocholyuvanu todishnim golovoyu Verhovnoyi Radi RRFSR Andriyem Zhdanovim Pislya oprilyudnennya Postanovi CK VKPb pro operu Velikaya Druzhba Muradeli Shostakovich buv zvinuvachenij v formalizmi burzhuaznomu dekadentstvi ta plazuvanni pered Zahodom viznanij profnepridatnim pozbavlenij zvannya profesora Moskovskoyi ta Leningradskoyi konservatorij ta vignanij z nih Bilshist tvoriv Shostakovicha buli zaboroneni a jogo rodina pozbavlena privileyiv Za spogadami Yu Lyubimova kompozitor nich chekav na aresht na shodovomu majdanchiku u lifti U nastupni kilka rokiv Shostakovich zaradi zarobitku skladav muziku do kinofilmiv skladav muziku na reabilitaciyi i pisav serjozni roboti v stil Do chisla ostannih vidnosyatsya ta vokalnij cikl sho bulo pov yazano z aktivizovanoyu povoyennoyu antisemitskoyu kampaniyeyu ta masovimi areshtami pid hvilyu yakih zokrema potrapili I Dobrushin ta Yudickij ukladachi knigi z yakoyi Shostakovich vzyav jogo teksti Peresliduvannya avtora buli desho poslableni v 1949 roci koli Stalin virishiv deleguvati predstavnikiv na kulturnij ta naukovij kongres na zahist miru v Nyu Jorku i sered nih Shostakovicha yakij mav zachitati zagotovlenu promovu Za spogadami Shostakovich chitav nervovim i tremtyachim golosom Povnoyu miroyu usvidomlyuyuchi sho Shostakovich ne mig vilno vislovlyuvati svoyu dumku Nabokov publichno poprosiv kompozitora vislovitisya shodo zaboroni muziki Stravinskogo v Radyanskomu Soyuzi Shostakovich yakij buv velikim shanuvalnikom Stravinskogo i nadihavsya jogo muzikoyu ne mav inshogo vihodu okrim yak dati stverdzhuvalnu vidpovid Nabokov ne vagayuchis opublikuvav ce interpretuyuchi yak demonstraciyu togo faktu sho Shostakovich ne vilna lyudina ale sluhnyane znaryaddya svoyeyi vladi Shostakovich nikoli ne probachiv Nabokova za ce publichne prinizhennya U tomu zh roci Shostakovich buv zmushenij napisati kantatu sho proslavlyala Stalina yak Velikogo sadivnika U 1951 kompozitor buv obranij deputatom Verhovnoyi Radi RRFSR Reabilitaciya Smert Stalina u 1953 roci vidkrila kompozitorovi shlyah do reabilitaciyi V cej chas bula napisana odna z najvidomishih jogo robit Desyata simfoniya a v 1954 sho bula vikoristana yak muzichna tema dlya Litnih Olimpijskih igor 1980 r U 1957 roci Shostakovich staye sekretarem Spilki kompozitoriv SRSR Spilki kompozitoriv RRFSR V 1960 roci Dmitro Shostakovich vstupaye do lav KPRS sho vidkrilo kompozitorovi shlyah do podalshogo kar yernogo rostu z 1960 roku kompozitora bulo priznacheno pershim sekretarem Spilki kompozitoriv SRSR Isnuye dumka sho kar yernij rist Shostakovicha stav mozhlivim zavdyaki bazhannyu Hrushova zaruchitisya pidtrimkoyu inteligenciyi V pershij zhe rik perebuvannya na posadi Shostakovich stvoriv simfoniyu prisvyachenu pam yati V I Lenina sho neridko rozglyadayut yak vimushenij krok U 1954 roci Shostakovich perezhiv smert svoyeyi druzhini Nini Varzar Isnuyut vidomosti sho D Shostakovich mav namir odruzhitisya zi svoyeyu kolishnoyu ucheniceyu kompozitorkoyu Galinoyu Ustvolskoyu odnak otrimav vidmovu Drugij shlyub Shostakovicha z komsomlskoyu aktivistkoyu Margaritoyu Kayinovoyu viyavivsya nevdalim i rozpavsya 1957 roku 1962 roku kompozitor odruzhivsya vtretye jogo druzhinoyu stala 27 richna Irina Supinska Na dumku G Vishnevskoyi same z neyu kompozitor znajshov domashnij pritulok i vona prodovzhila jogo zhittya na kilka rokiv Ostanni roki Ostanni roki zhittya Shostakovich strazhdav vid hronichnih hvorob Pochinayuchi z 1958 roku vin strazhdav na zahvoryuvannya pravoyi ruki sho zreshtoyu zmusilo jogo vidmovitisya vid gri na fortepiano a v 1965 roci bulo diagnostovano poliomiyelit Vin takozh strazhdav vid sercevih napadiv cherez sho perezhiv kilka padin vnaslidok yakih zlamav obidvi nogi Peredchuttya smerti obumovilo i tragichnij zmist ostannih dvoh simfonij 14 yi ta 15 yi Shostakovich pomer v Moskvi 9 serpnya 1975 roku Pohovanij na Novodivochomu cvintari Osnovni tvoriDiv takozh Kategoriya Tvori Dmitra Dmitrovicha Shostakovicha ta spisok tvoriv Dmitra Shostakovicha Operi Nis Katerina Izmajlova Gravci ne zakinchena 15 simfonij 15 strunnih kvartetiv Kvintet dlya fortepiano i strunnih Oratoriya Pisnya pro lisi Kantata Strata Stepana Razina Koncerti i sonati dlya riznih instrumentiv Romansi i pisni dlya golosu Baleti Barishnya i huligan Zolotij vik StilU ranni roki kompozitor zaznav vplivu muziki G Malera A Berga I F Stravinskogo S S Prokof yeva P Gindemita M P Musorgskogo Sered rosijskih kompozitoriv osoblivo zahoplyuvavsya tvorchistyu M P Musorgskogo dlya jogo oper Boris Godunov i Hovanshina zrobiv novi orkestrovki Vpliv M P Musorgskogo osoblivo pomitno v okremih scenah operi Katerina Izmajlova v ta v satirichnih tvorah V bagatoh tvorah D Shostakovich vikoristovuye osoblivi ladi nazvani rosijskimi muzikoznavcyami A N Dolzhanskij Yu M Holopov yak ladi Shostakovicha Ci ladi spirayutsya na 4 stupenevi zvukoryadi v mezhah zmenshenoyi kvarti yaka simvolichno mistitsya i v monogrami Shostakovicha DSCH es1 h v d1 es1 c1 h Monograma Dmitro Shostakovich zashifrovana za dopomogoyu not D Es C H Re Mi bemol Do Si D Dmitrij SCH Shostakovich v nimeckij orfografiyi V piznih tvorah kompozitor zridka vikoristovuvav dodekafoniyu napr I chastina simfoniyi 15 Zvannya i premiyiMarka SRSR 1976Marka Rosiyi 2000Geroj Socialistichnoyi Praci 1966 Zasluzhenij diyach mistectv RRFSR 1942 Narodnij artist RRFSR 1948 Narodnij artist SRSR 1954 Stalinska premiya pershogo stupenya 1941 za fortepiannij kvintet Stalinska premiya pershogo stupenya 1942 za 7 yu Leningradsku simfoniyu Stalinska premiya drugogo stupenya 1946 za trio Stalinska premiya pershogo stupenya 1950 za oratoriyu Pisnya pro lisi ta muziku do filmu Padinnya Berlina 1949 Stalinska premiya drugogo stupenya 1952 za desyat poem dlya horu bez suprovodu na virshi revolyucijnih poetiv 1951 Leninska premiya 1958 za 11 tu simfoniyu 1905 rik Derzhavna premiya SRSR 1968 za poemu Strata Stepana Razina dlya basa horu ta orkestru 1974 za 14 j strunnij kvartet ta horovij cikl Virnist Derzhavna premiya URSR imeni T G Shevchenka 1976 posmertno za operu Katerina Izmajlova postavlenu na sceni KUGATOB imeni T G Shevchenka Mizhnarodna premiya Miru 1954 Premiya im Ya Sibeliusa 1958 Premiya Leoni Sonning 1973 Tri ordena Lenina 1946 1956 1966 Orden Zhovtnevoyi revolyuciyi 1971 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1940 Orden Druzhbi narodiv 1972 Komandor ordena Mistectv ta literaturi Franciya 1958 Sribnij komandorskij hrest 1967 Pochesnij diplom na I mu Mizhnarodnomu konkursi pianistiv imeni Shopena u Varshavi 1927 Priz I go Vsesoyuznogo kinofestivalyu za najkrashu muziku do filmu Gamlet Leningrad 1964 Doslidzhennya tvorchostiZ pochatku 1970 h rokiv retelno vivchala tvorchist D Shostakovicha ukrayinska doslidnicya Sofiya Moshevich osoblivo analizuyuchi jogo zapisi vistupiv yak pianista V rezultati doslidzhennya buli napisani dvi dokumentalni knigi Pianist Dmitro Shostakovich ta Muzika dlya fortepiano interpretaciya i vikonannya Shostakovichem Vona takozh pidgotuvala rozdil pro fortepiannu muziku dlya Shostakovicha z kompanjonom pid redakciyeyu Mihajla Mishra MultimediaDiv takozh2669 Shostakovich asteroyid nazvanij na chest kompozitora 24 prelyudiyi Shostakovich PrimitkiShostakovich Svidetelstvo YouTube besidi z Solomonom Volkovim Bielinski J Stan nauk lekarskich za czasow Akademii Medyko chirurgicznej wilenskiej bibliograficznie przedstawiony Warszawa 1889 S 751 Hakobian Levon 2016 The rise of Shostakovich Music of the Soviet Era 1917 1991 vid 2 Routledge doi 10 4324 9781315596822 2 rise shostakovich levon hakobian ISBN 978 1 315 59682 2 Geroj Soc Truda Shostakovich Dmitrij Dmitrievich Geroi strany Arhiv originalu za 4 kvitnya 2013 Procitovano 4 kvitnya 2013 Shostakovich Dmitrij Dmitrievich Muzykalnaya enciklopediya 1973 1982 Muzykalnaya enciklopediya Arhiv originalu za 4 kvitnya 2013 Procitovano 4 kvitnya 2013 Istoriya russkoj kultury HH veka Ot Lva Tolstogo do Aleksandra Solzhenicyna M Eksmo 2008 S 162 MGK im Chajkovskogo personalii Shostakovich Dmitrij Dmitrievich Arhiv originalu za 14 kvitnya 2013 Procitovano 6 kvitnya 2013 Wilson Shostakovich A Life Remembered 1994 p 183 Wilson 2006 p 269 Nabokov Nicolas Old Friends and New Music London Hamish Hamilton 1951 p 204 Nabokov p 205 Wilson 2006 p 274 s 283 Arhiv originalu PDF za 8 chervnya 2012 Procitovano 16 zhovtnya 2007 40 megabyte document Wilson Shostakovich A Life Remembered 373 380 Ian MacDonald The New Shostakovich London Plimlico 2006 247 Fay 2000 p 194 Galina Vishnevskaya Galina A Russian Story p 274 Arhiv originalu za 11 sichnya 2012 Procitovano 11 travnya 2013 Moshevich Sofia 2004 Dmitri Shostakovich Pianist McGill Queen s Press MQUP ISBN 978 0 7735 2581 8 Pauline Fairclough 2009 Review A Shostakovich Companion by Michael Mishra 68 329 JSTOR 20621004 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 PosilannyaPortal Muzika Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Dmitri ShostakovichVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Shostakovich Dmitro DmitrovichShostakovich ta HHI stolittya SHOSTAKOVI CH The Page of Shostakovich yap Dmitro Shostakovich Pro poemu Pam yati Sergiya Yesenina Georgiya Sviridova ukr Shulzhenko Klavdiya Ivanivna