Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Громадя́нська війна́ у Вели́кому князі́встві Лито́вському (1389—1392) — династичний конфлікт за владу у Великому князівстві Литовському та Руському між королем польським та великим князем литовським Ягайлом, його братом та намісником у Литві, Скиргайлом та польською шляхтою з одного боку і князем гродненським, луцьким та берестейським Вітовтом, в союзі з Тевтонським орденом та за підтримки руських і литовських князів і дворян.
| Литовсько-руська громадянська війна (1389–1392) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українсько-польські війни | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Жемайтійське князівство Руські князівства Тевтонський Орден |  Велике князівство Литовське  Королівство Польське | ||||||
| Командувачі | |||||||
| * Вітовт Великий * * Марквард фон Зальцбах * Іван Ольгимонтович Гольшанський | * Владислав II Ягайло * Скиргайло Ольгердович * † Коригайло Ольгердович | ||||||
Війна 1389—1392 років була другим етапом династичного конфлікту у Великому князівстві Литовському між Гедиміновичами спричиненого відсутністю норм передачі престолу у цій молодій державі. Перший етап, Литовська громадянська війна (1381–1384), закінчився примиренням Вітовта та Ягайла на вигідних обом умовах. За час який минув від неї Вітовт значно укріпив свої сили у Великому князівстві та на Руських землях і став претендувати на великокняжий престол.
Передумови
Після шлюбу з польською королевою Ядвігою та підписання Кревської унії у 1385 році, Ягайла коронували польським королем Владиславом ІІ і він став правити з Кракова, титулуючи себе королем польським та великим князем литовським. Своїм намісником у Литві Ягайло залишив молодшого брата Скиргайла, який окрім того отримав Троцьке князівство, вотчину Кейстутовичів.
Згідно перемир'я укладеного між Ягайлом та Вітовтом у 1384 році останній мав отримати усю батькову спадщину, яка включала Троки, Гродно, Підляшшя та Жмудь. Однак Ягайло своєї обіцянки не дотримав, натомість надав Вітовту відібрану у Федора Любартовича Східну Волинь зі столицею у Луцьку, проте без жодного документального підтвердження, що викликало невдоволення Вітовта.
В цей ж час серед литовської знаті виникає опозиція пропольській політиці Ягайла та його активним спробам окатоличити населення та посадити на усіх важливих постах поляків. На чолі опозиції і став незадоволений Вітовт, за допомогою якого литовські нобілі надіялись позбавитись польського впливу та відновити самостійність Литовсько-Руської держави.
Перебіг війни
Кампанія 1390 року. Облога Вільно
У 1389 році, знаючи про хвилювання у Литві, Ягайло послав до Вільна Клеменса Москажевського разом з польським гарнізоном, що мало б стабілізувати ситуація, однак ця акція мала зворотній ефект і ще більш підвищила градус суспільної напруги. Ягайло спробував дипломатично владнати назріваючий конфлікт між Вітовтом та Скиргайлом, і змусив Вітовта підписати договір за яким він зобов'язувався лояльно ставитись до Скриргайла, однак при цьому ніяк не гарантувалось володіння Вітовта на Волині. Вітовт почав обдумувати план захоплення влади, та вирішив скористатися підготовкою до весілля своєї єдиної дочки, Софії з великим князем московським Василієм Дмитровичем.
За легендарними відомостями, які подає польський хроніст Ян Длугош, під виглядом відправки до Вільна обозу з сіном, м'ясом та іншими продуктами Вітовт планував послати у місто своїх людей які мали б захопити Віленський замок. Проте цей план не вдалось втілити в життя через те що Вітовта видали німецькі шпигуни. Тевтонські ж джерела повідомляють що Вітовт наприкінці 1389 — на початку 1390 року у супроводі невеликого загону приїхав під стіни Вільна, сподіваючись що його впустять до міста та визнають великим князем. Проте гарнізон залишився вірним Скиргайлу та прогнав Вітовта.
У цій ситуації Вітовт вирішив піти на переговори з Орденом, пославши до тевтонців полоненого раніше лицаря Маркварда фон Зальцбаха. І вже 19 січня 1390 року, потай від Скиргайла та Ягайла, Вітовт уклав з тевтонцями , який підтверджував основні пункти укладеного ще під час попередньої війни договору у Кенгісбергу та передбачав воєнну підтримку Вітовту з боку Ордену. В обмін на це Вітовт зобов'язувався передати Ордену всю Жемайтію аж до ріки Невежі. Проте цього разу, уже обмануті якось Вітовтом тевтонці, стали вимагати від останнього заручників. Ними стало чимало впливових Вітовтових родичів та союзників: брати Сигізмунд і Товтивіл, дружина Анна, дочка Софія, сестра Римгайла, швагер, Іван Гольшанський та деякі інші представники литовської знаті які симпатизували Вітовту.
Таким чином Вітовту вдалось забезпечити собі сильну армію. Крім сил Ордену під його знамена почали стікатись численні лицарі з європейських держав: Франції, Англії та Священної Римської імперії. Вже у лютому 1390 року тевтонська армія, яку очолював великий маршал вирушила з орденських земель на Схід. Перейшовши Вілію тевтонці з'єднались з силами Вітовта та здобули замок Майшяголу, під час взяття якого загинуло близько 1000 оборонців. Після цього тевтонсько-литовська армія пішла на Кернов, однак його гарнізон підпалив замок і втік, дізнавшись про наближення сильної армії. Тевтонці спустошили околиці Кернова та вернулись у Пруссію.
Тим часом Ягайло не гаяв марно часу а розпочав кампанію проти Вітовта. Маючи лише близько 900 чоловік, наприкінці січня 1390 року, король захопив Луцький замок, який належав Вітовту та пішов на північ. Юрій Наримунтович Белзський та Іван Ольгимантович Гольшанський, соратники Вітовта які перебували на Волині були змушені втекти у Пруссію. На початку лютого після десятиденної облоги було взято Берестя, а 12 лютого — Кам'янець. Дізнавшись про це Вітовт спішно вирушив до Гродно де залишив командувати обороною Маркварда фон Зальцбаха, а сам вернувся у Пруссію, а 16 лютого замок обложив Ягайло. На допомогу йому прибули брати — Скиргайло, київський князь Володимир Ольгердович та князь новгород-сіверський Дмитро-Корибут. Того ж 16 лютого Вітовт вирушив у новий похід на Литву, який не приніс ніяких вагомих результатів, а вже в середині квітня 1390 року Гродно було взяте, через що стратегічне положення Вітовта значно погіршилось.
Тим часом раптово у Вітовта появились нові союзники в обличчі жемайтів. 26 травня 1390 року жемайтійська делегація уклала , у якому вони визнавали Вітовта своїм «королем» та зобов'язувались допомагати йому у військових акціях.
Наприкінці літа велика тевтонська армія, до якої входили поміж іншими англійські лицарі, за підтримки союзних жемайтів знову вирушила в похід на Литву, маючи намір здобути Вільно для Вітовта. Підійшовши до Вілії хрестоносці зустріли на протилежному березі литовське військо Скиргайла яке перегородило їм шлях. Тоді тевтонці перейшли річку дальше по течії, вийшли литовським силам в тил та жорстоко їх розгромили. Залишки литовців сховались у замку Віссевальде (Вайшішки), який тевтонцям вдалось здобути 28 серпня 1390 року, при чому більшість захисників загинули, а в полон попали 3 литовсько-руських князів та 11 бояр, зокрема Семен Євнутович Ізяславський та .
Після цього об'єднана тевтонсько-литовська армія підійшла під Вільно, взяла штурмом дерев'яний «кривий город» та . В ході облоги обидві сторони зазнали значних втрат: було вбито та взято в полон близько 7000 воїнів, серед загиблих були литовські князі Коригайло Ольгердович, який підтримував брата Скиргайла та племінник Вітовта, . Однак 7 жовтня 1390 року, з огляду на значні втрати Вітовт був змушений відступити так і не взявши місто. Проте даний похід показав Ягайлу та Скиргайлу що навколо Вітовта зібралась значна коаліція, яка представляла для Литовсько-Руської держави серйозну загрозу.
Бойові дії у 1391 році
Вернувшись з походу на Вільно до Прусії Вітовт видав свою дочку, Софію за великого князя московського Василія І та взявся збирати нову армію для чергового походу в Литву. Весною 1391 Ягайло приїхав в Литву та поставив новим комендантом Вільно замість польського лицаря .
Тим часом до червня 1391 року в Прусії зібралось значне військо хрестоносців, до якого крім лицарів з німецьких земель входили французи, англійці та шотландці. 15 серпня тевтонська армія, очолювана новим великим магістром, Конрадом фон Валенроде та сили Вітовта вирушили у новий похід на литовські землі. Сили хрестоносців рухались вздовж Стреви та підійшли до Трок, які були спалені Скиргайлом та залишені, а Вітовт йшов в напрямку Вількомира. Місто було взято спільними силами, а місцевий гарнізон перейшов на сторону Вітовта. 20 вересня, взявши замок Віссевальде союзні сили мали намір йти на Вільно, проте відступили через нестачу припасів. Біля Ковно хрестоносці збудували замок Рітерсвердер який став новою резиденцією Вітовта.
В цей ж час якоїсь значної активності з боку Скиргайла не було, Ягайло передав Вільно іншому своєму братові, Віганду, таким чином зробивши його разом з Скиргайлом ще одним своїм намісником у Великому князівстві Литовському.
Осінню 1391 року Вітовт організував черговий похід. 30 листопада його війська здобули замок Маркенпілс, після чого вирушили на Гродно яке було взяте в облогу. Згодом до нього приєднався великий маршал Енгельгард Рабе із значним загоном хрестоносців. 22 грудня нападникам вдалось підпалити стіни замку, після чого литовсько-руський гарнізон полонив поляків які перебували там та здав фортецю Вітовту. 15 з 18 польських лицарів стратили, а литовцям та русинам було збережено життя.
Завершення війни. Острівська угода
У наступному, 1392 році Вітовт продовжив свої виправи на Литовську землю з метою грабежу та захоплень територій. Вже зимою відбувся черговий похід в якому крім лицарів тевтонського ордену брали участь пілігрими з німецьких земель та Англії. Хрестоносці дійшли до Оліти та спустошили околиці міста. Після цього війська розділились, частина хрестоносців на чолі з Альбертом фон Карсофом пішла на Ліду під якою відбулась з русько-литовськими військами новгород-сіверського князя Дмитра-Корибута Ольгердовича. З багатою здобиччю лицарі повернулись до Пруссії.
У травні Вітовт з невеликим загоном лицарів спустошив район Медників у Жемайтії та вернувся в фортецю Ріттерсвердер біля Ковна яка була на той час його резиденцією. В цей час орденці взялись побудувати для Вітовта два нових форпоста: біля Гродна був збудований замок Нойгартен, а в гирлі ріки Нетти постав замок Меттенбург.
Влітку 1392 було здійснено останній похід в литовські землі очолити який Вітовт поручив своєму товаришу Іванові Гольшанському та Маркварду фон Зальцбаху. Не зустрівши опору хрестоносці дійшли до Свентян та пограбували околиці містечка.
Таким чином внаслідок успішних бойових дій до літа 1392 року Вітовт контролював частину території Великого князівства Литовського між Німаном та Пруссією від Гродна і до Ковна з резиденцією у Ріттерсвердері.
Бойові дії призупинились, та 28 червня 1392 року у Вільні був отруєний Віганд Ольгердович, другий намісник Ягайла у Великому князівстві. У його смерті небезпідставно звинуватили Вітовта, вплив якого у Литві ще більше посилився.
Дізнавшись про смерть брата, Ягайло зустрівся з Скиргайлом та своїми придворними й вирішив укласти з Вітовтом мир, повернувши йому Троки та інші володіння у Литві.
У липні в резиденцію Вітовта, Ріттерсвердер прибув майбутній лоцький єпископ, . Там він, незважаючи на свій духовний сан одружився з сестрою Вітовта, . Також Генріх повідомив Вітовта про те що Ягайло має намір вернути йому Троки та укласти мир.
Після цього, в кінці липня Вітовт спалив Ріттерсвердер, вирушив до Гродно де також спалив замки Нойгартен і Меттенбург, а звідти вирушив в напрямку Вільна. 8 серпня Вітовт прибув до помістя Острів де зустрівся з Ягайлом для мирних переговорів. У Острові було підписано три угоди: 2 з клятвою на вірність з боку дружини Вітовта, княгині Анни, і одне в якому сам Вітовт присягав на вірність Ягайлу та королеві Ядвізі і получав натомість Луцьк, Гродно, Брест а також Троки які належали Скиргайлу. Крім того Вітовт разом із останнім ставали намісниками Ягайла у Великому князівстві Литовському. Останні дослідження істориків також доводять що Вітовт не став самостійним великим князем литовским одразу після Островського договору.
Наслідки
Після примирення з двоюрідними братами, формально залежний від Ягайла, Вітовт почав проводити активну централізаторську політику спрямовану на ліквідацію удільних князівств у Великому князівстві та укріплення своїх позицій. Протягом наступних кількох років були ліквідовані Вітебське і Подільське (1393), Смоленське (1395) та Київське (1397) князівства. В усіх захоплених землях Вітовт ставив вірних собі князів або намісників. Також великий князь почав активно освоювати південні рубежі Литовсько-Руської держави. За його правління значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря. Вітовт, виконуючи плани «великого княжіння на всій руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах, Хаджибеї та ін. містах), ставить фортеці у південних степах (Дністровський лиман), здійснює у 1397—1398 рр. два переможних походи проти Золотої Орди.
До 1398 року Вітовтові вдалось стати фактично одноосібним правителем всього Великого князівства Литовського. Останнім кроком до здобуття політичної незалежності було розірвання васального договору з Ягайлом. Вітовт почав готуватись до нової війни, у рамках підготовки він 12 жовтня 1398 року уклав з тевтонцями таємний Салінський договір який передбачав спільні дії сторін у боротьбі з руськими князівствами, татарами та Польщею, а також передачу Ордену Жемайтії в обмін на військову підтримку. На святкуванні в честь підписання договору вірні Вітовту князі та бояри також одноголосно проголосили його «королем литовців та русинів».
Однак, поразка литовсько-руських військ у битві на р. Ворсклі 1399 р. від переважаючих сил золотоординських ханів Тимур-Кутлука та Едигея перекреслила мрії Вітовта про цілковиту незалежність від Польського королівства. Великий князь був змушений піти на зближення з Ягайлом, та укласти Віленсько-Радомську унію, яка перекреслювала попередні домовленості з Тевтонським Орденом. Невдовзі почалась війна з хрестоносцями яка завершилась для Литовсько-Руської держави і Польського королівства блискучою перемогою у битві під Грюнвальдом що ще раз підкреслило могутність та вплив Вітовта.
Примітки
Література та джерела
Джерела
- Полное собрание русских летописей. М.: Наука. 1980. Т. 35: Летописи Белорусско-Литовские. 313 с.
- Długosz J. Roczniki czyli Kroniki Sławnego Królestwa Polskiego. Księga 10 (1370—1405). Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2009. 383 s.
- Johanns von Posilge, Officials von Pomesanien, Chronik des Landes Preussen (von 1360 an, fortgesetzt bis 1419) zugleich mit den aus Preussen besuglichen Abschnitten aus der Chronik Detmar's von Lubeck // Scriptores rerum Prussicarum. Leipzig: verlag von S. Hirzel. 1866. B. 3. S. 121—134.
Література
- Барбашев А. И. Витовт и его политика до Грюнвальденской битвы (1410 г.) — СПб.: Типография Н. Н. Скороходова, 1885.
- Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. 4: XIV-XVI віки — відносини політичні. — Розділ II. — Київ: Наукова думка, 1993. — 544 с. — ISBN 5-12-003208-7.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Gromadyanska vijna u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Gromadya nska vijna u Veli komu knyazi vstvi Lito vskomu 1389 1392 dinastichnij konflikt za vladu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu ta Ruskomu mizh korolem polskim ta velikim knyazem litovskim Yagajlom jogo bratom ta namisnikom u Litvi Skirgajlom ta polskoyu shlyahtoyu z odnogo boku i knyazem grodnenskim luckim ta berestejskim Vitovtom v soyuzi z Tevtonskim ordenom ta za pidtrimki ruskih i litovskih knyaziv i dvoryan Litovsko ruska gromadyanska vijna 1389 1392 Ukrayinsko polski vijniData 1389 1392Misce Prussiya VKLRezultat Ostrivska ugoda Vitovt stav Velikim knyazem LitovskimStoroniZhemajtijske knyazivstvo Ruski knyazivstva Tevtonskij Orden Velike knyazivstvo Litovske Korolivstvo PolskeKomanduvachi Vitovt Velikij Markvard fon Zalcbah Ivan Olgimontovich Golshanskij Vladislav II Yagajlo Skirgajlo Olgerdovich Korigajlo Olgerdovich Vijna 1389 1392 rokiv bula drugim etapom dinastichnogo konfliktu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu mizh Gediminovichami sprichinenogo vidsutnistyu norm peredachi prestolu u cij molodij derzhavi Pershij etap Litovska gromadyanska vijna 1381 1384 zakinchivsya primirennyam Vitovta ta Yagajla na vigidnih obom umovah Za chas yakij minuv vid neyi Vitovt znachno ukripiv svoyi sili u Velikomu knyazivstvi ta na Ruskih zemlyah i stav pretenduvati na velikoknyazhij prestol PeredumoviVelike Knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske 1386 1434 Velikij knyaz Vitovt Pislya shlyubu z polskoyu korolevoyu Yadvigoyu ta pidpisannya Krevskoyi uniyi u 1385 roci Yagajla koronuvali polskim korolem Vladislavom II i vin stav praviti z Krakova tituluyuchi sebe korolem polskim ta velikim knyazem litovskim Svoyim namisnikom u Litvi Yagajlo zalishiv molodshogo brata Skirgajla yakij okrim togo otrimav Trocke knyazivstvo votchinu Kejstutovichiv Zgidno peremir ya ukladenogo mizh Yagajlom ta Vitovtom u 1384 roci ostannij mav otrimati usyu batkovu spadshinu yaka vklyuchala Troki Grodno Pidlyashshya ta Zhmud Odnak Yagajlo svoyeyi obicyanki ne dotrimav natomist nadav Vitovtu vidibranu u Fedora Lyubartovicha Shidnu Volin zi stoliceyu u Lucku prote bez zhodnogo dokumentalnogo pidtverdzhennya sho viklikalo nevdovolennya Vitovta V cej zh chas sered litovskoyi znati vinikaye opoziciya propolskij politici Yagajla ta jogo aktivnim sprobam okatolichiti naselennya ta posaditi na usih vazhlivih postah polyakiv Na choli opoziciyi i stav nezadovolenij Vitovt za dopomogoyu yakogo litovski nobili nadiyalis pozbavitis polskogo vplivu ta vidnoviti samostijnist Litovsko Ruskoyi derzhavi Perebig vijniKampaniya 1390 roku Obloga Vilno U 1389 roci znayuchi pro hvilyuvannya u Litvi Yagajlo poslav do Vilna Klemensa Moskazhevskogo razom z polskim garnizonom sho malo b stabilizuvati situaciya odnak cya akciya mala zvorotnij efekt i she bilsh pidvishila gradus suspilnoyi naprugi Yagajlo sprobuvav diplomatichno vladnati nazrivayuchij konflikt mizh Vitovtom ta Skirgajlom i zmusiv Vitovta pidpisati dogovir za yakim vin zobov yazuvavsya loyalno stavitis do Skrirgajla odnak pri comu niyak ne garantuvalos volodinnya Vitovta na Volini Vitovt pochav obdumuvati plan zahoplennya vladi ta virishiv skoristatisya pidgotovkoyu do vesillya svoyeyi yedinoyi dochki Sofiyi z velikim knyazem moskovskim Vasiliyem Dmitrovichem Za legendarnimi vidomostyami yaki podaye polskij hronist Yan Dlugosh pid viglyadom vidpravki do Vilna obozu z sinom m yasom ta inshimi produktami Vitovt planuvav poslati u misto svoyih lyudej yaki mali b zahopiti Vilenskij zamok Prote cej plan ne vdalos vtiliti v zhittya cherez te sho Vitovta vidali nimecki shpiguni Tevtonski zh dzherela povidomlyayut sho Vitovt naprikinci 1389 na pochatku 1390 roku u suprovodi nevelikogo zagonu priyihav pid stini Vilna spodivayuchis sho jogo vpustyat do mista ta viznayut velikim knyazem Prote garnizon zalishivsya virnim Skirgajlu ta prognav Vitovta U cij situaciyi Vitovt virishiv piti na peregovori z Ordenom poslavshi do tevtonciv polonenogo ranishe licarya Markvarda fon Zalcbaha I vzhe 19 sichnya 1390 roku potaj vid Skirgajla ta Yagajla Vitovt uklav z tevtoncyami yakij pidtverdzhuvav osnovni punkti ukladenogo she pid chas poperednoyi vijni dogovoru u Kengisbergu ta peredbachav voyennu pidtrimku Vitovtu z boku Ordenu V obmin na ce Vitovt zobov yazuvavsya peredati Ordenu vsyu Zhemajtiyu azh do riki Nevezhi Prote cogo razu uzhe obmanuti yakos Vitovtom tevtonci stali vimagati vid ostannogo zaruchnikiv Nimi stalo chimalo vplivovih Vitovtovih rodichiv ta soyuznikiv brati Sigizmund i Tovtivil druzhina Anna dochka Sofiya sestra Rimgajla shvager Ivan Golshanskij ta deyaki inshi predstavniki litovskoyi znati yaki simpatizuvali Vitovtu Takim chinom Vitovtu vdalos zabezpechiti sobi silnu armiyu Krim sil Ordenu pid jogo znamena pochali stikatis chislenni licari z yevropejskih derzhav Franciyi Angliyi ta Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vzhe u lyutomu 1390 roku tevtonska armiya yaku ocholyuvav velikij marshal virushila z ordenskih zemel na Shid Perejshovshi Viliyu tevtonci z yednalis z silami Vitovta ta zdobuli zamok Majshyagolu pid chas vzyattya yakogo zaginulo blizko 1000 oboronciv Pislya cogo tevtonsko litovska armiya pishla na Kernov odnak jogo garnizon pidpaliv zamok i vtik diznavshis pro nablizhennya silnoyi armiyi Tevtonci spustoshili okolici Kernova ta vernulis u Prussiyu Tim chasom Yagajlo ne gayav marno chasu a rozpochav kampaniyu proti Vitovta Mayuchi lishe blizko 900 cholovik naprikinci sichnya 1390 roku korol zahopiv Luckij zamok yakij nalezhav Vitovtu ta pishov na pivnich Yurij Narimuntovich Belzskij ta Ivan Olgimantovich Golshanskij soratniki Vitovta yaki perebuvali na Volini buli zmusheni vtekti u Prussiyu Na pochatku lyutogo pislya desyatidennoyi oblogi bulo vzyato Berestya a 12 lyutogo Kam yanec Diznavshis pro ce Vitovt spishno virushiv do Grodno de zalishiv komanduvati oboronoyu Markvarda fon Zalcbaha a sam vernuvsya u Prussiyu a 16 lyutogo zamok oblozhiv Yagajlo Na dopomogu jomu pribuli brati Skirgajlo kiyivskij knyaz Volodimir Olgerdovich ta knyaz novgorod siverskij Dmitro Koribut Togo zh 16 lyutogo Vitovt virushiv u novij pohid na Litvu yakij ne prinis niyakih vagomih rezultativ a vzhe v seredini kvitnya 1390 roku Grodno bulo vzyate cherez sho strategichne polozhennya Vitovta znachno pogirshilos Tim chasom raptovo u Vitovta poyavilis novi soyuzniki v oblichchi zhemajtiv 26 travnya 1390 roku zhemajtijska delegaciya uklala u yakomu voni viznavali Vitovta svoyim korolem ta zobov yazuvalis dopomagati jomu u vijskovih akciyah Naprikinci lita velika tevtonska armiya do yakoyi vhodili pomizh inshimi anglijski licari za pidtrimki soyuznih zhemajtiv znovu virushila v pohid na Litvu mayuchi namir zdobuti Vilno dlya Vitovta Pidijshovshi do Viliyi hrestonosci zustrili na protilezhnomu berezi litovske vijsko Skirgajla yake peregorodilo yim shlyah Todi tevtonci perejshli richku dalshe po techiyi vijshli litovskim silam v til ta zhorstoko yih rozgromili Zalishki litovciv shovalis u zamku Vissevalde Vajshishki yakij tevtoncyam vdalos zdobuti 28 serpnya 1390 roku pri chomu bilshist zahisnikiv zaginuli a v polon popali 3 litovsko ruskih knyaziv ta 11 boyar zokrema Semen Yevnutovich Izyaslavskij ta Pislya cogo ob yednana tevtonsko litovska armiya pidijshla pid Vilno vzyala shturmom derev yanij krivij gorod ta V hodi oblogi obidvi storoni zaznali znachnih vtrat bulo vbito ta vzyato v polon blizko 7000 voyiniv sered zagiblih buli litovski knyazi Korigajlo Olgerdovich yakij pidtrimuvav brata Skirgajla ta pleminnik Vitovta Odnak 7 zhovtnya 1390 roku z oglyadu na znachni vtrati Vitovt buv zmushenij vidstupiti tak i ne vzyavshi misto Prote danij pohid pokazav Yagajlu ta Skirgajlu sho navkolo Vitovta zibralas znachna koaliciya yaka predstavlyala dlya Litovsko Ruskoyi derzhavi serjoznu zagrozu Bojovi diyi u 1391 roci Vernuvshis z pohodu na Vilno do Prusiyi Vitovt vidav svoyu dochku Sofiyu za velikogo knyazya moskovskogo Vasiliya I ta vzyavsya zbirati novu armiyu dlya chergovogo pohodu v Litvu Vesnoyu 1391 Yagajlo priyihav v Litvu ta postaviv novim komendantom Vilno zamist polskogo licarya Tim chasom do chervnya 1391 roku v Prusiyi zibralos znachne vijsko hrestonosciv do yakogo krim licariv z nimeckih zemel vhodili francuzi anglijci ta shotlandci 15 serpnya tevtonska armiya ocholyuvana novim velikim magistrom Konradom fon Valenrode ta sili Vitovta virushili u novij pohid na litovski zemli Sili hrestonosciv ruhalis vzdovzh Strevi ta pidijshli do Trok yaki buli spaleni Skirgajlom ta zalisheni a Vitovt jshov v napryamku Vilkomira Misto bulo vzyato spilnimi silami a miscevij garnizon perejshov na storonu Vitovta 20 veresnya vzyavshi zamok Vissevalde soyuzni sili mali namir jti na Vilno prote vidstupili cherez nestachu pripasiv Bilya Kovno hrestonosci zbuduvali zamok Ritersverder yakij stav novoyu rezidenciyeyu Vitovta V cej zh chas yakoyis znachnoyi aktivnosti z boku Skirgajla ne bulo Yagajlo peredav Vilno inshomu svoyemu bratovi Vigandu takim chinom zrobivshi jogo razom z Skirgajlom she odnim svoyim namisnikom u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Osinnyu 1391 roku Vitovt organizuvav chergovij pohid 30 listopada jogo vijska zdobuli zamok Markenpils pislya chogo virushili na Grodno yake bulo vzyate v oblogu Zgodom do nogo priyednavsya velikij marshal Engelgard Rabe iz znachnim zagonom hrestonosciv 22 grudnya napadnikam vdalos pidpaliti stini zamku pislya chogo litovsko ruskij garnizon poloniv polyakiv yaki perebuvali tam ta zdav fortecyu Vitovtu 15 z 18 polskih licariv stratili a litovcyam ta rusinam bulo zberezheno zhittya Zavershennya vijni Ostrivska ugoda U nastupnomu 1392 roci Vitovt prodovzhiv svoyi vipravi na Litovsku zemlyu z metoyu grabezhu ta zahoplen teritorij Vzhe zimoyu vidbuvsya chergovij pohid v yakomu krim licariv tevtonskogo ordenu brali uchast piligrimi z nimeckih zemel ta Angliyi Hrestonosci dijshli do Oliti ta spustoshili okolici mista Pislya cogo vijska rozdililis chastina hrestonosciv na choli z Albertom fon Karsofom pishla na Lidu pid yakoyu vidbulas z rusko litovskimi vijskami novgorod siverskogo knyazya Dmitra Koributa Olgerdovicha Z bagatoyu zdobichchyu licari povernulis do Prussiyi U travni Vitovt z nevelikim zagonom licariv spustoshiv rajon Mednikiv u Zhemajtiyi ta vernuvsya v fortecyu Rittersverder bilya Kovna yaka bula na toj chas jogo rezidenciyeyu V cej chas ordenci vzyalis pobuduvati dlya Vitovta dva novih forposta bilya Grodna buv zbudovanij zamok Nojgarten a v girli riki Netti postav zamok Mettenburg Vlitku 1392 bulo zdijsneno ostannij pohid v litovski zemli ocholiti yakij Vitovt poruchiv svoyemu tovarishu Ivanovi Golshanskomu ta Markvardu fon Zalcbahu Ne zustrivshi oporu hrestonosci dijshli do Sventyan ta pograbuvali okolici mistechka Takim chinom vnaslidok uspishnih bojovih dij do lita 1392 roku Vitovt kontrolyuvav chastinu teritoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo mizh Nimanom ta Prussiyeyu vid Grodna i do Kovna z rezidenciyeyu u Rittersverderi Bojovi diyi prizupinilis ta 28 chervnya 1392 roku u Vilni buv otruyenij Vigand Olgerdovich drugij namisnik Yagajla u Velikomu knyazivstvi U jogo smerti nebezpidstavno zvinuvatili Vitovta vpliv yakogo u Litvi she bilshe posilivsya Diznavshis pro smert brata Yagajlo zustrivsya z Skirgajlom ta svoyimi pridvornimi j virishiv uklasti z Vitovtom mir povernuvshi jomu Troki ta inshi volodinnya u Litvi U lipni v rezidenciyu Vitovta Rittersverder pribuv majbutnij lockij yepiskop Tam vin nezvazhayuchi na svij duhovnij san odruzhivsya z sestroyu Vitovta Takozh Genrih povidomiv Vitovta pro te sho Yagajlo maye namir vernuti jomu Troki ta uklasti mir Pislya cogo v kinci lipnya Vitovt spaliv Rittersverder virushiv do Grodno de takozh spaliv zamki Nojgarten i Mettenburg a zvidti virushiv v napryamku Vilna 8 serpnya Vitovt pribuv do pomistya Ostriv de zustrivsya z Yagajlom dlya mirnih peregovoriv U Ostrovi bulo pidpisano tri ugodi 2 z klyatvoyu na virnist z boku druzhini Vitovta knyagini Anni i odne v yakomu sam Vitovt prisyagav na virnist Yagajlu ta korolevi Yadvizi i poluchav natomist Luck Grodno Brest a takozh Troki yaki nalezhali Skirgajlu Krim togo Vitovt razom iz ostannim stavali namisnikami Yagajla u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Ostanni doslidzhennya istorikiv takozh dovodyat sho Vitovt ne stav samostijnim velikim knyazem litovskim odrazu pislya Ostrovskogo dogovoru NaslidkiPislya primirennya z dvoyuridnimi bratami formalno zalezhnij vid Yagajla Vitovt pochav provoditi aktivnu centralizatorsku politiku spryamovanu na likvidaciyu udilnih knyazivstv u Velikomu knyazivstvi ta ukriplennya svoyih pozicij Protyagom nastupnih kilkoh rokiv buli likvidovani Vitebske i Podilske 1393 Smolenske 1395 ta Kiyivske 1397 knyazivstva V usih zahoplenih zemlyah Vitovt staviv virnih sobi knyaziv abo namisnikiv Takozh velikij knyaz pochav aktivno osvoyuvati pivdenni rubezhi Litovsko Ruskoyi derzhavi Za jogo pravlinnya znachno poshirilas ukrayinska teritorialna kolonizaciya na pivden ta shid azh do Chornogo morya Vitovt vikonuyuchi plani velikogo knyazhinnya na vsij ruskij zemli rozbudovuye na pivdni ukrayinskih zemel sistemu opornih ukriplen v Braclavi Cherkasah Hadzhibeyi ta in mistah stavit forteci u pivdennih stepah Dnistrovskij liman zdijsnyuye u 1397 1398 rr dva peremozhnih pohodi proti Zolotoyi Ordi Do 1398 roku Vitovtovi vdalos stati faktichno odnoosibnim pravitelem vsogo Velikogo knyazivstva Litovskogo Ostannim krokom do zdobuttya politichnoyi nezalezhnosti bulo rozirvannya vasalnogo dogovoru z Yagajlom Vitovt pochav gotuvatis do novoyi vijni u ramkah pidgotovki vin 12 zhovtnya 1398 roku uklav z tevtoncyami tayemnij Salinskij dogovir yakij peredbachav spilni diyi storin u borotbi z ruskimi knyazivstvami tatarami ta Polsheyu a takozh peredachu Ordenu Zhemajtiyi v obmin na vijskovu pidtrimku Na svyatkuvanni v chest pidpisannya dogovoru virni Vitovtu knyazi ta boyari takozh odnogolosno progolosili jogo korolem litovciv ta rusiniv Odnak porazka litovsko ruskih vijsk u bitvi na r Vorskli 1399 r vid perevazhayuchih sil zolotoordinskih haniv Timur Kutluka ta Edigeya perekreslila mriyi Vitovta pro cilkovitu nezalezhnist vid Polskogo korolivstva Velikij knyaz buv zmushenij piti na zblizhennya z Yagajlom ta uklasti Vilensko Radomsku uniyu yaka perekreslyuvala poperedni domovlenosti z Tevtonskim Ordenom Nevdovzi pochalas vijna z hrestonoscyami yaka zavershilas dlya Litovsko Ruskoyi derzhavi i Polskogo korolivstva bliskuchoyu peremogoyu u bitvi pid Gryunvaldom sho she raz pidkreslilo mogutnist ta vpliv Vitovta PrimitkiLiteratura ta dzherelaDzherela Polnoe sobranie russkih letopisej M Nauka 1980 T 35 Letopisi Belorussko Litovskie 313 s Dlugosz J Roczniki czyli Kroniki Slawnego Krolestwa Polskiego Ksiega 10 1370 1405 Warszawa Wydawnictwo naukowe PWN 2009 383 s Johanns von Posilge Officials von Pomesanien Chronik des Landes Preussen von 1360 an fortgesetzt bis 1419 zugleich mit den aus Preussen besuglichen Abschnitten aus der Chronik Detmar s von Lubeck Scriptores rerum Prussicarum Leipzig verlag von S Hirzel 1866 B 3 S 121 134 Literatura Barbashev A I Vitovt i ego politika do Gryunvaldenskoj bitvy 1410 g SPb Tipografiya N N Skorohodova 1885 Grushevskij M S Istoriya Ukrayini Rusi T 4 XIV XVI viki vidnosini politichni Rozdil II Kiyiv Naukova dumka 1993 544 s ISBN 5 12 003208 7