Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вели́ка війна́ (пол. Wielka wojna) (1409—1411) — війна між Тевтонським орденом з одного боку і Великим Князівством Литовським, Руським і Жемайтійським та Королівством Польським з іншого. Розпочалась через намагання Литви повернути Жемайтійські землі після їх захоплення тевтонцями і протистояння експансії, яку проводив Тевтонський орден стосовно литовських земель.
| Велика війна (1409—1411) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Польсько-тевтонські війни | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Королівство Польське Руське Королівство Велике князівство Литовсько-Руське |  Тевтонський орден | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Владислав II Ягайло Вітовт | Ульріх фон Юнгінген † Генріх фон Плауен | ||||||
Передумови війни
Хід війни
Початок і військові дії 1409
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Карта театру бойових дій Великої війни авторства Віктора Темушева |
Цей конфлікт був продовженням політики хрестових походів ордена в прибалтійських землях ще з часів Міндовга. У XIV столітті орден прагнув до підпорядкування земель ВКЛ, особливо князівств на території сучасної Білорусі. Литва постійно піддавалася нападкам лицарів і лише Кревська унія і шлюб Ягайла з Ядвігою полегшили ситуацію і дали можливість Польщі та Литві підготувати війська, щоб дати серйозну відсіч лицарям.
Конфлікт також розвернувся навколо землі жемайтів, яка багато разів входила до складу Лівонії (1254, 1382, 1388), однак кілька разів піднімала повстання проти німців у XIV і XV ст. Ця територія стала однією з територій, яку Литва в ході Великої війни задумала повернути собі.
6 серпня 1409 великий магістр ордена Ульріх фон Юнгінген оголошує війну Польському Королівству і Великому князівству Литовському. Лицарі негайно вторгаються в прикордонні землі і займають кілька польських і литовських укріплень. У відповідь на це польський король Ягайло оголосив «загальне ополчення» («посполите рушення») і за домовленістю з Вітовтом восени 1409 оволодів фортецею Бидгощ. Обидві сторони діяли нерішуче, тому незабаром був укладений мирний договір.
Перемир'я тривало недовго, і вже взимку 1409 Тевтонський орден, Литва і Польща почали готуватися до нової війни. Магістр ордена Ульріх уклав союз з імператором Священної Римської імперії і королем Угорщини Сигізмундом Люксембургом, отримавши тим самим велику підтримку від західноєвропейських феодальних держав. На службу також прийшли іноземні найманці, так що до початку 1410 чисельність орденських військ склала близько 60 тис. воїнів. У боях вони використовували шикування з 4-х ліній, попереду знаходилися найдосвідченіші і найкраще споряджені лицарі.
Польське військо складалося з феодалів, які були зобов'язані прибути на місце збору із зброєю, кіньми і власним загоном, ополчення і невеликих, але добре озброєних загонів найманців. Загони зводилися в «хоругви», в кожну з яких входило понад 500 осіб. Литва формувала військо за територіальним принципом, тобто кожне князівство виставляло загін. У складі литовського війська були присутні російські, українські, білоруські та чеські полки, які вів у майбутньому знаменитий вождь гуситів Ян Жижка, також свої загони привели Новгородський і Мстиславльський князь Лугвеній Ольгердович і татарський хан Джелал ад-Дін. Польські та литовсько-руські хоругви становили кожна приблизно по половині союзного війська. Бойовий порядок польсько-литовських військ у боях складався з 3 ліній: авангарду, який приймав удар і порушував стрій противника, другий, що завдавала по противнику основного удару, і резервної. Взимку 1409/10 років відбулася нарада польсько-литовських командувачів в місті Берестя (після третього поділу Польщі — Брест-Литовський). За планом, затвердженим на цій нараді, необхідно було до літа 1410 зосередити польські загони в Вольборже, а литовські і руські відвести до річки Нарев. Потім планувалося з'єднати полки і вести їх на Мальборк (Марієнбург), який був столицею ордена.
Хід війни 1410
На початок військових дій, до літа 1410 року, польська армія налічувала 42 польських хоругви, 7 руських і 2 хоругви найманців, литовська ж — 40 хоругов, 36 з яких були руські. Загальна чисельність союзницької армії перевищила 60 тис. осіб, тим самим перевищивши чисельність лицарів (за іншими даними, союзне військо налічувало 16-17 тис. чол., у тому числі 3 тис. татар, а військо ордена — 11 тис. чол., у тому числі 4 тис. лицарів, 3 тис. зброєносців і 4 тис. арбалетників). 26 червня 1410 військо під проводом короля Владислава II Ягелло виступила з Вольборжа і через тиждень з'єдналося з литовським військом біля міста Червене, після чого рушили на Марієнбург. 9 липня союзники перейшли кордон ордена в Пруссії, зайнявши кілька важливих пунктів. 10 липня вони вийшли до річки Дрвенца, поблизу Торуня. Саме після переправи через річку орденське командування мало намір атакувати польсько-литовські війська. Угадавши задум суперника, Ягайло і Вітовт відводять війська до міста Дзялдово (нім. Зольдау), щоб рушити в обхід тевтонських укріплень. Фон Юнгінген переводить війська до Танненберга, з метою не дати полякам просунутися далі у володіння ордена. До вечора 14 липня польсько-литовська армія підійшла до місця зосередження сил противника, який перебував між Танненбергом і Грюнвальдом. Саме там 15 липня 1410 відбулося вирішальна битва Великої війни.
Битва під Грюнвальдом
Грюнвальдська битва вирішила результат війни на користь союзників. Їх армія почала рухатися до Мальборка, не зустрівши опору ні в одному місті по дорозі. 25 липня війська підійшли до Мальборка (Марієнбург), але спроби взяти його були неорганізовані і розрізнені, тому не привели до успіху. Незабаром велика частина польських військ повернулася до Польщі. Облога міста тривала 2 місяці, проте дії військ були нерішучі. А тим часом у місті був підготовлений загін, очолюваний Генріхом фон Плауеном, на заході, в Німеччині, збиралися знову тевтонські найманці, а з північного сходу рухалися лівонці. Умілі дії загону Плауена послаблювали поляків, день за днем їх стан погіршувався. Незабаром у стані союзників почалася епідемія, між поляками і литовцями стався розлад, тому Вітовт дав наказ зняти облогу і повертатися. Незабаром облогу змушений був зняти і Ягайло. Умілі дії фон Плауена визначили результат облоги і врятували орден і його столицю від повного розгрому.
Завершення війни
У лютому 1411 року в місті Торунь Польща і Велике князівство Литовське уклали з Тевтонським орденом мирний договір, за яким орден повертав всі зайняті раніше у Польщі та Литви території і виплачував контрибуцію, за Польщею закріплювалася Самогітія. Польща в свою чергу зобов'язалася повернути ордену прусські землі і відпустити полонених лицарів. Поразка ордена підтвердила важливість об'єднання зусиль народів у боротьбі проти агресії. Литва і Польща зупинили загарбницьку діяльність ордена в польсько-литовських землях і полегшили становище псковських і новгородських земель. Підсумок Великої війни полегшив національно-визвольну боротьбу в Центральній Європі.
Грюнвальдська битва є, безперечно, однією з найбільших битв Середньовіччя як за масштабами, так і з військово-політичним підсумками. На відміну від локальних епізодів протистояння агресії хрестоносців, Грюнвальд став стратегічною перемогою слов'ян і литовців над тевтонцями. З цієї битви почався занепад Ордена, який протягом багатьох десятиліть був головною військовою силою Прибалтики.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 травня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
- html «Історія військового мистецтва VI—XVI ст.», том 2, глава 9[недоступне посилання з червня 2019]
- Ян Длугош. Грюнвальдська битва / Пер. Г. А. Стратановскій.
Посилання
- Ф. М. Шабульдо. Велика війна 1409—1411 рр. [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 456. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Polsko tevtonski vijni Veli ka vijna pol Wielka wojna 1409 1411 vijna mizh Tevtonskim ordenom z odnogo boku i Velikim Knyazivstvom Litovskim Ruskim i Zhemajtijskim ta Korolivstvom Polskim z inshogo Rozpochalas cherez namagannya Litvi povernuti Zhemajtijski zemli pislya yih zahoplennya tevtoncyami i protistoyannya ekspansiyi yaku provodiv Tevtonskij orden stosovno litovskih zemel Velika vijna 1409 1411 Polsko tevtonski vijni Data 1409 1411 roki Misce Derzhava Tevtonskogo ordenu Rezultat Porazka Tevtonskogo ordenu Storoni Korolivstvo Polske Ruske Korolivstvo Velike knyazivstvo Litovsko Ruske Tevtonskij orden Komanduvachi Vladislav II Yagajlo Vitovt Ulrih fon Yungingen Genrih fon Plauen Ekspansiya Tevtonskogo ordena v 1260 1410Peredumovi vijniDokladnishe Krevska uniyaHid vijniPochatok i vijskovi diyi 1409 Zovnishni zobrazhennya Karta teatru bojovih dij Velikoyi vijni avtorstva Viktora Temusheva Polsha i Litva v 1386 1434 Mapa Gryundvaldskoyi bitvi 1410 r Cej konflikt buv prodovzhennyam politiki hrestovih pohodiv ordena v pribaltijskih zemlyah she z chasiv Mindovga U XIV stolitti orden pragnuv do pidporyadkuvannya zemel VKL osoblivo knyazivstv na teritoriyi suchasnoyi Bilorusi Litva postijno piddavalasya napadkam licariv i lishe Krevska uniya i shlyub Yagajla z Yadvigoyu polegshili situaciyu i dali mozhlivist Polshi ta Litvi pidgotuvati vijska shob dati serjoznu vidsich licaryam Konflikt takozh rozvernuvsya navkolo zemli zhemajtiv yaka bagato raziv vhodila do skladu Livoniyi 1254 1382 1388 odnak kilka raziv pidnimala povstannya proti nimciv u XIV i XV st Cya teritoriya stala odniyeyu z teritorij yaku Litva v hodi Velikoyi vijni zadumala povernuti sobi 6 serpnya 1409 velikij magistr ordena Ulrih fon Yungingen ogoloshuye vijnu Polskomu Korolivstvu i Velikomu knyazivstvu Litovskomu Licari negajno vtorgayutsya v prikordonni zemli i zajmayut kilka polskih i litovskih ukriplen U vidpovid na ce polskij korol Yagajlo ogolosiv zagalne opolchennya pospolite rushennya i za domovlenistyu z Vitovtom voseni 1409 ovolodiv forteceyu Bidgosh Obidvi storoni diyali nerishuche tomu nezabarom buv ukladenij mirnij dogovir Peremir ya trivalo nedovgo i vzhe vzimku 1409 Tevtonskij orden Litva i Polsha pochali gotuvatisya do novoyi vijni Magistr ordena Ulrih uklav soyuz z imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i korolem Ugorshini Sigizmundom Lyuksemburgom otrimavshi tim samim veliku pidtrimku vid zahidnoyevropejskih feodalnih derzhav Na sluzhbu takozh prijshli inozemni najmanci tak sho do pochatku 1410 chiselnist ordenskih vijsk sklala blizko 60 tis voyiniv U boyah voni vikoristovuvali shikuvannya z 4 h linij poperedu znahodilisya najdosvidchenishi i najkrashe sporyadzheni licari Polske vijsko skladalosya z feodaliv yaki buli zobov yazani pributi na misce zboru iz zbroyeyu kinmi i vlasnim zagonom opolchennya i nevelikih ale dobre ozbroyenih zagoniv najmanciv Zagoni zvodilisya v horugvi v kozhnu z yakih vhodilo ponad 500 osib Litva formuvala vijsko za teritorialnim principom tobto kozhne knyazivstvo vistavlyalo zagin U skladi litovskogo vijska buli prisutni rosijski ukrayinski biloruski ta cheski polki yaki viv u majbutnomu znamenitij vozhd gusitiv Yan Zhizhka takozh svoyi zagoni priveli Novgorodskij i Mstislavlskij knyaz Lugvenij Olgerdovich i tatarskij han Dzhelal ad Din Polski ta litovsko ruski horugvi stanovili kozhna priblizno po polovini soyuznogo vijska Bojovij poryadok polsko litovskih vijsk u boyah skladavsya z 3 linij avangardu yakij prijmav udar i porushuvav strij protivnika drugij sho zavdavala po protivniku osnovnogo udaru i rezervnoyi Vzimku 1409 10 rokiv vidbulasya narada polsko litovskih komanduvachiv v misti Berestya pislya tretogo podilu Polshi Brest Litovskij Za planom zatverdzhenim na cij naradi neobhidno bulo do lita 1410 zoserediti polski zagoni v Volborzhe a litovski i ruski vidvesti do richki Narev Potim planuvalosya z yednati polki i vesti yih na Malbork Mariyenburg yakij buv stoliceyu ordena Hid vijni 1410 Na pochatok vijskovih dij do lita 1410 roku polska armiya nalichuvala 42 polskih horugvi 7 ruskih i 2 horugvi najmanciv litovska zh 40 horugov 36 z yakih buli ruski Zagalna chiselnist soyuznickoyi armiyi perevishila 60 tis osib tim samim perevishivshi chiselnist licariv za inshimi danimi soyuzne vijsko nalichuvalo 16 17 tis chol u tomu chisli 3 tis tatar a vijsko ordena 11 tis chol u tomu chisli 4 tis licariv 3 tis zbroyenosciv i 4 tis arbaletnikiv 26 chervnya 1410 vijsko pid provodom korolya Vladislava II Yagello vistupila z Volborzha i cherez tizhden z yednalosya z litovskim vijskom bilya mista Chervene pislya chogo rushili na Mariyenburg 9 lipnya soyuzniki perejshli kordon ordena v Prussiyi zajnyavshi kilka vazhlivih punktiv 10 lipnya voni vijshli do richki Drvenca poblizu Torunya Same pislya perepravi cherez richku ordenske komanduvannya malo namir atakuvati polsko litovski vijska Ugadavshi zadum supernika Yagajlo i Vitovt vidvodyat vijska do mista Dzyaldovo nim Zoldau shob rushiti v obhid tevtonskih ukriplen Fon Yungingen perevodit vijska do Tannenberga z metoyu ne dati polyakam prosunutisya dali u volodinnya ordena Do vechora 14 lipnya polsko litovska armiya pidijshla do miscya zoseredzhennya sil protivnika yakij perebuvav mizh Tannenbergom i Gryunvaldom Same tam 15 lipnya 1410 vidbulosya virishalna bitva Velikoyi vijni Bitva pid Gryunvaldom Dokladnishe Gryunvaldska bitva Bitva pid Gryunvaldom kartina Yana Matejka Gryunvaldska bitva virishila rezultat vijni na korist soyuznikiv Yih armiya pochala ruhatisya do Malborka ne zustrivshi oporu ni v odnomu misti po dorozi 25 lipnya vijska pidijshli do Malborka Mariyenburg ale sprobi vzyati jogo buli neorganizovani i rozrizneni tomu ne priveli do uspihu Nezabarom velika chastina polskih vijsk povernulasya do Polshi Obloga mista trivala 2 misyaci prote diyi vijsk buli nerishuchi A tim chasom u misti buv pidgotovlenij zagin ocholyuvanij Genrihom fon Plauenom na zahodi v Nimechchini zbiralisya znovu tevtonski najmanci a z pivnichnogo shodu ruhalisya livonci Umili diyi zagonu Plauena poslablyuvali polyakiv den za dnem yih stan pogirshuvavsya Nezabarom u stani soyuznikiv pochalasya epidemiya mizh polyakami i litovcyami stavsya rozlad tomu Vitovt dav nakaz znyati oblogu i povertatisya Nezabarom oblogu zmushenij buv znyati i Yagajlo Umili diyi fon Plauena viznachili rezultat oblogi i vryatuvali orden i jogo stolicyu vid povnogo rozgromu Zavershennya vijniU lyutomu 1411 roku v misti Torun Polsha i Velike knyazivstvo Litovske uklali z Tevtonskim ordenom mirnij dogovir za yakim orden povertav vsi zajnyati ranishe u Polshi ta Litvi teritoriyi i viplachuvav kontribuciyu za Polsheyu zakriplyuvalasya Samogitiya Polsha v svoyu chergu zobov yazalasya povernuti ordenu prusski zemli i vidpustiti polonenih licariv Porazka ordena pidtverdila vazhlivist ob yednannya zusil narodiv u borotbi proti agresiyi Litva i Polsha zupinili zagarbnicku diyalnist ordena v polsko litovskih zemlyah i polegshili stanovishe pskovskih i novgorodskih zemel Pidsumok Velikoyi vijni polegshiv nacionalno vizvolnu borotbu v Centralnij Yevropi Gryunvaldska bitva ye bezperechno odniyeyu z najbilshih bitv Serednovichchya yak za masshtabami tak i z vijskovo politichnim pidsumkami Na vidminu vid lokalnih epizodiv protistoyannya agresiyi hrestonosciv Gryunvald stav strategichnoyu peremogoyu slov yan i litovciv nad tevtoncyami Z ciyeyi bitvi pochavsya zanepad Ordena yakij protyagom bagatoh desyatilit buv golovnoyu vijskovoyu siloyu Pribaltiki Div takozhPivnichni hrestovi pohodiPrimitki Arhiv originalu za 19 travnya 2011 Procitovano 16 lipnya 2011 html Istoriya vijskovogo mistectva VI XVI st tom 2 glava 9 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Yan Dlugosh Gryunvaldska bitva Per G A Stratanovskij PosilannyaF M Shabuldo Velika vijna 1409 1411 rr 1 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 456 ISBN 966 00 0734 5