Анна Святославна (пом. 31 липня 1418, Троки) — донька Святослава Івановича, князя смоленського. Друга дружина Вітовта. Матір Софії, їх єдиної дочки, що вийшла заміж за великого князя московського Василя I Дмитровича. Фундаторка віленської церкви святої Анни. Історично відома за епізодом визволення Вітовта з Кревського замку 1382 року.
Анна Святославна | ||
| ||
---|---|---|
1392 — 1418 | ||
Народження: | 1350-ті Смоленськ, Смоленське князівство | |
Смерть: | 31 липня 1418 Тракайський замок, Тракай, Велике князівство Литовське | |
Поховання: | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Святослав Іванович | |
Шлюб: | Вітовт | |
Діти: | Софія Вітовтівна | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Весілля Ганни й Вітовта відбулася, ймовірно, близько 1370 року. Вперше Ганна згадується в джерелах під 1382 роком, коли її чоловік Вітовт був ув'язнений в Кревському замку за наказом Ягайла, політичного супротивника в громадянській війні 1381—1384 років. Немає сумнівів в тому, що втечу Вітовта організувала саме Ганна, проте деталі цієї події різняться в різних джерелах. Невідомо, яким чином Ганні вдалося потрапити в тюремний спокій Вітовта. У литовсько-білоруських літописах розповідається, що Ганна привела з собою двох служниць, одній з яких наказала обмінятися одягом з Вітовтом. наводить народне оповідання, що Вітовт обмінявся одягом з самою Ганною. Ймовірно, Ганна залишилася в замку і невідомо, чи змогла вона втекти, чи була звільнена. Набагато пізніше Теодор Нарбут додав кілька барвистих деталей в картину втечі Вітовта. За Нарбутом, Вітовт був хворий, а врятувала його служниця Олена, що добровільно пожертвувала собою заради порятунку пана.
Друга громадянська війна
1389 року під час невдалої спроби Вітовта взяти Вільну Ганна перебувала в Гродно. Невдала спроба перевороту змусила Вітовта знову звернутися за допомогою до Тевтонського ордену. Між Вітовтом і хрестоносцями був укладений , за яким Орден зобов'язався надати підтримку Вітовту в його боротьбі з двоюрідними братами Ягайлом і Скиргайлом. Як гарантію лояльності Вітовта хрестоносці зажадали від нього залишити заручників, серед яких була й Ганна. Після закінчення громадянської війни 1392 року між недавніми супротивниками було укладено Островську угоду, підписану й Ганною. За цією угодою Вітовт ставав великим князем литовським, а його дружина, відповідно, великою княгинею. Від Ганни виходить два листи цього часу: один адресований Ягайлові, а другий — його дружині Ядвізі (на обох стоїть підпис Ганни). Ганна продовжувала залишатися активною в політичних справах і брала участь в переговорах з приводу укладення Салінської угоди 1398 року.
У 1400 році Ганна відвідала могилу відомої самітниці в Марієнвердері, молилася по церквах святої Ганни в Бранденбурзі і святої Варвари в Ольденбурзі. Велику княгиню супроводжував її шурин Сигізмунд Кейстутович і свита з 400 осіб. Ганна продовжувала підтримувати хороші відносини з лицарями Тевтонського ордена, які часто посилали їй дорогі подарунки, наприклад, клавікорд і 1408 року, цінні вина 1416 року.
Смерть і вшанування пам'яті
Анна померла 31 липня 1418 року в Тракайському замку. Після її смерті по всіх церквах Пруссії було наказано провести молебень. Відносини великої княгині з поляками були натягнутими. Доброзичливо про Ганну висловлювався фламандський мандрівник .
Вважається, що церква Святої Ганни в Нижньому Віленському замку, побудована до 1390 року була названа на честь великої княгині, пізніше ця церква стала відома як церква святої Варвари, до наших днів не збереглася.
Після смерті Анни Вітовт узяв в дружини доньку свого радника Івана Гольшанського Юліану. Польський хроніст XV століття Ян Длугош вважав, що перший чоловік Уляни Іван Карачевський з Брянщини був убитий за наказом Вітовта спеціально для того, щоб великий князь міг одружитися з нею. Віленський єпископ відмовився проводити церемонію з побоювання кровозмішання (Уляна була дочкою Агрипини — сестри Ганни) і зажадав дозволу Папи римського . Зрештою, церемонія була проведена вроцлавським єпископом. За «Хронікою Биховця», другою дружиною Вітовта була Марія — донька князя Андрія Лукомського і Стародубського, а Уляна вже третьою.
Походження
В історіографії існують різні версії про походження Ганни. Згідно з пізнішою і ненадійною «Хронікою Биховця», Ганна була донькою смоленського князя Святослава Івановича і сестрою Юрія Святославовича, останнього незалежного правителя Смоленського князівства. У документах 1413 року згадується шурин Вітовта «російський князь Василь». При цьому відомо, що у Юрія також був брат Василь. Довгий час версія про смоленське походження Ганни була єдиною. Складений ще за життя Вітовта «Літописець великих князів литовських» (частина літописного зводу 1446 року) докладно описує війни зі Смоленським князівством 1386, 1395, 1401 і 1404 років, але не містить ніякої інформації про спорідненість Вітовта з Юрієм Святославовичем.
1933 року литовський історик (лит. Ignas Jonynas) видав роботу, в якій розкритикував Хроніку Биховця і спробував довести, що Ганна була не православною княгинею західноруських земель, а сестрою дворянина з Ейшишек і воєначальника війська Вітовта Судимонта. Стара хроніка великих магістрів Тевтонського ордена згадує Судимонта як шурина (нім. Swoger) Вітовта, проте значення цього німецького терміна могло бути й іншим. У документі від 1416 року Судимонт зветься як magen — кровна рідня. Після дослідження Йонінаса в литовській історіографії Судимонт по відношенню до Ганни став називатися братом, батьком, або чоловіком сестри.
, сучасний дослідник генеалогії Гедиміновичів, дотримується точки зору, що Судимонт і (також згадується як швагер Вітовта) були одружені з сестрами княгині , першої дружини Вітовта. Йонінас висловлював серйозні сумніви в існуванні Марії, відомої за «Хронікою Биховця». Єдине надійне джерело, що згадує Марію, датується 1440—1443 роками й містить інформацію про розподіл земель Марії після її смерті, але не говорить про те, що Марія була дружиною Вітовта.
Див. також
Примітки
- Розділ 3.16. Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи. litopys.org.ua. Процитовано 7 березня 2024.
- Ona // Lietuvos valdovai (XIII—XVIII a.): enciklopedinis žinynas / ed. Vytautas Spečiūnas. — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2004. — P. 88. — (лит.)
- (лит.) Jonynas I. Vytauto šeimyna // Istorijos baruose. — Vilnius: Mokslas, 1984.
- (англ.) Turnbull S. R., Hook R. Tannenberg 1410: Disaster for the Teutonic Knights. — Osprey Publishing, 2003. — .
- (лит.) Anne / Simas Sužiedėlis. — Boston, Massachusetts: Juozas Kapočius, 1970—1978. — Vol. I. — P. 102—103.
- (англ.) Urban W. Samogitian Crusade. — Chicago: Lithuanian Research and Studies Center, 2006. — .
- (лит.) Kviklys B. Vilniaus arkivyskupija I dalis. — Chicago : Lithuanian Library Press, 1985. — Vol. 5. — (Lietuvos bažnyčios). — .
- (англ.) Rowell S. C. Pious Princesses or Daughters of Belial: Pagan Lithuanian Dynastic Diplomacy, 1279—1423 // Medieval Prosopography. — 1994. — Vol. 15. — Вып. 1. — P. 33. — ISSN 0198-9405.
- (рос.) Хроника Быховца [ 26 липня 2012 у Wayback Machine.] / Сост. и автор предисл. Н. Н. Улащик. — М.: Наука, 1966.
- Войтович Л. Смоленська гілка Рюриковича. Смоленська і Ярославська династії [ 15 січня 2010 у Wayback Machine.] // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів. — 649 с. — .
- (пол.) Tęgowski J. Małżeństwa księcia Witolda Kiejstutowicza // Rocznik polskiego towarzystwa heraldycznego heraldycznego. — 1995. — Vol. 2. — № 13. — P. 177—182. — ISSN 1230-803X.
- (лит.) Petrauskas R. Lietuvos diduomenė XIV a. pabaigoje — XV a. — Aidai, 2003. — .
Джерела
- Ганна Святаслаўна // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 3: Дадатак А — Я. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — С. 155.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анна Святославна
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Anna Anna Svyatoslavna pom 31 lipnya 1418 Troki donka Svyatoslava Ivanovicha knyazya smolenskogo Druga druzhina Vitovta Matir Sofiyi yih yedinoyi dochki sho vijshla zamizh za velikogo knyazya moskovskogo Vasilya I Dmitrovicha Fundatorka vilenskoyi cerkvi svyatoyi Anni Istorichno vidoma za epizodom vizvolennya Vitovta z Krevskogo zamku 1382 roku Anna Svyatoslavna Velika knyaginya Litovska 1392 1418 Narodzhennya 1350 ti Smolensk Smolenske knyazivstvoSmert 31 lipnya 1418 Trakajskij zamok Trakaj Velike knyazivstvo LitovskePohovannya Sobor svyatih Stanislava i Vladislava Vilnyus Krayina Velike knyazivstvo LitovskeRid GediminovichiBatko Svyatoslav IvanovichShlyub VitovtDiti Sofiya Vitovtivna Mediafajli b u VikishovishiBiografiya Kejstut i Vitovt v poloni Yagajla Vojceh Gerson 1873 rik Vesillya Ganni j Vitovta vidbulasya jmovirno blizko 1370 roku Vpershe Ganna zgaduyetsya v dzherelah pid 1382 rokom koli yiyi cholovik Vitovt buv uv yaznenij v Krevskomu zamku za nakazom Yagajla politichnogo suprotivnika v gromadyanskij vijni 1381 1384 rokiv Nemaye sumniviv v tomu sho vtechu Vitovta organizuvala same Ganna prote detali ciyeyi podiyi riznyatsya v riznih dzherelah Nevidomo yakim chinom Ganni vdalosya potrapiti v tyuremnij spokij Vitovta U litovsko biloruskih litopisah rozpovidayetsya sho Ganna privela z soboyu dvoh sluzhnic odnij z yakih nakazala obminyatisya odyagom z Vitovtom navodit narodne opovidannya sho Vitovt obminyavsya odyagom z samoyu Gannoyu Jmovirno Ganna zalishilasya v zamku i nevidomo chi zmogla vona vtekti chi bula zvilnena Nabagato piznishe Teodor Narbut dodav kilka barvistih detalej v kartinu vtechi Vitovta Za Narbutom Vitovt buv hvorij a vryatuvala jogo sluzhnicya Olena sho dobrovilno pozhertvuvala soboyu zaradi poryatunku pana Druga gromadyanska vijna 1389 roku pid chas nevdaloyi sprobi Vitovta vzyati Vilnu Ganna perebuvala v Grodno Nevdala sproba perevorotu zmusila Vitovta znovu zvernutisya za dopomogoyu do Tevtonskogo ordenu Mizh Vitovtom i hrestonoscyami buv ukladenij za yakim Orden zobov yazavsya nadati pidtrimku Vitovtu v jogo borotbi z dvoyuridnimi bratami Yagajlom i Skirgajlom Yak garantiyu loyalnosti Vitovta hrestonosci zazhadali vid nogo zalishiti zaruchnikiv sered yakih bula j Ganna Pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni 1392 roku mizh nedavnimi suprotivnikami bulo ukladeno Ostrovsku ugodu pidpisanu j Gannoyu Za ciyeyu ugodoyu Vitovt stavav velikim knyazem litovskim a jogo druzhina vidpovidno velikoyu knyagineyu Vid Ganni vihodit dva listi cogo chasu odin adresovanij Yagajlovi a drugij jogo druzhini Yadvizi na oboh stoyit pidpis Ganni Ganna prodovzhuvala zalishatisya aktivnoyu v politichnih spravah i brala uchast v peregovorah z privodu ukladennya Salinskoyi ugodi 1398 roku U 1400 roci Ganna vidvidala mogilu vidomoyi samitnici v Mariyenverderi molilasya po cerkvah svyatoyi Ganni v Brandenburzi i svyatoyi Varvari v Oldenburzi Veliku knyaginyu suprovodzhuvav yiyi shurin Sigizmund Kejstutovich i svita z 400 osib Ganna prodovzhuvala pidtrimuvati horoshi vidnosini z licaryami Tevtonskogo ordena yaki chasto posilali yij dorogi podarunki napriklad klavikord i 1408 roku cinni vina 1416 roku Smert i vshanuvannya pam yati Anna pomerla 31 lipnya 1418 roku v Trakajskomu zamku Pislya yiyi smerti po vsih cerkvah Prussiyi bulo nakazano provesti moleben Vidnosini velikoyi knyagini z polyakami buli natyagnutimi Dobrozichlivo pro Gannu vislovlyuvavsya flamandskij mandrivnik Vvazhayetsya sho cerkva Svyatoyi Ganni v Nizhnomu Vilenskomu zamku pobudovana do 1390 roku bula nazvana na chest velikoyi knyagini piznishe cya cerkva stala vidoma yak cerkva svyatoyi Varvari do nashih dniv ne zbereglasya Pislya smerti Anni Vitovt uzyav v druzhini donku svogo radnika Ivana Golshanskogo Yulianu Polskij hronist XV stolittya Yan Dlugosh vvazhav sho pershij cholovik Ulyani Ivan Karachevskij z Bryanshini buv ubitij za nakazom Vitovta specialno dlya togo shob velikij knyaz mig odruzhitisya z neyu Vilenskij yepiskop vidmovivsya provoditi ceremoniyu z poboyuvannya krovozmishannya Ulyana bula dochkoyu Agripini sestri Ganni i zazhadav dozvolu Papi rimskogo Zreshtoyu ceremoniya bula provedena vroclavskim yepiskopom Za Hronikoyu Bihovcya drugoyu druzhinoyu Vitovta bula Mariya donka knyazya Andriya Lukomskogo i Starodubskogo a Ulyana vzhe tretoyu Pohodzhennya V istoriografiyi isnuyut rizni versiyi pro pohodzhennya Ganni Zgidno z piznishoyu i nenadijnoyu Hronikoyu Bihovcya Ganna bula donkoyu smolenskogo knyazya Svyatoslava Ivanovicha i sestroyu Yuriya Svyatoslavovicha ostannogo nezalezhnogo pravitelya Smolenskogo knyazivstva U dokumentah 1413 roku zgaduyetsya shurin Vitovta rosijskij knyaz Vasil Pri comu vidomo sho u Yuriya takozh buv brat Vasil Dovgij chas versiya pro smolenske pohodzhennya Ganni bula yedinoyu Skladenij she za zhittya Vitovta Litopisec velikih knyaziv litovskih chastina litopisnogo zvodu 1446 roku dokladno opisuye vijni zi Smolenskim knyazivstvom 1386 1395 1401 i 1404 rokiv ale ne mistit niyakoyi informaciyi pro sporidnenist Vitovta z Yuriyem Svyatoslavovichem 1933 roku litovskij istorik lit Ignas Jonynas vidav robotu v yakij rozkritikuvav Hroniku Bihovcya i sprobuvav dovesti sho Ganna bula ne pravoslavnoyu knyagineyu zahidnoruskih zemel a sestroyu dvoryanina z Ejshishek i voyenachalnika vijska Vitovta Sudimonta Stara hronika velikih magistriv Tevtonskogo ordena zgaduye Sudimonta yak shurina nim Swoger Vitovta prote znachennya cogo nimeckogo termina moglo buti j inshim U dokumenti vid 1416 roku Sudimont zvetsya yak magen krovna ridnya Pislya doslidzhennya Joninasa v litovskij istoriografiyi Sudimont po vidnoshennyu do Ganni stav nazivatisya bratom batkom abo cholovikom sestri suchasnij doslidnik genealogiyi Gediminovichiv dotrimuyetsya tochki zoru sho Sudimont i takozh zgaduyetsya yak shvager Vitovta buli odruzheni z sestrami knyagini pershoyi druzhini Vitovta Joninas vislovlyuvav serjozni sumnivi v isnuvanni Mariyi vidomoyi za Hronikoyu Bihovcya Yedine nadijne dzherelo sho zgaduye Mariyu datuyetsya 1440 1443 rokami j mistit informaciyu pro rozpodil zemel Mariyi pislya yiyi smerti ale ne govorit pro te sho Mariya bula druzhinoyu Vitovta Div takozhYuliana GolshanskaPrimitkiRozdil 3 16 Leontij Vojtovich Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi litopys org ua Procitovano 7 bereznya 2024 Ona Lietuvos valdovai XIII XVIII a enciklopedinis zinynas ed Vytautas Speciunas Vilnius Mokslo ir enciklopediju leidybos institutas 2004 P 88 ISBN 5 420 01535 8 lit lit Jonynas I Vytauto seimyna Istorijos baruose Vilnius Mokslas 1984 angl Turnbull S R Hook R Tannenberg 1410 Disaster for the Teutonic Knights Osprey Publishing 2003 ISBN 1841765619 lit Anne Simas Suziedelis Boston Massachusetts Juozas Kapocius 1970 1978 Vol I P 102 103 angl Urban W Samogitian Crusade Chicago Lithuanian Research and Studies Center 2006 ISBN 0 929700 56 2 lit Kviklys B Vilniaus arkivyskupija I dalis Chicago Lithuanian Library Press 1985 Vol 5 Lietuvos baznycios ISBN 0 932042 54 6 angl Rowell S C Pious Princesses or Daughters of Belial Pagan Lithuanian Dynastic Diplomacy 1279 1423 Medieval Prosopography 1994 Vol 15 Vyp 1 P 33 ISSN 0198 9405 ros Hronika Byhovca 26 lipnya 2012 u Wayback Machine Sost i avtor predisl N N Ulashik M Nauka 1966 Vojtovich L Smolenska gilka Ryurikovicha Smolenska i Yaroslavska dinastiyi 15 sichnya 2010 u Wayback Machine Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi kinec IX pochatok XVI st sklad suspilna i politichna rol Istoriko genealogichne doslidzhennya Lviv 649 s ISBN 966 02 1683 1 pol Tegowski J Malzenstwa ksiecia Witolda Kiejstutowicza Rocznik polskiego towarzystwa heraldycznego heraldycznego 1995 Vol 2 13 P 177 182 ISSN 1230 803X lit Petrauskas R Lietuvos diduomene XIV a pabaigoje XV a Aidai 2003 ISBN 9955 445 67 X DzherelaGanna Svyataslayna Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya U 3 t red G P Pashkoy i insh T 3 Dadatak A Ya Minsk Belaruskaya Encyklapedyya 2010 S 155 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Anna Svyatoslavna