Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гора Рюмкера лат Mons Rümker гора на Місяці на півночі Океану Бур координати центра 40 46 пн ш 58 23 зх д 40 76 пн ш 58

Гора Рюмкера

Гора Рюмкера

Гора Рюмкера (лат. Mons Rümker) — гора на Місяці, на півночі Океану Бур (координати центра — 40°46′ пн. ш. 58°23′ зх. д. / 40.76° пн. ш. 58.38° зх. д. / 40.76; -58.38 (гора Рюмкера)). Діаметр — близько 70 км, висота — 1,3 км відносно навколишньої поверхні і −1,3 км відносно (місячного рівня відліку висот).

Гора Рюмкера
image
Мозаїка знімків супутника LRO (95×95 км)
Типгора
РозташуванняМісяць, Океан Бур
Координати40°46′ пн. ш. 58°23′ зх. д. / 40.76° пн. ш. 58.38° зх. д. / 40.76; -58.38Координати: 40°46′ пн. ш. 58°23′ зх. д. / 40.76° пн. ш. 58.38° зх. д. / 40.76; -58.38
Діаметр~70 км
Площа~4000 км2
Епонім[en]
image
image
Розташування гори Рюмкера

Гора Рюмкера є нагромадженням щитових вулканів. Це єдиний подібний об'єкт на Місяці і найбільша на ньому виразна компактна вулканічна височина.

Коли Місяць наближається до повні, гору Рюмкера освітлює ранкове Сонце і її видно навіть у маленькі телескопи, хоча при високому Сонці вона непомітна зовсім. Через два тижні, при вечірньому освітленні, вона знову стає видимою, але спостереженням заважає близькість старого Місяця до Сонця. Крім того, через розташування гори біля краю місячного диска її вигляд залежить від лібрації.

Назва

image
Гора Рюмкера на карті Шмідта (1878) та на мозаїці знімків LRO
image
Карта регіону з літерними позначеннями вершин (1967)

Гору названо на честь німецького астронома [en]. Це зробив Йоганн Фрідріх Юліус Шмідт на карті, що вийшла 1878 року і стала найдетальнішою на той час. Вперше ім'я Рюмкера з'явилося на карті Місяця ще в 1860-х роках завдяки [en], який разом із [en] працював над селенографічним проєктом Британської асоціації розвитку науки, але Лі дав це ім'я кратеру, що на всіх основних місячних картах вже називався [en], і пропозиція не отримала підтримки.

Коли гори торкаються перші промені Сонця, вона виглядає кільцеподібною, і в XIX столітті її вважали зруйнованим кратером. Тому Шмідт (назвав) її, подібно до кратерів, просто прізвищем вченого — Rümker. 1935 року цю назву разом із багатьма іншими місячними найменуваннями затвердив Міжнародний астрономічний союз, а 1961 року він вирішив вживати міжнародні назви місячних гір із латинським терміном Mons — «гора».

Кілька вершин гори Рюмкера та її околиць мали власні позначення грецькими літерами: Рюмкер β (найвища вершина) — південніше центра гори, Рюмкер α — на північно-західному краю, Рюмкер ζ — на північно-східному, Рюмкер θ — острівець біля східного краю, Рюмкер η та Рюмкер ξ — острівці далі на південний схід. Позначення Рюмкер β 1935 року було затверджене Міжнародним астрономічним союзом, а 1973 року скасоване ним разом із іншими літерними позначеннями місячних височин.

Розташування та суміжні об'єкти

image
Знімок «Аполлона-15» із південного сходу (1971). Найбільший кратер — Рюмкер E.

Гора Рюмкера — найпримітніша деталь рельєфу на півночі Океану Бур і один із трьох основних його вулканічних комплексів (разом із плато Аристарха та пагорбами Маріуса). Вона стоїть неподалік Затоки Роси на морській рівнині, перетятій кількома безіменними грядами. Висота поверхні в цьому регіоні плавно збільшується на південь.

Гора розташована на межі двох лавових покривів, що простягаються від неї на південний захід та на північний схід. Їх розрізняють за спектральними властивостями, які свідчать, що в другому покриві дещо менше оксиду заліза й набагато більше оксиду титану. Їхній вік, судячи з підрахунку накопичених кратерів, становить 2,0-2,3 та 1,5-2,5 млрд років відповідно.

На сході від цих лавових покривів лежить покрив, що вирізняється найбільшим у регіоні вмістом заліза та титану і, за деякими оцінками на основі підрахунку кратерів, найменшим на Місяці віком. 2020 року туди був відправлений посадковий модуль космічного апарату «Чан'е-5», і радіоізотопний вік доставлених ним зразків теж виявився найменшим для датованих цим методом місячних базальтів: 2,030 ± 0,004 або 1,963 ± 0,057 млрд років (за підрахунком кратерів було отримано оцінки 1,21 ± 0,03, 1,49 ± 0,17 та 2,07 ± 0,03 млрд років).

Опис

image
image
Гора Рюмкера на світанку. Відмічено найвищу вершину. Правіше видно яскраве півколо, утворене уступом (унизу) та грядою (вгорі). Мозаїка знімків LRO (2009).
image
Найвищий купол гори (як за абсолютною висотою, так і відносно своєї основи). Ширина — 7,6×8,9 км, висота відносно основи — 425 м. Кратер на вершині, ймовірно, вулканічний. Ширина зображення — 14,5 км.
image
Звивиста борозна на західному краю гори. Ширина знімка — 2 км.
image
Гряда, що окреслює південно-західний край гори (ширина знімка — 6,5 км).
image
Північний край гори. Великий кратер — Рюмкер C — та плавні нерівності вище нього, ймовірно, є слідами падіння викидів басейну Затоки Райдуги. Вгорі знімка такі сліди затоплені морською лавою, а внизу знищені виверженнями гори. Внизу праворуч помітно один із найменших її вулканічних куполів: шириною близько 3,5 км і висотою 90 м. Ширина знімка — 15,4 км.

Гора Рюмкера займає площу близько 4000 км2 і об'єм 1400 — 1800 км3. Найвища її вершина — вулканічний купол, розташований у її південній частині і відомий під неофіційною нині назвою Рюмкер β. Його вершина лежить на 1280 або на 1271 м нижче за (місячний рівень відліку висот). Відносно своєї основи він теж є найвищим куполом гори: 425 м. Найнижча точка в межах гори лежить на дні кратера Рюмкер C: 2777 м нижче нульового рівня.

За діаметра основи близько 70 км висота гори сягає лише 1,3 км. Таким чином, її схили дуже пологі — на 3/4 її площі похил менший за 3°, а в середньому по горі становить 2,7°. По краях гори він сягає 6—15°, створюючи досить чіткий, особливо з західного боку, уступ. Підніжжя гори затоплене морською лавою.

На відміну від більшості місячних височин, гора Рюмкера має темне забарвлення, як і навколишнє море.

Гора створює позитивну [ru] (гравітаційну аномалію з поправкою на тяжіння деталей рельєфу), що вказує на існування під її поверхнею порід підвищеної густини — по всій видимості, магматичних. Згідно досліджень гравіметричних даних супутника GRAIL, вони є основним матеріалом гори; крім того, скупчення щільних порід (густиною понад 3 г/см3 при густині материкової кори в середньому 2,55 г/см3) існує на глибині близько 6-18 км під нею. Ймовірно, це колишнє магматичне вогнище, від якого живилися вулкани гори.

Вулканічні куполи

Гора Рюмкера має кілька виразних округлих вершин. Вони виглядають як типові місячні куполи — поширені в місячних морях височини вулканічного або інтрузивного походження. На горі можна розрізнити принаймні 6-10 куполів. 1974 року на знімках супутника Lunar Orbiter 4 їх було нараховано понад 30, але 2017 року на основі альтиметричних та фотографічних даних апаратів SELENE та LRO існування деяких куполів було спростовано, натомість було виявлено нові. За даними цієї роботи, на горі Рюмкера є 22 куполи. Їх інтерпретують як щитові вулкани. Іноді гору розглядають як єдиний щитовий вулкан із багатьма центрами виверження.

Ширина основи цих куполів лежить у межах 2—14 км, а висота — в межах 70—425 м. Їх схили, як і у гори в цілому, дуже пологі: з середнім похилом від 1,9 до 10,8°. 6 куполів мають на вершині кратер, що може бути вулканічним.

Звивисті борозни

На горі Рюмкера є кілька звивистих борозен, інтерпретованих як русла лавових потоків. Вони розташовані по краях гори, звідки спускаються до Океану Бур, і всі відносно маленькі. Найбільша з них сягає довжини близько 10 км і ширини близько 0,5 км. Вона тягнеться південним схилом від основи одного з куполів до океану, а посередині сполучається з маленьким кратером.

Уступи та гряди

На заході гори лежить 60-кілометрова гряда шириною до 2,5 км, що південним кінцем проходить по краю гори і виходить в океан. На північному сході тягнеться 23-кілометрова гряда, що на півдні переходить у 35-кілометровий уступ. Ці дві гряди та уступ утворюють майже повне кільце діаметром близько 50 км, що на південному заході збігається з краєм гори. Вигляд уступу мають і деякі інші ділянки її краю, особливо на заході.

Кратери

На поверхні гори є лише невеликі кратери. Найбільший із них (4,3 км) має власне позначення — Рюмкер C. Він розташований на півночі гори і примітний неправильною формою та припіднятим на південному заході валом, що вказує на його утворення від похилого удару з північного сходу. На північному краї гори є й кілька інших подібних кратерів; крім того, цей край вкритий характерними плавними нерівностями, витягнутими так само на північний схід — у бік Затоки Райдуги. Ймовірно, все це сліди викидів від удару, що створив її басейн.

Інші кратери гори переважно менші за 2 км. Багато з них, судячи з неправильної форми й розташування групами, теж є вторинними. Основним джерелом останніх є розташований за 25 км від гори молодий кратер Рюмкер E, а деякі, ймовірно, належать кратерам Аристарх, Коперник, Гарпал та Піфагор.

Склад ґрунту

Гора Рюмкера має чітку межу як у рельєфі, так і в складі ґрунту. Вона відрізняється від навколишнього моря меншим вмістом титану та заліза. Ця різниця найбільша з північно-східного боку, де, згідно зі спектральними даними, вміст TiO2 становить 1-2 %, а FeO — 10-15 %, тоді як у лаві довкола гори — в середньому 4 та 17 % відповідно (втім, з великими відмінностями в різних місцях). Разом із тим ґрунт гори за складом ближчий до морської лави (базальту), ніж до материкових порід. Ознаки наявності значної домішки останніх є лише на північному сході, причому вони, ймовірно, є викидами з віддалених кратерів. Особливості складу ґрунту гори призводять до її тонкої відмінності за відтінком від моря, але оком це не помітно і при високому Сонці гора Рюмкера не вирізняється з-поміж околиць.

Деякі радарні та спектрометричні дослідження вказують на наявність на горі не лише лави, а й дрібнозернистих пірокластичних викидів, але інші дані цього не підтверджують.

Геологічна історія

Походження гори Рюмкера явно вулканічне, але деталі її формування неясні і чому такі об'єкти не з'явилися більш ніде на Місяці, невідомо.

Найстаршими деталями рельєфу гори є сліди падіння викидів басейну Затоки Райдуги, що вкривають її північний схил. В інших місцях гори вони знищені тамтешніми виверженнями, а довкола неї залиті лавою Океану Бур. За результатами підрахунку кратерів, вік цих слідів становить 3,71+0,04
−0,05 млрд років.

image
Купол на південному заході гори, вік якого оцінений у 2,91+0,42
−0,99 млрд років. Ширина — 5,6×6,8 км, висота — 180 м; кратер у центрі, ймовірно, вулканічний. Знімок LRO; ширина — 10 км.

Інші деталі поверхні гори, зокрема вулканічні куполи, сформувалися пізніше. Для двох рівних ділянок у її східній половині отримано оцінки віку 3,58+0,03
−0,04 та 3,51+0,04
−0,06 млрд років. Приблизно такий же вік у двох низьких куполів на північному сході (3,53+0,06
−0,09 та 3,43+0,11
−0,46 млрд років). Більш крутосхильні куполи на півдні виявилися молодшими: 3,04+0,31
−0,94 млрд років у найвищого купола та 2,91+0,42
−0,99 млрд років у його сусіда. Крутість схилів та малий вік можуть бути пов'язані: наприкінці вивержень лава, ймовірно, була холоднішою і, як наслідок, в'язкішою, до того ж поступала повільніше.

В Океані Бур навколо гори Рюмкера виверження тривали і до її формування, і ще довго після нього, затопивши лавою її підніжжя. Найстаріша лава, що нині видна на поверхні океану, має вік 3,7-3,8 млрд років; по всій видимості, вона є і в околицях гори, але там вкрита більш молодою. В цьому регіоні найстаршими видимими пластами морської лави є ті, що лежать на заході та на півночі від гори: вони мають вік 3,2-3,5 та 3,3-3,5 млрд років (пізньоімбрійська епоха). Другий із них межує з маленькою ділянкою північного краю гори. Решта суміжного з нею лавового покриву набагато молодша (ератосфенівський період): на південному заході — за різними оцінками, 2,30 ± 0,10, 2,03 ± 0,33 або 2,02 ± 0,16 млрд років, а на північному сході — 1,51 ± 0,07, 2,06 ± 0,24 або 2,54+0,41
−0,50 млрд років.

Крім вулканізму, на вигляд гори вплинули тектонічні процеси, що створили дві гряди. Згодом на ній з'являлися лише дрібні кратери від ударів космічних тіл та від падіння викидів великих кратерів в околицях.

Супутні кратери

Ці кратери, розташовані в околицях гори Рюмкера, називаються ім'ям Рюмкер із доданням великої латинської літери:

Рюмкер Координати Діаметр, км
C 41°35′ пн. ш. 58°05′ зх. д. / 41.58° пн. ш. 58.09° зх. д. / 41.58; -58.09 (Рюмкер C) 4,3
E 38°38′ пн. ш. 57°08′ зх. д. / 38.64° пн. ш. 57.14° зх. д. / 38.64; -57.14 (Рюмкер E) 6,8
F 37°16′ пн. ш. 57°17′ зх. д. / 37.26° пн. ш. 57.28° зх. д. / 37.26; -57.28 (Рюмкер F) 5,0
H 40°20′ пн. ш. 52°46′ зх. д. / 40.33° пн. ш. 52.76° зх. д. / 40.33; -52.76 (Рюмкер H) 4,0
K 42°15′ пн. ш. 56°02′ зх. д. / 42.25° пн. ш. 56.04° зх. д. / 42.25; -56.04 (Рюмкер K) 3,0
L 43°34′ пн. ш. 57°20′ зх. д. / 43.57° пн. ш. 57.33° зх. д. / 43.57; -57.33 (Рюмкер L) 3,4
S 42°35′ пн. ш. 63°05′ зх. д. / 42.58° пн. ш. 63.08° зх. д. / 42.58; -63.08 (Рюмкер S) 3,0
T 42°31′ пн. ш. 64°45′ зх. д. / 42.51° пн. ш. 64.75° зх. д. / 42.51; -64.75 (Рюмкер T) 3,2

Посадки космічних апаратів

  • 1 грудня 2020 року приблизно за 130 км на північний схід від краю гори Рюмкера (43°03′27″ пн. ш. 51°54′58″ зх. д. / 43.0576° пн. ш. 51.9161° зх. д. / 43.0576; -51.9161 (Чан'е-5)) здійснив посадку спускний модуль космічної станції «Чан'е-5», який зібрав там 1,731 кг зразків реголіту. Раніше деякі дослідники пропонували відправити апарат на саму гору — на один із вулканічних куполів або на посічений кратерними викидами північний край. Врешті-решт апарат був посаджений у рівнинному місці Океану Бур, яке привернуло увагу науковців особливостями складу лави, надзвичайно малим її віком (що важливо для калібрування методу датування за допомогою підрахунку кратерів), віддаленістю від усіх інших регіонів Місяця, звідки доставляли зразки, а також рівною поверхнею, що сприяє успішній посадці.

Примітки

Коментарі
  1. На Місяці є й кілька більших височин вулканічного походження, але вони менш компактні й зі слабше вираженими межами (наприклад, височина в Океані Бур, на якій стоять пагорби Маріуса) або й гіпотетичні через погану збереженість (наприклад, вулкан біля кратера Гарднер на півночі Моря Спокою).
  2. Знімок гори в ранковому світлі за висоти Сонця 1°.
  3. На 30-метровому масштабі.
  4. Знімок об'єкта.
  5. За більш старими оцінками — 3,47+0,08
    −0,06     млрд років на південному заході та 1,33+0,19
    −0,25     млрд років на північному сході від гори.
Джерела
  1. Qian Y. Q., Xiao L., Zhao S. Y., Zhao J. N., Huang J., Flahaut J., Martinot M., Head J. W., Hiesinger H., Wang G. X. (2018). Geology and Scientific Significance of the Rümker Region in Northern Oceanus Procellarum: China's Chang'E-5 Landing Region. Journal of Geophysical Research: Planets. 123 (6): 1407—1430. Bibcode:2018JGRE..123.1407Q. doi:10.1029/2018JE005595.
  2. Zhao J., Xiao L., Qiao L., Glotch T. D., Huang Q. (2017). The Mons Rümker volcanic complex of the Moon: A candidate landing site for the Chang'E-5 mission. Journal of Geophysical Research: Planets. 122 (7): 1419—1442. Bibcode:2017JGRE..122.1419Z. doi:10.1002/2016je005247.
  3. Mons Rümker. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. оригіналу за 18 травня 2019.
  4. Wood C. A. (16 травня 2006). A Mound of Bumps. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 5 грудня 2020.
  5. Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 42–43. — .
  6. Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 10, 131–134. — . — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7. (Appendix A: Lunar dome images [ 28 березня 2019 у Wayback Machine.]).
  7. Wöhler C., Lena R., Pau K. C. (2007). (PDF). 38th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXVIII), held March 12-16, 2007 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1338, p.1091. Bibcode:2007LPI....38.1091W. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  8. Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2005. — P. 111–113, 170–171. — . (На Google Books).
  9. Werner S. C., Galgana G. A. Large Shield Volcano // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–9. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_216-1.
  10. Spudis, P. D.; McGovern, P. J.; Kiefer, W. S. (2013). (PDF). Journal of Geophysical Research: Planets. 118 (5): 1063—1081. Bibcode:2013JGRE..118.1063S. doi:10.1002/jgre.20059. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2020.
  11. Wood C. A. (26 вересня 2004). . Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 26 червня 2015.
  12. Wagner M. (4 жовтня 2014). Observing the April Moon. Telescope.com. оригіналу за 8 серпня 2016.
  13. Hill H. A Portfolio of Lunar Drawings. — Cambridge University Press, 2003. — P. 92–93. — .
  14. Öhman T. (12 грудня 2017). Mons Rümker suomalaisharrastajien ja suurvaltojen kohteena. Tähtitieteellinen yhdistys Ursa. оригіналу за 23 листопада 2020.(фін.)
  15. Planck A. (2 жовтня 2017). Mons Rümker: Extensive Complex of Domes on the #Moon. оригіналу за 22 листопада 2020.
  16. Blagg M. A., Müller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 71. — Bibcode:1935nlf..book.....B. ().
  17. Schmidt J. F. J. Section XVII // Charte der Gebirge des Mondes nach eigenen Beobachtungen in den jahren 1840-1874. — Berlin : Commission bei Dietrich Reimer, 1878. — С. 253. (Гора Рюмкера — на 17-му листі карти під номером 1).
  18. Kopal Z., Carder R. W. Mapping of the Moon: Past and Present. — Springer Science & Business Media, 1974. — P. 30–33. — . — DOI:10.1007/978-94-010-2133-3_1.
  19. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 221–222, 224. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  20. Neison E. (1880). Report on the Present Condition of the Lunar Nomenclature. Selenographical Journal. 3 (28): 41—45.
  21. Neison E. The Moon and the Condition and Configurations of Its Surface. — London : Longmans, Green, and Co, 1876. — P. 285. — .
  22. Blagg M. A., Saunder S. A. Collated list of lunar formations named or lettered in the maps of Neison, Schmidt, and Madler. — Edinburgh : Neill & Co., Ltd, 1913. — P. 63. — Bibcode:1913cllf.book.....B.
  23. Transactions of the International Astronomical Union, volume XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D. H. Sadler. — Academic Press, 1962. ().
  24. LAC-23: Rumker. Lunar chart: scale 1:1,000,000. Aeronautical Chart and Information Center, United States Air Force. 1967. оригіналу за 30 травня 2018.
  25. . The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 30 травня 2018.
  26. Transactions of the International Astronomical Union, volume XVB. Proceedings of the Fifteenth General Assembly Sydney 1973 and Extraordinary General Assembly Poland 1973 / Ed. by G. Contopoulos and A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1974. — P. 112. — . — Bibcode:1974tiau.book.....C. — DOI:10.1007/978-94-010-2208-8. ().
  27. Whitford-Stark J. L., Head J. W. (1977). The Procellarum volcanic complexes: Contrasting styles of volcanism. In: Lunar Science Conference, 8th, Houston, Tex., March 14-18, 1977, Proceedings. Volume 3. (A78-41551 18-91) New York, Pergamon Press, Inc.: 2705—2724. Bibcode:1977LPSC....8.2705W.
  28. Wu B., Huang J., Li Y., Wang Y., Peng J. (2018). Rock Abundance and Crater Density in the Candidate Chang'E-5 Landing Region on the Moon. Journal of Geophysical Research: Planets. 123 (12): 3256—3272. Bibcode:2018JGRE..123.3256W. doi:10.1029/2018JE005820.
  29. Jia M., Yue Z., Di K., Liu B., Liu J., Michael G. (2020). A catalogue of impact craters larger than 200 m and surface age analysis in the Chang'e-5 landing area. Earth and Planetary Science Letters. 541. Bibcode:2020E&PSL.54116272J. doi:10.1016/j.epsl.2020.116272.
  30. Che X., Nemchin A., Liu D. та ін. (2021). (PDF). Science. doi:10.1126/science.abl7957. PMID 34618547. Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  31. Li Q.-L., Zhou Q., Liu Y. та ін. (2021). . Nature. doi:10.1038/s41586-021-04100-2. PMID 34666338. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  32. Hu S., He H., Ji J. та ін. (2021). (PDF). Nature. doi:10.1038/s41586-021-04107-9. PMID 34666337. Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2021. Процитовано 7 листопада 2021. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  33. Scott D. H., Eggleton R. E. (1973). Geologic map of the Rümker quadrangle of the Moon. Department of the Interior, United States Geological Survey. оригіналу за 30 травня 2018.
  34. Wood C. A. (6 листопада 2006). An Increasingly Complex Tale. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 6 грудня 2020.
  35. Huang Q., Xiao Zh., Xiao L. (2014). Subsurface structures of large volcanic complexes on the nearside of the Moon: A view from GRAIL gravity. Icarus. 243: 48—57. Bibcode:2014Icar..243...48H. doi:10.1016/j.icarus.2014.09.009.
  36. Chisenga C., Yan J., Zhao J., Atekwana E. A., Steffen R. (2020). Density Structure of the Rümker Region in the Northern Oceanus Procellarum: Implications for Lunar Volcanism and Landing Site Selection for the Chang'E-5 Mission. Journal of Geophysical Research: Planets. 125 (1). Bibcode:2020JGRE..12505978C. doi:10.1029/2019JE005978.
  37. Wood C. A. (15 лютого 2004). Volcanic Rump. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 28 вересня 2015.
  38. Smith E.I. (1974). Rümker hills: a lunar volcanic dome complex. The Moon. 10: 175—181. Bibcode:1974Moon...10..175S. doi:10.1007/BF00655718.
  39. Campbell B. A., Hawke B. R., Campbell D. B. (2009). (PDF). Journal of Geophysical Research. 114 (E1). Bibcode:2009JGRE..114.1001C. doi:10.1029/2008JE003253. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2018. Процитовано 12 грудня 2020.
  40. Meng Zh., Lei J., Qian Y., Xiao L., Head J. W., Chen S., Cheng W., Shi J., Ping J., Kang Zh. (2020). (PDF). Remote Sensing. 12 (9). Bibcode:2020RemS...12.3272M. doi:10.3390/rs12193272. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  41. Farrand W. H., Kramer G. Y., Gaddis L. R., Videen G. (2015). (PDF). 46th Lunar and Planetary Science Conference, held March 16-20, 2015 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1832, p.2440. Bibcode:2015LPI....46.2440F. Архів оригіналу (PDF) за 3 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2020.
  42. Hiesinger, H.; Head, J. W.; Wolf, U.; Jaumann, R.; Neukum, G. (2003). (PDF). Journal of Geophysical Research. 108 (E7). Bibcode:2003JGRE..108.5065H. doi:10.1029/2002JE001985. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2020.
  43. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis //  / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 11–14. — (Geological Society of America Special Paper 477) — . — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013
  44. Chang'e 5. NASA Space Science Data Coordinated Archive. оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
  45. Robinson M. (4 грудня 2020). First Look: Chang'e 5. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. оригіналу за 8 грудня 2020.
  46. Emmett A. (18 листопада 2020). China Launches Its Most Ambitious Moon Mission Yet. Air & Space Magazine. оригіналу за 30 листопада 2020.
  47. Jones A. (23 листопада 2020). China's new moon mission to return the first lunar samples since 1976. National Geographic. оригіналу за 30 листопада 2020.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гора Рюмкера
Карти
  • Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні (PDF). (PDF) оригіналу за 4 грудня 2020.
  • Scott D. H., Eggleton R. E. (1973). Geologic map of the Rümker quadrangle of the Moon. Department of the Interior, United States Geological Survey. оригіналу за 30 травня 2018.
  • LAC-23: Rumker. Lunar chart: scale 1:1,000,000. Aeronautical Chart and Information Center, United States Air Force. 1967. оригіналу за 30 травня 2018.
  • Інтерактивна модель рельєфу гори Рюмкера [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
  • Інтерактивні карти Місяця, центровані на гору Рюмкера: фотомозаїка, карта висот.
Інше
  • Відео прольоту над горою Рюмкера на заході Сонця [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.], зняте апаратом SELENE (Kaguya)
  • . The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 30 травня 2018.
  • Braden S. (8 березня 2013). Rümker E Impact Melt. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. оригіналу за 26 грудня 2016.
  • Sato H. (27 липня 2011). Melt and more melt. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. оригіналу за 8 серпня 2020.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gora Ryumkera lat Mons Rumker gora na Misyaci na pivnochi Okeanu Bur koordinati centra 40 46 pn sh 58 23 zh d 40 76 pn sh 58 38 zh d 40 76 58 38 gora Ryumkera Diametr blizko 70 km visota 1 3 km vidnosno navkolishnoyi poverhni i 1 3 km vidnosno misyachnogo rivnya vidliku visot Gora RyumkeraMozayika znimkiv suputnika LRO 95 95 km TipgoraRoztashuvannyaMisyac Okean BurKoordinati40 46 pn sh 58 23 zh d 40 76 pn sh 58 38 zh d 40 76 58 38 Koordinati 40 46 pn sh 58 23 zh d 40 76 pn sh 58 38 zh d 40 76 58 38Diametr 70 kmPlosha 4000 km2Eponim en Roztashuvannya gori Ryumkera Gora Ryumkera ye nagromadzhennyam shitovih vulkaniv Ce yedinij podibnij ob yekt na Misyaci i najbilsha na nomu virazna kompaktna vulkanichna visochina Koli Misyac nablizhayetsya do povni goru Ryumkera osvitlyuye rankove Sonce i yiyi vidno navit u malenki teleskopi hocha pri visokomu Sonci vona nepomitna zovsim Cherez dva tizhni pri vechirnomu osvitlenni vona znovu staye vidimoyu ale sposterezhennyam zavazhaye blizkist starogo Misyacya do Soncya Krim togo cherez roztashuvannya gori bilya krayu misyachnogo diska yiyi viglyad zalezhit vid libraciyi NazvaGora Ryumkera na karti Shmidta 1878 ta na mozayici znimkiv LROKarta regionu z liternimi poznachennyami vershin 1967 Goru nazvano na chest nimeckogo astronoma en Ce zrobiv Jogann Fridrih Yulius Shmidt na karti sho vijshla 1878 roku i stala najdetalnishoyu na toj chas Vpershe im ya Ryumkera z yavilosya na karti Misyacya she v 1860 h rokah zavdyaki en yakij razom iz en pracyuvav nad selenografichnim proyektom Britanskoyi asociaciyi rozvitku nauki ale Li dav ce im ya krateru sho na vsih osnovnih misyachnih kartah vzhe nazivavsya en i propoziciya ne otrimala pidtrimki Koli gori torkayutsya pershi promeni Soncya vona viglyadaye kilcepodibnoyu i v XIX stolitti yiyi vvazhali zrujnovanim kraterom Tomu Shmidt nazvav yiyi podibno do krateriv prosto prizvishem vchenogo Rumker 1935 roku cyu nazvu razom iz bagatma inshimi misyachnimi najmenuvannyami zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz a 1961 roku vin virishiv vzhivati mizhnarodni nazvi misyachnih gir iz latinskim terminom Mons gora Kilka vershin gori Ryumkera ta yiyi okolic mali vlasni poznachennya greckimi literami Ryumker b najvisha vershina pivdennishe centra gori Ryumker a na pivnichno zahidnomu krayu Ryumker z na pivnichno shidnomu Ryumker 8 ostrivec bilya shidnogo krayu Ryumker h ta Ryumker 3 ostrivci dali na pivdennij shid Poznachennya Ryumker b 1935 roku bulo zatverdzhene Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom a 1973 roku skasovane nim razom iz inshimi liternimi poznachennyami misyachnih visochin Roztashuvannya ta sumizhni ob yektiZnimok Apollona 15 iz pivdennogo shodu 1971 Najbilshij krater Ryumker E Gora Ryumkera najprimitnisha detal relyefu na pivnochi Okeanu Bur i odin iz troh osnovnih jogo vulkanichnih kompleksiv razom iz plato Aristarha ta pagorbami Mariusa Vona stoyit nepodalik Zatoki Rosi na morskij rivnini peretyatij kilkoma bezimennimi gryadami Visota poverhni v comu regioni plavno zbilshuyetsya na pivden Gora roztashovana na mezhi dvoh lavovih pokriviv sho prostyagayutsya vid neyi na pivdennij zahid ta na pivnichnij shid Yih rozriznyayut za spektralnimi vlastivostyami yaki svidchat sho v drugomu pokrivi desho menshe oksidu zaliza j nabagato bilshe oksidu titanu Yihnij vik sudyachi z pidrahunku nakopichenih krateriv stanovit 2 0 2 3 ta 1 5 2 5 mlrd rokiv vidpovidno Na shodi vid cih lavovih pokriviv lezhit pokriv sho viriznyayetsya najbilshim u regioni vmistom zaliza ta titanu i za deyakimi ocinkami na osnovi pidrahunku krateriv najmenshim na Misyaci vikom 2020 roku tudi buv vidpravlenij posadkovij modul kosmichnogo aparatu Chan e 5 i radioizotopnij vik dostavlenih nim zrazkiv tezh viyavivsya najmenshim dlya datovanih cim metodom misyachnih bazaltiv 2 030 0 004 abo 1 963 0 057 mlrd rokiv za pidrahunkom krateriv bulo otrimano ocinki 1 21 0 03 1 49 0 17 ta 2 07 0 03 mlrd rokiv OpisGora Ryumkera na svitanku Vidmicheno najvishu vershinu Pravishe vidno yaskrave pivkolo utvorene ustupom unizu ta gryadoyu vgori Mozayika znimkiv LRO 2009 Najvishij kupol gori yak za absolyutnoyu visotoyu tak i vidnosno svoyeyi osnovi Shirina 7 6 8 9 km visota vidnosno osnovi 425 m Krater na vershini jmovirno vulkanichnij Shirina zobrazhennya 14 5 km Zvivista borozna na zahidnomu krayu gori Shirina znimka 2 km Gryada sho okreslyuye pivdenno zahidnij kraj gori shirina znimka 6 5 km Pivnichnij kraj gori Velikij krater Ryumker C ta plavni nerivnosti vishe nogo jmovirno ye slidami padinnya vikidiv basejnu Zatoki Rajdugi Vgori znimka taki slidi zatopleni morskoyu lavoyu a vnizu znisheni viverzhennyami gori Vnizu pravoruch pomitno odin iz najmenshih yiyi vulkanichnih kupoliv shirinoyu blizko 3 5 km i visotoyu 90 m Shirina znimka 15 4 km Gora Ryumkera zajmaye ploshu blizko 4000 km2 i ob yem 1400 1800 km3 Najvisha yiyi vershina vulkanichnij kupol roztashovanij u yiyi pivdennij chastini i vidomij pid neoficijnoyu nini nazvoyu Ryumker b Jogo vershina lezhit na 1280 abo na 1271 m nizhche za misyachnij riven vidliku visot Vidnosno svoyeyi osnovi vin tezh ye najvishim kupolom gori 425 m Najnizhcha tochka v mezhah gori lezhit na dni kratera Ryumker C 2777 m nizhche nulovogo rivnya Za diametra osnovi blizko 70 km visota gori syagaye lishe 1 3 km Takim chinom yiyi shili duzhe pologi na 3 4 yiyi ploshi pohil menshij za 3 a v serednomu po gori stanovit 2 7 Po krayah gori vin syagaye 6 15 stvoryuyuchi dosit chitkij osoblivo z zahidnogo boku ustup Pidnizhzhya gori zatoplene morskoyu lavoyu Na vidminu vid bilshosti misyachnih visochin gora Ryumkera maye temne zabarvlennya yak i navkolishnye more Gora stvoryuye pozitivnu ru gravitacijnu anomaliyu z popravkoyu na tyazhinnya detalej relyefu sho vkazuye na isnuvannya pid yiyi poverhneyu porid pidvishenoyi gustini po vsij vidimosti magmatichnih Zgidno doslidzhen gravimetrichnih danih suputnika GRAIL voni ye osnovnim materialom gori krim togo skupchennya shilnih porid gustinoyu ponad 3 g sm3 pri gustini materikovoyi kori v serednomu 2 55 g sm3 isnuye na glibini blizko 6 18 km pid neyu Jmovirno ce kolishnye magmatichne vognishe vid yakogo zhivilisya vulkani gori Vulkanichni kupoli Gora Ryumkera maye kilka viraznih okruglih vershin Voni viglyadayut yak tipovi misyachni kupoli poshireni v misyachnih moryah visochini vulkanichnogo abo intruzivnogo pohodzhennya Na gori mozhna rozrizniti prinajmni 6 10 kupoliv 1974 roku na znimkah suputnika Lunar Orbiter 4 yih bulo narahovano ponad 30 ale 2017 roku na osnovi altimetrichnih ta fotografichnih danih aparativ SELENE ta LRO isnuvannya deyakih kupoliv bulo sprostovano natomist bulo viyavleno novi Za danimi ciyeyi roboti na gori Ryumkera ye 22 kupoli Yih interpretuyut yak shitovi vulkani Inodi goru rozglyadayut yak yedinij shitovij vulkan iz bagatma centrami viverzhennya Shirina osnovi cih kupoliv lezhit u mezhah 2 14 km a visota v mezhah 70 425 m Yih shili yak i u gori v cilomu duzhe pologi z serednim pohilom vid 1 9 do 10 8 6 kupoliv mayut na vershini krater sho mozhe buti vulkanichnim Zvivisti borozni Na gori Ryumkera ye kilka zvivistih borozen interpretovanih yak rusla lavovih potokiv Voni roztashovani po krayah gori zvidki spuskayutsya do Okeanu Bur i vsi vidnosno malenki Najbilsha z nih syagaye dovzhini blizko 10 km i shirini blizko 0 5 km Vona tyagnetsya pivdennim shilom vid osnovi odnogo z kupoliv do okeanu a poseredini spoluchayetsya z malenkim kraterom Ustupi ta gryadi Na zahodi gori lezhit 60 kilometrova gryada shirinoyu do 2 5 km sho pivdennim kincem prohodit po krayu gori i vihodit v okean Na pivnichnomu shodi tyagnetsya 23 kilometrova gryada sho na pivdni perehodit u 35 kilometrovij ustup Ci dvi gryadi ta ustup utvoryuyut majzhe povne kilce diametrom blizko 50 km sho na pivdennomu zahodi zbigayetsya z krayem gori Viglyad ustupu mayut i deyaki inshi dilyanki yiyi krayu osoblivo na zahodi Krateri Na poverhni gori ye lishe neveliki krateri Najbilshij iz nih 4 3 km maye vlasne poznachennya Ryumker C Vin roztashovanij na pivnochi gori i primitnij nepravilnoyu formoyu ta pripidnyatim na pivdennomu zahodi valom sho vkazuye na jogo utvorennya vid pohilogo udaru z pivnichnogo shodu Na pivnichnomu krayi gori ye j kilka inshih podibnih krateriv krim togo cej kraj vkritij harakternimi plavnimi nerivnostyami vityagnutimi tak samo na pivnichnij shid u bik Zatoki Rajdugi Jmovirno vse ce slidi vikidiv vid udaru sho stvoriv yiyi basejn Inshi krateri gori perevazhno menshi za 2 km Bagato z nih sudyachi z nepravilnoyi formi j roztashuvannya grupami tezh ye vtorinnimi Osnovnim dzherelom ostannih ye roztashovanij za 25 km vid gori molodij krater Ryumker E a deyaki jmovirno nalezhat krateram Aristarh Kopernik Garpal ta Pifagor Sklad gruntu Gora Ryumkera maye chitku mezhu yak u relyefi tak i v skladi gruntu Vona vidriznyayetsya vid navkolishnogo morya menshim vmistom titanu ta zaliza Cya riznicya najbilsha z pivnichno shidnogo boku de zgidno zi spektralnimi danimi vmist TiO2 stanovit 1 2 a FeO 10 15 todi yak u lavi dovkola gori v serednomu 4 ta 17 vidpovidno vtim z velikimi vidminnostyami v riznih miscyah Razom iz tim grunt gori za skladom blizhchij do morskoyi lavi bazaltu nizh do materikovih porid Oznaki nayavnosti znachnoyi domishki ostannih ye lishe na pivnichnomu shodi prichomu voni jmovirno ye vikidami z viddalenih krateriv Osoblivosti skladu gruntu gori prizvodyat do yiyi tonkoyi vidminnosti za vidtinkom vid morya ale okom ce ne pomitno i pri visokomu Sonci gora Ryumkera ne viriznyayetsya z pomizh okolic Deyaki radarni ta spektrometrichni doslidzhennya vkazuyut na nayavnist na gori ne lishe lavi a j dribnozernistih piroklastichnih vikidiv ale inshi dani cogo ne pidtverdzhuyut Geologichna istoriyaPohodzhennya gori Ryumkera yavno vulkanichne ale detali yiyi formuvannya neyasni i chomu taki ob yekti ne z yavilisya bilsh nide na Misyaci nevidomo Najstarshimi detalyami relyefu gori ye slidi padinnya vikidiv basejnu Zatoki Rajdugi sho vkrivayut yiyi pivnichnij shil V inshih miscyah gori voni znisheni tamteshnimi viverzhennyami a dovkola neyi zaliti lavoyu Okeanu Bur Za rezultatami pidrahunku krateriv vik cih slidiv stanovit 3 71 0 04 0 05 mlrd rokiv Kupol na pivdennomu zahodi gori vik yakogo ocinenij u 2 91 0 42 0 99 mlrd rokiv Shirina 5 6 6 8 km visota 180 m krater u centri jmovirno vulkanichnij Znimok LRO shirina 10 km Inshi detali poverhni gori zokrema vulkanichni kupoli sformuvalisya piznishe Dlya dvoh rivnih dilyanok u yiyi shidnij polovini otrimano ocinki viku 3 58 0 03 0 04 ta 3 51 0 04 0 06 mlrd rokiv Priblizno takij zhe vik u dvoh nizkih kupoliv na pivnichnomu shodi 3 53 0 06 0 09 ta 3 43 0 11 0 46 mlrd rokiv Bilsh krutoshilni kupoli na pivdni viyavilisya molodshimi 3 04 0 31 0 94 mlrd rokiv u najvishogo kupola ta 2 91 0 42 0 99 mlrd rokiv u jogo susida Krutist shiliv ta malij vik mozhut buti pov yazani naprikinci viverzhen lava jmovirno bula holodnishoyu i yak naslidok v yazkishoyu do togo zh postupala povilnishe V Okeani Bur navkolo gori Ryumkera viverzhennya trivali i do yiyi formuvannya i she dovgo pislya nogo zatopivshi lavoyu yiyi pidnizhzhya Najstarisha lava sho nini vidna na poverhni okeanu maye vik 3 7 3 8 mlrd rokiv po vsij vidimosti vona ye i v okolicyah gori ale tam vkrita bilsh molodoyu V comu regioni najstarshimi vidimimi plastami morskoyi lavi ye ti sho lezhat na zahodi ta na pivnochi vid gori voni mayut vik 3 2 3 5 ta 3 3 3 5 mlrd rokiv piznoimbrijska epoha Drugij iz nih mezhuye z malenkoyu dilyankoyu pivnichnogo krayu gori Reshta sumizhnogo z neyu lavovogo pokrivu nabagato molodsha eratosfenivskij period na pivdennomu zahodi za riznimi ocinkami 2 30 0 10 2 03 0 33 abo 2 02 0 16 mlrd rokiv a na pivnichnomu shodi 1 51 0 07 2 06 0 24 abo 2 54 0 41 0 50 mlrd rokiv Krim vulkanizmu na viglyad gori vplinuli tektonichni procesi sho stvorili dvi gryadi Zgodom na nij z yavlyalisya lishe dribni krateri vid udariv kosmichnih til ta vid padinnya vikidiv velikih krateriv v okolicyah Suputni krateriCi krateri roztashovani v okolicyah gori Ryumkera nazivayutsya im yam Ryumker iz dodannyam velikoyi latinskoyi literi Ryumker Koordinati Diametr km C 41 35 pn sh 58 05 zh d 41 58 pn sh 58 09 zh d 41 58 58 09 Ryumker C 4 3 E 38 38 pn sh 57 08 zh d 38 64 pn sh 57 14 zh d 38 64 57 14 Ryumker E 6 8 F 37 16 pn sh 57 17 zh d 37 26 pn sh 57 28 zh d 37 26 57 28 Ryumker F 5 0 H 40 20 pn sh 52 46 zh d 40 33 pn sh 52 76 zh d 40 33 52 76 Ryumker H 4 0 K 42 15 pn sh 56 02 zh d 42 25 pn sh 56 04 zh d 42 25 56 04 Ryumker K 3 0 L 43 34 pn sh 57 20 zh d 43 57 pn sh 57 33 zh d 43 57 57 33 Ryumker L 3 4 S 42 35 pn sh 63 05 zh d 42 58 pn sh 63 08 zh d 42 58 63 08 Ryumker S 3 0 T 42 31 pn sh 64 45 zh d 42 51 pn sh 64 75 zh d 42 51 64 75 Ryumker T 3 2Posadki kosmichnih aparativ1 grudnya 2020 roku priblizno za 130 km na pivnichnij shid vid krayu gori Ryumkera 43 03 27 pn sh 51 54 58 zh d 43 0576 pn sh 51 9161 zh d 43 0576 51 9161 Chan e 5 zdijsniv posadku spusknij modul kosmichnoyi stanciyi Chan e 5 yakij zibrav tam 1 731 kg zrazkiv regolitu Ranishe deyaki doslidniki proponuvali vidpraviti aparat na samu goru na odin iz vulkanichnih kupoliv abo na posichenij kraternimi vikidami pivnichnij kraj Vreshti resht aparat buv posadzhenij u rivninnomu misci Okeanu Bur yake privernulo uvagu naukovciv osoblivostyami skladu lavi nadzvichajno malim yiyi vikom sho vazhlivo dlya kalibruvannya metodu datuvannya za dopomogoyu pidrahunku krateriv viddalenistyu vid usih inshih regioniv Misyacya zvidki dostavlyali zrazki a takozh rivnoyu poverhneyu sho spriyaye uspishnij posadci PrimitkiKomentari Na Misyaci ye j kilka bilshih visochin vulkanichnogo pohodzhennya ale voni mensh kompaktni j zi slabshe virazhenimi mezhami napriklad visochina v Okeani Bur na yakij stoyat pagorbi Mariusa abo j gipotetichni cherez poganu zberezhenist napriklad vulkan bilya kratera Gardner na pivnochi Morya Spokoyu Znimok gori v rankovomu svitli za visoti Soncya 1 Na 30 metrovomu masshtabi Znimok ob yekta Za bilsh starimi ocinkami 3 47 0 08 0 06 mlrd rokiv na pivdennomu zahodi ta 1 33 0 19 0 25 mlrd rokiv na pivnichnomu shodi vid gori Dzherela Qian Y Q Xiao L Zhao S Y Zhao J N Huang J Flahaut J Martinot M Head J W Hiesinger H Wang G X 2018 Geology and Scientific Significance of the Rumker Region in Northern Oceanus Procellarum China s Chang E 5 Landing Region Journal of Geophysical Research Planets 123 6 1407 1430 Bibcode 2018JGRE 123 1407Q doi 10 1029 2018JE005595 Zhao J Xiao L Qiao L Glotch T D Huang Q 2017 The Mons Rumker volcanic complex of the Moon A candidate landing site for the Chang E 5 mission Journal of Geophysical Research Planets 122 7 1419 1442 Bibcode 2017JGRE 122 1419Z doi 10 1002 2016je005247 Mons Rumker Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 originalu za 18 travnya 2019 Wood C A 16 travnya 2006 A Mound of Bumps Lunar Photo of the Day originalu za 5 grudnya 2020 Rukl A Atlas of the Moon Cambridge Sky Publishing Corp 2004 orig publ in 1990 in Czech P 42 43 ISBN 1 931559 07 4 Lena R Wohler C Phillips J Chiocchetta M T Lunar Domes Properties and Formation Processes Springer Science amp Business Media 2013 P 10 131 134 ISBN 9788847026377 DOI 10 1007 978 88 470 2637 7 Appendix A Lunar dome images 28 bereznya 2019 u Wayback Machine Wohler C Lena R Pau K C 2007 PDF 38th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXVIII held March 12 16 2007 in League City Texas LPI Contribution No 1338 p 1091 Bibcode 2007LPI 38 1091W Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2020 Procitovano 12 grudnya 2020 Grego P The Moon and How to Observe It Springer Science amp Business Media 2005 P 111 113 170 171 ISBN 978 1 846 28243 0 Na Google Books Werner S C Galgana G A Large Shield Volcano Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 9 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 216 1 Spudis P D McGovern P J Kiefer W S 2013 PDF Journal of Geophysical Research Planets 118 5 1063 1081 Bibcode 2013JGRE 118 1063S doi 10 1002 jgre 20059 Arhiv originalu PDF za 17 zhovtnya 2015 Procitovano 12 grudnya 2020 Wood C A 26 veresnya 2004 Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 26 chervnya 2015 Wagner M 4 zhovtnya 2014 Observing the April Moon Telescope com originalu za 8 serpnya 2016 Hill H A Portfolio of Lunar Drawings Cambridge University Press 2003 P 92 93 ISBN 0 521 38113 4 Ohman T 12 grudnya 2017 Mons Rumker suomalaisharrastajien ja suurvaltojen kohteena Tahtitieteellinen yhdistys Ursa originalu za 23 listopada 2020 fin Planck A 2 zhovtnya 2017 Mons Rumker Extensive Complex of Domes on the Moon originalu za 22 listopada 2020 Blagg M A Muller K Wesley W H Saunder S A Franz J Named Lunar Formations London P Lund Humphries amp Co Ltd 1935 P 71 Bibcode 1935nlf book B Schmidt J F J Section XVII Charte der Gebirge des Mondes nach eigenen Beobachtungen in den jahren 1840 1874 Berlin Commission bei Dietrich Reimer 1878 S 253 Gora Ryumkera na 17 mu listi karti pid nomerom 1 Kopal Z Carder R W Mapping of the Moon Past and Present Springer Science amp Business Media 1974 P 30 33 ISBN 9789401021333 DOI 10 1007 978 94 010 2133 3 1 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 221 222 224 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Neison E 1880 Report on the Present Condition of the Lunar Nomenclature Selenographical Journal 3 28 41 45 Neison E The Moon and the Condition and Configurations of Its Surface London Longmans Green and Co 1876 P 285 ISBN 9780341972914 Blagg M A Saunder S A Collated list of lunar formations named or lettered in the maps of Neison Schmidt and Madler Edinburgh Neill amp Co Ltd 1913 P 63 Bibcode 1913cllf book B Transactions of the International Astronomical Union volume XI B Proceedings of the 11th General Assembly Berkeley 1961 Ed D H Sadler Academic Press 1962 LAC 23 Rumker Lunar chart scale 1 1 000 000 Aeronautical Chart and Information Center United States Air Force 1967 originalu za 30 travnya 2018 The Moon Wiki Arhiv originalu za 30 travnya 2018 Transactions of the International Astronomical Union volume XVB Proceedings of the Fifteenth General Assembly Sydney 1973 and Extraordinary General Assembly Poland 1973 Ed by G Contopoulos and A Jappel D Reidel Publishing Company 1974 P 112 ISBN 978 94 010 2210 1 Bibcode 1974tiau book C DOI 10 1007 978 94 010 2208 8 Whitford Stark J L Head J W 1977 The Procellarum volcanic complexes Contrasting styles of volcanism In Lunar Science Conference 8th Houston Tex March 14 18 1977 Proceedings Volume 3 A78 41551 18 91 New York Pergamon Press Inc 2705 2724 Bibcode 1977LPSC 8 2705W Wu B Huang J Li Y Wang Y Peng J 2018 Rock Abundance and Crater Density in the Candidate Chang E 5 Landing Region on the Moon Journal of Geophysical Research Planets 123 12 3256 3272 Bibcode 2018JGRE 123 3256W doi 10 1029 2018JE005820 Jia M Yue Z Di K Liu B Liu J Michael G 2020 A catalogue of impact craters larger than 200 m and surface age analysis in the Chang e 5 landing area Earth and Planetary Science Letters 541 Bibcode 2020E amp PSL 54116272J doi 10 1016 j epsl 2020 116272 Che X Nemchin A Liu D ta in 2021 PDF Science doi 10 1126 science abl7957 PMID 34618547 Arhiv originalu PDF za 7 listopada 2021 Procitovano 7 listopada 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Li Q L Zhou Q Liu Y ta in 2021 Nature doi 10 1038 s41586 021 04100 2 PMID 34666338 Arhiv originalu za 8 listopada 2021 Procitovano 7 listopada 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Hu S He H Ji J ta in 2021 PDF Nature doi 10 1038 s41586 021 04107 9 PMID 34666337 Arhiv originalu PDF za 17 veresnya 2021 Procitovano 7 listopada 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Scott D H Eggleton R E 1973 Geologic map of the Rumker quadrangle of the Moon Department of the Interior United States Geological Survey originalu za 30 travnya 2018 Wood C A 6 listopada 2006 An Increasingly Complex Tale Lunar Photo of the Day originalu za 6 grudnya 2020 Huang Q Xiao Zh Xiao L 2014 Subsurface structures of large volcanic complexes on the nearside of the Moon A view from GRAIL gravity Icarus 243 48 57 Bibcode 2014Icar 243 48H doi 10 1016 j icarus 2014 09 009 Chisenga C Yan J Zhao J Atekwana E A Steffen R 2020 Density Structure of the Rumker Region in the Northern Oceanus Procellarum Implications for Lunar Volcanism and Landing Site Selection for the Chang E 5 Mission Journal of Geophysical Research Planets 125 1 Bibcode 2020JGRE 12505978C doi 10 1029 2019JE005978 Wood C A 15 lyutogo 2004 Volcanic Rump Lunar Photo of the Day originalu za 28 veresnya 2015 Smith E I 1974 Rumker hills a lunar volcanic dome complex The Moon 10 175 181 Bibcode 1974Moon 10 175S doi 10 1007 BF00655718 Campbell B A Hawke B R Campbell D B 2009 PDF Journal of Geophysical Research 114 E1 Bibcode 2009JGRE 114 1001C doi 10 1029 2008JE003253 Arhiv originalu PDF za 19 lipnya 2018 Procitovano 12 grudnya 2020 Meng Zh Lei J Qian Y Xiao L Head J W Chen S Cheng W Shi J Ping J Kang Zh 2020 PDF Remote Sensing 12 9 Bibcode 2020RemS 12 3272M doi 10 3390 rs12193272 Arhiv originalu PDF za 10 grudnya 2020 Procitovano 12 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Farrand W H Kramer G Y Gaddis L R Videen G 2015 PDF 46th Lunar and Planetary Science Conference held March 16 20 2015 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1832 p 2440 Bibcode 2015LPI 46 2440F Arhiv originalu PDF za 3 kvitnya 2015 Procitovano 12 grudnya 2020 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G 2003 PDF Journal of Geophysical Research 108 E7 Bibcode 2003JGRE 108 5065H doi 10 1029 2002JE001985 Arhiv originalu PDF za 18 grudnya 2013 Procitovano 12 grudnya 2020 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 11 14 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 z dzherela 29 sichnya 2013 Chang e 5 NASA Space Science Data Coordinated Archive originalu za 10 grudnya 2020 Procitovano 5 grudnya 2020 Robinson M 4 grudnya 2020 First Look Chang e 5 NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University originalu za 8 grudnya 2020 Emmett A 18 listopada 2020 China Launches Its Most Ambitious Moon Mission Yet Air amp Space Magazine originalu za 30 listopada 2020 Jones A 23 listopada 2020 China s new moon mission to return the first lunar samples since 1976 National Geographic originalu za 30 listopada 2020 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gora Ryumkera Karti Karta regionu z chinnimi nazvami detalej poverhni PDF PDF originalu za 4 grudnya 2020 Scott D H Eggleton R E 1973 Geologic map of the Rumker quadrangle of the Moon Department of the Interior United States Geological Survey originalu za 30 travnya 2018 LAC 23 Rumker Lunar chart scale 1 1 000 000 Aeronautical Chart and Information Center United States Air Force 1967 originalu za 30 travnya 2018 Interaktivna model relyefu gori Ryumkera 1 bereznya 2021 u Wayback Machine Interaktivni karti Misyacya centrovani na goru Ryumkera fotomozayika karta visot Inshe Video prolotu nad goroyu Ryumkera na zahodi Soncya 24 sichnya 2022 u Wayback Machine znyate aparatom SELENE Kaguya The Moon Wiki Arhiv originalu za 30 travnya 2018 Braden S 8 bereznya 2013 Rumker E Impact Melt NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University originalu za 26 grudnya 2016 Sato H 27 lipnya 2011 Melt and more melt NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University originalu za 8 serpnya 2020

Дата публікації:
Топ