Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ариста́рх (лат. Aristarchus) — ударний кратер на Місяці. Розташований на північному заході видимого боку Місяця. Він є найяскравішим великим утворенням на поверхні Місяця, з альбедо майже вдвічі більшим, аніж в більшості утворень на Місяці. Він досить яскравий і його можна побачити неозброєним оком і особливо він помітний при спостереженні Місяця через великий телескоп. Назву присвоєно італійським астрономом Джованні Баттіста Річчолі на честь давньогрецького астронома Аристарха Самоського (310—230 до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р. Виникнення кратера відноситься до коперниковського періоду.
| Аристарх | |
|---|---|
  Знімок телескопа «Хаббл», накладений на модель рельєфу, створену за даними апарату «Clementine» | |
| Координати | 23°43′48″ пн. ш. 47°29′24″ зх. д. / 23.73000000002777909° пн. ш. 47.49000000002777711° зх. д. |
| Діаметр | 40 км |
| Глибина | 3,7 км |
| Довгота ранкового термінатора | 48° |
| Епонім | Аристарх Самоський |
| Рік затвердження | 1935 |
| SAI-індекс | 1958 |
  Аристарх | |
Селенографічні координати центру кратера 23°44′ пн. ш. 47°29′ зх. д. / 23.73° пн. ш. 47.49° зх. д., діаметр 40 км, глибина 3,15 км. Найближчими сусідами кратера є Геродот на південному заході і залишки кратера Принц на північному сході, далі на північному сході лежать гори Харбінгер. На північний захід від кратера лежить долина Шретера, на півночі — борозни, названі по імені кратера.
Опис
Кратер Аристарх розташований на скелястій височині, що має назву Плато Аристарха і в свою чергу розташоване в середині Океана Бур, найбільшого місячного моря. Плато являє собою піднятий район діаметром близько 120 км з піднесенням над рівнем океану приблизно 2000 м, багатий структурами вулканічного походження, в тому числі борознами.
Яскравість кратера пояснюється його молодим віком — йому приблизно 450 млн років, внаслідок чого породи, викинуті при падінні метеорита, не встигли потемніти під впливом сонячного вітру в процесі космічного вивітрювання. Внутрішня частина кратера має яскравість 9½ ° за таблицею яскравостей Шретера, центральний пік — 10°. Удар відбувся після утворення променевого кратера Коперника, але до появи кратера Тихо.
В центрі кратера розташований горбок. Дно кратера здається рівним, однак фотографії з орбітальних апаратів «Лунар орбітер» показують, що поверхня покрита багатьма невеликими пагорбами, смугастими виїмками і деякими невеличкими тріщинами. Зовнішня стінка терасоподібна, багатокутної форми і покрита яскравим покривалом викидів. Вони розташовані у вигляді яскравих променів на південь і південний схід, що дозволяє припускати, що Аристарх був, скоріш за все, утворений навскісним ударом з північного сходу, а до їхнього складу входять як з плато Аристарх, так й з місячного моря.
На противагу кратеру Аристарх плато Аристарх має досить низьке альбедо у видимій частині спектра. Матеріал має аномально сильне ультрафіолетове (УФ) поглинання, що було помічено в 1911 році фізиком Робертом Вудом при зйомці Місяця в ультрафіолетовому спектрі. Нині вважається, що аналогом порід плато Аристарх є помаранчевий ґрунт (колір ґрунту надають помаранчеві сферичні частинки діаметром близько 0,2 мм зі склоподібного вулканічного матеріалу), виявлений Харрісоном Шміттом і Юджином Сернаном (Аполлон-17) при висадці на Місяць в районі кратера Шорті в долині Таурус-Літтров.
-
![image]()
-
![image]()
Аристарх -
![image]()
Фото під кутом зблизька з Аполлон-15. Фото НАСА. -
![image]()
Сателітні кратери
Це дрібні кратери в околицях кратера Аристарх, які позначають на місячних картах буквою, розміщеною посередині сторони кратера, яка найближча до кратера Аристарх.
| Аристарх | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| B | 26,28° N | 46,85° W | 6,95 км |
| D | 23,73° N | 42,88° W | 4,65 км |
| F | 21,67° N | 46,57° W | 17,6 км |
| H | 22,61° N | 45,74° W | 4,43 км |
| N | 22,83° N | 43,03° W | 3,14 км |
| S | 19,29° N | 46,28° W | 3,8 км |
| T | 19,67° N | 46,5° W | 3,33 км |
| U | 19,73° N | 48,64° W | 3,45 км |
| Z | 25,49° N | 48,49° W | 7,74 км |
Література
- Морфологический каталог кратеров Луны. /Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 173 с.
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
- Blue, Jennifer (July 25, 2007). Aristarchus [ 8 липня 2020 у Wayback Machine.] in Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Retrieved 2014-07-26.
- Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. .
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. .
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. http://host.planet4589.org/astro/lunar/ [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Retrieved 2007-10-24.
Інтернет-ресурси
- 4k-відео зі зйомками кратера Аристарх космічним аппаратом LRO
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аристарх (кратер)
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 26 липня 2014.
- John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
- ; , (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arista rh lat Aristarchus udarnij krater na Misyaci Roztashovanij na pivnichnomu zahodi vidimogo boku Misyacya Vin ye najyaskravishim velikim utvorennyam na poverhni Misyacya z albedo majzhe vdvichi bilshim anizh v bilshosti utvoren na Misyaci Vin dosit yaskravij i jogo mozhna pobachiti neozbroyenim okom i osoblivo vin pomitnij pri sposterezhenni Misyacya cherez velikij teleskop Nazvu prisvoyeno italijskim astronomom Dzhovanni Battista Richcholi na chest davnogreckogo astronoma Aristarha Samoskogo 310 230 do n e i zatverdzheno Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom v 1935 r Viniknennya kratera vidnositsya do kopernikovskogo periodu Harakteristiki krateraAristarhZnimok teleskopa Habbl nakladenij na model relyefu stvorenu za danimi aparatu Clementine Koordinati23 43 48 pn sh 47 29 24 zh d 23 73000000002777909 pn sh 47 49000000002777711 zh d 23 73000000002777909 47 49000000002777711Diametr40 kmGlibina3 7 kmDovgota rankovogo terminatora48 EponimAristarh SamoskijRik zatverdzhennya1935SAI indeks1958Aristarh Selenografichni koordinati centru kratera 23 44 pn sh 47 29 zh d 23 73 pn sh 47 49 zh d 23 73 47 49 diametr 40 km glibina 3 15 km Najblizhchimi susidami kratera ye Gerodot na pivdennomu zahodi i zalishki kratera Princ na pivnichnomu shodi dali na pivnichnomu shodi lezhat gori Harbinger Na pivnichnij zahid vid kratera lezhit dolina Shretera na pivnochi borozni nazvani po imeni kratera OpisKrater Aristarh roztashovanij na skelyastij visochini sho maye nazvu Plato Aristarha i v svoyu chergu roztashovane v seredini Okeana Bur najbilshogo misyachnogo morya Plato yavlyaye soboyu pidnyatij rajon diametrom blizko 120 km z pidnesennyam nad rivnem okeanu priblizno 2000 m bagatij strukturami vulkanichnogo pohodzhennya v tomu chisli boroznami Yaskravist kratera poyasnyuyetsya jogo molodim vikom jomu priblizno 450 mln rokiv vnaslidok chogo porodi vikinuti pri padinni meteorita ne vstigli potemniti pid vplivom sonyachnogo vitru v procesi kosmichnogo vivitryuvannya Vnutrishnya chastina kratera maye yaskravist 9 za tabliceyu yaskravostej Shretera centralnij pik 10 Udar vidbuvsya pislya utvorennya promenevogo kratera Kopernika ale do poyavi kratera Tiho V centri kratera roztashovanij gorbok Dno kratera zdayetsya rivnim odnak fotografiyi z orbitalnih aparativ Lunar orbiter pokazuyut sho poverhnya pokrita bagatma nevelikimi pagorbami smugastimi viyimkami i deyakimi nevelichkimi trishinami Zovnishnya stinka terasopodibna bagatokutnoyi formi i pokrita yaskravim pokrivalom vikidiv Voni roztashovani u viglyadi yaskravih promeniv na pivden i pivdennij shid sho dozvolyaye pripuskati sho Aristarh buv skorish za vse utvorenij navskisnim udarom z pivnichnogo shodu a do yihnogo skladu vhodyat yak z plato Aristarh tak j z misyachnogo morya Na protivagu krateru Aristarh plato Aristarh maye dosit nizke albedo u vidimij chastini spektra Material maye anomalno silne ultrafioletove UF poglinannya sho bulo pomicheno v 1911 roci fizikom Robertom Vudom pri zjomci Misyacya v ultrafioletovomu spektri Nini vvazhayetsya sho analogom porid plato Aristarh ye pomaranchevij grunt kolir gruntu nadayut pomaranchevi sferichni chastinki diametrom blizko 0 2 mm zi sklopodibnogo vulkanichnogo materialu viyavlenij Harrisonom Shmittom i Yudzhinom Sernanom Apollon 17 pri visadci na Misyac v rajoni kratera Shorti v dolini Taurus Littrov Aristarh v centri i Gerodot sprava Foto z Apollo 15 Aristarh Foto pid kutom zblizka z Apollon 15 Foto NASA Satelitni krateriCe dribni krateri v okolicyah kratera Aristarh yaki poznachayut na misyachnih kartah bukvoyu rozmishenoyu poseredini storoni kratera yaka najblizhcha do kratera Aristarh Aristarh Shirota Dovgota DiametrB 26 28 N 46 85 W 6 95 kmD 23 73 N 42 88 W 4 65 kmF 21 67 N 46 57 W 17 6 kmH 22 61 N 45 74 W 4 43 kmN 22 83 N 43 03 W 3 14 kmS 19 29 N 46 28 W 3 8 kmT 19 67 N 46 5 W 3 33 kmU 19 73 N 48 64 W 3 45 kmZ 25 49 N 48 49 W 7 74 kmLiteraturaMorfologicheskij katalog kraterov Luny Zh F Rodionova A A Karlov T P Skobeleva i dr Pod obshej redakciej V V Shevchenko M Izd vo MGU 1987 173 s Andersson L E Whitaker E A 1982 NASA Catalogue of Lunar Nomenclature NASA RP 1097 Blue Jennifer July 25 2007 Aristarchus 8 lipnya 2020 u Wayback Machine in Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Retrieved 2014 07 26 Bussey B Spudis P 2004 The Clementine Atlas of the Moon New York Cambridge University Press ISBN 978 0 521 81528 4 Cocks Elijah E Cocks Josiah C 1995 Who s Who on the Moon A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature Tudor Publishers ISBN 978 0 936389 27 1 McDowell Jonathan July 15 2007 Lunar Nomenclature Jonathan s Space Report http host planet4589 org astro lunar 25 grudnya 2018 u Wayback Machine Retrieved 2007 10 24 Internet resursi4k video zi zjomkami kratera Aristarh kosmichnim apparatom LRO Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Aristarh krater Div takozhSpisok krateriv na MisyaciPrimitki Arhiv originalu za 8 lipnya 2020 Procitovano 26 lipnya 2014 John E Westfall s Atlas of the Lunar Terminator Cambridge Univ Press 2000 Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 11 veresnya 2014 2004 The Clementine Atlas of the Moon New York Cambridge University Press ISBN 0 521 81528 2