Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Затока Роси лат Sinus Roris невелика морська ділянка на Місяці біля північно західного краю видимого боку Фактично є про

Затока Роси

Затока Роси

Затока Роси (лат. Sinus Roris) — невелика морська ділянка на Місяці, біля північно-західного краю видимого боку. Фактично є протокою, що сполучає Океан Бур із Морем Холоду. Чітких природних меж не має.

Затока Роси
лат. Sinus Roris
image
Затока Роси — біля центру. Ліворуч унизу — Океан Бур, праворуч угорі — Море Холоду, правіше й вище центру — кратер Гарпал. Ширина зображення — 600 км.
Координати центра
50°18′ пн. ш. 50°48′ зх. д. / 50.3° пн. ш. 50.8° зх. д. / 50.3; -50.8
Розмір
200 км
Епонім
роса
Назву затверджено1935
image
image

image Затока Роси на Вікісховищі
image
Карта північно-східної частини затоки. Біля центру — кратер Гарпал.

Назва та проведення меж

Сучасну назву Затоки Роси запропонував Джованні Річчолі 1651 року. В 1935 році її затвердив Міжнародний астрономічний союз. У давнину ця затока мала й інші назви: 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав її Затокою Володаря (лат. Sinus Principis), а 1647 року Ян Гевелій — Гіперборейською Затокою (Sinus Hyperboreus).

Всі ці астрономи проводили межі затоки не так, як зараз. Річчолі та Гевелій розуміли під згаданими назвами темну ділянку розміром 450×200 км з центром біля світлого кратера Гарпал. Лангрен приєднував до неї весь північний виступ Океану Бур довжиною близько 700 км, а Міжнародний астрономічний союз, навпаки, зменшив її вдвічі, віднісши області на північний схід від Гарпала до Моря Холоду. Станом на 2016 рік на картах МАС назва «Затока Роси» стосується регіону розміром близько 200 км з координатами центра 50°18′ пн. ш. 50°48′ зх. д. / 50.3° пн. ш. 50.8° зх. д. / 50.3; -50.8. Існують і інші варіанти: на картах відомого селенографа Антоніна Рюкла (1990, 2004) до затоки віднесено приблизно ті ж області, що у Лангрена, але не далі кратера Гарпал.

Загальний опис

На південному заході Затока Роси зливається з Океаном Бур, а на північному сході переходить у Море Холоду. Південно-східний берег затоки є краєм валу 260-кілометрового кратера, в якому лежить Затока Райдуги.

Район Затоки Роси примітний сильними варіаціями альбедо лавового покриву. Так, на деяких суміжних із нею ділянках Океану Бур та подекуди в Морі Холоду лава значно світліша за звичайну. Крім того, частина затоки вкрита світлими викидами Гарпала. Вік лави, що вкриває Затоку Роси, доволі малий: за підрахунком кратерів його оцінюють у 1,5±0,5 млрд років. На північний схід від Гарпала він значно більший: 3,3–3,7 млрд років. Поверхня затоки лежить на 2,1–2,6 км нижче за (місячний рівень відліку висот), на одному рівні з суміжними морськими ділянками.

Деталі поверхні та суміжні об'єкти

На південно-східному березі затоки лежать кратери Лувіль, Шарп, Фуко та Буге, а на протилежному — Марков, Енопід, Беббідж, Саут, Робінсон та Хорребоу. На морській поверхні розташований 40-кілометровий кратер Гарпал, що відмічає північно-східну межу затоки в розумінні МАС. Він молодший за лавовий покрив і оточений світлим ореолом викидів. Крім того, в затоці чимало цих кратерів. Один із них — Лувіль DA на півдні затоки — є концентричним. Навіть серед цих рідкісних об'єктів він вирізняється незвичністю: у нього принаймні два додаткових кільця, і вони складаються з окремих пагорбів. Інший концентричний кратер (майже затоплений лавою і безіменний) лежить на межі Затоки Роси з Океаном Бур. Ще один екземпляр розташований біля західного краю затоки, за кратером Марков.

У південній частині затоки починається звивиста борозна Шарпа (Rima Sharp), що виходить в Океан Бур і тягнеться далеко на південь. Від північного до південного краю затоки йде довга безіменна гряда. Менша гряда є на південний схід від неї. В Океані Бур неподалік від Затоки Роси стоїть великий комплекс вулканів — гора Рюмкера (Mons Rümker) та значно менший, але теж виразний окремий вулкан Меран T.

  • image
    Концентричний кратер Лувіль DA на півдні затоки (діаметр — 11 км)
  • image
    Безіменний концентричний кратер на південному заході затоки (розмір — 8×6 км)
  • image
    Безіменний концентричний кратер біля західного краю затоки (розмір — 8×6,5 км)

Примітки

  1. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)
  2. Sinus Roris. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  3. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  4. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 200. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  5. Peter van der Krogt, Ferjan Ormeling (2014). (PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190. Архів оригіналу (PDF) за 3 січня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  6. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227. — DOI:10.3931/e-rara-238.
  7. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 205. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  8. Ferguson J., Brewster D. Ferguson's Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton's Principles. — Edinburgh, 1811. — P. 248.
  9. Лист карти Місяця LAC-11 із актуальними назвами деталей поверхні на сайті номенклатурного довідника МАС (архів)
  10. Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 25, 29, 43, 45. — .
  11. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis //  / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 11–12, 35–36. — (Geological Society of America Special Paper 477) — . — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013 (На Google Books)
  12. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

  • Карти з актуальними назвами деталей поверхні: західна частина [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], східна частина [ 20 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  • Затока Роси [ 30 травня 2018 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zatoka Rosi lat Sinus Roris nevelika morska dilyanka na Misyaci bilya pivnichno zahidnogo krayu vidimogo boku Faktichno ye protokoyu sho spoluchaye Okean Bur iz Morem Holodu Chitkih prirodnih mezh ne maye Zatoka Rosilat Sinus RorisZatoka Rosi bilya centru Livoruch unizu Okean Bur pravoruch ugori More Holodu pravishe j vishe centru krater Garpal Shirina zobrazhennya 600 km Koordinati centra50 18 pn sh 50 48 zh d 50 3 pn sh 50 8 zh d 50 3 50 8Rozmir200 kmEponimrosaNazvu zatverdzheno1935 Zatoka Rosi na Vikishovishi Karta pivnichno shidnoyi chastini zatoki Bilya centru krater Garpal Nazva ta provedennya mezhSuchasnu nazvu Zatoki Rosi zaproponuvav Dzhovanni Richcholi 1651 roku V 1935 roci yiyi zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz U davninu cya zatoka mala j inshi nazvi 1645 roku Mihael van Langren nazvav yiyi Zatokoyu Volodarya lat Sinus Principis a 1647 roku Yan Gevelij Giperborejskoyu Zatokoyu Sinus Hyperboreus Vsi ci astronomi provodili mezhi zatoki ne tak yak zaraz Richcholi ta Gevelij rozumili pid zgadanimi nazvami temnu dilyanku rozmirom 450 200 km z centrom bilya svitlogo kratera Garpal Langren priyednuvav do neyi ves pivnichnij vistup Okeanu Bur dovzhinoyu blizko 700 km a Mizhnarodnij astronomichnij soyuz navpaki zmenshiv yiyi vdvichi vidnisshi oblasti na pivnichnij shid vid Garpala do Morya Holodu Stanom na 2016 rik na kartah MAS nazva Zatoka Rosi stosuyetsya regionu rozmirom blizko 200 km z koordinatami centra 50 18 pn sh 50 48 zh d 50 3 pn sh 50 8 zh d 50 3 50 8 Isnuyut i inshi varianti na kartah vidomogo selenografa Antonina Ryukla 1990 2004 do zatoki vidneseno priblizno ti zh oblasti sho u Langrena ale ne dali kratera Garpal Zagalnij opisNa pivdennomu zahodi Zatoka Rosi zlivayetsya z Okeanom Bur a na pivnichnomu shodi perehodit u More Holodu Pivdenno shidnij bereg zatoki ye krayem valu 260 kilometrovogo kratera v yakomu lezhit Zatoka Rajdugi Rajon Zatoki Rosi primitnij silnimi variaciyami albedo lavovogo pokrivu Tak na deyakih sumizhnih iz neyu dilyankah Okeanu Bur ta podekudi v Mori Holodu lava znachno svitlisha za zvichajnu Krim togo chastina zatoki vkrita svitlimi vikidami Garpala Vik lavi sho vkrivaye Zatoku Rosi dovoli malij za pidrahunkom krateriv jogo ocinyuyut u 1 5 0 5 mlrd rokiv Na pivnichnij shid vid Garpala vin znachno bilshij 3 3 3 7 mlrd rokiv Poverhnya zatoki lezhit na 2 1 2 6 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot na odnomu rivni z sumizhnimi morskimi dilyankami Detali poverhni ta sumizhni ob yektiNa pivdenno shidnomu berezi zatoki lezhat krateri Luvil Sharp Fuko ta Buge a na protilezhnomu Markov Enopid Bebbidzh Saut Robinson ta Horrebou Na morskij poverhni roztashovanij 40 kilometrovij krater Garpal sho vidmichaye pivnichno shidnu mezhu zatoki v rozuminni MAS Vin molodshij za lavovij pokriv i otochenij svitlim oreolom vikidiv Krim togo v zatoci chimalo cih krateriv Odin iz nih Luvil DA na pivdni zatoki ye koncentrichnim Navit sered cih ridkisnih ob yektiv vin viriznyayetsya nezvichnistyu u nogo prinajmni dva dodatkovih kilcya i voni skladayutsya z okremih pagorbiv Inshij koncentrichnij krater majzhe zatoplenij lavoyu i bezimennij lezhit na mezhi Zatoki Rosi z Okeanom Bur She odin ekzemplyar roztashovanij bilya zahidnogo krayu zatoki za kraterom Markov U pivdennij chastini zatoki pochinayetsya zvivista borozna Sharpa Rima Sharp sho vihodit v Okean Bur i tyagnetsya daleko na pivden Vid pivnichnogo do pivdennogo krayu zatoki jde dovga bezimenna gryada Mensha gryada ye na pivdennij shid vid neyi V Okeani Bur nepodalik vid Zatoki Rosi stoyit velikij kompleks vulkaniv gora Ryumkera Mons Rumker ta znachno menshij ale tezh viraznij okremij vulkan Meran T Koncentrichnij krater Luvil DA na pivdni zatoki diametr 11 km Bezimennij koncentrichnij krater na pivdennomu zahodi zatoki rozmir 8 6 km Bezimennij koncentrichnij krater bilya zahidnogo krayu zatoki rozmir 8 6 5 km PrimitkiKarta Misyacya yaku sklali Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Sinus Roris Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2016 Procitovano 5 lyutogo 2016 Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 200 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Peter van der Krogt Ferjan Ormeling 2014 PDF Els noms en la vida quotidiana Actes del XXIV Congres Internacional d ICOS sobre Ciencies Onomastiques Annex Biblioteca Tecnica de Politica Linguistica 11 1851 1868 doi 10 2436 15 8040 01 190 Arhiv originalu PDF za 3 sichnya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2016 Hevelius J Selenographia sive Lunae descriptio Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 DOI 10 3931 e rara 238 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 205 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Ferguson J Brewster D Ferguson s Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton s Principles Edinburgh 1811 P 248 List karti Misyacya LAC 11 iz aktualnimi nazvami detalej poverhni na sajti nomenklaturnogo dovidnika MAS arhiv Rukl A Atlas of the Moon Cambridge Sky Publishing Corp 2004 orig publ in 1990 in Czech P 25 29 43 45 ISBN 1 931559 07 4 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 11 12 35 36 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 z dzherela 29 sichnya 2013 Na Google Books Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine PosilannyaKarti z aktualnimi nazvami detalej poverhni zahidna chastina 4 bereznya 2016 u Wayback Machine shidna chastina 20 grudnya 2015 u Wayback Machine Zatoka Rosi 30 travnya 2018 u Wayback Machine na The Moon Wiki

Дата публікації:
Топ