Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ю́рій Косьмич Глушко́ (псевдонім Мова; 4 (16) квітня 1882, с. Нова Басань, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 28 жовтня 1942, Київ, Райхскомісаріат Україна) — український громадський і політичний діяч, один із організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині.
| Юрій Косьмич Глушко "Мова" | |
|---|---|
 | |
 Голова Українського Далекосхідного Секретаріату | |
| 1918 — 1922 | |
| Попередник | Гордій Мелашич |
| Наступник | посада щойно скасована |
| Народився | 4 (16) квітня 1882 с. Нова Басань, Козелецький повіт, Чернігівська губернія,  Російська імперія |
| Помер | 28 жовтня 1942 (60 років) Київ, Райхскомісаріат Україна |
| Похований | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Відомий як | громадський активіст |
| Країна |  УНР Російська імперія |
| Національність | українець |
| У шлюбі з | Клавдія Матвіївна Іванаш (1881—1947) |
| Діти | син Юрко (* 1911, помер малим у Владивостоці), доньки Катерина (* 1912) та Наталя (* 1913 або 1914—1988) |
| Релігія | УАПЦ |
Біографія
Народився у с. Нова Басань Козелецького повіту Чернігівської губернії.
1896 року закінчив Жмеринське двокласне залізничне училище, а в 1899 — Київське технічне залізниче училище. За фахом технік.
Упродовж 1901–1903 років працював машиністом у Добровільному флоті, що забезпечував морські перевезення з Одеси до Владивостока. Пароплавами саме цієї компанії протягом 1883–1901 відбувалося перевезення морем переселенців з України на Зелений Клин.
У 1904–1907 роках працював на Східно-Китайській залізниці в Манчжурії.
1907 року після отримання диплому механіка торгового флоту працював у Владивостоці креслярем, техніком (1908–1910), а згодом — техніком на будівництві Владивостоцької фортеці (1911–1916). Із цього часу пов'язав своє життя з українським культурним життям у Владивостоці. Тоді ж почав уживати і свій творчий псевдонім — Юрій Мова (вперше зафіксований 1908).
На початку 1909 займався організацією у Владивостоці українського хору. Брав активну участь в організації Шевченківських свят (традиція їх проведення була покладена владивостоцькою студентською «Громадою» 1909 року), виступаючи як їхній режисер і артист-декламатор. Виступав як актор і режисер в українських виставах, влаштованих студентською «Громадою», а після її ліквідації — напівлегальним «Українським гуртком», що утворився при місцевому Народньому Домі. Його дописи про українське культурне та громадське життя на Зеленому Клині друкували на шпальтах київської газети «Рада». Так само брав активну участь у роботі «Просвіти» міста Уссурійська.
Восени 1916 був мобілізований на Кавказький фронт, де перебував як технік до початку 1918 року. Тому революційний розвиток українського національного руху на Далекому Сході розпочався без нього. Та після повернення в січні 1918 року до Владивостоку він поринув у вир місцевого українського громадського та культурного життя. Активно залучився в діяльність товариства «Просвіта» у Владивостоці, яке тоді лише формувалося.
30 січня 1918 року — обраний від «Просвіти» членом комісії з опрацювання статуту Владивостоцької Української окружної ради, створюваної на той час.
19 березня 1918 — обраний головою ради владивостоцької «Просвіти» (працював як член її шкільної, видавничої, лекційної та музичної комісій). Незабаром очолив Владивостоцьку Українську окружну раду, а трохи пізніше його було обрано головою 3-го Українського Далекосхідного з'їзду (Хабаровськ, 7-12 квітня 1918). Цей з'їзд звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду РРФСР визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд (Владивосток, 25 жовтня — 1 листопада 1918), на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.
Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створено 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва.
20 червня 1919 заарештований колчаківською владою за активну українську діяльність. Не маючи звинувачень проти голови Українського секретаріату, керівник колчаківської адміністрації генерал Розанов наказав заслати його на Камчатку. Але перед самим засланням помер син Юрко, i Ю.Глушка випустили для участі у похованні дитини. Після цього він переховувався аж до антиколчаківського перевороту, що стався у Владивостоці 31 січня 1920 року.
Вдруге заарештований разом із групою провідних діячів і активістів українського руху 5 листопада 1922 року після захоплення Владивостока більшовиками. Заарештованих перевезено до столиці Далекосхідної Республіки м. Чита, де вони рік перебували у в'язниці.
Один із понад 200 обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений 13 січня 1924 року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з Японією».
Після ув'язнення працював майстром на будівництві шляхів в Читинський області, начальником пошукової партії в Таджикистанi.
1930 року нелегально повернувся в Україну, в Київ (ймовірно, не під своїм прізвищем), де навчався на Київських інженерних курсах Харківського автошляхового інституту, здобув фах інженера-будівельника шляхів.
Упродовж 1939–1941 роках перебував на різних інженерних посадах у будівельних організаціях.
Восени 1941 року брав участь в роботі Української Національної Ради в Києві, після арешту її провідних членів залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті.
Помер восени 1942 року не так від старості, як від безробіття й голоду.
Похований на Лук'янівському цвинтарі.
Словесний портрет Юрія Косьмича в останні місяці його життя залишила українська письменниця Докія Гуменна:
Це був дуже високий, ставний і стрункий старий сивий чоловік... Не був опущений, а навпаки вражав на тодішньому тлі своєю елегантністю, артистичністю. Випрасуваність, чистота, добірна увага до своєї зовнішности й навіть чорний метелик під шиєю. Риси обличчя дуже аристократичні і, на диво, не вдіяла нічого старість із його красою.
та Київський міський голова під час окупації Леонтій Форостівський, на той час голова Софіївської управи:
... робив з першого знайомства враження прямої, чесної, скромної особи й свідомого українця-соборника.
Творчість
Беручи активну участь у громадсько-політичному житті, Ю. Глушко продовжував свою творчу діяльність, виступав як артист та режисер українських вистав, брав участь у Шевченківських святах, виступав з рефератами та декламаціями.
Автор «Підручника акторові» (Владивосток, 1918) і віршів, з яких збереглися, на жаль, лише два.
Вшанування пам'яті
19 квітня 2012 року благодійним фондом «Героїка» на могилі Глушка було урочисто відкрито новий пам'ятник — козацький хрест. На церемонії був присутній онук Юрія Глушка, жертводавці, громадські активісти та пересічні кияни. У пам'ять про Юрія Глушка та його дочку Наталку, яка похована разом з батьком, лунали псалми кобзаря Сергія Нечипуренка, котрий виконав їх на старосвітській кобзі.
Упродовж 10 серпня — 10 жовтня 2018 року відбувалося громадське обговорення проєкту перейменування вулиці Подвойського в Києві на вулицю Юрія Глушка..
Див. також
Примітки
- Обговорення щодо перейменування вулиці Подвойського у Шевченківському районі на вулицю Юрія Глушка (Завершено. Так: 401. Ні: 712) [ 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Київська міська державна адміністрація. Громадське обговорення проектів нормативно-правових актів. — 2018. — 11 жовтня
Література
- Глушко Юрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .. Словникова частина. — Т. 1. — С. 389.
- Попок А. А. Глушко Юрій [ 6 липня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., 2005. — С. 124—125.
- Биховський Л. Ю. К. Глушко-Мова // Нові дні. — 1952. — Вересень.
- Світ І. Суд над українцями в Читі в 1923—1924 рр. // Визвольний шлях. — 1963. — Книги 3—5.
- Чорномаз В. Глушко-Мова Юрій [ 23 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — К., 2006.
- Чорномаз В. «Юрій Глушко-Мова — провідник українського руху на Зеленому Клині» // Сайт «Кобза» українців Росії [ 27 вересня 2008 у Wayback Machine.] (Свобода, ч. 37, 2008 [ 22 жовтня 2015 у Wayback Machine.])
- Степанов Іван. Українець з Далекого Сходу // Дзеркало тижня. — 2002. — № 15 (390)[недоступне посилання з липня 2019]
- (рос.)
- Провідник українського руху на Зеленому Клині // Сайт «Кобза» українців Росії [ 27 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Відкрито пам'ятник на могилі Юрія Глушка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yu rij Kosmich Glushko psevdonim Mova 4 16 kvitnya 1882 18820416 s Nova Basan Kozeleckij povit Chernigivska guberniya Rosijska imperiya 28 zhovtnya 1942 Kiyiv Rajhskomisariat Ukrayina ukrayinskij gromadskij i politichnij diyach odin iz organizatoriv ukrayinskogo nacionalno kulturnogo j gromadskogo zhittya na Zelenomu Klini Yurij Kosmich Glushko Mova Yurij Kosmich Glushko Mova Golova Ukrayinskogo Dalekoshidnogo Sekretariatu1918 1922PoperednikGordij MelashichNastupnikposada shojno skasovanaNarodivsya4 16 kvitnya 1882 1882 04 16 s Nova Basan Kozeleckij povit Chernigivska guberniya Rosijska imperiyaPomer28 zhovtnya 1942 1942 10 28 60 rokiv Kiyiv Rajhskomisariat UkrayinaPohovanijDerzhavnij istoriko memorialnij Luk yanivskij zapovidnikVidomij yakgromadskij aktivistKrayina UNR Rosijska imperiyaNacionalnistukrayinecU shlyubi zKlavdiya Matviyivna Ivanash 1881 1947 Ditisin Yurko 1911 pomer malim u Vladivostoci donki Katerina 1912 ta Natalya 1913 abo 1914 1988 ReligiyaUAPCU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Glushko BiografiyaNarodivsya u s Nova Basan Kozeleckogo povitu Chernigivskoyi guberniyi 1896 roku zakinchiv Zhmerinske dvoklasne zaliznichne uchilishe a v 1899 Kiyivske tehnichne zalizniche uchilishe Za fahom tehnik Uprodovzh 1901 1903 rokiv pracyuvav mashinistom u Dobrovilnomu floti sho zabezpechuvav morski perevezennya z Odesi do Vladivostoka Paroplavami same ciyeyi kompaniyi protyagom 1883 1901 vidbuvalosya perevezennya morem pereselenciv z Ukrayini na Zelenij Klin U 1904 1907 rokah pracyuvav na Shidno Kitajskij zaliznici v Manchzhuriyi 1907 roku pislya otrimannya diplomu mehanika torgovogo flotu pracyuvav u Vladivostoci kreslyarem tehnikom 1908 1910 a zgodom tehnikom na budivnictvi Vladivostockoyi forteci 1911 1916 Iz cogo chasu pov yazav svoye zhittya z ukrayinskim kulturnim zhittyam u Vladivostoci Todi zh pochav uzhivati i svij tvorchij psevdonim Yurij Mova vpershe zafiksovanij 1908 Na pochatku 1909 zajmavsya organizaciyeyu u Vladivostoci ukrayinskogo horu Brav aktivnu uchast v organizaciyi Shevchenkivskih svyat tradiciya yih provedennya bula pokladena vladivostockoyu studentskoyu Gromadoyu 1909 roku vistupayuchi yak yihnij rezhiser i artist deklamator Vistupav yak aktor i rezhiser v ukrayinskih vistavah vlashtovanih studentskoyu Gromadoyu a pislya yiyi likvidaciyi napivlegalnim Ukrayinskim gurtkom sho utvorivsya pri miscevomu Narodnomu Domi Jogo dopisi pro ukrayinske kulturne ta gromadske zhittya na Zelenomu Klini drukuvali na shpaltah kiyivskoyi gazeti Rada Tak samo brav aktivnu uchast u roboti Prosviti mista Ussurijska Voseni 1916 buv mobilizovanij na Kavkazkij front de perebuvav yak tehnik do pochatku 1918 roku Tomu revolyucijnij rozvitok ukrayinskogo nacionalnogo ruhu na Dalekomu Shodi rozpochavsya bez nogo Ta pislya povernennya v sichni 1918 roku do Vladivostoku vin porinuv u vir miscevogo ukrayinskogo gromadskogo ta kulturnogo zhittya Aktivno zaluchivsya v diyalnist tovaristva Prosvita u Vladivostoci yake todi lishe formuvalosya 30 sichnya 1918 roku obranij vid Prosviti chlenom komisiyi z opracyuvannya statutu Vladivostockoyi Ukrayinskoyi okruzhnoyi radi stvoryuvanoyi na toj chas 19 bereznya 1918 obranij golovoyu radi vladivostockoyi Prosviti pracyuvav yak chlen yiyi shkilnoyi vidavnichoyi lekcijnoyi ta muzichnoyi komisij Nezabarom ocholiv Vladivostocku Ukrayinsku okruzhnu radu a trohi piznishe jogo bulo obrano golovoyu 3 go Ukrayinskogo Dalekoshidnogo z yizdu Habarovsk 7 12 kvitnya 1918 Cej z yizd zvernuvsya do ukrayinskogo uryadu z prohannyam vimagati vid uryadu RRFSR viznannya Zelenogo Klinu chastinoyu Ukrayini na pidstavi principu samoviznachennya narodu yakij skladav tam perevazhnu bilshist naselennya Zgodom iniciyuvav 4 j Nadzvichajnij Ukrayinskij Dalekoshidnij z yizd Vladivostok 25 zhovtnya 1 listopada 1918 na yakomu buv obranij golovoyu Ukrayinskogo Dalekoshidnogo Sekretariatu Pid jogo provodom navesni 1919 roku u Vladivostoci stvoreno 1 j Novo Zaporizkij kurin vilnogo kozactva 20 chervnya 1919 zaareshtovanij kolchakivskoyu vladoyu za aktivnu ukrayinsku diyalnist Ne mayuchi zvinuvachen proti golovi Ukrayinskogo sekretariatu kerivnik kolchakivskoyi administraciyi general Rozanov nakazav zaslati jogo na Kamchatku Ale pered samim zaslannyam pomer sin Yurko i Yu Glushka vipustili dlya uchasti u pohovanni ditini Pislya cogo vin perehovuvavsya azh do antikolchakivskogo perevorotu sho stavsya u Vladivostoci 31 sichnya 1920 roku Vdruge zaareshtovanij razom iz grupoyu providnih diyachiv i aktivistiv ukrayinskogo ruhu 5 listopada 1922 roku pislya zahoplennya Vladivostoka bilshovikami Zaareshtovanih perevezeno do stolici Dalekoshidnoyi Respubliki m Chita de voni rik perebuvali u v yaznici Odin iz ponad 200 obvinuvachenih na Chitinskomu procesi na yakomu zasudzhenij 13 sichnya 1924 roku do 3 rokiv pozbavlennya voli za antiradyansku diyalnist ta namagannya vidirvati Dalekij Shid vid RSFRR i zluchiti z Yaponiyeyu Pislya uv yaznennya pracyuvav majstrom na budivnictvi shlyahiv v Chitinskij oblasti nachalnikom poshukovoyi partiyi v Tadzhikistani 1930 roku nelegalno povernuvsya v Ukrayinu v Kiyiv jmovirno ne pid svoyim prizvishem de navchavsya na Kiyivskih inzhenernih kursah Harkivskogo avtoshlyahovogo institutu zdobuv fah inzhenera budivelnika shlyahiv Uprodovzh 1939 1941 rokah perebuvav na riznih inzhenernih posadah u budivelnih organizaciyah Voseni 1941 roku brav uchast v roboti Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi v Kiyevi pislya areshtu yiyi providnih chleniv zalishivsya bez zasobiv do isnuvannya v okupovanomu nimcyami misti Pomer voseni 1942 roku ne tak vid starosti yak vid bezrobittya j golodu Pohovanij na Luk yanivskomu cvintari Slovesnij portret Yuriya Kosmicha v ostanni misyaci jogo zhittya zalishila ukrayinska pismennicya Dokiya Gumenna Ce buv duzhe visokij stavnij i strunkij starij sivij cholovik Ne buv opushenij a navpaki vrazhav na todishnomu tli svoyeyu elegantnistyu artistichnistyu Viprasuvanist chistota dobirna uvaga do svoyeyi zovnishnosti j navit chornij metelik pid shiyeyu Risi oblichchya duzhe aristokratichni i na divo ne vdiyala nichogo starist iz jogo krasoyu ta Kiyivskij miskij golova pid chas okupaciyi Leontij Forostivskij na toj chas golova Sofiyivskoyi upravi robiv z pershogo znajomstva vrazhennya pryamoyi chesnoyi skromnoyi osobi j svidomogo ukrayincya sobornika TvorchistMogila na Luk yanivskomu cvintari u Kiyevi Beruchi aktivnu uchast u gromadsko politichnomu zhitti Yu Glushko prodovzhuvav svoyu tvorchu diyalnist vistupav yak artist ta rezhiser ukrayinskih vistav brav uchast u Shevchenkivskih svyatah vistupav z referatami ta deklamaciyami Avtor Pidruchnika aktorovi Vladivostok 1918 i virshiv z yakih zbereglisya na zhal lishe dva Vshanuvannya pam yati19 kvitnya 2012 roku blagodijnim fondom Geroyika na mogili Glushka bulo urochisto vidkrito novij pam yatnik kozackij hrest Na ceremoniyi buv prisutnij onuk Yuriya Glushka zhertvodavci gromadski aktivisti ta peresichni kiyani U pam yat pro Yuriya Glushka ta jogo dochku Natalku yaka pohovana razom z batkom lunali psalmi kobzarya Sergiya Nechipurenka kotrij vikonav yih na starosvitskij kobzi Uprodovzh 10 serpnya 10 zhovtnya 2018 roku vidbuvalosya gromadske obgovorennya proyektu perejmenuvannya vulici Podvojskogo v Kiyevi na vulicyu Yuriya Glushka Div takozhZelenij Klin Dalekoshidna respublikaPrimitkiObgovorennya shodo perejmenuvannya vulici Podvojskogo u Shevchenkivskomu rajoni na vulicyu Yuriya Glushka Zaversheno Tak 401 Ni 712 12 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Kiyivska miska derzhavna administraciya Gromadske obgovorennya proektiv normativno pravovih aktiv 2018 11 zhovtnyaLiteraturaGlushko Yurij Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Slovnikova chastina T 1 S 389 Popok A A Glushko Yurij 6 lipnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 2 K 2005 S 124 125 Bihovskij L Yu K Glushko Mova Novi dni 1952 Veresen Svit I Sud nad ukrayincyami v Chiti v 1923 1924 rr Vizvolnij shlyah 1963 Knigi 3 5 Chornomaz V Glushko Mova Yurij 23 chervnya 2020 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini T 5 K 2006 Chornomaz V Yurij Glushko Mova providnik ukrayinskogo ruhu na Zelenomu Klini Sajt Kobza ukrayinciv Rosiyi 27 veresnya 2008 u Wayback Machine Svoboda ch 37 2008 22 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Stepanov Ivan Ukrayinec z Dalekogo Shodu Dzerkalo tizhnya 2002 15 390 nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros Providnik ukrayinskogo ruhu na Zelenomu Klini Sajt Kobza ukrayinciv Rosiyi 27 veresnya 2008 u Wayback Machine Vidkrito pam yatnik na mogili Yuriya Glushka 5 bereznya 2016 u Wayback Machine