Географія Сан-Томе і Принсіпі

Сан-Томе і Принсіпі — центральноафриканська країна, що розташовується на островах Гвінейської затоки поблизу західного узбережжя континенту . Загальна площа країни 964 км² (185-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 964 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни трохи більша за площу території міста Києва.

Географія Сан-Томе і Принсіпі
Географічне положення Сан-Томе і Принсіпі
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Центральна Африка
Координати	1°00′ пн. ш. 7°00′ сх. д. / 1.000° пн. ш. 7.000° сх. д. / 1.000; 7.000
Територія
Площа	964 км² ^(185-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	209 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Піку-де-Сан-Томе (2024 м)
Найнижча точка	Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип	екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	риба, гідроенергія
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів і деградація земель

Назва

Офіційна назва — Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі, Сан-Томе і Принсіпі (порт. Republica Democratic de São Tomé e Príncipe, São Tomé e Príncipe). Назва країни походить від назв однойменних островів. Острів Сан-Томе був названий на честь християнського святого апостола Хоми, в день якого 21 грудня 1470 або 1471 року острів був відкритий португальськими мореплавцями. Острів Принсіпі спочатку називався Санту-Антуан (порт. Santo Antão), імовірно, на честь святого Антонія, в день якого 17 січня 1471 або 1472 року його відкрили. Пізніше, 1502 року, його перейменували на Острів Принца (ісп. Ilha do Principe), бо плантатори цукрової тростини сплачували мито португальському принцу.

Історія дослідження території

Географічне положення

Мапа Сан-Томе та Принсіпі

Сан-Томе і Принсіпі — центральноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Сан-Томе і Принсіпі омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 209 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній архіпелажних вод. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше:

: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше:

• Ланцюг вулканічних островів у Гвінейській затоці
• Вулканічний нек Кан-Гранде

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше:

Надра Сан-Томе і Принсіпі не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні.

Сейсмічність

Докладніше:

Вулканізм

Див. також:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора (2024 м).

• Рельєф Сан-Томе і Принсіпі
• Рельєф острова Сан-Томе
• Супутниковий знімок поверхні країни
• Піко-де-Сан-Томе
• Головний репер геодезичної мережі країни

Узбережжя

Острови

Докладніше: Острови Сан-Томе і Принсіпі

Клімат

Докладніше:

Територія Сан-Томе і Принсіпі лежить у екваторіальному кліматичному поясі. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік помірно спекотно, вплив океану значно знижує температуру повітря, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік волого, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи із грозами.

• Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Сан-Томе і Принсіпі (за Кеппеном)

Сан-Томе і Принсіпі є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 100 км² зрошуваних земель.

• Гідрографічна мережа Сан-Томе і Принсіпі
• Водоспад Понту-Фігу

Річки

Докладніше:

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Озера

Докладніше:

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Рослинність

Докладніше:

Земельні ресурси Сан-Томе і Принсіпі (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 50,7 %,
  • орні землі — 9,1 %,
  • багаторічні насадження — 40,6 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 28,1 %;
• інше — 21,2 %.

• Вологі екваторіальні ліси
• Савани півночі острова Сан-Томе

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

• Сорокопуд сан-томейський
• Мерл принсипійський
• Вивільга сан-томейська
• Сплюшка сан-томейська
• Ткачик сан-томейський
• Принія сан-томейська
• Дрізд острівний
• Голкохвіст сан-томейський
• Окулярник інжировий
• Затоківка принсипійська
• Затоківка чорноголова

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до .

Див. також: , Птахи Сан-Томе і Принсіпі та

Охорона природи

Докладніше:

Сан-Томе і Принсіпі є учасником ряду міжнародних угод з охорони довкілля:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: потенційні несприятливі метеорологічні умови.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• ерозію ґрунтів і деградацію земель.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Сан-Томе і Принсіпі можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

• Центральна Африка
• Гвінея (регіон)

Примітки

1. Sao Tome and Principe, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2001.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 8 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
8. Атлас. Географія материків і океані, 2014.
9. ФГАМ, 1964.
10. Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
11. Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
• Сан-Томе і Принсіпі // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
• Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — .
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

• (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Сан-Томе и Принсипи // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
• (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Сан-Томе и Принсипи // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. , В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Вікісховище : Атлас Сан-Томе і Принсіпі.
• Карти Сан-Томе і Принсіпі : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Sao Tome and Principe : ( )[англ.] : [арх. 17 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 8 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Сан-Томе і Принсіпі : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.