Географія Бахрейну

Бахрейн — невелика західноазійська острівна країна, що знаходиться на південному заході континенту в акваторії Перської затоки . Загальна площа країни 760 км² (188-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 760 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни незначно менша за площу території міста Києва, це найменша арабська держава.

Географія Бахрейну
Географічне положення Бахрейну
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Західна Азія
Координати	26°00′ пн. ш. 50°33′ сх. д. / 26.000° пн. ш. 50.550° сх. д. / 26.000; 50.550
Територія
Площа	760 км² ^(188-ме)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	161 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	низовинний горбистий
Найвища точка	пагорб Джабель-ед-Духан (122 м)
Найнижча точка	Перська затока (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Відсутння (0 км² км)
Найбільше озеро	озеро Мухаррак (5,5 квадратних кілометрів км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, риба, перли
Стихійні лиха	посухи, пилові бурі
Екологічні проблеми	спустелювання, деградація узбереж, дефіцит прісної води

Назва

Офіційна назва — Королівство Бахрейн, Бахрейн (араб. 'مملكة البحرين'‎, Мамлакат ель-Бахрейн). Назва країни походить від арабського слова море — бахр і два, тобто Два моря, води, що відділяють острів з обох сторін, від Аравії та Персії. Давня назва острова — Дільмун.

Історія дослідження території

Географічне положення

Бахрейн — західноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Бахрейн займає три відносно великих і багато дрібних островів. Морем межує з Іраном на сході й північному сході; Катаром на півдні й південному сході; із Саудівською Аравією на заході (відстань 16 км). Бахрейн омивається водами Перської затоки Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 161 км.

• Карта Бахрейну від ООН (англ.)
• Порівняння розмірів території Бахрейну та США
• Країни Перської затоки

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Континентальний шельф — поширюється на усе морське дно у міжнародно визначених кордонах.

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше: Час у Бахрейні

Час у Бахрейні: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше:

Див. також:

Корисні копалини

Докладніше:

Надра Бахрейну багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ.

Сейсмічність

Докладніше:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — гора Джабель ед-Духан (122 м). Рельєф країни рівнинний. Плаский пустельний ландшафт плавно підвищується до невисокої центральної височини Джебель-ад-Дукхан («Гора диму», найвища точка 122 м). У центрі височини лежить Центральна депресія, що являє собою велику долину, відому завдяки «Дереву життя» — невеликому кущу акації, що є єдиною великою рослиною в оточенні безплідної пустелі. Центральна частина острову, складена вапняками, підіймається лише на 30-40 м вище рівня моря. Переважну більшість території Бахрейну займає кам'яниста і піщана пустеля.

• Рельєф Бахрейну
• Гіпсометрична карта Бахрейну
• Супутниковий знімок поверхні країни
• Карта країни (англ.)
• Піщані пляжі Бахрейну

Узбережжя

Берегова лінія Бахрейну являє собою ланцюг піщаних пляжів. В південній частині основного острова прибережні піски утворюють довгу косу . На північно-західному березі переважають піщані дюни. На західному — піски часто змінюються ділянками кам'янистого степу, який біля берега переходить у засолені болота. На північному сході над прибережними пісками виростає кам'яниста гряда, утворюючи півострів .

Острови

Докладніше:

Бахрейн займає три відносно великих і більше тридцяти дрібних островів.

Клімат

Докладніше:

Територія Бахрейну лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми. Середня температура липня +37°С, січня +16°С. Середньорічна кількість опадів становить близько 90 мм, проте вологість повітря дуже висока, особливо в квітні-вересні. Влітку часто бувають пилові й піщані бурі. 

• Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Бахрейну (за Кеппеном)

Бахрейн є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,12 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 40 км² зрошуваних земель. На жодному з островів Бахрейнського архіпелагу немає річок, струмків чи озер. Прибережні райони на півдні і південному заході зайняти солончаками.

• Гідрографічна мережа Бахрейну

Річки

Докладніше:

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Перської затоки Індійського океану.

Болота

Докладніше:

Уздовж західного узбережжя смуга мілководних солоних маршів.

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Рослинність

Докладніше:

Більшу частину країни вкриває пустеля. Тим не менш, країна широко відома своєю пишною рослинністю — численні джерела підземних вод живлять оази, обрамлені фініковими пальмами. Флора Бахрейнського архіпелагу порівняно різноманітна. На островах росте більше 200 різновидностей рослин. У пустелі ростуть такі сухостійні рослини, як саксаул, верблюжа колючка, тамариск, астрагал тощо. Біля виходів на поверхню ґрунтових вод поширені оази з фініковою пальмою й іншими культурами.

• «Дерево життя», акація Prosopis cineraria в центрі країни
• Водно-болотні угіддя Рас-Санад

Земельні ресурси Бахрейну (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 11,3 %,
  • орні землі — 2,1 %,
  • багаторічні насадження — 3,9 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 5,3 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,7 %;
• інше — 88 %.

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

Зоогеографічно територія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області. Серед доволі бідної фауни переважають птахи, гризуни й земноводні. У прибережних водах налічується близько 400 видів риб, поширені морські черепахи. У коралових рифах мешкають краби, омари, креветки, молюски тощо. Велике видове різноманіття коралів (більше 2000 видів).

• Великий фламінго
• Сокотрійський баклан

Див. також: Ссавці Бахрейну, Птахи Бахрейну та Риби Бахрейну

Охорона природи

Докладніше:

Бахрейн є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: періодичні посухи; пилові бурі.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• спустелювання зменшує сільськогосподарські угіддя, збільшує період посух і тривалість діб з пиловими бурями;
• деградацію узбережж внаслідок інтенсивного судноплавства і діяльності нафтових підприємств;
• руйнування коралових рифів;
• обмежені ресурси питної води (тільки ґрунтові води та опріснена морська вода).

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Бахрейну можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

• Західна Азія
• Аравія

Примітки

1. Bahrain, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Атлас світу, 2005.
5. ' Бахрейн : [арх. 30 березня 2019 року] // geograf.com.ua. — Geograf.com.ua. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
6. Азия › Бахрейн : ( )[рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // worldgeo.ru. — Всемирная География, 2018. — 10 июля. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
7. Part II : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
8. Part VI : ( )[англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
9. Time zone converter : ( )[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
10. Бахрейн // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
11. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
12. ФГАМ, 1964.
13. Members : ( )[англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
14. География Бахрейна : ( )[рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // newtours-tmb.ru. — Туристическое агентство «Нью Турс». — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
15. Бахрейн — Государство Бахрейн : ( )[рос.] : [арх. 30 березня 2019 року] // webgeo.ru. — Портал «География» проекта «Электронная Земля: научные информационные ресурсы и информационно-коммуникационные технологии», 2007. — 10 июля. — Дата звернення: 30 березня 2019 року.
16. Ramsar Sites Information Service : ( )[англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
• Бахрейн // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — .
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

• (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Бабаев А. Г., , Дроздов Н. Н.,  Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
• (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Бахрейн // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — .
• (рос.) Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — .
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Вікісховище : Атлас Бахрейну.
• Карти Бахрейну : ( )[англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Bahrain : ( )[англ.] : [арх. 30 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Бахрейн : ( )[рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : ( )[англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Бахрейну.