Принц Енрі́ке (порт. Infante Henrique, 4 березня 1394 — 13 листопада 1460) — португальський інфант, герцог Візеуський (1415—1460), магістр Ордену Христа (1420—1460). Ініціатор систематичних португальських морських географічних досліджень на початку Доби великих географічних відкриттів, патрон португальських мореплавців. Його капітани дослідили острови та морські шляхи вздовж узбережжя Західної Африки.
Принц Енріке порт. Henrique de Avis, 1.º Duque de Viseu | ||
| ||
---|---|---|
1415 — 13 листопада 1460 | ||
Попередник: | засновно | |
Наступник: | Фернанду Візеуський | |
| ||
26 травня 1420 — 13 листопада 1460 | ||
Наступник: | Фернанду Візеуський | |
Народження: | 4 березня 1394 Порту, Португальське королівство[1] | |
Смерть: | 13 листопада 1460[2][3][…](66 років) Віла-ду-Бішпу, Португальське королівство | |
Поховання: | Батальський монастир | |
Країна: | Португальське королівство | |
Релігія: | католик | |
Рід: | Авіська | |
Батько: | Жуан I | |
Мати: | Філіппа Ланкастерська | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Народився у Порту, Португалія. Представник Авіської династії. Четвертий син португальського короля Жуана I й англійської принцеси Філіппи Ланкастерської. Рідний брат португальського короля Дуарте І і дядько короля Афонсу V Африканця. Брав участь у завоюванні Сеути (1415), став її губернатором (1419). Ініціював, організував і очолив Танжерський похід (1437), який завершився катастрофою і загибеллю брата Фернанду. Намагався утвердитися на Канарах, окупованих Кастилією. Як вважається, він заснував навігаційну школу в Лагосі. Залучав картографів для складання карт африканського узбережжя та спонсорував експедиції для відкриття нових земель.
Прізвисько — Мореплавець, Навігатор (порт. el Navegado).
Біографія
Енріке народився 4 березня 1394 року ймовірно в Порту, Португалія. Був третім сином (і четвертою дитиною) португальського короля Жуана I і англійської принцеси Філіппи Ланкастерської, сестри англійського короля Генріха IV. Старшими братами Енріке були майбутній португальський король Дуарте і коїмбрський герцог Педру, молодшими — авіський адміністратор Фернанду і конетабль Жуан. Через наявність двох старших братів, шанси Енріке на отримання португальської корони були доволі примарними і так ніколи й не були реалізовані.
Захоплення Сеути
У 1415 році, 21-річний Енріке разом з батьком і братами взяв участь у завоюванні мавританського порту Сеута на півночі Марокко. Сеута довгий час була базою для берберських піратів, які нападали на португальське узбережжя, грабуючи поселення і захоплюючи їх жителів для подальшого продажу в рабство.
Всупереч сподіванням Португалії, завоювання Сеути виявилося неприбутковим. У відповідь на захоплення Сеути, марокканці відрізали місто від своєї сухопутної торговельної мережі та системи постачання. Каравани із африканським золотом та іншими омріяними португальцями товарами просто змінили свої маршрути і стали вести до інших міст на узбережжі, зокрема до Танжеру. Внаслідок цього Сеута перетворилася з великого населеного пункту на вилюднілу фортецю, яку слід було захищати силами португальської залоги. Витрати на її утримання були більше від доходів, що давало знелюднене місто.
1416 року король Жуан I призначив Енріке відповідальним за постачання Сеути. На противагу планам залишити місто, Енріке хотів вирішити проблему шляхом розширення португальської експансії в Марокканському султанаті. Енріке почав досліджувати морське узбережжя Африки, більшість з якого була невідома європейцям. Основною метою досліджень були пошуки місця в Західній Африці, з якого в Сеуту та інші портові місця на африканському узбережжі прибували каравани із золотом та іншими екзотичними східними товарами, а також пошуки легендарного християнського королівства Пресвітера Йоана, яке, за уявленнями тогочасних європейців знаходилось "десь в Африці".
У 1418 році Енріке вдруге здійснив морську подорож до Сеути, яка в цьому році була атакована значними силами мусульманських військ з Гранади і Фесу й потребувала допомоги від метрополії. Після цього він віддалився від життя при дворі Лісабона і оселився в приморській провінції Алгарве — на південному узбережжі Португалії. 1419 року, батько Енріке, король Жуан І призначив його пожиттєвим правителем провінції Алгарве і новий губернатор одразу почав із перебудови та розширення поселення старого морського арсеналу на перешийку мису Сагреш, неподалік від портового міста Лагуш, у гавані якого будувались та комплектувались командами кораблі принца. На мисі Сагреш принц збудував для себе палац, капличку, робочий кабінет і містечко для своїх помічників і супутників. Сюди він залучав для роботи відомих європейських, арабських та єврейських математиків, майстрів з навігації, креслення мап та виготовлення морехідних інструментів.
Перші відкриття
У XIV столітті на європейських картах час від часу з'являлись зображення тих чи інших островів в Атлантичному океані, міфічних чи реально побачених внаслідок випадкових відкриттів. Позначення островів архіпелагу Мадейра з їх поточними назвами з'являються на деяких середньовічних картах вже в XIV столітті — зокрема їх зображено в Атласі Медічі (1351 р), на Портолані братів Піццингані (1367 р), Портолані Солера (1380 р) і в Атласі Корбітіс (~1400 р). Вочевидь, якісь невідомі мореплавці вже стикались з цими островами в морі і повідомлення про це були відомі картографам. За принца Енріке ці острови були відкриті чи перевідкриті «офіційно», системно досліджені і нанесені на карти та було розпочато їх колонізацію європейськими поселенцями.
Відкриття Мадейри (1419—1420 рр.)
Вже в 1418 році робота поселення Енріке на мисі Сагреш дала свої перші результати. Того року лицарі та мореплавці, що знаходились на службі у принца Енріке — Жуан Гонсалвіш Зарку та Тріштан Ваш Тейшейра були відправлені досліджувати узбережжя Африки. Виконуючи маневр volta do mar під час повернення до Португалії, кораблі Зарко та Тейшейру біли віднесені штормом далі на захід в Атлантичний океан. Випадково вони знайшли порятунок на раніше невідомому острові, який мореплавці, що уникли на ньому небезпеки назвали Порту-Санту (Свята Гавань). Енріке оголосив нововідкритий острів власністю португальської корони і наказав колонізувати його. Цілком можливо, що оголошення прав Португалії на архіпелаг Мадейра було відповіддю на намагання Кастилії закріпити її права на Канарські острови. 1419 року був відкритий сусідній, і значно більший острів — Мадейра і з наступного року розпочалась його систематична колонізація.
Азорські острови (1427—1432 рр.)
Вважається, що помітки на мапі, складеній середньовічним каталонським картографом Габріелем де Валсека з Майорки, свідчать про те, що Азорські острови були вперше виявлені Діогу де Сілвішем у 1427 р. 1431 року принц Енріке відправив Гонсалу Велью Кабрала із наказом визначити точне місце розташування «островів», винайдених де Сільвешем. У перше своє плавання Велью, очевидно, дістався до скелі Формігаш на сході архіпелагу, перш ніж повернутися до Сагрешу, ймовірно через погану погоду. У наступному, 1432 році, він же досягнув інших островів Азорського архіпелагу.
Того ж часу португальські мореплавці також дійшли до Саргасового моря (західний північноатлантичний регіон), назвавши його через поширені там морські водорості Саргассум (sargaço/sargasso португальською).
Подолання мису Бохадор (1434 р.)
З часів античності мис Бохадор (мис Буждур, Західна Сахара) залишався найпівденнішою точкою, відомою мореплавцям вздовж пустельного західного узбережжя Африки. Мис вважався абсолютно нездоланним через сильні північно-східні вітри. Але набагато страшніше вітрів для мореплавців були вкорінені давні забобони: в арабській традиції за мисом розташовувалось «Зелене Море Пітьми», непідвладне людині. Європейські середньовічні моряки вважали, що за мисом жодне судноплавство неможливо, тому що там знаходиться край світу і море кишить морськими чудовиськами, які топлять кораблі, вода кипить від спеки, а снасті кораблів загоряються в розпеченому повітрі.
У 1430—1433 роках принц Енріке раз по разу надсилав своїх капітанів із завданням оминути мис Буждур і кожен раз вони повертались не досягнувши мети. 1433 року таке завдання отримав Жил Іаніш і після першої невдалої спроби, в 1434 році його каравела нарешті оминула мис Буждур, тим самим започаткувавши Добу великих географічних відкриттів. У своїх донесеннях принцу Іаніш вказував, що судну вдалося пройти на 50 ліг (150 миль) уздовж африканського узбережжя далі мису Буждур, і ніде не було помічено слідів присутності явних ворогів, причому «плисти під вітрилами тут так само легко, як і у нас вдома, а країна ця багата і усього в ній в достатку».
Облога Танжера (1437)
1432 року Енріке запропонував батькові амбіційний проєкт хрестового походу з метою захопити увесь Марокканський султанат, або його північну частину з великими торговельно-фінансовими центрами. Перемога принесла б Португалії нові багаті землі й численних підданих, а ізольована і дотаційна Сеута перетворилася б на самодостатній форпост. Честь очолити експедиційне військо автор проєкту випрошував для себе.
Португальські експедиційні сили на чолі з принцом Енріке вирушили з Португалії в серпні 1437 р., маючи намір захопити низку марокканських прибережних фортець. Португальці розпочали облогу Танжеру в середині вересня. Після кількох невдалих штурмів міста португальські сили зазнали нападу від великої марокканської армії на чолі з візиром Абу Захарія Яхья аль-Ваттасі з Феса. Згодом марокканці оточили португальський облоговий табір і змусили їх голодувати. Щоб зберегти свою армію від повного знищення, Енріке уклав договір, в якому обіцяв повернути марокканцям захоплену в 1415 році Сеуту, в обмін на те, що йому дозволили вивести свої війська з оточення. Як гарантії виконання цих домовленостей, Енріке залишив марокканцям численних заручників, і серед них — свого молодшого брата Фернанду. Проте, умови договору так і не були виконані. Португальські кортеси вирішили утримати Сеуту і відмовитись від виконання договору. Внаслідок цього Фернанду залишився в марокканському полоні, де він помер у 1443 році.
Танжерське фіаско стало величезною невдачею для престижу та репутації Енріке Мореплавця, який особисто ініціював, розробляв і керував експедицією.
Відновлення дослідження Африканського континенту
Узбережжя Західної Африки
Після танжерської катастрофи принц Енріке повернувся в Португалію, де усамітнився і знову повернувся до морських досліджень африканського узбережжя. Енріке облаштувався на мисі Сагреш (сучасне місто Сагреш) на півдні Португалії у міста Лагуш. Він оселився в покинутому селищі, що пізніше називалося Віла-до-Інфанте (Місто принца).
Тоді його капітани почали використовувати новий тип корабля — каравелу, озброєну латинськими вітрилами і чергові морські експедиції, споряджені Енріке, просувались все далі і далі на південь вздовж африканського узбережжя.
в 1441 році Нуну Тріштан дійшов до мису Бланко і досягнув затоки Арґен у 1443 році, де в 1445 році Енріке заснував першу європейську факторію. 1444 року Дініш Діаш відкрив гирло річки Сенегал і досягнув мису Кабо Верде (14°45' п.ш.). На цьому етапі дослідники пройшли південну межу пустелі Сахара, і відтоді здійснилось одна з мрій Енріке — португальці обійшли по морю наземні караванні шляхи через західну пустелю Сахара, що була цілковито в руках мусульман. Омріяні товари з раніше невідомих земель — раби та золото почали надходити безпосередньо в Португалію, оминаючи арабських та берберських посередників. Ця кардинальна зміна торговельних шляхів завдала спустошливого удару по Алжиру та Тунісу, але збагатила Португалію. 1457 року надходження африканського золота дозволило розпочати карбування в Португалії перших золотих монет в історії країни — крузаду, що в той час дорівнювався 253 срібним португальським реалам.
Початок європейської работоргівлі
Перші контакти з африканським ринком рабів були експедиціями по викупу португальців, поневолених у результаті піратських нападів на португальські кораблі чи селища. Надалі португальці самі почали активно захоплювати темношкірих невільників.
Після того, як Нуну Тріштан у 1443 р. вперше доставив в Португалію партію з дюжини рабів, захоплених на о. Арґен, в 1444—1446 рр. із Лагуша та інших міст Португалії в район Арґенської затоки були направлені відразу декілька приватних флотилій (разом до сорока суден), що отримали від принца Енріке ліцензії на захоплення рабів і подальшу работоргівлю. Флотилія 1444 року з 6 кораблів на чолі з Лансароте де Фрейташ доставила до Лагуша 235 рабів-берберів, захоплених в Аргенській затоці.
Схоже, що португальські рейди по захопленню рабів були припинені після 1447 року (хроніка Зурари закінчується на цьому році). Враховуючи зростання витрат і жертв, здається, після цього часу португальці перейшли від самостійного полювання на рабів до придбання рабів у місцевих работорговців. До 1450 року за наказом принца Енріке на острові Арген було зведено постійну факторію, яка дозволила португальцям підключитися до транссахарської торгівлі рабами та золотом, що надходили по суші з Гвінеї. Работорговець і дослідник Альвізе Кадамосто, який подорожував до Західної Африки в 1455 році за ліцензією Енріке, надав деякі подробиці торгівлі в Аргені. Він зазначив, що для збереження миру навколо Аргена принц Енріке ввів заборону на будь-яке подальше викрадення берберського народу Санхаджа і дозволив лише придбання язичницьких чорношкірих африканських рабів шляхом торгівлі.
Енріке виправдовував работоргівлю тим, що цих полонених навертали у християнство. Португалія ввела державну монополію на торгівлю чорними рабами і до поставки перших товарів з Індії работоргівля найбільші прибутки від морських експедицій португальців.
Відкриття островів Зеленого Мису (1456)
Останнім з визначних відкриттів, здійснених при Енріке Мореплавці було відкриття архіпелагу Біжагош та островів Зеленого Мису (Кабо-Верде).
Альвізе Кадамосто, венеційський мореплавець на службі принца Енріке у своєму першому плаванні в 1455 році досягнув річки Гамбія, а в 1456 році став першим європейцем, що дістався до миса Рохо, гирла річки Геба та відкрив острови архіпелагів Біжагош. За його твердженнями на зворотному шляху він відкрив декілька з островів архіпелагу Кабо-Верде. Пізніше право першовідкривачів цих островів оспорювали також Антоніо да Нолі та Діогу Гоміш, ще два капітани принца Енріке, що досліджували західноафриканське узбережжя.
Спадщина
За життя принца Енріке португальські мореплавці пройшли мис Буждур і просунулись вздовж африканського узбережжя майже до берегів сучасної Сьєрра-Леоне. Після смерті Енріке, за правління його племінника короля Афонсу V активні морські дослідження тимчасово призупинились і португальці приділили свою головну увагу захопленню та опануванню тих територій в Африці, що вже були відкриті. Проте із сходженням на престол короля Жуана II справу принца Енріке було поновлено і через чверть сторіччя після смерті принца — у 1488 р. португалець Бартоломеу Діаш нарешті досягнув південного краю континенту, який було названо мисом Доброї Надії і довів, що Африку можна обминути з півдня. 1498 року інший португалець — Васко да Гама на чолі флотилії оминув мис Доброї надії і став першим європейським мореплавцем, який відкрив морський шлях до Індії.
Зображення у культурі
- Інфант Енріке є головним героєм декількох історичних хронік, написаних в XV ст. португальським придворним літописцем Гомішем Іанішем де Зурарою.
- Зображений на чолі групи португальських дослідників на Пам'ятнику португальським географічним відкриттям у Лісабоні.
Сім'я
- Батько: Жуан I (1357—1433), король Португалії (1385—1433)
- Матір: Філіппа (1360—1415), донька ланкастерського герцога Джона Гентського
- Рідні брати і сестри:
- Бранка (1388—1389), померла немовлям
- Афонсу (1390—1400), спадкоємець престолу, помер юнаком
- Дуарте (1391—1438), король Португалії (1433—1438)
- Педру (1392—1449), герцог Коїмбрський (1415—1449), регент (1439—1449)
- Ізабела (1397—1471) ∞ Філіпп III, бургундський герцог
- Жуан (1400—1442), конетабль Португалії (1431—1442)
- Фернанду (1402—1443), адміністратор Авіського ордену (1434—1443)
- Зведені брати і сестри:
- Спадкоємець: Фернанду (1433—1470), герцог Безький (1453—1470) і Візеуський (1460—1470), магістр Ордену Христа (1461—1470), конетабль Португалії (1466—1470)
Родовід
8. Афонсу IV, король Португалії | ||||||||||||||||
4. Педру I, король Португалії | ||||||||||||||||
9. Беатриса, кастильська інфанта | ||||||||||||||||
2. Жуан I, король Португалії | ||||||||||||||||
10. невідомо | ||||||||||||||||
5. Тереза, галісійська шляхтянка | ||||||||||||||||
11. невідомо | ||||||||||||||||
1. Енріке, візеуський герцог | ||||||||||||||||
12. Едуард III, король Англії | ||||||||||||||||
6. Джон Гонт, ланкастерський герцог | ||||||||||||||||
13. Філіппа, генегауська графиня | ||||||||||||||||
3. Філіппа, англійська принцеса | ||||||||||||||||
14. Генрі, ланкастерський герцог | ||||||||||||||||
7. Бланка, ланкастерська герцогиня | ||||||||||||||||
15. Ізабела, бомонтська баронеса | ||||||||||||||||
Див. також
Примітки
- Генрих Мореплаватель / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- SNAC — 2010.
- Find a Grave — 1996.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Fernandez-Armesto, Felipe. (2011). 1492 : the year our world began. London: Bloomsbury. ISBN . OCLC 695296844.
- Russell, 2000:Ch.6:136ff
- Jarmola, D. Darek; Rice, Eugene F.; Grafton, Anthony (1995). The Foundations of Early Modern Europe 1460-1559. Sixteenth Century Journal. Т. 26, № 3. с. p.35. doi:10.2307/2543215. ISSN 0361-0160. Процитовано 6 лютого 2020.
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Teixeira da Mota (1946, Pt.2, p.310) and (p.315-16); Godinho (1983: p.156)
- Russell (2000: p.206) notes that Henry leased the operation of Arguin factory to a private merchant consortium for ten years.
- Cadamosto (1460s: Eng. p.211)
- Cadamosto (p.213)
Джерела
- Monumenta Henricina: in 15 v. / ed. Dias Dinis, Antonio Joaquim. Coimbra, 1960—1974.
- Kerr, Robert. A General History and Collection of Voyages and Travels. Published: 1811—1820's (14 vols.), vol 2. reprint Frankfurt am Main: Outlook Verlag GmbH, 2020
- Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
- Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
- Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. — Київ: Темпора, 2015. 236 с.
- Russell, Peter E. Prince Henry 'the Navigator': a life New Haven, Conn: Yale University Press, 2000.
Посилання
- Чарльз Раймонд Бізлі «Принц Енріке Мореплавець» [ 22 липня 2015 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Енріке Мореплавець
- Нового Світу на TravelWorldOnline(нім.)
- Португальський вебсайт «Escola de Sagres»(порт.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Enrike Princ Enri ke port Infante Henrique 4 bereznya 1394 13 listopada 1460 portugalskij infant gercog Vizeuskij 1415 1460 magistr Ordenu Hrista 1420 1460 Iniciator sistematichnih portugalskih morskih geografichnih doslidzhen na pochatku Dobi velikih geografichnih vidkrittiv patron portugalskih moreplavciv Jogo kapitani doslidili ostrovi ta morski shlyahi vzdovzh uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki Princ Enrike port Henrique de Avis 1 º Duque de ViseuPrinc EnrikeGercog Vizeuskij1415 13 listopada 1460Poperednik zasnovnoNastupnik Fernandu VizeuskijMagistr Ordenu Hrista26 travnya 1420 13 listopada 1460Nastupnik Fernandu Vizeuskij Narodzhennya 4 bereznya 1394 Portu Portugalske korolivstvo 1 Smert 13 listopada 1460 1460 11 13 2 3 66 rokiv Vila du Bishpu Portugalske korolivstvoPohovannya Batalskij monastirKrayina Portugalske korolivstvoReligiya katolikRid AviskaBatko Zhuan IMati Filippa LankasterskaAvtograf Nagorodi Mediafajli b u Vikishovishi Narodivsya u Portu Portugaliya Predstavnik Aviskoyi dinastiyi Chetvertij sin portugalskogo korolya Zhuana I j anglijskoyi princesi Filippi Lankasterskoyi Ridnij brat portugalskogo korolya Duarte I i dyadko korolya Afonsu V Afrikancya Brav uchast u zavoyuvanni Seuti 1415 stav yiyi gubernatorom 1419 Iniciyuvav organizuvav i ocholiv Tanzherskij pohid 1437 yakij zavershivsya katastrofoyu i zagibellyu brata Fernandu Namagavsya utverditisya na Kanarah okupovanih Kastiliyeyu Yak vvazhayetsya vin zasnuvav navigacijnu shkolu v Lagosi Zaluchav kartografiv dlya skladannya kart afrikanskogo uzberezhzhya ta sponsoruvav ekspediciyi dlya vidkrittya novih zemel Prizvisko Moreplavec Navigator port el Navegado BiografiyaEnrike narodivsya 4 bereznya 1394 roku jmovirno v Portu Portugaliya Buv tretim sinom i chetvertoyu ditinoyu portugalskogo korolya Zhuana I i anglijskoyi princesi Filippi Lankasterskoyi sestri anglijskogo korolya Genriha IV Starshimi bratami Enrike buli majbutnij portugalskij korol Duarte i koyimbrskij gercog Pedru molodshimi aviskij administrator Fernandu i konetabl Zhuan Cherez nayavnist dvoh starshih brativ shansi Enrike na otrimannya portugalskoyi koroni buli dovoli primarnimi i tak nikoli j ne buli realizovani Zahoplennya SeutiChervonij rivnostoronnij hrest Ordenu Hrista U 1415 roci 21 richnij Enrike razom z batkom i bratami vzyav uchast u zavoyuvanni mavritanskogo portu Seuta na pivnochi Marokko Seuta dovgij chas bula bazoyu dlya berberskih pirativ yaki napadali na portugalske uzberezhzhya grabuyuchi poselennya i zahoplyuyuchi yih zhiteliv dlya podalshogo prodazhu v rabstvo Vsuperech spodivannyam Portugaliyi zavoyuvannya Seuti viyavilosya nepributkovim U vidpovid na zahoplennya Seuti marokkanci vidrizali misto vid svoyeyi suhoputnoyi torgovelnoyi merezhi ta sistemi postachannya Karavani iz afrikanskim zolotom ta inshimi omriyanimi portugalcyami tovarami prosto zminili svoyi marshruti i stali vesti do inshih mist na uzberezhzhi zokrema do Tanzheru Vnaslidok cogo Seuta peretvorilasya z velikogo naselenogo punktu na vilyudnilu fortecyu yaku slid bulo zahishati silami portugalskoyi zalogi Vitrati na yiyi utrimannya buli bilshe vid dohodiv sho davalo znelyudnene misto 1416 roku korol Zhuan I priznachiv Enrike vidpovidalnim za postachannya Seuti Na protivagu planam zalishiti misto Enrike hotiv virishiti problemu shlyahom rozshirennya portugalskoyi ekspansiyi v Marokkanskomu sultanati Enrike pochav doslidzhuvati morske uzberezhzhya Afriki bilshist z yakogo bula nevidoma yevropejcyam Osnovnoyu metoyu doslidzhen buli poshuki miscya v Zahidnij Africi z yakogo v Seutu ta inshi portovi miscya na afrikanskomu uzberezhzhi pribuvali karavani iz zolotom ta inshimi ekzotichnimi shidnimi tovarami a takozh poshuki legendarnogo hristiyanskogo korolivstva Presvitera Joana yake za uyavlennyami togochasnih yevropejciv znahodilos des v Africi Princ Enrike pid chas zavoyuvannya Seuti Azulezhu Porto U 1418 roci Enrike vdruge zdijsniv morsku podorozh do Seuti yaka v comu roci bula atakovana znachnimi silami musulmanskih vijsk z Granadi i Fesu j potrebuvala dopomogi vid metropoliyi Pislya cogo vin viddalivsya vid zhittya pri dvori Lisabona i oselivsya v primorskij provinciyi Algarve na pivdennomu uzberezhzhi Portugaliyi 1419 roku batko Enrike korol Zhuan I priznachiv jogo pozhittyevim pravitelem provinciyi Algarve i novij gubernator odrazu pochav iz perebudovi ta rozshirennya poselennya starogo morskogo arsenalu na pereshijku misu Sagresh nepodalik vid portovogo mista Lagush u gavani yakogo buduvalis ta komplektuvalis komandami korabli princa Na misi Sagresh princ zbuduvav dlya sebe palac kaplichku robochij kabinet i mistechko dlya svoyih pomichnikiv i suputnikiv Syudi vin zaluchav dlya roboti vidomih yevropejskih arabskih ta yevrejskih matematikiv majstriv z navigaciyi kreslennya map ta vigotovlennya morehidnih instrumentiv Pershi vidkrittyaU XIV stolitti na yevropejskih kartah chas vid chasu z yavlyalis zobrazhennya tih chi inshih ostroviv v Atlantichnomu okeani mifichnih chi realno pobachenih vnaslidok vipadkovih vidkrittiv Poznachennya ostroviv arhipelagu Madejra z yih potochnimi nazvami z yavlyayutsya na deyakih serednovichnih kartah vzhe v XIV stolitti zokrema yih zobrazheno v Atlasi Medichi 1351 r na Portolani brativ Piccingani 1367 r Portolani Solera 1380 r i v Atlasi Korbitis 1400 r Vochevid yakis nevidomi moreplavci vzhe stikalis z cimi ostrovami v mori i povidomlennya pro ce buli vidomi kartografam Za princa Enrike ci ostrovi buli vidkriti chi perevidkriti oficijno sistemno doslidzheni i naneseni na karti ta bulo rozpochato yih kolonizaciyu yevropejskimi poselencyami Vidkrittya Madejri 1419 1420 rr Atlas Korbitis 1400 r Atlantichni ostrovi i zahidnoafrikanske uzberezhzhya Vzhe v 1418 roci robota poselennya Enrike na misi Sagresh dala svoyi pershi rezultati Togo roku licari ta moreplavci sho znahodilis na sluzhbi u princa Enrike Zhuan Gonsalvish Zarku ta Trishtan Vash Tejshejra buli vidpravleni doslidzhuvati uzberezhzhya Afriki Vikonuyuchi manevr volta do mar pid chas povernennya do Portugaliyi korabli Zarko ta Tejshejru bili vidneseni shtormom dali na zahid v Atlantichnij okean Vipadkovo voni znajshli poryatunok na ranishe nevidomomu ostrovi yakij moreplavci sho unikli na nomu nebezpeki nazvali Portu Santu Svyata Gavan Enrike ogolosiv novovidkritij ostriv vlasnistyu portugalskoyi koroni i nakazav kolonizuvati jogo Cilkom mozhlivo sho ogoloshennya prav Portugaliyi na arhipelag Madejra bulo vidpoviddyu na namagannya Kastiliyi zakripiti yiyi prava na Kanarski ostrovi 1419 roku buv vidkritij susidnij i znachno bilshij ostriv Madejra i z nastupnogo roku rozpochalas jogo sistematichna kolonizaciya Azorski ostrovi 1427 1432 rr Vvazhayetsya sho pomitki na mapi skladenij serednovichnim katalonskim kartografom Gabrielem de Valseka z Majorki svidchat pro te sho Azorski ostrovi buli vpershe viyavleni Diogu de Silvishem u 1427 r 1431 roku princ Enrike vidpraviv Gonsalu Velyu Kabrala iz nakazom viznachiti tochne misce roztashuvannya ostroviv vinajdenih de Silveshem U pershe svoye plavannya Velyu ochevidno distavsya do skeli Formigash na shodi arhipelagu persh nizh povernutisya do Sagreshu jmovirno cherez poganu pogodu U nastupnomu 1432 roci vin zhe dosyagnuv inshih ostroviv Azorskogo arhipelagu Togo zh chasu portugalski moreplavci takozh dijshli do Sargasovogo morya zahidnij pivnichnoatlantichnij region nazvavshi jogo cherez poshireni tam morski vodorosti Sargassum sargaco sargasso portugalskoyu Podolannya misu Bohador 1434 r Z chasiv antichnosti mis Bohador mis Buzhdur Zahidna Sahara zalishavsya najpivdennishoyu tochkoyu vidomoyu moreplavcyam vzdovzh pustelnogo zahidnogo uzberezhzhya Afriki Mis vvazhavsya absolyutno nezdolannim cherez silni pivnichno shidni vitri Ale nabagato strashnishe vitriv dlya moreplavciv buli vkorineni davni zaboboni v arabskij tradiciyi za misom roztashovuvalos Zelene More Pitmi nepidvladne lyudini Yevropejski serednovichni moryaki vvazhali sho za misom zhodne sudnoplavstvo nemozhlivo tomu sho tam znahoditsya kraj svitu i more kishit morskimi chudoviskami yaki toplyat korabli voda kipit vid speki a snasti korabliv zagoryayutsya v rozpechenomu povitri U 1430 1433 rokah princ Enrike raz po razu nadsilav svoyih kapitaniv iz zavdannyam ominuti mis Buzhdur i kozhen raz voni povertalis ne dosyagnuvshi meti 1433 roku take zavdannya otrimav Zhil Ianish i pislya pershoyi nevdaloyi sprobi v 1434 roci jogo karavela nareshti ominula mis Buzhdur tim samim zapochatkuvavshi Dobu velikih geografichnih vidkrittiv U svoyih donesennyah princu Ianish vkazuvav sho sudnu vdalosya projti na 50 lig 150 mil uzdovzh afrikanskogo uzberezhzhya dali misu Buzhdur i nide ne bulo pomicheno slidiv prisutnosti yavnih vorogiv prichomu plisti pid vitrilami tut tak samo legko yak i u nas vdoma a krayina cya bagata i usogo v nij v dostatku Obloga Tanzhera 1437 1432 roku Enrike zaproponuvav batkovi ambicijnij proyekt hrestovogo pohodu z metoyu zahopiti uves Marokkanskij sultanat abo jogo pivnichnu chastinu z velikimi torgovelno finansovimi centrami Peremoga prinesla b Portugaliyi novi bagati zemli j chislennih piddanih a izolovana i dotacijna Seuta peretvorilasya b na samodostatnij forpost Chest ocholiti ekspedicijne vijsko avtor proyektu viproshuvav dlya sebe Portugalski ekspedicijni sili na choli z princom Enrike virushili z Portugaliyi v serpni 1437 r mayuchi namir zahopiti nizku marokkanskih priberezhnih fortec Portugalci rozpochali oblogu Tanzheru v seredini veresnya Pislya kilkoh nevdalih shturmiv mista portugalski sili zaznali napadu vid velikoyi marokkanskoyi armiyi na choli z vizirom Abu Zahariya Yahya al Vattasi z Fesa Zgodom marokkanci otochili portugalskij oblogovij tabir i zmusili yih goloduvati Shob zberegti svoyu armiyu vid povnogo znishennya Enrike uklav dogovir v yakomu obicyav povernuti marokkancyam zahoplenu v 1415 roci Seutu v obmin na te sho jomu dozvolili vivesti svoyi vijska z otochennya Yak garantiyi vikonannya cih domovlenostej Enrike zalishiv marokkancyam chislennih zaruchnikiv i sered nih svogo molodshogo brata Fernandu Prote umovi dogovoru tak i ne buli vikonani Portugalski kortesi virishili utrimati Seutu i vidmovitis vid vikonannya dogovoru Vnaslidok cogo Fernandu zalishivsya v marokkanskomu poloni de vin pomer u 1443 roci Tanzherske fiasko stalo velicheznoyu nevdacheyu dlya prestizhu ta reputaciyi Enrike Moreplavcya yakij osobisto iniciyuvav rozroblyav i keruvav ekspediciyeyu Vidnovlennya doslidzhennya Afrikanskogo kontinentuUzberezhzhya Zahidnoyi Afriki Volta du mar marshrut kapitaniv Enrike Moreplavcya Pislya tanzherskoyi katastrofi princ Enrike povernuvsya v Portugaliyu de usamitnivsya i znovu povernuvsya do morskih doslidzhen afrikanskogo uzberezhzhya Enrike oblashtuvavsya na misi Sagresh suchasne misto Sagresh na pivdni Portugaliyi u mista Lagush Vin oselivsya v pokinutomu selishi sho piznishe nazivalosya Vila do Infante Misto princa Todi jogo kapitani pochali vikoristovuvati novij tip korablya karavelu ozbroyenu latinskimi vitrilami i chergovi morski ekspediciyi sporyadzheni Enrike prosuvalis vse dali i dali na pivden vzdovzh afrikanskogo uzberezhzhya v 1441 roci Nunu Trishtan dijshov do misu Blanko i dosyagnuv zatoki Argen u 1443 roci de v 1445 roci Enrike zasnuvav pershu yevropejsku faktoriyu 1444 roku Dinish Diash vidkriv girlo richki Senegal i dosyagnuv misu Kabo Verde 14 45 p sh Na comu etapi doslidniki projshli pivdennu mezhu pusteli Sahara i vidtodi zdijsnilos odna z mrij Enrike portugalci obijshli po moryu nazemni karavanni shlyahi cherez zahidnu pustelyu Sahara sho bula cilkovito v rukah musulman Omriyani tovari z ranishe nevidomih zemel rabi ta zoloto pochali nadhoditi bezposeredno v Portugaliyu ominayuchi arabskih ta berberskih poserednikiv Cya kardinalna zmina torgovelnih shlyahiv zavdala spustoshlivogo udaru po Alzhiru ta Tunisu ale zbagatila Portugaliyu 1457 roku nadhodzhennya afrikanskogo zolota dozvolilo rozpochati karbuvannya v Portugaliyi pershih zolotih monet v istoriyi krayini kruzadu sho v toj chas dorivnyuvavsya 253 sribnim portugalskim realam Pochatok yevropejskoyi rabotorgivli Budinok staroyi mitnici v Lagushi misce de zdijsnyuvalas torgivlya rabami Mercado dos Escravos Pershi kontakti z afrikanskim rinkom rabiv buli ekspediciyami po vikupu portugalciv ponevolenih u rezultati piratskih napadiv na portugalski korabli chi selisha Nadali portugalci sami pochali aktivno zahoplyuvati temnoshkirih nevilnikiv Pislya togo yak Nunu Trishtan u 1443 r vpershe dostaviv v Portugaliyu partiyu z dyuzhini rabiv zahoplenih na o Argen v 1444 1446 rr iz Lagusha ta inshih mist Portugaliyi v rajon Argenskoyi zatoki buli napravleni vidrazu dekilka privatnih flotilij razom do soroka suden sho otrimali vid princa Enrike licenziyi na zahoplennya rabiv i podalshu rabotorgivlyu Flotiliya 1444 roku z 6 korabliv na choli z Lansarote de Frejtash dostavila do Lagusha 235 rabiv berberiv zahoplenih v Argenskij zatoci Shozhe sho portugalski rejdi po zahoplennyu rabiv buli pripineni pislya 1447 roku hronika Zurari zakinchuyetsya na comu roci Vrahovuyuchi zrostannya vitrat i zhertv zdayetsya pislya cogo chasu portugalci perejshli vid samostijnogo polyuvannya na rabiv do pridbannya rabiv u miscevih rabotorgovciv Do 1450 roku za nakazom princa Enrike na ostrovi Argen bulo zvedeno postijnu faktoriyu yaka dozvolila portugalcyam pidklyuchitisya do transsaharskoyi torgivli rabami ta zolotom sho nadhodili po sushi z Gvineyi Rabotorgovec i doslidnik Alvize Kadamosto yakij podorozhuvav do Zahidnoyi Afriki v 1455 roci za licenziyeyu Enrike nadav deyaki podrobici torgivli v Argeni Vin zaznachiv sho dlya zberezhennya miru navkolo Argena princ Enrike vviv zaboronu na bud yake podalshe vikradennya berberskogo narodu Sanhadzha i dozvoliv lishe pridbannya yazichnickih chornoshkirih afrikanskih rabiv shlyahom torgivli Enrike vipravdovuvav rabotorgivlyu tim sho cih polonenih navertali u hristiyanstvo Portugaliya vvela derzhavnu monopoliyu na torgivlyu chornimi rabami i do postavki pershih tovariv z Indiyi rabotorgivlya najbilshi pributki vid morskih ekspedicij portugalciv Vidkrittya ostroviv Zelenogo Misu 1456 Ostannim z viznachnih vidkrittiv zdijsnenih pri Enrike Moreplavci bulo vidkrittya arhipelagu Bizhagosh ta ostroviv Zelenogo Misu Kabo Verde Alvize Kadamosto venecijskij moreplavec na sluzhbi princa Enrike u svoyemu pershomu plavanni v 1455 roci dosyagnuv richki Gambiya a v 1456 roci stav pershim yevropejcem sho distavsya do misa Roho girla richki Geba ta vidkriv ostrovi arhipelagiv Bizhagosh Za jogo tverdzhennyami na zvorotnomu shlyahu vin vidkriv dekilka z ostroviv arhipelagu Kabo Verde Piznishe pravo pershovidkrivachiv cih ostroviv osporyuvali takozh Antonio da Noli ta Diogu Gomish she dva kapitani princa Enrike sho doslidzhuvali zahidnoafrikanske uzberezhzhya SpadshinaEnrike Moreplavec na choli inshih portugalskih pershovidkrivachiv na Pam yatniku geografichnim vidkrittyam v Lisaboni Za zhittya princa Enrike portugalski moreplavci projshli mis Buzhdur i prosunulis vzdovzh afrikanskogo uzberezhzhya majzhe do beregiv suchasnoyi Syerra Leone Pislya smerti Enrike za pravlinnya jogo pleminnika korolya Afonsu V aktivni morski doslidzhennya timchasovo prizupinilis i portugalci pridilili svoyu golovnu uvagu zahoplennyu ta opanuvannyu tih teritorij v Africi sho vzhe buli vidkriti Prote iz shodzhennyam na prestol korolya Zhuana II spravu princa Enrike bulo ponovleno i cherez chvert storichchya pislya smerti princa u 1488 r portugalec Bartolomeu Diash nareshti dosyagnuv pivdennogo krayu kontinentu yakij bulo nazvano misom Dobroyi Nadiyi i doviv sho Afriku mozhna obminuti z pivdnya 1498 roku inshij portugalec Vasko da Gama na choli flotiliyi ominuv mis Dobroyi nadiyi i stav pershim yevropejskim moreplavcem yakij vidkriv morskij shlyah do Indiyi Zobrazhennya u kulturiInfant Enrike ye golovnim geroyem dekilkoh istorichnih hronik napisanih v XV st portugalskim pridvornim litopiscem Gomishem Ianishem de Zuraroyu Zobrazhenij na choli grupi portugalskih doslidnikiv na Pam yatniku portugalskim geografichnim vidkrittyam u Lisaboni Mogila Enrike Moreplavcya v Batalskomu monastiriSim yaDokladnishe Aviska dinastiya Batko Zhuan I 1357 1433 korol Portugaliyi 1385 1433 Matir Filippa 1360 1415 donka lankasterskogo gercoga Dzhona Gentskogo Ridni brati i sestri Branka 1388 1389 pomerla nemovlyam Afonsu 1390 1400 spadkoyemec prestolu pomer yunakom Duarte 1391 1438 korol Portugaliyi 1433 1438 Pedru 1392 1449 gercog Koyimbrskij 1415 1449 regent 1439 1449 Izabela 1397 1471 Filipp III burgundskij gercog Zhuan 1400 1442 konetabl Portugaliyi 1431 1442 Fernandu 1402 1443 administrator Aviskogo ordenu 1434 1443 Zvedeni brati i sestri Afonsu 1377 1461 gercog Braganskij 1442 1461 Beatrisa 1380 1439 1 Tomas Ficalan graf Arundelskij 2 Dzhon Golland graf Gantingdonskij Spadkoyemec Fernandu 1433 1470 gercog Bezkij 1453 1470 i Vizeuskij 1460 1470 magistr Ordenu Hrista 1461 1470 konetabl Portugaliyi 1466 1470 Rodovid 8 Afonsu IV korol Portugaliyi 4 Pedru I korol Portugaliyi 9 Beatrisa kastilska infanta 2 Zhuan I korol Portugaliyi 10 nevidomo 5 Tereza galisijska shlyahtyanka 11 nevidomo 1 Enrike vizeuskij gercog 12 Eduard III korol Angliyi 6 Dzhon Gont lankasterskij gercog 13 Filippa genegauska grafinya 3 Filippa anglijska princesa 14 Genri lankasterskij gercog 7 Blanka lankasterska gercoginya 15 Izabela bomontska baronesa Div takozhPortugalski morski geografichni doslidzhennya Doba velikih geografichnih vidkrittiv Hronologiya yevropejskih doslidzhen AziyiPrimitkiGenrih Moreplavatel pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 SNAC 2010 d Track Q29861311 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 Fernandez Armesto Felipe 2011 1492 the year our world began London Bloomsbury ISBN 978 1 4088 0950 1 OCLC 695296844 Russell 2000 Ch 6 136ff Jarmola D Darek Rice Eugene F Grafton Anthony 1995 The Foundations of Early Modern Europe 1460 1559 Sixteenth Century Journal T 26 3 s p 35 doi 10 2307 2543215 ISSN 0361 0160 Procitovano 6 lyutogo 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a pages maye zajvij tekst dovidka Teixeira da Mota 1946 Pt 2 p 310 and p 315 16 Godinho 1983 p 156 Russell 2000 p 206 notes that Henry leased the operation of Arguin factory to a private merchant consortium for ten years Cadamosto 1460s Eng p 211 Cadamosto p 213 DzherelaMonumenta Henricina in 15 v ed Dias Dinis Antonio Joaquim Coimbra 1960 1974 Kerr Robert A General History and Collection of Voyages and Travels Published 1811 1820 s 14 vols vol 2 reprint Frankfurt am Main Outlook Verlag GmbH 2020 ISBN 978 3 75230 535 7 Livermore H V History of Portugal Cambridge University Press 1947 Livermore H V A New History of Portugal Cambridge University Press 1969 Bizli Charlz Rajmond Princ Enrike Moreplavec Kiyiv Tempora 2015 236 s ISBN 978 617 569 209 7 Russell Peter E Prince Henry the Navigator a life New Haven Conn Yale University Press 2000 PosilannyaCharlz Rajmond Bizli Princ Enrike Moreplavec 22 lipnya 2015 u Wayback Machine Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Enrike Moreplavec Novogo Svitu na TravelWorldOnline nim Portugalskij vebsajt Escola de Sagres port