Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нуну Тріштан порт Nuno Tristão португальський мореплавець дослідник і работорговець XV століття який традиційно вважаєть

Нуну Тріштан

Нуну Тріштан

Нуну Тріштан (порт. Nuno Tristão) — португальський мореплавець, дослідник і работорговець XV століття, який традиційно вважається першим європейцем, який дістався до регіону Гвінеї (за легендами, аж до Гвінеї-Бісау, але сучасні історики вважають, що він не просунувся за межі річки Гамбія) і був першим європейцем, що захопив і доправив до Європи партію рабів з Африканського континенту, розпочавши, таким чином, сумну історію сучасної європейської работоргівлі темношкірими рабами.

Нуну Тріштан
порт. Nuno Tristão
image
Народився15 століття
Помер1446
Гвінея-Бісау
Країнаimage Португальське королівство
Діяльністьмандрівник-дослідник, мореплавець
Знання мовпортугальська
Роки активності1441 — 1446

Перше плавання (1441)

Нуну Тріштан був лицарем з дому португальського принца Дона Енріко Мореплавця. Після п'ятирічної перерви в морських дослідженнях, спричиненої катастрофою при облозі Танжера і першими роками регенства, у 1441 році Тріштан був посланий Енріко досліджувати береги Західної Африки, на одному з перших прототипів нового типу суден — каравели з латинським вітрильним озброєнням. Перед ним стояло завдання просунутись південніше за мису Барбас, найдальшої точки, досягнутої в 1436 році капітаном Енріке Мореплавця Афонсу Гонсалвішем Балдайєю. У районі Ріо-де-Оро Тріштан зустрівся з кораблем Антана Гонсалвіша, якого Енріке того ж року відправив на окрему місію на полювання на тюленів-монахів, які мешкали на узбережжі Ріо-де-Оро. Але Гонсалвіш випадково захопив в полон одинокого молодого погонича верблюдів, першого тубільця, якого португальцям вдалось полонити з часу початку морських експедицій у 1420-х роках. Нуну Тріштан, який мав на борту одного з мавританських слуг Енріко, що виконував функції перекладача, допитував полоненого. Отримана інформація привела Тріштана і Гонсалвіша до невеликого риболовецького селища берберів з племені . Португальці напали на рибалок і захопили близько десяти полонених. Бранці стали першими африканськими рабами, завезеними португальцями до Європи. Антан Гонсалвіш повернувся до Португалії відразу після захоплення рабів, але Нуну Тріштан, перш ніж повернути назад, якийсь час продовжував рух на південь, вперше серед європейців дійшовши аж до Білого мису (Cabo Branco),

Друге плавання (1443)

У 1443 р. Енріко знову відправив Нуну Тріштана, який в цей раз пройшов за мис Блан і дістався Арґенської затоки. На острові Арґен Трістан знайшов селище берберів племені , першим постійним поселенням, яке побачили капітани Енріко на західноафриканському узбережжі. Тріштан негайно напав на нього, взявши в полон чотирнадцять жителів села і повернувся до Португалії зі своїми полоненими. Звіт Тріштана про наявність місць для легкого і високоприбуткового захоплення рабів у Арґенській затоці спонукав численних португальських купців та шукачів пригод звернутися до Енріке з проханням отримати дозвіл на захоплення і торгівлю рабами. Між 1444 і 1446 рр. кілька десятків португальських кораблів вирушили на полювання за рабами в районі Аргенської затоки.

Третя подорож (1445)

image
Пам'ятник Нуну Тріштану в Бісау (Гвінея-Бісау)

Оскільки рибальські поселення навколо Арґенської банки були швидко спустошені португальськими мисливцями за рабами, в 1445 Енріко послав Нуну Тріштана далі на південь, щоб знайти нові місця для полювання на рабів. Цього разу Тріштан дійшов на південь аж до річки Сенегал, де пустеля Сахара закінчується і з'являється рослинність, а прибережне населення змінюється зі «смуглявих» берберів Санхаджа на «чорних» представників народності Волоф. Вважається, що Тріштан дійшов аж до Понта-да-Берберія (Langue de Barbarie), трохи далі за гирло річки Сенегал. Погана погода не дозволила йому зайти в річку чи висадитися там, тому він відплив назад. По дорозі додому Трістан зупинився біля Аргенської банки і полонив ще два десятки берберів.

Після повернення до Португалії, Нуну Тріштан оголосив, що нарешті відкрив Субсахарську Африку, або в тогочасних термінах — «Землю Чорних» (Terra dos Guineus, або просто Guineus). Португальські мисливці за рабами негайно перенесли свої рейди на узбережжя Сенегалу, але зіштовхнулись тут з обережними і краще озброєними тубільцями, тож полювання на рабів в цьому регіоні були не настільки легким та вигідними, як в країні берберів.

Четверте плавання (1446)

image
Ювілейна монета в 100 португальських ескудо (1987 року) із зображенням подорожі Нуну Трістана до річки Гамбія (sic) у 1446 році

У 1446 (або, можливо, 1445 або 1447, дата точно не визначена) Нуну Тріштан вирушив у свою четверту (і останню) подорож до узбережжя Західної Африки. Десь південніше Зеленого Мису Тріштан натрапив на гирло великої річки. Нуну взяв з собою загін з 22 моряків і вирушив угору по течії, в пошуках селищ місцевих жителів для влаштування облави. Але під час рейду загін португальців був атакований 80-ма озброєними тубільцями, які на 13 каное швидко оточили Тріштана та його людей. Нуну Тріштан разом із більшістю людей свого загону загинули на місці внаслідок поранень отруєними стрілами (лише двоє з загону змогли врятуватися). Каравела Тріштана, на якій залишилось лише п'ять членів екіпажу (з них 4 недосвідчених юнаків), негайно вирушила назад до Португалії (однак звіт Іанеша де Зурари в цій частині різниться з даними від Діогу Гоміша. Останній стверджує, що каравела Тріштана ніколи не повернулася назад, що місцеві каное оточили і захопили її, а потім утягнули каравелу вверх по річці в глибину країни).

Невідомо, як далеко Нуну Тріштан насправді проплив і де саме він загинув. До 1940-х років в Португалії традиційно вважалось, що Тріштан загинув у Ріо-ду-Нуну (річка Нуньєс, сучасна Гвінея), або неподалік у Ріо-Гранде (річка Геба, Гвінея-Бісау). В результаті Нуну Тріштана традиційно зараховували до «першовідкривачів Португальської Гвінеї» (сучасна Гвінея-Бісау) і його навіть вважали першим європейцем, що ступив на місце сучасного міста Бісау. Якщо це дійсно так, то остання подорож Нуну Тріштана була значним стрибком порівняно з попереднім португальським досягненням (Мис Щогл/Cape Naze, Сенегал).

Однак сучасні історики, спираючись на інші докази (включаючи розповіді Діого Гоміша та Альвізе Кадамосто), переважно заперечують це твердження і зараз загалом сходяться на думці, що Нуну Тріштан дійшов лише до дельти Сине-Салоуму, що знаходиться ще в Сенегалі і лише в декількох милях на південь від Мису Щогл (Cape Naze) або, в кращому випадку — у річці Гамбія. У його ретельному дослідженні, історик Тейшейра да Мота прийшов до висновку, що Нуну Тріштан спочатку піднявся вгору по річці Салум (Rio de Barbacins, 13°57′47″ пн. ш. 16°45′10″ зх. д. / 13.96306° пн. ш. 16.75278° зх. д. / 13.96306; -16.75278), а потім відправив свій загін вгору по річці Diombos (Rio de Lago, 13°47′57″ пн. ш. 16°36′19″ зх. д. / 13.79917° пн. ш. 16.60528° зх. д. / 13.79917; -16.60528), південний берег якої знаходився під контролем короля племені Мандінка, відомого як Ньюміманса або Ньюмі Бато. Саме воїни з племені Мандінка напали на Нуну Тріштана і вбили його. Інші вчені приписують знищення португальського мисливця на рабів та його загону народу Серер в Сенегамбії. Станом на сьогодні це загальний консенсус.

Смерть Нуну Тріштана, улюбленого капітана принца Енріке, стала початком кінця цієї хвилі експедицій. Новий загін кораблів все одно вийде наступного року, але також зазнає значних людських втрат, тож в підсумку просування вперед португальських морських експедицій тимчасово призупинилось. Енріке Мореплавець знову відправив чергову експедицію на західноафриканське узбережжя лише через десять років (плавання Альвізе Кадамосто в 1455 р.).

Див. також

Примітки

  1. Barros, p.53; Zurara, p.44
  2. Zurara (p. 252–57), Barros (p. 118).
  3. «E tomaram a caravela e levaram-na para dentro do rio e destruiram-na», passage of Diogo Gomes, as reproduced in Teixeira da Mota (1946, Pt. 1, p. 25)
  4. e.g. Pimentel p.242 asserts it was at Rio Nunez. Barros (p. 118-20), Cortesão (p. 13) assert it was the Geba River. Confusingly, Castilho identifies his death at two different places: Rio Nunez (p. 193) and the River (p. 185n).
  5. e.g. Armando Cortesão (1931: p. 12)
  6. This was first forwarded by João Barreto (1938), Duarte Leite (1941), Damião Peres (1943), Magalhães Godinho (1945) and Teixeira da Mota (1946), and has been generally accepted since.
  7. Teixeira da Mota (1946, Pt.1,p.59).
  8. The «Niumi Bato» are probably ancestral to the current ethnic group living in the islands of the Saloum delta. Although the Niominka are currently classified ethnically as a , the names are recognizably from the Mandinka language, e.g. the 'Niomi/Niumi' is the Mandinka term for 'coast' and «-Nka» the suffix for «men», so «Niominka» = «men of the coast». As «Mansa» is the Mandinka word for king, so «Niuminansa» is the «king of the Niumi». Old maps distinguish between two groups, the Niumi Bato (ancestral to the modern Niominka people, up near the Diombos river in the Sine-Saloum delta, the likely slayers of Nuno Tristão) and the Niumi Banta (ancestral to the western Mandinka of the region at the mouth of the Gambia River). It is believed that at this time, the Niumi Bato, Niumi Banta and Jokadu were all under the same ruler, the Niumimansa. So, if not Mandinka themselves, the Niumi Bato were certainly dominated or acculturated by their powerful Mandinka neighbors to the south or (alternatively) the current Niominka were Serer migrants to the delta that simply took on the appellation of a Mandinka people they found there when they moved to that region four of five centuries ago. See Teixeira da Mota (1946:59, 64-65), Wright (1976).
  9. Hair, Paul Edward Hedley, «The Use of African Languages in Afro-European contacts in Guinea : 1440—1560», [in] «Sierra Leone Language Review», no. 5, 1966, p. 13
  10. Hair, Paul Edward Hedley, «Africa encountered: European contacts and evidence, 1450—1700», Variorum, 1997, pp 213-15 & 248,

Джерела

  • Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. — Київ: Темпора, 2015. 236 с.
  • João de Barros (1552–59) Décadas da Ásia: Dos feitos, que os Portuguezes fizeram no descubrimento, e conquista, dos mares, e terras do Oriente. Vol. 1 (Dec I, Lib.1-5)
  • Gomes Eanes de Zurara (1453) Crónica dos feitos notáveis que se passaram na Conquista da Guiné por mandado do Infante D. Henrique or Chronica do descobrimento e conquista da Guiné. [Trans. 1896–99 by C.R. Beazley and E. Prestage, The Chronicle of the Discovery and Conquest of Guinea, London: Halykut]
  • Barreto, João (1938) História da Guiné, 1418—1918. Lisbon.
  • Castlereagh, Duncan. Encyclopedia of Discovery and Exploration — The Great Age of Exploration. Aldus Books London, 1971.
  • Castilho, A.M. de (1866) Descripção e roteiro da costa occidental de Africa, desde o cabo de Espartel até o das Agulhas, Lisbon: Impresa Nacional, 2 vols.
  • Cortesão, Armando (1931) «Subsídios para a história do Descobrimento de Cabo Verde e Guiné», Boletim da Agencia Geral das Colonias, No. 75. As reprinted in 1975, Esparsos, vol. 1, Coimbra
  • Leite, Duarte (1941) Acerca da «Crónica dos Feitos de Guinee». Lisbon: Bertrand
  • Magalhães Godinho, Vitorino de (1945) Documentos sôbre a Espansão Portuguesa, 2 vols, Lisbon: Gleba.
  • Peres, Damião (1943) História dos descobrimentos portugueses, Porto: Portucalense.
  • Pimentel, M. (1746) Arte de navegar: em que se ensinam as regras praticas, e os modos de cartear, e de graduar a balestilha por via de numeros, e muitos problemas uteis á navegaçao: e Roteyro das viagens, e costas maritimas de Guiné, Angóla, Brasil, Indias, e Ilhas Occidentaes, e Orientaes. Lisbon: Francisco da Silva
  • Teixera da Mota, Avelino (1946) «A descoberta da Guiné», Boletim cultural da Guiné Portuguesa, Vol. 1. Part 1 in No. 1 (Jan), p.11-68, Pt. 2 in No. 2 (Apr), p.273-326; Pt. 3 in No. 3 (Jul), p.457-509.
  • Teixeira da Mota, Avelino (1972) Mar, além Mar: Estudos e ensaios de história e geographia. Lisbon: Junta de Investigações do Ultramar

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nunu Trishtan port Nuno Tristao portugalskij moreplavec doslidnik i rabotorgovec XV stolittya yakij tradicijno vvazhayetsya pershim yevropejcem yakij distavsya do regionu Gvineyi za legendami azh do Gvineyi Bisau ale suchasni istoriki vvazhayut sho vin ne prosunuvsya za mezhi richki Gambiya i buv pershim yevropejcem sho zahopiv i dopraviv do Yevropi partiyu rabiv z Afrikanskogo kontinentu rozpochavshi takim chinom sumnu istoriyu suchasnoyi yevropejskoyi rabotorgivli temnoshkirimi rabami Nunu Trishtanport Nuno TristaoNarodivsya15 stolittyaPomer1446 Gvineya BisauKrayina Portugalske korolivstvoDiyalnistmandrivnik doslidnik moreplavecZnannya movportugalskaRoki aktivnosti1441 1446 Mediafajli u VikishovishiPershe plavannya 1441 Nunu Trishtan buv licarem z domu portugalskogo princa Dona Enriko Moreplavcya Pislya p yatirichnoyi perervi v morskih doslidzhennyah sprichinenoyi katastrofoyu pri oblozi Tanzhera i pershimi rokami regenstva u 1441 roci Trishtan buv poslanij Enriko doslidzhuvati beregi Zahidnoyi Afriki na odnomu z pershih prototipiv novogo tipu suden karaveli z latinskim vitrilnim ozbroyennyam Pered nim stoyalo zavdannya prosunutis pivdennishe za misu Barbas najdalshoyi tochki dosyagnutoyi v 1436 roci kapitanom Enrike Moreplavcya Afonsu Gonsalvishem Baldajyeyu U rajoni Rio de Oro Trishtan zustrivsya z korablem Antana Gonsalvisha yakogo Enrike togo zh roku vidpraviv na okremu misiyu na polyuvannya na tyuleniv monahiv yaki meshkali na uzberezhzhi Rio de Oro Ale Gonsalvish vipadkovo zahopiv v polon odinokogo molodogo pogonicha verblyudiv pershogo tubilcya yakogo portugalcyam vdalos poloniti z chasu pochatku morskih ekspedicij u 1420 h rokah Nunu Trishtan yakij mav na bortu odnogo z mavritanskih slug Enriko sho vikonuvav funkciyi perekladacha dopituvav polonenogo Otrimana informaciya privela Trishtana i Gonsalvisha do nevelikogo riboloveckogo selisha berberiv z plemeni Portugalci napali na ribalok i zahopili blizko desyati polonenih Branci stali pershimi afrikanskimi rabami zavezenimi portugalcyami do Yevropi Antan Gonsalvish povernuvsya do Portugaliyi vidrazu pislya zahoplennya rabiv ale Nunu Trishtan persh nizh povernuti nazad yakijs chas prodovzhuvav ruh na pivden vpershe sered yevropejciv dijshovshi azh do Bilogo misu Cabo Branco Druge plavannya 1443 U 1443 r Enriko znovu vidpraviv Nunu Trishtana yakij v cej raz projshov za mis Blan i distavsya Argenskoyi zatoki Na ostrovi Argen Tristan znajshov selishe berberiv plemeni pershim postijnim poselennyam yake pobachili kapitani Enriko na zahidnoafrikanskomu uzberezhzhi Trishtan negajno napav na nogo vzyavshi v polon chotirnadcyat zhiteliv sela i povernuvsya do Portugaliyi zi svoyimi polonenimi Zvit Trishtana pro nayavnist misc dlya legkogo i visokopributkovogo zahoplennya rabiv u Argenskij zatoci sponukav chislennih portugalskih kupciv ta shukachiv prigod zvernutisya do Enrike z prohannyam otrimati dozvil na zahoplennya i torgivlyu rabami Mizh 1444 i 1446 rr kilka desyatkiv portugalskih korabliv virushili na polyuvannya za rabami v rajoni Argenskoyi zatoki Tretya podorozh 1445 Pam yatnik Nunu Trishtanu v Bisau Gvineya Bisau Oskilki ribalski poselennya navkolo Argenskoyi banki buli shvidko spustosheni portugalskimi mislivcyami za rabami v 1445 Enriko poslav Nunu Trishtana dali na pivden shob znajti novi miscya dlya polyuvannya na rabiv Cogo razu Trishtan dijshov na pivden azh do richki Senegal de pustelya Sahara zakinchuyetsya i z yavlyayetsya roslinnist a priberezhne naselennya zminyuyetsya zi smuglyavih berberiv Sanhadzha na chornih predstavnikiv narodnosti Volof Vvazhayetsya sho Trishtan dijshov azh do Ponta da Berberiya Langue de Barbarie trohi dali za girlo richki Senegal Pogana pogoda ne dozvolila jomu zajti v richku chi visaditisya tam tomu vin vidpliv nazad Po dorozi dodomu Tristan zupinivsya bilya Argenskoyi banki i poloniv she dva desyatki berberiv Pislya povernennya do Portugaliyi Nunu Trishtan ogolosiv sho nareshti vidkriv Subsaharsku Afriku abo v togochasnih terminah Zemlyu Chornih Terra dos Guineus abo prosto Guineus Portugalski mislivci za rabami negajno perenesli svoyi rejdi na uzberezhzhya Senegalu ale zishtovhnulis tut z oberezhnimi i krashe ozbroyenimi tubilcyami tozh polyuvannya na rabiv v comu regioni buli ne nastilki legkim ta vigidnimi yak v krayini berberiv Chetverte plavannya 1446 Yuvilejna moneta v 100 portugalskih eskudo 1987 roku iz zobrazhennyam podorozhi Nunu Tristana do richki Gambiya sic u 1446 roci U 1446 abo mozhlivo 1445 abo 1447 data tochno ne viznachena Nunu Trishtan virushiv u svoyu chetvertu i ostannyu podorozh do uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki Des pivdennishe Zelenogo Misu Trishtan natrapiv na girlo velikoyi richki Nunu vzyav z soboyu zagin z 22 moryakiv i virushiv ugoru po techiyi v poshukah selish miscevih zhiteliv dlya vlashtuvannya oblavi Ale pid chas rejdu zagin portugalciv buv atakovanij 80 ma ozbroyenimi tubilcyami yaki na 13 kanoe shvidko otochili Trishtana ta jogo lyudej Nunu Trishtan razom iz bilshistyu lyudej svogo zagonu zaginuli na misci vnaslidok poranen otruyenimi strilami lishe dvoye z zagonu zmogli vryatuvatisya Karavela Trishtana na yakij zalishilos lishe p yat chleniv ekipazhu z nih 4 nedosvidchenih yunakiv negajno virushila nazad do Portugaliyi odnak zvit Ianesha de Zurari v cij chastini riznitsya z danimi vid Diogu Gomisha Ostannij stverdzhuye sho karavela Trishtana nikoli ne povernulasya nazad sho miscevi kanoe otochili i zahopili yiyi a potim utyagnuli karavelu vverh po richci v glibinu krayini Nevidomo yak daleko Nunu Trishtan naspravdi propliv i de same vin zaginuv Do 1940 h rokiv v Portugaliyi tradicijno vvazhalos sho Trishtan zaginuv u Rio du Nunu richka Nunyes suchasna Gvineya abo nepodalik u Rio Grande richka Geba Gvineya Bisau V rezultati Nunu Trishtana tradicijno zarahovuvali do pershovidkrivachiv Portugalskoyi Gvineyi suchasna Gvineya Bisau i jogo navit vvazhali pershim yevropejcem sho stupiv na misce suchasnogo mista Bisau Yaksho ce dijsno tak to ostannya podorozh Nunu Trishtana bula znachnim stribkom porivnyano z poperednim portugalskim dosyagnennyam Mis Shogl Cape Naze Senegal Odnak suchasni istoriki spirayuchis na inshi dokazi vklyuchayuchi rozpovidi Diogo Gomisha ta Alvize Kadamosto perevazhno zaperechuyut ce tverdzhennya i zaraz zagalom shodyatsya na dumci sho Nunu Trishtan dijshov lishe do delti Sine Saloumu sho znahoditsya she v Senegali i lishe v dekilkoh milyah na pivden vid Misu Shogl Cape Naze abo v krashomu vipadku u richci Gambiya U jogo retelnomu doslidzhenni istorik Tejshejra da Mota prijshov do visnovku sho Nunu Trishtan spochatku pidnyavsya vgoru po richci Salum Rio de Barbacins 13 57 47 pn sh 16 45 10 zh d 13 96306 pn sh 16 75278 zh d 13 96306 16 75278 a potim vidpraviv svij zagin vgoru po richci Diombos Rio de Lago 13 47 57 pn sh 16 36 19 zh d 13 79917 pn sh 16 60528 zh d 13 79917 16 60528 pivdennij bereg yakoyi znahodivsya pid kontrolem korolya plemeni Mandinka vidomogo yak Nyumimansa abo Nyumi Bato Same voyini z plemeni Mandinka napali na Nunu Trishtana i vbili jogo Inshi vcheni pripisuyut znishennya portugalskogo mislivcya na rabiv ta jogo zagonu narodu Serer v Senegambiyi Stanom na sogodni ce zagalnij konsensus Smert Nunu Trishtana ulyublenogo kapitana princa Enrike stala pochatkom kincya ciyeyi hvili ekspedicij Novij zagin korabliv vse odno vijde nastupnogo roku ale takozh zaznaye znachnih lyudskih vtrat tozh v pidsumku prosuvannya vpered portugalskih morskih ekspedicij timchasovo prizupinilos Enrike Moreplavec znovu vidpraviv chergovu ekspediciyu na zahidnoafrikanske uzberezhzhya lishe cherez desyat rokiv plavannya Alvize Kadamosto v 1455 r Div takozhEnrike Moreplavec Portugalski geografichni vidkrittya Portugalska imperiya RabotorgivlyaPrimitkiBarros p 53 Zurara p 44 Zurara p 252 57 Barros p 118 E tomaram a caravela e levaram na para dentro do rio e destruiram na passage of Diogo Gomes as reproduced in Teixeira da Mota 1946 Pt 1 p 25 e g Pimentel p 242 asserts it was at Rio Nunez Barros p 118 20 Cortesao p 13 assert it was the Geba River Confusingly Castilho identifies his death at two different places Rio Nunez p 193 and the River p 185n e g Armando Cortesao 1931 p 12 This was first forwarded by Joao Barreto 1938 Duarte Leite 1941 Damiao Peres 1943 Magalhaes Godinho 1945 and Teixeira da Mota 1946 and has been generally accepted since Teixeira da Mota 1946 Pt 1 p 59 The Niumi Bato are probably ancestral to the current ethnic group living in the islands of the Saloum delta Although the Niominka are currently classified ethnically as a the names are recognizably from the Mandinka language e g the Niomi Niumi is the Mandinka term for coast and Nka the suffix for men so Niominka men of the coast As Mansa is the Mandinka word for king so Niuminansa is the king of the Niumi Old maps distinguish between two groups the Niumi Bato ancestral to the modern Niominka people up near the Diombos river in the Sine Saloum delta the likely slayers of Nuno Tristao and the Niumi Banta ancestral to the western Mandinka of the region at the mouth of the Gambia River It is believed that at this time the Niumi Bato Niumi Banta and Jokadu were all under the same ruler the Niumimansa So if not Mandinka themselves the Niumi Bato were certainly dominated or acculturated by their powerful Mandinka neighbors to the south or alternatively the current Niominka were Serer migrants to the delta that simply took on the appellation of a Mandinka people they found there when they moved to that region four of five centuries ago See Teixeira da Mota 1946 59 64 65 Wright 1976 Hair Paul Edward Hedley The Use of African Languages in Afro European contacts in Guinea 1440 1560 in Sierra Leone Language Review no 5 1966 p 13 Hair Paul Edward Hedley Africa encountered European contacts and evidence 1450 1700 Variorum 1997 pp 213 15 amp 248 ISBN 0 86078 626 9DzherelaBizli Charlz Rajmond Princ Enrike Moreplavec Kiyiv Tempora 2015 236 s ISBN 978 617 569 209 7Joao de Barros 1552 59 Decadas da Asia Dos feitos que os Portuguezes fizeram no descubrimento e conquista dos mares e terras do Oriente Vol 1 Dec I Lib 1 5 Gomes Eanes de Zurara 1453 Cronica dos feitos notaveis que se passaram na Conquista da Guine por mandado do Infante D Henrique or Chronica do descobrimento e conquista da Guine Trans 1896 99 by C R Beazley and E Prestage The Chronicle of the Discovery and Conquest of Guinea London Halykut Barreto Joao 1938 Historia da Guine 1418 1918 Lisbon Castlereagh Duncan Encyclopedia of Discovery and Exploration The Great Age of Exploration Aldus Books London 1971 Castilho A M de 1866 Descripcao e roteiro da costa occidental de Africa desde o cabo de Espartel ate o das Agulhas Lisbon Impresa Nacional 2 vols Cortesao Armando 1931 Subsidios para a historia do Descobrimento de Cabo Verde e Guine Boletim da Agencia Geral das Colonias No 75 As reprinted in 1975 Esparsos vol 1 Coimbra Leite Duarte 1941 Acerca da Cronica dos Feitos de Guinee Lisbon Bertrand Magalhaes Godinho Vitorino de 1945 Documentos sobre a Espansao Portuguesa 2 vols Lisbon Gleba Peres Damiao 1943 Historia dos descobrimentos portugueses Porto Portucalense Pimentel M 1746 Arte de navegar em que se ensinam as regras praticas e os modos de cartear e de graduar a balestilha por via de numeros e muitos problemas uteis a navegacao e Roteyro das viagens e costas maritimas de Guine Angola Brasil Indias e Ilhas Occidentaes e Orientaes Lisbon Francisco da Silva Teixera da Mota Avelino 1946 A descoberta da Guine Boletim cultural da Guine Portuguesa Vol 1 Part 1 in No 1 Jan p 11 68 Pt 2 in No 2 Apr p 273 326 Pt 3 in No 3 Jul p 457 509 Teixeira da Mota Avelino 1972 Mar alem Mar Estudos e ensaios de historia e geographia Lisbon Junta de Investigacoes do Ultramar

Дата публікації:
Топ