Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Васіле Строеску рос Василий Васильевич Строеско 11 листопада 1845 13 квітня 1926 також відомий як Василе де Строеско Баз

Васіле Строеску

Васіле Строеску

Васіле Строеску (рос. Василий Васильевич Строеско; 11 листопада 1845 — 13 квітня 1926), також відомий як Василе де Строеско, Базіль Строеско або Василе Строєску — бессарабський і румунський політик, землевласник і філантроп. Один із прихильників і спонсорів румунського націоналізму в російській Бессарабській губернії, а також серед румунських громад Австро-Угорщини, він також був поборником самодопомоги та кооперативного землеробства. Він успадковував або купував великі маєтки, поступово розподіляючи їх між місцевими селянами, водночас створюючи для їх використання місцеві школи та церкви. Ерудит і мандрівник, він залишив кар'єру юриста, щоб зосередитися на сільськогосподарських проєктах і культурній діяльності. За останню роботу він став почесним членом Румунської академії.

Васіле Строеску
image
Народився11 листопада 1845(1845-11-11)
Трінка, Єдинецький район, Молдова
Помер13 квітня 1926(1926-04-13) (80 років)
Бухарест, Румунія
Країнаimage Румунське королівство
Діяльністьполітик, правозахисник, правник, суддя, філантроп, фермер
Alma materМДУ, HU Berlin і Санкт-Петербурзький державний університет
Посадачлен Сенату Румунії[d]
ПартіяНаціональна молдавська партія і Бессарабська селянська партія

Підтримуючи націоналістичні газети Basarabia та Cuvânt Moldovenesc, Строеску був залучений до більш елітарного осередку націоналістичного руху, зосередженого на частинах земства та дворянських зібрань. Таким чином, після Лютневої революції він був почесним президентом Національної молдавської партії, але разом з Володимиром Герцою відійшов від ядра руху, щоб створити власну аристократичну гілку. Він став заочним членом Сфатул Церій під час існування Молдавської Демократичної Республіки та її унії з Румунією. У 1919—1920 роках він працював у Палаті депутатів Румунії і був її фактичним президентом протягом одного дня, 20 листопада 1919 року. Об'єднавшись із Бессарабською селянською партією, Строеску став критично ставитися до процесу об'єднання, засуджуючи зловживання уряду в Бессарабії, а також заперечував проти земельної реформи 1920-х років. Невдовзі він помер у Бухаресті. Оскільки він також служив у Сенаті, то був наділений державними похоронами.

Життєпис

Початки

Строеску були родиною етнічних румунських аристократів і пастухів з Молдови: патріарх родини Йоан Строеску наприкінці XVII століття мав молдавський боярський титул їтніцер. Його онук, Гавриїл, був шатрар; Єнаке, син Гавриїла, повернувся до скотарства та володів фермами в Ясському повіті. Двоє його власних синів Васіле (1795—1875) та Йоан переїхали між Молдавією та Бессарабією, яка після Бухарестської угоди 1812 року була приєднана до Російської імперії. Василе володів десятьма маєтками по обидві сторони кордону, розділеними між Яським і Хотинським повітами. Всі Стреску були введені в російське дворянство в 1828 році і в 1867 році отримали герб. Від шлюбу з Профірою Маноїл Гуцу (1808—1856) Васыле-старший мав трьох синів — Михаїла (1836—1889), Георге (1840—1922), Васіле-молодшого. Подружжя також мало чотирьох дочок, виданих заміж за аристократів російського, грецького чи польського бессарабського походження: Ана Казимір, Марія Друганов, Олена Мартос і Екатерина Шуманська. Чоловіком останньої був Клементе Шуманський, в 1870-х роках.

Васіле-молодший народився 11 листопада 1845 року в селі Трінка Хотинського повіту (нині Єдинецького району Молдови). Навчався в Бессарабському ліцеї Кишинева, потім у школі Кам'янця-Подільського та Одеському Рішельєвському ліцеї. Згодом вивчав право в університетах Москви, Санкт-Петербурга та Берліна. Останній присудив йому ступінь доктора права. Будучи ерудитом, Строеску, як повідомляється, володів усіма слов'янськими мовами, німецькою, французькою, англійською та італійською, крім своєї рідної румунської. Після закінчення навчання він подорожував по всій Європі, в тому числі по Румунському королівству, а також відвідав західні колонії в Африці. Це було захоплення його старшого брата Михаїла, який колись зазнав кораблетрощі в Тихому океані, а пізніше написав спогади про свої пригоди.

У 1867 році Васіле був призначений суддею Хотинського міського трибуналу, став колегою з письменником Александру Гиждеу. Після смерті батька він повністю відійшов від адвокатської професії, зробивши Бринзені своєю основною резиденцією. Там він розпочав свою діяльність як джентльмен-фермер, селянський просвітитель і агроном-любитель, зберігаючи живий інтерес до історичних досліджень. Після отримання спадщини Строеску володів 9 000 гектарів (22 000 акрів), але пізніше придбав ще 16 000 гектарів (приблизно 4 000 акрів) землі з кількома маєтками, ранчо та конюшнями, що зробило його одним із найбагатших людей у регіоні.

Багато свого майна він продав з аукціону, використовуючи гроші для фінансування своєї філантропії, або розділив між селянськими громадами, де Строеску був піонером кооперативного землеробства та кооперативного лісництва. Він особисто перевіряв техніку своїх орачів і виправляв їхні помилки. Як зазначив уродженець Бринзені Іон Буздуган, він був «скромним і врівноваженим», але також «безжалісним до тих, хто розтратив його багатство». Другий активіст Пантелімон Халіппа зазначив, що Строеску був «справжнім демократом» і «справжнім християнином», який «ніколи не одружувався і жив скромно». «Цей чоловік, — стверджує Халіппа, — використовував свою велику управлінську компетентність, щоб догодити тим, хто живе в його маєтку. Він […] допоміг кожному мати належну домашню садибу, діючи так, як належить державному діячеві. […] Якби тільки ті міністри, які називають себе демократами та соціалістами, могли знати, як жив колись великий бессарабський румун Васіле Строеску!» До 1918 року Строеску мав лише близько 8 000 гектарів, що були розкидані між Трінкою, Бедражій-Векі, Друцою та Зебріченем.

Націоналістичний спонсор

Як зазначив історик Юріе Колеснік, Строеску та Ніколає Штефан Кассо були серед тих бояр, які повернули назад русифікацію чи молдовство, «нейтралізувавши вплив» проімперських ворогів, таких як Александр Н. Крупенський. Строеску побудував і відремонтував кілька шкіл у Бессарабії, заснував лікарні у своєму рідному селі та в Братушанах, а також став ктитором бессарабських православних церков у Трінці, Почумбеуці, Шофринкані і Зейкані. У 1899 році він запропонував спонсорувати державні школи за умови, що в них буде дозволено викладання румунською мовою. Ця пропозиція була просто проігнорована урядом. З лібералізацією, яка стала можливою завдяки Революції 1905 року, Строеску почав брати участь у змовницьких зустрічах румунської еліти в Кишиневі, обмінюючись ідеями з Халіппою, Ніколае Александрі, Іоном Інкулецем, Ніколае Біволом, Алексісом Нуром, Іоном Пеліваном і Паулем Гором, де вони вперше обговорили перспективу об'єднання Румунії та Бессарабії. Як зазначає Пеліван, він та намагалися переконати Строеску фінансувати журнал для румуномовного населення, але землевласник «видавався досить скептичним». Однак у 1906 році він спонсорував Халіппу у створенні демократично-націоналістичної газети «Basarabia», зрештою закритої російською владою в березні 1907 року.

До 1910 року Строеску сам виїхав до Швейцарії та жив на Давос-Плац. Його благодійна діяльність продовжувала мати глибокий вплив на румунські громади Трансильванії, в Австро-Угорщині, де Строеску, зокрема, заснував пансіон, що обслуговував єпархію Арада, а також «десятки церков, шкіл і лікарень». Хоча він був покровителем румунського православ'я, він критично ставився до твердження церкви про збереження румунської ідентичності, зазначивши, що її націоналістичний дискурс був нещодавнім «винаходом священиків, щоб підкреслити власні заслуги». Він вважав православ'я рівним своєму супернику Румунській греко-католицькій церкві, стверджуючи, що «релігійна різниця не може нас розділити», оскільки «румуни обох релігій поводяться один з одним як справжні християни, а отже, як брати». Таким чином, у 1910 році Строеску об'єднався з греко-католиками, щоб подолати наслідки мадяризації, пожертвувавши 100 000 крон до культурного фонду в Блажі.

Інші оцінки свідчать про те, що його спонсорство шкіл, у тому числі православних, становило 950 000 крон у 1913 році, 500 000 з них були спрямовані через Partenie Cosma, а ще 200 000 — через архієпископство Сібіу, а 100 000 пішли на створення школи для дівчаток в Араді. Його внесок також включав фонд Строеску в товаристві ASTRA та різні виплати Культурній лізі єдності всіх румунів. У Західній Молдавії, що перебувала під владою Румунії, він обладнав початкові школи зі спеціального фонду, який становив 200 000 леїв, а в 1906—1908 роках виділив 300 000 леїв на будівництво собору Спасіння румунського народу.

image
Брат Строеску (і філантроп) Михайло

У травні 1910 року Строеску був обраний почесним членом Румунської академії як визнання його діяльності, зокрема за роботу з фондами Блажа. Це призначення залишило його байдужим, оскільки він вважав свої вчинки «єдино природними». Він оголосив, що «перебуває у розпорядженні моєї країни, з усім цим розумом, який дав мені Бог, від усього мого серця і з усім моїм багатством». За словами Халіппи та Пелівана, він зосередився на Трансільванії та інших місцях лише тому, що цензура та репресії завадили йому відкрито фінансувати націоналізм у своїй рідній провінції. Інша версія свідчить, що його покликали до дії антимадяризаційні праці Іоана Славича. Крім того, його меценатській діяльності передувала діяльність його покійного брата Михаїла, який ще в 1882 році створив десять зразкових шкіл у власне Румунії, не зумівши створити кафедру румуністики в Новоросійському університеті. Також відомий тим, що заснував школу в Столниченах, Михаїл створив сільську лікарню в Бекірі, зрештою розділивши свій капітал між ASTRA, румунськими професійними школами Брашова та своїми фермерами-орендарями.

Відновлені внески родини змусили різних авторів називати Васіле «меценатом» Трансильванії чи Бессарабії. Трансильванці, такі як Юстиніан Текулеску, присвятили йому хвалебний вірш; інші вважали, що він не справжня людина, а вигаданий персонаж, створений румунською державою, щоб приховати свою пряму участь у справах Австро-Угорщини. Строеску також спонсорував окремих бессарабців, щоб вони здобули освіту за кордоном, як він робив з лікарем та однодумцем з румунського націоналізму Еленою Алістар і заснував однойменний Клуб допомоги Строеску для румунських американців Клівленда. У період з червня 1910 по серпень 1911 року він оплачував Ноуру видання російськомовної газети «Bessarabets», а після 1913 року фінансував газету «Cuvânt Moldovenesc», видану Халіппою та Александрі, також допомагаючи селянам з передплатою.

До 1912 року Строеску жив у Лозанні, але все ще з'являвся інкогніто, щоб відсвяткувати золотий ювілей Товариства Петру Майора в Будапешті. Однак він висловлював своє розчарування трансильванськими колегами. Його листи до бенефіціарів його фонду часто включали «різкі звинувачення». На початку 1913 року він опублікував статтю в газеті Românul в Араді, критикуючи румунські банки за те, що вони виплачують дивіденди вище 5 %, а їхніх клієнтів — за те, що вони їх приймають; різниця, стверджував він, може бути спрямована на спонсорування культури. Відповідаючи на цю «розважливу та надзвичайно категоричну» критику, економіст Іон Матею припустив, що скорочення, якого вимагає Строеску, було невиправдано різким. Строеску, який пожертвував 50 000 крон на вирішення суперечок між ASTRA та популярними банками, а потім на створення альтернативних кредитних спілок, знайшов співчуття у команді авторів Luceafărul, яка грілася в його критиці «нашої дрібної буржуазії [і ] її плутократичні ідеали». Через ASTRA він також розповсюдив свою брошуру Statutele și îndrumările pentru băncile poporale («Статути та керівництво для народних банків»). Банкіри округу Біхар заперечували проти таких ініціатив, вважаючи Строеску нечесним конкурентом для їхнього бізнесу.

Революція і союз

До 1914 року відносини Строеску з австро-угорською владою помітно загострилися. Його спонсорство різдвяної народної вечірки 1913 року в Беюші мало не закінчилося переслідуванням її організатора Ніколає Корою. Початок Першої світової війни застав Строеску на боці Росії, закінчивши всю свою роботу в Трансильванії; уряд Іштвана Тиси зарахував його до списку «громадської загрози» за підозрою в підбурюванні румунського повстання в Трансильванії. У 1914 р. він повернувся до Одеси і зумів переконати владу звільнити його протеже Алістар, заарештовану за заколот. Наприкінці 1916 року Румунія вступила у війну, виступивши на боці Росії проти Австро-Угорщини та інших Центральних держав. Після Лютневої революції, яка поклала початок епізоду соціального бунту та національної емансипації по всій Росії, Стреску стали мішенню російських революціонерів. Колишній маєток Георге в Бєлчані був розграбований дезертирами з Румунського фронту, які спалили його рукописи, як і інші заміські будинки, що належали родині. Маєток Бранзені був пощадений: тамтешні селяни, вже створивши мережу для перевезення румунських книжок до Бессарабії, також створили загін самооборони, який захищав їхні спільні багатства.

Васіле був у Сороках, де підписав маніфест про самовизначення Бессарабії, офіційно підтриманий земством і дворянськими зборами. Потім він взяв участь у створенні власної Бессарабської Молдовської національної партії (МНП), сформованої 30 (17) березня 1917 року. Це сталося лише після тривалих переговорів з трансильванським біженцем , який був збентежений тим, що бессарабці «навряд чи розуміють важливість наявності політичної партії […], яка б боролася за національну справу». Строеску дотримувався аполітичної позиції, відповідаючи, що «готовий віддати стільки, скільки має, але тільки на культурні підприємства, бо політика, за його словами, — це брудна діяльність». У Кишиневі на початку 1917 року він познайомився з трансільванською активісткою Гортензією Ґоґою, яка описала його як «здорового та задоволеного, […] здається, його не турбує нічого, крім власної особистості».

Зрештою МНП, що представляла більш правих і націоналістичних політиків у губернаторстві, запропонувала Бессарабську автономію та створення національного законодавчого органу, Сфатул Церій. Строеску, як «Великий старий» націоналізму, був почесним лідером МНП, з Полом Гором як виконавчим президентом і Халіппою як секретарем. Пізніше він і Халіппа були присутні на Солдатському з'їзді в Одесі, який підтвердив свою підтримку «автономної Бессарабії» та федеративної Російської республіки. Процесія в уніформі віддала йому шану, пройшовши перед готелем «Лондон», де він зупинився. У червні того ж року, коли дворянські збори створили Товариство сприяння народній освіті та вивчення національних звичаїв, Строеску став почесним головою; Гор і Володимир Герца були його «діючими президентами».

Під час Жовтневого перевороту та розпаду Росії було створено Сфатул Церій, і Строеску номінально балотувався на регіональних виборах. У той час, стверджує Пеліван, Строеску був «великим націоналістом, але меншим демократом» і був відчуженим від своїх виборців, оскільки «(з 1900 року) жив переважно за кордоном». Як зазначив Халіппа, Строеску та Герца намагалися створити окрему МНП для бояр: «їхні дії не привели до великого […], хоча ми, революціонери, ніколи не заперечували проти їх обрання до Сфатул Церій [… ], оскільки ми вважали, що в політичних справах необхідно консультуватися з усіма інтелектуальними силами». Історик Чарльз Апсон Кларк стверджує, що він навіть деякий час був президентом законодавчого органу під час короткого існування Бессарабії як номінально незалежної Молдавської Демократичної Республіки. Проте Строеску, як відомо, був серйозно хворий з вересня 1917 року до перших місяців 1919 року, виїхавши до Англії та Франції, і лише здалеку виступав за союз Бессарабії з Румунією.

За звітом , деякі благодійні роботи Строеску були знищені під час хвилі вандалізму, спровокованої більшовицькими солдатами в Бессарабії: «Книги, подаровані Василем Строеску одній бібліотеці, були використані для підпалу, який тривав три дні. кінець!» У березні, коли Сфатул Церій відвідав румунський прем'єр-міністр Александру Марґіломан і проголосував за об'єднання, Строеску був у Парижі. Це був невизначений період, коли він перебував на території союзників, а Румунія капітулювала перед Центральними державами. У той час Строеску написав свій заповіт, а Пеліван був його виконавцем. Він передбачав перерозподіл його землі (більшу частину якої вже заволоділо земство) або, як альтернативу, дарування її румунській державі; натомість він лише вимагав, щоб селяни отримували освіту румунською мовою. Як зазначив у 1927 році Кларк, цей документ віддзеркалював «комфортну староросійську патріархальну атмосферу» і вже застарів через темпи «войовничого зрівнялівки», хоча мрію про румунську освіту врешті-решт здійснила сама держава з її обов'язковим навчанням грамотності.

Голова асамблеї та дисидент

1 вересня 1918 року, повернувшись до Парижа, Строеску приєднався до та у створенні Національного румунського комітету дій для сприяння створення Великої Румунії в країнах Антанти. Пізніше він приєднався до Національного комітету румунської єдності Таке Іонеску. Після листопадового перемир'я Марґіломана було скинуто, і Румунія, включаючи Бессарабію, знову вступила у війну. У грудні цей крок забезпечив з новими кордонами, які очікують на міжнародне визнання на Паризькій мирній конференції. Протягом наступних місяців, до занепокоєння Марґіломана, західні держави, здавалося, схилялися до передачі Бессарабії, цілком або частково, під мандат Ліги Націй. У березні 1919 року (приблизно через два місяці після конференції) Строеску також виступив на підтримку інших загальнорумунських ініціатив. Він став почесним президентом Ліги визволення румунів Тимоку та Македонії; до її виконавчих лідерів входили Джордж Мурну, Север Боку та Таче Папагаґі.

На національних виборах у листопаді 1919 року Халіппа висунув Строеску кандидатом від своєї Бессарабської селянської партії (БСП), у результаті чого він представляв Оргіївський повіт у Зборах депутатів. Строеску поділився своїм квитком з істориком Ніколае Йоргою, хоча останній не був членом БСП. Як згадує Халіппа, він одночасно балотувався (і переміг) на трьох інших виборчих дільницях — Хотин, Сороки та Бельці; і, за іншими джерелами, також у повіті Тягині та Лепушні. 20 листопада як данину його праці у просуванні румунської справи Строеску також було обрано головувати на першій парламентській сесії Великої Румунії, фактично як почесним президентом Асамблеї. У промові, яку Йорга хвалив за її композицію та стиль, було попереджено: «Зі звички, яка стала другою натурою, ми нишпоримо по сцені, щоб знайти способи, якими ми можемо взяти участь у плодах праці інших людей. Ні, панове, цього більше не буде! Ми повинні працювати самі та взяти на себе зобов'язання забезпечувати себе. […] У цьому нашому житті ми повинні зберігати чисті думки і чисті руки». Це привернуло увагу прогресивних консерваторів Марґіломана, зганьблених за свою симпатію до Центральних держав. Маргіломана звернули увагу на антикорупційні натяки Строеску, а саме на те, що «нова адміністрація Бессарабії повинна тримати руки чистими».

Також 20 листопада президентство Асамблеї перейшло до Александру Вайда-Воєводи, якого 1 грудня змінив Йорга; Строеску все ж зберіг свою роль декана Бессарабського кокусу: 29 грудня він представив на ратифікацію закон про об'єднання Румунії та Бессарабії, який був прийнятий одноголосно. Однак за кілька місяців він став критиком румунської адміністрації, говорячи на трибуні Асамблеї про погіршення ситуації в його рідній провінції та стан облоги, в якому вона перебувала. 10 лютого 1920 року він виступив проти Йона Інкулеца, міністра БСП у справах Бессарабії, звинувативши його в тому, що він толерував «гноблення у дикому вигляді», і зробив висновок, на розчарування своїх колег, що «ситуація була кращою за старого російського режиму». Це поставило його проти основної течії його партії, а також проти Йорги. Незважаючи на демонстрацію підтримки з боку лав та деяких депутатів від БСП, Йорга призупинив сесію, звинувативши Строеску в «образі всього минулого та майбутнього нації»; його в цьому підтримав Марґіломан. У своєму щоденнику Йорга підсумував цей інцидент: «Строеску ображав з трибуни цю країну як одну з експлуататорів і жахливих клерків. Я попросив його піти у відставку».

Строеску також засудив Інкулец, який відкинув його промову як «кафейні плітки» та незадоволення поміщика, зазначивши, що бессарабська шляхта в цілому з «глибоким егоїзмом» відреагувала на запропоновану земельну реформу. Проте, позицію Строеску підтримала щоденна газета Adevărul, яка назвала Інкулеца «сатрапом», який просто ігнорував критику, і назвала помірковану позицію Йорги «абсурдною дипломатією». Газета також засудила припущення Інкулеца про те, що незадоволені його адміністрацією, включаючи Строеску, можуть вибрати переїзд до радянської Росії. У березні, за словами того ж Йорги, Строеску «скромно» голосував проти земельної реформи, а потім виступив проти більшості прихильників.

За словами істориків Соріни та Йоана Болована, «Строєску тримався осторонь демагогії, кар'єризму та дріб'язковості політичних інтриг». У серпні 1923 року, частково на знак протесту проти свавілля уряду, він брав участь у заснуванні Ліги прав людини, до якої входили такі члени, як Костянтин Коста-Фору, Дем І. Добреску, Віктор Ефтіміу, Григоре Юнян, Йоан Пангал, Істрате Міческу, Іліє Московічі, Костянтин Тітель Петреску, Раду Д. Розетті та Штефан Войтек. Він був обраний його першим президентом, а Коста-Фору був його секретарем. Його критика уряду з інтересом відстежувалася у білоемігрантських колах, де вважалося, що відновлена російська монархія повинна включати Бессарабію. Від їхнього імені Александр Н. Крупенський запропонував Строеску, «чесній людині, незважаючи на те, що він погодився бути „обраним“ румунським урядом як одного з бессарабських депутатів», відкрито говорив про теми, які Йорга та інші політики істеблішменту хотіли зберегти у секреті. У Радянській Росії, яка висунула власні претензії на Бессарабію, пропагандист Християн Раковський також використав слова Строеску проти румунських націоналістичних претензій у своєму викривальному виступі 1925 року Румунія і Бессарабія.

Смерть і спадок

image
Могила на кладовищі Сфанта Вінері

Зі своєю останньою пожертвою землі Строеску відмовився від маєтку в Бринзені для створення сільськогосподарської та технічної школи. Його довоєнний фонд для публічних бібліотек ASTRA, що складався з 25 000 крон у 1914 році, був доповнений Радою управління Трансильванії та наданий для використання в 1920 році. До своєї смерті в Бухаресті 14 квітня 1926 року Строеску служив у Сенаті, представляючи виборчий округ Трансильванії. Його похорон відбувся 17 квітня в Православній Білій Церкві на Каля Вікторієй, а свідками промови виступили священник , який також був чинним міністром охорони здоров'я, і патріарх Мирон Кристя; наступного дня відбулася панахида в кафедральному соборі Сібіу.

Повідомляється, що Строеску хотів, щоб його кремували, а його прах розвіяли по всій Румунії. Натомість він був нагороджений державними похоронами на бухарестському кладовищі Сфанта Вінері. Пізніше його могилу прикрасив бюст молдаванина Міхая Онофрея, а на його честь було перейменовано вулицю Бухареста. На похоронах був присутній його колишній колега і суперник Йорга. Він відзначив делегатів усіх, кому покійний допомагав — церкви, бессарабських селян, націоналістів, — але й те, що самого закладу не було. У своєму некролозі Йорга назвав Строеску «великим благодійником і щедрим благодійником». Інші некрологи з'явилися протягом наступного тижня. Вони включали редакційні статті на перших шпальтах у Universul, Gazeta Transilvaniei, Telegraful Român, Cuvântul Ardealului та (написано Гібу) Biruința, з додатковим висвітленням у Societatea de Mâine ASTRA.

Як стверджує журналіст М. Г. Карпена Строеску вже забули в Трансильванії за ціле десятиліття до його смерті; коротке відродження інтересу в 1920 році поступилося місцем його заплямованню «грязьовою калюжею» політики. Діяльність Строеску вперше була методично досліджена в есе Александру Чулку, опублікованому журналом Viața Basarabiei у 1940 році. Через кілька місяців Бессарабія потрапила під радянську окупацію, під час якої сам Чулку був убитий НКВД. Пам'ять Строеску була репресована в Молдавській РСР, що виникла, а пізніше в комуністичній Румунії. Націоналізована садиба Бринзені була перетворена на психіатричну клініку. Під час націонал-комунізму 1960-х років Халіппа та бессарабська громада в Бухаресті намагалися вшанувати пам'ять свого колишнього лідера, але, як повідомляється, влада їм завадила це зробити. Однак у 1968 році Халіппа зумів викликати Строеску і підняти питання про його «забуття», офіційно звернувшись до Академії. Таку роботу частково продовжив в Америці племінник Строеску, журналіст Георге Штефан Донев (1909—1993).

Репресивну тенденцію було змінено після румунської революції 1989 року: у 2013 році на його честь було перейменовано зал Палацу парламенту, але, як зазначив історик Север Думітраску, жодна трансильванська школа, яка колись фінансувалася його грошима, ніколи не погоджувалася це визнати. У незалежній Молдові його ім'я отримав ліцей у Бринзенях. Було створено молдавський фонд Васіле Строєску, у 1996 році в Трінчі встановлено меморіальну дошку, а також було зроблено зусилля для встановлення меморіального будинку в Бринзені.

Посилання

  1. Clark, p. 296; Constantin et al. (2012), pp. 559, 608
  2. «Vasile de Stroesco» and ""Scrisoarea dlui V. de Stroesco, in Unirea, Nr. 14/1910, pp. 1–2
  3. (рум.) Ion Preasca, «Vasile Stroescu, boierul basarabean care a fost primul președinte al Parlamentului României Mari», in Adevărul Moldova, November 30, 2013
  4. The Roumanian Occupation…, pp. 190—195, 207; Ciobanu, p. 69
  5. «Communiqués», in Le Figaro, September 2, 1918, p. 2
  6. Bezviconi (1943), p. 163
  7. Bezviconi (1943), pp. 69, 163
  8. Bezviconi (1943), pp. 108, 123, 133, 163
  9. Bolovan & Bolovan, p. 23; Constantin (2010), p. 240; Iliev, p. 253
  10. Iliev, p. 253
  11. Constantin (2010), p. 240
  12. Colesnic, pp. 192—193
  13. Basciani, p. 78
  14. Bolovan & Bolovan, p. 23
  15. Constantin & Negrei (2009), pp. 68–69
  16. Clark, p. 296
  17. Colesnic, pp. 573, 576—577
  18. Constantin & Negrei (2009), pp. 82–83, 85
  19. Constantin et al. (2012), p. 354
  20. Constantin & Negrei (2009), pp. 14–15; Constantin et al. (2012), pp. 42–43, 354, 600—601. See also Rutkowski, p. 140
  21. Rom., «Cultele în România», in Glasul Minorităților, Nr. 7–9/1925, p. 28
  22. Stan, pp. 160—161
  23. Ilie, pp. 253, 255. See also Andruș, pp. 589—590
  24. Bolovan & Bolovan, p. 26. See also Stan, p. 161
  25. Galbur, p. 162. See also Andruș, p. 589
  26. Bolovan & Bolovan, p. 26; Constantin et al. (2012), p. 160
  27. Galbur, p. 162
  28. Constantin & Negrei (2009), p. 183; Constantin et al. (2012), pp. 77, 123
  29. Bolovan & Bolovan, p. 24
  30. Constantin et al. (2012), pp. 111, 122, 159
  31. Constantin et al. (2012), pp. 122, 159, 263, 278. See also Andruș, pp. 588—589
  32. Andruș, p. 589; Bezviconi (1943), p. 163; Colesnic, p. 573; Constantin & Negrei (2009), pp. 14, 16, 87; Constantin et al. (2012), p. 513; Iliev, p. 255; Suveică, pp. 72–73
  33. Stan, p. 161
  34. Basciani, p. 89
  35. Galbur, p. 161
  36. Ion Constantin, «Alexis Nour, agent al Ohranei», in Magazin Istoric, September 2011, p. 30. See also Constantin et al. (2012), p. 356
  37. Ciobanu, p. 66; Constantin (2010), p. 216; Constantin & Negrei (2009), pp. 16, 151, 183, 290; Rutkowski, p. 140. See also Basciani, p. 78
  38. «Vasile de Stroescu a participat incognito la serbările jubiliare ale societății 'Petru Maior'. Douăsprezece mii de coroane societății 'Petru Maior'», in Românul (Arad), Nr. 93/1912, p. 3. See also Constantin et al. (2012), pp. 512—513
  39. Ion Mateiu, «Soarta școalelor noastre. Constatări și propuneri», in Luceafărul, Nr. 9/1913, pp. 276—277
  40. Dumitru Șandru, «Cooperația română de credit până la Marea Unire», in Buletin Științific, Vol. 16, 2007, pp. 87, 89–90
  41. «Însemnări. Articolul d-lui Stroescu», in Luceafărul, Nr. 9/1913, p. 304
  42. Bârseanu & Simu, pp. 561—562
  43. Andruș, p. 590
  44. Gabriel Moisa, «Între mica și marea istorie. Nicolae Coroiu: un destin sub vremurile primului război mondial», in Revista Crisia, Vol. 45, Issue 1, 2015, p. 153
  45. Constantin et al. (2012), pp. 168, 344, 608
  46. Colesnic, p. 193
  47. Constantin et al. (2012), p. 375
  48. Constantin et al. (2012), p. 165
  49. Ciobanu, pp. 118—120
  50. Mihai M. Drecin, «Russian Images and Impressions in the Correspondence Between the Refugee Hortensia Cosma-Goga and Octavian Goga (January–April 1917)», in Ioan Bolovan, Rudolf Gräf, Harald Heppner, Oana Mihaela Tămaș (eds.), World War I — The Other Face of the War, p. 146. Cluj-Napoca: Romanian Academy Centre for Transylvanian Studies & Presa Universitară Clujeană, 2016.
  51. Basciani, pp. 78–79; Clark, pp. 131—134; Rutkowski, pp. 140—141
  52. Clark, p. 133. See also Basciani, p. 78; Ciobanu, pp. 69–70; Constantin (2010), p. 240; Constantin & Negrei (2009), pp. 16–17, 107; Rutkowski, p. 141
  53. Constantin & Negrei (2009), pp. 86–87. See also Constantin et al. (2012), pp. 513—514
  54. Colesnic, pp. 576—577
  55. Constantin et al. (2012), p. 352
  56. Constantin & Negrei (2009), p. 77
  57. Eugenia Danu, «Aspecte din activitatea Societății de iluminare culturală Făclia», in Revista de Istorie a Moldovei, Issue 1/2013, p. 18
  58. Clark, pp. 296—297; Constantin et al. (2012), pp. 123, 160
  59. Clark, pp. 297—298
  60. Marghiloman, pp. 322—323
  61. Gheorghe Zbuchea, Istoria românilor din Peninsula Balcanică (secolele XVIII—XX), pp. 185—187. Bucharest: Editura Biblioteca Bucureștilor, 1999
  62. Suveică, pp. 72–73
  63. Constantin & Negrei (2009), p. 68
  64. Iorga (1930), p. 268; Marghiloman, p. 414
  65. Suveică, p. 73
  66. Iorga (1930), p. 268
  67. Marghiloman, pp. 414—415
  68. Ioan Scurtu, «Activitatea primului Parlament al României Întregite», in Magazin Istoric, December 2019, pp. 19–22
  69. The Roumanian Occupation…, p. 190
  70. The Roumanian Occupation…, pp. 191, 193, 207
  71. Iorga (1930), p. 333
  72. The Roumanian Occupation…, p. 194
  73. Pierre Chasles, «La Succession de Russie», in Revue des Sciences Politiques, Vol. XLV, January–March 1922, pp. 584—585
  74. The Roumanian Occupation…, pp. 191—195
  75. Iorga (1930), p. 359
  76. Constantin Titel Petrescu, Socialismul în România. 1835 — 6 septembrie 1940, pp. 382—386. Bucharest: Dacia Traiana, [n. y.]
  77. The Roumanian Occupation…, p. 207
  78. Suveică, pp. 31–32
  79. Constantin et al. (2012), p. 160
  80. Bârseanu & Simu, pp. 560, 578
  81. Bolovan & Bolovan, pp. 24–25, 26–27
  82. M. Gh. Carpen, «Se aude pe stradă: cine-i Vasile Stroescu», in Cosînzeana, Vol. X, Issue 17, April 1920, p. 174
  83. Bezviconi (1943), p. 163; Bolovan & Bolovan, pp. 26–27; Constantin (2010), p. 240
  84. Gheorghe G. Bezviconi, Necropola Capitalei, pp. 33, 260. Bucharest: Nicolae Iorga Institute of History, 1972
  85. Nicolae Iorga, Oameni cari au fost, Vol. III, p. 215. Bucharest: Editura Fundațiilor Regale, 1936
  86. Bolovan & Bolovan, pp. 24–28
  87. Colesnic, p. 377
  88. Constantin & Negrei (2009), p. 251
  89. Constantin & Negrei (2009), pp. 296—297
  90. Iliev, p. 256

Список літератури

  • The Roumanian Occupation in Bessarabia. Documents. Paris: Imprimerie Lahure, [1920]. OCLC 690481196OCLC 690481196
  • Rodica Andruș, «Sufletul românesc nu cunoaște frontiere. Boierul Vasile Stroiescu», in Sargetia, Vol. XXX, 2002, pp. 587–592.
  • Andrei Bârseanu, Romul Simu, «Raportul general al comitetului central al „Asociațiunii pentru literatură și cultura poporului român“ asupra lucrărilor sale și a situației acesteia în annul 1919», in Transilvania, Nr. 5–9/1920, pp. 547–579.
  • Alberto Basciani, La difficile unione. La Bessarabia e la Grande Romania, 1918—1940. Rome: Aracne Editore, 2007.
  • Gheorghe G. Bezviconi, Boierimea Moldovei dintre Prut și Nistru, Vol. II. Bucharest: National Institute of History, 1943.
  • Sorina Paula Bolovan, Ioan Bolovan, «Vasile Stroescu dans la conscience publique de Transylvanie», in Transylvanian Review, Vol. XI, Issue 2, 2002, pp. 22–29.
  • Ștefan Ciobanu, La Bessarabie. Sa population—son passé—sa culture (Académie Roumaine. Études et recherches XIII). Bucharest: Monitorul Oficial, 1941.
  • Charles Upson Clark, Bessarabia. Russia and Roumania on the Black Sea. New York City: Dodd, Mead and Company, 1927. OCLC 1539999OCLC 1539999
  • Iurie Colesnic, Chișinăul din inima noastră. Chișinău: B. P. Hașdeu Library, 2014.
  • Ion Constantin, Gherman Pântea între mit și realitate. Bucharest: Editura Biblioteca Bucureștilor, 2010.
  • Ion Constantin, Ion Negrei, Pantelimon Halippa: tribun al Basarabiei. Bucharest: Editura Biblioteca Bucureștilor, 2009.
  • Ion Constantin, Ion Negrei, Gheorghe Negru, Ioan Pelivan: istoric al mișcării naționale din Basarabia. Bucharest: Editura Biblioteca Bucureștilor, 2012.
  • Dragoș Galbur, «„Soarta poporului român din Basarabia se află în mâinile noastre. Să voim și vom face totul“», in Alexe Rău (ed.), Basarabenii în lume. (Colecție de materiale și documente prezentate la polipticul cultural-istoric și științific omonim), Vol. VI, pp. 160—166. Chișinău: National Library of Moldova, 2012.
  • Mihai Iliev, «Vasile Stroescu și românii din Bihor», in Tyragetia, Vol. VI, Issue 2: «Istorie. Muzeologie», pp. 253–256.
  • Nicolae Iorga, Memorii, Vol. II: (Însemnări zilnice maiu 1917–mart 1920). Războiul național. Lupta pentru o nouă viață politică. Bucharest: Editura Națională Ciornei, 1930. OCLC 493897808OCLC 493897808
  • Alexandru Marghiloman, Note politice, 4. 1918—1919. Bucharest: Editura Institutului de Arte Grafice Eminescu, 1927.
  • Paweł Henryk Rutkowski, «Zjednoczenie Besarabii z Królestwem Rumunii w 1918 roku», in Marcin Kosienkowski (ed.), Spotkania polsko‑mołdawskie. Księga poświęcona pamięci Profesora Janusza Solaka, pp. 139–149. Lubin: Episteme, 2013.
  • Constantin I. Stan, «Activitatea Episcopului Justinian Teculescu pentru realizarea și consolidarea Marii Uniri», in Angvstia, Vol. 13, 2009, pp. 159–170.
  • Svetlana Suveică, Basarabia în primul deceniu interbelic (1918—1928): modernizare prin reforme. Monografii ANTIM VII. Chișinău: Editura Pontos, 2010.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vasile Stroesku ros Vasilij Vasilevich Stroesko 11 listopada 1845 13 kvitnya 1926 takozh vidomij yak Vasile de Stroesko Bazil Stroesko abo Vasile Stroyesku bessarabskij i rumunskij politik zemlevlasnik i filantrop Odin iz prihilnikiv i sponsoriv rumunskogo nacionalizmu v rosijskij Bessarabskij guberniyi a takozh sered rumunskih gromad Avstro Ugorshini vin takozh buv pobornikom samodopomogi ta kooperativnogo zemlerobstva Vin uspadkovuvav abo kupuvav veliki mayetki postupovo rozpodilyayuchi yih mizh miscevimi selyanami vodnochas stvoryuyuchi dlya yih vikoristannya miscevi shkoli ta cerkvi Erudit i mandrivnik vin zalishiv kar yeru yurista shob zosereditisya na silskogospodarskih proyektah i kulturnij diyalnosti Za ostannyu robotu vin stav pochesnim chlenom Rumunskoyi akademiyi Vasile StroeskuNarodivsya11 listopada 1845 1845 11 11 Trinka Yedineckij rajon MoldovaPomer13 kvitnya 1926 1926 04 13 80 rokiv Buharest RumuniyaKrayina Rumunske korolivstvoDiyalnistpolitik pravozahisnik pravnik suddya filantrop fermerAlma materMDU HU Berlin i Sankt Peterburzkij derzhavnij universitetPosadachlen Senatu Rumuniyi d PartiyaNacionalna moldavska partiya i Bessarabska selyanska partiya Mediafajli u Vikishovishi Pidtrimuyuchi nacionalistichni gazeti Basarabia ta Cuvant Moldovenesc Stroesku buv zaluchenij do bilsh elitarnogo oseredku nacionalistichnogo ruhu zoseredzhenogo na chastinah zemstva ta dvoryanskih zibran Takim chinom pislya Lyutnevoyi revolyuciyi vin buv pochesnim prezidentom Nacionalnoyi moldavskoyi partiyi ale razom z Volodimirom Gercoyu vidijshov vid yadra ruhu shob stvoriti vlasnu aristokratichnu gilku Vin stav zaochnim chlenom Sfatul Cerij pid chas isnuvannya Moldavskoyi Demokratichnoyi Respubliki ta yiyi uniyi z Rumuniyeyu U 1919 1920 rokah vin pracyuvav u Palati deputativ Rumuniyi i buv yiyi faktichnim prezidentom protyagom odnogo dnya 20 listopada 1919 roku Ob yednavshis iz Bessarabskoyu selyanskoyu partiyeyu Stroesku stav kritichno stavitisya do procesu ob yednannya zasudzhuyuchi zlovzhivannya uryadu v Bessarabiyi a takozh zaperechuvav proti zemelnoyi reformi 1920 h rokiv Nevdovzi vin pomer u Buharesti Oskilki vin takozh sluzhiv u Senati to buv nadilenij derzhavnimi pohoronami ZhittyepisPochatki Stroesku buli rodinoyu etnichnih rumunskih aristokrativ i pastuhiv z Moldovi patriarh rodini Joan Stroesku naprikinci XVII stolittya mav moldavskij boyarskij titul yitnicer Jogo onuk Gavriyil buv shatrar Yenake sin Gavriyila povernuvsya do skotarstva ta volodiv fermami v Yasskomu poviti Dvoye jogo vlasnih siniv Vasile 1795 1875 ta Joan pereyihali mizh Moldaviyeyu ta Bessarabiyeyu yaka pislya Buharestskoyi ugodi 1812 roku bula priyednana do Rosijskoyi imperiyi Vasile volodiv desyatma mayetkami po obidvi storoni kordonu rozdilenimi mizh Yaskim i Hotinskim povitami Vsi Stresku buli vvedeni v rosijske dvoryanstvo v 1828 roci i v 1867 roci otrimali gerb Vid shlyubu z Profiroyu Manoyil Gucu 1808 1856 Vasyle starshij mav troh siniv Mihayila 1836 1889 George 1840 1922 Vasile molodshogo Podruzhzhya takozh malo chotiroh dochok vidanih zamizh za aristokrativ rosijskogo greckogo chi polskogo bessarabskogo pohodzhennya Ana Kazimir Mariya Druganov Olena Martos i Ekaterina Shumanska Cholovikom ostannoyi buv Klemente Shumanskij v 1870 h rokah Vasile molodshij narodivsya 11 listopada 1845 roku v seli Trinka Hotinskogo povitu nini Yedineckogo rajonu Moldovi Navchavsya v Bessarabskomu liceyi Kishineva potim u shkoli Kam yancya Podilskogo ta Odeskomu Rishelyevskomu liceyi Zgodom vivchav pravo v universitetah Moskvi Sankt Peterburga ta Berlina Ostannij prisudiv jomu stupin doktora prava Buduchi eruditom Stroesku yak povidomlyayetsya volodiv usima slov yanskimi movami nimeckoyu francuzkoyu anglijskoyu ta italijskoyu krim svoyeyi ridnoyi rumunskoyi Pislya zakinchennya navchannya vin podorozhuvav po vsij Yevropi v tomu chisli po Rumunskomu korolivstvu a takozh vidvidav zahidni koloniyi v Africi Ce bulo zahoplennya jogo starshogo brata Mihayila yakij kolis zaznav korabletroshi v Tihomu okeani a piznishe napisav spogadi pro svoyi prigodi U 1867 roci Vasile buv priznachenij suddeyu Hotinskogo miskogo tribunalu stav kolegoyu z pismennikom Aleksandru Gizhdeu Pislya smerti batka vin povnistyu vidijshov vid advokatskoyi profesiyi zrobivshi Brinzeni svoyeyu osnovnoyu rezidenciyeyu Tam vin rozpochav svoyu diyalnist yak dzhentlmen fermer selyanskij prosvititel i agronom lyubitel zberigayuchi zhivij interes do istorichnih doslidzhen Pislya otrimannya spadshini Stroesku volodiv 9 000 gektariv 22 000 akriv ale piznishe pridbav she 16 000 gektariv priblizno 4 000 akriv zemli z kilkoma mayetkami rancho ta konyushnyami sho zrobilo jogo odnim iz najbagatshih lyudej u regioni Bagato svogo majna vin prodav z aukcionu vikoristovuyuchi groshi dlya finansuvannya svoyeyi filantropiyi abo rozdiliv mizh selyanskimi gromadami de Stroesku buv pionerom kooperativnogo zemlerobstva ta kooperativnogo lisnictva Vin osobisto pereviryav tehniku svoyih orachiv i vipravlyav yihni pomilki Yak zaznachiv urodzhenec Brinzeni Ion Buzdugan vin buv skromnim i vrivnovazhenim ale takozh bezzhalisnim do tih hto roztrativ jogo bagatstvo Drugij aktivist Pantelimon Halippa zaznachiv sho Stroesku buv spravzhnim demokratom i spravzhnim hristiyaninom yakij nikoli ne odruzhuvavsya i zhiv skromno Cej cholovik stverdzhuye Halippa vikoristovuvav svoyu veliku upravlinsku kompetentnist shob dogoditi tim hto zhive v jogo mayetku Vin dopomig kozhnomu mati nalezhnu domashnyu sadibu diyuchi tak yak nalezhit derzhavnomu diyachevi Yakbi tilki ti ministri yaki nazivayut sebe demokratami ta socialistami mogli znati yak zhiv kolis velikij bessarabskij rumun Vasile Stroesku Do 1918 roku Stroesku mav lishe blizko 8 000 gektariv sho buli rozkidani mizh Trinkoyu Bedrazhij Veki Drucoyu ta Zebrichenem Nacionalistichnij sponsor Yak zaznachiv istorik Yurie Kolesnik Stroesku ta Nikolaye Shtefan Kasso buli sered tih boyar yaki povernuli nazad rusifikaciyu chi moldovstvo nejtralizuvavshi vpliv proimperskih vorogiv takih yak Aleksandr N Krupenskij Stroesku pobuduvav i vidremontuvav kilka shkil u Bessarabiyi zasnuvav likarni u svoyemu ridnomu seli ta v Bratushanah a takozh stav ktitorom bessarabskih pravoslavnih cerkov u Trinci Pochumbeuci Shofrinkani i Zejkani U 1899 roci vin zaproponuvav sponsoruvati derzhavni shkoli za umovi sho v nih bude dozvoleno vikladannya rumunskoyu movoyu Cya propoziciya bula prosto proignorovana uryadom Z liberalizaciyeyu yaka stala mozhlivoyu zavdyaki Revolyuciyi 1905 roku Stroesku pochav brati uchast u zmovnickih zustrichah rumunskoyi eliti v Kishinevi obminyuyuchis ideyami z Halippoyu Nikolae Aleksandri Ionom Inkulecem Nikolae Bivolom Aleksisom Nurom Ionom Pelivanom i Paulem Gorom de voni vpershe obgovorili perspektivu ob yednannya Rumuniyi ta Bessarabiyi Yak zaznachaye Pelivan vin ta namagalisya perekonati Stroesku finansuvati zhurnal dlya rumunomovnogo naselennya ale zemlevlasnik vidavavsya dosit skeptichnim Odnak u 1906 roci vin sponsoruvav Halippu u stvorenni demokratichno nacionalistichnoyi gazeti Basarabia zreshtoyu zakritoyi rosijskoyu vladoyu v berezni 1907 roku Do 1910 roku Stroesku sam viyihav do Shvejcariyi ta zhiv na Davos Plac Jogo blagodijna diyalnist prodovzhuvala mati glibokij vpliv na rumunski gromadi Transilvaniyi v Avstro Ugorshini de Stroesku zokrema zasnuvav pansion sho obslugovuvav yeparhiyu Arada a takozh desyatki cerkov shkil i likaren Hocha vin buv pokrovitelem rumunskogo pravoslav ya vin kritichno stavivsya do tverdzhennya cerkvi pro zberezhennya rumunskoyi identichnosti zaznachivshi sho yiyi nacionalistichnij diskurs buv neshodavnim vinahodom svyashenikiv shob pidkresliti vlasni zaslugi Vin vvazhav pravoslav ya rivnim svoyemu superniku Rumunskij greko katolickij cerkvi stverdzhuyuchi sho religijna riznicya ne mozhe nas rozdiliti oskilki rumuni oboh religij povodyatsya odin z odnim yak spravzhni hristiyani a otzhe yak brati Takim chinom u 1910 roci Stroesku ob yednavsya z greko katolikami shob podolati naslidki madyarizaciyi pozhertvuvavshi 100 000 kron do kulturnogo fondu v Blazhi Inshi ocinki svidchat pro te sho jogo sponsorstvo shkil u tomu chisli pravoslavnih stanovilo 950 000 kron u 1913 roci 500 000 z nih buli spryamovani cherez Partenie Cosma a she 200 000 cherez arhiyepiskopstvo Sibiu a 100 000 pishli na stvorennya shkoli dlya divchatok v Aradi Jogo vnesok takozh vklyuchav fond Stroesku v tovaristvi ASTRA ta rizni viplati Kulturnij lizi yednosti vsih rumuniv U Zahidnij Moldaviyi sho perebuvala pid vladoyu Rumuniyi vin obladnav pochatkovi shkoli zi specialnogo fondu yakij stanoviv 200 000 leyiv a v 1906 1908 rokah vidiliv 300 000 leyiv na budivnictvo soboru Spasinnya rumunskogo narodu Brat Stroesku i filantrop Mihajlo U travni 1910 roku Stroesku buv obranij pochesnim chlenom Rumunskoyi akademiyi yak viznannya jogo diyalnosti zokrema za robotu z fondami Blazha Ce priznachennya zalishilo jogo bajduzhim oskilki vin vvazhav svoyi vchinki yedino prirodnimi Vin ogolosiv sho perebuvaye u rozporyadzhenni moyeyi krayini z usim cim rozumom yakij dav meni Bog vid usogo mogo sercya i z usim moyim bagatstvom Za slovami Halippi ta Pelivana vin zoseredivsya na Transilvaniyi ta inshih miscyah lishe tomu sho cenzura ta represiyi zavadili jomu vidkrito finansuvati nacionalizm u svoyij ridnij provinciyi Insha versiya svidchit sho jogo poklikali do diyi antimadyarizacijni praci Ioana Slavicha Krim togo jogo mecenatskij diyalnosti pereduvala diyalnist jogo pokijnogo brata Mihayila yakij she v 1882 roci stvoriv desyat zrazkovih shkil u vlasne Rumuniyi ne zumivshi stvoriti kafedru rumunistiki v Novorosijskomu universiteti Takozh vidomij tim sho zasnuvav shkolu v Stolnichenah Mihayil stvoriv silsku likarnyu v Bekiri zreshtoyu rozdilivshi svij kapital mizh ASTRA rumunskimi profesijnimi shkolami Brashova ta svoyimi fermerami orendaryami Vidnovleni vneski rodini zmusili riznih avtoriv nazivati Vasile mecenatom Transilvaniyi chi Bessarabiyi Transilvanci taki yak Yustinian Tekulesku prisvyatili jomu hvalebnij virsh inshi vvazhali sho vin ne spravzhnya lyudina a vigadanij personazh stvorenij rumunskoyu derzhavoyu shob prihovati svoyu pryamu uchast u spravah Avstro Ugorshini Stroesku takozh sponsoruvav okremih bessarabciv shob voni zdobuli osvitu za kordonom yak vin robiv z likarem ta odnodumcem z rumunskogo nacionalizmu Elenoyu Alistar i zasnuvav odnojmennij Klub dopomogi Stroesku dlya rumunskih amerikanciv Klivlenda U period z chervnya 1910 po serpen 1911 roku vin oplachuvav Nouru vidannya rosijskomovnoyi gazeti Bessarabets a pislya 1913 roku finansuvav gazetu Cuvant Moldovenesc vidanu Halippoyu ta Aleksandri takozh dopomagayuchi selyanam z peredplatoyu Do 1912 roku Stroesku zhiv u Lozanni ale vse she z yavlyavsya inkognito shob vidsvyatkuvati zolotij yuvilej Tovaristva Petru Majora v Budapeshti Odnak vin vislovlyuvav svoye rozcharuvannya transilvanskimi kolegami Jogo listi do beneficiariv jogo fondu chasto vklyuchali rizki zvinuvachennya Na pochatku 1913 roku vin opublikuvav stattyu v gazeti Romanul v Aradi kritikuyuchi rumunski banki za te sho voni viplachuyut dividendi vishe 5 a yihnih kliyentiv za te sho voni yih prijmayut riznicya stverdzhuvav vin mozhe buti spryamovana na sponsoruvannya kulturi Vidpovidayuchi na cyu rozvazhlivu ta nadzvichajno kategorichnu kritiku ekonomist Ion Mateyu pripustiv sho skorochennya yakogo vimagaye Stroesku bulo nevipravdano rizkim Stroesku yakij pozhertvuvav 50 000 kron na virishennya superechok mizh ASTRA ta populyarnimi bankami a potim na stvorennya alternativnih kreditnih spilok znajshov spivchuttya u komandi avtoriv Luceafărul yaka grilasya v jogo kritici nashoyi dribnoyi burzhuaziyi i yiyi plutokratichni ideali Cherez ASTRA vin takozh rozpovsyudiv svoyu broshuru Statutele și indrumările pentru băncile poporale Statuti ta kerivnictvo dlya narodnih bankiv Bankiri okrugu Bihar zaperechuvali proti takih iniciativ vvazhayuchi Stroesku nechesnim konkurentom dlya yihnogo biznesu Revolyuciya i soyuz Do 1914 roku vidnosini Stroesku z avstro ugorskoyu vladoyu pomitno zagostrilisya Jogo sponsorstvo rizdvyanoyi narodnoyi vechirki 1913 roku v Beyushi malo ne zakinchilosya peresliduvannyam yiyi organizatora Nikolaye Koroyu Pochatok Pershoyi svitovoyi vijni zastav Stroesku na boci Rosiyi zakinchivshi vsyu svoyu robotu v Transilvaniyi uryad Ishtvana Tisi zarahuvav jogo do spisku gromadskoyi zagrozi za pidozroyu v pidburyuvanni rumunskogo povstannya v Transilvaniyi U 1914 r vin povernuvsya do Odesi i zumiv perekonati vladu zvilniti jogo protezhe Alistar zaareshtovanu za zakolot Naprikinci 1916 roku Rumuniya vstupila u vijnu vistupivshi na boci Rosiyi proti Avstro Ugorshini ta inshih Centralnih derzhav Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi yaka poklala pochatok epizodu socialnogo buntu ta nacionalnoyi emansipaciyi po vsij Rosiyi Stresku stali mishennyu rosijskih revolyucioneriv Kolishnij mayetok George v Byelchani buv rozgrabovanij dezertirami z Rumunskogo frontu yaki spalili jogo rukopisi yak i inshi zamiski budinki sho nalezhali rodini Mayetok Branzeni buv poshadenij tamteshni selyani vzhe stvorivshi merezhu dlya perevezennya rumunskih knizhok do Bessarabiyi takozh stvorili zagin samooboroni yakij zahishav yihni spilni bagatstva Vasile buv u Sorokah de pidpisav manifest pro samoviznachennya Bessarabiyi oficijno pidtrimanij zemstvom i dvoryanskimi zborami Potim vin vzyav uchast u stvorenni vlasnoyi Bessarabskoyi Moldovskoyi nacionalnoyi partiyi MNP sformovanoyi 30 17 bereznya 1917 roku Ce stalosya lishe pislya trivalih peregovoriv z transilvanskim bizhencem yakij buv zbentezhenij tim sho bessarabci navryad chi rozumiyut vazhlivist nayavnosti politichnoyi partiyi yaka b borolasya za nacionalnu spravu Stroesku dotrimuvavsya apolitichnoyi poziciyi vidpovidayuchi sho gotovij viddati stilki skilki maye ale tilki na kulturni pidpriyemstva bo politika za jogo slovami ce brudna diyalnist U Kishinevi na pochatku 1917 roku vin poznajomivsya z transilvanskoyu aktivistkoyu Gortenziyeyu Gogoyu yaka opisala jogo yak zdorovogo ta zadovolenogo zdayetsya jogo ne turbuye nichogo krim vlasnoyi osobistosti Zreshtoyu MNP sho predstavlyala bilsh pravih i nacionalistichnih politikiv u gubernatorstvi zaproponuvala Bessarabsku avtonomiyu ta stvorennya nacionalnogo zakonodavchogo organu Sfatul Cerij Stroesku yak Velikij starij nacionalizmu buv pochesnim liderom MNP z Polom Gorom yak vikonavchim prezidentom i Halippoyu yak sekretarem Piznishe vin i Halippa buli prisutni na Soldatskomu z yizdi v Odesi yakij pidtverdiv svoyu pidtrimku avtonomnoyi Bessarabiyi ta federativnoyi Rosijskoyi respubliki Procesiya v uniformi viddala jomu shanu projshovshi pered gotelem London de vin zupinivsya U chervni togo zh roku koli dvoryanski zbori stvorili Tovaristvo spriyannya narodnij osviti ta vivchennya nacionalnih zvichayiv Stroesku stav pochesnim golovoyu Gor i Volodimir Gerca buli jogo diyuchimi prezidentami Pid chas Zhovtnevogo perevorotu ta rozpadu Rosiyi bulo stvoreno Sfatul Cerij i Stroesku nominalno balotuvavsya na regionalnih viborah U toj chas stverdzhuye Pelivan Stroesku buv velikim nacionalistom ale menshim demokratom i buv vidchuzhenim vid svoyih viborciv oskilki z 1900 roku zhiv perevazhno za kordonom Yak zaznachiv Halippa Stroesku ta Gerca namagalisya stvoriti okremu MNP dlya boyar yihni diyi ne priveli do velikogo hocha mi revolyucioneri nikoli ne zaperechuvali proti yih obrannya do Sfatul Cerij oskilki mi vvazhali sho v politichnih spravah neobhidno konsultuvatisya z usima intelektualnimi silami Istorik Charlz Apson Klark stverdzhuye sho vin navit deyakij chas buv prezidentom zakonodavchogo organu pid chas korotkogo isnuvannya Bessarabiyi yak nominalno nezalezhnoyi Moldavskoyi Demokratichnoyi Respubliki Prote Stroesku yak vidomo buv serjozno hvorij z veresnya 1917 roku do pershih misyaciv 1919 roku viyihavshi do Angliyi ta Franciyi i lishe zdaleku vistupav za soyuz Bessarabiyi z Rumuniyeyu Za zvitom deyaki blagodijni roboti Stroesku buli znisheni pid chas hvili vandalizmu sprovokovanoyi bilshovickimi soldatami v Bessarabiyi Knigi podarovani Vasilem Stroesku odnij biblioteci buli vikoristani dlya pidpalu yakij trivav tri dni kinec U berezni koli Sfatul Cerij vidvidav rumunskij prem yer ministr Aleksandru Margiloman i progolosuvav za ob yednannya Stroesku buv u Parizhi Ce buv neviznachenij period koli vin perebuvav na teritoriyi soyuznikiv a Rumuniya kapitulyuvala pered Centralnimi derzhavami U toj chas Stroesku napisav svij zapovit a Pelivan buv jogo vikonavcem Vin peredbachav pererozpodil jogo zemli bilshu chastinu yakoyi vzhe zavolodilo zemstvo abo yak alternativu daruvannya yiyi rumunskij derzhavi natomist vin lishe vimagav shob selyani otrimuvali osvitu rumunskoyu movoyu Yak zaznachiv u 1927 roci Klark cej dokument viddzerkalyuvav komfortnu starorosijsku patriarhalnu atmosferu i vzhe zastariv cherez tempi vojovnichogo zrivnyalivki hocha mriyu pro rumunsku osvitu vreshti resht zdijsnila sama derzhava z yiyi obov yazkovim navchannyam gramotnosti Golova asambleyi ta disident 1 veresnya 1918 roku povernuvshis do Parizha Stroesku priyednavsya do ta u stvorenni Nacionalnogo rumunskogo komitetu dij dlya spriyannya stvorennya Velikoyi Rumuniyi v krayinah Antanti Piznishe vin priyednavsya do Nacionalnogo komitetu rumunskoyi yednosti Take Ionesku Pislya listopadovogo peremir ya Margilomana bulo skinuto i Rumuniya vklyuchayuchi Bessarabiyu znovu vstupila u vijnu U grudni cej krok zabezpechiv z novimi kordonami yaki ochikuyut na mizhnarodne viznannya na Parizkij mirnij konferenciyi Protyagom nastupnih misyaciv do zanepokoyennya Margilomana zahidni derzhavi zdavalosya shilyalisya do peredachi Bessarabiyi cilkom abo chastkovo pid mandat Ligi Nacij U berezni 1919 roku priblizno cherez dva misyaci pislya konferenciyi Stroesku takozh vistupiv na pidtrimku inshih zagalnorumunskih iniciativ Vin stav pochesnim prezidentom Ligi vizvolennya rumuniv Timoku ta Makedoniyi do yiyi vikonavchih lideriv vhodili Dzhordzh Murnu Sever Boku ta Tache Papagagi Na nacionalnih viborah u listopadi 1919 roku Halippa visunuv Stroesku kandidatom vid svoyeyi Bessarabskoyi selyanskoyi partiyi BSP u rezultati chogo vin predstavlyav Orgiyivskij povit u Zborah deputativ Stroesku podilivsya svoyim kvitkom z istorikom Nikolae Jorgoyu hocha ostannij ne buv chlenom BSP Yak zgaduye Halippa vin odnochasno balotuvavsya i peremig na troh inshih viborchih dilnicyah Hotin Soroki ta Belci i za inshimi dzherelami takozh u poviti Tyagini ta Lepushni 20 listopada yak daninu jogo praci u prosuvanni rumunskoyi spravi Stroesku takozh bulo obrano golovuvati na pershij parlamentskij sesiyi Velikoyi Rumuniyi faktichno yak pochesnim prezidentom Asambleyi U promovi yaku Jorga hvaliv za yiyi kompoziciyu ta stil bulo poperedzheno Zi zvichki yaka stala drugoyu naturoyu mi nishporimo po sceni shob znajti sposobi yakimi mi mozhemo vzyati uchast u plodah praci inshih lyudej Ni panove cogo bilshe ne bude Mi povinni pracyuvati sami ta vzyati na sebe zobov yazannya zabezpechuvati sebe U comu nashomu zhitti mi povinni zberigati chisti dumki i chisti ruki Ce privernulo uvagu progresivnih konservatoriv Margilomana zganblenih za svoyu simpatiyu do Centralnih derzhav Margilomana zvernuli uvagu na antikorupcijni natyaki Stroesku a same na te sho nova administraciya Bessarabiyi povinna trimati ruki chistimi Takozh 20 listopada prezidentstvo Asambleyi perejshlo do Aleksandru Vajda Voyevodi yakogo 1 grudnya zminiv Jorga Stroesku vse zh zberig svoyu rol dekana Bessarabskogo kokusu 29 grudnya vin predstaviv na ratifikaciyu zakon pro ob yednannya Rumuniyi ta Bessarabiyi yakij buv prijnyatij odnogolosno Odnak za kilka misyaciv vin stav kritikom rumunskoyi administraciyi govoryachi na tribuni Asambleyi pro pogirshennya situaciyi v jogo ridnij provinciyi ta stan oblogi v yakomu vona perebuvala 10 lyutogo 1920 roku vin vistupiv proti Jona Inkuleca ministra BSP u spravah Bessarabiyi zvinuvativshi jogo v tomu sho vin toleruvav gnoblennya u dikomu viglyadi i zrobiv visnovok na rozcharuvannya svoyih koleg sho situaciya bula krashoyu za starogo rosijskogo rezhimu Ce postavilo jogo proti osnovnoyi techiyi jogo partiyi a takozh proti Jorgi Nezvazhayuchi na demonstraciyu pidtrimki z boku lav ta deyakih deputativ vid BSP Jorga prizupiniv sesiyu zvinuvativshi Stroesku v obrazi vsogo minulogo ta majbutnogo naciyi jogo v comu pidtrimav Margiloman U svoyemu shodenniku Jorga pidsumuvav cej incident Stroesku obrazhav z tribuni cyu krayinu yak odnu z ekspluatatoriv i zhahlivih klerkiv Ya poprosiv jogo piti u vidstavku Stroesku takozh zasudiv Inkulec yakij vidkinuv jogo promovu yak kafejni plitki ta nezadovolennya pomishika zaznachivshi sho bessarabska shlyahta v cilomu z glibokim egoyizmom vidreaguvala na zaproponovanu zemelnu reformu Prote poziciyu Stroesku pidtrimala shodenna gazeta Adevărul yaka nazvala Inkuleca satrapom yakij prosto ignoruvav kritiku i nazvala pomirkovanu poziciyu Jorgi absurdnoyu diplomatiyeyu Gazeta takozh zasudila pripushennya Inkuleca pro te sho nezadovoleni jogo administraciyeyu vklyuchayuchi Stroesku mozhut vibrati pereyizd do radyanskoyi Rosiyi U berezni za slovami togo zh Jorgi Stroesku skromno golosuvav proti zemelnoyi reformi a potim vistupiv proti bilshosti prihilnikiv Za slovami istorikiv Sorini ta Joana Bolovana Stroyesku trimavsya ostoron demagogiyi kar yerizmu ta drib yazkovosti politichnih intrig U serpni 1923 roku chastkovo na znak protestu proti svavillya uryadu vin brav uchast u zasnuvanni Ligi prav lyudini do yakoyi vhodili taki chleni yak Kostyantin Kosta Foru Dem I Dobresku Viktor Eftimiu Grigore Yunyan Joan Pangal Istrate Michesku Iliye Moskovichi Kostyantin Titel Petresku Radu D Rozetti ta Shtefan Vojtek Vin buv obranij jogo pershim prezidentom a Kosta Foru buv jogo sekretarem Jogo kritika uryadu z interesom vidstezhuvalasya u biloemigrantskih kolah de vvazhalosya sho vidnovlena rosijska monarhiya povinna vklyuchati Bessarabiyu Vid yihnogo imeni Aleksandr N Krupenskij zaproponuvav Stroesku chesnij lyudini nezvazhayuchi na te sho vin pogodivsya buti obranim rumunskim uryadom yak odnogo z bessarabskih deputativ vidkrito govoriv pro temi yaki Jorga ta inshi politiki isteblishmentu hotili zberegti u sekreti U Radyanskij Rosiyi yaka visunula vlasni pretenziyi na Bessarabiyu propagandist Hristiyan Rakovskij takozh vikoristav slova Stroesku proti rumunskih nacionalistichnih pretenzij u svoyemu vikrivalnomu vistupi 1925 roku Rumuniya i Bessarabiya Smert i spadok Mogila na kladovishi Sfanta Vineri Zi svoyeyu ostannoyu pozhertvoyu zemli Stroesku vidmovivsya vid mayetku v Brinzeni dlya stvorennya silskogospodarskoyi ta tehnichnoyi shkoli Jogo dovoyennij fond dlya publichnih bibliotek ASTRA sho skladavsya z 25 000 kron u 1914 roci buv dopovnenij Radoyu upravlinnya Transilvaniyi ta nadanij dlya vikoristannya v 1920 roci Do svoyeyi smerti v Buharesti 14 kvitnya 1926 roku Stroesku sluzhiv u Senati predstavlyayuchi viborchij okrug Transilvaniyi Jogo pohoron vidbuvsya 17 kvitnya v Pravoslavnij Bilij Cerkvi na Kalya Viktoriyej a svidkami promovi vistupili svyashennik yakij takozh buv chinnim ministrom ohoroni zdorov ya i patriarh Miron Kristya nastupnogo dnya vidbulasya panahida v kafedralnomu sobori Sibiu Povidomlyayetsya sho Stroesku hotiv shob jogo kremuvali a jogo prah rozviyali po vsij Rumuniyi Natomist vin buv nagorodzhenij derzhavnimi pohoronami na buharestskomu kladovishi Sfanta Vineri Piznishe jogo mogilu prikrasiv byust moldavanina Mihaya Onofreya a na jogo chest bulo perejmenovano vulicyu Buharesta Na pohoronah buv prisutnij jogo kolishnij kolega i supernik Jorga Vin vidznachiv delegativ usih komu pokijnij dopomagav cerkvi bessarabskih selyan nacionalistiv ale j te sho samogo zakladu ne bulo U svoyemu nekrolozi Jorga nazvav Stroesku velikim blagodijnikom i shedrim blagodijnikom Inshi nekrologi z yavilisya protyagom nastupnogo tizhnya Voni vklyuchali redakcijni statti na pershih shpaltah u Universul Gazeta Transilvaniei Telegraful Roman Cuvantul Ardealului ta napisano Gibu Biruința z dodatkovim visvitlennyam u Societatea de Maine ASTRA Yak stverdzhuye zhurnalist M G Karpena Stroesku vzhe zabuli v Transilvaniyi za cile desyatilittya do jogo smerti korotke vidrodzhennya interesu v 1920 roci postupilosya miscem jogo zaplyamovannyu gryazovoyu kalyuzheyu politiki Diyalnist Stroesku vpershe bula metodichno doslidzhena v ese Aleksandru Chulku opublikovanomu zhurnalom Viața Basarabiei u 1940 roci Cherez kilka misyaciv Bessarabiya potrapila pid radyansku okupaciyu pid chas yakoyi sam Chulku buv ubitij NKVD Pam yat Stroesku bula represovana v Moldavskij RSR sho vinikla a piznishe v komunistichnij Rumuniyi Nacionalizovana sadiba Brinzeni bula peretvorena na psihiatrichnu kliniku Pid chas nacional komunizmu 1960 h rokiv Halippa ta bessarabska gromada v Buharesti namagalisya vshanuvati pam yat svogo kolishnogo lidera ale yak povidomlyayetsya vlada yim zavadila ce zrobiti Odnak u 1968 roci Halippa zumiv viklikati Stroesku i pidnyati pitannya pro jogo zabuttya oficijno zvernuvshis do Akademiyi Taku robotu chastkovo prodovzhiv v Americi pleminnik Stroesku zhurnalist George Shtefan Donev 1909 1993 Represivnu tendenciyu bulo zmineno pislya rumunskoyi revolyuciyi 1989 roku u 2013 roci na jogo chest bulo perejmenovano zal Palacu parlamentu ale yak zaznachiv istorik Sever Dumitrasku zhodna transilvanska shkola yaka kolis finansuvalasya jogo groshima nikoli ne pogodzhuvalasya ce viznati U nezalezhnij Moldovi jogo im ya otrimav licej u Brinzenyah Bulo stvoreno moldavskij fond Vasile Stroyesku u 1996 roci v Trinchi vstanovleno memorialnu doshku a takozh bulo zrobleno zusillya dlya vstanovlennya memorialnogo budinku v Brinzeni PosilannyaClark p 296 Constantin et al 2012 pp 559 608 Vasile de Stroesco and Scrisoarea dlui V de Stroesco in Unirea Nr 14 1910 pp 1 2 rum Ion Preasca Vasile Stroescu boierul basarabean care a fost primul președinte al Parlamentului Romaniei Mari in Adevărul Moldova November 30 2013 The Roumanian Occupation pp 190 195 207 Ciobanu p 69 Communiques in Le Figaro September 2 1918 p 2 Bezviconi 1943 p 163 Bezviconi 1943 pp 69 163 Bezviconi 1943 pp 108 123 133 163 Bolovan amp Bolovan p 23 Constantin 2010 p 240 Iliev p 253 Iliev p 253 Constantin 2010 p 240 Colesnic pp 192 193 Basciani p 78 Bolovan amp Bolovan p 23 Constantin amp Negrei 2009 pp 68 69 Clark p 296 Colesnic pp 573 576 577 Constantin amp Negrei 2009 pp 82 83 85 Constantin et al 2012 p 354 Constantin amp Negrei 2009 pp 14 15 Constantin et al 2012 pp 42 43 354 600 601 See also Rutkowski p 140 Rom Cultele in Romania in Glasul Minorităților Nr 7 9 1925 p 28 Stan pp 160 161 Ilie pp 253 255 See also Andruș pp 589 590 Bolovan amp Bolovan p 26 See also Stan p 161 Galbur p 162 See also Andruș p 589 Bolovan amp Bolovan p 26 Constantin et al 2012 p 160 Galbur p 162 Constantin amp Negrei 2009 p 183 Constantin et al 2012 pp 77 123 Bolovan amp Bolovan p 24 Constantin et al 2012 pp 111 122 159 Constantin et al 2012 pp 122 159 263 278 See also Andruș pp 588 589 Andruș p 589 Bezviconi 1943 p 163 Colesnic p 573 Constantin amp Negrei 2009 pp 14 16 87 Constantin et al 2012 p 513 Iliev p 255 Suveică pp 72 73 Stan p 161 Basciani p 89 Galbur p 161 Ion Constantin Alexis Nour agent al Ohranei in Magazin Istoric September 2011 p 30 See also Constantin et al 2012 p 356 Ciobanu p 66 Constantin 2010 p 216 Constantin amp Negrei 2009 pp 16 151 183 290 Rutkowski p 140 See also Basciani p 78 Vasile de Stroescu a participat incognito la serbările jubiliare ale societății Petru Maior Douăsprezece mii de coroane societății Petru Maior in Romanul Arad Nr 93 1912 p 3 See also Constantin et al 2012 pp 512 513 Ion Mateiu Soarta școalelor noastre Constatări și propuneri in Luceafărul Nr 9 1913 pp 276 277 Dumitru Șandru Cooperația romană de credit pană la Marea Unire in Buletin Științific Vol 16 2007 pp 87 89 90 Insemnări Articolul d lui Stroescu in Luceafărul Nr 9 1913 p 304 Barseanu amp Simu pp 561 562 Andruș p 590 Gabriel Moisa Intre mica și marea istorie Nicolae Coroiu un destin sub vremurile primului război mondial in Revista Crisia Vol 45 Issue 1 2015 p 153 Constantin et al 2012 pp 168 344 608 Colesnic p 193 Constantin et al 2012 p 375 Constantin et al 2012 p 165 Ciobanu pp 118 120 Mihai M Drecin Russian Images and Impressions in the Correspondence Between the Refugee Hortensia Cosma Goga and Octavian Goga January April 1917 in Ioan Bolovan Rudolf Graf Harald Heppner Oana Mihaela Tămaș eds World War I The Other Face of the War p 146 Cluj Napoca Romanian Academy Centre for Transylvanian Studies amp Presa Universitară Clujeană 2016 ISBN 978 606 8694 61 0 Basciani pp 78 79 Clark pp 131 134 Rutkowski pp 140 141 Clark p 133 See also Basciani p 78 Ciobanu pp 69 70 Constantin 2010 p 240 Constantin amp Negrei 2009 pp 16 17 107 Rutkowski p 141 Constantin amp Negrei 2009 pp 86 87 See also Constantin et al 2012 pp 513 514 Colesnic pp 576 577 Constantin et al 2012 p 352 Constantin amp Negrei 2009 p 77 Eugenia Danu Aspecte din activitatea Societății de iluminare culturală Făclia in Revista de Istorie a Moldovei Issue 1 2013 p 18 Clark pp 296 297 Constantin et al 2012 pp 123 160 Clark pp 297 298 Marghiloman pp 322 323 Gheorghe Zbuchea Istoria romanilor din Peninsula Balcanică secolele XVIII XX pp 185 187 Bucharest Editura Biblioteca Bucureștilor 1999 Suveică pp 72 73 Constantin amp Negrei 2009 p 68 Iorga 1930 p 268 Marghiloman p 414 Suveică p 73 Iorga 1930 p 268 Marghiloman pp 414 415 Ioan Scurtu Activitatea primului Parlament al Romaniei Intregite in Magazin Istoric December 2019 pp 19 22 The Roumanian Occupation p 190 The Roumanian Occupation pp 191 193 207 Iorga 1930 p 333 The Roumanian Occupation p 194 Pierre Chasles La Succession de Russie in Revue des Sciences Politiques Vol XLV January March 1922 pp 584 585 The Roumanian Occupation pp 191 195 Iorga 1930 p 359 Constantin Titel Petrescu Socialismul in Romania 1835 6 septembrie 1940 pp 382 386 Bucharest Dacia Traiana n y The Roumanian Occupation p 207 Suveică pp 31 32 Constantin et al 2012 p 160 Barseanu amp Simu pp 560 578 Bolovan amp Bolovan pp 24 25 26 27 M Gh Carpen Se aude pe stradă cine i Vasile Stroescu in Cosinzeana Vol X Issue 17 April 1920 p 174 Bezviconi 1943 p 163 Bolovan amp Bolovan pp 26 27 Constantin 2010 p 240 Gheorghe G Bezviconi Necropola Capitalei pp 33 260 Bucharest Nicolae Iorga Institute of History 1972 Nicolae Iorga Oameni cari au fost Vol III p 215 Bucharest Editura Fundațiilor Regale 1936 Bolovan amp Bolovan pp 24 28 Colesnic p 377 Constantin amp Negrei 2009 p 251 Constantin amp Negrei 2009 pp 296 297 Iliev p 256Spisok literaturiThe Roumanian Occupation in Bessarabia Documents Paris Imprimerie Lahure 1920 OCLC 690481196OCLC 690481196 Rodica Andruș Sufletul romanesc nu cunoaște frontiere Boierul Vasile Stroiescu in Sargetia Vol XXX 2002 pp 587 592 Andrei Barseanu Romul Simu Raportul general al comitetului central al Asociațiunii pentru literatură și cultura poporului roman asupra lucrărilor sale și a situației acesteia in annul 1919 in Transilvania Nr 5 9 1920 pp 547 579 Alberto Basciani La difficile unione La Bessarabia e la Grande Romania 1918 1940 Rome Aracne Editore 2007 ISBN 978 88 548 1248 2 Gheorghe G Bezviconi Boierimea Moldovei dintre Prut și Nistru Vol II Bucharest National Institute of History 1943 Sorina Paula Bolovan Ioan Bolovan Vasile Stroescu dans la conscience publique de Transylvanie in Transylvanian Review Vol XI Issue 2 2002 pp 22 29 Ștefan Ciobanu La Bessarabie Sa population son passe sa culture Academie Roumaine Etudes et recherches XIII Bucharest Monitorul Oficial 1941 Charles Upson Clark Bessarabia Russia and Roumania on the Black Sea New York City Dodd Mead and Company 1927 OCLC 1539999OCLC 1539999 Iurie Colesnic Chișinăul din inima noastră Chișinău B P Hașdeu Library 2014 ISBN 978 9975 120 17 3 Ion Constantin Gherman Pantea intre mit și realitate Bucharest Editura Biblioteca Bucureștilor 2010 ISBN 978 973 8369 83 2 Ion Constantin Ion Negrei Pantelimon Halippa tribun al Basarabiei Bucharest Editura Biblioteca Bucureștilor 2009 ISBN 978 973 8369 65 8 Ion Constantin Ion Negrei Gheorghe Negru Ioan Pelivan istoric al mișcării naționale din Basarabia Bucharest Editura Biblioteca Bucureștilor 2012 ISBN 978 606 8337 39 5 Dragoș Galbur Soarta poporului roman din Basarabia se află in mainile noastre Să voim și vom face totul in Alexe Rău ed Basarabenii in lume Colecție de materiale și documente prezentate la polipticul cultural istoric și științific omonim Vol VI pp 160 166 Chișinău National Library of Moldova 2012 ISBN 978 9975 4368 4 7 Mihai Iliev Vasile Stroescu și romanii din Bihor in Tyragetia Vol VI Issue 2 Istorie Muzeologie pp 253 256 Nicolae Iorga Memorii Vol II Insemnări zilnice maiu 1917 mart 1920 Războiul național Lupta pentru o nouă viață politică Bucharest Editura Națională Ciornei 1930 OCLC 493897808OCLC 493897808 Alexandru Marghiloman Note politice 4 1918 1919 Bucharest Editura Institutului de Arte Grafice Eminescu 1927 Pawel Henryk Rutkowski Zjednoczenie Besarabii z Krolestwem Rumunii w 1918 roku in Marcin Kosienkowski ed Spotkania polsko moldawskie Ksiega poswiecona pamieci Profesora Janusza Solaka pp 139 149 Lubin Episteme 2013 ISBN 978 83 62495 28 3 Constantin I Stan Activitatea Episcopului Justinian Teculescu pentru realizarea și consolidarea Marii Uniri in Angvstia Vol 13 2009 pp 159 170 Svetlana Suveică Basarabia in primul deceniu interbelic 1918 1928 modernizare prin reforme Monografii ANTIM VII Chișinău Editura Pontos 2010 ISBN 978 9975 51 070 7

Дата публікації:
Топ