Василь Дмитрович Герасим'юк

|Lib=

Герасим'юк Василь Дмитрович
Народився	18 серпня 1956(1956-08-18) (68 років) Караганда, Карагандинська область, Казахська РСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Сфера роботи	поезія^[1] і редагування^[1]
Alma mater	Київський університет
Мова творів	українська
Роки активності	1972 — тепер. час
Напрямок	інтимна, пейзажна лірика
Жанр	вірш, поема
Членство	Національна спілка письменників України
Діти	Олена Герасим'юк
Премії	Премія «Благовіст» (1993) Літературна премія імені Павла Тичини (1998) Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука Премія імені Леоніда Вишеславського «Планета поета» (2012)
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасим'юк.

Васи́ль Дми́трович Герасим'ю́к (нар.18 серпня 1956(19560818)) — український поет, кіносценарист, голова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лавреат Шевченківської премії (2003). Батько поетеси і громадської діячки Олени Герасим'юк.

Біографія

Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди на «вічне поселення».

Наприкінці 1950-х батьки нарешті змогли повернутися в рідне село Прокурава Косівського району Івано-Франківської області, де і минуло дитинство Василя. У селі закінчив неповну середню школу. Повну середню освіту із золотою медаллю здобув у Коломиї.

У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського університету.

З 1978 до 1988 рік — редактор, завідувач редакції поезії видавництва «Молодь».

З 1988 до 1992 рік — старший редактор поезії видавництва «Дніпро».

З 1983 року — член Спілки письменників України.

З 1992 року — коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України.

З 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов». Цього ж року — отримав Премію «Благовіст» за збірку «Діти трепети».

Член літературної майстерні «Пси Святого Юра».

У 1995 році — лавреат Премії журналу «Сучасність».

З 1997 — член Асоціації українських письменників.

У 1998 році — лавреат Літературної премії імені Павла Тичини за книгу поезій «Осінні пси Карпат».

З 1999 року — ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України.

У 2003 — лавреат Шевченківської премії.

З 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».

Лавреат Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

У 2012 році — лавреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета».

• Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).

Член Українського ПЕН.

Живе і працює в Києві.

Родина

Донька — поетеса і громадська діячка Олена Герасим'юк. Дружина Галина — математик.

Творчість

Перші спроби писати вірші відбулися ще в початкових класах.

Навчаючись у шостому класі, у Косові зустрічався з редактором районної газети () Олександром Бартошом і презентував йому власні вірші. У 1972 році у газеті видруковано перші поезії Герасим'юка. Цього ж року його вірші надрукували у журналах «Дніпро» (№3) і «Ранок» (№6).

У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки». Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою,зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.

У 1986 році у Києві вийшла друга збірка — «Потоки». У ній — , предки, опришки, карпатські нетрі, верховини і села.

Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (Київ, 1989). У поезіях — спомини померлих, самокартання та роздуми про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).

До збірки «Діти трепети» (Київ, 1991) ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися передумови для здобуття Незалежності України. Основний мотив збірки визначає біблійний мотив гріховності.

У 1998 році вийшла збірка «Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих» (Київ). У 2000 — «Серпень за старим стилем» (Львів). У 2002 — збірка «Поет у повітрі. Вірші і поеми» (Львів). У 2003 — книга «Була така земля. Вибране» (Київ). У 2006 — «Папороть» (Київ). У 2007 — «Смертні в музиці» (Київ). У 2014 — «Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми» (Чернівці). У 2016 — «Ґрегіт. Вибране» і «Anno Афини» (обидві — у Києві).

Бібліографія

• Смереки. Поезії. — Київ: Молодь, 1982. — 68 с.
• Потоки. Поезії. — Київ: Молодь, 1986. — 119 с.
• Космацький узір. Поезії. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 135 с.
• Діти трепети. Поезії. — Київ: Молодь, 1991. — 128 с.
• Пси Святого Юра: Літературний альманах / Ю. Покальчук, В. Герасим'юк та ін. — Просвіта, 1997. — 202 с. —
• Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих. — Київ: Факт, 1998. — 112 с. — (Серія: На схилі тисячоліття). —
• Серпень за старим стилем. Поезії / Упоряд., сл. про авт. І. Римарук. — Львів: Кальварія, 2000. — 32 с. — (Серія: Ковчег). —
• Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя / Автор передмови та упоряд. Ю. Ковалів; ред. кол. В. Герасим'юк [та ін.]. — Київ: Гранослов, 2001. — 430 с. —
• Поет у повітрі. Вірші і поеми. — Львів: Кальварія, 2002. — 144 с. —
• Була така земля. Вибране. — Київ: Факт, 2003. — 392 с. —
• Інший формат / Упор. Тарас Прохасько. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. — 48 с. — (Серія: Інший формат). —
• Папороть. Поезії / Післямова, упоряд. 2 розд. і комент. К. Москалець — Київ: Просвіта, 2006. — 328 с. —
• Смертні в музиці. Вірші та поеми. — Київ: Логос Україна, 2007. — 192 с. —
• Поетична червона книга України. Poetik of Endangered species Ukraine. Антологія поезії / А. Лютюк, О. Івасюк, С. Майданська, В. Герасим'юк [та ін.]. — 2-е видання. — Чернівці: Букрек, 2009. — 105 с. —
• Короташ О. Елегії острова Патмос. Вірші. Вибране / Передмова Василя Герасим'юка. — Київ: ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2010. — 104 с. —
• Някляєв В. Кін. Поезії / Пер. з білорус. Павла Вольвача, Василя Герасим'юка, Тараса Федюка. — Київ: Смолоскип, 2011. — 115 с. —
• Някляєв В. Поезія / Пер. з білорус.: П. Вольвача, В. Герасим'юка, Т. Федюка. — Київ: Ярославів Вал, 2011. — 143 с. — (Серія: Сучасна поезія). —
• Квіткова антологія. Збірник української поезії про квіти / Упорядники: Шарпе У., Карп’юк В. — Брустурів: Дискурсус, 2013. — 172 с. —
• Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми. — Чернівці: Букрек, 2014. — 320 с. — 1 000 прим. — (Серія: Третє тисячоліття: українська поезія). —
• Чоловічий танець // Борітеся — поборете! Поетика революції / Укладач та автор передмови О.М. Уліщенко. — Харків: Vivat, 2014. — С. 82. —
• Ґрегіт. Вибране / Упоряд. О. Герасим'юк. — Київ: Просвіта, 2016. — 512 с. — 1 000 прим. — (Серія: Бібліотека Шевченківського комітету). —
• Anno Афини. Вибрані вірші / Автор післямови М. Лаюк — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — 320 с. — (Серія: Українська Поетична Антологія). —
• Вірш починається з музики // RECвізити. Антологія письменницьких голосів. — Книга третя. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — С. 42.-55.
• «Тєжко гонорні» // 25 есе про головне. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2020. — С. 30-33. —

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Василь Герасим'юк [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Пращич В.В. Українська література. 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти. — Харків: Ранок, 2011. — С. 331. —
3. Дзюба І. М. Герасим'юк Василь Дмитрович [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006. — С. 545.
4. Василь Герасим'юк. Він «виріс під розпач трембіт» [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Крет Н. Гуцульщина літературна. — Косів: Писаний Камінь, 2002. — С. 373.
5. Лауреати премії ім. В. Забаштанського 2021 року в Браїлові // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2021. — 5 жовтня. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
6. Дзюба І.М. Герасим’юк Василь Дмитрович [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006. — С. 546.

Джерела

Основні

• Василь Герасим'юк. Він «виріс під розпач трембіт» [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Крет Н. Гуцульщина літературна. — Косів: Писаний Камінь, 2002. — С. 373-379.
• Василь Герасим'юк [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Пращич В.В. Українська література. 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти. — Харків: Ранок, 2011. — С. 331-332. —
• Голобородько Я. Поезія як інтелектуальний універсум. Літературний триптих: Образні концепти Василя Герасим'юка [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Українська мова та література. — 2007. — № 2-4. — С. 45-48.
• Дзюба І.М. Герасим’юк Василь Дмитрович [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006. — С. 545–548.
• Заповідається слово буремне (В. Герасим’юк) // Павличко Д. Над глибинами: Літературно-критичні статті і виступи. — Київ: Радянський письменник, 1983. — С. 156-163.
• Кісельова Л. Поетика й ідеологія міфу Василя Герасим’юка. Монографія. [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]— Київ: НаУКМА, 2016. — 106 с. —
• Неборак В. Поет «останніх речей». Василь Герасим’юк і кінець міфології [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]// ЛітАкцент. Світ сучасної літератури. — 2011. — 2 вересня.
• «Поет у повітрі»: парадигматика концептів і концепцій (Образна сенсорика Василя Герасим'юка) // Голобородько Я. Поетична меритократія: Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк. — Київ: Факт, 2005. — С. 7-29. —
• Салига Т. Між традицією і модерном. Штрихи до літературного портрета Василя Герасим'юка [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Дзвін. — 1996. — №9. — С. 123-130.

Додаткові

• Таран Л. Клейноди гідності і пам'яті // Поезія. — 1990. — Вип. 2.
• Мельник Я. Пахнуть сіном київські дахи // Сила вогню і слова. — Київ, 1991.
• Бриних М. «Я проти того, щоб з Ісуса Христа робити українця…» // Україна. — 1995. — Ч. 14.
• Салига Т. Між традицією і модерном // Салига Т. Імператив. — Львів, 1997.
• Моренець В. Горянин // Час. — 1997. — 7 лютого.
• Білоцерківець Н. «Тільки й заняття маю, що шукати сліди» // ЛУ. — 1997. — 13 листопада.
• Долженкова І. Поет тектонічних зрушень // ДТ. — 2002. — 16 листопада.
• Скиба М. Українські палімпсести Василя Герасим'юка // ЛУ. — 2002. — 15 грудня.
• Штонь Г. Бранець сумління // Книжник-рев'ю. — 2003. — №3;
• Ковалів Ю. Поетичний космос Василя Герасим'юка // ЛУ. — 2003. — 6 лютого.
• Дзюба І. «… І є такий поет» // Герасим'юк В. Була така земля. Вибране. — Київ: Факт, 2003. — С. 7-20.
• Москалець К. Про містерію «Єзавель» // Герасим'юк В. Була така земля. Вибране. —- Київ: Факт, 2003. — С. 368-375.
• Копиця В. «Узвишшя радості» поетичного світу В. Герасим'юка // Слово і час. — 2004. — № 11. — С. 43-52.
• Деревій О. Аристократ української поезії // Кур'єр Кривбасу. — 2005. — №7.
• Москалець К. «Папороть»: Етика і поетика // Герасим'юк B. Папороть. Поезії. — Київ: Просвіта, 2006. — С. 294-300.
• Андрусяк І. Різьбяр: Василеві Герасим'юку — 50 // Літературна Україна. — 2006. — 24 серпня. — С. 6.
• Дністровий А. Археологія етнічної пам'яті // Дністровий А. Автономія Орфея: Варіації на тему поетичної творчості і навколо неї. — Харків: Акта, 2008. — С. 89-100.
• Горпініч В. Василь Герасим'юк. Матеріали до уроків: Урок 1. Життєвий і творчий шлях. Огляд поетичних збірок // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2008. — № 13-16 (квітень). — С. 46-51.
• Горпініч В. Василь Герасим'юк. Матеріали до уроків: Урок 2. Поема «Поет у повітрі» — сповідь перед батьковою пам'яттю. Місія митця у збірках «Така була земля» і «Папороть» // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2008. — № 13-16. — С. 52-56.
• Неборак В. Поет «останніх речей»: Василь Герасим’юк і кінець міфології // Герасим'юк В. Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми. — Чернівці: Букрек, 2014. — С. 5-22. — 1 000 прим. — (Серія: Третє тисячоліття: українська поезія). —
• Лаюк М. Земля і повітря Василя Герасим’юка // Anno Афини. Вибрані вірші. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — С. 299-313.

Посилання

• Василь Герасим'юк на сайті видавництва «Факт»
• Збірка інтерв'ю з Василем Герасим'юком. [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Василь Герасим’юк: «Поезія не повинна нагадувати тост за святковим столом» // Читомо [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]