Білоцерківець Наталка Геннадіївна

|Ukrcenter= |Примітки=

Наталка Білоцерківець
Ім'я при народженні	Наталка Геннадіївна Білоцерківець
Народилася	8 листопада 1954(1954-11-08) (69 років) Куянівка, Білопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	поезія
Сфера роботи	поезія^[1] і переклад^[1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету^[d]^[2]
Мова творів	українська
Мати	Лисивець Анастасія Іванівна
У шлюбі з	Рябчук Микола Юрійович
Премії	Премія Грузії імені В. Маяковського
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоцерківець.

Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець (нар. 8 листопада 1954, Куянівка) — українська поетеса і перекладачка.

Біографія

Народилася Наталія Білоцерківець на Сумщині у селі Куянівка. Батьки — вчителі української мови та літератури, покоління тієї сільської інтелігенції, котра, за словами поетеси, сказаними ще на початку 90-х, «вимирає як явище».

У родоводі — відоме прізвище Гамалій (лінія бабусі по батькові), а також Лисивець, котре також зустрічається у козацьких реєстрах. Батько походить із Сумщини, мама — Анастасія Лисивець — з Березані на Лівобережній Київщині. Батько писав прозу (у 1960-і вийшли друком дві збірки оповідань), мама оприлюднила двома виданнями спогади про пережитий Голодомор та примусові роботи у гітлерівській Німеччині. Її «Спомини. Великий голод. Велика війна» перекладені французькою та румунською.

Французьке телебачення ще встигло відзняти в Києві свідчення Анастасії Лисивець для фільму про український Голодомор незадовго до її смерті.

Творчість

Серед збірок і книжок письменниці:

• «Балада про нескорених»
• «У країні мого серця»
• «Підземний вогонь» (1984)
• «Листопад» (1989)
• «Алергія» (Київ: Критика, 1999)
• «Готель Централь» (Львів: Кальварія, 2004)
• Natałka Biłocerkiweć Róża i nóż (Rzeszów, 2009)
• Літературно-критична книжка «У контексті епохи».

Наталка Білоцерківець є автором тексту популярної пісні «Ми помрем не в Парижі», яку виконує гурт «Мертвий Півень».

Деякі твори Наталки Білоцерківець перекладені на німецьку, англійську, польську, шведську, білоруську і російську мови.

Член Українського ПЕН-клубу.

Переклади

• Володимир Вернадський. Українське питання і російська громадськість. 1988
• Чеслав Мілош. Вибране — К.: Юніверс, 2008 (переклад Наталки Білоцерківець та інших)

Премії

• Лауреат премії Грузії імені В. Маяковського.

Родина

• чоловік Микола Рябчук (1953) — культуролог, журналіст;
• дочка Анастасія (1984) — соціолог;
• син Юрій (1988) — музикант.

Публікації

• The Great Famine of 1932-l933 in Ukraine: a presentation at Penn State University A cruel lesson by Natalia Bilotserkivets [ 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Вірші Н. Білоцерківець у Бібліотеці української літератури ПОЕТИКА [ 4 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Н. Г. Белоцерківець, Л. В. Таран. Літературно-меморіальний музей Максима Рильського в Києві. Короткий путівник. Київ, Реклама, 1984.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. http://www.ji-magazine.lviv.ua/PEN-club/chleny_pen_clubu/Bilocerkivec.htm
3. . Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 20 вересня 2010.
4. Hans Thill (Hrsg.). Vorwärts, ihr Kampfschildkröten: Gedichte aus der Ukraine. Wunderhorn 2006. .
5. Барабанщик

Посилання

• Письменницький довідник НСПУ
• (англ.)
• Наталка Білоцерківець: Родина для мене не менш важлива, ніж поезія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], інтерв'ю «Україні Молодій».
• Наталка Білоцерківець: «Засади людської поведінки не повинні залежати від політичної ситуації» («ЛітАкцент») [ 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]