Василь Барка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барка.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Очерет.

Васи́ль Ба́рка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет, англ. Wasyl Otcheret-Barka; 16 липня 1908, с. Солониця, нині Лубенський район — 11 квітня 2003, Нью-Йорк) — український письменник та перекладач.

Василь Барка
Василь Барка
Ім'я при народженні	Василь Костянтинович Очерет
Народився	16 липня 1908(1908-07-16)^[1]^[2] с. Солониця, нині Лубенський район, Полтавська область
Помер	11 квітня 2003(2003-04-11)^[1]^[2] (94 роки) Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	УНР  СРСР  США
Діяльність	письменник
Сфера роботи	^d^[3], літературна критика^[3] і перекладацтво^[d]^[3]
Alma mater	Кубанський державний університет і Московський педагогічний державний університет
Magnum opus	«Жовтий князь»
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	Премія фундації Антоновичів (1981)
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Василь Костянтинович Очерет народився 16 липня 1908 року в с. Солониці, яке нині входить до складу Лубенського району Полтавської області, Україна (тоді Лубенського повіту Полтавської губернії, Російська імперія).

1917 - навчався Лубенському духовному училищі ("бурсі"), яке згодом було перетворено на трудову школу. 1927 - закінчив Лубенський педтехнікум, працював учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі. 1928 - переїздить на Північний Кавказ до Краснодару, де вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет.

Творчість

Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалось зберегти і перемістити в УВАН в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. В місті Рівному, у видавництві «Діва» в 1998 році з'явилась книга «Портрет», автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, в якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.

Тематика релігійності та Голодомору

Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював. Йому завдячуємо мовній редакції, літературному опрацюванню «Об'явлення» («Апокаліпсис») на підставі давньо-грецьких джерел. Це найповніше ілюстроване видання, що з'явилось у 1963 році в Римі. У поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду. Ось лише два рядки:

Моляться соняшники:Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плач, Ісає! Моляться соняшники. Голод; мати немовля вбиває… тополя закричала: он який мій рай, Ісає!

За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О. Янчук створив фільм «Голод-33».

Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе.

Автор книги «Портрет» стверджує, що «в Україні видають повільною чергою твори одного із найбільших українських поетів модерністів XX століття — Василя Барки».

Поезія Василя Барки — це віддзеркалення його глибокої християнської релігійності та етики, це мова його серця. Тому й основні прикмети його характеру — це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки іншої людини, беззастережне визнання вчення Біблії.

Поезія Василя Барки, з погляду звичайного читача — це мережаний килим, часто із незбагненним візерунком, це гаптовані рушники, ткані різнокольоровими нитками-словами. Озвучення, музичне оформлення, мелодійність і чистота вислову, композиція новотворів, як наслідок творчого процесу, власна інтерпретація мови народу — це складові компоненти поезії Барки. В післямові до збірки поезій «Білий світ» мовиться: «Поезія Барки — це суцільний переклад дійсности на мову серця». І далі: «В поезію Барки треба вчитатися і головне — вчутися, і тоді ми побачимо світ його очима, і станемо від цього напевно душевно багатші, змістовніші, глибші, світліші». Бути в товаристві В. Барки — це була велика приємність. Його всесторонні знання всього, чим багате людство, не мали меж. А тому кожна розмова з ним ушляхетнювала людину.

Василь Барка останні три роки хворів, розбитий паралічем, немічний, втративши сили від надмірної праці. Самотній, в старечому домі, серед чужого оточення помер, як нуждар і каліка. Він любив оселю «Верховина», власність Українського братського союзу, де серед гірської природи прожив 32 роки, де написав більшість своїх творів.

Список творів

• Шляхи: Збірка віршів. — 1930.
• Цехи: Збірка віршів. — 1932.
• Апостоли: Поезії [ 28 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Авґсбург : МУР, 1946. 47 с.
• Білий світ: Поезії. — Мюнхен: Українська Трибуна, 1947.
• [1]: Роман. — Джерзі ситі/Нью-Йорк : Свобода, 1953.  — 309 с.
• Жайворонкові джерела: Есей. — Нью-Йорк: Слово, 1956.
• Океан: Цикль віршів. — Нью-Йорк: Слово, 1957.
• Псалом голубиного поля: Поезії. — Нью-Йорк: Слово, 1958.
• Океан: Лірика. — Нью-Йорк: Слово, 1959.
• Правда Кобзаря [ 17 травня 2014 у Wayback Machine.]: Есей. — Нью-Йорк: Пролог, 1961.  — 288 с.
• Хліборобський Орфей або клярнетизм [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Есей. — Мюнхен; Нью-Йорк: Сучасність, 1961.  — 87 с.
• Жовтий князь [ 16 березня 2015 у Wayback Machine.]. Том 1: Повість. — Мюнхен; Нью-Йорк : Сучасність, 1962.
• Вершник неба: Есеї. — Нью-Йорк: Наша Батьківщина, 1965.
• Лірник: Вибрані поезії. — Нью-Йорк: Нью-Йоркська Група, 1968. — 301 с.
• Земля садівничих: Есеї. — Нью-Йорк: Сучасність, 1977.
• Океан (Двотомник однією книгою): Лірика. — Нью-Йорк: Слово, 1979.
• Господар міста: П'єса. — Мюнхен: Сучасність, чч. 6, 7–8, 9, 1980.
• Свідок для сонця шестикрилих: Строфічний роман. — Мюнхен: Сучасність, 1981.
• Океан. Том 3: Лірика. — К.: Орій, 1992.
• Спокутник і ключі землі: Роман-притча. — К.: Орій при УКСП Кобза, 1992.
• Судний степ: Епічна поема. — К.: Орій при УКСП Кобза, 1992.
• Кавказ. Том 1: Драматична поема. — К.: Орій при УКСП Кобза, 1993.
• Кавказ. Том 2: Драматична поема. — К.: Кобза, 1993.
• Душі едемітів. Том 1: Роман. — К.: Кобза, 1994.
• Душі едемітів. Том 2: Роман (в рукописі).
• Вершник неба: Есе. — Львів: Свічадо, 1998.
• Жовтий князь [ 16 березня 2015 у Wayback Machine.]. — К.: Наукова думка, 1999.
• Поезія. — Київ: Наукова думка, 2000.
• Жовтий князь. Том 2: Повість. — Нью-Йорк; Харків: Українська вільна академія наук, 2008.
• Царство: Псалом, літературна лірика (в рукописі).

Переклади

• «Апокаліпсис»  — переклад для українського видання Біблії. У книзі Святе Письмо Старого і Нового Завіту. — Рим, 1963.
• Вільям Шекспір. «Король Лір»  — переклад з англійської. — Штутґарт: На Горі, 1969. [2]
• Данте Аліг'єрі. «Божественна комедія»  — фрагменти. — Штутґарт: На Горі, 1978.

Твори автора перекладені на інші мови

• «Trojanden Roman»  — німецькою мовою, переклад Єлисавети Коттмаєр (1955).
• «Le prince jaune»  — французькою мовою, переклад Ольги Яворської («Ґаллімар» (Gallimard), 1981).

Відзнаки

Лауреат  — за визначний внесок в українську літературу (2017, посмертно).

Вшанування

Див. також: Вулиця Василя Барки

• На честь Василя Барки названі вулиці у Києві, Лубнах та Полтаві.
• Меморіальна дошка на фасаді будинку культури в с. Солониця (з жовтня 2020-го).

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
4. . Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. В. П. Моренець (2003). Барка Василь. Енциклопедія сучасної України. 40577. оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
6. XX сторіччя української поезії. Антологія «Вітчизни». Василь Барка (1908—2002) // Вітчизна. — № 3—4. — 2005. — С. 92—93. — ISSN 0131-2561.
7. Француженко, 2015, с. 47.
8. Усі письменники і народна творчість (укр.) . 2008: Майстер-клас. 2008. с. 30—33. ISBN .
9. . Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
10. Вартість у 1970 році — 2 долари США; див.: Свобода [ 16 березня 2015 у Wayback Machine.]. — Джерзі ситі і Нью-Йорк, 1970. — Ч. 65 (14 квітня). — С. 4.
11. Ігор Павлюк (28 грудня 2016). . ukrainka.org.ua. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2016.
12. Ім'я відомого письменника Василя Барки увічнили на меморіальній дошці^{[недоступне посилання]}

Джерела

• Багацька Л. Автор «Жовтого князя» Виповнилося 100 років від дня народження письменника Василя Барки [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Україна Молода. — 2008. — 18 липня
• Барка Василь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Т. 1. — С. 94.
• Герасимова Г. П. Барка Василь Костянтинович [ 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 191. — .
• Українське слово. — Т. 2. — Київ, 1994.
• Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
• Бойчук Б. Василь Барка // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 83—89.
• Микола Вірний При відсвітах безсмертя: Деякі факти з життя і творчості Василя Барки з нагоди 75-ліття // Нові дні. — 1983. — № 10. — С. 5–9; № 11. — С. 5—8.
• Драч І. Ф. Барка Василь // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1. — С. 131.
• Кейс В. Про «Свідка для сонця шестикрилих» (З промови на святкуванні Василя Барки 22-го червня 1996 р.) // Світо-Вид. — 1996. — Ч. 4. — С. 68—72.
• Ковалів Ю. Василь Барка // Слово і час. — 1992. — № 2. — С. 11—12. Мариненко Ю. Світ осяяний і свіжий. Роман Василя Барки «Рай» // Дивослово. — 2002. — № 6. — С. 2—5.
• Микола Вірний Василь Барка і Жовтий князь. Тридцять років пізніше. Портрет поета.  — Рівне: Діва, 1998.
• Микола Вірний Василь Барка — поет з відчуттям небесних сил.
• Микола Вірний Портрет поета (Про Василя Барку). — Рівне: Діва, 1998 ;  — Харків: Майдан, 2011. — 234 с.,
• Француженко-Вірний Микола. Літописець відродження християнської України // Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — .
• Гумецька Ася Передмова // Василь Барка. Жовтий князь: Документальний роман, том I і II = Vasyl Barka. The Yellow Prince: A Documentary Novel, Volume I and II.  — Харків: Майдан; Нью —Йорк: Видання Українська Вільна Академія Наук у США, 2008.  — 772 с.  — .
• Василь Барка. Автобіографія // Василь Барка. Жовтий князь: Документальний роман, том I і II = Vasyl Barka. The Yellow Prince: A Documentary Novel, Volume I and II.  — Харків: Видавництво «Майдан»; Нью —Йорк: Видання Українська Вільна Академія Наук у США, 2008.  — 772 с.  — .
• Список творів Василя Барки // Василь Барка. Жовтий князь: Документальний роман, том I і II = Vasyl Barka. The Yellow Prince: A Documentary Novel, Volume I and II.  — Харків: Майдан; Нью —Йорк: Видання Українська Вільна Академія Наук у США, 2008.  — 772 с.  — .

Посилання

• Барка, Василь Костянтинович // ВУЕ
• Твори Василя Барки в електронній бібліотеці ukrclassic.com.ua [ 16 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Василь Барка  — Біографія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Автобіографія//Конспект уроку на тему: "Василь Барка. Роман «Жовтий князь» [ 21 серпня 2016 у Wayback Machine.]