Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Каплиця Сенют також гробівець Сенют пол Grob Aryański Sieniutow каплиця Сенют будівля релігійної архітектури єдина частк

Аріанська вежа-каплиця (Тихомель)

Аріанська вежа-каплиця (Тихомель)

Каплиця Сенют (також гробівець Сенют (пол. Grob Aryański Sieniutow), каплиця Сенют) — будівля релігійної архітектури, єдина частково вціліла пам'ятка села Тихомель Білогірського району Хмельницької області в Україні. На малюнку Наполеона Орди датується 1628 роком. Традиційно датується першою чвертю XVII століття.

Каплиця Сенют
image
Загальний вигляд
49°57′37″ пн. ш. 26°15′45″ сх. д. / 49.96028° пн. ш. 26.26250° сх. д. / 49.96028; 26.26250Координати: 49°57′37″ пн. ш. 26°15′45″ сх. д. / 49.96028° пн. ш. 26.26250° сх. д. / 49.96028; 26.26250
Статуспам'ятка історії та архітектури національного значення
Країнаimage Україна
Розташуваннясело Тихомель, Білогірський район, Хмельницька область
КонфесіяАріанство
Тип будівлікаплиця
ЗасновникАвраам Сенюта
Будівництвобл. 1628
Станзанедбаний
image
image
Каплиця Сенют (Тихомель) (Україна)
image Каплиця Сенют у Вікісховищі

Розташована на території посаду ранньосередньовічного городища XI–XIII століть на високому березі річки Горинь над історичною Королівською дорогою — відрізком головної транспортної артерії Європи, що з'єднувала столиці королівств у XV–XVII століттях. Зем'янин Авраам Сенюта, який однак був кальвіністом, а не аріянином, вважається фундатором будівництва. Призначення каплиці під усипальницю Сенют ґрунтується на усному місцевому переданні, що набуло поширення завдяки авторам XIX століття.

Атрибуція пам'ятки як аріанського гробівця представників родини Сенют не викликала заперечення в авторитетного польського дослідника Реформації , хоча детально він на цьому питанні не зупиняється.

Історія

image
Герб Сенют. Ілюстрація з гербовника Бартоша Папроцького пол. «Gniazdo Cnoty». 1578. Власне знак родини Сенют у геральдичному правому верхньому полі. Інші знаки належать спорідненим родинам: Броницьким, Новоселецьким та Яловицьким

Збудована, очевидно, коштом представника давнього волинського боярського роду Сенют, великих панів Кременеччини. Як стверджує генеалогічна легенда, родовий герб від «руських володимирських князів» отримав предок родини — якийсь Сень.

Серед волинських зем'ян, які протеґували аріанам, Чапличів Шпановських, Гойських, Сенюти відігравали помітну роль. Станом на 1629 рік Сенюти були серед найбільших землевласників колишнього панського прошарку й володіли на Волині 1543 димами. Тихомль, як Миклаші та Вовчківці, були вислужені Сенютами ще в XV столітті. Поблизькі Ляхівці, Жемелинці, Ольшаниця, , Жижниківці та , походили зі спадщини , освоєної Сенютами протягом XVI — першої половини XVII століття.

Традиційно для тодішньої волинської молоді свого положення сини  — Авраам та Павло Криштоф, відбули освітню мандрівку до Західної Європи, протягом 1603–1605 років здобули освіту в Гайдельберзькому та Лейденському університеті. Згодом Павло Криштоф продовжив студії у Римі, а пізніше в Альтдорфі. Прихильність до аріанства для братів Сенют не була чимось дивним, з дитинства вони виховувалися матір'ю (дочкою люблінського воєводи Миколая Фірлея) в дусі вчення Жана Кальвіна. Інакше вважає сучасна дослідниця . Вона пише, що батько Авраама і Павла Криштофа Федір Сенюта з третьої чверті XVI століття сповідував кальвінізм; посилаючись на біограми Януша Тазбіра у виданні «Польський біографічний словник» (пол. «Polski Słownik Biograficzny»), що Катерина Фірлеївна дотримувалася аріанства. Авраам, як і батько, належав до кальвіністів, навіть був покровителем збору у Рудній на Люблінщині. Син Авраама Петро Сенюта (1616–1648), як і стрий, належав до визнавців аріанства, на якому він зостановився після повернення із закордонної освітньої мандрівки. Саме Петро успадкував як батьківські, так і стриєві маєтності. У 1636 році він поїхав вчитися до Лейдена. Через два роки Петро відвідав Оксфорд та Кембридж в Англії та зустрівся з Гуґо Гроцієм у Франції. Повертаючись додому в 1640 році, він одружився з (пом. 1674), кальвіністкою. Батько і брат Ядвіги були кальвіністами, але її мати, та молодша сестра, (у шлюбі з аріанином Стефаном Немиричем), були переконаними аріанами.

Протестантські династії Волині зміцнювали стосунки шляхом шлюбних зв'язків. Авраам Сенюта одружився з удовою троцького каштелянаЮрія Радзивила  — кальвіністкою, що перейшла до табору аріан.

Під покровительством Павла Криштофа Сенюти, від 1617 року чоловіка сестри Юрія Немирича , неподалік Тихомля, у центрі володінь Сенют — , у 1608 році або другому десятилітті XVII століття, заснована протестантська школа середнього рівня, співпроповідником в якій став Петро Сенюта. Після Гощі та Киселина Ляхівці стають третім за потужністю аріанським центром Волині. В час найбільшого розквіту аріанства, що припав на першу половину XVII століття, на Волині зосереджувалися ледь не третина усіх аріанських громад Речі Посполитої, чисельно вони переважали навіть католиків, а за своїм значенням, якби не королівська баніція 1658 року, з Волинню міг позмагатися лише Семигород. В сусідніх маєтностях, Корниці та Коритному, Павло Криштоф збудував для молитовних потреб аріан «великі кам'яні храми з трьома високими вежами». Зауважимо, що ще 1581 року в селі Хорошеві, володінні Сенют, шляхтич Валентин Негалевський здійснив переклад Євангелія на тогочасну українську мову. Авраам Сенюта заснував у Тихомлі аріанський . Протягом 1641–1643 років проповідником тут був Ян Ціховський (Цяховський). Крім аріан в Тихомлі діяла громада євангелістів, в якій до 1649 року проповідував , віце-старшина (лат. consenior) люблінський.

2 червня 1616 року Авраам Сенюта (пом. 1632) отримав у короля локаційний привілей та маґдебурзьке право для новоосадженого на місці колишнього ранньосередньовічного однойменного міста Тихомль, що згодом перетворилося на село. Проте навіть отримання маґдебургії не завадило — й Тихомль з 1631 року знову значиться як село.

image
Усипальниця Сенют. Ілюстрація з часопису «Przyjaciel Ludu». 1844

Відомо, що Павло Криштоф Сенюта заповідав урочисто поховати його за аріанським звичаєм (хоча пізніше був поголос, що на смертному ложі він прийняв католицизм) і запросити братів по вірі на церемонію похорону.

Основний обсяг наших знань про каплицю сформували автори середини XIX — початку XX століття, кожного з яких більшою чи меншою мірою можна зарахувати в один з двох таборів: «польський» чи «російський». Очевидно не всі вони мали можливість побувати на місці, тому користувалися копіюванням тверджень з дописів попередників, таким чином пролонгуюючи певні стереотипні уявлення щодо об'єкта розгляду. Немає жодних підстав вважати, що бодай один із авторів послуговувався документальними джерелами щодо історії пам'ятки.

Згідно з місцевим переказом, що його подає Юзеф Кшивіцький у виданні «Географічний словник Королівства Польського» пол. «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», як і автор 1863 року, під час буремних подій Хмельниччини останки Сенют були видобуті з крипти й скинені з гори до річки Горинь. На думку Юзефа Кшивіцького, каплиця, можливо, становила частину ансамблю аріанського збору.

З 1681 року ляховецький ключ, зокрема й Тихомль, переходять у власність польських шляхтичів (згодом князів) Яблоновських. Під ту пору в Тихомлі спостерігалися «потужні вали над ямпільським ставом, на горі, де свого часу був замок, нині поросле густим лісом замчисько. […] муровані льохи, де стояв двір, ще придатні до використання, тільки потребують накриття». Сама резиденція господарів у вигляді невеликої дерев'яної хати розташовувалася в самому селі.

1844 року про каплицю з'явилася перша публікація в пресі. Якийсь В. М. звертався до читачів часопису «Przyjaciel Ludu» з проханням надсилати до видання інформацію про інші подібні споруди на території колишньої Речі Посполитої. «Дотепер, — пише В. М., — у каплиці можна побачити чотири гаки закріплені в стіні<…>». На його думку, колись на них була підвішена труна одного з Сенют.

Дещо більше світла на походження і стан пам'ятки пролив волинський краєзнавець Тадеуш Єжи Стецький:

image У кількаста кроках за селом Тихомль на горбі стоїть чотиригранна мурована вежа з округлим мурованим склепінням; ціла та будівля досить оригінального стилю непогано збереглася, називають її аріанською каплицею, а згідно з поширеною думкою мала то бути усипальниця Сенют-аріан; але як на таке призначення щоправда та будівля здається затісна, вистачило б заледве на кількох осіб. На внутрішніх стінах тієї вежі гарно збережені фрески, загалом сміливої руки, що зображають чотирьох євангелістів.
Оригінальний текст (пол.)
0 kilkaset kroków za wsia Tychomla stoi na wzgórzu czworogranna murowana wieża z okrągłem kamiennem sklepieniem; cala ta budowa dość oryginalnego stylu doskonale jest dochowana, nazywają ją kaplicą aryańska, a według powszechnego mniemania miał to być grobowiec Sieniutów Aryan; jak na to przeznaczenie jednak budowa ta zdaje się być za szczupła, wystarczyłaby bowiem zaledwie dla kilku osób. Na wewnętrznych ścianach tej wieży doskonale zachowane freski, wcale śmiałej ręki, wyobrażają czterech Ewangelistów.
 image

Антоній Роле, змальовуючи «Безпритензійну» тихомльську резиденцію Олександра Яна Яблоновського, залишив також короткий опис аріанської каплиці:

image Хорунжий коронний обрав собі останню місцевість <тобто Тихомль> під резиденцію; сама вже її назва відповідала його вдачі, звідти й Тихомль почали в польський спосіб називати Безпритензійним. Місцина розташована над річкою, що розлилася у великий став, який відділяє її від Ямполя (Тихомльського Городища), оточена валами, обрамована лісом — істинне гніздо окремішності. Власне, тією землею ще півстоліття тому володіли аріани Сенюти, і донині, як пам'ятка після них, на горбу, тутечки коло оселі підноситься чотиригранна вежа, яку називають аріанською каплицею.
Оригінальний текст (пол.)
Chorąży koronny obrał sobie ostatnią miejscowość na rezydencją; sama już jej nazwa odpowiadała jego usposobieniom, stąd i Tychoml zaczęto z polska nazywać Cichością. Mieścina położona nad rzeczką rozlaną w staw ogromny, oddzielający ją od Jampola (Tychomlskiego Horodyszcza), okolona wałami, obramowana puszczą — istne gniazdo sekciarzy. I istotnie, ziemi tej kęsem przed pół wiekiem władali arianie Sieniutowie, a do dziś, jako pamiątka po nich, na wzgórzu, tuż obok osady wznosi się czworogranna wieża, zwana kaplicą ariańską.
 image
image
Аріанська усипальниця Сенют. Малюнок Наполеона Орди. Між 1862 та 1876

Станом на 1868 рік на Волині залишки будівель аріанських зборів крім Тихомля так само спостерігалися у Берестечку та Грицеві. За повідомленням Миколи Теодоровича, 1889 року в селі Велика Радогощ, колишній маєтності Сенют, ще простежувався запущений аріанський цвинтар. Посеред села існувала місцина під назвою «Костелисько» де, вочевидь, свого часу розташовувалася будівля аріанського збору.

Згадував про пам'ятку і відомий дописувач рос. «Волынских епархиальных ведомостей» Аполоній Сендульський:

image Ділянка довкола каплиці, ймовірно була цвинтарем, позаяк там знаходять чималу кількість людських кісток; утім їх немало зустрічається на всьому терені, який займає нинішній Тихомль. На підставі, що довкола каплиці нібито ховали людей, існують думки, що каплиця була усипальницею родини Сенют.
Оригінальний текст (рос.)
Погост, окружавший каплицу, вероятно был кладбищем, потому что там находят много человеческих костей; впрочем их немало встречается и на всем пространстве, занимаемым нынешним Тихомлем. На том основании, что погост около каплицы будто бы был кладбищем, некоторые допускают, что каплица эта была усыпальницею фамилии Синеутов.
 image

Юзеф Дунін-Карвіцький зробив припущення, що каплиця розташована на території дохристиянського городища чи місці де збиралося давньослов'янське віче:

image <…> руїна [каплиці] стоїть осібна і висока, оточена грабовим лісом, очевидно посадженим людською рукою, на щиті плоскогір'я овальної, еліптичної форми, яке могло б бути дохристиянським городищем чи місцем, де збирали давньослов'янське народне віче, подібне до інших що зустрічали у тих краях, між Бриковом і Шумськом, а крім того між селами Будераж, Мізочок і містечком Варковичі Дубенського повіту.
Оригінальний текст (пол.)
<…> ruina stoi odosobniona i wysoka, otoczona lasem grabowym, wyrażnie zasadzonym ręką ludzką, na szczycie płaskowzgórza formy owalnej, eliptycznej, któreby raczej mogło być przedchrześcijańskiem horodyszczem lub miejscem, gdzie się zbierały dawne słowiańskie wiece ludowe, takie, jakieśmy już spotykali w tych stronach, między Brykowem i Szumskiem, i oprócz tego pod wsiami Buderażem, Mizoczykiem i m. Warkowiczami w powiecie Dubieńskim.
 image

На початку 1910-х років каплиця вперше з'являється у видноколі охоронців пам'яток. Судячи зі звіту Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва від 1912 року, двічі до організації в справі нагляду пам'яток міста Острог та околиць клопотав острозький повітовий справник (начальник повітової поліції). Він повідомляв, що в селі Тихомль Острозького повіту розташована збудована Авраамом Сенютою аріанська каплиця, у свій час місце збору місцевої аріанської громади. В інтер'єрі каплиці були влаштовані три ніші, стіни розписані виявами чотирьох євангелістів. На момент огляду й опису каплиця ніким не охоронялася і поступово почала руйнуватися.

Архітектура та стан пам'ятки

image
image
Склепіння та інтер'єр
image
Віконний проріз

Під час обстежень 2011 року, проведених Сергієм Козаком, було встановлено, що будівля збудована на невеликому насипі діаметром близько 16 м, з розмірами по зовнішніх межах стін 5,60×5,60 м, серед розораного поля на крутому березі річки Горинь. Фундаменти виконані з каменю, стрічкові на вапняно-пісковому розчині. Стан фундаменту — задовільний. Напливи тиньку та набілів і характер кладки цоколя (бутова кладка) дають можливість стверджувати, що склепінь та підвалів під спорудою немає. Остаточно питання про наявність крипти можна буде з'ясувати після проведення археологічних розкопок. Бутовий фундамент з зовнішнього боку має розширення у верхній частині до 200–300 мм. На головному фасаді в кладці виявлені закладені цеглою три аркові ніші. Це може свідчити про здійснення перебудов під час будівництва. Аналіз цегляної кладки стін вежі підтверджує її автентичність і відсутність будь-яких добудов за всю історію її функціонування.

Всі конструктивні елементи пам'ятки споруджені з двох за розмірами типів цегли, на єдиному вапняковому розчині. Товщина стін при основі становить 1 м. Поверхня цегляної кладки деструктована, шви вивітрені та вимиті. В нижній частині стін на кутах цегляна кладка має значні пошкодження. Віконні та дверний прорізи мають четверті але не мають слідів від обрамлень. Вапняно-піщаний тиньк зберігся фрагментарно, а на збережених ділянках помережаний сіткою тріщин і відшаровується. Фасади розчленовані по горизонталі профільованими поясками й карнизами, кути акцентовані лопатками. На кутах збереглися дві , викладені з цегли та потиньковані й установлені на конічних п'єдесталах. Каплиця завершується розвиненим профільованим карнизом, декоративні елементи якого виконані з лекальної цегли, тягнені в тиньку. Загалом карнизи напівзруйновані, мають значні ушкодження, в більшості випадків рельєфність втрачена.

Жовтуватий відтінок тиньку надає пісок. Верхній та між'ярусний карнизи були фарбовані бордовим кольором. Над дверним прорізом на фасаді збереглася неглибока заглибина в кладці, що, імовірно, є результатом пізнішого прилаштування дашка. Півсферичний купол на вітрилах викладений з цегли в два шари, верхній є значно пошкодженим і, мабуть, відігравав більше захисну функцію. Він має збережені горизонтальні та вертикальні канали, в яких були закладені дерев'яні крокви — частини конструкцій покриття даху. Відкрито ніші розміром 150×150×160 (глибина) з нерегулярним розташуванням. Замок купола викладено цеглою в особливий спосіб — зроблено штучне збільшення товщини в найвищій точці. Діаметр замкового елементу приблизно 900 мм. На куполі виявлені залишки білокам'яного карнизу. Ці факти говорять про можливість існування завершення купола додатковим архітектурним елементом. Внутрішня поверхня купола потинькована та оздоблена фресковим живописом. Усі стіни в інтер'єрі каплиці потиньковані й фарбовані вапняним розчином, вкриті фресками. В цілому живопис потемнів та осипається, на окремих ділянках прочитується сюжет міської забудови, людські постаті, рослинний орнамент. Площа приміщення 15,7 м².

Облік пам'ятки

Пам'ятку вперше взято під охорону згідно з рішенням Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих № 84 від 25 березня 1971 року; охоронний № 151(96). Межі охоронної зони і зони регулювання забудови встановлені в радіусі 50 м від пам'ятки згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих № 143 від 5 травня 1974 року. До 2012 року каплиця була складовою частиною пам'ятки архітектури національного значення Тихомльського городища з руїнами фортеці Х–XVI століть, згідно з постановою Ради міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року № 442, охоронний номер 1677. Водночас прилегла від півночі територія є пам'яткою археології національного значення доби Середньовіччя — городищем літописного міста Тихомль, IX–XIII століть, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761, охоронний номер 220002-Н згідно з постановою 2009 року. Окремо, 2012 року, пам'яткою історії та архітектури національного значення під назвою Вежа-каплиця аріанська (соцініанська) оголошено каплицю, охоронний номер 220020-Н.

Ранньосередньовічний город

Тихомль виник як центр смуги великокнязівських волостей IX–XI століть верхньої течії річки Горинь, що розташувалися вздовж трансконтинентального шляху з Києва до Західної Європи, на корінній території волинян Як зазначає , до 2013 року в обліковій документації Тихомельського городища йшлося лише про дитинець, натомість велику складову частину города — посад, ігнорувалося. Територія ранньосередньовічного города тягнеться вздовж плато правого обривистого берега річки Горинь щонайменше на 600–700 м. Дитинець знаходиться у середній частині території городища на невеликому мисі 100×90 м. Він захищений підковоподібним у плані валом, котрий своїми кінцями виходить до обривистого схилу мису. Поверхня дитинця задернована, але є три ями 2,50×2–1×0,50 м, глибиною 0,80–0,90 м. За межами його поверхня городища розорюється, на ґрунті були помічені фрагменти ліпного посуду та крем'яні вироби трипільської культури й фрагменти гончарного посуду доби раннього середньовіччя. Каплиця ж збудована на східній ділянці посаду.

Реставраційні роботи

У 2019 році Ямпільська громада виділила 25 тисяч на корегування проєктно-кошторисної документації. У липні 2019 року депутати Хмельницької обласної ради виділили з бюджету області на першочергові протиаварійні роботи на пам’ятці 368 тисяч гривень. Також проєкт передбачає археологічні дослідження на території городища.

Для захисту будівлі від повної руйнації довкола неї змонтували оснащення.

У геральдиці

Каплиця Сенют зображена на гербі й прапорі сусіднього селища Ямпіль Хмельницької області.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каплиця Сенют (Тихомель)

Зауваги

  1. автор посилається на статтю «Arianskie groby» у виданні «Encyklopedia powszechna Ultima Thule» (1928. — T. I. — S. 371—372.)
  2. на думку Януша Тазбіра → Див.: Tazbir J. Sieniuta Abraham h. własnego (1587—1632) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 195—196. (пол.)
  3. Аріани, часто також антитринітарії, Чеські брати, Польські брати, социніани, — представники так званої Малої Церкви (лат. Ecclesia Minor) заснованої 1565 року .
  4. Натомість одружився з , сестрою Павла Криштофа й Авраама, аріанкою.
  5. називає Петра сином Павла Криштофа.
  6. Інакше складалася доля протестантів на польських землях. Починаючи з нападу на кальвіністський збір у Кракові 1574 року, що супроводжувався вандалізмом будівлі збору, в суспільному ужитку Речі Посполитої, як характеристика масових насильницьких акцій табору католицької реакції, з'являється поняття , буквально — ґвалту віровизнання (пол. tumultu wyznaniowego). Ґвалтівники здійснювали напади передусім на найважливіші протестантські осередки в найбільших містах країни, знищуючи святині, приватні будинки та навіть цвинтарі. Після нападів 1575, 1577, 1578 та 1587 остаточному знищенню в 1591 році підпадають краківські збори, 1616 — познанські, а 1627 року люблінські. За підрахунками Юзефа Лукашевича протягом 1606—1620 років польські протестанти втратили дві третини своїх святинь, а з 1632 їх взагалі заборонено зводити в королівських містах. Див.: Łukaszewicz J. O kościołach Braci Czeskich w dawnéj Wielkiejpolsce. — Poznań, 1835. — S. 188—189. (пол.) Паралельно протестантів обмежують або зовсім позбавляють переваг та можливостей міського права, серед іншого, їх не приймають до цехів (Варшава — 1580, Познань — 1619, Краків — 1627, Люблін — 1651). Намагаються роз'єднати соціально, вдаються до інших способів переслідування.
  7. Хіба лише Тадеуш Єжи Стецький зауважував, що в селі Вербень коло Берестечка мешкає дідуньо Сенюта, який володіє багатьма цікавими документами з історії родини. Серед них, можливо, знаходяться й документи, що розкривають таємницю спорудження тихомльської каплиці. Див.: Stecki T. J. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. — Lwów, 1871. — T. 1. — Ser. 2. — S. 19. (пол.)
  8. Правопис модернізовано.
  9. Радянські дослідники стверджували що каплиця перебудовувалася у XVIII столітті. Див.: Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — Киев, 1986. — С. 194. (рос.)

Примітки

  1. Підпис на малюнку Наполеона Орди
  2. Tazbir J. Pseudoarianskie zbory i grobowce. Przyczynek do dziejow mistyfikacji historycznych [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Przeglad Historyczny. — № 2. — 1992. — S. 229. (пол.)
  3. Przyjaciel Ludu; czyli tygodnik potrzebnych i pozytecznych wiadomosci [ 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Leszno, 1844. — № 12 (21 wrzesnia). — S. 89. (пол.)
  4. Михальчишин І. Р. Інвентаризація пам'яток та об'єктів археології у Хмельницькій області // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. — Випуск 8. — Київ, 2013. — С. 249.
  5. Чобіт Д. Давні шляхи та його округи // Четверті «Ольжині читання». Пліснеськ. 16 травня 2009 року. — Львів, 2010 — С. 46.
  6. W. M. Grób Sieniutów [ 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Przyjaciel Ludu. — № 12. — 21 wrzesnia 1844 roku. — S. 1. (пол.)
  7. Baliński M., Lipinski T. Starożytna Polska. — T. II. — Część 2. — Warszawa, 1845. — S. 931. (пол.)
  8. Tazbir J. Pseudoariańskie zbory i grobowce. Przyczynek do dziejów mistyfikacji historycznych [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Przegląd Historyczny. — № 2. — 1992. — S. 229—230. (пол.)
  9. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття: Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — С. 158, 207, 223—224.
  10. Собчук В. Боротьба Сенют за спадщину Калениковичів (з історії поземельних відносин на Волині в першій і другій третинах XVI ст.) // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 158; Його ж: Від коріння до корони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV — першої половини XVII ст. — Кременець, 2014. — С. 339—360.
  11. Tazbir J. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589—1640) [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa—Kraków, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 196—197. (пол.)
  12. Tazbir J. Sieniuta Abraham h. własnego (1587–1632) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 195. (пол.)
  13. Св. А. Сендульский. Материалы для историко-статистического описания православных церквей волынской епархии. Село Тихомль (Острожского уезда) // «Волынские епархиальные ведомости: часть неофициальная». — № 5. — 1870. — 1 марта. — С. 165. (рос.)
  14. Liedke M. Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Białoruskie Zeszyty Historyczne. — 2002. — № 18. — S. 45. (пол.)
  15. Tazbir J. Sieniuta Abraham h. własnego (1587–1632) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 195. (пол.)
  16. Bem K. The Sieniuta Family [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Dictionary of Unitarian & Universalist Biography. (англ.)
  17. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością… [ 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 716. (пол.)
  18. Lulewicz H. Radziwiłł Jerzy h. Trąby (1578—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 235. (пол.)
  19. Д-р. Сенютович-Бережний В. Ляхівці над Горинем та їх дідичі // Літопис Волині. — Р. III. — 1956. — Ч. 3. — Вінніпеґ. — С. 15—27.
  20. Williams George H. Protestants in the Ukraine during the Period of the Polish-Lithuanian Commonwealth // Harvard Ukrainian Studies. — Vol. II. — № 2. — June 1978. — P. 190. (англ.)
  21. Merczyng H. Zbory i senatorowie protestanccy w dawnej Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1905. — S. 12. (пол.)
  22. Чепіга І. П. Негалевського Євангеліє [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Українська літературна енциклопедія. — Т. 3. — Київ, 1995.
  23. Szczotka S. Ciachowski Jan, minister ariański // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV. — S. 14. (пол.)
  24. Kossowski A. Zarys dziejów protestantyzmu na Wołyniu w XVI—XVII w. // «Rocznik Wołyński». — T. III. — Równe, 1934. — S. 254. (пол.)
  25. Krasiński W. Zarys dziejów powstania i upadku reformacji w Polsce. — T. II. — Cz. 2. — Warszawa, 1905. — S. 201. (пол.)
  26. Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII століття. — Львів, 2003. — С. 28, 86, 88, 160.
  27. Tazbir J. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589—1640)… — S. 197.
  28. Левицкий О. Социнианство в Польше и Югозападной Руси // Киевская старина. — Т. ІІ. — Май, 1882. — С. 213. (рос.)
  29. F. N. () Wołyń i jego mieszkańcy w r. 1863: krótkie opisanie gubernii Wołyńskiej pod względem geograficznym i statystycznym. — Drezno, 1870. — S. 26. (пол.)
  30. Tychoml // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 690. (пол.) — S. 690—691. (пол.)
  31. Betlej A. Sibi, Deo, Posteritati. Jabłonowscy a sztuka w XVIII wieku. — Kraków, 2010. — S. 63, 221—222. (пол.)
  32. Stecki T. J. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. — Lwów, 1871. — T. 1. — Ser. 2. — S. 18. (пол.)
  33. dr. Antoni J. Jeden ze szczepów zasłużonego rodu // Opowiadania. — Seria IV. — T. 1. — Warszawa, 1884. — S. 309–415. (пол.)
  34. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Т. 2: Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — С. 790. (рос.)
  35. Св. А. Сендульский. Материалы для историко-статистического описания православных церквей волынской епархии. Село Тихомль (Острожского уезда) // «Волынские епархиальные ведомости: часть неофициальная». — № 6. — 1870. — 16 марта. — С. 192. (рос.)
  36. Dunin-Karwicki J. Z zamglonej i niedawno minionej przeszłości: opowiadania historyczne. — Warszawa, 1902. — S. 137. (пол.)
  37. Федорова Л. Д. З історії пам'яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні 1870-1910-і рр. — Київ, 2013. — С. 80.
  38. Козак С. І. Реставрація пам'ятки архітектури Тихомельське городище з руїнами фортеці (вежа-каплиця аріанська), 10—16 ст. ст., охоронний номер № 1677 в с. Тихомель, Білогірського району, Хмельницької області: Науково-проектна документація [ 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — Т. 5: Ескізний проект реставрації. — Хмельницький, 2011.
  39. Постанова Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» [ 16 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  40. Постанова Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2012 року № 929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» [ 21 травня 2022 у Wayback Machine.]
  41. , . Городища на східному кордоні Волинського князівства: дослідження та інтерпретація // Археологічні студії. — Вип. 5. — Київ; Чернівці, 2014. — С. 311.
  42. Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 8 липня 2019. Процитовано 23 лютого 2023.
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kaplicya Senyut takozh grobivec Senyut pol Grob Aryanski Sieniutow kaplicya Senyut budivlya religijnoyi arhitekturi yedina chastkovo vcilila pam yatka sela Tihomel Bilogirskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti v Ukrayini Na malyunku Napoleona Ordi datuyetsya 1628 rokom Tradicijno datuyetsya pershoyu chvertyu XVII stolittya Kaplicya SenyutZagalnij viglyad49 57 37 pn sh 26 15 45 sh d 49 96028 pn sh 26 26250 sh d 49 96028 26 26250 Koordinati 49 57 37 pn sh 26 15 45 sh d 49 96028 pn sh 26 26250 sh d 49 96028 26 26250Statuspam yatka istoriyi ta arhitekturi nacionalnogo znachennyaKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 Roztashuvannyaselo Tihomel Bilogirskij rajon Hmelnicka oblastKonfesiyaArianstvoTip budivlikaplicyaZasnovnikAvraam SenyutaBudivnictvobl 1628StanzanedbanijKaplicya Senyut Tihomel Ukrayina Kaplicya Senyut u Vikishovishi Roztashovana na teritoriyi posadu rannoserednovichnogo gorodisha XI XIII stolit na visokomu berezi richki Gorin nad istorichnoyu Korolivskoyu dorogoyu vidrizkom golovnoyi transportnoyi arteriyi Yevropi sho z yednuvala stolici korolivstv u XV XVII stolittyah Zem yanin Avraam Senyuta yakij odnak buv kalvinistom a ne ariyaninom vvazhayetsya fundatorom budivnictva Priznachennya kaplici pid usipalnicyu Senyut gruntuyetsya na usnomu miscevomu peredanni sho nabulo poshirennya zavdyaki avtoram XIX stolittya Atribuciya pam yatki yak arianskogo grobivcya predstavnikiv rodini Senyut ne viklikala zaperechennya v avtoritetnogo polskogo doslidnika Reformaciyi hocha detalno vin na comu pitanni ne zupinyayetsya IstoriyaGerb Senyut Ilyustraciya z gerbovnika Bartosha Paprockogo pol Gniazdo Cnoty 1578 Vlasne znak rodini Senyut u geraldichnomu pravomu verhnomu poli Inshi znaki nalezhat sporidnenim rodinam Bronickim Novoseleckim ta Yalovickim Zbudovana ochevidno koshtom predstavnika davnogo volinskogo boyarskogo rodu Senyut velikih paniv Kremenechchini Yak stverdzhuye genealogichna legenda rodovij gerb vid ruskih volodimirskih knyaziv otrimav predok rodini yakijs Sen Sered volinskih zem yan yaki proteguvali arianam Chaplichiv Shpanovskih Gojskih Senyuti vidigravali pomitnu rol Stanom na 1629 rik Senyuti buli sered najbilshih zemlevlasnikiv kolishnogo panskogo prosharku j volodili na Volini 1543 dimami Tihoml yak Miklashi ta Vovchkivci buli visluzheni Senyutami she v XV stolitti Poblizki Lyahivci Zhemelinci Olshanicya Zhizhnikivci ta pohodili zi spadshini osvoyenoyi Senyutami protyagom XVI pershoyi polovini XVII stolittya Tradicijno dlya todishnoyi volinskoyi molodi svogo polozhennya sini Avraam ta Pavlo Krishtof vidbuli osvitnyu mandrivku do Zahidnoyi Yevropi protyagom 1603 1605 rokiv zdobuli osvitu v Gajdelberzkomu ta Lejdenskomu universiteti Zgodom Pavlo Krishtof prodovzhiv studiyi u Rimi a piznishe v Altdorfi Prihilnist do arianstva dlya brativ Senyut ne bula chimos divnim z ditinstva voni vihovuvalisya matir yu dochkoyu lyublinskogo voyevodi Mikolaya Firleya v dusi vchennya Zhana Kalvina Inakshe vvazhaye suchasna doslidnicya Vona pishe sho batko Avraama i Pavla Krishtofa Fedir Senyuta z tretoyi chverti XVI stolittya spoviduvav kalvinizm posilayuchis na biogrami Yanusha Tazbira u vidanni Polskij biografichnij slovnik pol Polski Slownik Biograficzny sho Katerina Firleyivna dotrimuvalasya arianstva Avraam yak i batko nalezhav do kalvinistiv navit buv pokrovitelem zboru u Rudnij na Lyublinshini Sin Avraama Petro Senyuta 1616 1648 yak i strij nalezhav do viznavciv arianstva na yakomu vin zostanovivsya pislya povernennya iz zakordonnoyi osvitnoyi mandrivki Same Petro uspadkuvav yak batkivski tak i striyevi mayetnosti U 1636 roci vin poyihav vchitisya do Lejdena Cherez dva roki Petro vidvidav Oksford ta Kembridzh v Angliyi ta zustrivsya z Gugo Grociyem u Franciyi Povertayuchis dodomu v 1640 roci vin odruzhivsya z pom 1674 kalvinistkoyu Batko i brat Yadvigi buli kalvinistami ale yiyi mati ta molodsha sestra u shlyubi z arianinom Stefanom Nemirichem buli perekonanimi arianami Protestantski dinastiyi Volini zmicnyuvali stosunki shlyahom shlyubnih zv yazkiv Avraam Senyuta odruzhivsya z udovoyu trockogo kashtelyanaYuriya Radzivila kalvinistkoyu sho perejshla do taboru arian Pid pokrovitelstvom Pavla Krishtofa Senyuti vid 1617 roku cholovika sestri Yuriya Nemiricha nepodalik Tihomlya u centri volodin Senyut u 1608 roci abo drugomu desyatilitti XVII stolittya zasnovana protestantska shkola serednogo rivnya spivpropovidnikom v yakij stav Petro Senyuta Pislya Goshi ta Kiselina Lyahivci stayut tretim za potuzhnistyu arianskim centrom Volini V chas najbilshogo rozkvitu arianstva sho pripav na pershu polovinu XVII stolittya na Volini zoseredzhuvalisya led ne tretina usih arianskih gromad Rechi Pospolitoyi chiselno voni perevazhali navit katolikiv a za svoyim znachennyam yakbi ne korolivska baniciya 1658 roku z Volinnyu mig pozmagatisya lishe Semigorod V susidnih mayetnostyah Kornici ta Koritnomu Pavlo Krishtof zbuduvav dlya molitovnih potreb arian veliki kam yani hrami z troma visokimi vezhami Zauvazhimo sho she 1581 roku v seli Horoshevi volodinni Senyut shlyahtich Valentin Negalevskij zdijsniv pereklad Yevangeliya na togochasnu ukrayinsku movu Avraam Senyuta zasnuvav u Tihomli arianskij Protyagom 1641 1643 rokiv propovidnikom tut buv Yan Cihovskij Cyahovskij Krim arian v Tihomli diyala gromada yevangelistiv v yakij do 1649 roku propoviduvav vice starshina lat consenior lyublinskij 2 chervnya 1616 roku Avraam Senyuta pom 1632 otrimav u korolya lokacijnij privilej ta magdeburzke pravo dlya novoosadzhenogo na misci kolishnogo rannoserednovichnogo odnojmennogo mista Tihoml sho zgodom peretvorilosya na selo Prote navit otrimannya magdeburgiyi ne zavadilo j Tihoml z 1631 roku znovu znachitsya yak selo Usipalnicya Senyut Ilyustraciya z chasopisu Przyjaciel Ludu 1844 Vidomo sho Pavlo Krishtof Senyuta zapovidav urochisto pohovati jogo za arianskim zvichayem hocha piznishe buv pogolos sho na smertnomu lozhi vin prijnyav katolicizm i zaprositi brativ po viri na ceremoniyu pohoronu Osnovnij obsyag nashih znan pro kaplicyu sformuvali avtori seredini XIX pochatku XX stolittya kozhnogo z yakih bilshoyu chi menshoyu miroyu mozhna zarahuvati v odin z dvoh taboriv polskij chi rosijskij Ochevidno ne vsi voni mali mozhlivist pobuvati na misci tomu koristuvalisya kopiyuvannyam tverdzhen z dopisiv poperednikiv takim chinom prolonguyuyuchi pevni stereotipni uyavlennya shodo ob yekta rozglyadu Nemaye zhodnih pidstav vvazhati sho bodaj odin iz avtoriv poslugovuvavsya dokumentalnimi dzherelami shodo istoriyi pam yatki Zgidno z miscevim perekazom sho jogo podaye Yuzef Kshivickij u vidanni Geografichnij slovnik Korolivstva Polskogo pol Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich yak i avtor 1863 roku pid chas buremnih podij Hmelnichchini ostanki Senyut buli vidobuti z kripti j skineni z gori do richki Gorin Na dumku Yuzefa Kshivickogo kaplicya mozhlivo stanovila chastinu ansamblyu arianskogo zboru Z 1681 roku lyahoveckij klyuch zokrema j Tihoml perehodyat u vlasnist polskih shlyahtichiv zgodom knyaziv Yablonovskih Pid tu poru v Tihomli sposterigalisya potuzhni vali nad yampilskim stavom na gori de svogo chasu buv zamok nini porosle gustim lisom zamchisko murovani lohi de stoyav dvir she pridatni do vikoristannya tilki potrebuyut nakrittya Sama rezidenciya gospodariv u viglyadi nevelikoyi derev yanoyi hati roztashovuvalasya v samomu seli 1844 roku pro kaplicyu z yavilasya persha publikaciya v presi Yakijs V M zvertavsya do chitachiv chasopisu Przyjaciel Ludu z prohannyam nadsilati do vidannya informaciyu pro inshi podibni sporudi na teritoriyi kolishnoyi Rechi Pospolitoyi Doteper pishe V M u kaplici mozhna pobachiti chotiri gaki zakripleni v stini lt gt Na jogo dumku kolis na nih bula pidvishena truna odnogo z Senyut Desho bilshe svitla na pohodzhennya i stan pam yatki proliv volinskij krayeznavec Tadeush Yezhi Steckij U kilkasta krokah za selom Tihoml na gorbi stoyit chotirigranna murovana vezha z okruglim murovanim sklepinnyam cila ta budivlya dosit originalnogo stilyu nepogano zbereglasya nazivayut yiyi arianskoyu kapliceyu a zgidno z poshirenoyu dumkoyu mala to buti usipalnicya Senyut arian ale yak na take priznachennya shopravda ta budivlya zdayetsya zatisna vistachilo b zaledve na kilkoh osib Na vnutrishnih stinah tiyeyi vezhi garno zberezheni freski zagalom smilivoyi ruki sho zobrazhayut chotiroh yevangelistiv Originalnij tekst pol 0 kilkaset krokow za wsia Tychomla stoi na wzgorzu czworogranna murowana wieza z okraglem kamiennem sklepieniem cala ta budowa dosc oryginalnego stylu doskonale jest dochowana nazywaja ja kaplica aryanska a wedlug powszechnego mniemania mial to byc grobowiec Sieniutow Aryan jak na to przeznaczenie jednak budowa ta zdaje sie byc za szczupla wystarczylaby bowiem zaledwie dla kilku osob Na wewnetrznych scianach tej wiezy doskonale zachowane freski wcale smialej reki wyobrazaja czterech Ewangelistow Antonij Role zmalovuyuchi Bezpritenzijnu tihomlsku rezidenciyu Oleksandra Yana Yablonovskogo zalishiv takozh korotkij opis arianskoyi kaplici Horunzhij koronnij obrav sobi ostannyu miscevist lt tobto Tihoml gt pid rezidenciyu sama vzhe yiyi nazva vidpovidala jogo vdachi zvidti j Tihoml pochali v polskij sposib nazivati Bezpritenzijnim Miscina roztashovana nad richkoyu sho rozlilasya u velikij stav yakij viddilyaye yiyi vid Yampolya Tihomlskogo Gorodisha otochena valami obramovana lisom istinne gnizdo okremishnosti Vlasne tiyeyu zemleyu she pivstolittya tomu volodili ariani Senyuti i donini yak pam yatka pislya nih na gorbu tutechki kolo oseli pidnositsya chotirigranna vezha yaku nazivayut arianskoyu kapliceyu Originalnij tekst pol Chorazy koronny obral sobie ostatnia miejscowosc na rezydencja sama juz jej nazwa odpowiadala jego usposobieniom stad i Tychoml zaczeto z polska nazywac Cichoscia Miescina polozona nad rzeczka rozlana w staw ogromny oddzielajacy ja od Jampola Tychomlskiego Horodyszcza okolona walami obramowana puszcza istne gniazdo sekciarzy I istotnie ziemi tej kesem przed pol wiekiem wladali arianie Sieniutowie a do dzis jako pamiatka po nich na wzgorzu tuz obok osady wznosi sie czworogranna wieza zwana kaplica arianska Arianska usipalnicya Senyut Malyunok Napoleona Ordi Mizh 1862 ta 1876 Stanom na 1868 rik na Volini zalishki budivel arianskih zboriv krim Tihomlya tak samo sposterigalisya u Berestechku ta Gricevi Za povidomlennyam Mikoli Teodorovicha 1889 roku v seli Velika Radogosh kolishnij mayetnosti Senyut she prostezhuvavsya zapushenij arianskij cvintar Posered sela isnuvala miscina pid nazvoyu Kostelisko de vochevid svogo chasu roztashovuvalasya budivlya arianskogo zboru Zgaduvav pro pam yatku i vidomij dopisuvach ros Volynskih eparhialnyh vedomostej Apolonij Sendulskij Dilyanka dovkola kaplici jmovirno bula cvintarem pozayak tam znahodyat chimalu kilkist lyudskih kistok utim yih nemalo zustrichayetsya na vsomu tereni yakij zajmaye ninishnij Tihoml Na pidstavi sho dovkola kaplici nibito hovali lyudej isnuyut dumki sho kaplicya bula usipalniceyu rodini Senyut Originalnij tekst ros Pogost okruzhavshij kaplicu veroyatno byl kladbishem potomu chto tam nahodyat mnogo chelovecheskih kostej vprochem ih nemalo vstrechaetsya i na vsem prostranstve zanimaemym nyneshnim Tihomlem Na tom osnovanii chto pogost okolo kaplicy budto by byl kladbishem nekotorye dopuskayut chto kaplica eta byla usypalniceyu familii Sineutov Yuzef Dunin Karvickij zrobiv pripushennya sho kaplicya roztashovana na teritoriyi dohristiyanskogo gorodisha chi misci de zbiralosya davnoslov yanske viche lt gt ruyina kaplici stoyit osibna i visoka otochena grabovim lisom ochevidno posadzhenim lyudskoyu rukoyu na shiti ploskogir ya ovalnoyi eliptichnoyi formi yake moglo b buti dohristiyanskim gorodishem chi miscem de zbirali davnoslov yanske narodne viche podibne do inshih sho zustrichali u tih krayah mizh Brikovom i Shumskom a krim togo mizh selami Buderazh Mizochok i mistechkom Varkovichi Dubenskogo povitu Originalnij tekst pol lt gt ruina stoi odosobniona i wysoka otoczona lasem grabowym wyraznie zasadzonym reka ludzka na szczycie plaskowzgorza formy owalnej eliptycznej ktoreby raczej moglo byc przedchrzescijanskiem horodyszczem lub miejscem gdzie sie zbieraly dawne slowianskie wiece ludowe takie jakiesmy juz spotykali w tych stronach miedzy Brykowem i Szumskiem i oprocz tego pod wsiami Buderazem Mizoczykiem i m Warkowiczami w powiecie Dubienskim Na pochatku 1910 h rokiv kaplicya vpershe z yavlyayetsya u vidnokoli ohoronciv pam yatok Sudyachi zi zvitu Kiyivskogo tovaristva ohoroni pam yatok starovini i mistectva vid 1912 roku dvichi do organizaciyi v spravi naglyadu pam yatok mista Ostrog ta okolic klopotav ostrozkij povitovij spravnik nachalnik povitovoyi policiyi Vin povidomlyav sho v seli Tihoml Ostrozkogo povitu roztashovana zbudovana Avraamom Senyutoyu arianska kaplicya u svij chas misce zboru miscevoyi arianskoyi gromadi V inter yeri kaplici buli vlashtovani tri nishi stini rozpisani viyavami chotiroh yevangelistiv Na moment oglyadu j opisu kaplicya nikim ne ohoronyalasya i postupovo pochala rujnuvatisya Arhitektura ta stan pam yatkiSklepinnya ta inter yerVikonnij proriz Pid chas obstezhen 2011 roku provedenih Sergiyem Kozakom bulo vstanovleno sho budivlya zbudovana na nevelikomu nasipi diametrom blizko 16 m z rozmirami po zovnishnih mezhah stin 5 60 5 60 m sered rozoranogo polya na krutomu berezi richki Gorin Fundamenti vikonani z kamenyu strichkovi na vapnyano piskovomu rozchini Stan fundamentu zadovilnij Naplivi tinku ta nabiliv i harakter kladki cokolya butova kladka dayut mozhlivist stverdzhuvati sho sklepin ta pidvaliv pid sporudoyu nemaye Ostatochno pitannya pro nayavnist kripti mozhna bude z yasuvati pislya provedennya arheologichnih rozkopok Butovij fundament z zovnishnogo boku maye rozshirennya u verhnij chastini do 200 300 mm Na golovnomu fasadi v kladci viyavleni zakladeni cegloyu tri arkovi nishi Ce mozhe svidchiti pro zdijsnennya perebudov pid chas budivnictva Analiz ceglyanoyi kladki stin vezhi pidtverdzhuye yiyi avtentichnist i vidsutnist bud yakih dobudov za vsyu istoriyu yiyi funkcionuvannya Vsi konstruktivni elementi pam yatki sporudzheni z dvoh za rozmirami tipiv cegli na yedinomu vapnyakovomu rozchini Tovshina stin pri osnovi stanovit 1 m Poverhnya ceglyanoyi kladki destruktovana shvi vivitreni ta vimiti V nizhnij chastini stin na kutah ceglyana kladka maye znachni poshkodzhennya Vikonni ta dvernij prorizi mayut chetverti ale ne mayut slidiv vid obramlen Vapnyano pishanij tink zberigsya fragmentarno a na zberezhenih dilyankah pomerezhanij sitkoyu trishin i vidsharovuyetsya Fasadi rozchlenovani po gorizontali profilovanimi poyaskami j karnizami kuti akcentovani lopatkami Na kutah zbereglisya dvi vikladeni z cegli ta potinkovani j ustanovleni na konichnih p yedestalah Kaplicya zavershuyetsya rozvinenim profilovanim karnizom dekorativni elementi yakogo vikonani z lekalnoyi cegli tyagneni v tinku Zagalom karnizi napivzrujnovani mayut znachni ushkodzhennya v bilshosti vipadkiv relyefnist vtrachena Zhovtuvatij vidtinok tinku nadaye pisok Verhnij ta mizh yarusnij karnizi buli farbovani bordovim kolorom Nad dvernim prorizom na fasadi zbereglasya negliboka zaglibina v kladci sho imovirno ye rezultatom piznishogo prilashtuvannya dashka Pivsferichnij kupol na vitrilah vikladenij z cegli v dva shari verhnij ye znachno poshkodzhenim i mabut vidigravav bilshe zahisnu funkciyu Vin maye zberezheni gorizontalni ta vertikalni kanali v yakih buli zakladeni derev yani krokvi chastini konstrukcij pokrittya dahu Vidkrito nishi rozmirom 150 150 160 glibina z neregulyarnim roztashuvannyam Zamok kupola vikladeno cegloyu v osoblivij sposib zrobleno shtuchne zbilshennya tovshini v najvishij tochci Diametr zamkovogo elementu priblizno 900 mm Na kupoli viyavleni zalishki bilokam yanogo karnizu Ci fakti govoryat pro mozhlivist isnuvannya zavershennya kupola dodatkovim arhitekturnim elementom Vnutrishnya poverhnya kupola potinkovana ta ozdoblena freskovim zhivopisom Usi stini v inter yeri kaplici potinkovani j farbovani vapnyanim rozchinom vkriti freskami V cilomu zhivopis potemniv ta osipayetsya na okremih dilyankah prochituyetsya syuzhet miskoyi zabudovi lyudski postati roslinnij ornament Plosha primishennya 15 7 m Oblik pam yatki Pam yatku vpershe vzyato pid ohoronu zgidno z rishennyam Vikonavchogo komitetu Hmelnickoyi oblasnoyi Radi deputativ trudyashih 84 vid 25 bereznya 1971 roku ohoronnij 151 96 Mezhi ohoronnoyi zoni i zoni regulyuvannya zabudovi vstanovleni v radiusi 50 m vid pam yatki zgidno z rozporyadzhennyam Vikonavchogo komitetu Hmelnickoyi oblasnoyi Radi deputativ trudyashih 143 vid 5 travnya 1974 roku Do 2012 roku kaplicya bula skladovoyu chastinoyu pam yatki arhitekturi nacionalnogo znachennya Tihomlskogo gorodisha z ruyinami forteci H XVI stolit zgidno z postanovoyu Radi ministriv URSR vid 6 veresnya 1979 roku 442 ohoronnij nomer 1677 Vodnochas prilegla vid pivnochi teritoriya ye pam yatkoyu arheologiyi nacionalnogo znachennya dobi Serednovichchya gorodishem litopisnogo mista Tihoml IX XIII stolit zanesena do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini zgidno z postanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 27 grudnya 2001 roku 1761 ohoronnij nomer 220002 N zgidno z postanovoyu 2009 roku Okremo 2012 roku pam yatkoyu istoriyi ta arhitekturi nacionalnogo znachennya pid nazvoyu Vezha kaplicya arianska socinianska ogolosheno kaplicyu ohoronnij nomer 220020 N Rannoserednovichnij gorod Tihoml vinik yak centr smugi velikoknyazivskih volostej IX XI stolit verhnoyi techiyi richki Gorin sho roztashuvalisya vzdovzh transkontinentalnogo shlyahu z Kiyeva do Zahidnoyi Yevropi na korinnij teritoriyi volinyan Yak zaznachaye do 2013 roku v oblikovij dokumentaciyi Tihomelskogo gorodisha jshlosya lishe pro ditinec natomist veliku skladovu chastinu goroda posad ignoruvalosya Teritoriya rannoserednovichnogo goroda tyagnetsya vzdovzh plato pravogo obrivistogo berega richki Gorin shonajmenshe na 600 700 m Ditinec znahoditsya u serednij chastini teritoriyi gorodisha na nevelikomu misi 100 90 m Vin zahishenij pidkovopodibnim u plani valom kotrij svoyimi kincyami vihodit do obrivistogo shilu misu Poverhnya ditincya zadernovana ale ye tri yami 2 50 2 1 0 50 m glibinoyu 0 80 0 90 m Za mezhami jogo poverhnya gorodisha rozoryuyetsya na grunti buli pomicheni fragmenti lipnogo posudu ta krem yani virobi tripilskoyi kulturi j fragmenti goncharnogo posudu dobi rannogo serednovichchya Kaplicya zh zbudovana na shidnij dilyanci posadu Restavracijni roboti U 2019 roci Yampilska gromada vidilila 25 tisyach na koreguvannya proyektno koshtorisnoyi dokumentaciyi U lipni 2019 roku deputati Hmelnickoyi oblasnoyi radi vidilili z byudzhetu oblasti na pershochergovi protiavarijni roboti na pam yatci 368 tisyach griven Takozh proyekt peredbachaye arheologichni doslidzhennya na teritoriyi gorodisha Dlya zahistu budivli vid povnoyi rujnaciyi dovkola neyi zmontuvali osnashennya U geraldiciKaplicya Senyut zobrazhena na gerbi j prapori susidnogo selisha Yampil Hmelnickoyi oblasti Div takozhVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kaplicya Senyut Tihomel BaptisterijZauvagiavtor posilayetsya na stattyu Arianskie groby u vidanni Encyklopedia powszechna Ultima Thule 1928 T I S 371 372 na dumku Yanusha Tazbira Div Tazbir J Sieniuta Abraham h wlasnego 1587 1632 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut historii im Tadeusza Manteuffla 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 195 196 pol Ariani chasto takozh antitrinitariyi Cheski brati Polski brati sociniani predstavniki tak zvanoyi Maloyi Cerkvi lat Ecclesia Minor zasnovanoyi 1565 roku Natomist odruzhivsya z sestroyu Pavla Krishtofa j Avraama ariankoyu nazivaye Petra sinom Pavla Krishtofa Inakshe skladalasya dolya protestantiv na polskih zemlyah Pochinayuchi z napadu na kalvinistskij zbir u Krakovi 1574 roku sho suprovodzhuvavsya vandalizmom budivli zboru v suspilnomu uzhitku Rechi Pospolitoyi yak harakteristika masovih nasilnickih akcij taboru katolickoyi reakciyi z yavlyayetsya ponyattya bukvalno gvaltu viroviznannya pol tumultu wyznaniowego Gvaltivniki zdijsnyuvali napadi peredusim na najvazhlivishi protestantski oseredki v najbilshih mistah krayini znishuyuchi svyatini privatni budinki ta navit cvintari Pislya napadiv 1575 1577 1578 ta 1587 ostatochnomu znishennyu v 1591 roci pidpadayut krakivski zbori 1616 poznanski a 1627 roku lyublinski Za pidrahunkami Yuzefa Lukashevicha protyagom 1606 1620 rokiv polski protestanti vtratili dvi tretini svoyih svyatin a z 1632 yih vzagali zaboroneno zvoditi v korolivskih mistah Div Lukaszewicz J O kosciolach Braci Czeskich w dawnej Wielkiejpolsce Poznan 1835 S 188 189 pol Paralelno protestantiv obmezhuyut abo zovsim pozbavlyayut perevag ta mozhlivostej miskogo prava sered inshogo yih ne prijmayut do cehiv Varshava 1580 Poznan 1619 Krakiv 1627 Lyublin 1651 Namagayutsya roz yednati socialno vdayutsya do inshih sposobiv peresliduvannya Hiba lishe Tadeush Yezhi Steckij zauvazhuvav sho v seli Verben kolo Berestechka meshkaye diduno Senyuta yakij volodiye bagatma cikavimi dokumentami z istoriyi rodini Sered nih mozhlivo znahodyatsya j dokumenti sho rozkrivayut tayemnicyu sporudzhennya tihomlskoyi kaplici Div Stecki T J Wolyn pod wzgledem statystycznym historycznym i archeologicznym Lwow 1871 T 1 Ser 2 S 19 pol Pravopis modernizovano Radyanski doslidniki stverdzhuvali sho kaplicya perebudovuvalasya u XVIII stolitti Div Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR T 4 Kiev 1986 S 194 ros PrimitkiPidpis na malyunku Napoleona Ordi Tazbir J Pseudoarianskie zbory i grobowce Przyczynek do dziejow mistyfikacji historycznych 16 listopada 2016 u Wayback Machine Przeglad Historyczny 2 1992 S 229 pol Przyjaciel Ludu czyli tygodnik potrzebnych i pozytecznych wiadomosci 3 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Leszno 1844 12 21 wrzesnia S 89 pol Mihalchishin I R Inventarizaciya pam yatok ta ob yektiv arheologiyi u Hmelnickij oblasti Praci Naukovo doslidnogo institutu pam yatkoohoronnih doslidzhen Vipusk 8 Kiyiv 2013 S 249 Chobit D Davni shlyahi ta jogo okrugi Chetverti Olzhini chitannya Plisnesk 16 travnya 2009 roku Lviv 2010 S 46 W M Grob Sieniutow 3 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Przyjaciel Ludu 12 21 wrzesnia 1844 roku S 1 pol Balinski M Lipinski T Starozytna Polska T II Czesc 2 Warszawa 1845 S 931 pol Tazbir J Pseudoarianskie zbory i grobowce Przyczynek do dziejow mistyfikacji historycznych 16 listopada 2016 u Wayback Machine Przeglad Historyczny 2 1992 S 229 230 pol Yakovenko N Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina Kiyiv 2008 S 158 207 223 224 Sobchuk V Borotba Senyut za spadshinu Kalenikovichiv z istoriyi pozemelnih vidnosin na Volini v pershij i drugij tretinah XVI st Socium Almanah socialnoyi istoriyi 2010 Vip 9 S 158 Jogo zh Vid korinnya do koroni Doslidzhennya z istoriyi knyazivskih i shlyahetskih rodiv Volini XV pershoyi polovini XVII st Kremenec 2014 S 339 360 Tazbir J Sieniuta Pawel Krzysztof h wlasnego 1589 1640 6 grudnya 2017 u Wayback Machine Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 196 197 pol Tazbir J Sieniuta Abraham h wlasnego 1587 1632 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut historii im Tadeusza Manteuffla 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 195 pol Sv A Sendulskij Materialy dlya istoriko statisticheskogo opisaniya pravoslavnyh cerkvej volynskoj eparhii Selo Tihoml Ostrozhskogo uezda Volynskie eparhialnye vedomosti chast neoficialnaya 5 1870 1 marta S 165 ros Liedke M Szlachta ruska Wielkiego Ksiestwa Litewskiego a reformacja 6 grudnya 2017 u Wayback Machine Bialoruskie Zeszyty Historyczne 2002 18 S 45 pol Tazbir J Sieniuta Abraham h wlasnego 1587 1632 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut historii im Tadeusza Manteuffla 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 195 pol Bem K The Sieniuta Family 22 grudnya 2015 u Wayback Machine Dictionary of Unitarian amp Universalist Biography angl Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia 12 kvitnya 2015 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 S 716 pol Lulewicz H Radziwill Jerzy h Traby 1578 1613 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1987 T XXX 2 zeszyt 125 S 235 pol D r Senyutovich Berezhnij V Lyahivci nad Gorinem ta yih didichi Litopis Volini R III 1956 Ch 3 Vinnipeg S 15 27 Williams George H Protestants in the Ukraine during the Period of the Polish Lithuanian Commonwealth Harvard Ukrainian Studies Vol II 2 June 1978 P 190 angl Merczyng H Zbory i senatorowie protestanccy w dawnej Rzeczypospolitej Warszawa 1905 S 12 pol Chepiga I P Negalevskogo Yevangeliye 8 grudnya 2015 u Wayback Machine Ukrayinska literaturna enciklopediya T 3 Kiyiv 1995 Szczotka S Ciachowski Jan minister arianski Polski Slownik Biograficzny Krakow 1938 T IV S 14 pol Kossowski A Zarys dziejow protestantyzmu na Wolyniu w XVI XVII w Rocznik Wolynski T III Rowne 1934 S 254 pol Krasinski W Zarys dziejow powstania i upadku reformacji w Polsce T II Cz 2 Warszawa 1905 S 201 pol Zayac A Urbanizacijnij proces na Volini v XVI pershij polovini XVII stolittya Lviv 2003 S 28 86 88 160 Tazbir J Sieniuta Pawel Krzysztof h wlasnego 1589 1640 S 197 Levickij O Socinianstvo v Polshe i Yugozapadnoj Rusi Kievskaya starina T II Maj 1882 S 213 ros F N Wolyn i jego mieszkancy w r 1863 krotkie opisanie gubernii Wolynskiej pod wzgledem geograficznym i statystycznym Drezno 1870 S 26 pol Tychoml Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1892 T XII S 690 pol S 690 691 pol Betlej A Sibi Deo Posteritati Jablonowscy a sztuka w XVIII wieku Krakow 2010 S 63 221 222 pol Stecki T J Wolyn pod wzgledem statystycznym historycznym i archeologicznym Lwow 1871 T 1 Ser 2 S 18 pol dr Antoni J Jeden ze szczepow zasluzonego rodu Opowiadania Seria IV T 1 Warszawa 1884 S 309 415 pol Teodorovich N I Istoriko statisticheskoe opisanie cerkvej i prihodov Volynskoj eparhii T 2 Uezdy Rovenskij Ostrozhskij i Dubenskij Pochaev 1889 S 790 ros Sv A Sendulskij Materialy dlya istoriko statisticheskogo opisaniya pravoslavnyh cerkvej volynskoj eparhii Selo Tihoml Ostrozhskogo uezda Volynskie eparhialnye vedomosti chast neoficialnaya 6 1870 16 marta S 192 ros Dunin Karwicki J Z zamglonej i niedawno minionej przeszlosci opowiadania historyczne Warszawa 1902 S 137 pol Fedorova L D Z istoriyi pam yatkoohoronnoyi ta muzejnoyi spravi u Naddnipryanskij Ukrayini 1870 1910 i rr Kiyiv 2013 S 80 Kozak S I Restavraciya pam yatki arhitekturi Tihomelske gorodishe z ruyinami forteci vezha kaplicya arianska 10 16 st st ohoronnij nomer 1677 v s Tihomel Bilogirskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Naukovo proektna dokumentaciya 17 kvitnya 2016 u Wayback Machine T 5 Eskiznij proekt restavraciyi Hmelnickij 2011 Postanova Kabinetu ministriv Ukrayini vid 3 veresnya 2009 roku 928 Pro zanesennya ob yektiv kulturnoyi spadshini nacionalnogo znachennya do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini 16 kvitnya 2022 u Wayback Machine Postanova Kabinetu ministriv Ukrayini vid 10 zhovtnya 2012 roku 929 Pro vnesennya ob yektiv kulturnoyi spadshini nacionalnogo znachennya do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini 21 travnya 2022 u Wayback Machine Gorodisha na shidnomu kordoni Volinskogo knyazivstva doslidzhennya ta interpretaciya Arheologichni studiyi Vip 5 Kiyiv Chernivci 2014 S 311 Novini Hmelnickogo Ye ye ua ukr 8 lipnya 2019 Procitovano 23 lyutogo 2023 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ