Петро Сенюта власного гербу (1616—1648) — шляхтич, магнат, «протектор протестантів».
З життєпису
Батько — Авраам Сенюта, мати — його перша дружина — Зофія зі Зборовських, удова троцького каштеляна Юрія Радзивілла (помер 13 лютого 1613).
Перед виїздом за кордон цікавився антитринітаризмом. 14 червня 1633 року стрийкові Павлу Христофору довірив опіку над власними маєтками через виїзд за кордон. Виїжджаючи наприкінці 1635 року під опікою Йоахима Пасторіуса, за даними Хр. Любенецького, був прихильником «польських братів». Відвідав кілька міст та університетів Німеччини, 8 вересня 1636 року записався навчатися до Лейденського університету разом з Яном Цяховським — товаришем у дорозі; мав тоді 20 років за його даними для метрики університету.
У 1638 році був в Англії (Лондон, Оксфорд), звідти разом з Й. Пасторіусом переїхали до Франції, перебували у Парижі у березні 1640 під час звільнення Яна Казимира. Звістка про смерть стрийка прискорила повернення додому. В травні 1641 важко захворів, мав тоді стати католиком. Домініканці Ляхівців внесли скаргу до суду Крем'янця через невиконання ним обіцянок. 1643 року:
- 6 травня Люблінський трибунал видав вирок, за яким всі «брати польські» мали бути вигнані з ляхівецьких маєтків.
- П. Сенюта подав позов на домініканців через побиття ними православних у корчмі, які тут святкували «празник», безправне вирубування лісу.
8 червня 1644 року Любельський трибунал видав вирок, за яким всі аріяни-«міністри» піддавались інфамії та баніції, інших «братів польських» мали вигнати з Ляхівців, Тихомля, всіх належних П. Сенюті волостей. Він мав заплатити домініканція 1000 гривень «кари», 480 — Любельському трибуналу. Уник покарання через залагодження стосунків з пріором Кристином з Ясьлиськ. Наступні роки також мав процеси з домініканцями, зокрема, 6 січня 1645 року Кристин з Ясьлиськ подав позов через те, що протестанти були вигнані тільки на кілька днів. П. Сенюту підтримували посли сеймів з Волинського, Брацлавського воєводств.
За даними польського дослідника Г. Мерчинґа, збір у Ляхівцях діяв до 1650 року. За місцевими переказами кінця 19 ст., Тихомель зруйнували повстанці Хмельницького, прах Сенют витягли з гробів, спустили з гори до Горині. Збережені рештки вежі в Тихомелі вважалися або збором братів польських, або родинним гробівцем Сенют.
Маєності
Від батька успадкував, зокрема, Кобилин, Камінь, Радогощ, Тихомель на Волині. Стрийко записав Ляхівці, ними спочатку розпоряджався спільно зі стриянкою Катериною з Немиричів. У Великопольщі, зокрема, Бествін, Кобилін, Плешев, Самокленскі, Здуни (тут дозволив осісти лютеранам, частина поселення обрала назву «Німецькі Здуни», стара — Сенютів), з них сплавляв до Ґданьська збіжжя.
Сім'я
Дружина — Ядвіґа Вікторія Вілямувна з Калішан (?—1674), шлюб 27 листопада 1640; по його смерті виходила заміж за радомського каштеляна Кшиштофа Лянцкоронського (?—1666), сандецького каштеляна Миколая Пшерембського; діти:
- Олександр Христофор, дружина — Тереса Констанція з Опалінських, по його смерті друга дружина київського воєводи Немирича Степана (шлюб бл. 1680-81)
- Анна — дружина Пйотра Адама Опалінського з 1661 року.
Примітки
- Tazbir J. Sieniuta Piotr h. własnego (1616—1648)… — S. 197.
- Tazbir J. Sieniuta Abraham h. własnego (1587—1632) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 195. (пол.)
- Liedke M. Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja [ 2017-12-06 у Wayback Machine.] // «Białoruskie Zeszyty Historyczne». — 2002. — № 18. — S. 45. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 346. (пол.)
- Tazbir J. Niemirycz (Niemierzyc) Stefan, h. Klamry (przed 1630—1684) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/4, zeszyt 95. — S. 823—824. (пол.)
Джерела
- Тесленко І. Сенюти-Ляховецькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 534. — .
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 99—100. (пол.)
- Tazbir J. Sieniuta Piotr h. własnego (1616—1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 197—199. (пол.)
Посилання
- Piotr Sieniuta (ID: 13.619.620). (пол.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Senyuta Petro Senyuta vlasnogo gerbu 1616 1648 shlyahtich magnat protektor protestantiv Z zhittyepisuBatko Avraam Senyuta mati jogo persha druzhina Zofiya zi Zborovskih udova trockogo kashtelyana Yuriya Radzivilla pomer 13 lyutogo 1613 Pered viyizdom za kordon cikavivsya antitrinitarizmom 14 chervnya 1633 roku strijkovi Pavlu Hristoforu doviriv opiku nad vlasnimi mayetkami cherez viyizd za kordon Viyizhdzhayuchi naprikinci 1635 roku pid opikoyu Joahima Pastoriusa za danimi Hr Lyubeneckogo buv prihilnikom polskih brativ Vidvidav kilka mist ta universitetiv Nimechchini 8 veresnya 1636 roku zapisavsya navchatisya do Lejdenskogo universitetu razom z Yanom Cyahovskim tovarishem u dorozi mav todi 20 rokiv za jogo danimi dlya metriki universitetu U 1638 roci buv v Angliyi London Oksford zvidti razom z J Pastoriusom pereyihali do Franciyi perebuvali u Parizhi u berezni 1640 pid chas zvilnennya Yana Kazimira Zvistka pro smert strijka priskorila povernennya dodomu V travni 1641 vazhko zahvoriv mav todi stati katolikom Dominikanci Lyahivciv vnesli skargu do sudu Krem yancya cherez nevikonannya nim obicyanok 1643 roku 6 travnya Lyublinskij tribunal vidav virok za yakim vsi brati polski mali buti vignani z lyahiveckih mayetkiv P Senyuta podav pozov na dominikanciv cherez pobittya nimi pravoslavnih u korchmi yaki tut svyatkuvali praznik bezpravne virubuvannya lisu kaplicya usipalnicya Senyut Tihomel 8 chervnya 1644 roku Lyubelskij tribunal vidav virok za yakim vsi ariyani ministri piddavalis infamiyi ta baniciyi inshih brativ polskih mali vignati z Lyahivciv Tihomlya vsih nalezhnih P Senyuti volostej Vin mav zaplatiti dominikanciya 1000 griven kari 480 Lyubelskomu tribunalu Unik pokarannya cherez zalagodzhennya stosunkiv z priorom Kristinom z Yaslisk Nastupni roki takozh mav procesi z dominikancyami zokrema 6 sichnya 1645 roku Kristin z Yaslisk podav pozov cherez te sho protestanti buli vignani tilki na kilka dniv P Senyutu pidtrimuvali posli sejmiv z Volinskogo Braclavskogo voyevodstv Za danimi polskogo doslidnika G Merchinga zbir u Lyahivcyah diyav do 1650 roku Za miscevimi perekazami kincya 19 st Tihomel zrujnuvali povstanci Hmelnickogo prah Senyut vityagli z grobiv spustili z gori do Gorini Zberezheni reshtki vezhi v Tihomeli vvazhalisya abo zborom brativ polskih abo rodinnim grobivcem Senyut Mayenosti Vid batka uspadkuvav zokrema Kobilin Kamin Radogosh Tihomel na Volini Strijko zapisav Lyahivci nimi spochatku rozporyadzhavsya spilno zi striyankoyu Katerinoyu z Nemirichiv U Velikopolshi zokrema Bestvin Kobilin Pleshev Samoklenski Zduni tut dozvoliv osisti lyuteranam chastina poselennya obrala nazvu Nimecki Zduni stara Senyutiv z nih splavlyav do Gdanska zbizhzhya Sim ya Druzhina Yadviga Viktoriya Vilyamuvna z Kalishan 1674 shlyub 27 listopada 1640 po jogo smerti vihodila zamizh za radomskogo kashtelyana Kshishtofa Lyanckoronskogo 1666 sandeckogo kashtelyana Mikolaya Psherembskogo diti Oleksandr Hristofor druzhina Teresa Konstanciya z Opalinskih po jogo smerti druga druzhina kiyivskogo voyevodi Nemiricha Stepana shlyub bl 1680 81 Anna druzhina Pjotra Adama Opalinskogo z 1661 roku PrimitkiTazbir J Sieniuta Piotr h wlasnego 1616 1648 S 197 Tazbir J Sieniuta Abraham h wlasnego 1587 1632 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut historii im Tadeusza Manteuffla 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 195 pol Liedke M Szlachta ruska Wielkiego Ksiestwa Litewskiego a reformacja 2017 12 06 u Wayback Machine Bialoruskie Zeszyty Historyczne 2002 18 S 45 pol Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S Orgelbranda S yn ow 1909 Cz 1 T 13 S 346 pol Tazbir J Niemirycz Niemierzyc Stefan h Klamry przed 1630 1684 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1977 T XXII 4 zeszyt 95 S 823 824 pol DzherelaTeslenko I Senyuti Lyahovecki Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 534 ISBN 978 966 00 1290 5 Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 820 s S 99 100 pol Tazbir J Sieniuta Piotr h wlasnego 1616 1648 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut historii im Tadeusza Manteuffla 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 197 199 pol PosilannyaPiotr Sieniuta ID 13 619 620 pol Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi