Архипова Ніна Миколаївна

Ніна Миколаївна Архипова (нар. 1 травня 1921, Омськ, РРФСР — пом. 24 квітня 2016, Москва, Росія) — радянська і російська актриса театру і кіно, народна артистка РРФСР (1988).

Архипова Ніна Миколаївна
Народилася	1 травня 1921(1921-05-01)^[1] Омськ, РСФРР
Померла	24 квітня 2016(2016-04-24)^[1](94 роки) Москва, Росія ·пневмонія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, письменниця
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1945) і МДУ
Знання мов	російська
Заклад	Театр імені Є. Б. Вахтангова Театр сатири
У шлюбі з	^d і Горбатов Борис Леонтійович
Діти	^d
Нагороди
IMDb	ID 0035057
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Архипова.

Біографія

Ніна Миколаївна Архипова народилася 1 травня 1921 року в Омську, а потім сім'я переїхала до Москви. Батьки — Микола Матвійович Архипов, сибіряк родом з Іркутська, і Марія Миколаївна з Санкт-Петербурга (застрелилася, коли Ніні було десять років).

У дитинстві Ніна Архипова любила співати, танцювати, грала на фортепіано. Живучи в Замоскворіччі, вона часто відвідувала театри і стала замислюватися про акторську професію. Після школи вирішила подати документи не тільки у театральні студії — при Вахтанговському і Малому театрах, а також до ГІТІСу, але і на юридичний факультет МДУ. Архипова здала іспити і скрізь була прийнята; вирішила зупинити вибір на Театральному училищі імені Бориса Щукіна при Театрі імені Євгена Вахтангова. Її педагогом стала знаменита Цецилія Мансурова.

У 1945 році закінчила театральне училище імені Бориса Щукіна. У — роках служила в театрі імені Є. Вахтангова, на сцені якого ще студенткою стала грати матір Беату в п'єсі «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (1943), Катю в «Синій хустинці» В. Катаєва (1943). У мюзиклі Ф. Ерве «Мадемуазель Нітуш» виступала в групі «ластівок».

З 1951 по 2016 роки — провідна актриса Московського театру Сатири. За роки роботи виконала понад сотні ролей.

У кіно знімалася нечасто, виконувала ролі м'яких, добрих жінок. Дебютувала в 1946 році в драмі А. Столпера «Наше серце». Через чотири роки актриса зіграла Віру Горошко в кіноповісті Бориса Барнета «Щедре літо». Цю роль вона вважала однією з найважливіших у своїй кар'єрі. Широку популярність здобула з виходом на екрани телеспектаклю «Прокинься і співай!». Регулярно стала зніматися лише в 1970-ті роки. Серед найвідоміших її ролей — мама головної героїні у фільмі «Ох вже ця Настя!», Гертруда в телеспектаклі «Мартін Іден» за Джеком Лондоном і дружина комісара Мегре в серії телефільмів за творами Жоржа Сіменона.

Знімалася в кіножурналі «Єралаш».

У 2014 році актриса видала книгу «Життя в пропонованих обставинах».

Померла 24 квітня 2016 року в Москві, не доживши тиждень до свого 95-річчя.

Похована на Кунцевському кладовищі поруч із чоловіком.

Родина

• Перший чоловік — композитор Олександр Голубенцев (1899—1979).
  • Дочка — Наталія Олександрівна Голубенцева (нар.. 1942) — заслужена артистка Росії, більше 30 років працює на телебаченні, озвучила Степашку в телепередачі «На добраніч, малюки!», лауреат премії «ТЕФІ».
• Другий чоловік — письменник Борис Горбатов (1908—1954).
  • Дочка — Олена Борисівна Єрмакова (Горбатова) (нар.. 1953) — викладачка англійської мови.
  • Син — Михайло Борисович Горбатов (1953—2017) — лікар-кардіореаніматолог.
• Третій чоловік — актор Георгій Менглет (1912—2001).

Визнання і нагороди

• Заслужена артистка РРФСР (1967)
• Народна артистка РРФСР (1988)
• Орден Дружби (1996)
• Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви»

Творчість

Ролі в театрі

Театр імені Є. Б. Вахтангова

•  — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — мати Беата
•  — «» Валентина Катаєва — Катя
•  — «» Флорімона Ерве — Деніза
•  — «»
•  — «» Ежена Лабіша та  — служниця
•  — «» Івана Тургенєва — Зоя
•  — «Прокляте кафе»
•  — «»

Московський академічний театр сатири

•  — «Господин Дюруа» Гі де Мопассана — Клотильда
•  — «Баня» Володимира Маяковського. Режисер:  — Фосфорічна жінка
•  — «Де ця вулиця, де цей будинок» і
•  — «Весільна подорож»
•  — «Клоп» Володимира Маяковського. Режисер:  — Зоя Березкіна
•  — «Поцілунок феї» Зіновія Гердта і . Режисер:
•  — Едуардо де Філіппо
•  —  — Принцеса квітня
•  — Н. Хікмета
•  — О. Кузнєцова, Г. Штайн
•  — «Будинок, де розбиваються серця» — місіс Хешебай
•  — «Над прірвою в житі»  — Принцеса квітня
•  —
•  —
•  —
•  — «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта — Іветта Потьє
•  — Андрія Макайонка
•  — Григорія Горіна і Аркадія Арканова
•  — «Вельмишановна шафа»
•  — «Її превосходительство» Самуїла Альошина
•  — Віктора Розова — Валентина Дмитрівна
•  — «Концерт для театру з оркестром» Григорія Горіна та Олександра Ширвіндта
•  — Олександра Ширвіндта
•  — Робера Тома — бабуся

Фільмографія

• 1946 — Наше серце
• 1950 — Щедре літо — Віра Горошко
• 1959 —  — Джейн, дочка художника
• 1963 — Короткі історії — Зося
• 1971 — Телеграма — Катерина П'ятипал, вона ж Катя Іноземцева
• 1971 — Ох вже ця Настя! — мама Насті
• 1974 —  — Женя
• 1974 — Один єдиний — Марія
• 1974 —  — Ержі, дружина Орбока
• 1976 — Мартін Іден (телеспектакль) — Гертруда
• 1976 —  — мешканка полярного містечка
• 1976 — Вогняний міст — Ксенія Михайлівна
• 1977 — Сім'я Зацепіних (телефільм) — Ганна Степанівна Зацепіна
• 1978 — Помилки юності — мама солдата на пляжі
• 1979 —  — Лідія Михайлівна
• 1982 —  — мадам Мегре
• 1983 — Карантин — тітка Поліна
• 1984 — Два гусари — Анна Федорівна Зайцева
• 1984 — Продовжись, продовжись, чарівність ... — Олена Георгіївна
• 1987 — До розслідування приступити. Наклеп. — Віра Сергіївна Мельникова
• 1990 — Єралашу — клоунеса Бом (головна роль, немає в титрах)
• 1992 — Мелодрама із замахом на вбивство — мама Тамари
• 1994 — Стомлені сонцем — Олена Михайлівна
• 2003 —  — мати Дюбеля
• 2005—2006 —  — тітка Віолетта
• 2011 —  — Олена Михайлівна
• 2012 — Біла людина — Варвара Уварова

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
3. Нина Архипова [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайте ruskino
4. »
5. . Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
6. . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.