Антрацитівський район

Антраци́тівський райо́н — колишній район на півдні Луганської області. Районний центр — місто Антрацит. Населення становить 30 905 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 1700 км² або 6,4% території області. Утворено 1938 року.

Антрацитівський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Луганська область
Основні дані
Країна:	СРСР ( УРСР),  Україна
Область:	Луганська область
Код КОАТУУ:	4420300000
Утворений:	1938 р.
Населення:	▼ 30 110 (на 1.01.2019)
Площа:	1700 км²
Густота:	17.7 осіб/км²
Тел. код:	+380-6431
Поштові індекси:	94620—94697
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Антрацит
Селищні ради:	6
Сільські ради:	8
Смт:	6
Села:	21
Селища:	15
Районна влада
Голова ради:	Рудь Микола Миколайович
Голова РДА:	Тимошенко Олександр Вікторович
Вебсторінка:	Антрацитівська РДА
Адреса:	94600, Луганська область, м. Антрацит, вул. Леніна, 44
Мапа
Антрацитівський район у Вікісховищі

Географія

Антрацитівський район розташований на півдні Луганської області та межує на півночі з Перевальським і Лутугинським, на сході із Довжанським районами Луганської області; на південному заході — Шахтарським районом Донецької області та на півдні — з Куйбишевським районом Ростовської області.

Перевальський район		Лутугинський район
Донецька область (Шахтарський район, Сніжне) Хрустальний	Антрацит	Довжанський район Ровеньки
Донецька область (Шахтарський район)	Росія

Район займає вигідне географічне розташування. Дорога європейського призначення E50М03, що проходить його територією, забезпечує автотранспортний зв'язок з Харковом і близьким зарубіжжям — Ростовом і далі — Північним Кавказом.

Найбільша річка на території району — Міус, яка бере початок біля села Чорнухине Луганської області, на висоті 263 м над рівнем моря, і впадає в Міуський лиман.

Антрацитівський район входить до степової посушливої зони. Клімат району континентальний, з вираженими посушливо—суховійними явищами.

Територія району розташована в межах Донецького Кряжу, рельєф якого утворився в результаті взаємодії річних і сельових потоків. Суттєвою особливістю району є гривастий рельєф.

Ґрунтовий покрив представлений в основному чорноземами важкосуглинного механічного складу. Всі ґрунтові різновидності району характеризуються малою місткістю гумусу — від 2 до 2,5 %.

У межах району головною корисною копалиною є кам'яне вугілля. Серед інших, зустрічаються свинцево-цинкові руди, золото, . Із природних будівельних матеріалів широко розповсюджені будівельне каміння (пісковики, вапняки, цегло — черепична сировина, суглинки і глинясті сланці).

У районі селища Іванівка є джерела мінеральної води.

Територія району становить 1,7 тис. км², або 6,4% території області.

Флора

На території району зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги України:

• дельфіній Сергія (Delphinium sergii), Щотове, урочища і ;
• келерія Талієва (Koeleria talievii), ендемік середньої течії Сіверського Дінця;
• клеома донецька (Cleome ornithopodioides), осипи сланців поблизу річки Кріпенької (Боково-Платове), Новопавлівка на Міусі (тепер Хрустальний);
• ковила волосиста (Stipa capillata), вузьколиста (Stipa tirsa), дніпровська (Stipa borysthenica), Залеського (Stipa zalesskii), Лессінга (Stipa lessingiana), найкрасивіша (Stipa pulcherrima), пухнастолиста (Stipa dasyphylla) і українська (Stipa ucrainica) — численні популяції в степу;
• пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia);
• півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia), на степових цілинах;
• ранник гранітний (Scrophularia granitica), Нагольно-Тарасівка, і донецький (Scrophularia donetzica), Ровеньки, Нагольчик, Ковпакове;
• рябчик малий (Fritillaria meleagroides);
• сон лучний (Pulsatilla pratensis);
• тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum) і змієлистий (Tulipa ophiophylla), байрачні ліси;
• фіалка біла (Viola alba), європейський лісовий вид, байрачний ліс поблизу Міусинська;
• шафран сітчастий (Crocus reticulatus), звичайна рослина дібров.

ПЗФ

До складу Антрацитівського району входять 6 об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 1 237,8 га:

• Парк «Дружба» — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
• Парк «імені Перемоги» — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
• Боково-Платове — ландшафтний заказник
• Вишневий — ландшафтний заказник
•  — ландшафтний заказник
• Чеховська криниця — гідрологічна пам'ятка природи
• Ставок міста Антрацит — ландшафтний заказник
• Нагольчанський — заказник ботанічний
•  — заказник ботанічний
• Дерезувате — заповідне урочище

Історія

Вперше район було створено 1938 року під назвою Боково-Антрацитівський. З перейменуванням 1962 року Боково-Антрацита в Антрацит, змінив свою назву і район. Територія району становить 1,7 тис. км². На цій території в 42-х населених пунктах проживає 34,7 тис. чоловік.

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Антрацитівського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 6 селищних рад та 8 сільських рад, які об'єднують 42 населені пункти і підпорядковані . Адміністративний центр — місто Антрацит, яке є містом обласного значення та не входить до складу району.

У межах району розташовані міста обласного підпорядкування: Антрацит, Хрустальний, Ровеньки.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	17 522	2985	2657	5094	4457	2264	65
Жінки	19 929	2888	2385	4917	5307	4082	350
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 65  85 + 350  107  80-84 385  342  75-79 890  834  70-74 1458  981  65-69 1349  1301  60-64 1966  598  55-59 812  1160  50-54 1129  1398  45-49 1400  1633  40-44 1553  1303  35-39 1264  1110  30-34 1057  1048  25-29 1043  1260  20-24 1116  1397  15-20 1269  1330  10-14 1279  931  5-9 945  724  0-4 664

За даними перепису 2001 року населення району становило 37 451 особу (міське населення — 19 993 особи, сільське — 17 458 осіб), з них 46,51% зазначили рідною українську мову, 53,1% — російську, а 0,39% — іншу.

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

• українці — 62,8%;
• росіяни — 35,7%;
• білоруси — 0,4%
• інші національності — 1,1%

Мовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %

	російська	українська	вірменська	циганська	білоруська
Антрацитівський район	53,1	46,5	0,1	0,1	0,1
Єсаулівська селищна рада	42,0	58,0
Іванівська селищна рада	82,4	17,2			0,0
Краснокутська селищна рада	11,6	88,3			0,0
Маломиколаївська селищна рада	56,8	41,8	0,1	1,0	0,1
Нижньонагольчицька селищна рада	14,2	85,8			0,1
Фащівська селищна рада	97,4	2,3	0,3
Бобриківська сільська рада	10,6	89,1
Дяківська сільська рада	7,3	92,5			0,1
Кошарська сільська рада	64,3	34,6	0,4		0,2
Краснолуцька сільська рада	75,5	21,9	1,0		0,1
Микитівська сільська рада	50,6	49,4
Рафайлівська сільська рада	22,9	77,0
Ребриківська сільська рада	12,7	87,3
Червонополянська сільська рада	83,2	16,7			0,1

Див. також

• Антрацитівська міська рада

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 29 вересня 2014 року № 1043/2014-рп «Про звільнення О.Тимошенка з посади голови Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області»
2. (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
3. Збирав у XIX столітті Д. І. Литвинов.
4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 20 лютого 2019.
5. Адміністративно-територіальний устрій Антрацитівського району [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
6. [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
7. . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
8. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
9. . Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 25 травня 2022.

Посилання

• Облікова картка на сайті ВРУ