Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Антон Достлер (нім. Anton Dostler; нар. 10 травня 1891, Мюнхен — пом. 1 грудня 1945, Аверса) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1943) Вермахту. Учасник Першої та Другої світових воєн. Воєнний злочинець, страчений (розстріляний американськими військовиками) за вироком військового трибуналу за злочини, скоєні ним на посаді командира корпусу під час бойових дій в Італії.
| Антон Достлер | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Anton Dostler | |||||||||||||||
 | |||||||||||||||
| Народження | 10 травня 1891 Мюнхен, Королівство Баварія | ||||||||||||||
| Смерть | 1 грудня 1945 (54 роки) Аверса, Кампаніявогнепальне поранення | ||||||||||||||
| Поховання | Помеція | ||||||||||||||
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | ||||||||||||||
| Приналежність |  Райхсгеер Рейхсвер Вермахт | ||||||||||||||
| Вид збройних сил |  Сухопутні війська | ||||||||||||||
| Рід військ | піхота | ||||||||||||||
| Роки служби | 1910–1945 | ||||||||||||||
| Звання |  генерал від інфантерії | ||||||||||||||
| Командування | 57-ма піхотна дивізія 163-тя піхотна дивізія VII армійський корпус XXXXII армійський корпус LXXV армійський корпус LXXIII армійський корпус | ||||||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
 Антон Достлер у Вікісховищі | |||||||||||||||
)
)
)Біографія
Антон Достлер народився 10 травня 1891 року в Мюнхені. 23 червня 1910 року зарахований фанен-юнкером до [de]. 28 жовтня 1912 року отримав перше офіцерське звання лейтенант.
З початком Першої світової війни на Західному фронті. Бився у складі свого піхотного полку в прикордонних боях у Лотарингії, бої на Соммі, під Верденом.
4 грудня 1915 року він отримав у своє підпорядкування штурмову групу . 14 січня 1916 року йому присвоєне звання обер-лейтенант. 18 жовтня 1918 року А. Достлеру присвоюється тимчасове звання гауптман, а за місяць, коли війна завершилася, він був начальником служби боєприпасів рідного 6-го піхотного полку.
Після війни А. Достлер залишений на службі в рейхсвері. Служив на командних посадах у 20-му Баварському піхотному полку, 17-му Баварському рейтарському полку, потім переведений до штабу 7-ї дивізії рейхсверу. 1 жовтня 1923 року він повернувся на посаду командира взводу 3-ї роти 20-го (Баварського) піхотного полку в Регенсбурзі. На початку 1926 року його перевели до 21-го (Баварського) піхотного полку, де 1 травня 1926 року він став командиром 7-ї роти в Нюрнберзі.
У подальшому проходив службу в різних частинах Веймарської республіки на командних та штабних посадах. Після приходу нацистів до влади продовжив служити. 15 жовтня 1935 року став начальником оперативного відділу 15-ї піхотної дивізії. 1 квітня 1937 року він був призначений начальником оперативного управління 4-го командування, яке очолював генерал артилерії Вальтер фон Браухіч. 10 листопада 1938 року А. Достлер став командиром 42-го піхотного полку 17-ї піхотної дивізії.
26 серпня 1939 року напередодні вторгнення до Польщі та з початком масштабної мобілізації його призначили начальником оперативного управління 7-ї армії генерала артилерії Ф. Долльмана, що формувалася на базі 5-го корпусного округу. З 3 вересня 1939 року по 14 червня 1940 року частини армії знаходилися на позиціях в районі Західного Валу, перебуваючи в готовності до відбиття наступу франко-британських військ.
5 лютого 1940 року А.Достлера призначено на посаду начальника штабу 25-го армійського корпусу генерал-лейтенанта К. фон Прагера. Корпус підпорядковувався 7-ій армії та мав у своєму складі дві дивізії: та . Головним завданням 25-го армійського корпусу було утримання фортифікаційних рубежів та позицій, спираючись на укріплення лінії Зігфрида. У ході Французької кампанії він брав активну участь у боях, коли 15 червня 1940 року війська об'єднання перейшли в наступ у районі Верхнього Рейну, вийшли до Ельзасу та Лотарингії. 1 вересня 1941 року він отримав звання генерал-майор.
На початку осені 1941 року генерал Достлер був відкликаний з північної Франції та 26 вересня призначений командиром 57-ї піхотної дивізії, що на той час билася у складі III моторизованого корпусу генерала кінноти Е. фон Маккензена в північній Полтавщині.
57-ма дивізія діяла на полтавсько-харківському напрямку, потім брала участь у затятих боях за опанування міста Харків.
При плануванні командиром LV армійського корпусу генералом Е. Фіров наступу на Харків 57-ма піхотна дивізія завдавала головний удар, здійснюючи фронтальний наступ із західного напрямку за підтримки частин 101-ї і 100-ї легких піхотних дивізій, що наступали з півночі і з півдня. Діям піхоти передувала інтенсивна артилерійська підготовка, що проводилася важкими дивізіонами із застосуванням 210-мм і 150-мм важких гаубиць sFH 18. Для дій в міських кварталах піхотним дивізіям додавалися дивізіони штурмових гармат StuG III, а в ролі протитанкових засобів — батареї (88-мм зенітних гармат).
Опівдні 23 жовтня 1941 року, після закінчення артилерійської підготовки, головні сили дивізії генерала А. Достлера перейшли в наступ. Повільно просуваючись уздовж вулиці Свердлова і паралельним їй вулицях в сторону залізничного вокзалу, німецькі штурмові групи долали опір частин 216-ї стрілецької дивізії. До вечора частини 57-ї дивізії генерала А.Достлера вийшли до залізничної лінії в районі Холодногірського шляхопроводу, який був частково підірваний радянськими саперами. В результаті першого дня боїв німецьким військам вдалося захопити західні райони Харкова і вийти до залізниці, що перетинала місто з півночі на південь, а на деяких ділянках і подолати її.
Вранці 24 жовтня 1941 року німецькі війська продовжили наступальні дії та зайняли міські квартали між залізницею і річкою і вийшли до берега Лопані й захопили неушкодженими кілька мостів через річку, в тому числі центральний, Великий Лопанський. Протягом шести годин один з полків 57-ї дивізії вермахту за підтримки артилерії, авіації і штурмових гармат намагався захопити цей міст і вибити радянські війська з укріплень на Університетській гірці. Інші частини дивізії, зумівши форсувати річку південніше, вийшли в район залізничних станцій Балашівка та Левада і прилеглих до них промислових підприємств. Під тиском німецьких військ у ніч з 25 на 26 жовтня 1941 року радянські війська відступили за Сіверський Донець.
Генерал-майор А. Достлер командував 57-ю дивізією до 10 квітня 1942 року, після чого був переведений до резерву фюрера. 15 червня 1942 року призначений командиром 163-ї піхотної дивізії 36-го гірського корпусу генерала від інфантерії К. Вайзенбергера. 163-тя піхотна дивізія входила до складу німецько-фінської армії «Лапландія», яка вела бойові дії на території Кольського півострова і Північної Карелії. 22 червня 1942 року армія була перейменована на 20-ту гірську армію.
28 грудня 1942 року А. Достлер залишив посаду командира дивізії та був включений до резерву фюрера. 1 січня 1943 року йому присвоїли військове звання генерал-лейтенант.
22 червня 1943 року він прийняв у генерала від інфантерії Ф. Маттенклотта 42-й армійський корпус, який брав участь у боях за Харків, згодом вів оборонні дії на Лівобережній та Правобережній Україні.
1 серпня 1943 року А. Достлер підвищений у генерали від інфантерії. У жовтні-листопаді одночасно виконував обов'язки командира 7-го армійського корпусу, що бився за Київ.
15 січня 1944 року його призначили командувати знов створеним 75-м армійським корпусом, що входив до групи армій «C» і обороняв центральну Італію від союзників.
Під час його командування корпусом стався випадок, який призвів до страти генерала А. Достлера. 22 березня 1944 року на італійському узбережжі приблизно в 100 кілометрах на північ від міста Ла-Спеція (між містами Бонассола і Фрамура), і 400 кілометрах позаду лінії фронту висадилася диверсійно-розвідувальна група з п'ятнадцяти військовослужбовців армії США (в тому числі два офіцери), одягнутих у польову форму одягу американської армії. ДРГ мала завдання знищити залізничний тунель між Спецією і Генуєю. 24 березня особовий склад групи був захоплений італійськими солдатами і переданий німецькій армії.
Полонені американські солдати були допитані, й один з американських офіцерів розповів завдання і цілі їхньої місії. Командир 75-го армійського корпусу А. Достлер доповів по команді головнокомандувачу в Італії, генерал-фельдмаршалу А. Кессельрінгу та запитав про подальшу долю захоплених розвідників. Головнокомандувач віддав розпорядження розстріляти американців. 25 березня А. Достлер віддав письмовий наказ розстріляти захоплених солдатів до штабу 135-ї бригади. Незважаючи на спроби німецьких офіцерів протидіяти цьому злочинному наказу та довести, що солдати противника добровільно здалися в німецький полон після того, як виконання місії було ними провалене, А. Достлер вдруге підтвердив наказ про розстріл. Дві останніх спроби були зроблені офіцерами по телефону. Але незважаючи на це, всі зусилля були марними, і вранці 26 березня 1944 року п'ятнадцять полонених американців були страчені.
25 листопада 1944 року генерала від інфантерії А. Достлера призначили командиром 73-го армійського корпусу 10-ї армії генерала танкових військ Й. Лемелсена. Продовжував командувати їм до кінця війни.
8 травня 1945 року командир 73-го армійського корпусу генерал Достлер був заарештований американцями і постав перед військовим трибуналом за звинуваченням у розстрілі 15 військовослужбовців американської армії. 8 жовтня у Палаці Казерта розпочалося засідання трибуналу; суд наполягав на тому, що відповідно до положень Гаазької конвенції 1907 року «Про закони та звичаї сухопутної війни» страта військовополонених армії противника, які були одягнуті у військову форму власних Збройних сил, є воєнним злочином. На свій захист Антон Достлер приводив наказ Гітлера від 18 жовтня 1942 року про розстріл спійманих диверсантів та командос союзників. Більш того, він доводив, що захоплені були переодягнуті у цивільний одяг. Але суд не прийняв його докази до уваги та 12 жовтня 1945 засудив його до смертної кари через розстріл. Водночас, історичним фактом залишається те, що головнокомандувач А. Кессельрінг, який власне і віддав наказ про розстріл, страти уникнув.
1 грудня 1945 року Антон Достлер був страчений в Аверсі.
Звання
- Фанен-юнкер (23 червня 1910)
- Фенріх (3 березня 1911)
- Лейтенант (28 жовтня 1912)
- Оберлейтенант (14 січня 1916)
- Гауптман (28 вересня 1921)
- Майор (1 квітня 1932)
- Оберстлейтенант (1 лютого 1935)
- Оберст (1 серпня 1937)
- Генерал-майор (1 вересня 1941)
- Генерал-лейтенант (1 січня 1943)
- Генерал піхоти (1 серпня 1943)
Нагороди
- Медаль принца-регента Луїтпольда
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- (Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»)
Галерея
-
![image]()
Генерал від інфантерії А.Достлер на військовому трибуналі -
![image]()
Генерал А. Достлер, прив'язанний до стовба для розстрілу -
![image]()
Труп генерала А. Достлера після страти
Див. також
Література
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S.134
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антон Достлер |
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 26 листопада 2018. (нім.)
- Anton Dostler [ 9 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Dostler, Anton [ 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] — нагороди генерала від інфантерії Достлера(англ.)
- Dostler, Anton [ 27 травня 2019 у Wayback Machine.]
Відео
- Execution General Anton Dostler [ 7 січня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anton Dostler nim Anton Dostler nar 10 travnya 1891 Myunhen pom 1 grudnya 1945 Aversa nimeckij voyenachalnik chasiv Tretogo Rejhu general vid infanteriyi 1943 Vermahtu Uchasnik Pershoyi ta Drugoyi svitovih voyen Voyennij zlochinec strachenij rozstrilyanij amerikanskimi vijskovikami za virokom vijskovogo tribunalu za zlochini skoyeni nim na posadi komandira korpusu pid chas bojovih dij v Italiyi Anton DostlerAnton DostlerNarodzhennya10 travnya 1891 1891 05 10 Myunhen Korolivstvo BavariyaSmert1 grudnya 1945 1945 12 01 54 roki Aversa Kampaniya vognepalne poranennyaPohovannyaPomeciyaKrayina Nimecka imperiya Vejmarska respublika Tretij RejhPrinalezhnist Rajhsgeer Rejhsver VermahtVid zbrojnih sil Suhoputni vijskaRid vijskpihotaRoki sluzhbi1910 1945Zvannya general vid infanteriyiKomanduvannya57 ma pihotna diviziya 163 tya pihotna diviziya VII armijskij korpus XXXXII armijskij korpus LXXV armijskij korpus LXXIII armijskij korpusVijni bitviPersha svitova vijna Zahidnij front Prikordonna bitva Bitva za Lorrejn Bitva na Sommi Verdenska bitva Druga svitova vijna Zahidnij front Francuzka kampaniya Shidnij front Sumsko Harkivska operaciya Persha bitva za HarkivNagorodiMedal princa regenta Luyitpolda Zaliznij hrest 1 go klasu Zaliznij hrest 2 go klasu Orden Za vijskovi zaslugi 4 go klasu Bavariya Pochesnij hrest veterana vijni dlya uchasnikiv bojovih dij Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go klasu Medal U pam yat 13 bereznya 1938 roku Medal U pam yat 1 zhovtnya 1938 z Prazkim gradom Medal Za zimovu kampaniyu na Shodi 1941 42 Zastibka do Zaliznogo hresta 1 go klasu Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go klasu Anton Dostler u VikishovishiBiografiyaAnton Dostler narodivsya 10 travnya 1891 roku v Myunheni 23 chervnya 1910 roku zarahovanij fanen yunkerom do de 28 zhovtnya 1912 roku otrimav pershe oficerske zvannya lejtenant Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni na Zahidnomu fronti Bivsya u skladi svogo pihotnogo polku v prikordonnih boyah u Lotaringiyi boyi na Sommi pid Verdenom 4 grudnya 1915 roku vin otrimav u svoye pidporyadkuvannya shturmovu grupu 14 sichnya 1916 roku jomu prisvoyene zvannya ober lejtenant 18 zhovtnya 1918 roku A Dostleru prisvoyuyetsya timchasove zvannya gauptman a za misyac koli vijna zavershilasya vin buv nachalnikom sluzhbi boyepripasiv ridnogo 6 go pihotnogo polku Pislya vijni A Dostler zalishenij na sluzhbi v rejhsveri Sluzhiv na komandnih posadah u 20 mu Bavarskomu pihotnomu polku 17 mu Bavarskomu rejtarskomu polku potim perevedenij do shtabu 7 yi diviziyi rejhsveru 1 zhovtnya 1923 roku vin povernuvsya na posadu komandira vzvodu 3 yi roti 20 go Bavarskogo pihotnogo polku v Regensburzi Na pochatku 1926 roku jogo pereveli do 21 go Bavarskogo pihotnogo polku de 1 travnya 1926 roku vin stav komandirom 7 yi roti v Nyurnberzi U podalshomu prohodiv sluzhbu v riznih chastinah Vejmarskoyi respubliki na komandnih ta shtabnih posadah Pislya prihodu nacistiv do vladi prodovzhiv sluzhiti 15 zhovtnya 1935 roku stav nachalnikom operativnogo viddilu 15 yi pihotnoyi diviziyi 1 kvitnya 1937 roku vin buv priznachenij nachalnikom operativnogo upravlinnya 4 go komanduvannya yake ocholyuvav general artileriyi Valter fon Brauhich 10 listopada 1938 roku A Dostler stav komandirom 42 go pihotnogo polku 17 yi pihotnoyi diviziyi 26 serpnya 1939 roku naperedodni vtorgnennya do Polshi ta z pochatkom masshtabnoyi mobilizaciyi jogo priznachili nachalnikom operativnogo upravlinnya 7 yi armiyi generala artileriyi F Dollmana sho formuvalasya na bazi 5 go korpusnogo okrugu Z 3 veresnya 1939 roku po 14 chervnya 1940 roku chastini armiyi znahodilisya na poziciyah v rajoni Zahidnogo Valu perebuvayuchi v gotovnosti do vidbittya nastupu franko britanskih vijsk 5 lyutogo 1940 roku A Dostlera priznacheno na posadu nachalnika shtabu 25 go armijskogo korpusu general lejtenanta K fon Pragera Korpus pidporyadkovuvavsya 7 ij armiyi ta mav u svoyemu skladi dvi diviziyi ta Golovnim zavdannyam 25 go armijskogo korpusu bulo utrimannya fortifikacijnih rubezhiv ta pozicij spirayuchis na ukriplennya liniyi Zigfrida U hodi Francuzkoyi kampaniyi vin brav aktivnu uchast u boyah koli 15 chervnya 1940 roku vijska ob yednannya perejshli v nastup u rajoni Verhnogo Rejnu vijshli do Elzasu ta Lotaringiyi 1 veresnya 1941 roku vin otrimav zvannya general major Na pochatku oseni 1941 roku general Dostler buv vidklikanij z pivnichnoyi Franciyi ta 26 veresnya priznachenij komandirom 57 yi pihotnoyi diviziyi sho na toj chas bilasya u skladi III motorizovanogo korpusu generala kinnoti E fon Makkenzena v pivnichnij Poltavshini 57 ma diviziya diyala na poltavsko harkivskomu napryamku potim brala uchast u zatyatih boyah za opanuvannya mista Harkiv Dokladnishe Sumsko Harkivska operaciya ta Persha bitva za Harkiv Pri planuvanni komandirom LV armijskogo korpusu generalom E Firov nastupu na Harkiv 57 ma pihotna diviziya zavdavala golovnij udar zdijsnyuyuchi frontalnij nastup iz zahidnogo napryamku za pidtrimki chastin 101 yi i 100 yi legkih pihotnih divizij sho nastupali z pivnochi i z pivdnya Diyam pihoti pereduvala intensivna artilerijska pidgotovka sho provodilasya vazhkimi divizionami iz zastosuvannyam 210 mm i 150 mm vazhkih gaubic sFH 18 Dlya dij v miskih kvartalah pihotnim diviziyam dodavalisya divizioni shturmovih garmat StuG III a v roli protitankovih zasobiv batareyi 88 mm zenitnih garmat Opivdni 23 zhovtnya 1941 roku pislya zakinchennya artilerijskoyi pidgotovki golovni sili diviziyi generala A Dostlera perejshli v nastup Povilno prosuvayuchis uzdovzh vulici Sverdlova i paralelnim yij vulicyah v storonu zaliznichnogo vokzalu nimecki shturmovi grupi dolali opir chastin 216 yi strileckoyi diviziyi Do vechora chastini 57 yi diviziyi generala A Dostlera vijshli do zaliznichnoyi liniyi v rajoni Holodnogirskogo shlyahoprovodu yakij buv chastkovo pidirvanij radyanskimi saperami V rezultati pershogo dnya boyiv nimeckim vijskam vdalosya zahopiti zahidni rajoni Harkova i vijti do zaliznici sho peretinala misto z pivnochi na pivden a na deyakih dilyankah i podolati yiyi Vranci 24 zhovtnya 1941 roku nimecki vijska prodovzhili nastupalni diyi ta zajnyali miski kvartali mizh zalizniceyu i richkoyu i vijshli do berega Lopani j zahopili neushkodzhenimi kilka mostiv cherez richku v tomu chisli centralnij Velikij Lopanskij Protyagom shesti godin odin z polkiv 57 yi diviziyi vermahtu za pidtrimki artileriyi aviaciyi i shturmovih garmat namagavsya zahopiti cej mist i vibiti radyanski vijska z ukriplen na Universitetskij girci Inshi chastini diviziyi zumivshi forsuvati richku pivdennishe vijshli v rajon zaliznichnih stancij Balashivka ta Levada i prileglih do nih promislovih pidpriyemstv Pid tiskom nimeckih vijsk u nich z 25 na 26 zhovtnya 1941 roku radyanski vijska vidstupili za Siverskij Donec General major A Dostler komanduvav 57 yu diviziyeyu do 10 kvitnya 1942 roku pislya chogo buv perevedenij do rezervu fyurera 15 chervnya 1942 roku priznachenij komandirom 163 yi pihotnoyi diviziyi 36 go girskogo korpusu generala vid infanteriyi K Vajzenbergera 163 tya pihotna diviziya vhodila do skladu nimecko finskoyi armiyi Laplandiya yaka vela bojovi diyi na teritoriyi Kolskogo pivostrova i Pivnichnoyi Kareliyi 22 chervnya 1942 roku armiya bula perejmenovana na 20 tu girsku armiyu 28 grudnya 1942 roku A Dostler zalishiv posadu komandira diviziyi ta buv vklyuchenij do rezervu fyurera 1 sichnya 1943 roku jomu prisvoyili vijskove zvannya general lejtenant 22 chervnya 1943 roku vin prijnyav u generala vid infanteriyi F Mattenklotta 42 j armijskij korpus yakij brav uchast u boyah za Harkiv zgodom viv oboronni diyi na Livoberezhnij ta Pravoberezhnij Ukrayini 1 serpnya 1943 roku A Dostler pidvishenij u generali vid infanteriyi U zhovtni listopadi odnochasno vikonuvav obov yazki komandira 7 go armijskogo korpusu sho bivsya za Kiyiv 15 sichnya 1944 roku jogo priznachili komanduvati znov stvorenim 75 m armijskim korpusom sho vhodiv do grupi armij C i oboronyav centralnu Italiyu vid soyuznikiv Pid chas jogo komanduvannya korpusom stavsya vipadok yakij prizviv do strati generala A Dostlera 22 bereznya 1944 roku na italijskomu uzberezhzhi priblizno v 100 kilometrah na pivnich vid mista La Speciya mizh mistami Bonassola i Framura i 400 kilometrah pozadu liniyi frontu visadilasya diversijno rozviduvalna grupa z p yatnadcyati vijskovosluzhbovciv armiyi SShA v tomu chisli dva oficeri odyagnutih u polovu formu odyagu amerikanskoyi armiyi DRG mala zavdannya znishiti zaliznichnij tunel mizh Speciyeyu i Genuyeyu 24 bereznya osobovij sklad grupi buv zahoplenij italijskimi soldatami i peredanij nimeckij armiyi Poloneni amerikanski soldati buli dopitani j odin z amerikanskih oficeriv rozpoviv zavdannya i cili yihnoyi misiyi Komandir 75 go armijskogo korpusu A Dostler dopoviv po komandi golovnokomanduvachu v Italiyi general feldmarshalu A Kesselringu ta zapitav pro podalshu dolyu zahoplenih rozvidnikiv Golovnokomanduvach viddav rozporyadzhennya rozstrilyati amerikanciv 25 bereznya A Dostler viddav pismovij nakaz rozstrilyati zahoplenih soldativ do shtabu 135 yi brigadi Nezvazhayuchi na sprobi nimeckih oficeriv protidiyati comu zlochinnomu nakazu ta dovesti sho soldati protivnika dobrovilno zdalisya v nimeckij polon pislya togo yak vikonannya misiyi bulo nimi provalene A Dostler vdruge pidtverdiv nakaz pro rozstril Dvi ostannih sprobi buli zrobleni oficerami po telefonu Ale nezvazhayuchi na ce vsi zusillya buli marnimi i vranci 26 bereznya 1944 roku p yatnadcyat polonenih amerikanciv buli stracheni 25 listopada 1944 roku generala vid infanteriyi A Dostlera priznachili komandirom 73 go armijskogo korpusu 10 yi armiyi generala tankovih vijsk J Lemelsena Prodovzhuvav komanduvati yim do kincya vijni 8 travnya 1945 roku komandir 73 go armijskogo korpusu general Dostler buv zaareshtovanij amerikancyami i postav pered vijskovim tribunalom za zvinuvachennyam u rozstrili 15 vijskovosluzhbovciv amerikanskoyi armiyi 8 zhovtnya u Palaci Kazerta rozpochalosya zasidannya tribunalu sud napolyagav na tomu sho vidpovidno do polozhen Gaazkoyi konvenciyi 1907 roku Pro zakoni ta zvichayi suhoputnoyi vijni strata vijskovopolonenih armiyi protivnika yaki buli odyagnuti u vijskovu formu vlasnih Zbrojnih sil ye voyennim zlochinom Na svij zahist Anton Dostler privodiv nakaz Gitlera vid 18 zhovtnya 1942 roku pro rozstril spijmanih diversantiv ta komandos soyuznikiv Bilsh togo vin dovodiv sho zahopleni buli pereodyagnuti u civilnij odyag Ale sud ne prijnyav jogo dokazi do uvagi ta 12 zhovtnya 1945 zasudiv jogo do smertnoyi kari cherez rozstril Vodnochas istorichnim faktom zalishayetsya te sho golovnokomanduvach A Kesselring yakij vlasne i viddav nakaz pro rozstril strati uniknuv 1 grudnya 1945 roku Anton Dostler buv strachenij v Aversi ZvannyaFanen yunker 23 chervnya 1910 Fenrih 3 bereznya 1911 Lejtenant 28 zhovtnya 1912 Oberlejtenant 14 sichnya 1916 Gauptman 28 veresnya 1921 Major 1 kvitnya 1932 Oberstlejtenant 1 lyutogo 1935 Oberst 1 serpnya 1937 General major 1 veresnya 1941 General lejtenant 1 sichnya 1943 General pihoti 1 serpnya 1943 NagorodiMedal princa regenta Luyitpolda Zaliznij hrest 2 go i 1 go klasu Orden Za zaslugi Bavariya 4 go klasu z mechami Pochesnij hrest veterana vijni z mechami Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go 3 go 2 go i 1 go klasu 25 rokiv Medal U pam yat 13 bereznya 1938 roku Medal U pam yat 1 zhovtnya 1938 iz zastibkoyu Prazkij grad Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go i 1 go klasu Medal Za zimovu kampaniyu na Shodi 1941 42 GalereyaGeneral vid infanteriyi A Dostler na vijskovomu tribunali General A Dostler priv yazannij do stovba dlya rozstrilu Trup generala A Dostlera pislya stratiDiv takozhEberhard fon Makkenzen Gelmut Bekker Gans Volfgang Rajngard Teodor Adrian fon Renteln Lyudvig Kyubler Teodor BusseLiteraturaRangliste des Deutschen Reichsheeres Mittler amp Sohn Verlag Berlin S 134PrimitkiPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Anton Dostler na lexikon der wehrmacht de Arhiv originalu za 29 grudnya 2019 Procitovano 26 listopada 2018 nim Anton Dostler 9 sichnya 2018 u Wayback Machine Dostler Anton 27 listopada 2018 u Wayback Machine nagorodi generala vid infanteriyi Dostlera angl Dostler Anton 27 travnya 2019 u Wayback Machine VideoExecution General Anton Dostler 7 sichnya 2019 u Wayback Machine Komanduvannya vijskovimi formuvannyami ustanovami Tretogo Rejhu Poperednik general lejtenant Oskar Blyumm komandir 57 yi pihotnoyi diviziyi 26 veresnya 1941 10 kvitnya 1942 Nastupnik general lejtenant Oskar Blyumm Poperednik general lejtenant komandir 163 yi pihotnoyi diviziyi 15 chervnya 28 grudnya 1942 Nastupnik oberst Poperednik General vid infanteriyi Franc Mattenklott komandir 42 go armijskogo korpusu 22 chervnya 1943 5 sichnya 1944 Nastupnik General vid infanteriyi Franc Mattenklott Poperednik general artileriyi Ernst Ebergard Gell komandir 7 go armijskogo korpusu 5 zhovtnya 30 listopada 1943 Nastupnik general artileriyi Ernst Ebergard Gell Poperednik sformovanij na fondah 255 yi pihotnoyi diviziyi komandir 75 go armijskogo korpusu 15 sichnya 2 lipnya 1944 Nastupnik general lejtenant Gans Shlemmer Poperednik sformovanij komandir 73 go armijskogo korpusu 25 listopada 1944 8 travnya 1945 Nastupnik kapitulyaciya