Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучма Амвро сій Максиміліа нович Бу чма 14 березня 1891 Львів Австро У

Амвросій Бучма

Амвросій Бучма
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучма.

Амвро́сій Максиміліа́нович Бу́чма (14 березня 1891, Львів, Австро-Угорщина — 6 січня 1957, Київ, Українська РСР, СРСР) — український актор і режисер, агент радянських спецслужб (ЧК).

Бучма Амвросій Максиміліанович
image
Амвросій Бучма
Амвросій Бучма
Народився 14 березня 1891(1891-03-14)
Львів, Австро-Угорщина
Помер 6 січня 1957(1957-01-06) (65 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
  • хвороба Паркінсона
    • Поховання Байкове кладовище
    Національність українець
    Громадянство image Австро-Угорщина→
    image УНР→
    image СРСР
    Діяльність актор, кінорежисер, театральний режисер
    Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Березіль[1]
    Роки діяльності з 1905
    Провідні ролі Тарас Шевченко
    IMDb nm0118210
    Нагороди та премії

    imageimageimageimage

    imageimageimageimage
    image Бучма Амвросій Максиміліанович у Вікісховищі
    image  Висловлювання у Вікіцитатах

    Життєпис

    Ранні роки

    Народився 14 березня 1891 року у Львові в родині залізничника і пралі. Був останнім з дев'яти дітей бідної родини, де живими залишилися лише він і старша сестра Ольга. Батько Максиміліян (Максим) Петрович покладав на сина великі надії, намагався вивчити його як слід та віддав до гімназії, але з неї відмінника Бронека виключили з «вовчим квитком» за артистичні карикатури на вчителів.

    Завдяки сестрі 1905 року потрапив до Львівського театру товариства «Руська Бесіда», до режисера Йосипа Стадника, де вперше ступив на професійну сцену. Був талановитим у музиці (самоук гри на скрипку), співах, танцях, імпровізації та копіював навколишніх і швидко став провідним актором. У 1905—1912 роках працював у театрі. Тут він здружився на все життя з Лесем Курбасом.

    Перша світова війна

    Під час Першої світової війни у 1914—1917 роках воював в австрійській армії унтерофіцером, був поранений, пізніше засуджений до розстрілу за ляпас офіцеру, був в облозі Перемишля, де мало не загинув від голоду й холери. Потім потрапив у російський полон, працював на Турксибі, на каторжних роботах. Після втечі з Середньої Азії в тендері паровоза потрапив до України та за рекомендаціями львів'ян — художників його прийнято до Театру Миколи Садовського, одночасно здобував освіту в Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. З колективом театру пропрацював з 1917 по 1919 рік, але видатних ролей на той час не зіграв. 1919 року виїхав з театром на Захід, але у Стрию шляхи Садовського та Бучми розійшлись.

    1919 року організував разом із давніми партнерами та кумирами «Новий львівський театр» у Дрогобичі, що мандрував Наддніпрянщиною. Узимку театр затримався у Вінниці, куди перебралася з «денікінського Києва» родина Юри Гната, де Бучма працював у вінницькій ЧК, зокрема писав про це у своїх мемуарах так:

    «У ті бурхливі дні я багато часу і сил віддавав роботі у Вінницькій чека. Через декілька місяців Вінницю захопили петлюрівці й білополяки. З групою товаришів я залишився в місті за завданням. Коли вночі прибігли мене заарештовувати, через вікно я вистрибнув у садок і втік з-під самого носа гайдамаків і пілсудчиків. За допомогою знайомого лікаря довелося близько місяця переховуватись у будинку для божевільних… Події і напружена робота підірвали моє здоров'я. Після вигнання білополяків, я був звільнений від роботи в органах ЧК і повністю віддався театру».

    Театр ім. І. Франка

    20 січня 1920 року вони об'єдналися, й на базі «Нового львівського театру» утворено, спільно з Юрою Гнатом та Семеном Семдором, театр ім. І. Франка, керувати ним передано Юрієві Гнату (нині Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, з 1926 року працює в Києві). Найзначнішою роллю цього періоду стала роль Барона («На дні» М.Горького у постановці Г.Юри).

    image
    Меморіальна таблиця на місті будинку, де жив Амвросій Бучма на вул. Є. Озаркевича у Львові

    Франківці довго (для того часу) затримались у Вінниці — до весни 1920-го, а влітку переїхали до Черкас. Тут стало очевидно, що Гнат, стажувавшись у МХАТі, своєю творчою орієнтацією тяжів до МХАТівського життєвідтворення. Йому були чужі ідеї сценічного перевтілення, образної умовності, яку сповідували Бучма та Курбас. Вони з Бучмою виявились художниками різної творчої крові. Бучма пішов від франківців.

    Організував театр-студію ім. Франка та поплив по Дніпру до Херсона. Але, внаслідок голоду на Херсонщині та хвороби першої жінки Бучми Поліни Самійленко, спектаклі припинились і театр розпався.

    Після довгих поневірянь по Україні Амвросій Бучма потрапив до Києва, керував самодіяльним театром Перших залізничних майстерень, а коли Курбас організував своє Художнє Об'єднання «Березіль» (ХОБ), прийшов до давнього друга актором Четвертої майстерні.

    У 1922—1926-х та 1930—1936 роках — провідний актор театру «Березіль» (спочатку в Києві, а з 1930-го — у Харкові), опора Олеся Курбаса в театральному новаторстві, ідеальний «курбасовець» — філософ та арлекін. Тут талановитий Бучма став тим самим великим, геніальним актором української сцени. Тут він зіграв свої знамениті ролі, що стали класикою національного театру: Джимі Гіґґінс у п'єсі за однойменним романом А. Сінклера, Лейба в «Гайдамаках» за Т. Шевченком, Задорожний в «Украденому щасті» І. Франка, Блазень у «Макбеті» В. Шекспіра та ін. Його найбільш досконалим образом вважається образ Пузиря в комедії «Хазяїні» І. Карпенка-Карого. У 1926—1930 роках працював у кінематографії як актор і режисер. На Одеській кінофабриці зіграв першу роль — Тараса Шевченка в однойменному фільмі 1926 року, режесера П. Чардиніна. Після «Нічного візника» (1929), де Бучма виконав роль Гордія Ярощука, українське німе кіно стало відоме у світі. Найбільше глядачів вразила сцена, де герой Бучми, візник, дізнає про смерть доньки від руки білогвардійця. Він у нестямі йде нічною Одесою, а за ним слідує його кінь, немов розуміючи, що стало. Він мав багато записів в німому кіно: Микола («Микола Джеря»), Ярощук («Нічний візник»), німецький солдат («Арсенал»), Лейзер та Йоселе («П'ять наречених»), Еміль («Проданий апетит»), Сашко-музикант («Напередодні») та інші.

    З 1926 року «Березіль», як найкращий театр України, працював у Харкові, тодішній столиці, а «франківці» — у «провінційному» Києві. Згодом столицю перевели в Київ і відтоді театр ім. Франка посів столичне положення. Юра Гнат, що він іще з 20-х років був опонентом Курбаса, почав укріплювати творчій потенціал театру, і першими, кого він хотів бачити у своєму театрі, були курбасівці. Після комуністичного партійного розгрому театру «Березіль» у 1933 р. Курбаса зняли з посади керівника «Березіля», згодом заарештували та розстріляли. Між тим за наказом уряду 1935 року стали франківцями березільці Амвросій Бучма (вдруге) з жінкою Валентиною Бжеською, Наталя Ужвій, Дмитро Мілютенко. У театрі ім. І. Франка Бучма пропрацював до самої смерті — 20 років. Тут він зіграв ролі: Івана Коломійцева («Останні» М.Горького), Леніна («Правда» О. Корнійчука), Миколи Задорожного («Украдене щастя» І. Франка). У цій ролі найповніше виразився його талант, найяскравіше виявилися особливості акторської манери, вистава була тріумфальною.

    Друга світова війна

    15 травня 1941 року було відзначено 50-річчя Амвросія Бучми, а 27 травня колектив театру виїхав на гастролі до Москви й Ленінграда. Майстерність А. Бучми викликала захват у широкого загалу московської публіки, і від колег здобула визнання. Війна не припинила роботи франківців. А. Бучма, на той час головний режисер театру, перебував разом із колективом в евакуації (Семипалатинськ, Ташкент), виїздив на чолі фронтової бригади франківців на Сталінградський та Донський фронти (1942—1943). Перебуваючи в Ташкенті, А. Бучма поставив на сцені Узбецького театру ім. Мукімі «Наталку Полтавку». Вистава йшла багато років по війні з незмінним успіхом у глядачів.

    Повоєнний період

    Після повернення до Києва сполучав роботу в театрі з роботою художнього керівника Київської кіностудії художніх фільмів (1945—1948). Грав ролі: підпільник Лещук («Подвиг розвідника»), боцман Дзюба («В далекому плаванні»). За роль Макара Діброви в однойменній виставі за п'єсою О. Корнійчука одержав другу Сталінську премію другого ступеня (1949).

    У повоєнний період А. Бучма трудився режисурою в театрі й кіно. Консультував фільми. Викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, професор. Серед учнів: народні артисти Н. Копержинська, К. Степанков. Він автор статей з проблем театрального мистецтва — збірка «З глибин душі» (1959). Виступав на радіо і телебаченні. Його обирали депутатом Київської міської ради, членом першої Президії новоутвореного після війни Українського Театрального Товариства. Нагороджено орденами й медалями.

    image
    Надгробок Амвросія Бучми на Байковому цвинтарі

    Помер 6 січня 1957 року внаслідок довготривалої хвороби Паркінсона. Похований на Байковому кладовищі в Києві (надгробок — граніт; скульптор Іда Копайгоренко, архітектор Л. О. Лось; встановлений 1964 року).

    Пам'ять

    image image
    Портрет Амвросія Бучми (на аверсі праворуч) на ювілейній монеті НБУ присвяченій театру ім. Івана Франка

    Фільмографія

    Режиссер

    Сценарист

    • 1928 — «За стіною» (разом із Л. Поволоцьким)

    Художній керівник

    Актор

    • 1924 — «Вендетта» — нічний сторож
    • 1924 — «Макдональд»
    • 1924 — «Сон Товстопузенка»
    • 1925 — «Арсенальці» — робітник заводу «Арсенал», переодягнутий студентом; він же переодягнутий старим генералом
    • 1925 — «Укразія» (інша назва «7+2»)— Козацький полковник
    • 1926 — «Микола Джеря» — Микола
    • 1926 — «Тарас Трясило» (інша назва «Повість про гаряче серце»)— Тарас Трясило
    • 1926 — «Тарас Шевченко» — Тарас Шевченко
    • 1928 — «Джиммі Гіґґінс» — Джиммі Гіґґінс
    • 1928 — «Напередодні» — Сашко-музикант
    • 1928 — «Нічний візник» — Гордій Ярощук
    • 1928 — «Проданий апетит» — Еміль
    • 1929 — «Арсенал» (інша назва («Січневе повстання в Києві у 1918 році») — німецький солдат
    • 1929 — «П'ять наречених» — Лейзер та ідіот Йоселе
    • 1931 — «Фата морґана» — пастух Хома Гудзь
    • 1932 — «Атака» — Петер
    • 1932 — «Смачного» («Приятного аппетита») — Шеф-кухар
    • 1934 — «Велика гра» (інша назва «Віра Філеаса Чендлера») — Чингіз
    • 1935 — «Остання ніч» (інші назви «Зона», «Біла смерть»)
    • 1937 — «Назар Стодоля» — Сотник Кичатий
    • 1939 — «Щорс» — генерал Терешкевич
    • 1941 — «Вітер зі сходу» — Габрис
    • 1945 — «У далекому плаванні» — боцман Дзюба
    • 1945 — «Іван Грозний» — Олексій Басманов
    • 1945 — «Нескорен» — Тарас Яценко
    • 1947 — «Подвиг розвідника» — агроном Лещук
    • 1952 — «Украдене щастя» — Микола Задорожний

    Звання та нагороди

    Примітки

    1. http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
    2. . Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
    3. . Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
    4. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
    5. Діячі науки і культури України, 2007, с. 74-76.
    6. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
    7. . Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 30 жовтня 2012.

    Література

    Посилання

    • Бучма Амвросій Максиміліанович на сайті KINO-КОЛО
    • Бучма Амвросій Максиміліанович [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті KinoPoisk (рос.)
    • Бучма отримав державну премію за 5 хвилин мовчання // Країна, № 64, 24.03.2011
    • Документальна виставка, присвячена 120-й річниці від дня народження Амвросія Максиміліановича Бучми. Світлини й документи з державних архівів України [ 9 липня 2011 у Wayback Machine.]

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Buchma Amvro sij Maksimilia novich Bu chma 14 bereznya 1891 Lviv Avstro Ugorshina 6 sichnya 1957 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij aktor i rezhiser agent radyanskih specsluzhb ChK Buchma Amvrosij MaksimilianovichAmvrosij BuchmaAmvrosij BuchmaNarodivsya 14 bereznya 1891 1891 03 14 Lviv Avstro UgorshinaPomer 6 sichnya 1957 1957 01 06 65 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR hvoroba ParkinsonaPohovannya Bajkove kladovisheNacionalnist ukrayinecGromadyanstvo Avstro Ugorshina UNR SRSRDiyalnist aktor kinorezhiser teatralnij rezhiserZaklad Kiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka Karogo i Berezil 1 Roki diyalnosti z 1905Providni roli Taras ShevchenkoIMDb nm0118210Nagorodi ta premiyi Buchma Amvrosij Maksimilianovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahZhittyepisRanni roki Narodivsya 14 bereznya 1891 roku u Lvovi v rodini zaliznichnika i prali Buv ostannim z dev yati ditej bidnoyi rodini de zhivimi zalishilisya lishe vin i starsha sestra Olga Batko Maksimiliyan Maksim Petrovich pokladav na sina veliki nadiyi namagavsya vivchiti jogo yak slid ta viddav do gimnaziyi ale z neyi vidminnika Broneka viklyuchili z vovchim kvitkom za artistichni karikaturi na vchiteliv Zavdyaki sestri 1905 roku potrapiv do Lvivskogo teatru tovaristva Ruska Besida do rezhisera Josipa Stadnika de vpershe stupiv na profesijnu scenu Buv talanovitim u muzici samouk gri na skripku spivah tancyah improvizaciyi ta kopiyuvav navkolishnih i shvidko stav providnim aktorom U 1905 1912 rokah pracyuvav u teatri Tut vin zdruzhivsya na vse zhittya z Lesem Kurbasom Persha svitova vijna Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni u 1914 1917 rokah voyuvav v avstrijskij armiyi unteroficerom buv poranenij piznishe zasudzhenij do rozstrilu za lyapas oficeru buv v oblozi Peremishlya de malo ne zaginuv vid golodu j holeri Potim potrapiv u rosijskij polon pracyuvav na Turksibi na katorzhnih robotah Pislya vtechi z Serednoyi Aziyi v tenderi parovoza potrapiv do Ukrayini ta za rekomendaciyami lviv yan hudozhnikiv jogo prijnyato do Teatru Mikoli Sadovskogo odnochasno zdobuvav osvitu v Kiyivskomu muzichno dramatichnomu instituti im M Lisenka Z kolektivom teatru propracyuvav z 1917 po 1919 rik ale vidatnih rolej na toj chas ne zigrav 1919 roku viyihav z teatrom na Zahid ale u Striyu shlyahi Sadovskogo ta Buchmi rozijshlis 1919 roku organizuvav razom iz davnimi partnerami ta kumirami Novij lvivskij teatr u Drogobichi sho mandruvav Naddnipryanshinoyu Uzimku teatr zatrimavsya u Vinnici kudi perebralasya z denikinskogo Kiyeva rodina Yuri Gnata de Buchma pracyuvav u vinnickij ChK zokrema pisav pro ce u svoyih memuarah tak U ti burhlivi dni ya bagato chasu i sil viddavav roboti u Vinnickij cheka Cherez dekilka misyaciv Vinnicyu zahopili petlyurivci j bilopolyaki Z grupoyu tovarishiv ya zalishivsya v misti za zavdannyam Koli vnochi pribigli mene zaareshtovuvati cherez vikno ya vistribnuv u sadok i vtik z pid samogo nosa gajdamakiv i pilsudchikiv Za dopomogoyu znajomogo likarya dovelosya blizko misyacya perehovuvatis u budinku dlya bozhevilnih Podiyi i napruzhena robota pidirvali moye zdorov ya Pislya vignannya bilopolyakiv ya buv zvilnenij vid roboti v organah ChK i povnistyu viddavsya teatru Teatr im I Franka 20 sichnya 1920 roku voni ob yednalisya j na bazi Novogo lvivskogo teatru utvoreno spilno z Yuroyu Gnatom ta Semenom Semdorom teatr im I Franka keruvati nim peredano Yuriyevi Gnatu nini Nacionalnij akademichnij dramatichnij teatr imeni Ivana Franka z 1926 roku pracyuye v Kiyevi Najznachnishoyu rollyu cogo periodu stala rol Barona Na dni M Gorkogo u postanovci G Yuri Memorialna tablicya na misti budinku de zhiv Amvrosij Buchma na vul Ye Ozarkevicha u Lvovi Frankivci dovgo dlya togo chasu zatrimalis u Vinnici do vesni 1920 go a vlitku pereyihali do Cherkas Tut stalo ochevidno sho Gnat stazhuvavshis u MHATi svoyeyu tvorchoyu oriyentaciyeyu tyazhiv do MHATivskogo zhittyevidtvorennya Jomu buli chuzhi ideyi scenichnogo perevtilennya obraznoyi umovnosti yaku spoviduvali Buchma ta Kurbas Voni z Buchmoyu viyavilis hudozhnikami riznoyi tvorchoyi krovi Buchma pishov vid frankivciv Organizuvav teatr studiyu im Franka ta popliv po Dnipru do Hersona Ale vnaslidok golodu na Hersonshini ta hvorobi pershoyi zhinki Buchmi Polini Samijlenko spektakli pripinilis i teatr rozpavsya Pislya dovgih poneviryan po Ukrayini Amvrosij Buchma potrapiv do Kiyeva keruvav samodiyalnim teatrom Pershih zaliznichnih majsteren a koli Kurbas organizuvav svoye Hudozhnye Ob yednannya Berezil HOB prijshov do davnogo druga aktorom Chetvertoyi majsterni U 1922 1926 h ta 1930 1936 rokah providnij aktor teatru Berezil spochatku v Kiyevi a z 1930 go u Harkovi opora Olesya Kurbasa v teatralnomu novatorstvi idealnij kurbasovec filosof ta arlekin Tut talanovitij Buchma stav tim samim velikim genialnim aktorom ukrayinskoyi sceni Tut vin zigrav svoyi znameniti roli sho stali klasikoyu nacionalnogo teatru Dzhimi Giggins u p yesi za odnojmennim romanom A Sinklera Lejba v Gajdamakah za T Shevchenkom Zadorozhnij v Ukradenomu shasti I Franka Blazen u Makbeti V Shekspira ta in Jogo najbilsh doskonalim obrazom vvazhayetsya obraz Puzirya v komediyi Hazyayini I Karpenka Karogo U 1926 1930 rokah pracyuvav u kinematografiyi yak aktor i rezhiser Na Odeskij kinofabrici zigrav pershu rol Tarasa Shevchenka v odnojmennomu filmi 1926 roku rezhesera P Chardinina Pislya Nichnogo viznika 1929 de Buchma vikonav rol Gordiya Yaroshuka ukrayinske nime kino stalo vidome u sviti Najbilshe glyadachiv vrazila scena de geroj Buchmi viznik diznaye pro smert donki vid ruki bilogvardijcya Vin u nestyami jde nichnoyu Odesoyu a za nim sliduye jogo kin nemov rozumiyuchi sho stalo Vin mav bagato zapisiv v nimomu kino Mikola Mikola Dzherya Yaroshuk Nichnij viznik nimeckij soldat Arsenal Lejzer ta Josele P yat narechenih Emil Prodanij apetit Sashko muzikant Naperedodni ta inshi Z 1926 roku Berezil yak najkrashij teatr Ukrayini pracyuvav u Harkovi todishnij stolici a frankivci u provincijnomu Kiyevi Zgodom stolicyu pereveli v Kiyiv i vidtodi teatr im Franka posiv stolichne polozhennya Yura Gnat sho vin ishe z 20 h rokiv buv oponentom Kurbasa pochav ukriplyuvati tvorchij potencial teatru i pershimi kogo vin hotiv bachiti u svoyemu teatri buli kurbasivci Pislya komunistichnogo partijnogo rozgromu teatru Berezil u 1933 r Kurbasa znyali z posadi kerivnika Berezilya zgodom zaareshtuvali ta rozstrilyali Mizh tim za nakazom uryadu 1935 roku stali frankivcyami berezilci Amvrosij Buchma vdruge z zhinkoyu Valentinoyu Bzheskoyu Natalya Uzhvij Dmitro Milyutenko U teatri im I Franka Buchma propracyuvav do samoyi smerti 20 rokiv Tut vin zigrav roli Ivana Kolomijceva Ostanni M Gorkogo Lenina Pravda O Kornijchuka Mikoli Zadorozhnogo Ukradene shastya I Franka U cij roli najpovnishe virazivsya jogo talant najyaskravishe viyavilisya osoblivosti aktorskoyi maneri vistava bula triumfalnoyu Druga svitova vijna 15 travnya 1941 roku bulo vidznacheno 50 richchya Amvrosiya Buchmi a 27 travnya kolektiv teatru viyihav na gastroli do Moskvi j Leningrada Majsternist A Buchmi viklikala zahvat u shirokogo zagalu moskovskoyi publiki i vid koleg zdobula viznannya Vijna ne pripinila roboti frankivciv A Buchma na toj chas golovnij rezhiser teatru perebuvav razom iz kolektivom v evakuaciyi Semipalatinsk Tashkent viyizdiv na choli frontovoyi brigadi frankivciv na Stalingradskij ta Donskij fronti 1942 1943 Perebuvayuchi v Tashkenti A Buchma postaviv na sceni Uzbeckogo teatru im Mukimi Natalku Poltavku Vistava jshla bagato rokiv po vijni z nezminnim uspihom u glyadachiv Povoyennij period Pislya povernennya do Kiyeva spoluchav robotu v teatri z robotoyu hudozhnogo kerivnika Kiyivskoyi kinostudiyi hudozhnih filmiv 1945 1948 Grav roli pidpilnik Leshuk Podvig rozvidnika bocman Dzyuba V dalekomu plavanni Za rol Makara Dibrovi v odnojmennij vistavi za p yesoyu O Kornijchuka oderzhav drugu Stalinsku premiyu drugogo stupenya 1949 U povoyennij period A Buchma trudivsya rezhisuroyu v teatri j kino Konsultuvav filmi Vikladav u Kiyivskomu instituti teatralnogo mistectva im I Karpenka Karogo profesor Sered uchniv narodni artisti N Koperzhinska K Stepankov Vin avtor statej z problem teatralnogo mistectva zbirka Z glibin dushi 1959 Vistupav na radio i telebachenni Jogo obirali deputatom Kiyivskoyi miskoyi radi chlenom pershoyi Prezidiyi novoutvorenogo pislya vijni Ukrayinskogo Teatralnogo Tovaristva Nagorodzheno ordenami j medalyami Nadgrobok Amvrosiya Buchmi na Bajkovomu cvintari Pomer 6 sichnya 1957 roku vnaslidok dovgotrivaloyi hvorobi Parkinsona Pohovanij na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi nadgrobok granit skulptor Ida Kopajgorenko arhitektor L O Los vstanovlenij 1964 roku Pam yatPortret Amvrosiya Buchmi na aversi pravoruch na yuvilejnij moneti NBU prisvyachenij teatru im Ivana Franka U 1933 1935 rokah A Buchma pozuvav skulptoru M G Manizeru dlya figur povstancya chasu Koliyivshini ta kripaka z zhernom na plechah bagatofigurnogo pam yatniku Shevchenkovi v Harkovi Im yam Amvrosiya Maksimilianovicha nazvano bulvar u Kiyevi vulici u Lvovi Vinnici ta v Odesi Harkovi teatralnu premiyu Soyuzu teatralnih diyachiv Ukrayini teatralnu premiyu Bronek buv richkovij tramvajchik u Hersoni V Harkovi vulicyu Uborevicha perejmenovano na chest Buchmi pid chas procesu dekomunizaciyi 2015 roku rishennya Harkivskoyi miskoyi radi vid 20 listopada 2015 r 12 15 U 1976 roci na teritoriyi Odeskoyi kinostudiyi vstanovleno pogruddya aktora avtorstvo skulptor A Solovjov Do 100 littya vid dnya narodzhennya Amvrosiya Buchmi u Lvovi na rozi vulici Ozarkevicha ta ploshi Svyatogo Yura vstanovleno pam yatnij znak Nadpis pid barelyefom aktora spovishaye nam sho tut projshli molodi roki ukrayinskogo artista Amvrosiya Buchmi 1891 1957 Budinok ne zberigsya U 1962 roci na fasadi budinku 14 po vulici Volodimirskij u Kiyevi de A Buchma prozhiv ostannih 13 rokiv svogo zhittya vstanovleno memorialnu tablicyu avtorstvo skulptor Andrij Shapran arhitektor V Kornyeyeva Pro A M Buchmu nadrukovani monografiyi I Piskuna 1956 1959 O Babishkina 1966 V Zabolotnoyi 1984 FilmografiyaRezhisser 1928 Za stinoyu 1954 Zemlya razom z Oleksiyem Shvachkom Scenarist 1928 Za stinoyu razom iz L Povolockim Hudozhnij kerivnik 1947 Podvig rozvidnika Aktor 1924 Vendetta nichnij storozh 1924 Makdonald 1924 Son Tovstopuzenka 1925 Arsenalci robitnik zavodu Arsenal pereodyagnutij studentom vin zhe pereodyagnutij starim generalom 1925 Ukraziya insha nazva 7 2 Kozackij polkovnik 1926 Mikola Dzherya Mikola 1926 Taras Tryasilo insha nazva Povist pro garyache serce Taras Tryasilo 1926 Taras Shevchenko Taras Shevchenko 1928 Dzhimmi Giggins Dzhimmi Giggins 1928 Naperedodni Sashko muzikant 1928 Nichnij viznik Gordij Yaroshuk 1928 Prodanij apetit Emil 1929 Arsenal insha nazva Sichneve povstannya v Kiyevi u 1918 roci nimeckij soldat 1929 P yat narechenih Lejzer ta idiot Josele 1931 Fata morgana pastuh Homa Gudz 1932 Ataka Peter 1932 Smachnogo Priyatnogo appetita Shef kuhar 1934 Velika gra insha nazva Vira Fileasa Chendlera Chingiz 1935 Ostannya nich inshi nazvi Zona Bila smert 1937 Nazar Stodolya Sotnik Kichatij 1939 Shors general Tereshkevich 1941 Viter zi shodu Gabris 1945 U dalekomu plavanni bocman Dzyuba 1945 Ivan Groznij Oleksij Basmanov 1945 Neskoren Taras Yacenko 1947 Podvig rozvidnika agronom Leshuk 1952 Ukradene shastya Mikola ZadorozhnijZvannya ta nagorodi1940 Narodnij artist Ukrayinskoyi RSR 1941 Derzhavna Stalinska premiya SRSR za rol Lenina u teatralnij postanovci Pravda za O Kornijchukom 1944 Narodnij artist SRSR 1949 Derzhavna Stalinska premiya SRSR za rol shahtarya Makara u p yesi O Kornijchuka Makar Dibrova Orden Lenina Tri ordeni Trudovogo Chervonogo PraporaPrimitkihttp www encyclopediaofukraine com display asp linkpath pages 5CB 5CE 5CBerezil Arhiv originalu za 9 chervnya 2020 Procitovano 1 travnya 2020 Arhiv originalu za 14 bereznya 2018 Procitovano 14 bereznya 2018 www ukrinform ua ukr Arhiv originalu za 9 chervnya 2020 Procitovano 1 travnya 2020 Diyachi nauki i kulturi Ukrayini 2007 s 74 76 Kiyiv Enciklopedichnij dovidnik za redakciyeyu A V Kudrickogo K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1981 736 s il Arhiv originalu za 30 bereznya 2015 Procitovano 30 zhovtnya 2012 LiteraturaBorshagovskij A Amvrosij Maksimilianovich Buchma Moskva Leningrad Iskusstvo 1947 60 s ros Buchma A Z glibin dushi Statti i spogadi K 1959 Kosach Yu Dush lyudskih charodij A Buchma K Veselka 1973 208 s Kosach Yu Amvrosij Buchma K Veselka 1978 224 s G S Brega Buchma Amvrosij Maksimilianovich 1 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 421 ISBN 966 00 0734 5 Shuhevich S Spomini z Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi 1918 1920 Chastina IV Lviv Vidavnicha Kooperativa Chervona Kalina 1929 S 52 Piskun I R Amvrosij Maksimilianovich Buchma Kiyiv Mistectvo 1940 Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti Za zag red A P Kocura N V Teres Kiyiv Knigi XXI 2007 464 s ISBN 978 966 8653 95 7 PosilannyaBuchma Amvrosij Maksimilianovich na sajti KINO KOLO Buchma Amvrosij Maksimilianovich 14 bereznya 2016 u Wayback Machine na sajti KinoPoisk ros Buchma otrimav derzhavnu premiyu za 5 hvilin movchannya Krayina 64 24 03 2011 Dokumentalna vistavka prisvyachena 120 j richnici vid dnya narodzhennya Amvrosiya Maksimilianovicha Buchmi Svitlini j dokumenti z derzhavnih arhiviv Ukrayini 9 lipnya 2011 u Wayback Machine

    Дата публікації:
    Топ