Алжирські євреї — етнічна група єврейського та мішаного єврейсько-берберського походження, що впродовж останніх 2,5 тис. років проживала в Магрибі на півночі Африки, на території сучасної держави Алжир. Археологічно підтвердженим є факт масової міграції на ці землі євреїв після придушення повстань на Близькому Сході за часів Римської доби . Арабські завоювання дозволили євреям переселитися до Піренейського півострова й залишити помітний внесок в європейській культурі й науці, прислужитись збереженням її античного цивілізаційного надбання, будучи своєрідним медіатором не тільки в просторі, між східною і західною культурами, але й в часі, між інтелектуальними здобутками античності і доби Відродження . За часів Нової доби алжирські євреї стали знов містком, але вже внутрішньоетнічним, зберігши надбання сефардської гілки, змогли поєднати його, через масову міграцію до Франції, з ашкеназькою . Єврейська громада Алжиру остаточно щезла за часів незалежності . Велика частина алжирських євреїв переселилась до Франції, частина репатріювала до Ізраїлю . Вихідці з Алжиру єврейського походження роблять помітний внесок в розвиток сучасної , ізраїльської та загальносвітової культури, мистецтва, науки, філософії, спорту, не залишаючись осторонь як проблем збереження власної історичної пам'яті й оригінальної культури, так і глобальних проблем, що хвилюють людство .
Історія
Античні часи
Історія єврейської діаспори на території сучасного Алжиру налічує більше двох тисячоліть. У Талмуді розповідається про те, що серед вигнаних євреями ханаанців були й єврейськомовні. За свідченням візантійського історика Прокопія Кесарійського, в Нумідії, в місті (на місці сучасного містечка за 50 км від Константіни) євреї звели власну фортецю, в якій поряд з джерелом знаходилися два мармурових пілона з написом фінікійською:
Ми ті, хто втік від Ісуса, сина Навина. |
Євреї, за свідченням давньоримського історика Йосипа Флавія, почали селитися на території Алжиру від 320 року до н. е., коли Птолемей I Сотер опанував Єрусалимом і переселив 100 тис. євреїв до Африки, спочатку до Єгипту, звідкіля вони перебрались спочатку до Киренаїки, а потім і до Магрибу. Присутність єврейського населення в римську добу підтверджується численними археологічними знахідками епітафій на надгробках. Єврейське населення Алжиру збільшилася після давніми римлянами у першй половині II століття. У цей період юдаїзм широко поширився серед берберських племен.
- Руїни Тімгада
- Руїни Тіпази
- Руїни Гіппона Регія
Ієронім Стридонський пише про існування безперервного ланцюга єврейських поселень від Мавританії, через Африку до Індії. Блаженний Августин в своїх творах, які він писав в Гіппоні Регії, неодноразово згадує євреїв, яких називає ледарями через те, що вони дотримуються шабату. В усьому іншому життя і заняття євреїв нічим не відрізняється від занять і життя нумідійців, карфагенян або римлян: чоловіки працюють на полях, а жінки прядуть і тчуть.
Під час навали вандалів в V столітті євреї на території центрального Магрибу були вкрай численні. У цей період вони користуються свободою совісті, на відміну від євреїв Східної Римської імперії, де юдеї зазнають переслідувань. 535 року імператор Юстиніан I, захопивши східний Магриб, видав едикт, згідно якого євреї не могли займати державних посад, володіти рабами-християнами, синагога в Тіпазі була перетворена на християнський храм. Під час правління в Іберії короля вестготів Сісебута (565—621) і його наступників євреї зазнають гонінь і починають переселятися до Магрибу.
Середньовіччя
У VII столітті територія Алжиру була завойована арабами (688-708 роки), яким чинили опір юдейсько-берберське плем'я . Однак після загибелі кахин Дакії — жриці й вождя племені, велика частина племені прийняла іслам. Східні євреї, які слідували за арабськими військами, заснували громади в різних містах країни. Вони підтримували зв'язки з єврейськими громадами як на заході, так і на сході (навіть з Вавилонії і Ерец-Ісраель). У районі жили войовничі кочовики караїми, нащадками яких були, можливо, були (бахуцім), які довгий час жили в східній частині Алжиру. Єврейські купці торгували суданським золотом, займалися работоргівлею. В описі Тіарета, столиці ібадитської держави (767—909) згадується єврейське населення міста, що було типовим для більшості міст тогочасного мусульманського світу Північної Африки. Документи, знайдені в каїрській генізі і датовані X—XI століттям, згадують численні роди алжирських євреїв. Про єврейські громади часів правління Альмохадів (XII—XIII століття) дуже мало відомостей, це період міжусобиць і міжплемінних воєн. Відомо лише, що саме в цей період була знищена єврейська громада міста Тлемсен, а загальне число євреїв в країні значно зменшилося. Місцеві берберські племена прийняли іслам і влаштовуються масові акти насильства по відношенню до іновірців. На цей час припадає міграція євреїв з Іраку і Сирія. Невелика єврейська громада після 1248 року поповнилась євреями з Лангедоку і, після 1287 року, євреями з Мальорки.
- Синагога Алжира
- Всередині Великої синагоги Алжира
- Всередині Великої синагоги Алжира, 1840 рік
- Колишня Велика синагога в Орані
Багато євреїв, що втікали з Піренейського півострова після гонінь 1391 року оселялися на іншому березі Середземного моря, в Алжирі. Громади з'являються в Алжирі, , Біскрі, Беджаї, Мостаганемі, Орані, Тіареті, Тлемсені, Туггурті, Уарглі, оазі Мзаб і багатьох інших населених пунктах. Тут переселенці знаходили доброзичливе ставлення до себе від представників влади, однак не від місцевих євреїв. Які спочатку ставилися до них досить дружньо, але згодом розсварилися. Прибульці були не тільки досить освіченими, але й набожними юдеями, що привнесли нове дихання в місцеву єврейську культуру, зміцнили громаду. На цей час припадає розвиток талмудизму, в країні жили й працювали видатні рабини-талмудисти: , або Рібаш (івр. יצחק בן ששת), , або Рашбац (івр. שמעון בן צמח דוראן). У Тіареті у цей час жив видатний учений свого часу, рабин , що займався порівняльним мовознавством для єврейського, арабської і арамейської мов. Сефардська мова зберігалась в окремих громадах до XIX століття. Через сотню років, під час остаточного вигнання інквізицією євреїв з Іспанії і завоювання Гранади 1492 року, лише незначна їх кількість прибула до Алжиру, бо обурене мусульманське населення не знайшло кращого вчинку, ніж відігратись на єврейській громаді численними погромами в Тлемсені, оазі Туат. 1509 року іспанцями був завойований Оран, а 1510 року Бужі. Євреїв цих міст пограбували, а самих продали до рабства.
- Внутрішнє оздоблення синагоги в Тлемсені
- Колишня синагога в Константіні
На початку XVI століття в Алжирі встановлюється влада Османської імперії. За часів правління османських деїв, євреї користувалися повною свободою віросповідання. Громадам було надано внутрішнє самоврядування зі старшиною на чолі, що призначався владою і міг розпоряджатись власними загонами поліції і в'язницею. Серед єврейських громад існував власний громадський , який розглядав усі внутрішні громадянські й адміністративні справи, залишаючи кримінальні у віданні шаріату. На євреїв були накладені підвищені податки і подвійні мита. У XVII-XVIII століттях до країни переселялися маррани з Португалії та Марокко, євреї з італійського Ліворно і дуже швидко зайняли провідні місця в економіці і суспільному житті, займалися , завідували звітністю в скарбниці, стали лікарями, радниками, банкірами деїв, дипломатами у європейських справах, особливо з викупу бранців морських піратських розбійних походів. Ліворнські євреї зосередили в своїх руках торгівлю між Північною Африкою і Південною Європою через порт Орана. З Магрибу в той час вивозилась пшениця, ячмінь, рис, віск, мед, оливки, цитрусові, фініки, інжир, виноград, горіхи, трояндова олія, вишивки, тафта, кіновар, шкіри і страусові пера. Завозились індійський муслін, полотно, шовк, залізні вироби, цукор, кава, бурштин, дерево, білий мармур, залізо і сталь. Новоприбулих євреїв прозивали «берето-» та «капюшононосцями», через те, що в одязі дотримувались тогочасної європейської моди. Самі новоприбулі звали місцевих євреїв «тюрбаноносцями».
- Паломництво до могили Рібаша
- Єврейське родинне свято
- Християнські невільники в порту Алжира
- Старий єврейський квартал в Беджаії
У XVII-XVIII століттях Алжир стає важливим центром єврейської наукової та релігійної думки, тут працюють видатні мислителі. У Тлемсені живе , який 1691 року опублікував підручник з математики, один з перших в Магрибі єврейською мовою. (1690—1760), який опублікував у 1745-1746 роках в Ліворно власні праці «Хліб Іуди», коментар до Маймоніда, і «Будинок Іуди», збірник настанов. Епідемія чуми і страшний голод 1706 року погіршили становище багатьох єврейських родин, більшість родин живе в злиднях. Потім, під впливом помилкового звинувачення, дей Алжиру наклав непомірний штраф на громаду, наказавши зруйнувати синагоги, які, проте, вдалося врятувати виплатою додаткової суми. 1805 року вбивство головного помічника дея Алжиру, Нафталі Буснаха дало привід до погрому в місті Алжир, внаслідок якого загинуло від 200 до 500 місцевих євреїв. У XIX столітті до Орана переселилось багато родин сефардських євреїв з марокканського Тетуана.
Французька доба
Діяльність єврейських торговців зерном послужила приводом до початку французької колонізації Алжиру. Наприкінці XVIII — початку XIX століть єврейські купці постачали до Франції африканське зерно, якого так потребувала молода імперія. Але, через невдалу експансіоністську політику в Європі, достатньої кількості золота на оплату боргів не мала. Дипломатичний інцидент з ультимативних вимог алжирського дея до французького уряду сплатити борги став приводом до військової інтервенції 1830 року, яка дала змогу Франції не тільки вирішити проблему з боргами, але й власну продовольчу проблему. Крім того, нові завоювання були вкрай необхідними для піднесення національної гідності, що була значно принижена після наполеонівських поразок. Під час вторгнення французів деякі єврейські громади зайняли ворожу позицію до інтервентів, пам'ятаючи гоніння в Європі, деякі допомагали в боротьбі з мусульманами як перекладачі й постачальники, вважаючи останніх більшим злом. Так єврейська громада Орана допомагала французам 1833 року при осаді цього міста алжирцями. Хоча більшість єврейського населення просто втікала від насильства.
- Бомбардування Алжира адміралом Дюпре, 1830 рік
- Здобуття брами Алжира, 1830 рік
- Взяття Константіни, 1837 рік
- Євреї відпливають до Святої землі, 1841 рік
Після завоювання Алжиру Францією єврейські громади спочатку зберегли систему роздільного конфесіонального самоврядування (міллет), але 1841 року воно було скасовано і на євреїв і їхні суди () поширили юрисдикцію французького суду. Законодавчі акти 1839 і 1845 років створюють спеціальні органи для розвитку юдаїзму, проте вони переносять акцент з політичної складової єврейських громад на чисто релігійний. Згідно новим законам французькі євреї (здебільшого ашкеназі) призначались головними рабинами для кожного регіону щоб
прищеплювати безумовний послух законам, лояльність по відношенню до Франції, із зобов'язанням захищати встановлений порядок. |
Це була спроба «цивілізувати» алжирських євреїв, бо вважалось що європейські традиції євреїв-ашкеназі перевершували сефардські практики. Деякі євреї увійшли до складу муніципальних рад і торгових камер. 1858 року для кожної провінції був призначений власний єврейський генеральний радник. У Алжирі, Орані і Константіні були створені консисторії за французьким зразком. Це поклало початок нових відносин алжирських євреїв з урядом. Якщо за Оттоманського правління єврейська громада була «дімміт», тобто законодавчо захищеною нацменшиною, то тепер вони були лише однією з культурно-релігійних груп. Місцеві євреї чинили опір проти французьких євреїв, які намагались оселитися в Алжирі, бунтували, відмовляли новоприбулим французьким євреям ховати своїх небіжчиків на місцевих кладовищах. Одночасно відбувався спротив у царині цивільного права, особливо шлюбного. У цей період значно посилились як культурна асиміляція євреїв, так і національне культурне відродження, створювались єврейські видавництва, початкові релігійні школи. Єврейська молодь охоче вчить французьку мову, відвідує французькі навчальні заклади, культурно і соціально асимілюється з новоприбулими європейцями, частіше відмовляючись від традиційного костюма на користь європейської моди. Наприкінці XIX століття в Алжирі з'являється арабський композитор єврейського походження, (1874—1928), що тісно співпрацює з , і . З'являються кілька дуже багатих родин, які тримають у своїх руках торгівлю льоном, місцевими тканинами, пшеницею, цукром і колоніальними товарами. При цьому добробут більшості родин єврейської громади росте повільно — основна їх частина продовжує займатися дрібною торгівлею, ремісництвом і чоботарством, обслуговуючи мусульман. Нащадки офранцужених євреїв стають частиною місцевої інтелігенції. У цей час відбувається урбанізація єврейського населення Алжиру.
- Прибуття маршала Рандона, губернатора Алжиру, 1857 рік
- Єврейська родина Константіни, 1900 рік
- Торгова площа в Медеа
- Едмон Яфіль
1865 року, як відповідь на петицію 1864 року, євреї отримали від сенату право отримати французьке громадянство в індивідуальному порядку. Проте цим правом скористалась невелика кількість як євреїв, так і мусульман через те, що французьке громадянство вимагало відмови від деяких традиційних звичаїв, тобто свого роду віровідступництва. 24 жовтня 1870 року декрет міністра юстиції (фр. Décret Crémieux) оголосив всіх євреїв Алжиру, окрім пустельних, французькими громадянами. Цей декрет став логічним завершенням тиску інтелектуальної еліти французьких євреїв, що таким чином намагались офранцузити сефардів і увести їх до загальноєвропейського культурного і інтелектуального життя. Таким чином було натуралізовано близько 33 тис. євреїв Алжиру.
- Ктуба (шлюбний договір) алжирських євреїв
- Листування з релігійних питань між консисторіями Орану і Франції, 1870 рік
- Декрет Крем'є
- Ісак Адольф Крем'є
Такі процеси викликали хвилю французького антисемітизму. Французькі праві антисеміти вважали, що виконання декрету призведе до змін в списках виборців, вплине на результат виборів, звинувачували євреїв у тому, що ті багатіють за рахунок мусульман і християн, викликають безробіття серед неєврейського населення. Газета , заснована 1882 року хрещеним євреєм Байло, розпалювала ксенофобські настрої, стверджуючи на своїх сторінках, що євреї є шкідливою і небезпечною расою, вимагала скасування декрету. 1882 року в Орані була заснована , що закликала до бойкоту єврейських магазинів і підприємств, протидіяла участі євреїв у виборах:
Виборці, стережіться! Нам загрожує велике зло. У нас скоро буде єврейський муніципалітет, єврейський префект, єврейський генерал-губернатор, єврейський генеральний командир 19-го корпусу. |
В країні у 1897—1898 роках пройшла серія погромів, в яких брали участь навіть французькі солдати, хоча армія мала наказ не втручатись в міжконфесійне і міжетнічне протистояння. 158 єврейських лавок було пограбовано і спалено, 2 єврея вбито. Лідер місцевих антисемітів мер міста Алжир М. Режі закликав «окропити дерево свободи кров'ю євреїв». Деякі мусульманські анти-єврейські заворушення відбувались в Орані 1897 року. Проте націоналістичні мусульманські рухи не підтримували французьких антисемітських настроїв: шейх Абделхамід Бен Бадіса з Константіни, шейх Ель-Окбі з міста Алжир і шейх Саїд Захір з Орана відкрито виступали у своїх проповідях проти дій антисемітів.
- Караул поблизу синагоги, 1898 рік
- Рабина Ефраїм Анкауа в'їздить на левові до Тлемсена
- Гімн на честь рабина Ефраїма Анкауа
- Арабо-ізраїльський журнал «Бейт-Ізраїль»
- Антисемітська карикатура, 1893 рік
- Стаття «Я звинуваючу!» Еміля Золя, 1898 рік
У цей час справа Дрейфуса у материковій Франції ще більше посилила антисемітизм в Алжирі. На парламентських виборах в травні 1898 року з 6 депутатів від Алжиру 4 було антисемітами, в тому числі голова французьких антисемітів . На захист Дрейфуса французький письменник і публіцист Еміль Золя 13 січня 1889 року в ліберальній газеті (фр. L’Aurore) надрукував статтю «Я звинувачую!» (фр. J'accuse ...!). Із закінченням справи Дрейфуса хвиля антисемітизму швидко згасла, на парламентських виборах 1902 року від Алжиру не було обрано жодного антисеміта. Після Першої світової війни в місті Алжир відбулася перша в Алжирі сіоністська конференція.
Прихід Гітлера до влади в Німеччині знову надихнув антисемітів і привів до відновлення антисемітської пропаганди. , лідер екстремістської партії (фр. Les Croix de Feu), а пізніше (фр. French Social Party) активно намагається стравити мусульман і алжирських євреїв, друкуючи відповідні трактати арабською мовою. 1934 року відбувся єврейський погром в Константіні, під час якого 25—34 єврея були вбито, 200 лавок розграбовано. Погром відбувся також в Батні, в Батні й Орлеані мусульмани брали участь в підпалі синагог.
- Виступ Франсуа Де ля Рока в Бліді, 1936 рік
- Анрі Жиро і Шарль де Голль
- Алжирці зустрічають союзників в Арзеві
- Висадка союзників поблизу Алжира
- Порт Орана, 1943 рік
Після поразки Франції у війні з нацистами 1940 року, уряд Віші скасував декрет Крем'є, звинувативши єврейську громаду в поразці Франції від Німеччини. 117 тис. євреїв зазнало гонінь, їм заборонялось працювати в державних установах, банках, закладах освіти, вступати до університетів. 1941 року відбулась конфіскація майна, проте, на знак солідарності, жоден мусульманин не скористався конфіскованим майном. Через це багато хто з євреїв вступив до Руху Опору, був спійманий і відправлений до трудових таборів, або страчений. Юденрат допомагав у військовій логістиці з матеріального постачання. 8 листопада 1942 року в місті Алжир відбулося повстання під керівництвом Ж. Абулькера, місто було оголошено нейтральною територією. Після операції з висадки союзників 1942 року на північному узбережжі Алжиру і Марокко, умовна назва «Смолоскип», при владі в Алжирі залишились колишні вішісти, що порвали з режимом Філіппа Петена. Попри протести міжнародних організацій і Французького комітету національного визволення на чолі з де Голлем вони не тільки обмежили права євреїв, але й організували для них спеціальні концентраційні табори. Лише в жовтні 1943 року, після особистого втручання президента США Франкліна Делано Рузвельта, дію декрету Крем'є було відновлено. 1947 року була створена , що об'єднувала 60 місцевих громад.
Війна за незалежність
Під час війни за незалежність Алжиру (1954—1962) більшість алжирських євреїв стала на бік Франції, проти руху алжирців за незалежність, пізніше вони відкинули ту частину офіційної політики, яка пропонувала незалежність Алжиру і солідаризувалися з Секретною збройною організацією (фр. Organisation Armée Secrète; СЗО). Частина євреїв активно підтримували боротьбу алжирських націоналістів з Фронту національного визволення (ФНВ) проти Франції, хоча більшість населення зайняло нейтральну позицію і намагалось уникнути насильства. Не зважаючи на все це алжирський Фронт національного визволення зайняв антиєврейську позицію, через відмову в жовтні 1956 року великого ребе Алжиру підтвердити на офіційному рівні підтримку незалежності Алжиру. Наприкінці листопада 1956 року відповів, що не є політичною організацією, тому будь-яке прийняття рішення повинно бути виключно індивідуальним і закликав до миру. Значна кількість євреїв, відчуваючи більшу соціально-культурну єдність з європейським населенням країни, встає на бік уряду в цьому конфлікті. У відповідь на це ФНВ розпочинає терор: у лютому 1958 року були вбиті два єврейські емісари, 12 грудня 1960 року спаплюжені Велика синагога в Алжирі і єврейське кладовище в Орані, 1961 року цирульник Х. Шукрун вбитий на вулиці ударом ножа в спину, на стінах вулиць з'являються написи «Смерть євреям!». У 1961—1962 роках багато євреїв стали жертвами також контртерору Секретної збройної організації, що виступала проти незалежності Алжиру.
- Алжирська війна
- Терористична атака СЗО в Ель-Уеді
1961 року мзабські євреї, на яких до того не поширювалась дія декрету Крем'є, отримали громадянство.
8 січня 1961 року у Франції відбувся , на якому 75 % голосів були віддані за самовизначення. Секретна збройна організація розпочала терор, метою якого був зрив мирних перемовин щодо незалежності Алжиру, а цілей були навіть Шарль де Голль і Жан-Поль Сартр. На мирних перемовинах 1961 року між Францією і ФНВ представники метрополії висували пропозицію про те, щоб після отримання Алжиром незалежності єврейська громада залишилась в ньому і слугувала своєрідним медіатором між європейською Францією і магрибським Алжиром. Однак, ФНВ відмовився навіть розглянути таку можливість, задекларувавши принцип одна держава — одна нація, тобто «Алжир для алжирців»! 18 травня 1962 року були підписані Евіанські угоди, згідно яким, французи, які не бажають залишатися в Алжирі, будуть репатрійовані. Адмірал , голова (івр. כָּל יִשְׂרָאֵל חֲבֵרִים), домігся від президента де Голля, щоб у число репатріантів були включені і євреї, так як вони не становлять окремої етнічної групи, але глибоко інтегровані в європейське суспільство.
Війна й терор змусили до кінця липня 1962 року 70 тис. євреїв переїхати до Франції, 5 тис. до Ізраїлю (загалом 80 % євреїв). За іншими даними до Франції емігрувало 100—120 тис., а до Ізарїлю 7 тис. алжирських євреїв. Так, 1982 року в Паризькому окрузі жило 46,9 тис. євреїв — вихідців з Алжиру.
Незалежний Алжир
Після підписання Евіанських угод в березні 1962 року і прийняття 1963 року закону про громадянство, який визначав громадянами незалежного Алжиру лише тих, хто сповідує іслам, або нащадків мусульман по батьківській лінії, відбувається масова еміграція євреїв з Алжиру. Наприкінці французького правління в країні налічувалось близько 150 тис. євреїв, а в жовтні 1962 року лише 25 тис. (6 тис. в столиці). Переселенці з провінції до міст швидко організовуються в громади, 1957 року в країні було 128 населених пунктів з єврейськими громадами, а 1966 року — 293. Перший голова незалежного Алжиру, Ахмед Бен Белла намагався нормалізувати відносини з євреями, але після приходу до влади прорадянськи налаштованих сил на чолі з Хуарі Бумедьєном 1965 року положення євреїв погіршилося: податки збільшені, офіційно позбавив захисту, розпочався економічний бойкот єврейських підприємств і магазинів, синагоги спаплюжені й перетворені на мечеті, кладовища зруйновані. Євреї віддавалися до суду за надуманими звинуваченнями, один єврей був страчений. Більшість алжирських євреїв в цей емігрували до Франції як пьє-нуар, а , що мешкали в Алжирі, та євреї оази Мзаб, на яких не поширювалась дія закону з репатріації переселились до Ізраїлю. 5 червня 1967 року Алжир оголосив війну Ізраїлю і надав військову допомогу Єгипту. Коли останній погодився на припинення вогню, алжирці влаштували демонстрацію протесту, а Бумедьєн особисто вимагав від СРСР твердої антиізраїльської політики. 1968 року члени терористичної організації Народний фронт визволення Палестини викрали літак ізраїльської цивільної авіакомпанії і посадили його в Алжирі. Команда літака і всі пасажири чоловіки — громадяни Ізраїлю кілька тижнів залишалися ув'язненими в Алжирі й були обміняні на ув'язнених в Ізраїлі терористів.
- Реза Пахлеві, Хуарі Бумедьєн і Саддам Хусейн, 1975 рік
- Євреї на могилі в Тлемсені
- Синагога алжирських репатріантів у Нетанії, Ізраїль
- Алжирські євреї в Єрусалимі
З середини 1990-х років уряд Алжиру веде внутрішню боротьбу з ісламськими радикалами-фундаменталістами, що змусило його припинити підтримку терористичних палестинських угруповань.
Чисельність
Чисельність євреїв Алжиру | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1850 | 26 000 | — |
1866 | 38 500 | +48.1% |
1881 | 52 000 | +35.1% |
1914 | 96 000 | +84.6% |
1931 | 110 000 | +14.6% |
1948 | 120 000 | +9.1% |
1960 | 130 000 | +8.3% |
1963 | 4000 | −96.9% |
Джерело: Хаїм Саудун |
Протягом останніх 400 років чисельність єврейського населення то зростала, то знижувалася — в залежності від економічного і політичного стану в країні. У XVI столітті, результаті нападу іспанців на портові міста, чисельність населення знизилася з 2 тис. до 750 осіб. У XVII—XVIII століттях число євреїв збільшилася до 15 тис., а потім впало до 5 тис. осіб. 1830 року в Алжирі мешкало 15—17 тис. євреїв, з них в Алжирі — 6,5 тис., в Орані — 2 тис., Константіні — 3 тис., Тлемсені — 1 тис.. Від 1902 року, з ураженням антисемітської партії на парламентських виборах у Франції, єврейське населення поступово стало збільшуватися: 10,8 тис. осіб 1901 року, 17,0 тис. осіб 1921 року, 23,5 тис. осіб 1931 року, 25,9 тис. осіб 1941 року. З початком арабського національного повстання проти Франції 1954 року багато євреїв з провінції переселилося до столиці. Із здобуттям незалежності Алжиру, понад 95 % єврейського населення столиці (34 тис. осіб), 1963 року в місті Алжир залишалося всього 2,5 тис. євреїв, а 1969 року лише кілька сотень людей. Загалом до 1973 року в країні залишалось 1 тис. євреїв, до 1982 року — 300 осіб, до 1998 року — лише 80 євреїв, в переважній більшості людей похилого віку. До Ізраїлю репатріювалось близько 25,7 тис. євреїв.
Одяг
На початку XX століття алжирські єврейські чоловіки одягались в «шадрію», жилет з широкими рукавами, і «сарвал», панталони, що підперезували паском («хізам»), зверху накидували великі бурнуси з китицями, на голові носили «тарбуш», довгастий тюрбан з шовковою китицею. На початку XX століття єврейки в Алжирі одягались в «беденор», своєрідну сукню з ліфом і мереживами, і тільник до талії з довгими рукавами, на голові носили хустинку «такріту», підперезувались паском з шовку. У більш давні часи єврейки на голові носили високі конусовиді шоломи, подібні до англійських XV століття.
- Алжирські єврейки, 1851 рік
- Бронзове емальоване погруддя алжирської єврейки, Шарль Кордьє, 1857 рік
- Алжирський єврей кінця XIX століття
- Старий єврей
- Євреї Константіни, 1856—1858 роки
-
Відомі алжирські євреї
Більшість євреїв, що проживає у Франції на початку XXI століття північноафриканського походження. Так само значна частина іммігрантів з Франції до Ізраїлю складається з євреїв північноафриканського походження.
- (фр. José Aboulker; 1920—2009) — член антинацистського французького підпілля.
- (фр. Alon Abutbul; 1965) — ізраїльський актор.
- (фр. Franck Amsallem; 1961) — джазовий піаніст і композитор.
- (фр. Françoise Atlan; 1964) — французька співачка.
- (фр. Yvan Attal; 1965) — французький кінорежисер і актор.
- Жак Атталі (фр. Jacques Attali; 1943) — французький письменник, економіст, член Більдерберзької групи.
- (фр. Alain Afflelou) — підприємець.
- (фр. Danny Ayalon; 1955) — ізраїльський дипломат, політик.
- Жан-П'єр Бакрі (фр. Jean-Pierre Bacri; 1951) — французький актор і сценарист.
- (фр. Eric Benhamou; 1955) — виконавчий директор компанії , філантроп.
- Барух Бенасерраф (фр. Baruj Benacerraf; 1920—2011) — американський іммунолог, нобелівський лауреат (1980), алжирський єврей по матері.
- (фр. Paul Benacerraf; 1931) — американський філософ, алжирський єврей по матері.
- (фр. Maurice Benayoun; 1957) — французький митець, художник-інсталятор.
- (фр. Jean Benguigui; 1944) — французький актор.
- (фр. Michel Benita; 1954) — французький джазовий контрабасист, алжирський єврей по батькові.
- (фр. Daniel Bensaïd; 1946—2010) — французький філософ і троцькіст, алжирський єврей по батькові.
- Жан-П'єр Бакрі
- Жак Атталі
- Енріко Масіас
- Клод Коен-Таннуджі
- Жак Дерріда
- Єва Грін
- Рішар Беррі (фр. Richard Berry; 1950) — французький актор, кінорежисер і сценарист.
- (фр. Lili Boniche; 1921—2008) — алжирський співак.
- (фр. Patrick Bruel; 1959) — французький співак і актор.
- Єва Гаель Грін (фр. Eva Green; 1980) — французька акторка і модель.
- (фр. Gérard Darmon; 1948) — французький актор і співак.
- Жак Дерріда (фр. Jacques Derrida; 1930—2008) — французький філософ.
- (фр. Pascal Elbé; 1967) — французький актор і кінорежисер.
- (фр. Jean-Pierre Elkabbach; 1937) — французький журналіст.
- Марлен Жобер (фр. Marlène Jobert; 1940) — французька акторка, співачка, автор текстів.
- (фр. Eric Zemmour; 1958) — французький журналіст.
- Клод Зіді (фр. Claude Zidi; 1934) — французький кінорежисер.
- Робер Коен (фр. Robert Cohen; 1930) — французький боксер, чемпіон світу в надлегкій вазі.
- Ані Коен-Солал (фр. Annie Cohen-Solal) — біографіст Жана-Поля Сартра.
- Клод Коен-Таннуджі (фр. Claude Cohen-Tannoudji; 1933) — французький фізик, нобелівський лауреат (1997).
- Жан-Франсуа Копе (фр. Jean-François Copé; 1964) — французький політик, алжирський єврей по матері.
- Елен Сіксу
- Клод Лелуш
- Жан Бенгігі
- Жан-Франсуа Копе
- Андре Шуракі
- Бернар-Анрі Леві
- (фр. Cy Curnin; 1957) — співак гурту The Fixx, алжирський єврей по матері.
- Бернар-Анрі Леві (фр. Bernard-Henri Lévy; 1948) — французький філософ, письменник, політичний журналіст.
- Клод Лелуш (фр. Claude Lelouch; 1937) — французький кінорежисер, алжирський єврей по батькові.
- (фр. Reinette L'Oranaise; 1911—1998) — французький співак.
- Енріко Масіас (фр. Enrico Macias; 1938) — французький співак.
- Елен Сіксу (фр. Hélène Cixous; 1937) — французька письменниця-феміністка.
- (фр. Martial Solal; 1927) — джазовий піаніст і композитор.
- (фр. Benjamin Stora; 1950) — французький історик.
- (фр. Patrick Timsit; 1959) — французький комедійний актор, гуморист.
- (фр. Alphonse Halimi; 1932—2006) — французький боксер в надлегкій вазі.
- (фр. Roger Hanin; 1925—2015) — французький актор і кінорежисер.
- (фр. Alain Chabat; 1958) — французький актор.
- (фр. André Chouraqui; 1917—2007) — французький письменник.
- (фр. Élie Chouraqui; 1950) — французький кінорежисер і сценарист.
Див. також
Примітки
- (фр.) Talmud de Jérusalem, Chabat, t. VI, 36 p.
- (фр.) Procope de Césarée, De la Guerre contre les Vandales. Trad. Léonor de Mauger. De Bello persico et vandelico. Paris: G. de Luyne, 1670, II, 20.
- Алжир. Держава // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- (фр.) Flavius Josephe, Guerre des juifs, 1738. Contre Apion. T. Reinach (éd.) et trad. L. Blum. Paris: Les Belles Lettres, 1930, XXXIX, 132 p. ; réédition 1972, II, 20.
- (фр.) Richard Ayoun, Les Juifs d'Algérie. Au-delà des pressions officielles et des lobbies de mémoire. — Lyon: ENS LSH, 2007.
- (англ.) Karen B. Stern, Inscribing devotion and death: archaeological evidence for Jewish populations of North Africa, Bril, 2008, p. 88.
- (фр.) Saint-Jérôme, Epistolae selectae. Paris: apud S. Huré, 1649, 759 p. ; Lyon: Périsse frères, 1845, III + 350 p. ; Select letters of St. Jerome. [Epistolae selectae], trad. F.A. Wright, Cambridge (MA.): Harvard University, Londres: W. Heinemann, 1954, XVI + 511 p., 129, 4, ad. Dardanum.
- (англ.) Algeria. — JewishEncyclopedia.com.
- Алжир. Громада // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- (англ.) Jews of Algeria — Jewish Virtual Library.
- (англ.) The Edict of Expulsion of the Jews — 1492 Spain. — Sephardicstudies.org.
- (англ.) Friedman, Elizabeth. Colonialism & After. South Hadley, Massachusetts: Bergen, 1988. Print.
- (англ.) Stillman, Norman. The Jews of Arab Lands in Modern Times. The Jewish Publication Society.
- (англ.) Joshua Schreier Arabs of the Jewish Faith: The Civilizing Mission in Colonial Algeria. University of California Santa Cruz, January 13, 2011.
- (англ.) Patrick Weil, How to Be French: Nationality in the Making since 1789. Duke University Press 2008 p.253.
- (англ.) Paula Hyman, The Jews of Modern France. University of California Press, 1998 pp.83-109.
- (англ.) Samuel Kalman, The Extreme Right in Interwar France: The Faisceau and the Croix de Feu, Ashgate Publishing 2008 pp.210.
- (англ.) Algeria, 1830—2000: A Short History. Cornell University Press. 2004. pp. 10. .
- (англ.) Sharon Vance (10 May 2011). The Martyrdom of a Moroccan Jewish Saint. BRILL. p. 182. .
- (англ.) Naomi Davidson, Only Muslim: Embodying Islam in Twentieth-Century France, Cornell University Press 2012 p.136.
- (англ.) Pierre Birnbaumn, French Jews and the «Regeneration» of Algerian Jewry, in Ezra Mendelsohn (ed.) Jews and the State: Dangerous Alliances and the Perils of Privilege, Studies in Contemporary Jewry, Vol. XIX Oxford University Press/Hebrew Institute of Jerusalem 2004 pp.88-103 p.97.
- (англ.) Sung-Eun Choi (19 November 2015). Decolonization and the French of Algeria: Bringing the Settler Colony Home. Palgrave Macmillan. pp. 84–. .
- Закон Алжиру про громадянство № 63-69, прийнятий 27 березня 1963 року, розділ 34.
- (фр.) La guerre d'Algérie : 1954—2004, la fin de l'amnésie / Benjamin Stora et Mohammed Harbi. — Paris: R. Laffont, 2004. — P. 313. — 728 p. — .
- (фр.) Joëlle Allouche-Benayoun, Doris Bensimon. Juifs d'Algérie, hier et aujourd'hui: mémoires et identités. — Toulouse: Privat, 1989. — P. 237. — .
- (фр.) Georges Dillinger. Français d'Algérie: face au vent de l'histoire. — Publication GD, 2002. — P. 181. — .
- (англ.) Michael M. Laskier North African Jewry in the Twentieth Century: The Jews of Morocco, Tunisia, and Algeria. NYU Press, 1994. 400 р.
- חיים סעדון (עורך), אלג'יריה, בסדרת «קהילות ישראל במזרח במאות התשע-עשרה והעשרים», הוצאת משרד החינוך ומכון בן צבי, עמ' 29
- (фр.) Les juifs dans l'histoire de France: premier colloque internationale de Haïfa.
- (англ.) Immigrants, by period of immigration, continent and country of birth.
- (фр.) Immigrants francophones arrivés en Israël selon le lieu de provenance — 1990 à 2013 [ 2011-04-27 у Wayback Machine.]
Література
- (англ.) Haim F. Ghiuzeli The Jewish Community of Oran [ 21 березня 2009 у Wayback Machine.] — Beit Hatfutsot, the Museum of the Jewish People.
- (англ.) Israel, Jonathan Irvine. The Jews of Spanish Oran and their expulsion in 1669. Mediterranean Historical Review, 9,2(1994):235-255.
- (фр.) Richard Ayoun, Problématique des conflits internes de la communauté juive; Simon Kanouï, président du Consistoire Israélite d'Oran. World Congress of Jewish Studies. Jerusalem, 9,B3(1986):75-82.
- (фр.) Richard Ayoun, Les Juifs d'Afrique du Nord pendant la Seconde Guerre mondiale: I. histoire, dans Shmuel Trigano (dir.), Le monde sépharade., Le Seuil, 2006, 1008 p. , p. 955—963.
- (фр.) Richard Ayoun, En Libye, en Tunisie et en Algérie à l'époque coloniale: I. histoire, dans Shmuel Trigano (dir.), Le monde sépharade., Le Seuil, 2006, 1008 p. , p. 592—611.
- (фр.) Michel Abitbol, Les juifs d'Afrique du Nord sous Vichy, Paris, Riveneuve, 2008. .
- (фр.) Allouche-Benayoun et Doris Bensimon, les Juifs d'Algérie. Mémoires et identités plurielles, Paris, Stavit/Cerf, 1989. .
- (фр.) Attal, Regards sur les juifs d'Algérie, l'Harmattan, 1996.
- (фр.) Ayoun et Bernard Cohen, les Juifs d'Algérie. Deux mille ans d'histoire, Paris, Jean-Claude Lattès, 1982.
- (фр.) Menahem Ben Sasson, La persécution almohade: mythes et histoire: I. histoire, dans Shmuel Trigano (dir.), Le monde sépharade., Le Seuil, 2006, 1008 p. , p. 123—139.
- (фр.) André Chouraqui, Histoire des Juifs en Afrique du Nord, Éd. Hachette en 1 volume (1985) ou rééd. aux Éd. du Rocher en 2 tomes, 1998. et 2268031063.
- (фр.) Mark R. Cohen, Sous le Croissant et sous la Croix — les Juifs au Moyen Âge, trad. de l'anglais par Jean-Pierre Ricard, éd. du Seuil, Paris, 2008. .
- (фр.) Geneviève Dermenjian, La crise anti-juive oranaise (1895—1905), l'antisémitisme dans l'Algérie coloniale, Paris, l'Harmattan, 1986. .
- (фр.) Geneviève Dermenjian, Le juif est-il français? in Schmuel Trigano (dir.) L'identité des juifs d'Algérie, Paris, Les éditions du Nadir, 2003, p. 47—70.
- (фр.) Geneviève Dermenjian, la caricature comme élément du discours antisémite européen en Algérie (1830—1939), in Marie-Anne Matard Bonucci, Antisémythes, nouveau monde éditions, 2005, p. 395—410.
- (фр.) Guy Dugas, Entre Djeha et Cagayous. la littérature judéo-maghrébine d'expression française. Paris, l'Harmattan, 1991n.
- (фр.) Guy Dugas, Fragments d'histoire littéraire judéo-algérienne", in Histoire des Juifs d'Algérie racontée par des non-Juifs, sous la dir. de Julianne Unterberger. AcsiReims édit., coll. Histoire des Religions, 2008, p. 61—95.
- (фр.) Pierre Goinard, Algèrie: l’œuvre française, Paris, Robert Laffont, 1984. .
- (фр.) Diego de Haedo, Histoire des rois d'Alger (Topographia e Historia general de Argel, Valladolid, 1612), Traduction d'H.D. de Grammont, Bouchène, Paris, 1998. .
- (фр.) Anne Hélène Hoog, Juifs d'Algérie, Skira, 2012.
- (фр.) Oliel, Les Juifs au Sahara, le Touat au Moyen Âge, préface de Théodore Monod, Éditions du CNRS, 1994/
- (фр.) Gérard Nahon, Le Consistoire Israélite d'Oran et le décret du 16 septembre 1867; documents et correspondances. Michael, 5(1978):98-129.
- (фр.) Haïm Saadoun, Le sionisme dans les pays musulmans: I. histoire, dans Shmuel Trigano (dir.), Le monde sépharade., Le Seuil, 2006, 1008 p. ( et 2-02-086992-6), p. 879—905.
- (фр.) Schaub, Jean-Frederic. Les Juifs du Roi d'Espagne. Pp. 240. Paris: Hachette, 1999.
- (фр.) Schwarzfuchs, Simon. Les Juifs d'Algérie et la France (1830—1855). Pp. lv, 400. Jérusalem: Institut Ben Zvi, 1981.
- (фр.) Slouschz, Hébræo-Phéniciens et Judéo-Berbères, introduction à l'histoire des Juifs et du judaïsme en Afrique, Ernest Leroux, juin 1908.
- (фр.) Benjamin Stora et Geneviève Dermenjian, Les Juifs d'Algérie dans le regard des militaires et des juifs de France à l’époque de la conquête (1830—1855) ", Revue historique, vol. CCLXXXIV, no 2, octobre-décembre 1990, p. 332—339.
- (фр.) Benjamin Stora, Les trois exils — Juifs d'Algérie, 1996. .
- (фр.) Taïeb, Sociétés juives du Maghreb moderne (1500—1900), Paris, Maisonneuve et Larose, 2000. .
Посилання
- (фр.) Zlabia.com [ 23 листопада 2020 у Wayback Machine.] — французький єврейський сайт вихідців з Алжиру.
- (англ.) Rabbis of Algeria [ 16 травня 2009 у Wayback Machine.] — рабини Алжиру.
- (англ.) Algeria Sephardim Deported from France or Executed in France during WWII [ 29 листопада 2010 у Wayback Machine.] — список євреїв-сефардів депортованих французьким урядом під час Другої світової війни.
- (англ.) Documents from Old Jewish Algeria. [ 29 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- (англ.) — єврейське населення Алжиру 1931 року.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alzhirski yevreyi etnichna grupa yevrejskogo ta mishanogo yevrejsko berberskogo pohodzhennya sho vprodovzh ostannih 2 5 tis rokiv prozhivala v Magribi na pivnochi Afriki na teritoriyi suchasnoyi derzhavi Alzhir Arheologichno pidtverdzhenim ye fakt masovoyi migraciyi na ci zemli yevreyiv pislya pridushennya povstan na Blizkomu Shodi za chasiv Rimskoyi dobi Arabski zavoyuvannya dozvolili yevreyam pereselitisya do Pirenejskogo pivostrova j zalishiti pomitnij vnesok v yevropejskij kulturi j nauci prisluzhitis zberezhennyam yiyi antichnogo civilizacijnogo nadbannya buduchi svoyeridnim mediatorom ne tilki v prostori mizh shidnoyu i zahidnoyu kulturami ale j v chasi mizh intelektualnimi zdobutkami antichnosti i dobi Vidrodzhennya Za chasiv Novoyi dobi alzhirski yevreyi stali znov mistkom ale vzhe vnutrishnoetnichnim zberigshi nadbannya sefardskoyi gilki zmogli poyednati jogo cherez masovu migraciyu do Franciyi z ashkenazkoyu Yevrejska gromada Alzhiru ostatochno shezla za chasiv nezalezhnosti Velika chastina alzhirskih yevreyiv pereselilas do Franciyi chastina repatriyuvala do Izrayilyu Vihidci z Alzhiru yevrejskogo pohodzhennya roblyat pomitnij vnesok v rozvitok suchasnoyi izrayilskoyi ta zagalnosvitovoyi kulturi mistectva nauki filosofiyi sportu ne zalishayuchis ostoron yak problem zberezhennya vlasnoyi istorichnoyi pam yati j originalnoyi kulturi tak i globalnih problem sho hvilyuyut lyudstvo IstoriyaAntichni chasi Istoriya yevrejskoyi diaspori na teritoriyi suchasnogo Alzhiru nalichuye bilshe dvoh tisyacholit U Talmudi rozpovidayetsya pro te sho sered vignanih yevreyami hanaanciv buli j yevrejskomovni Za svidchennyam vizantijskogo istorika Prokopiya Kesarijskogo v Numidiyi v misti na misci suchasnogo mistechka za 50 km vid Konstantini yevreyi zveli vlasnu fortecyu v yakij poryad z dzherelom znahodilisya dva marmurovih pilona z napisom finikijskoyu Mi ti hto vtik vid Isusa sina Navina Yevreyi za svidchennyam davnorimskogo istorika Josipa Flaviya pochali selitisya na teritoriyi Alzhiru vid 320 roku do n e koli Ptolemej I Soter opanuvav Yerusalimom i pereseliv 100 tis yevreyiv do Afriki spochatku do Yegiptu zvidkilya voni perebralis spochatku do Kirenayiki a potim i do Magribu Prisutnist yevrejskogo naselennya v rimsku dobu pidtverdzhuyetsya chislennimi arheologichnimi znahidkami epitafij na nadgrobkah Yevrejske naselennya Alzhiru zbilshilasya pislya davnimi rimlyanami u pershj polovini II stolittya U cej period yudayizm shiroko poshirivsya sered berberskih plemen Ruyini Timgada Ruyini Tipazi Ruyini Gippona Regiya Iyeronim Stridonskij pishe pro isnuvannya bezperervnogo lancyuga yevrejskih poselen vid Mavritaniyi cherez Afriku do Indiyi Blazhennij Avgustin v svoyih tvorah yaki vin pisav v Gipponi Regiyi neodnorazovo zgaduye yevreyiv yakih nazivaye ledaryami cherez te sho voni dotrimuyutsya shabatu V usomu inshomu zhittya i zanyattya yevreyiv nichim ne vidriznyayetsya vid zanyat i zhittya numidijciv karfagenyan abo rimlyan choloviki pracyuyut na polyah a zhinki pryadut i tchut Pid chas navali vandaliv v V stolitti yevreyi na teritoriyi centralnogo Magribu buli vkraj chislenni U cej period voni koristuyutsya svobodoyu sovisti na vidminu vid yevreyiv Shidnoyi Rimskoyi imperiyi de yudeyi zaznayut peresliduvan 535 roku imperator Yustinian I zahopivshi shidnij Magrib vidav edikt zgidno yakogo yevreyi ne mogli zajmati derzhavnih posad voloditi rabami hristiyanami sinagoga v Tipazi bula peretvorena na hristiyanskij hram Pid chas pravlinnya v Iberiyi korolya vestgotiv Sisebuta 565 621 i jogo nastupnikiv yevreyi zaznayut gonin i pochinayut pereselyatisya do Magribu Serednovichchya U VII stolitti teritoriya Alzhiru bula zavojovana arabami 688 708 roki yakim chinili opir yudejsko berberske plem ya Odnak pislya zagibeli kahin Dakiyi zhrici j vozhdya plemeni velika chastina plemeni prijnyala islam Shidni yevreyi yaki sliduvali za arabskimi vijskami zasnuvali gromadi v riznih mistah krayini Voni pidtrimuvali zv yazki z yevrejskimi gromadami yak na zahodi tak i na shodi navit z Vaviloniyi i Erec Israel U rajoni zhili vojovnichi kochoviki karayimi nashadkami yakih buli mozhlivo buli bahucim yaki dovgij chas zhili v shidnij chastini Alzhiru Yevrejski kupci torguvali sudanskim zolotom zajmalisya rabotorgivleyu V opisi Tiareta stolici ibaditskoyi derzhavi 767 909 zgaduyetsya yevrejske naselennya mista sho bulo tipovim dlya bilshosti mist togochasnogo musulmanskogo svitu Pivnichnoyi Afriki Dokumenti znajdeni v kayirskij genizi i datovani X XI stolittyam zgaduyut chislenni rodi alzhirskih yevreyiv Pro yevrejski gromadi chasiv pravlinnya Almohadiv XII XIII stolittya duzhe malo vidomostej ce period mizhusobic i mizhpleminnih voyen Vidomo lishe sho same v cej period bula znishena yevrejska gromada mista Tlemsen a zagalne chislo yevreyiv v krayini znachno zmenshilosya Miscevi berberski plemena prijnyali islam i vlashtovuyutsya masovi akti nasilstva po vidnoshennyu do inovirciv Na cej chas pripadaye migraciya yevreyiv z Iraku i Siriya Nevelika yevrejska gromada pislya 1248 roku popovnilas yevreyami z Langedoku i pislya 1287 roku yevreyami z Malorki Sinagoga Alzhira Vseredini Velikoyi sinagogi Alzhira Vseredini Velikoyi sinagogi Alzhira 1840 rik Kolishnya Velika sinagoga v Orani Bagato yevreyiv sho vtikali z Pirenejskogo pivostrova pislya gonin 1391 roku oselyalisya na inshomu berezi Seredzemnogo morya v Alzhiri Gromadi z yavlyayutsya v Alzhiri Biskri Bedzhayi Mostaganemi Orani Tiareti Tlemseni Tuggurti Uargli oazi Mzab i bagatoh inshih naselenih punktah Tut pereselenci znahodili dobrozichlive stavlennya do sebe vid predstavnikiv vladi odnak ne vid miscevih yevreyiv Yaki spochatku stavilisya do nih dosit druzhno ale zgodom rozsvarilisya Pribulci buli ne tilki dosit osvichenimi ale j nabozhnimi yudeyami sho privnesli nove dihannya v miscevu yevrejsku kulturu zmicnili gromadu Na cej chas pripadaye rozvitok talmudizmu v krayini zhili j pracyuvali vidatni rabini talmudisti abo Ribash ivr יצחק בן ששת abo Rashbac ivr שמעון בן צמח דוראן U Tiareti u cej chas zhiv vidatnij uchenij svogo chasu rabin sho zajmavsya porivnyalnim movoznavstvom dlya yevrejskogo arabskoyi i aramejskoyi mov Sefardska mova zberigalas v okremih gromadah do XIX stolittya Cherez sotnyu rokiv pid chas ostatochnogo vignannya inkviziciyeyu yevreyiv z Ispaniyi i zavoyuvannya Granadi 1492 roku lishe neznachna yih kilkist pribula do Alzhiru bo oburene musulmanske naselennya ne znajshlo krashogo vchinku nizh vidigratis na yevrejskij gromadi chislennimi pogromami v Tlemseni oazi Tuat 1509 roku ispancyami buv zavojovanij Oran a 1510 roku Buzhi Yevreyiv cih mist pograbuvali a samih prodali do rabstva Vnutrishnye ozdoblennya sinagogi v Tlemseni Kolishnya sinagoga v Konstantini Na pochatku XVI stolittya v Alzhiri vstanovlyuyetsya vlada Osmanskoyi imperiyi Za chasiv pravlinnya osmanskih deyiv yevreyi koristuvalisya povnoyu svobodoyu virospovidannya Gromadam bulo nadano vnutrishnye samovryaduvannya zi starshinoyu na choli sho priznachavsya vladoyu i mig rozporyadzhatis vlasnimi zagonami policiyi i v yazniceyu Sered yevrejskih gromad isnuvav vlasnij gromadskij yakij rozglyadav usi vnutrishni gromadyanski j administrativni spravi zalishayuchi kriminalni u vidanni shariatu Na yevreyiv buli nakladeni pidvisheni podatki i podvijni mita U XVII XVIII stolittyah do krayini pereselyalisya marrani z Portugaliyi ta Marokko yevreyi z italijskogo Livorno i duzhe shvidko zajnyali providni miscya v ekonomici i suspilnomu zhitti zajmalisya zaviduvali zvitnistyu v skarbnici stali likaryami radnikami bankirami deyiv diplomatami u yevropejskih spravah osoblivo z vikupu branciv morskih piratskih rozbijnih pohodiv Livornski yevreyi zoseredili v svoyih rukah torgivlyu mizh Pivnichnoyu Afrikoyu i Pivdennoyu Yevropoyu cherez port Orana Z Magribu v toj chas vivozilas pshenicya yachmin ris visk med olivki citrusovi finiki inzhir vinograd gorihi troyandova oliya vishivki tafta kinovar shkiri i strausovi pera Zavozilis indijskij muslin polotno shovk zalizni virobi cukor kava burshtin derevo bilij marmur zalizo i stal Novopribulih yevreyiv prozivali bereto ta kapyushononoscyami cherez te sho v odyazi dotrimuvalis togochasnoyi yevropejskoyi modi Sami novopribuli zvali miscevih yevreyiv tyurbanonoscyami Palomnictvo do mogili Ribasha Yevrejske rodinne svyato Hristiyanski nevilniki v portu Alzhira Starij yevrejskij kvartal v Bedzhaiyi U XVII XVIII stolittyah Alzhir staye vazhlivim centrom yevrejskoyi naukovoyi ta religijnoyi dumki tut pracyuyut vidatni misliteli U Tlemseni zhive yakij 1691 roku opublikuvav pidruchnik z matematiki odin z pershih v Magribi yevrejskoyu movoyu 1690 1760 yakij opublikuvav u 1745 1746 rokah v Livorno vlasni praci Hlib Iudi komentar do Majmonida i Budinok Iudi zbirnik nastanov Epidemiya chumi i strashnij golod 1706 roku pogirshili stanovishe bagatoh yevrejskih rodin bilshist rodin zhive v zlidnyah Potim pid vplivom pomilkovogo zvinuvachennya dej Alzhiru naklav nepomirnij shtraf na gromadu nakazavshi zrujnuvati sinagogi yaki prote vdalosya vryatuvati viplatoyu dodatkovoyi sumi 1805 roku vbivstvo golovnogo pomichnika deya Alzhiru Naftali Busnaha dalo privid do pogromu v misti Alzhir vnaslidok yakogo zaginulo vid 200 do 500 miscevih yevreyiv U XIX stolitti do Orana pereselilos bagato rodin sefardskih yevreyiv z marokkanskogo Tetuana Francuzka doba Diyalnist yevrejskih torgovciv zernom posluzhila privodom do pochatku francuzkoyi kolonizaciyi Alzhiru Naprikinci XVIII pochatku XIX stolit yevrejski kupci postachali do Franciyi afrikanske zerno yakogo tak potrebuvala moloda imperiya Ale cherez nevdalu ekspansionistsku politiku v Yevropi dostatnoyi kilkosti zolota na oplatu borgiv ne mala Diplomatichnij incident z ultimativnih vimog alzhirskogo deya do francuzkogo uryadu splatiti borgi stav privodom do vijskovoyi intervenciyi 1830 roku yaka dala zmogu Franciyi ne tilki virishiti problemu z borgami ale j vlasnu prodovolchu problemu Krim togo novi zavoyuvannya buli vkraj neobhidnimi dlya pidnesennya nacionalnoyi gidnosti sho bula znachno prinizhena pislya napoleonivskih porazok Pid chas vtorgnennya francuziv deyaki yevrejski gromadi zajnyali vorozhu poziciyu do interventiv pam yatayuchi goninnya v Yevropi deyaki dopomagali v borotbi z musulmanami yak perekladachi j postachalniki vvazhayuchi ostannih bilshim zlom Tak yevrejska gromada Orana dopomagala francuzam 1833 roku pri osadi cogo mista alzhircyami Hocha bilshist yevrejskogo naselennya prosto vtikala vid nasilstva Bombarduvannya Alzhira admiralom Dyupre 1830 rik Zdobuttya brami Alzhira 1830 rik Vzyattya Konstantini 1837 rik Yevreyi vidplivayut do Svyatoyi zemli 1841 rik Pislya zavoyuvannya Alzhiru Franciyeyu yevrejski gromadi spochatku zberegli sistemu rozdilnogo konfesionalnogo samovryaduvannya millet ale 1841 roku vono bulo skasovano i na yevreyiv i yihni sudi poshirili yurisdikciyu francuzkogo sudu Zakonodavchi akti 1839 i 1845 rokiv stvoryuyut specialni organi dlya rozvitku yudayizmu prote voni perenosyat akcent z politichnoyi skladovoyi yevrejskih gromad na chisto religijnij Zgidno novim zakonam francuzki yevreyi zdebilshogo ashkenazi priznachalis golovnimi rabinami dlya kozhnogo regionu shob prisheplyuvati bezumovnij posluh zakonam loyalnist po vidnoshennyu do Franciyi iz zobov yazannyam zahishati vstanovlenij poryadok Ce bula sproba civilizuvati alzhirskih yevreyiv bo vvazhalos sho yevropejski tradiciyi yevreyiv ashkenazi perevershuvali sefardski praktiki Deyaki yevreyi uvijshli do skladu municipalnih rad i torgovih kamer 1858 roku dlya kozhnoyi provinciyi buv priznachenij vlasnij yevrejskij generalnij radnik U Alzhiri Orani i Konstantini buli stvoreni konsistoriyi za francuzkim zrazkom Ce poklalo pochatok novih vidnosin alzhirskih yevreyiv z uryadom Yaksho za Ottomanskogo pravlinnya yevrejska gromada bula dimmit tobto zakonodavcho zahishenoyu nacmenshinoyu to teper voni buli lishe odniyeyu z kulturno religijnih grup Miscevi yevreyi chinili opir proti francuzkih yevreyiv yaki namagalis oselitisya v Alzhiri buntuvali vidmovlyali novopribulim francuzkim yevreyam hovati svoyih nebizhchikiv na miscevih kladovishah Odnochasno vidbuvavsya sprotiv u carini civilnogo prava osoblivo shlyubnogo U cej period znachno posililis yak kulturna asimilyaciya yevreyiv tak i nacionalne kulturne vidrodzhennya stvoryuvalis yevrejski vidavnictva pochatkovi religijni shkoli Yevrejska molod ohoche vchit francuzku movu vidviduye francuzki navchalni zakladi kulturno i socialno asimilyuyetsya z novopribulimi yevropejcyami chastishe vidmovlyayuchis vid tradicijnogo kostyuma na korist yevropejskoyi modi Naprikinci XIX stolittya v Alzhiri z yavlyayetsya arabskij kompozitor yevrejskogo pohodzhennya 1874 1928 sho tisno spivpracyuye z i Z yavlyayutsya kilka duzhe bagatih rodin yaki trimayut u svoyih rukah torgivlyu lonom miscevimi tkaninami psheniceyu cukrom i kolonialnimi tovarami Pri comu dobrobut bilshosti rodin yevrejskoyi gromadi roste povilno osnovna yih chastina prodovzhuye zajmatisya dribnoyu torgivleyu remisnictvom i chobotarstvom obslugovuyuchi musulman Nashadki ofrancuzhenih yevreyiv stayut chastinoyu miscevoyi inteligenciyi U cej chas vidbuvayetsya urbanizaciya yevrejskogo naselennya Alzhiru Pributtya marshala Randona gubernatora Alzhiru 1857 rik Yevrejska rodina Konstantini 1900 rik Torgova plosha v Medea Edmon Yafil 1865 roku yak vidpovid na peticiyu 1864 roku yevreyi otrimali vid senatu pravo otrimati francuzke gromadyanstvo v individualnomu poryadku Prote cim pravom skoristalas nevelika kilkist yak yevreyiv tak i musulman cherez te sho francuzke gromadyanstvo vimagalo vidmovi vid deyakih tradicijnih zvichayiv tobto svogo rodu virovidstupnictva 24 zhovtnya 1870 roku dekret ministra yusticiyi fr Decret Cremieux ogolosiv vsih yevreyiv Alzhiru okrim pustelnih francuzkimi gromadyanami Cej dekret stav logichnim zavershennyam tisku intelektualnoyi eliti francuzkih yevreyiv sho takim chinom namagalis ofrancuziti sefardiv i uvesti yih do zagalnoyevropejskogo kulturnogo i intelektualnogo zhittya Takim chinom bulo naturalizovano blizko 33 tis yevreyiv Alzhiru Ktuba shlyubnij dogovir alzhirskih yevreyiv Listuvannya z religijnih pitan mizh konsistoriyami Oranu i Franciyi 1870 rik Dekret Krem ye Isak Adolf Krem ye Taki procesi viklikali hvilyu francuzkogo antisemitizmu Francuzki pravi antisemiti vvazhali sho vikonannya dekretu prizvede do zmin v spiskah viborciv vpline na rezultat viboriv zvinuvachuvali yevreyiv u tomu sho ti bagatiyut za rahunok musulman i hristiyan viklikayut bezrobittya sered neyevrejskogo naselennya Gazeta zasnovana 1882 roku hreshenim yevreyem Bajlo rozpalyuvala ksenofobski nastroyi stverdzhuyuchi na svoyih storinkah sho yevreyi ye shkidlivoyu i nebezpechnoyu rasoyu vimagala skasuvannya dekretu 1882 roku v Orani bula zasnovana sho zaklikala do bojkotu yevrejskih magaziniv i pidpriyemstv protidiyala uchasti yevreyiv u viborah Viborci sterezhitsya Nam zagrozhuye velike zlo U nas skoro bude yevrejskij municipalitet yevrejskij prefekt yevrejskij general gubernator yevrejskij generalnij komandir 19 go korpusu V krayini u 1897 1898 rokah projshla seriya pogromiv v yakih brali uchast navit francuzki soldati hocha armiya mala nakaz ne vtruchatis v mizhkonfesijne i mizhetnichne protistoyannya 158 yevrejskih lavok bulo pograbovano i spaleno 2 yevreya vbito Lider miscevih antisemitiv mer mista Alzhir M Rezhi zaklikav okropiti derevo svobodi krov yu yevreyiv Deyaki musulmanski anti yevrejski zavorushennya vidbuvalis v Orani 1897 roku Prote nacionalistichni musulmanski ruhi ne pidtrimuvali francuzkih antisemitskih nastroyiv shejh Abdelhamid Ben Badisa z Konstantini shejh El Okbi z mista Alzhir i shejh Sayid Zahir z Orana vidkrito vistupali u svoyih propovidyah proti dij antisemitiv Karaul poblizu sinagogi 1898 rik Rabina Efrayim Ankaua v yizdit na levovi do Tlemsena Gimn na chest rabina Efrayima Ankaua Arabo izrayilskij zhurnal Bejt Izrayil Antisemitska karikatura 1893 rik Stattya Ya zvinuvayuchu Emilya Zolya 1898 rik U cej chas sprava Drejfusa u materikovij Franciyi she bilshe posilila antisemitizm v Alzhiri Na parlamentskih viborah v travni 1898 roku z 6 deputativ vid Alzhiru 4 bulo antisemitami v tomu chisli golova francuzkih antisemitiv Na zahist Drejfusa francuzkij pismennik i publicist Emil Zolya 13 sichnya 1889 roku v liberalnij gazeti fr L Aurore nadrukuvav stattyu Ya zvinuvachuyu fr J accuse Iz zakinchennyam spravi Drejfusa hvilya antisemitizmu shvidko zgasla na parlamentskih viborah 1902 roku vid Alzhiru ne bulo obrano zhodnogo antisemita Pislya Pershoyi svitovoyi vijni v misti Alzhir vidbulasya persha v Alzhiri sionistska konferenciya Prihid Gitlera do vladi v Nimechchini znovu nadihnuv antisemitiv i priviv do vidnovlennya antisemitskoyi propagandi lider ekstremistskoyi partiyi fr Les Croix de Feu a piznishe fr French Social Party aktivno namagayetsya straviti musulman i alzhirskih yevreyiv drukuyuchi vidpovidni traktati arabskoyu movoyu 1934 roku vidbuvsya yevrejskij pogrom v Konstantini pid chas yakogo 25 34 yevreya buli vbito 200 lavok rozgrabovano Pogrom vidbuvsya takozh v Batni v Batni j Orleani musulmani brali uchast v pidpali sinagog Vistup Fransua De lya Roka v Blidi 1936 rik Anri Zhiro i Sharl de Goll Alzhirci zustrichayut soyuznikiv v Arzevi Visadka soyuznikiv poblizu Alzhira Port Orana 1943 rik Pislya porazki Franciyi u vijni z nacistami 1940 roku uryad Vishi skasuvav dekret Krem ye zvinuvativshi yevrejsku gromadu v porazci Franciyi vid Nimechchini 117 tis yevreyiv zaznalo gonin yim zaboronyalos pracyuvati v derzhavnih ustanovah bankah zakladah osviti vstupati do universitetiv 1941 roku vidbulas konfiskaciya majna prote na znak solidarnosti zhoden musulmanin ne skoristavsya konfiskovanim majnom Cherez ce bagato hto z yevreyiv vstupiv do Ruhu Oporu buv spijmanij i vidpravlenij do trudovih taboriv abo strachenij Yudenrat dopomagav u vijskovij logistici z materialnogo postachannya 8 listopada 1942 roku v misti Alzhir vidbulosya povstannya pid kerivnictvom Zh Abulkera misto bulo ogolosheno nejtralnoyu teritoriyeyu Pislya operaciyi z visadki soyuznikiv 1942 roku na pivnichnomu uzberezhzhi Alzhiru i Marokko umovna nazva Smoloskip pri vladi v Alzhiri zalishilis kolishni vishisti sho porvali z rezhimom Filippa Petena Popri protesti mizhnarodnih organizacij i Francuzkogo komitetu nacionalnogo vizvolennya na choli z de Gollem voni ne tilki obmezhili prava yevreyiv ale j organizuvali dlya nih specialni koncentracijni tabori Lishe v zhovtni 1943 roku pislya osobistogo vtruchannya prezidenta SShA Franklina Delano Ruzvelta diyu dekretu Krem ye bulo vidnovleno 1947 roku bula stvorena sho ob yednuvala 60 miscevih gromad Vijna za nezalezhnist Pid chas vijni za nezalezhnist Alzhiru 1954 1962 bilshist alzhirskih yevreyiv stala na bik Franciyi proti ruhu alzhirciv za nezalezhnist piznishe voni vidkinuli tu chastinu oficijnoyi politiki yaka proponuvala nezalezhnist Alzhiru i solidarizuvalisya z Sekretnoyu zbrojnoyu organizaciyeyu fr Organisation Armee Secrete SZO Chastina yevreyiv aktivno pidtrimuvali borotbu alzhirskih nacionalistiv z Frontu nacionalnogo vizvolennya FNV proti Franciyi hocha bilshist naselennya zajnyalo nejtralnu poziciyu i namagalos uniknuti nasilstva Ne zvazhayuchi na vse ce alzhirskij Front nacionalnogo vizvolennya zajnyav antiyevrejsku poziciyu cherez vidmovu v zhovtni 1956 roku velikogo rebe Alzhiru pidtverditi na oficijnomu rivni pidtrimku nezalezhnosti Alzhiru Naprikinci listopada 1956 roku vidpoviv sho ne ye politichnoyu organizaciyeyu tomu bud yake prijnyattya rishennya povinno buti viklyuchno individualnim i zaklikav do miru Znachna kilkist yevreyiv vidchuvayuchi bilshu socialno kulturnu yednist z yevropejskim naselennyam krayini vstaye na bik uryadu v comu konflikti U vidpovid na ce FNV rozpochinaye teror u lyutomu 1958 roku buli vbiti dva yevrejski emisari 12 grudnya 1960 roku spaplyuzheni Velika sinagoga v Alzhiri i yevrejske kladovishe v Orani 1961 roku cirulnik H Shukrun vbitij na vulici udarom nozha v spinu na stinah vulic z yavlyayutsya napisi Smert yevreyam U 1961 1962 rokah bagato yevreyiv stali zhertvami takozh kontrteroru Sekretnoyi zbrojnoyi organizaciyi sho vistupala proti nezalezhnosti Alzhiru Alzhirska vijna Teroristichna ataka SZO v El Uedi 1961 roku mzabski yevreyi na yakih do togo ne poshiryuvalas diya dekretu Krem ye otrimali gromadyanstvo 8 sichnya 1961 roku u Franciyi vidbuvsya na yakomu 75 golosiv buli viddani za samoviznachennya Sekretna zbrojna organizaciya rozpochala teror metoyu yakogo buv zriv mirnih peremovin shodo nezalezhnosti Alzhiru a cilej buli navit Sharl de Goll i Zhan Pol Sartr Na mirnih peremovinah 1961 roku mizh Franciyeyu i FNV predstavniki metropoliyi visuvali propoziciyu pro te shob pislya otrimannya Alzhirom nezalezhnosti yevrejska gromada zalishilas v nomu i sluguvala svoyeridnim mediatorom mizh yevropejskoyu Franciyeyu i magribskim Alzhirom Odnak FNV vidmovivsya navit rozglyanuti taku mozhlivist zadeklaruvavshi princip odna derzhava odna naciya tobto Alzhir dlya alzhirciv 18 travnya 1962 roku buli pidpisani Evianski ugodi zgidno yakim francuzi yaki ne bazhayut zalishatisya v Alzhiri budut repatrijovani Admiral golova ivr כ ל י ש ר א ל ח ב ר ים domigsya vid prezidenta de Gollya shob u chislo repatriantiv buli vklyucheni i yevreyi tak yak voni ne stanovlyat okremoyi etnichnoyi grupi ale gliboko integrovani v yevropejske suspilstvo Vijna j teror zmusili do kincya lipnya 1962 roku 70 tis yevreyiv pereyihati do Franciyi 5 tis do Izrayilyu zagalom 80 yevreyiv Za inshimi danimi do Franciyi emigruvalo 100 120 tis a do Izaryilyu 7 tis alzhirskih yevreyiv Tak 1982 roku v Parizkomu okruzi zhilo 46 9 tis yevreyiv vihidciv z Alzhiru Nezalezhnij Alzhir Pislya pidpisannya Evianskih ugod v berezni 1962 roku i prijnyattya 1963 roku zakonu pro gromadyanstvo yakij viznachav gromadyanami nezalezhnogo Alzhiru lishe tih hto spoviduye islam abo nashadkiv musulman po batkivskij liniyi vidbuvayetsya masova emigraciya yevreyiv z Alzhiru Naprikinci francuzkogo pravlinnya v krayini nalichuvalos blizko 150 tis yevreyiv a v zhovtni 1962 roku lishe 25 tis 6 tis v stolici Pereselenci z provinciyi do mist shvidko organizovuyutsya v gromadi 1957 roku v krayini bulo 128 naselenih punktiv z yevrejskimi gromadami a 1966 roku 293 Pershij golova nezalezhnogo Alzhiru Ahmed Ben Bella namagavsya normalizuvati vidnosini z yevreyami ale pislya prihodu do vladi proradyanski nalashtovanih sil na choli z Huari Bumedyenom 1965 roku polozhennya yevreyiv pogirshilosya podatki zbilsheni oficijno pozbaviv zahistu rozpochavsya ekonomichnij bojkot yevrejskih pidpriyemstv i magaziniv sinagogi spaplyuzheni j peretvoreni na mecheti kladovisha zrujnovani Yevreyi viddavalisya do sudu za nadumanimi zvinuvachennyami odin yevrej buv strachenij Bilshist alzhirskih yevreyiv v cej emigruvali do Franciyi yak pye nuar a sho meshkali v Alzhiri ta yevreyi oazi Mzab na yakih ne poshiryuvalas diya zakonu z repatriaciyi pereselilis do Izrayilyu 5 chervnya 1967 roku Alzhir ogolosiv vijnu Izrayilyu i nadav vijskovu dopomogu Yegiptu Koli ostannij pogodivsya na pripinennya vognyu alzhirci vlashtuvali demonstraciyu protestu a Bumedyen osobisto vimagav vid SRSR tverdoyi antiizrayilskoyi politiki 1968 roku chleni teroristichnoyi organizaciyi Narodnij front vizvolennya Palestini vikrali litak izrayilskoyi civilnoyi aviakompaniyi i posadili jogo v Alzhiri Komanda litaka i vsi pasazhiri choloviki gromadyani Izrayilyu kilka tizhniv zalishalisya uv yaznenimi v Alzhiri j buli obminyani na uv yaznenih v Izrayili teroristiv Reza Pahlevi Huari Bumedyen i Saddam Husejn 1975 rik Yevreyi na mogili v Tlemseni Sinagoga alzhirskih repatriantiv u Netaniyi Izrayil Alzhirski yevreyi v Yerusalimi Z seredini 1990 h rokiv uryad Alzhiru vede vnutrishnyu borotbu z islamskimi radikalami fundamentalistami sho zmusilo jogo pripiniti pidtrimku teroristichnih palestinskih ugrupovan ChiselnistChiselnist yevreyiv AlzhiruRik Naselennya Zmina1850 26 000 1866 38 500 48 1 1881 52 000 35 1 1914 96 000 84 6 1931 110 000 14 6 1948 120 000 9 1 1960 130 000 8 3 1963 4000 96 9 Dzherelo Hayim Saudun Protyagom ostannih 400 rokiv chiselnist yevrejskogo naselennya to zrostala to znizhuvalasya v zalezhnosti vid ekonomichnogo i politichnogo stanu v krayini U XVI stolitti rezultati napadu ispanciv na portovi mista chiselnist naselennya znizilasya z 2 tis do 750 osib U XVII XVIII stolittyah chislo yevreyiv zbilshilasya do 15 tis a potim vpalo do 5 tis osib 1830 roku v Alzhiri meshkalo 15 17 tis yevreyiv z nih v Alzhiri 6 5 tis v Orani 2 tis Konstantini 3 tis Tlemseni 1 tis Vid 1902 roku z urazhennyam antisemitskoyi partiyi na parlamentskih viborah u Franciyi yevrejske naselennya postupovo stalo zbilshuvatisya 10 8 tis osib 1901 roku 17 0 tis osib 1921 roku 23 5 tis osib 1931 roku 25 9 tis osib 1941 roku Z pochatkom arabskogo nacionalnogo povstannya proti Franciyi 1954 roku bagato yevreyiv z provinciyi pereselilosya do stolici Iz zdobuttyam nezalezhnosti Alzhiru ponad 95 yevrejskogo naselennya stolici 34 tis osib 1963 roku v misti Alzhir zalishalosya vsogo 2 5 tis yevreyiv a 1969 roku lishe kilka soten lyudej Zagalom do 1973 roku v krayini zalishalos 1 tis yevreyiv do 1982 roku 300 osib do 1998 roku lishe 80 yevreyiv v perevazhnij bilshosti lyudej pohilogo viku Do Izrayilyu repatriyuvalos blizko 25 7 tis yevreyiv OdyagNa pochatku XX stolittya alzhirski yevrejski choloviki odyagalis v shadriyu zhilet z shirokimi rukavami i sarval pantaloni sho pidperezuvali paskom hizam zverhu nakiduvali veliki burnusi z kiticyami na golovi nosili tarbush dovgastij tyurban z shovkovoyu kiticeyu Na pochatku XX stolittya yevrejki v Alzhiri odyagalis v bedenor svoyeridnu suknyu z lifom i merezhivami i tilnik do taliyi z dovgimi rukavami na golovi nosili hustinku takritu pidperezuvalis paskom z shovku U bilsh davni chasi yevrejki na golovi nosili visoki konusovidi sholomi podibni do anglijskih XV stolittya Alzhirski yevrejki 1851 rik Bronzove emalovane pogruddya alzhirskoyi yevrejki Sharl Kordye 1857 rik Alzhirskij yevrej kincya XIX stolittya Starij yevrej Yevreyi Konstantini 1856 1858 rokiVidomi alzhirski yevreyiBilshist yevreyiv sho prozhivaye u Franciyi na pochatku XXI stolittya pivnichnoafrikanskogo pohodzhennya Tak samo znachna chastina immigrantiv z Franciyi do Izrayilyu skladayetsya z yevreyiv pivnichnoafrikanskogo pohodzhennya fr Jose Aboulker 1920 2009 chlen antinacistskogo francuzkogo pidpillya fr Alon Abutbul 1965 izrayilskij aktor fr Franck Amsallem 1961 dzhazovij pianist i kompozitor fr Francoise Atlan 1964 francuzka spivachka fr Yvan Attal 1965 francuzkij kinorezhiser i aktor Zhak Attali fr Jacques Attali 1943 francuzkij pismennik ekonomist chlen Bilderberzkoyi grupi fr Alain Afflelou pidpriyemec fr Danny Ayalon 1955 izrayilskij diplomat politik Zhan P yer Bakri fr Jean Pierre Bacri 1951 francuzkij aktor i scenarist fr Eric Benhamou 1955 vikonavchij direktor kompaniyi filantrop Baruh Benaserraf fr Baruj Benacerraf 1920 2011 amerikanskij immunolog nobelivskij laureat 1980 alzhirskij yevrej po materi fr Paul Benacerraf 1931 amerikanskij filosof alzhirskij yevrej po materi fr Maurice Benayoun 1957 francuzkij mitec hudozhnik instalyator fr Jean Benguigui 1944 francuzkij aktor fr Michel Benita 1954 francuzkij dzhazovij kontrabasist alzhirskij yevrej po batkovi fr Daniel Bensaid 1946 2010 francuzkij filosof i trockist alzhirskij yevrej po batkovi Zhan P yer Bakri Zhak Attali Enriko Masias Klod Koen Tannudzhi Zhak Derrida Yeva GrinRishar Berri fr Richard Berry 1950 francuzkij aktor kinorezhiser i scenarist fr Lili Boniche 1921 2008 alzhirskij spivak fr Patrick Bruel 1959 francuzkij spivak i aktor Yeva Gael Grin fr Eva Green 1980 francuzka aktorka i model fr Gerard Darmon 1948 francuzkij aktor i spivak Zhak Derrida fr Jacques Derrida 1930 2008 francuzkij filosof fr Pascal Elbe 1967 francuzkij aktor i kinorezhiser fr Jean Pierre Elkabbach 1937 francuzkij zhurnalist Marlen Zhober fr Marlene Jobert 1940 francuzka aktorka spivachka avtor tekstiv fr Eric Zemmour 1958 francuzkij zhurnalist Klod Zidi fr Claude Zidi 1934 francuzkij kinorezhiser Rober Koen fr Robert Cohen 1930 francuzkij bokser chempion svitu v nadlegkij vazi Ani Koen Solal fr Annie Cohen Solal biografist Zhana Polya Sartra Klod Koen Tannudzhi fr Claude Cohen Tannoudji 1933 francuzkij fizik nobelivskij laureat 1997 Zhan Fransua Kope fr Jean Francois Cope 1964 francuzkij politik alzhirskij yevrej po materi Elen Siksu Klod Lelush Zhan Bengigi Zhan Fransua Kope Andre Shuraki Bernar Anri Levi fr Cy Curnin 1957 spivak gurtu The Fixx alzhirskij yevrej po materi Bernar Anri Levi fr Bernard Henri Levy 1948 francuzkij filosof pismennik politichnij zhurnalist Klod Lelush fr Claude Lelouch 1937 francuzkij kinorezhiser alzhirskij yevrej po batkovi fr Reinette L Oranaise 1911 1998 francuzkij spivak Enriko Masias fr Enrico Macias 1938 francuzkij spivak Elen Siksu fr Helene Cixous 1937 francuzka pismennicya feministka fr Martial Solal 1927 dzhazovij pianist i kompozitor fr Benjamin Stora 1950 francuzkij istorik fr Patrick Timsit 1959 francuzkij komedijnij aktor gumorist fr Alphonse Halimi 1932 2006 francuzkij bokser v nadlegkij vazi fr Roger Hanin 1925 2015 francuzkij aktor i kinorezhiser fr Alain Chabat 1958 francuzkij aktor fr Andre Chouraqui 1917 2007 francuzkij pismennik fr Elie Chouraqui 1950 francuzkij kinorezhiser i scenarist Div takozhReligiya v Alzhiri SefardiPrimitki fr Talmud de Jerusalem Chabat t VI 36 p fr Procope de Cesaree De la Guerre contre les Vandales Trad Leonor de Mauger De Bello persico et vandelico Paris G de Luyne 1670 II 20 Alzhir Derzhava Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros fr Flavius Josephe Guerre des juifs 1738 Contre Apion T Reinach ed et trad L Blum Paris Les Belles Lettres 1930 XXXIX 132 p reedition 1972 II 20 fr Richard Ayoun Les Juifs d Algerie Au dela des pressions officielles et des lobbies de memoire Lyon ENS LSH 2007 angl Karen B Stern Inscribing devotion and death archaeological evidence for Jewish populations of North Africa Bril 2008 p 88 fr Saint Jerome Epistolae selectae Paris apud S Hure 1649 759 p Lyon Perisse freres 1845 III 350 p Select letters of St Jerome Epistolae selectae trad F A Wright Cambridge MA Harvard University Londres W Heinemann 1954 XVI 511 p 129 4 ad Dardanum angl Algeria JewishEncyclopedia com Alzhir Gromada Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros angl Jews of Algeria Jewish Virtual Library angl The Edict of Expulsion of the Jews 1492 Spain Sephardicstudies org angl Friedman Elizabeth Colonialism amp After South Hadley Massachusetts Bergen 1988 Print angl Stillman Norman The Jews of Arab Lands in Modern Times The Jewish Publication Society angl Joshua Schreier Arabs of the Jewish Faith The Civilizing Mission in Colonial Algeria University of California Santa Cruz January 13 2011 angl Patrick Weil How to Be French Nationality in the Making since 1789 Duke University Press 2008 p 253 angl Paula Hyman The Jews of Modern France University of California Press 1998 pp 83 109 angl Samuel Kalman The Extreme Right in Interwar France The Faisceau and the Croix de Feu Ashgate Publishing 2008 pp 210 angl Algeria 1830 2000 A Short History Cornell University Press 2004 pp 10 ISBN 0 8014 8916 4 angl Sharon Vance 10 May 2011 The Martyrdom of a Moroccan Jewish Saint BRILL p 182 ISBN 90 04 20700 7 angl Naomi Davidson Only Muslim Embodying Islam in Twentieth Century France Cornell University Press 2012 p 136 angl Pierre Birnbaumn French Jews and the Regeneration of Algerian Jewry in Ezra Mendelsohn ed Jews and the State Dangerous Alliances and the Perils of Privilege Studies in Contemporary Jewry Vol XIX Oxford University Press Hebrew Institute of Jerusalem 2004 pp 88 103 p 97 angl Sung Eun Choi 19 November 2015 Decolonization and the French of Algeria Bringing the Settler Colony Home Palgrave Macmillan pp 84 ISBN 978 1 137 57289 9 Zakon Alzhiru pro gromadyanstvo 63 69 prijnyatij 27 bereznya 1963 roku rozdil 34 fr La guerre d Algerie 1954 2004 la fin de l amnesie Benjamin Stora et Mohammed Harbi Paris R Laffont 2004 P 313 728 p ISBN 2 221 10024 7 fr Joelle Allouche Benayoun Doris Bensimon Juifs d Algerie hier et aujourd hui memoires et identites Toulouse Privat 1989 P 237 ISBN 2 7089 5369 9 fr Georges Dillinger Francais d Algerie face au vent de l histoire Publication GD 2002 P 181 ISBN 9782950896056 angl Michael M Laskier North African Jewry in the Twentieth Century The Jews of Morocco Tunisia and Algeria NYU Press 1994 400 r חיים סעדון עורך אלג יריה בסדרת קהילות ישראל במזרח במאות התשע עשרה והעשרים הוצאת משרד החינוך ומכון בן צבי עמ 29 fr Les juifs dans l histoire de France premier colloque internationale de Haifa angl Immigrants by period of immigration continent and country of birth fr Immigrants francophones arrives en Israel selon le lieu de provenance 1990 a 2013 2011 04 27 u Wayback Machine Literatura angl Haim F Ghiuzeli The Jewish Community of Oran 21 bereznya 2009 u Wayback Machine Beit Hatfutsot the Museum of the Jewish People angl Israel Jonathan Irvine The Jews of Spanish Oran and their expulsion in 1669 Mediterranean Historical Review 9 2 1994 235 255 fr Richard Ayoun Problematique des conflits internes de la communaute juive Simon Kanoui president du Consistoire Israelite d Oran World Congress of Jewish Studies Jerusalem 9 B3 1986 75 82 fr Richard Ayoun Les Juifs d Afrique du Nord pendant la Seconde Guerre mondiale I histoire dans Shmuel Trigano dir Le monde sepharade Le Seuil 2006 1008 p ISBN 978 2 02 090439 1 p 955 963 fr Richard Ayoun En Libye en Tunisie et en Algerie a l epoque coloniale I histoire dans Shmuel Trigano dir Le monde sepharade Le Seuil 2006 1008 p ISBN 978 2 02 090439 1 p 592 611 fr Michel Abitbol Les juifs d Afrique du Nord sous Vichy Paris Riveneuve 2008 ISBN 2914214332 fr Allouche Benayoun et Doris Bensimon les Juifs d Algerie Memoires et identites plurielles Paris Stavit Cerf 1989 ISBN 2 7089 5369 9 fr Attal Regards sur les juifs d Algerie l Harmattan 1996 fr Ayoun et Bernard Cohen les Juifs d Algerie Deux mille ans d histoire Paris Jean Claude Lattes 1982 fr Menahem Ben Sasson La persecution almohade mythes et histoire I histoire dans Shmuel Trigano dir Le monde sepharade Le Seuil 2006 1008 p ISBN 978 2 02 090439 1 p 123 139 fr Andre Chouraqui Histoire des Juifs en Afrique du Nord Ed Hachette en 1 volume 1985 ou reed aux Ed du Rocher en 2 tomes 1998 ISBN 2268031055 et 2268031063 fr Mark R Cohen Sous le Croissant et sous la Croix les Juifs au Moyen Age trad de l anglais par Jean Pierre Ricard ed du Seuil Paris 2008 ISBN 9782020815796 fr Genevieve Dermenjian La crise anti juive oranaise 1895 1905 l antisemitisme dans l Algerie coloniale Paris l Harmattan 1986 ISBN 2 85802 673 4 fr Genevieve Dermenjian Le juif est il francais in Schmuel Trigano dir L identite des juifs d Algerie Paris Les editions du Nadir 2003 p 47 70 fr Genevieve Dermenjian la caricature comme element du discours antisemite europeen en Algerie 1830 1939 in Marie Anne Matard Bonucci Antisemythes nouveau monde editions 2005 p 395 410 fr Guy Dugas Entre Djeha et Cagayous la litterature judeo maghrebine d expression francaise Paris l Harmattan 1991n fr Guy Dugas Fragments d histoire litteraire judeo algerienne in Histoire des Juifs d Algerie racontee par des non Juifs sous la dir de Julianne Unterberger AcsiReims edit coll Histoire des Religions 2008 p 61 95 fr Pierre Goinard Algerie l œuvre francaise Paris Robert Laffont 1984 ISBN 2 221 04209 3 fr Diego de Haedo Histoire des rois d Alger Topographia e Historia general de Argel Valladolid 1612 Traduction d H D de Grammont Bouchene Paris 1998 ISBN 2912946050 fr Anne Helene Hoog Juifs d Algerie Skira 2012 fr Oliel Les Juifs au Sahara le Touat au Moyen Age preface de Theodore Monod Editions du CNRS 1994 fr Gerard Nahon Le Consistoire Israelite d Oran et le decret du 16 septembre 1867 documents et correspondances Michael 5 1978 98 129 fr Haim Saadoun Le sionisme dans les pays musulmans I histoire dans Shmuel Trigano dir Le monde sepharade Le Seuil 2006 1008 p ISBN 978 2 02 090439 1 et 2 02 086992 6 p 879 905 fr Schaub Jean Frederic Les Juifs du Roi d Espagne Pp 240 Paris Hachette 1999 fr Schwarzfuchs Simon Les Juifs d Algerie et la France 1830 1855 Pp lv 400 Jerusalem Institut Ben Zvi 1981 fr Slouschz Hebraeo Pheniciens et Judeo Berberes introduction a l histoire des Juifs et du judaisme en Afrique Ernest Leroux juin 1908 fr Benjamin Stora et Genevieve Dermenjian Les Juifs d Algerie dans le regard des militaires et des juifs de France a l epoque de la conquete 1830 1855 Revue historique vol CCLXXXIV no 2 octobre decembre 1990 p 332 339 fr Benjamin Stora Les trois exils Juifs d Algerie 1996 ISBN 2234058635 fr Taieb Societes juives du Maghreb moderne 1500 1900 Paris Maisonneuve et Larose 2000 ISBN 2706814675 Posilannya fr Zlabia com 23 listopada 2020 u Wayback Machine francuzkij yevrejskij sajt vihidciv z Alzhiru angl Rabbis of Algeria 16 travnya 2009 u Wayback Machine rabini Alzhiru angl Algeria Sephardim Deported from France or Executed in France during WWII 29 listopada 2010 u Wayback Machine spisok yevreyiv sefardiv deportovanih francuzkim uryadom pid chas Drugoyi svitovoyi vijni angl Documents from Old Jewish Algeria 29 listopada 2010 u Wayback Machine angl yevrejske naselennya Alzhiru 1931 roku