Агібалов Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Агібалов.

Васи́ль Іва́нович Агіба́лов (21 квітня 1913, Велика Гнилуша — 18 лютого 2002, Харків) — український скульптор і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1939 року.

Агібалов Василь Іванович
Народився	8 (21) квітня 1913 Лозове (Воронезька область), Верхньомамонський район, Розсошанська округа, Центрально-Чорноземна область, РСФРР
Помер	18 лютого 2002(2002-02-18) (88 років) Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківське державне художнє училище, Харківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Вчителі	Блох Леонора Абрамівна, Гельман Макс Ісайович і Матвєєв Олександр Терентійович
Відомі учні	Овчаренко Ілля Пантелійович, Овсянкін Михайло Федорович, Щербаков Микола Миколайович, Молдаван Григорій Михайлович і Воловик Віктор Петрович
Заклад	Харківський художній інститут
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди
пам'ятник радянським воїнам на братські могилі у Кадіївці (1946, бетон); пам'ятник радянським воїнам на братські могилі у Луганську (1947, бетон); пам'ятник В. І. Леніну у Луганську (1945—1949, бронза, граніт; співавтори Віктор Мухін, Василь Федченко); героям «Молодої гвардії» у Сорокиному (12 вересня 1954; бронза, граніт; співавтори Віктор Мухін, Василь Федченко, архітектор Олександр Сидоренко); монумент Вічної Слави у місті Дніпрі (1964—1967, нержавіюча сталь, граніт; співавтори — скульптор Михайло Овсянкін, архітектори Анатолій Максименко, Ерік Черкасов); пам'ятник В. І. Леніну в Коростишеві (1967); «монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні» у Харкові (1975, співавтори — скульптори Яків Рик, Михайло Овсянкін, Сергій Світлорусов, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Ерік Черкасов); меморіальний комплекс Слави у Харкові (1977, у співавторстві); меморіальний комплекс Слави у Кропивницькому (1994, у співавторстві); пам'ятник знак «на честь 1000-ліття хрещення України-Русі» в Харкові (1998). скульптурні портрети молодогвардійців (композиція з п'яти фігур: Олег Кошовий, Уляна Громова, Сергій Тюленін, Любов Шевцова; 1950—1954, гіпс тонований, 251 Х 88 Х 87; у співавторстві з Віктором Мухіним та Василем Федченком; Національний художній музей України; модель пам'ятника встановленого у Сорокиному).; Д. П. Ткача (1957, гіпс); Володимира Леніна (1959, мармур; Національний художній музей України); двічі Героя Соціалістичної Праці шахтаря Івана Бридька (1959, погруддя, дерево; шахта імені Димитрова, Донецька область); Тараса Шевченка (Думи мої, думи) (1961, гіпс, глина); космонавта Юрія Гагаріна (1961); Володимира Леніна (1961, граніт); Героя Соціалістичної праці шахтаря Миколи Мамая (1963, граніт; шахта Червоноармійська, Донецька область); актора Михайла Щепкіна (1960-ті); селекціонера-генетика Василя Юр'єва (1965, дерево; встановлено в Харкові); Астронома Миколи Барабашова (встановлено в Харкові); підпільника, страченого гестапо, (встановлено в Харкові); партійного діяча Станіслава Косіора (встановлено в Харкові); головного конструктора танка Т-34 Михайла Кошкіна (встановлено в Київському танковому училищі); мовознавця Олександра Потебні (1985); співачки Оксани Петрусенко (1985); Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок від 1942 року. Брав участь у численних художніх виставках у Києві та Москві, пересувних виставках радянського мистецтва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-ті), українського мистецтва у Польщі та Німеччині (1960-ті). Персональна виставка відбулася в місті Лозовій Харківської області у 1998 році. Твори зберігаються у музеях Києва (Національний художній музей України), Харкова, Сорокиного, Луганська, Санкт-Петербурга (Державний Російський музей), Москви (Третьяковська галерея). Відзнаки Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1956 року. Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік; разом з Яковом Риком, Михайлом Овсянкіним, Сергієм Світлорусовим, Ігорем Алфьоровим, Еріком Черкасовим, Анатолієм Максименком за монумент у Харкові на честь проголошення радянської влади в Україні); Народний художник УРСР з 1978 року; орден «Знак Пошани». Примітки Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 69. . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020. Література Агібалов Василь Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 24.; Агибалов, Василий Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — С. 51(рос.); Агібалов Василь Іванович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 5—6.; Агібалов Василь Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 7.; Агібалов Василь Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 53.; Агібалов Василь Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 13. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]; Агібалов Василь Іванович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 19. — ISBN 5-88500-27-1.; Агібалов Василь Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 8. — .; Творчий здобуток В. І. Агібалова // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. — Харків, 1999; Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — сторінка 16; В. Д. Путятін. Агібалов Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — .; Р. Михайлова. О. Школьна. Агібалов Василь Іванович // «Словник художників України. Біобібліографічний довідник». Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. сторінка 31. .