Овсянкін Михайло Федорович

Михайло Федорович Овся́нкін (6 вересня 1922, Пєсочня — 30 травня 2009, Харків) — український радянський скульптор, член Національної спілки художників України з 1961 року.

Овсянкін Михайло Федорович
Народився	6 вересня 1922(1922-09-06) Кіров, ^d, Брянська губернія, РСФРР
Помер	30 травня 2009(2009-05-30) (86 років) Харків
Поховання	Харків
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківський художній інститут
Вчителі	Агібалов Василь Іванович, Кудрявцева Ольга Миколаївна і Мельгунова Ірина Михайлівна
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда»
Премії
Звання	Заслужений діяч мистецтв УРСР
«Підкорювач космосу» (1960); «Отокар Ярош» (1961, граніт); «Генерал армії Людвік Свобода» (1964; Харківський художній музей); «Яків Свердлов» (1967, гіпс тонований); «Генерал-полковник Микола Труфанов» (1976, дерево); монумент Вічної Слави (1967, Дніпро, у співавторстві з Василем Агібаловим, архітектори Ерік Черкасов, Анатолій Максименко); монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (1975, Харків); монумент «Вічно живим» (1977); меморіальний комплекс загиблим радянським воїнам і громадянам «Вічна слава» (1977, Харків); пам'ятники: «Загиблим авіаторам» (1968); Миколі Скрипнику (1968, Харків; бронза, граніт; архітектор Василь Гнєздилов); жертвам фашизму (1973, Кременчук); Володимиру Леніну (1977, Красноград); «Захисникам Батьківщини» (1980, Гусарівка); пожежникам (1985, Харків); А. Макаренку (1988, Ковалівка); К. Шульженко (1992, Харків); «Козаку Барвінку — засновнику» у міста Барвінкове Харківської області (1992); маршалу Г. К. Жукову (1995); меморіальна дошка Ю. Кондратюку (1992, Харків); композиція «Пожежник» («Жертвам Чорнобиля», 1987) тощо. Галерея робіт До 300-т річчя об'єднання України та Росії Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні Пожежникам Скрипнику Миколі Меморіал Слави Клавдії Шульженко козаку Івану Барвінку Створені скульптором роботи прикрашають міста Дніпро, Полтаву, Кременчук, Севастополь. Створив майже половину пам'ятників на братських могилах у Харківській області. Скульптурні твори знаходяться в музеях Києва, Донецька, Краматорська, Чугуєва, Полтави, Івано-Франківська, в селі Соколовому Харківської області. Відзнаки Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік; разом з Я. Риком, В. Агібаловим, С. Світлорусовим, І. Алфьоровим, Е. Черкасовим, А. Максименком за монумент у Харкові на честь проголошення радянської влади в Україні); Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1978 року; Нагороджений: орденами Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985), «За мужність»; медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною» та іншими. Вшанування пам'яті 25 жовтня 2019 року в Харкові, на будинку по , 11, де з 1963 по 2009 рік жив скульптор, встановлено меморіальну дошку (скульптор Сергій Ястребов, архітектор Петро Прокопенко). Примітки Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету Художники Харківщини Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка Память народа(рос.) Література Овсянкін Михайло Федорович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 164. Овсянкін Михайло Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.; Овсянкін Михайло Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 429. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]