Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонов Євге н Па влович Лео нов рос Евгений Павлович Леонов нар 2 вере

Євген Лєонов

Євген Лєонов
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонов.

Євге́н Па́влович Лео́нов (рос. Евгений Павлович Леонов; нар. 2 вересня 1926, Москва, Російська РФСР — пом. 29 січня 1994, Москва, Росія) — відомий російський і радянський актор театра і кіно. Народний артист СРСР (1978), лауреат премії Ленінського комсомолу (1978), Премії Росії бр. Васильєвих (1981), Державної премії СРСР (1976) і Державної премії Росії (1992). Один з найвидатніших акторів в історії радянського кінематографу.

Євген Леонов
рос. Евгений Павлович Леонов
image
Ім'я при народженніЛеонов Євген Павлович
Народився2 вересня 1926(1926-09-02)[1][2]
Москва, СРСР[1]
Помер29 січня 1994(1994-01-29)[3][2] (67 років)
Москва, Росія
  • тромбоемболія легеневої артерії
    • ПохованняНоводівичий цвинтар
    Національністьросіянин
    Громадянствоimage СРСР
    Діяльністьактор театру і кіно
    ЗакладМосковський драматичний театр імені К. С. Станіславського
    Роки діяльності1947—1994
    ДітиЛеонов Андрій Євгенійович
    IMDbnm0503095
    Нагороди та премії
    Премія Ленінського комсомолу (1978)
    Премія Росії бр. Васильєвих (1981), Державна премія СРСР (1976)
    Державна премія Росії (1992)
    Народний артист СРСР (1978)
    image Євген Леонов у Вікісховищі
    image  Висловлювання у Вікіцитатах

    Свобода відірвана від інтелігентності, здорового глузду, від доброго серця — страшна річ.

    Євген Леонов

    Закінчив Московську драматичну студію (1947). Працював у театрах Москви (Московському драматичному театрі ім. К. Станіславського, Театрі ім. В. Маяковського, а з 1968 р. — у Театрі ім. Ленінського комсомолу). Знімався у кіно з 1947 р. (фільми «Донська повість», «Білоруський вокзал», «Премія», Державна премія СРСР 1976; «Старший син» та ін.). Грав в українських стрічках: «Між високими хлібами» (1970, Павло Стручок), "Я — «Водолаз — 2» (1975), «Лють» (1977), «Забудьте слово „смерть“» (1979, Поліщук).

    Біографія

    Народився 2 вересня 1926 року. у Москві.

    Батько, Леонов Павло Васильович, працював інженером на авіазаводі. В родині було два хлопці, Микола і молодший на 2 роки Євген. Під впливом розповідей батька про авіацію і міцної радянської пропаганди Євген мріяв стати льотчиком. Микола так і зв'язав своє життя і фах з авіацією. Євгена — Бог зберіг для мистецтва.

    Перші кроки до театру

    В роки 2-ї світової війни Євген закінчив школу і працював на авіаційному заводі учнем токаря. Потім подався в Авіаційний технікум імені Орджонікідзе. Але театральне мистецтво тягло до себе, адже знайомство з ним відбулося у Євгена ще в школі. На третьому курсі технікума Леонов здав іспити в Московську театральну студію, його перший наставник — К. М. Шеремєтьєва. Але їх курс узяв до себе Андрій Олександрович Гончаров, що повернувся в Москву з війни. Гончаров мав великий вплив на свідомість майбутнього актора. У театрі Гончарова Леонов працював декілька років.

    image
    Поштова марка з портретом актора

    У 1947 році Леонов закінчив навчання і його прийняли в Московський театр Дзержинського району. Невеличкий на зріст, приземкуватий Леонов не мав великого попиту і грав епізодичні ролі. Акторської платні не вистачало на життя — і почалися постійні підробітки. В тому ж 1947 р. Леонов вперше спробував себе в кіно, знову в епізодах. Знадобилося ще вісім років, щоб Леонову довірили цікаві ролі в кіно.

    З 1955 року вступив до КПРС.

    Рятівне кіно

    Саме в кіно до Леонова прийшли цікаві ролі — в стрічках «Справа Румянцева» (режисер Йосип Хейфіц), «Дорога» (реж. ).

    У 1961 році на Леонов став дуже популярним після кінострічки «Смугастий рейс». Леонов грав буфетника Шулейкіна, що видав себе за дресувальника тигрів. Леонівські риси — швидка мова, витівки, багата і кумедна міміка — все працювало на роль. Блюзнірська радянська цензура дорікала актору за епізод з оголеністю, але в стрічці його залишили, адже комедія не цуралась оголеності. До того ж, це рішення режисера, а актор лише режисерський засіб. Комедія мала успіх, її подивилось 32 мільйони глядачів.

    За Леоновим стереотипно закріпили амплуа комедійного актора. Звідси ролі в комедіях — «Тридцять три», «Зареченські женихи» тощо. Але деякі режисери довіряли актору незвичні ролі, з якими той добре упорався (король в стрічці «Сніжна королева», реж. Геннадій Казанський). І незвичний, несподіваний Леонов з'явився і в театрі. Йому довірили грати роль тирана Клеона в виставі «Антигона». Зіграв Леонов ще одного короля — в кінострічці «Звичайне диво» (режисер Марк Захаров). Діапазон ролей Леонова розширився надзвичайно — від персонажів класичної літератури до побутових радянських комедій (від Ламме Гудзака в «Легенді про Тіля Уленшпігеля», Нідерланди 16 століття до Харитонова в «Осінньому марафоні», радянський Ленінград).

    Глядачі по-різному оцінювали роль Леонова в стрічці «Осінній марафон», де режисер Георгій Данелія зібрав потужний акторський ансамбль (Олег Басилашвілі, Марина Нейолова, Галина Волчек, Наталя Гундарєва). Тим не менше саме Леонову віддали Приз Спілки журналістів і Державну премію імені Братів Васильєвих за найкращу чоловічу роль.

    Почесні звання

    Цей розділ містить текст, що не відповідає . Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі . Можливо, містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2017)

    В 1978 році отримав звання народного артиста СРСР.

    Хвороба і смерть

    З роками прийшли втома і хвороби (цукровий діабет, кардіосклероз тощо). 1988 на гастролях в Німеччині відбувся серцевий напад, інфаркт, клінічна смерть. Актора врятувала німецька медицина.

    Помер вдома 29 січня 1994 року під час зборів на виставу «Молитва на спомин». Глядачам доповіли, що виставу скасовують через смерть Леонова. Почуття пошани до актора було таким міцним, що глядачі не повертали в касу свої квитки, а деякі дістались церкви.

    Похований на Новодівочому цвинтарі.

    Творчість

    Ролі в театрі

    Московський театр Дзержинського району

    • 1947 — «Ровесники» А. Авдєєнко; реж. В. Власов — Колька

    Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського

    • 1948 — «Три сестри» А. Чехова; реж. М. Кедров — дёнщік
    • 1948 — «День чудесних обманів» Р. Шерідана; реж. Ю. Мальковский і Г. Крісті — Лопес
    • 1949 — «Глибоке коріння» Дж. Гоу і А. Д'Юссо; реж. Б. Флягін — Чак Уоррен
    • 1949 — «Дві долі» Н. Зелеранського і Р. Хігеровіча; реж. Б. Флягін — Абішев
    • 1949 — «З коханням не жартують» П. Кальдерона; реж. Б. Равенських — Дон Дієго
    • 1949 — «Батьки і діти» Л. Муравйової по І. Тургенєву; реж. В. Дудін — слуга в будинку Одинцової
    • 1950 — «Життя починається знову» В. Собко; реж. Ю. Мальковський — Клаус Нейдорф
    • 1951 — «Грибоєдов» С. Ермолинського; реж. М. Яншин — слуга на балу
    • 1951 — «Правда про його батька» М. Калиновського і Л. Березина; реж. Є. Весник і Л. Єлагін — Отто
    • 1951 — «Юність вождя» Г. Нахуцрішвілі; реж. М. Яншин і Ю. Мальковский — Іванідзе
    • 1952 — «Дівчата-красуні» О. Сімукова; реж. М. Яншин і С. Туманов — Віктор Шмельов
    • 1953 — «Безприданниця» О. Островського; реж. М. Яншин — Робінзон
    • 1953 — «Крихітка Дорріт» О. Бруштейн по Ч. Діккенсу; реж. С. Туманов — Джон
    • 1953 — «На вулиці щасливій» Ю. Принцева; реж. М. Яншин і Т. Кондрашов — Федір Рудий
    • 1954 — «Весняний потік» Ю. Чепуріна; реж. А. Зіньковський — другий шофер
    • 1954 — «Дні Турбіних» М. Булгакова; реж. М. Яншин — Ларіосик
    • 1954 — «Чайка» А. Чехова; реж. М. Яншин — кухар
    • 1956 — «Трус» О. Крона; реж. О. Аронов — Василь Барикін
    • 1956 — «Будиночок біля моря» С. Цвейга; реж. О. Аронов — молодий моряк
    • 1957 — «Учень диявола» Б. Шоу; реж. Р. Йоффе — Крісті
    • 1958 — «Відкрите вікно» Е. Брагінського; реж. О. Аронов — Ігор
    • 1958 — «Невідомий» М. Соболя; реж. В. Бортко — Кутан
    • 1958 — «Де Преторе Вінченцо» Е. де Філіппо; реж. М. Яншин і Ю. Мальковский — Вінченцо
    • 1959 — «Здрастуй, Катя» М. Львівського; реж. М. Яншин і О. Аронов — Вадим
    • 1960 — «Вірю в тебе» В. Коростильова; реж. Е. Завадський і Б. Львов-Анохін — Сергій
    • 1960 — «Снігова королева» Є. Шварца; реж. Е. Завадський — казкар
    • 1960 — «Зустрічі на дорогах» Е. Брагінського; реж. Є. Симонов — Колька
    • 1962 — «Дайте дах Маттуфлю! ..» І. Жаміака; реж. О. Карєв — Каролін
    • 1962 — «Перший зустрічний» Ю. Принцева; реж. М. Яншин — Костянтин Тимофійович Шохін
    • 1963 — «Тригрошова опера» Б. Брехта; реж. С. Туманов — Пічем
    • 1963 — «Палуба» Л. Зоріна; реж. М. Каркляліс — Солодкий
    • 1964 — «Шосте липня» М. Шатрова; реж. Б. Львов-Анохін — вартовий
    • 1965 — «Енциклопедисти» Л. Зоріна; реж. Б. Львов-Анохін — Куманьков
    • 1965 — «Материнське поле» Ч. Айтматова; реж. Б. Львов-Анохін — епізод
    • 1966 — «Антігона» Ж. Ануя; реж. Б. Львов-Анохін — Креон
    • 1967 — «Одного разу в двадцятому» Н. Коржавіна; реж. Б. Львов-Анохін і М. Резнікович — Ключіцькій

    Московський академічний театр імені Володимира Маяковського

    Московський театр імені Ленінського комсомолу

    • 1974 — «Тіль» Г. Горіна за романом Ш. де Костера; реж. М. Захаров — Ламме Гудзак
    • 1975 — «Іванов» А. Чехова; реж. М. Захаров — Іванов
    • 1978 — «Злодій» В. Мисливського; реж. М. Захаров — батько
    • 1979 — «Сині коні на червоній траві» («Революційний етюд») М. Шатрова; реж. М. Захаров і Ю. Махаев — селянський ходок
    • 1983 — «Оптимістична трагедія» В. Вишневського; реж. М. Захаров — ватажок
    • 1986 — «Диктатура совісті» М. Шатрова; реж. М. Захаров — підсудний
    • 1989 — «Поминальна молитва» Г. Горіна за Шоломом-Алейхемом; реж. М. Захаров — Тев'є

    Фільмографія

    image
    Пам'ятник Леонову на Алеї кінозірок на Мосфільмівській вулиці в Москві
    • 1971 — Джентльмени удачі — завідувач дитсаду Євген Іванович Трошкін; рецидивіст Сан Санич Білий «Доцент»
    • 1971 — Їхали в трамваї Ільф та Петров — Капитулов
    • 1972 — Гонщики — Кукушкін
    • 1972 — Велика перерва — Ледньов
    • 1973 — Під камінним небом — Кравцов
    • 1973 — Зовсім безнадійний — злодій на прізвисько «Король»
    • 1974 — Премія — бригадир Потапов (фільм вдостоєний Державної премії СРСР, 1976)
    • 1975 — Довга, довга справа — Лужин
    • 1975 — Соло для слона з оркестром — епізод
    • 1975 — Афоня — Коля
    • 1975 — Старший син — Сарафанов
    • 1976 — Крок назустріч — Серафим
    • 1977 — Легенда про Тіля — Ламме Гудзак
    • 1977 — Міміно — Волохов
    • 1977 — Смішні люди! — регент Олексій Олексійович
    • 1977 — Одруження — Жевакін
    • 1978 — Дуенья — Мендосо
    • 1978 — Траса
    • 1978 — Звичайне диво — Король
    • 1978 — І це все про нього — Прохоров (фільм вдостоєний премії Ленінського комсомолу)
    • 1979 — Осінній марафон — слюсар Харитонов, сусід Бузикіна (фільм вдостоєний Державної премії РРФСР, 1981)
    • 1979 — Вірою і правдою — Банников
    • 1979 — Відпустка у вересні — Кушак (випуск 1987)
    • 1980 — По сірники — Антті Іхалайнен
    • 1980 — Про бідного гусара замовте слово — Бубенцов
    • 1982 — Сльози крапали — Павло Іванович Васін
    • 1983 — Унікум — директор
    • 1984 — Час і сім'я Конвей — Ален
    • 1985 — Будинок, який збудував Свіфт — велетень Глюм
    • 1986 — Кін-дза-дза! — чатланин Уеф
    • 1988 — Убити дракона — бургомістр
    • 1990 — Паспорт — чиновник посольства СРСР в Австрії
    • 1993 — Настя — Яків Олексійович
    • 1993 — Бюро розшуку «Фелікс»
    • 1993 — Американський дідусь — Гоголєв

    Див. також

    Вікіцитати містять висловлювання від або про: Леонов Євген Павлович
    • 5154 Леонов — астероїд, названий на честь актора.

    Примітки

    1. Леонов Евгений Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
      d:Track:Q649d:Track:Q17378135
    2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
      d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
    3. Deutsche Nationalbibliothek Record #119173956 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
      d:Track:Q27302d:Track:Q36578

    Джерела

    • Исмаилова Н. Х. Е. Леонов. М., 1979 (рос.)
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.235 (рос.)
    • Евгений Леонов: жизнь и роли. М., 1995 (рос.)
    • Раззаков Ф. Досье на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С. 709 (рос.)
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.423 (рос.)
    • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 763
    • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С. 685 (рос.)
    • Кинословарь Т 2. СПб., 2001. — С. 172—173 (рос.)
    • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.238-243 (рос.)
    • Мусский И. А. Сто великих актеров. М., 2002. — С. 387—392 (рос.)
    • Перевозчиков В. «Я Леоновым не стал, я Леоновым родился» // «Известия», 31 августа 2006 (рос.)

    Посилання

    • Сайт, присвячений Євгену Леонову [ 18 квітня 2010 у Wayback Machine.]

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Leonov Yevge n Pa vlovich Leo nov ros Evgenij Pavlovich Leonov nar 2 veresnya 1926 Moskva Rosijska RFSR pom 29 sichnya 1994 Moskva Rosiya vidomij rosijskij i radyanskij aktor teatra i kino Narodnij artist SRSR 1978 laureat premiyi Leninskogo komsomolu 1978 Premiyi Rosiyi br Vasilyevih 1981 Derzhavnoyi premiyi SRSR 1976 i Derzhavnoyi premiyi Rosiyi 1992 Odin z najvidatnishih aktoriv v istoriyi radyanskogo kinematografu Yevgen Leonovros Evgenij Pavlovich LeonovIm ya pri narodzhenniLeonov Yevgen PavlovichNarodivsya2 veresnya 1926 1926 09 02 1 2 Moskva SRSR 1 Pomer29 sichnya 1994 1994 01 29 3 2 67 rokiv Moskva Rosiya tromboemboliya legenevoyi arteriyiPohovannyaNovodivichij cvintarNacionalnistrosiyaninGromadyanstvo SRSRDiyalnistaktor teatru i kinoZakladMoskovskij dramatichnij teatr imeni K S StanislavskogoRoki diyalnosti1947 1994DitiLeonov Andrij YevgenijovichIMDbnm0503095Nagorodi ta premiyiPremiya Leninskogo komsomolu 1978 Premiya Rosiyi br Vasilyevih 1981 Derzhavna premiya SRSR 1976 Derzhavna premiya Rosiyi 1992 Narodnij artist SRSR 1978 Yevgen Leonov u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Svoboda vidirvana vid inteligentnosti zdorovogo gluzdu vid dobrogo sercya strashna rich Yevgen Leonov Zakinchiv Moskovsku dramatichnu studiyu 1947 Pracyuvav u teatrah Moskvi Moskovskomu dramatichnomu teatri im K Stanislavskogo Teatri im V Mayakovskogo a z 1968 r u Teatri im Leninskogo komsomolu Znimavsya u kino z 1947 r filmi Donska povist Biloruskij vokzal Premiya Derzhavna premiya SRSR 1976 Starshij sin ta in Grav v ukrayinskih strichkah Mizh visokimi hlibami 1970 Pavlo Struchok Ya Vodolaz 2 1975 Lyut 1977 Zabudte slovo smert 1979 Polishuk BiografiyaNarodivsya 2 veresnya 1926 roku u Moskvi Batko Leonov Pavlo Vasilovich pracyuvav inzhenerom na aviazavodi V rodini bulo dva hlopci Mikola i molodshij na 2 roki Yevgen Pid vplivom rozpovidej batka pro aviaciyu i micnoyi radyanskoyi propagandi Yevgen mriyav stati lotchikom Mikola tak i zv yazav svoye zhittya i fah z aviaciyeyu Yevgena Bog zberig dlya mistectva Pershi kroki do teatruV roki 2 yi svitovoyi vijni Yevgen zakinchiv shkolu i pracyuvav na aviacijnomu zavodi uchnem tokarya Potim podavsya v Aviacijnij tehnikum imeni Ordzhonikidze Ale teatralne mistectvo tyaglo do sebe adzhe znajomstvo z nim vidbulosya u Yevgena she v shkoli Na tretomu kursi tehnikuma Leonov zdav ispiti v Moskovsku teatralnu studiyu jogo pershij nastavnik K M Sheremyetyeva Ale yih kurs uzyav do sebe Andrij Oleksandrovich Goncharov sho povernuvsya v Moskvu z vijni Goncharov mav velikij vpliv na svidomist majbutnogo aktora U teatri Goncharova Leonov pracyuvav dekilka rokiv Poshtova marka z portretom aktora U 1947 roci Leonov zakinchiv navchannya i jogo prijnyali v Moskovskij teatr Dzerzhinskogo rajonu Nevelichkij na zrist prizemkuvatij Leonov ne mav velikogo popitu i grav epizodichni roli Aktorskoyi platni ne vistachalo na zhittya i pochalisya postijni pidrobitki V tomu zh 1947 r Leonov vpershe sprobuvav sebe v kino znovu v epizodah Znadobilosya she visim rokiv shob Leonovu dovirili cikavi roli v kino Z 1955 roku vstupiv do KPRS Ryativne kinoSame v kino do Leonova prijshli cikavi roli v strichkah Sprava Rumyanceva rezhiser Josip Hejfic Doroga rezh U 1961 roci na Leonov stav duzhe populyarnim pislya kinostrichki Smugastij rejs Leonov grav bufetnika Shulejkina sho vidav sebe za dresuvalnika tigriv Leonivski risi shvidka mova vitivki bagata i kumedna mimika vse pracyuvalo na rol Blyuznirska radyanska cenzura dorikala aktoru za epizod z ogolenistyu ale v strichci jogo zalishili adzhe komediya ne curalas ogolenosti Do togo zh ce rishennya rezhisera a aktor lishe rezhiserskij zasib Komediya mala uspih yiyi podivilos 32 miljoni glyadachiv Za Leonovim stereotipno zakripili amplua komedijnogo aktora Zvidsi roli v komediyah Tridcyat tri Zarechenski zhenihi tosho Ale deyaki rezhiseri doviryali aktoru nezvichni roli z yakimi toj dobre uporavsya korol v strichci Snizhna koroleva rezh Gennadij Kazanskij I nezvichnij nespodivanij Leonov z yavivsya i v teatri Jomu dovirili grati rol tirana Kleona v vistavi Antigona Zigrav Leonov she odnogo korolya v kinostrichci Zvichajne divo rezhiser Mark Zaharov Diapazon rolej Leonova rozshirivsya nadzvichajno vid personazhiv klasichnoyi literaturi do pobutovih radyanskih komedij vid Lamme Gudzaka v Legendi pro Tilya Ulenshpigelya Niderlandi 16 stolittya do Haritonova v Osinnomu marafoni radyanskij Leningrad Glyadachi po riznomu ocinyuvali rol Leonova v strichci Osinnij marafon de rezhiser Georgij Daneliya zibrav potuzhnij aktorskij ansambl Oleg Basilashvili Marina Nejolova Galina Volchek Natalya Gundaryeva Tim ne menshe same Leonovu viddali Priz Spilki zhurnalistiv i Derzhavnu premiyu imeni Brativ Vasilyevih za najkrashu cholovichu rol Pochesni zvannyaCej rozdil mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cej rozdil pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin sichen 2017 V 1978 roci otrimav zvannya narodnogo artista SRSR Hvoroba i smertZ rokami prijshli vtoma i hvorobi cukrovij diabet kardioskleroz tosho 1988 na gastrolyah v Nimechchini vidbuvsya sercevij napad infarkt klinichna smert Aktora vryatuvala nimecka medicina Pomer vdoma 29 sichnya 1994 roku pid chas zboriv na vistavu Molitva na spomin Glyadacham dopovili sho vistavu skasovuyut cherez smert Leonova Pochuttya poshani do aktora bulo takim micnim sho glyadachi ne povertali v kasu svoyi kvitki a deyaki distalis cerkvi Pohovanij na Novodivochomu cvintari TvorchistRoli v teatri Moskovskij teatr Dzerzhinskogo rajonu 1947 Rovesniki A Avdyeyenko rezh V Vlasov Kolka Moskovskij dramatichnij teatr imeni K S Stanislavskogo 1948 Tri sestri A Chehova rezh M Kedrov dyonshik 1948 Den chudesnih obmaniv R Sheridana rezh Yu Malkovskij i G Kristi Lopes 1949 Gliboke korinnya Dzh Gou i A D Yusso rezh B Flyagin Chak Uorren 1949 Dvi doli N Zeleranskogo i R Higerovicha rezh B Flyagin Abishev 1949 Z kohannyam ne zhartuyut P Kalderona rezh B Ravenskih Don Diyego 1949 Batki i diti L Muravjovoyi po I Turgenyevu rezh V Dudin sluga v budinku Odincovoyi 1950 Zhittya pochinayetsya znovu V Sobko rezh Yu Malkovskij Klaus Nejdorf 1951 Griboyedov S Ermolinskogo rezh M Yanshin sluga na balu 1951 Pravda pro jogo batka M Kalinovskogo i L Berezina rezh Ye Vesnik i L Yelagin Otto 1951 Yunist vozhdya G Nahucrishvili rezh M Yanshin i Yu Malkovskij Ivanidze 1952 Divchata krasuni O Simukova rezh M Yanshin i S Tumanov Viktor Shmelov 1953 Bezpridannicya O Ostrovskogo rezh M Yanshin Robinzon 1953 Krihitka Dorrit O Brushtejn po Ch Dikkensu rezh S Tumanov Dzhon 1953 Na vulici shaslivij Yu Princeva rezh M Yanshin i T Kondrashov Fedir Rudij 1954 Vesnyanij potik Yu Chepurina rezh A Zinkovskij drugij shofer 1954 Dni Turbinih M Bulgakova rezh M Yanshin Lariosik 1954 Chajka A Chehova rezh M Yanshin kuhar 1956 Trus O Krona rezh O Aronov Vasil Barikin 1956 Budinochok bilya morya S Cvejga rezh O Aronov molodij moryak 1957 Uchen diyavola B Shou rezh R Joffe Kristi 1958 Vidkrite vikno E Braginskogo rezh O Aronov Igor 1958 Nevidomij M Sobolya rezh V Bortko Kutan 1958 De Pretore Vinchenco E de Filippo rezh M Yanshin i Yu Malkovskij Vinchenco 1959 Zdrastuj Katya M Lvivskogo rezh M Yanshin i O Aronov Vadim 1960 Viryu v tebe V Korostilova rezh E Zavadskij i B Lvov Anohin Sergij 1960 Snigova koroleva Ye Shvarca rezh E Zavadskij kazkar 1960 Zustrichi na dorogah E Braginskogo rezh Ye Simonov Kolka 1962 Dajte dah Mattuflyu I Zhamiaka rezh O Karyev Karolin 1962 Pershij zustrichnij Yu Princeva rezh M Yanshin Kostyantin Timofijovich Shohin 1963 Trigroshova opera B Brehta rezh S Tumanov Pichem 1963 Paluba L Zorina rezh M Karklyalis Solodkij 1964 Shoste lipnya M Shatrova rezh B Lvov Anohin vartovij 1965 Enciklopedisti L Zorina rezh B Lvov Anohin Kumankov 1965 Materinske pole Ch Ajtmatova rezh B Lvov Anohin epizod 1966 Antigona Zh Anuya rezh B Lvov Anohin Kreon 1967 Odnogo razu v dvadcyatomu N Korzhavina rezh B Lvov Anohin i M Reznikovich Klyuchickij Moskovskij akademichnij teatr imeni Volodimira Mayakovskogo 1969 Diti Vanyushina S Najdonova rezh A Goncharov Vanyushin 1971 Talanti i shanuvalniki O Ostrovskogo rezh M Knebel i N Zvyeryeva Narokov 1972 Lyudina z Lamanchi D Vassermana i D Deriona rezh A Goncharov Sancho Pansa Moskovskij teatr imeni Leninskogo komsomolu 1974 Til G Gorina za romanom Sh de Kostera rezh M Zaharov Lamme Gudzak 1975 Ivanov A Chehova rezh M Zaharov Ivanov 1978 Zlodij V Mislivskogo rezh M Zaharov batko 1979 Sini koni na chervonij travi Revolyucijnij etyud M Shatrova rezh M Zaharov i Yu Mahaev selyanskij hodok 1983 Optimistichna tragediya V Vishnevskogo rezh M Zaharov vatazhok 1986 Diktatura sovisti M Shatrova rezh M Zaharov pidsudnij 1989 Pominalna molitva G Gorina za Sholomom Alejhemom rezh M Zaharov Tev ye Filmografiya 1949 Shaslivij rejs Mashina 22 12 epizod pozhezhnij 1949 Karandash na lodu epizod 1951 Sportivna chest oficiant 1954 Morskij mislivec kok 1955 Doroga Pashka Yeskov 1955 Sprava Rumyanceva Snyegirov 1957 Nepovtorna vesna Koshelev 1957 Vulicya povna nespodivanok milicioner Serdyukov 1958 Vazhke shastya Agafon 1959 Ne maj sto rubliv Muhin 1959 Vitvir mistectva Sasha Smirnov 1959 Povist pro molodyat Fedya 1959 Snigova kazka Starij Rik 1961 Smugastij rejs Shulejkin 1962 Cheromushki Barabashkin 1963 Korotki istoriyi 1963 Kriposna aktorka Kutajsov 1964 Donska povist Yakiv Shibalok 1964 Nad nami Pivdennij hrest epizod 1965 Tridcat tri Travkin 1967 Pershij kur yer Kritskij zhandarmskij oficer 1967 Zarechenski narecheni svat Korotejka 1967 Snizhna koroleva Korol 1967 Fokusnik Rossomahin 1968 Virineya Mihajlo 1968 Urok literaturi batko Nini 1969 Ne zhuris Yegor Zalyetayev 1969 Zigzag udachi Oreshnikov 1969 Gori gori moya zirka ilyuzionist Pasha 1969 Chajkovskij Alosha 1970 Karusel Nyuhin vihid v kinoprokat 1977 1970 Mizh visokimi hlibami Struchok 1970 Biloruskij vokzal Ivan Prihodko Pam yatnik Leonovu na Aleyi kinozirok na Mosfilmivskij vulici v Moskvi 1971 Dzhentlmeni udachi zaviduvach ditsadu Yevgen Ivanovich Troshkin recidivist San Sanich Bilij Docent 1971 Yihali v tramvayi Ilf ta Petrov Kapitulov 1972 Gonshiki Kukushkin 1972 Velika pererva Lednov 1973 Pid kaminnim nebom Kravcov 1973 Zovsim beznadijnij zlodij na prizvisko Korol 1974 Premiya brigadir Potapov film vdostoyenij Derzhavnoyi premiyi SRSR 1976 1975 Dovga dovga sprava Luzhin 1975 Solo dlya slona z orkestrom epizod 1975 Afonya Kolya 1975 Starshij sin Sarafanov 1976 Krok nazustrich Serafim 1977 Legenda pro Tilya Lamme Gudzak 1977 Mimino Volohov 1977 Smishni lyudi regent Oleksij Oleksijovich 1977 Odruzhennya Zhevakin 1978 Duenya Mendoso 1978 Trasa 1978 Zvichajne divo Korol 1978 I ce vse pro nogo Prohorov film vdostoyenij premiyi Leninskogo komsomolu 1979 Osinnij marafon slyusar Haritonov susid Buzikina film vdostoyenij Derzhavnoyi premiyi RRFSR 1981 1979 Viroyu i pravdoyu Bannikov 1979 Vidpustka u veresni Kushak vipusk 1987 1980 Po sirniki Antti Ihalajnen 1980 Pro bidnogo gusara zamovte slovo Bubencov 1982 Slozi krapali Pavlo Ivanovich Vasin 1983 Unikum direktor 1984 Chas i sim ya Konvej Alen 1985 Budinok yakij zbuduvav Svift veleten Glyum 1986 Kin dza dza chatlanin Uef 1988 Ubiti drakona burgomistr 1990 Pasport chinovnik posolstva SRSR v Avstriyi 1993 Nastya Yakiv Oleksijovich 1993 Byuro rozshuku Feliks 1993 Amerikanskij didus GogolyevDiv takozhVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Leonov Yevgen Pavlovich 5154 Leonov asteroyid nazvanij na chest aktora PrimitkiLeonov Evgenij Pavlovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Deutsche Nationalbibliothek Record 119173956 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578DzherelaIsmailova N H E Leonov M 1979 ros Kino Enciklopedicheskij slovar M 1987 S 235 ros Evgenij Leonov zhizn i roli M 1995 ros Razzakov F Dose na zvezd 1962 1980 M 1998 S 709 ros Vsemirnyj biograficheskij Enciklopedicheskij slovar M 1998 S 423 ros USE Universalnij slovnik enciklopediya K 1999 S 763 Illyustrirovannyj Enciklopedicheskij slovar M 2000 S 685 ros Kinoslovar T 2 SPb 2001 S 172 173 ros Velikie kinozvezdy XX veka M 2001 S 238 243 ros Musskij I A Sto velikih akterov M 2002 S 387 392 ros Perevozchikov V Ya Leonovym ne stal ya Leonovym rodilsya Izvestiya 31 avgusta 2006 ros PosilannyaSajt prisvyachenij Yevgenu Leonovu 18 kvitnya 2010 u Wayback Machine

    Дата публікації:
    Топ