Солоне ць трав яни стий Salicornia europaea L однорічна рослина з родини амарантових Amaranthaceae Солонець Salicornia e

Солоне́ць трав'яни́стий (Salicornia europaea L.) — однорічна рослина з родини амарантових (Amaranthaceae).

Солонець

Salicornia europaea
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід:	Солонець (Salicornia)
Вид:	*Солонець (S. europaea)*
Біноміальна назва
*Salicornia europaea* (L.) 1753
Синоніми
Солонець європейський Солонець зіллястий Salicornia herbacea L. Salicornia acetaria Salicornia annua Salicornia biennis Salicornia brachystachya Salicornia patula Salicornia postrata Salicornia simonkaiana Salicornia stricta
Вікісховище: Salicornia europaea

Назва

Етимологія: лат. sāl — «сіль», лат. cornus — «ріг», тому що ці сольові рослини мають рогоподібні гілки.

Народні назви

Ковпень зелистий, солинка, солянка.

Морфологія

Однорічна рослина, спочатку зелена, потім пурпурово-червона, висотою 5—50 см. Стебла членисті, круглясто-циліндричні, прямі, голі, розгалужені. Листя нерозвинені, мають вигляд коротких піхв. Квітки непоказні. Суцвіття колосоподібні, на коротких ніжках. Плоди яйцеподібні або подовжені. Насіння вкрите гачкуватими волосками. Цвіте у липні — вересні. Плоди дозрівають у листопаді.

Екологія

Зростає на мокрих солончаках і морських берегах.

Поширення

Африка
- Північна Африка: Єгипет, Марокко
Азія
Європа
- Північна Європа: Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство
- Середня Європа: Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Польща
- Східна Європа: Україна , Естонія, Латвія, Молдова, Російська Федерація — європейська частина
- Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція, Італія, Румунія
- Південно-Західна Європа: Франція

Натуралізована в Північній Америці, (Канада, Сполучені Штати Америки).

В Україні зустрічається в південних і східних районах. Входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Львівської і Сумської областей.

Використання

Рослина добре поїдається худобою. У приморських районах Франції є поширеним овочем. У 100 грамах надземної частини, міститься до 20,5 калорій (для порівняння: у квасолі — 19,4 калорій). З відвареної молодої надземної частини готують різноманітні другі страви, додають як приправу до супів, борошняних і овочевих страв.

Зовнішні відеофайли
	1. Солонець або «морська спаржа» — нова «фішка» херсонської кухні // Канал «BBC News Україна» на YouTube, 5 серпня 2021.

Солонець трав'янистий культивують і використовують в їжу. За консистенцією і смаком він нагадує молоді пагони спаржі або шпинату. Іноді його додають в салати в сирому вигляді, але частіше попередньо проводять термічну обробку (наприклад, відварюють або готують у мікрохвильовій печі), після чого заправляють вершковим маслом або оливковою олією. Містить в собі достатньо солі — з цієї причини його, як правило, не солять. Готову страву традиційно подають до риби або морепродуктів як гарнір.

Галерея

Зарості солонця у «Бердянському лісовому господарстві»
Зарості солонця
Окрема рослина
Салат з солонця

Див. також

Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2016.
М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74

Джерела

Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)

Посилання

«Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
Salicornia europaea в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
[Salicornia europaea Linn. 盐角草 (Опис від Флора Китаю)]. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 26.10.2014.

[1] . Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 4 травня 2016.

[2] . Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2016.

[3] М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74