Трибухі вці село в Україні у Трибухівській сільській громаді Чортківського району до 2020 року в Бучацькому районі Терно

Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.

село Трибухі́вці
Вигляд на село Вигляд на село
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Трибухівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060390010032955
Облікова картка	Трибухівці
Основні дані
Перша згадка	1578
Населення	4 096
Територія	7.900 км²
Густота населення	545.32 осіб/км²
Поштовий індекс	48431
Телефонний код	+380 03544
Катойконіми	трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка
Географічні дані
Географічні координати	49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000Координати: 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000
Водойми	р. Вільховець
Найближча залізнична станція	Пишківці


Місцева влада
Адреса ради	48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46
Сільський голова	Олег Іванович Максимович
Карта
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Мапа

Трибухівці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Трибухівці.

Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади.

У 1961—1992 рр. називалося Дружба. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.

Місцевості села

Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка.

Історія

Перша письмова згадка описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.

У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Гольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.

У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.

У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.

12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі

У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красіцького, проживав у Стратині), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).

З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський.

Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).

У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.

15 червня 1934 р. частину земель села площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту.

Перший колгосп створили у квітні 1940 року.

1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.

Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.

Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.

Релігія

Церква Преподобної Параскеви (12.09.2010)

1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.

До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.

Церква Преподобної Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна; Церква на Отинівці, УГКЦ); добудована в 1990-х);
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI—XVII ст., дерев'яна, також відома як Церква на Борщівці, ПЦУ) — 26 грудня 2018 року перейшла до Помісної Православної Церкви від УПЦ МП;
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована, відома як Церква на Завадині, ПЦУ);
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2008 р., мурована, УГКЦ);
Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Францішек Городиський, проект безкоштовно виконав Ян Тарчалович (з 1912 року — директор школи будівельних ремесел у місті Бучачі) 1903—1936;;
5 капличок.

Пам'ятки

Втрачені

Костел Неустанної Помочі Божої Матері (1936)

палац Городиських у неоготичному стилі (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

Пам'ятники

пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979).

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.

Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів; у селі розташоване центральне приміщення Бучацького аграрного коледжу.

Населення

У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.

Спорт

У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.

У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.

Відомі люди

Народилися

- український композитор, педагог
Іван Балюк - український поет, публіцист, громадський діяч
Леся Балюк - українська поетеса, прозаїк
Дмитро Бучинський - український літературознавець, перекладач
- громадський діяч
Ядвіґа Городиська — польська скульпторка, викладачка, донька дідича Трибухівців.
Зваричевська Мирослава Василівна — українська філологиня, педагогиня, громадська діячка, дисидентка та політичний в'язень часів СРСР. Заслужений учитель України. Небога та похресниця відомого публіциста і дослідника, професора Українського Католицького Університету (Рим) Дмитра Бучинського.
Корнило Кізюк - український військовик, командант Технічного куреня УГА
Ігор Лисий - український підприємець, заступник міського голови Кам'янця-Подільського, останній директор перед анексією центру «Артек»
- українська художниця, боєць АТО
- український військовик, командант куреню УГА, інженер
Михайло Нетриб'як - український архітектор
Ігор Римар - український військовик, учасник російсько-української війни, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, «кіборг»(1987-2015)
— голова «Товариства бучачан» у Польщі
(13.06.1971 - 08.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни,

Поховані

Загинули в боях з червоними, убиті окупантами

Багрій Григорій Семенович (1922—1946, у бою біля Цвітової, там похований),
Борис Михайло Пилипович (1919—?, арештований 1941),
Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
Велещук Микола Григорович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
Велещук Олекса (1920-?),
Качур Степан Семенович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
Велещук Іван Пилипович (1921—1945, біля Григорова Монастириського району),
Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925—2.4.1949, Трибухівці),
Гуляк Микола Миколайович (1906—1947, Чортківська тюрма),
Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурині),
Голик Максим Васильович («Гай», 1925—1945, вбитий Йосипом Рудиком),
Гринів Михайло Степанович (1925—1945, с. Слобідка),
Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922—1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув),
Качур Петро (1922-?),
Курило Степан Михайлович (1923—1949, Бучацька тюрма),
Леськів Левко Антонович (1922-?),
Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці),
Лучка Микола Семенович («Музика», 1924—1946, заарештований у криївці, Чортківська тюрма),
Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова),
Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915—?, Жизномир),
Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923—?, Цвітова),
Невістюк Степан федорович («Тур»,1925—?, Устя-Зелене),
Невістюк Семен (1914-?, Пишківці),
Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926—1946, Поляниця),
Олексевич Михайло Михайлович (1922—?, Симінче),
Остапів Степан («Міцний», 1912—1945, Слобідка),
Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922—?, Новоставці),
Потюк Михайло (1912—1944, Франківщина),
Падлецький Михайло (1905—?, арешт 1941),
Поселюжний Микита Степанович (1912—1947, Карпати),
Пукало Григорій,
Римар Максим (1896—1946, розстріл),
Римар Іван Максимович (1922—1947, Полівці),
Рачковський Григорій (1921—1945),
Собко Павло Григорович (1925—1945, «Руцка», розстріл),
Свестіль Йосип Михайлович (1924—1948, Симінче),
Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922—1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці),
Тимчишин Григорій Андрійович (1922—1945, вул. Отинівка),
Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924—1944, Ягольницьке поле),
Зозуля Павло Казимирович (1921—?),
Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»),
Шпилька Микола Семенович (1924—1947).

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
Дзвіниця церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст

Примітки

Паспорт Трибухівської громади https://trybuhivska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-14-19-30-27-03-2017/
. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
[Про відновлення селу Дружба Бучацького району Тернопільської області колишнього найменування - село Трибухівці] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.
. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2015.
станом на 21 березня 2013 р.
Адам Бонецький. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)
Akta grodzkie i ziemskie [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Львів, 1935. — Т. 25. — S. 52. (пол.-лат.)
Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 284.
Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 283.
За польським адмінподілом — Бучацького повіту Тернопільського воєводства.
Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [ 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 51.
Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 50.
Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 43.
. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 286.
Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 293.
. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 липня 2015.
. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 2 травня 2010.
Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6; № 35 (8657, 28 серп.). — С. 6; № 36 (8658, 4 вер.). — С. 6.
Результати матчів чемпіонату Тернопільської області [ 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спорт Тернопільщини. — 2017. — 9 травня.
Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — .
Jadwiga Horodyska h. Korczak (ID: psb.8906.6) [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (є світлини)
Весна Х., Мельничук Б. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 75. — .
. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
Сагаль О. Замість пензля — автомат // Нова тернопільська газета. — 2016. — № 42 (826) (9—15 листопада). — С. 1, 12.
Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — .
Син, з яким разом служили, везе додому батька назавжди. Тернопільщина прощається з Ігорем Чумаком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. ?.

Джерела

Підшивка газети «Нова доба». — Бучач.
Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення» // Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. — 120 с., іл.
Уніят В., Цірук О, Шолохов Г., Ягодинська М. Трибухівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 658—660. — .
Уніят В., Яворський Г. Трибухівці // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 467. — .
Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s.; 508 il. — S. 283—293. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
Trybuchówce 2.) T., wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 527. (пол.) — S. 527. (пол.)

Посилання

Трибухівці [ 20 липня 2019 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
Трибухівці [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Пам'ятки України.
Трибухівці [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.

[1] Паспорт Трибухівської громади https://trybuhivska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-14-19-30-27-03-2017/

[2] . Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.

[3] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[4] [Про відновлення селу Дружба Бучацького району Тернопільської області колишнього найменування - село Трибухівці] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.

[5] . Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2015.

[6] станом на 21 березня 2013 р.

[7] Адам Бонецький. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)

[8] Akta grodzkie i ziemskie [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Львів, 1935. — Т. 25. — S. 52. (пол.-лат.)

[9] Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 284.

[10] Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 283.

[11] За польським адмінподілом — Бучацького повіту Тернопільського воєводства.

[12] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [ 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)

[13] Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 51.

[14] Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 50.

[15] Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 43.

[16] . Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.

[17] Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 286.

[18] Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 293.

[19] . Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 липня 2015.

[20] . Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 2 травня 2010.

[21] Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.

[22] Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6; № 35 (8657, 28 серп.). — С. 6; № 36 (8658, 4 вер.). — С. 6.

[23] Результати матчів чемпіонату Тернопільської області [ 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спорт Тернопільщини. — 2017. — 9 травня.

[24] Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — .

[25] Jadwiga Horodyska h. Korczak (ID: psb.8906.6) [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (є світлини)

[26] Весна Х., Мельничук Б. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 75. — .

[27] . Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.

[28] Сагаль О. Замість пензля — автомат // Нова тернопільська газета. — 2016. — № 42 (826) (9—15 листопада). — С. 1, 12.

[29] Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — .

[30] Син, з яким разом служили, везе додому батька назавжди. Тернопільщина прощається з Ігорем Чумаком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.

[31] Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. ?.