Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Революція в Дунайських князівствах 1848—1849 років — демократична революція у Волощині та Молдавському князівстві, які були васалами Оттоманської Порти і перебували під протекторатом Російської імперії. Проходила в руслі «Весни народів» за їх національно-визвольний характер.
Причини
Навесні 1848 року революцією було охоплено більшість країн Європи. В Дунайських князівствах вона стала наслідком змін, які відбулися в суспільстві після революції 1821 року. Досвід, накопичений за цей період, і вплив європейських революційних ідей втілилися в буржуазно-демократичній програмі реформ, яка в подальшому була розвинена та конкретизована. Початок революції в усіх трьох румунських князівствах одночасно говорить про єдність і солідарність румунського народу.
В роки, що передували революції, виступи буржуазії та ліберального дворянства з метою створення кращих умов для економічного розвитку і отримання доступу до політичної влади стають все більш частими. У свою чергу консервативне боярство в Молдові та Валахії і дворянство в Трансильванії не бажали втрачати свого панівного становища. Виходячи з цього стає очевидною неминучість революції.
В цей же час поглиблюються протиріччя між селянами та боярством в Молдові та Валахії, і кріпаками та дворянами в Трансильванії, викликані посиленням експлуатації селян. Загостренню соціальних протиріч в Дунайських князівствах сприяв також наступ бояр на права вільного селянства.
Досягнення соціальної та національної свободи було вельми ускладненим через те, що необхідно було подолати не тільки опір внутрішніх реакційних сил, але й абсолютистських імперій. На той час румунські землі перебували під пануванням трьох монархій. Трансильванія, Банат і Буковина були провінціями Австрійської імперії, Бессарабія — складовою частиною Росії, а Молдова і Валахія, володіючи відносною автономією, перебували під сюзеренітетом Порти. Ці історичні умови диктували необхідність консолідації всіх революційних сил румунських князівств і об'єднання з революційними силами інших народів у боротьбі за повалення реакційних монархій в Європі.
Хід подій
Молдова
Феодальний режим і зловживання адміністрації господаря Михаїла Стурдза, який спирався на вузьке коло консервативних бояр, викликали в народі загальне обурення. У 1846—1847 роках ставали все більш очевидними ознаки глибокої соціально-політичної кризи, яка проявлялася у зростанні опору селянства та консолідації буржуазній ліберальній опозиції.
27 березня 1848 року в готелі «Петерсбург» у Яссах були скликані збори опозиційних кіл. У них взяли участь близько тисячі чоловік, в більшості своїй городян різних соціальних верств. Також були присутні ліберальні бояри та кілька консерваторів, незадоволених політикою господаря. На зборах була складена Петиція-прокламація із 35 статей, в якій висувалися вимоги поліпшення становища селянства, проведення адміністративної реформи, запровадження національної гвардії, скасування цензури, розпуску Громадських Зборів та ін. В той же час петиція не була спрямована проти Органічного Регламенту (в першій статті декларувалася його недоторканність). Такий помірний характер програми революціонерів Молдови пояснювався боязню його керівників не дати Росії нового приводу для введення військ до князівства.
У керівництві революційним рухом в Молдові сформувалися два політичних угруповання: ліберально-демократичне (В. Александрі, А. Й. Куза, К. Молдовяну, Константин Негруцці) і бояр-лібералів (Н. Шуцу, К. Стурдза, К. Морузі). В той час як перше угруповання вимагало негайної заміни феодального режиму буржуазним, друге дотримувалося лінії поступового реформування суспільства. Між цими угрупованнями так і не було досягнуто єдності планів та дій.
Прийнята на зборах Петиція-прокламація була представлена молдавському господарю. Стурдза відхилив її і віддав наказ про арешт керівників руху. Деякі з них зуміли уникнути арешту, пішовши до Трансильванії, де й продовжили боротьбу. Поразка під час березневих подій не поклала кінець революційному руху. Він тривав у формі селянських повстань і активної боротьби молдовських революціонерів у Трансильванії та Буковині.
У серпні 1848 року Михаїл Коґельничану та його прихильники видають у Чернівцях брошуру «Побажання національної партії Молдови», в якій висувалася вимога дотримання автономії князівства, політичної та громадянської рівності всіх його громадян, скасування панщини (клака) і наділення селян землею з умовою її викупу і т.д. Інша група молдовських революціонерів, які знайшли притулок у Трансильванії в місті Брашов, ще 24 травня висунула свою програму «Наші принципи реформування Батьківщини». В її шести пунктах містилися вимоги скасування панщини і наділення селян землею, скасування привілеїв бояр, об'єднання Румунських князівств у єдину державу. Ці дві програми свідчать про прагнення прогресивних кіл Молдови продовжувати боротьбу разом з Трансильванією та Валахією.
Валахія
Революція у Валахії на початковому етапі добилася більш значущих успіхів. Це пояснювалося більш ретельною її підготовкою та участю в ній частини адміністрації та армії. На чолі революційних подій стояла група революціонерів, керованих Ніколає Белческу, який до того активно брав участь у лютневій революції в Парижі. У квітні 1848 року в Бухаресті на декількох таємних нарадах була розроблена військово-політична програма революції. Вона повинна була розпочатися 9 червня одночасно в декількох регіонах: в Бухаресті, Іслазі, Олтенії, Прашові та інших містах. В цих умовах господар Георге Бібеску не зміг би використовувати єдину армію для придушення повстання. Серед найбільш активних революціонерів були Йон-Еліаде Редулеску, Крістіан Телль, Йон Ґіка, Чезар Боліак, Йон Братіану, брати Белческу та ін.
У Бухаресті революція не змогла розпочатися 9 червня 1848 року, так як господар, дізнавшись про майбутні події, віддав наказ про арешт деяких керівників повстання. Головні події розгорнулися в місті Іслаз. На заклик священика , який користувався великим авторитетом серед селян і окремих революціонерів, сотні людей зібралися на «Полі відродження» поблизу Іслаза. Там була зачитана та з ентузіазмом сприйнята програма революції (Іслазька прокламація), в 22 статтях якої передбачалося невтручання зовнішніх сил у внутрішні справи князівств, скасування Органічного Регламенту і заміна його конституцією, створення національної гвардії, рівність всіх громадян у політичних правах, наділення селян землею та ін.
Розробка програми революції стала результатом жорсткої боротьби між різними політичними течіями. Революційно-демократичний напрям на чолі з Ніколає Белческу був найпрогресивнішим крилом керівництва. Він наполягав на негайному проведенні аграрної реформи, оскільки вважав, що тільки вільне селянство, яке повноправно володіє землею, на якій працює, може забезпечити майбутнє країни. Ліберально-радикальний напрям на чолі з К. Росетті виражав інтереси середніх соціальних верств. Він підтримав включення до програми вимог про широкі демократичні реформи, але не був послідовним у втіленні їх в життя. Помірні ліберали на чолі з Еліаде Редулеску висловлювали інтереси буржуазії та ліберального боярства. Вони висували більш помірні вимоги і ратували за часткове реформування суспільства. Останні два політичних угруповання займуть чільне місце у тимчасовому уряді і це відчутно вплине на ході розвитку подій.
Згодом революційні події розгорнулися по всій країні. 11 червня революція спалахнула у столиці. Під тиском народу, позбавлений підтримки армії господар Георге Бібеску був змушений підписати Конституцію. Того ж дня було сформовано тимчасовий уряд, до якого увійшли , Штефан Голеску, та ін. 13 червня господар відрікся від престолу і втік з країни. Через два дні населення столиці зібралося на полі Філарета, перейменованого потім на поле Свободи, де присягнуло на вірність Конституції. Тоді ж триколірний синьо-жовто-червоний стяг було проголошено національним прапором.
14 червня революційний уряд видав свої перші декрети: про національний прапор, про скасування станових чинів, про скасування цензури, про утворення Національної гвардії, про скасування смертної кари та ін.
Реакційні та консервативні кола боярства намагалися чинити опір втіленню в життя цих декретів. Скориставшись нестабільністю в країні та підтримкою частини офіцерства на чолі з полковниками Одобеску і Соломон, вони двічі, 19 та 29 червня, намагалися здійснити контрреволюційний переворот. Їм вдалося заарештувати тимчасовий уряд і захопити владу, але обидва рази вони були змушені відступити під тиском повстанців, керованих Анною Іпетеску і Томою Георгіу.
Царський уряд, розуміючи, що кінцевою метою революції є повалення режиму російського протекторату, звернувся до Туреччини з пропозицією «відновити порядок». В цих умовах відбулося перше іноземне вторгнення у Валахію. Посланник турецького султана Соліман-паша змінив тимчасовий уряд господарським заступництвом в складі трьох членів: Йон-Еліаде Редулеску, Крістіан Телль і Ніколає Голеску. Але це не задовольнило царський уряд. 13 вересня 20-тисячні турецькі війська вторглися до Валахії, а 15 вересня російська армія окупувала Молдову. Жителі Бухареста намагалися чинити опір туркам. Бої розгорнулися в районі Дялул-Спірій, де солдати 3-го піхотного полку і пожежники капітана Павла Зегенеску прийняли бій. Проте нерівне співвідношення сил призвело до швидкого придушення осередків опору. Ніколає Белческу та інші керівники, які прийшли в турецький табір з протестом проти іноземного втручання, були заарештовані. Йон-Еліаде Редулеску і Крістіан Телль емігрували до Трансильванії. В Олтенії ще протягом двох тижнів утримував революційну владу, готуючись до збройного опору. Але згодом він був змушений відмовитися від цих планів і також емігрував до Трансильванії.
У князівстві було проголошено відновлення режиму Органічного Регламенту і призначення каймаком Константіна Кантакузіно. Згідно з конвенцію, укладеною в Балті-Лимані між Росією та Туреччиною, їхні війська залишалися на територіях князівств до повного «відновлення порядку». Таким чином, інтервенція російської та османської армії придушила революцію.
Трансильванія
Революція в Трансильванії тривала довше, ніж в князівствах, і поряд із соціальним мала яскраво виражений національний характер. На початку березня 1848 року прогресивна угорська молодь на чолі з Лайошом Кошутом повстала проти панування Ґабсбургів і проголосила незалежність Угорщини в межах угорської феодальної держави. Це в свою чергу означало анексію Трансильванії, понад дві третини населення якої складали румуни. Трансильванські румуни, керовані Аврамом Янку, Симіоном Барнуціу, Георге Баріциу, А. Папуй-Іларіоном, Й. Аксенте Север та ін., вимагали скликання представницьких зборів для вирішення долі румунської більшості в Трансильванії. Збори відбулися 3-5 травня 1848 року на Широкому полі поблизу міста Блаж, в яких взяли участь близько 40 тис. чоловік. Збори у місті Блаж ознаменували вищий підйом революції. У прийнятій на них програмі крім економічних та соціально-політичних вимог було висунуто вимогу про об'єднання Трансильванії з Молдовою та Валахією. Також було обрано керівництво в особі постійного комітету, який повинен був засідати у місті Сібіу, і створені дві делегації, які мали представити вимоги румунів Трансильванії австрійській владі у Відні та угорській дієті в місті Клуж.
29 травня реакційна дієта проголосувала за об'єднання Трансильванії з Угорщиною, ігноруючи бажання більшості населення. Віденський двір задовольняло таке рішення, так як воно неминуче призводило до розколу між угорською та румунською революціями до загальної вигоди Ґабсбургів.
Через деякий час після зборів у місті Блаж така ж маніфестація мала місце і у Банаті. На чолі тутешніх румунів стояв , активний учасник революції у Валахії.
Такий поворот подій не входив у плани угорських революціонерів, і вони вирішили вдатися до тактики терору. Були розстріляні десятки румунів, що призвело до остаточного розколу між румунськими та угорськими революціонерами. Цим скористалися Ґабсбурги. У листопаді 1848 року імперські війська захопили Трансильванію, проте згодом вони були витіснені угорцями. У квітні 1849 року, після повного вигнання австрійців, дієта в місті Дебрецені проголосила незалежність угорської держави і повалення династії Ґабсбургів.
Між керівниками румунських та угорських революціонерів здійснювалися неодноразові спроби зближення, які були вигідні тільки Австрії. Ніколає Белческу докладає великих зусиль для досягнення угоди, але це призвело лише до підписання 14 липня 1849 року в Сегеді компромісного проєкту з 18 пунктів, в якому містилося принципове положення про обмежене визнання національних прав румунів. Однак час було згаяно. На прохання Відня до Угорщини вторглися російські війська під командуванням Івана Паскевича з метою придушити революцію. У битві поблизу міста Сігішоара угорська армія була розгромлена. У серпні того ж року поблизу села Ширія відбувся останній бій між угорцями та росіянами, який закінчився повною перемогою контрреволюції. У Трансильванії знову був відновлений абсолютистський режим Ґабсбургів.
Наслідки
Буржуазно-демократична революція 1848—1849 років виявила схожі соціально-політичні та національні проблеми всіх трьох румунських князівств. Внаслідок цієї революції значно похитнулися феодальні підвалини суспільства і були намічені шляхи прогресивного розвитку. Революція підняла на боротьбу широкі верстви населення, сприяючи у величезній мірі пробудженню національної самосвідомості румунського народу.
1 травня 1849 року Османська та Російська імперії підписали Балталіманську конвенцію терміном на 7 років. Вона відновлювала дію Органічних статутів і значно обмежувала автономію Дунайських князівств. Відтепер господар виконував функції збирача податків, а його повноваження були дуже обмежені. В країнах закріпилася реакційна влада в особі російського ставленика Стірбея у Валахії і турецького намісника Гіки в Молдавському князівстві. Скасовувались загальні збори, а російські та турецькі комітети повинні були переглянути старий Органічний регламент. Товариство емігрантів за кордоном розкололося на дві частини — тих, хто виступав за поступові реформи і утворення румунської держави шляхом переговорів, і тих, хто бажав раптового загальнонаціонального повстання проти існуючого політичного режиму. Єдине, чого добилися революціонери, це обмеження свободи князівств та їх потрапляння у велику залежність від Туреччини та Росії. Незважаючи на це, феодальному ладу і боярству в обох країнах було завдано відчутного удару.
Російська інтервенція в князівства стала однією з причин погіршення російсько-французьких та російсько-британських відносин, які переросли у Кримську війну. Французько-валаські та французько-молдовські відносини покращилися, і протягом наступних кількох десятиліть відносини між країнами були дружніми. У Дунайських князівствах стала популярна французька культура і французька мова, що пізніше вплинуло на культуру Об'єднаного князівства Валахії та Молдавії.
Найсильніше революції відбилися на Російській імперії, так як та побоювалася повстань в населеній молдаванами Бессарабії. Роль Росії в князівствах значно посилилася, вона отримала нові легальні засоби для впливу на князівства. Це було успіхом в справі поширення влади Росії на Балканах, однак після поразки у Східній війні Російська імперія втратила право протекторату над князівствами. У сусідній Трансильванії на хвилі ситуація теж ускладнилася через повстання місцевих румунів, які бажали включити свій край до складу Румунії нарівні з Молдовою та Валахією. Пізніше вони отримали підтримку з боку валаських революціонерів, які втекли від переслідування до Трансильванії.
Посилання
- Революція 1848-1849 рр. в Румунії
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Revolyuciya v Dunajskih knyazivstvah 1848 1849 rokiv demokratichna revolyuciya u Voloshini ta Moldavskomu knyazivstvi yaki buli vasalami Ottomanskoyi Porti i perebuvali pid protektoratom Rosijskoyi imperiyi Prohodila v rusli Vesni narodiv za yih nacionalno vizvolnij harakter Istoriya RumuniyiDoistorichnij chasKultura Kukuteni TripillyaKultura HamandzhiyaBronzova doba u RumuniyiDakiyaGetiRimska DakiyaSerednovichchyaPereselennya gotivPechenizkij kaganatPershe Bolgarske carstvoZolota OrdaUgorske korolivstvoKnyazivstvo Voloshina Utvorennya MoldoviTransilvanske knyazivstvo 1570 1711 Transilvanske knyazivstvo 1711 1867 FanariotiDunajski knyazivstvaMoldavska revolyuciya 1848 Voloska revolyuciya 1848 Vijna za nezalezhnist RumuniyiRumunske korolivstvoRumunska kampaniya 1916 1917 Uniya Bessarabiyi i RumuniyiVelika RumuniyaBesarabsko bukovinskij pohid 1940 Rumuniya v Drugij svitovij vijniSocialistichna Respublika RumuniyaRadyanska okupaciya RumuniyiStudentskij ruh 1956 Rumunska revolyuciya 1989 SuchasnistPitannya vozz yednannyaRumuniyaPortal Rumuniya pereglyanutiredaguvati Revolyucioneri z rumunskim praporomPrichiniNavesni 1848 roku revolyuciyeyu bulo ohopleno bilshist krayin Yevropi V Dunajskih knyazivstvah vona stala naslidkom zmin yaki vidbulisya v suspilstvi pislya revolyuciyi 1821 roku Dosvid nakopichenij za cej period i vpliv yevropejskih revolyucijnih idej vtililisya v burzhuazno demokratichnij programi reform yaka v podalshomu bula rozvinena ta konkretizovana Pochatok revolyuciyi v usih troh rumunskih knyazivstvah odnochasno govorit pro yednist i solidarnist rumunskogo narodu V roki sho pereduvali revolyuciyi vistupi burzhuaziyi ta liberalnogo dvoryanstva z metoyu stvorennya krashih umov dlya ekonomichnogo rozvitku i otrimannya dostupu do politichnoyi vladi stayut vse bilsh chastimi U svoyu chergu konservativne boyarstvo v Moldovi ta Valahiyi i dvoryanstvo v Transilvaniyi ne bazhali vtrachati svogo panivnogo stanovisha Vihodyachi z cogo staye ochevidnoyu neminuchist revolyuciyi V cej zhe chas pogliblyuyutsya protirichchya mizh selyanami ta boyarstvom v Moldovi ta Valahiyi i kripakami ta dvoryanami v Transilvaniyi viklikani posilennyam ekspluataciyi selyan Zagostrennyu socialnih protirich v Dunajskih knyazivstvah spriyav takozh nastup boyar na prava vilnogo selyanstva Dosyagnennya socialnoyi ta nacionalnoyi svobodi bulo velmi uskladnenim cherez te sho neobhidno bulo podolati ne tilki opir vnutrishnih reakcijnih sil ale j absolyutistskih imperij Na toj chas rumunski zemli perebuvali pid panuvannyam troh monarhij Transilvaniya Banat i Bukovina buli provinciyami Avstrijskoyi imperiyi Bessarabiya skladovoyu chastinoyu Rosiyi a Moldova i Valahiya volodiyuchi vidnosnoyu avtonomiyeyu perebuvali pid syuzerenitetom Porti Ci istorichni umovi diktuvali neobhidnist konsolidaciyi vsih revolyucijnih sil rumunskih knyazivstv i ob yednannya z revolyucijnimi silami inshih narodiv u borotbi za povalennya reakcijnih monarhij v Yevropi Hid podijMoldova Dokladnishe Moldavska revolyuciya 1848 Feodalnij rezhim i zlovzhivannya administraciyi gospodarya Mihayila Sturdza yakij spiravsya na vuzke kolo konservativnih boyar viklikali v narodi zagalne oburennya U 1846 1847 rokah stavali vse bilsh ochevidnimi oznaki glibokoyi socialno politichnoyi krizi yaka proyavlyalasya u zrostanni oporu selyanstva ta konsolidaciyi burzhuaznij liberalnij opoziciyi 27 bereznya 1848 roku v goteli Petersburg u Yassah buli sklikani zbori opozicijnih kil U nih vzyali uchast blizko tisyachi cholovik v bilshosti svoyij gorodyan riznih socialnih verstv Takozh buli prisutni liberalni boyari ta kilka konservatoriv nezadovolenih politikoyu gospodarya Na zborah bula skladena Peticiya proklamaciya iz 35 statej v yakij visuvalisya vimogi polipshennya stanovisha selyanstva provedennya administrativnoyi reformi zaprovadzhennya nacionalnoyi gvardiyi skasuvannya cenzuri rozpusku Gromadskih Zboriv ta in V toj zhe chas peticiya ne bula spryamovana proti Organichnogo Reglamentu v pershij statti deklaruvalasya jogo nedotorkannist Takij pomirnij harakter programi revolyucioneriv Moldovi poyasnyuvavsya boyaznyu jogo kerivnikiv ne dati Rosiyi novogo privodu dlya vvedennya vijsk do knyazivstva U kerivnictvi revolyucijnim ruhom v Moldovi sformuvalisya dva politichnih ugrupovannya liberalno demokratichne V Aleksandri A J Kuza K Moldovyanu Konstantin Negrucci i boyar liberaliv N Shucu K Sturdza K Moruzi V toj chas yak pershe ugrupovannya vimagalo negajnoyi zamini feodalnogo rezhimu burzhuaznim druge dotrimuvalosya liniyi postupovogo reformuvannya suspilstva Mizh cimi ugrupovannyami tak i ne bulo dosyagnuto yednosti planiv ta dij Prijnyata na zborah Peticiya proklamaciya bula predstavlena moldavskomu gospodaryu Sturdza vidhiliv yiyi i viddav nakaz pro aresht kerivnikiv ruhu Deyaki z nih zumili uniknuti areshtu pishovshi do Transilvaniyi de j prodovzhili borotbu Porazka pid chas bereznevih podij ne poklala kinec revolyucijnomu ruhu Vin trivav u formi selyanskih povstan i aktivnoyi borotbi moldovskih revolyucioneriv u Transilvaniyi ta Bukovini U serpni 1848 roku Mihayil Kogelnichanu ta jogo prihilniki vidayut u Chernivcyah broshuru Pobazhannya nacionalnoyi partiyi Moldovi v yakij visuvalasya vimoga dotrimannya avtonomiyi knyazivstva politichnoyi ta gromadyanskoyi rivnosti vsih jogo gromadyan skasuvannya panshini klaka i nadilennya selyan zemleyu z umovoyu yiyi vikupu i t d Insha grupa moldovskih revolyucioneriv yaki znajshli pritulok u Transilvaniyi v misti Brashov she 24 travnya visunula svoyu programu Nashi principi reformuvannya Batkivshini V yiyi shesti punktah mistilisya vimogi skasuvannya panshini i nadilennya selyan zemleyu skasuvannya privileyiv boyar ob yednannya Rumunskih knyazivstv u yedinu derzhavu Ci dvi programi svidchat pro pragnennya progresivnih kil Moldovi prodovzhuvati borotbu razom z Transilvaniyeyu ta Valahiyeyu Valahiya Revolyuciya u Valahiyi na pochatkovomu etapi dobilasya bilsh znachushih uspihiv Ce poyasnyuvalosya bilsh retelnoyu yiyi pidgotovkoyu ta uchastyu v nij chastini administraciyi ta armiyi Na choli revolyucijnih podij stoyala grupa revolyucioneriv kerovanih Nikolaye Belchesku yakij do togo aktivno brav uchast u lyutnevij revolyuciyi v Parizhi U kvitni 1848 roku v Buharesti na dekilkoh tayemnih naradah bula rozroblena vijskovo politichna programa revolyuciyi Vona povinna bula rozpochatisya 9 chervnya odnochasno v dekilkoh regionah v Buharesti Islazi Olteniyi Prashovi ta inshih mistah V cih umovah gospodar George Bibesku ne zmig bi vikoristovuvati yedinu armiyu dlya pridushennya povstannya Sered najbilsh aktivnih revolyucioneriv buli Jon Eliade Redulesku Kristian Tell Jon Gika Chezar Boliak Jon Bratianu brati Belchesku ta in U Buharesti revolyuciya ne zmogla rozpochatisya 9 chervnya 1848 roku tak yak gospodar diznavshis pro majbutni podiyi viddav nakaz pro aresht deyakih kerivnikiv povstannya Golovni podiyi rozgornulisya v misti Islaz Na zaklik svyashenika yakij koristuvavsya velikim avtoritetom sered selyan i okremih revolyucioneriv sotni lyudej zibralisya na Poli vidrodzhennya poblizu Islaza Tam bula zachitana ta z entuziazmom sprijnyata programa revolyuciyi Islazka proklamaciya v 22 stattyah yakoyi peredbachalosya nevtruchannya zovnishnih sil u vnutrishni spravi knyazivstv skasuvannya Organichnogo Reglamentu i zamina jogo konstituciyeyu stvorennya nacionalnoyi gvardiyi rivnist vsih gromadyan u politichnih pravah nadilennya selyan zemleyu ta in Rozrobka programi revolyuciyi stala rezultatom zhorstkoyi borotbi mizh riznimi politichnimi techiyami Revolyucijno demokratichnij napryam na choli z Nikolaye Belchesku buv najprogresivnishim krilom kerivnictva Vin napolyagav na negajnomu provedenni agrarnoyi reformi oskilki vvazhav sho tilki vilne selyanstvo yake povnopravno volodiye zemleyu na yakij pracyuye mozhe zabezpechiti majbutnye krayini Liberalno radikalnij napryam na choli z K Rosetti virazhav interesi serednih socialnih verstv Vin pidtrimav vklyuchennya do programi vimog pro shiroki demokratichni reformi ale ne buv poslidovnim u vtilenni yih v zhittya Pomirni liberali na choli z Eliade Redulesku vislovlyuvali interesi burzhuaziyi ta liberalnogo boyarstva Voni visuvali bilsh pomirni vimogi i ratuvali za chastkove reformuvannya suspilstva Ostanni dva politichnih ugrupovannya zajmut chilne misce u timchasovomu uryadi i ce vidchutno vpline na hodi rozvitku podij Zgodom revolyucijni podiyi rozgornulisya po vsij krayini 11 chervnya revolyuciya spalahnula u stolici Pid tiskom narodu pozbavlenij pidtrimki armiyi gospodar George Bibesku buv zmushenij pidpisati Konstituciyu Togo zh dnya bulo sformovano timchasovij uryad do yakogo uvijshli Shtefan Golesku ta in 13 chervnya gospodar vidriksya vid prestolu i vtik z krayini Cherez dva dni naselennya stolici zibralosya na poli Filareta perejmenovanogo potim na pole Svobodi de prisyagnulo na virnist Konstituciyi Todi zh trikolirnij sino zhovto chervonij styag bulo progolosheno nacionalnim praporom 14 chervnya revolyucijnij uryad vidav svoyi pershi dekreti pro nacionalnij prapor pro skasuvannya stanovih chiniv pro skasuvannya cenzuri pro utvorennya Nacionalnoyi gvardiyi pro skasuvannya smertnoyi kari ta in Reakcijni ta konservativni kola boyarstva namagalisya chiniti opir vtilennyu v zhittya cih dekretiv Skoristavshis nestabilnistyu v krayini ta pidtrimkoyu chastini oficerstva na choli z polkovnikami Odobesku i Solomon voni dvichi 19 ta 29 chervnya namagalisya zdijsniti kontrrevolyucijnij perevorot Yim vdalosya zaareshtuvati timchasovij uryad i zahopiti vladu ale obidva razi voni buli zmusheni vidstupiti pid tiskom povstanciv kerovanih Annoyu Ipetesku i Tomoyu Georgiu Carskij uryad rozumiyuchi sho kincevoyu metoyu revolyuciyi ye povalennya rezhimu rosijskogo protektoratu zvernuvsya do Turechchini z propoziciyeyu vidnoviti poryadok V cih umovah vidbulosya pershe inozemne vtorgnennya u Valahiyu Poslannik tureckogo sultana Soliman pasha zminiv timchasovij uryad gospodarskim zastupnictvom v skladi troh chleniv Jon Eliade Redulesku Kristian Tell i Nikolaye Golesku Ale ce ne zadovolnilo carskij uryad 13 veresnya 20 tisyachni turecki vijska vtorglisya do Valahiyi a 15 veresnya rosijska armiya okupuvala Moldovu Zhiteli Buharesta namagalisya chiniti opir turkam Boyi rozgornulisya v rajoni Dyalul Spirij de soldati 3 go pihotnogo polku i pozhezhniki kapitana Pavla Zegenesku prijnyali bij Prote nerivne spivvidnoshennya sil prizvelo do shvidkogo pridushennya oseredkiv oporu Nikolaye Belchesku ta inshi kerivniki yaki prijshli v tureckij tabir z protestom proti inozemnogo vtruchannya buli zaareshtovani Jon Eliade Redulesku i Kristian Tell emigruvali do Transilvaniyi V Olteniyi she protyagom dvoh tizhniv utrimuvav revolyucijnu vladu gotuyuchis do zbrojnogo oporu Ale zgodom vin buv zmushenij vidmovitisya vid cih planiv i takozh emigruvav do Transilvaniyi U knyazivstvi bulo progolosheno vidnovlennya rezhimu Organichnogo Reglamentu i priznachennya kajmakom Konstantina Kantakuzino Zgidno z konvenciyu ukladenoyu v Balti Limani mizh Rosiyeyu ta Turechchinoyu yihni vijska zalishalisya na teritoriyah knyazivstv do povnogo vidnovlennya poryadku Takim chinom intervenciya rosijskoyi ta osmanskoyi armiyi pridushila revolyuciyu Transilvaniya Revolyuciya v Transilvaniyi trivala dovshe nizh v knyazivstvah i poryad iz socialnim mala yaskravo virazhenij nacionalnij harakter Na pochatku bereznya 1848 roku progresivna ugorska molod na choli z Lajoshom Koshutom povstala proti panuvannya Gabsburgiv i progolosila nezalezhnist Ugorshini v mezhah ugorskoyi feodalnoyi derzhavi Ce v svoyu chergu oznachalo aneksiyu Transilvaniyi ponad dvi tretini naselennya yakoyi skladali rumuni Transilvanski rumuni kerovani Avramom Yanku Simionom Barnuciu George Bariciu A Papuj Ilarionom J Aksente Sever ta in vimagali sklikannya predstavnickih zboriv dlya virishennya doli rumunskoyi bilshosti v Transilvaniyi Zbori vidbulisya 3 5 travnya 1848 roku na Shirokomu poli poblizu mista Blazh v yakih vzyali uchast blizko 40 tis cholovik Zbori u misti Blazh oznamenuvali vishij pidjom revolyuciyi U prijnyatij na nih programi krim ekonomichnih ta socialno politichnih vimog bulo visunuto vimogu pro ob yednannya Transilvaniyi z Moldovoyu ta Valahiyeyu Takozh bulo obrano kerivnictvo v osobi postijnogo komitetu yakij povinen buv zasidati u misti Sibiu i stvoreni dvi delegaciyi yaki mali predstaviti vimogi rumuniv Transilvaniyi avstrijskij vladi u Vidni ta ugorskij diyeti v misti Kluzh 29 travnya reakcijna diyeta progolosuvala za ob yednannya Transilvaniyi z Ugorshinoyu ignoruyuchi bazhannya bilshosti naselennya Videnskij dvir zadovolnyalo take rishennya tak yak vono neminuche prizvodilo do rozkolu mizh ugorskoyu ta rumunskoyu revolyuciyami do zagalnoyi vigodi Gabsburgiv Cherez deyakij chas pislya zboriv u misti Blazh taka zh manifestaciya mala misce i u Banati Na choli tuteshnih rumuniv stoyav aktivnij uchasnik revolyuciyi u Valahiyi Takij povorot podij ne vhodiv u plani ugorskih revolyucioneriv i voni virishili vdatisya do taktiki teroru Buli rozstrilyani desyatki rumuniv sho prizvelo do ostatochnogo rozkolu mizh rumunskimi ta ugorskimi revolyucionerami Cim skoristalisya Gabsburgi U listopadi 1848 roku imperski vijska zahopili Transilvaniyu prote zgodom voni buli vitisneni ugorcyami U kvitni 1849 roku pislya povnogo vignannya avstrijciv diyeta v misti Debreceni progolosila nezalezhnist ugorskoyi derzhavi i povalennya dinastiyi Gabsburgiv Mizh kerivnikami rumunskih ta ugorskih revolyucioneriv zdijsnyuvalisya neodnorazovi sprobi zblizhennya yaki buli vigidni tilki Avstriyi Nikolaye Belchesku dokladaye velikih zusil dlya dosyagnennya ugodi ale ce prizvelo lishe do pidpisannya 14 lipnya 1849 roku v Segedi kompromisnogo proyektu z 18 punktiv v yakomu mistilosya principove polozhennya pro obmezhene viznannya nacionalnih prav rumuniv Odnak chas bulo zgayano Na prohannya Vidnya do Ugorshini vtorglisya rosijski vijska pid komanduvannyam Ivana Paskevicha z metoyu pridushiti revolyuciyu U bitvi poblizu mista Sigishoara ugorska armiya bula rozgromlena U serpni togo zh roku poblizu sela Shiriya vidbuvsya ostannij bij mizh ugorcyami ta rosiyanami yakij zakinchivsya povnoyu peremogoyu kontrrevolyuciyi U Transilvaniyi znovu buv vidnovlenij absolyutistskij rezhim Gabsburgiv NaslidkiBurzhuazno demokratichna revolyuciya 1848 1849 rokiv viyavila shozhi socialno politichni ta nacionalni problemi vsih troh rumunskih knyazivstv Vnaslidok ciyeyi revolyuciyi znachno pohitnulisya feodalni pidvalini suspilstva i buli namicheni shlyahi progresivnogo rozvitku Revolyuciya pidnyala na borotbu shiroki verstvi naselennya spriyayuchi u velicheznij miri probudzhennyu nacionalnoyi samosvidomosti rumunskogo narodu 1 travnya 1849 roku Osmanska ta Rosijska imperiyi pidpisali Baltalimansku konvenciyu terminom na 7 rokiv Vona vidnovlyuvala diyu Organichnih statutiv i znachno obmezhuvala avtonomiyu Dunajskih knyazivstv Vidteper gospodar vikonuvav funkciyi zbiracha podatkiv a jogo povnovazhennya buli duzhe obmezheni V krayinah zakripilasya reakcijna vlada v osobi rosijskogo stavlenika Stirbeya u Valahiyi i tureckogo namisnika Giki v Moldavskomu knyazivstvi Skasovuvalis zagalni zbori a rosijski ta turecki komiteti povinni buli pereglyanuti starij Organichnij reglament Tovaristvo emigrantiv za kordonom rozkololosya na dvi chastini tih hto vistupav za postupovi reformi i utvorennya rumunskoyi derzhavi shlyahom peregovoriv i tih hto bazhav raptovogo zagalnonacionalnogo povstannya proti isnuyuchogo politichnogo rezhimu Yedine chogo dobilisya revolyucioneri ce obmezhennya svobodi knyazivstv ta yih potraplyannya u veliku zalezhnist vid Turechchini ta Rosiyi Nezvazhayuchi na ce feodalnomu ladu i boyarstvu v oboh krayinah bulo zavdano vidchutnogo udaru Rosijska intervenciya v knyazivstva stala odniyeyu z prichin pogirshennya rosijsko francuzkih ta rosijsko britanskih vidnosin yaki pererosli u Krimsku vijnu Francuzko valaski ta francuzko moldovski vidnosini pokrashilisya i protyagom nastupnih kilkoh desyatilit vidnosini mizh krayinami buli druzhnimi U Dunajskih knyazivstvah stala populyarna francuzka kultura i francuzka mova sho piznishe vplinulo na kulturu Ob yednanogo knyazivstva Valahiyi ta Moldaviyi Najsilnishe revolyuciyi vidbilisya na Rosijskij imperiyi tak yak ta poboyuvalasya povstan v naselenij moldavanami Bessarabiyi Rol Rosiyi v knyazivstvah znachno posililasya vona otrimala novi legalni zasobi dlya vplivu na knyazivstva Ce bulo uspihom v spravi poshirennya vladi Rosiyi na Balkanah odnak pislya porazki u Shidnij vijni Rosijska imperiya vtratila pravo protektoratu nad knyazivstvami U susidnij Transilvaniyi na hvili situaciya tezh uskladnilasya cherez povstannya miscevih rumuniv yaki bazhali vklyuchiti svij kraj do skladu Rumuniyi narivni z Moldovoyu ta Valahiyeyu Piznishe voni otrimali pidtrimku z boku valaskih revolyucioneriv yaki vtekli vid peresliduvannya do Transilvaniyi PosilannyaRevolyuciya 1848 1849 rr v Rumuniyi