Вал аське повст ання 1821 рік антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії Олтенії і де

Вал́аське повст́ання (1821 рік) — антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії, Олтенії і деяких районах Молдавії під керівництвом Тудора Владимиреску.

Валаське повстання

прапор повстання Тудора Владимиреску

Дата	17 січня — серпень 1821 рік
Місце	Валахія, Молдавія, Олтенія
Результат	Придушення повстання турецькими військами

Командувачі

Тудор Владимиреску †
†
†
Олександр Іпсіланті

†

Олександр Суцу †

Сили

8 тис. чол.:

- 6 тис. піхоти
- 2 тис. кінноти

Причини повстання

Основною причиною повстання слугувало тяжке соціально-економічне становище основної частини населення Валахії — селян: великі податки, панщина, залежність від бояр.
Політичні і економічні привілеї і всевладдя бояр також викликало незадоволення серед міщан-робітників, дрібних поміщиків і деяких бояр.
Знаходячись під управлінням фанаріотських володарів, корінне населення відчувало на собі й національний гніт, що знаходив своє відображення в елінізаторській політиці більшості верхівки валаського і молдавського суспільства.
Також причинами повстання було прагнення до здобуття незалежності Валаського князівства і боротьба проти Туреччини, яка розгорнулась на Балканах.

Рушійні сили

В повстанні брали участь такі верстви суспільства: селяни, ремісники, торговці, представники нового стану — буржуазії.

Хід подій

Валаське повстання (січень1821 р.), яке розпачиналося в Західній Валахії(Олтенії), згодом охопило усю Валахію і деякі райони Молдовії. Невеликий загін Владимиреску, завдяки широкій підтримці населення, перетворився в 10-тисячну повстанську армію. Повсталі знищували турецькі загони, руйнували маєтки володарів, великих бояр і 21 березня вступили у Бухарест, де до них приєдналися «гетеристи» під командуванням генерала армії О. Іпсіланті. Прагнення Владимиреску встановити союз з місцевими боярами, відмова у ліквідації феодальних повинностей — все це викликало незадоволення селян, як рушійної сили повстання. Скориставшись послабленням сил повстанців, бояри направили до Валахії турецькі війська, які 16 травня підійшли до Бухаресту. Армія Владимиреску відступила до Плоєшті, а сам він, щоб виграти час для збору сил і відсічі ворогові, вступив з турецьким командуванням у переговори. Грецькі патріоти-«гетеристи» запідозрили Владимиреску в зраді і 27 травня убили. Таким чинома армія повсталих була розбита, а повстання жорстоко придушене турецькими військами.

Результати

Валаське повстання — один із перших народних виступів за незалежність Дунайських князівств у 19 ст., що переріс у громадянську війну за політичну незалежність. Подія відіграла важливу роль не лише для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Румунії, а й знайшла своє відображення в історії Греції. Практичним результатом повстання стало посилення боротьби румунського і молдавського народів проти феодального гніту і турецького ярма, а також повалення фанаріотського режиму.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 2 червня 2022.

Посилання

Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Революціні і національно-визвольні рухи 20-х років ХІХ ст. [ 22 травня 2018 у Wayback Machine.]
Национально-освободительное движение в первой четверти XIX в. Восстание Тудора Владимиреску [ 22 травня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

Гросул В. Я., Чертан E. E. Россия и формирование румынского независимого государства. М., 1969, с. 13—40; (рос.)
Самойлов С. И. Народно-освободительное восстание 1821 г. в Валахии. — «Вопр. истории», 1955, № 10; (рос.)
Яковенко И. П. Молдавия и Валахия с 1820 по 1829 год. В письмах Игнатия Яковенко. Спб., 1834. (рос.)

[2] . Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018.

[3] . Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 2 червня 2022.