Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Едеське графство Comitatus Edessanus латинська Conté de Édese давньофранцузька ܐܘܪܗܝ ܐ ܬ ܪ ܐ Եդեսիոյ Կոմսութիւն вірменсь

Едеське графство

Едеське графство
Едеське графство
Comitatus Edessanus  (латинська)
Conté de Édese  (давньофранцузька)
ܐܘܪܗܝ ܐܲܬ݂ܪܵܐ  ()

Եդեսիոյ Կոմսութիւն  (вірменська)

1098 – 1150

image

Герб династії де Куртене: в золотому полі три червоних кулі

image


Столиця Едеса
Мова(и) Вірменська, халдейська, латина, французька
Релігія Християнство
Форма правління Монархія
Граф Едеси
 - 1098—1100 Балдуїн I
 - 1100—1118 Балдуїн II
 - 1118—1131 Жослен I
 - 1131—1150 Жослен II
Історія
 - Утворення 1098
 - Падіння столиці графства – Едеси 1144
 - Падіння графства 1150
Спадкоємність
←
→
Сьогодні є частиною image Туреччина
image Сирія
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Едеське графство

Едеське графство — перша християнська держава, заснована хрестоносцями під час 1-го хрестового походу. Існувало з 1098 до 1146 року. У пізній візантійський період Едеса стала центром інтелектуального життя Сирійської православної церкви . Таким чином, він також став центром перекладу давньогрецької філософії на сирійську мову , що стало сходинкою для наступних перекладів арабською мовою . Коли прибули хрестові походи , це було ще досить важливо, щоб спокусити побічну експедицію після облоги Антіохії .

Балдуїн Булонський , перший граф Едеси , став королем Єрусалиму , а наступні графи були його двоюрідними братами. На відміну від інших держав хрестоносців, графство не мало виходу до моря. Вона була віддалена від інших держав і не була в особливо добрих стосунках зі своїм найближчим сусідом, князівством Антіохією . Половина графства, включаючи його столицю, була розташована на схід від Євфрату , далеко на сході, що робило його особливо вразливим. Західна частина Євфрату контролювалася з фортеці Турбессель . Східним кордоном Едеси був Тигр , але графство, можливо, не простягалося так далеко.

Падіння Едеси в 1144 році стало першою серйозною невдачею для Аутремера і спровокувало Другий хрестовий похід . Однак усі пізніші хрестові походи були стурбовані стратегічною невизначеністю та розбіжностями. Другий хрестовий похід навіть не намагався відновити Едессу, вважаючи, що стратегічно краще взяти Дамаск . Але похід провалився, і Едесса була втрачена для християн .

Заснування

1098 року Балдуїн Буйонський слідом за Танкредом Тарентським відокремився від армії хрестоносців, яка прямувала на південь до Антіохії та Єрусалима, та пішов до Кілікії, а звідти вирушив на схід до Едеси. До появи в межиріччі Єфрату хрестоносців Балдуїна там існувало вірменське князівство Едеси, основою економіки якого була транзитна торгівля. Гійом Тірський писав, що в місті жили представники купецького стану двох народів «халдеїв» і вірмен.

image
Держави хрестоносців на Сході у 1140 році

В цілому 90-ті роки XI століття були найважчими для Едеського князівства, яке стало об'єктом боротьби володарів Антіохії, Алеппо, Хісн Кайфи та Самосати. Нестійкість зовнішньополітичного положення й відсутність сильної армії змушували ішханів шукати могутніх покровителів на стороні. Вірменське населення первинно сприймало учасників хрестового походу якщо не як визволителів, то в ролі союзників, здатних протистояти сельджукам. Саме тому з появою у Приєвфратті Балдуїна Фландрського із 200 лицарів князь під тиском дванадцяти вірменських ішханів Едеси запросив та всиновив його, тим самим погодившись на розділення з Балдуїном влади та прибутків.

За якийсь час, у березні 1098 року, рада дванадцяти ішханів за підтримки Балдуїна Єрусалимського (прийомного сина Тороса Едеського) влаштувала переворот. Торос, закріпившись у міській цитаделі, обіцяв здатись за умови гарантій вільного уходу до , чий правитель був його родичем. Балдуїн I Єрусалимський, який присягнув на святих реліквіях, обіцяв зберегти життя князю. Торос, повіривши обіцянкам, відчинив браму замку, після чого був страчений. Таким чином, після перевороту відбулась «трансформація вірменської держави на франко-вірменську», яку очолив Балдуїн. Так з'явилась перша держава хрестоносців — Едеське графство

1100 року, після смерті брата, Годфріда Буйонського, Балдуїн успадкував трон Єрусалимського королівства, а його попередні землі перейшли до його двоюрідного брата — . До останнього приєднався Жослен де Куртене, у владу якому було передано фортецю Турбессель на Євфраті.

Християнські правителі Едеси перебували в тісному контакті зі своїм найближчим сусідом — Кілікійським царством, та для підтримання цього союзу часто одружувались із вірменськими принцесами. Так, Балдуїн Булонський, дружина якого, Гутуєра, померла 1097 року в Мараші, узяв за дружину , онуку Костянтина I, царя Кілікії з династії Рубенідів. Балдуїн де Бурк одружився з Морфією, дочкою правителя , а Жослен де Куртене — з дочкою Костянтина Беатріс.

Історія

image
Вхід Балдуїна до Едеси. Вірменське духовенство зустрічало його біля міських воріт

Зійшовши на престол Едеси під іменем Балдуїна II, Балдуїн де Бурк був втягнутий до конфліктів у Північній Сирії та Малій Азії. 1103 року він допомагав зібрати викуп за Боемунда I, князя Антіохії, якого утримували в полоні Данішменди, а після того, як 1104 року Едеса була атакована військами Мосула, Балдуїн і Жослен потрапили у полон до сельджуків під час . Між 1104 та 1108 роками графство Едеське було приєднано до Антіохійського князівства. У той же час зі складу графства були виведені Мараш і Дулук. До звільнення бранців 1108 року регентом графства був брат Боемунда Танкред Тарентський. Звільнившись, Балдуїну довелось силою повертати собі законні володіння — зрештою Танкред відступив з Едеси, хоч заради цього Балдуїн був змушений тимчасово об'єднатись із деякими місцевими мусульманськими правителями.

1110 року всі території на схід від Євфрату були завойовані , . І хоча сама Едеса та інші добре укріплені міста вистояли під натиском мусульман, земля графства була «розграбована та знелюдніла»

У 1116–1117 роках за рахунок захоплення володінь вірменських князів територія графства значно збільшилась. У було віднято Рабан, Кесун, Ромклу, Бехесні й. можливо, Хісн Мансур. З був вигнаний князь Абелгаріб Пахлавуні, володіння якого були анексовані. Вигнаний був і сподвижник та провідник хрестоносців у Малій Азії, князь Гуріса .

Після смерті Балдуїна I 1118 року Балдуїн II був проголошений королем Єрусалиму, попри те, що найближчим родичем, який мав успадкувати владу в королівстві, був брат Балдуїна I . 1119 року титул графа Едеси був відданий Жослену де Куртене. 1122 року Жослен знову потрапив у полон до мусульман. Щоб забезпечити безпеку Едеси, Балдуїн висунувся на північ, проте, поки об'їжджав кордони графства, також потрапив у полон. Обидва вони, однак, невдовзі були звільнені — Жослен 1123 року, а Балдуїн за рік.

Відносини з візантійським імператором Іоанном II Комніном

1137 року до стін Антіохії підійшли війська візантійського імператора Іоанна II Комніна. Він вирішив отримати від Раймунда підтвердження 1108 року, за якою місто було імператорським леном, а князь обіцяв військову допомогу й підкорення місцевої церкви Константинополю.

Ромеям швидко удалось зламати спротив, і місто відкрило їм браму. Базилевсу склали клятву вірності, в Антіохії з'явився православний патріарх, а на міській цитаделі повісили імперський штандарт. В обмін Іоанн обіцяв повернути Раймунду захоплені мусульманами навколишні міста.

image
Перемовини про здачу Сезери

Наприкінці березня 1138 року Іоанн вийшов у похід проти головного противника хрестоносців — еміра Мосула Імада ад-Діна Зангі. До імператора приєднались Раймунд і Жослен II, а також загін тамплієрів. 8 квітня було захоплено місто Піза, 20 квітня почалась облога Сезера, в якому спротив чинила тільки цитадель. Зангі почав поширювати чутки про підхід армій ісламських правителів Ірану, Іраку й Анатолії, при цьому уникаючи відкритих сутичок. Тому ромеї швидко уклали з ним мир, за яким отримували грошову компенсацію, а захоплені міста діставались християнським правителям.

Після укладення миру, Іоанн у червні 1138 року здійснив тріумфальний в'їзд до Антіохії, після чого організував збори баронів. На них він оголосив про те, що воєнні дії не завершено, і для їх успішного ведення слід передати місто під владу Візантії. Жослен поширив серед латинян чутки про те, що Іоанн наказав вигнати їх з Антіохії, зберігши там лише грецьке населення. Гнів народного натовпу застав базилевса зненацька, і він задовольнився клятвою вірності від Едеського графства й Антіохійського князівства.

Падіння графства

1131 року Жослен де Куртене загинув на полі бою. Йому спадкував син, Жослен II. До того часу над графством нависла загроза з боку Зангі, який об'єднав під своєю владою Алеппо й Мосул. Жослен II не приділяв належної уваги забезпеченню безпеки кордонів графства, оскільки надто переймався суперечками з Триполі, й тому не отримав від сусідів допомоги, коли виникла така необхідність. 1144 року Зангі оточив Едесу. тривала лише місяць, і 24 грудня того ж року місто здалось. Жослен продовжував формально залишатись графом Едеси й навіть керував рештками свого графства з міста Турбессель. Після загибелі Зангі від руки раба 1146 року він здійснив спробу повернути втрачені володіння, проте в листопаді 1146 року зазнав поразки від Нур ад-Діна Махмуда й ледве уникнув полону. 1150 року він усе ж потрапив у полон до мусульман і утримувався в Алеппо до самої своєї смерті 1159 року. Його дружина продала Турбессель і прилеглі землі імператору Візантії Мануїлу Комніну, але за рік вони були завойовані Нур ад-Діном.

Географія та населення

За розмірами графство переважало решту завоювань хрестоносців на Сході, але в той же час була найменш заселеною та не мала виходу до моря. Кількість жителів самого міста не перевищувала 10 000 чоловік, однак на решті земель практично не існувало інших поселень, окрім фортець. У свої найкращі часи територія графства сягала меж Антіохії та Кілікії на заході та Євфрату на сході. На півдні графство межувало з могутніми мусульманськими державами Алеппо й Мосула. Населення графства складалось, в основному, з християн-міафізитів сирійців та вірменів, також на його території проживала невелика кількість мусульман і православних греків.

Васальні території

Сеньйорія

Сеньйорія  — один із перших ф'єфів, що виникли у складі графства Едеси: місто Тель Башир було взято першим графом Едеським незадовго до взяття самої Едеси наприкінці 1098 року й передано у васальне володіння одному з місцевих феодалів на ім'я Фер. Жослен де Куртене, до того як стати графом Едеси, був сеньйором Турбесселя, контролюючи області на захід від Євфрату. Після втрати Едеси Жослен II повернувся до фортеці, яка раніше належала його батькові, а після його смерті Турбессель було продано Візантії й потім завойовано мусульманами. Продавши Турбессель, дружина Жослена II вирушила до Єрусалимського королівства й оселилась в околицях Акри.

Інші феоди

Назва Рік виникнення Відомі феодали та роки їхнього правління
1103
(?)
1103
1102
(?)
1104
(?)
(?)
1098
1100

Графи

Роки правління Ім'я
1098–1100 Балдуїн I
1100–1118 Балдуїн II
1104–1108 Танкред Тарентський (регентство спільно з )
1118–1131 Жослен I
1131–1150 Жослен II
1159–1200 Жослен III (мав формальний титул графа Едеси з 1159 року).

Примітки

  1. Степаненко В. П. // Рада дванадцяти ішханів" і Бодуен Фландрський. До сутності перевороту в Едесі (березень 1098) // Антична давнина й середньовіччя: Проблеми соціального розвитку. — Свердловськ, 1985. — С. 82—92 [1] [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.] архів [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  2. В. П. Степаненко // Держава Філарета Варажнуні // Антична давнина й середньовіччя. — Свердловськ, 1975. — Вип. 12. — С. 86-103 [2] [ 9 квітня 2012 у Wayback Machine.]архів [ 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  3. М. Заборов // До питання про значення відомостей східних сучасників хрестових походів [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
  4. Степаненко В. П. // Рубеніди Кілікії та графи Едеси у першій половині XII ст. // Антична давнина й середньовіччя. Свердловськ, 1990. С. 151—159 [3][недоступне посилання з квітня 2019] архів [ 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  5. Матвій Едеський. Хронографія
  6. Сказкін Ф. І. Історія Візантії. Том 2. Глава 13. Зовнішньополітичне положення імперії в першій половині й середині XII ст.
  7. Васильєв О. О. Історія Візантійської Імперії. Том 2. Глава 1: Візантія та хрестоносці. Зовнішня політика за Іоанна II.
  8. Іоанн Кіннам. Короткий огляд царювання Іоанна та Мануїла Комнінів Книга 1 [ 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  9. Успенський Ф. І. Історія Візантійської Імперії. Розділ VI. Комніни. Глава X. Східні справи. — 2005.
  10. Д. Норвіч. Історія Візантії. — с. 382—383
  11. Ерліхман В. В.: Правителі світу

Література

Первинні джерела

  • Матвій Едеський. Закріплення хрестоносців в Едесі [ 25 березня 2013 у Wayback Machine.]
  • Михаїл Сирієць. Хроніка [ 25 березня 2013 у Wayback Machine.]
  • Альберт Аахенський. Закріплення хрестоносців в Едесі [ 16 березня 2013 у Wayback Machine.]

Вторинні джерела

  • Анна Комніна. Алексіада. У 15 книгах. — СПб. : Алетейя, 1996. — 704 с. — ISBN 5-89329-006.
  • Зовнішня політика за Іоанна II // Історія Візантійської імперії. Т.2. — М. : Алетейя, 2000. — .
  • Іоанн Кіннам. Короткий огляд царювання Іоанна та Мануїла Комнінів. — СПб. : Типография Григория Трусова, 1859.
  • Джон Норвіч. Історія Візантії. — М. : АСТ, 2010. — 542 с. — ISBN 9-78-517-050648.
  • Сказкін С. Д. Том 2 // Історія Візантії. У 3 томах. — М. : Наука, 1967. — .
  • Степаненко В. П. Ішхани Едеси та зовнішньополітична орієнтація міста у 70-х роках XI – початку XII ст. // Візантійський часопис. — 1984. — № 45. — С. 87–94.
  • Степаненко В. П. Мараш і графство Едеське у Девольській угоді 1108 р. // Візантійський часопис. — 1987. — № 48. — С. 53–63.
  • Степаненко В. П. Візантія та загибель графства Едеського (1150). // Візантійський часопис. — 1989. — № 50. — С. 85–92.
  • Успенський Ф. І. Розділ VIII. Ласкарі та Палеологи // Історія Візантійської імперії. У 5 томах. — М. : АСТ, Астрель, 2005. — Т. 5. — 558 с. — .
  • Riley-Smith J. The Oxford History of the Crusades. — Oxford University Press, 2002. — 457 с. — .


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Edeske grafstvo Comitatus Edessanus latinska Conte de Edese davnofrancuzka ܐܘܪܗܝ ܐ ܬ ܪ ܐ Եդեսիոյ Կոմսութիւն virmenska 1098 1150 Gerb dinastiyi de Kurtene v zolotomu poli tri chervonih kuli Stolicya Edesa Mova i Virmenska haldejska latina francuzka Religiya Hristiyanstvo Forma pravlinnya Monarhiya Graf Edesi 1098 1100 Balduyin I 1100 1118 Balduyin II 1118 1131 Zhoslen I 1131 1150 Zhoslen II Istoriya Utvorennya 1098 Padinnya stolici grafstva Edesi 1144 Padinnya grafstva 1150 Spadkoyemnist Sogodni ye chastinoyu Turechchina Siriya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Edeske grafstvo Edeske grafstvo persha hristiyanska derzhava zasnovana hrestonoscyami pid chas 1 go hrestovogo pohodu Isnuvalo z 1098 do 1146 roku U piznij vizantijskij period Edesa stala centrom intelektualnogo zhittya Sirijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Takim chinom vin takozh stav centrom perekladu davnogreckoyi filosofiyi na sirijsku movu sho stalo shodinkoyu dlya nastupnih perekladiv arabskoyu movoyu Koli pribuli hrestovi pohodi ce bulo she dosit vazhlivo shob spokusiti pobichnu ekspediciyu pislya oblogi Antiohiyi Balduyin Bulonskij pershij graf Edesi stav korolem Yerusalimu a nastupni grafi buli jogo dvoyuridnimi bratami Na vidminu vid inshih derzhav hrestonosciv grafstvo ne malo vihodu do morya Vona bula viddalena vid inshih derzhav i ne bula v osoblivo dobrih stosunkah zi svoyim najblizhchim susidom knyazivstvom Antiohiyeyu Polovina grafstva vklyuchayuchi jogo stolicyu bula roztashovana na shid vid Yevfratu daleko na shodi sho robilo jogo osoblivo vrazlivim Zahidna chastina Yevfratu kontrolyuvalasya z forteci Turbessel Shidnim kordonom Edesi buv Tigr ale grafstvo mozhlivo ne prostyagalosya tak daleko Padinnya Edesi v 1144 roci stalo pershoyu serjoznoyu nevdacheyu dlya Autremera i sprovokuvalo Drugij hrestovij pohid Odnak usi piznishi hrestovi pohodi buli sturbovani strategichnoyu neviznachenistyu ta rozbizhnostyami Drugij hrestovij pohid navit ne namagavsya vidnoviti Edessu vvazhayuchi sho strategichno krashe vzyati Damask Ale pohid provalivsya i Edessa bula vtrachena dlya hristiyan Zasnuvannya1098 roku Balduyin Bujonskij slidom za Tankredom Tarentskim vidokremivsya vid armiyi hrestonosciv yaka pryamuvala na pivden do Antiohiyi ta Yerusalima ta pishov do Kilikiyi a zvidti virushiv na shid do Edesi Do poyavi v mezhirichchi Yefratu hrestonosciv Balduyina tam isnuvalo virmenske knyazivstvo Edesi osnovoyu ekonomiki yakogo bula tranzitna torgivlya Gijom Tirskij pisav sho v misti zhili predstavniki kupeckogo stanu dvoh narodiv haldeyiv i virmen Derzhavi hrestonosciv na Shodi u 1140 roci V cilomu 90 ti roki XI stolittya buli najvazhchimi dlya Edeskogo knyazivstva yake stalo ob yektom borotbi volodariv Antiohiyi Aleppo Hisn Kajfi ta Samosati Nestijkist zovnishnopolitichnogo polozhennya j vidsutnist silnoyi armiyi zmushuvali ishhaniv shukati mogutnih pokroviteliv na storoni Virmenske naselennya pervinno sprijmalo uchasnikiv hrestovogo pohodu yaksho ne yak vizvoliteliv to v roli soyuznikiv zdatnih protistoyati seldzhukam Same tomu z poyavoyu u Priyevfratti Balduyina Flandrskogo iz 200 licariv knyaz pid tiskom dvanadcyati virmenskih ishhaniv Edesi zaprosiv ta vsinoviv jogo tim samim pogodivshis na rozdilennya z Balduyinom vladi ta pributkiv Za yakijs chas u berezni 1098 roku rada dvanadcyati ishhaniv za pidtrimki Balduyina Yerusalimskogo prijomnogo sina Torosa Edeskogo vlashtuvala perevorot Toros zakripivshis u miskij citadeli obicyav zdatis za umovi garantij vilnogo uhodu do chij pravitel buv jogo rodichem Balduyin I Yerusalimskij yakij prisyagnuv na svyatih relikviyah obicyav zberegti zhittya knyazyu Toros povirivshi obicyankam vidchiniv bramu zamku pislya chogo buv strachenij Takim chinom pislya perevorotu vidbulas transformaciya virmenskoyi derzhavi na franko virmensku yaku ocholiv Balduyin Tak z yavilas persha derzhava hrestonosciv Edeske grafstvo 1100 roku pislya smerti brata Godfrida Bujonskogo Balduyin uspadkuvav tron Yerusalimskogo korolivstva a jogo poperedni zemli perejshli do jogo dvoyuridnogo brata Do ostannogo priyednavsya Zhoslen de Kurtene u vladu yakomu bulo peredano fortecyu Turbessel na Yevfrati Hristiyanski praviteli Edesi perebuvali v tisnomu kontakti zi svoyim najblizhchim susidom Kilikijskim carstvom ta dlya pidtrimannya cogo soyuzu chasto odruzhuvalis iz virmenskimi princesami Tak Balduyin Bulonskij druzhina yakogo Gutuyera pomerla 1097 roku v Marashi uzyav za druzhinu onuku Kostyantina I carya Kilikiyi z dinastiyi Rubenidiv Balduyin de Burk odruzhivsya z Morfiyeyu dochkoyu pravitelya a Zhoslen de Kurtene z dochkoyu Kostyantina Beatris IstoriyaVhid Balduyina do Edesi Virmenske duhovenstvo zustrichalo jogo bilya miskih vorit Zijshovshi na prestol Edesi pid imenem Balduyina II Balduyin de Burk buv vtyagnutij do konfliktiv u Pivnichnij Siriyi ta Malij Aziyi 1103 roku vin dopomagav zibrati vikup za Boemunda I knyazya Antiohiyi yakogo utrimuvali v poloni Danishmendi a pislya togo yak 1104 roku Edesa bula atakovana vijskami Mosula Balduyin i Zhoslen potrapili u polon do seldzhukiv pid chas Mizh 1104 ta 1108 rokami grafstvo Edeske bulo priyednano do Antiohijskogo knyazivstva U toj zhe chas zi skladu grafstva buli vivedeni Marash i Duluk Do zvilnennya branciv 1108 roku regentom grafstva buv brat Boemunda Tankred Tarentskij Zvilnivshis Balduyinu dovelos siloyu povertati sobi zakonni volodinnya zreshtoyu Tankred vidstupiv z Edesi hoch zaradi cogo Balduyin buv zmushenij timchasovo ob yednatis iz deyakimi miscevimi musulmanskimi pravitelyami 1110 roku vsi teritoriyi na shid vid Yevfratu buli zavojovani I hocha sama Edesa ta inshi dobre ukripleni mista vistoyali pid natiskom musulman zemlya grafstva bula rozgrabovana ta znelyudnila U 1116 1117 rokah za rahunok zahoplennya volodin virmenskih knyaziv teritoriya grafstva znachno zbilshilas U bulo vidnyato Raban Kesun Romklu Behesni j mozhlivo Hisn Mansur Z buv vignanij knyaz Abelgarib Pahlavuni volodinnya yakogo buli aneksovani Vignanij buv i spodvizhnik ta providnik hrestonosciv u Malij Aziyi knyaz Gurisa Pislya smerti Balduyina I 1118 roku Balduyin II buv progoloshenij korolem Yerusalimu popri te sho najblizhchim rodichem yakij mav uspadkuvati vladu v korolivstvi buv brat Balduyina I 1119 roku titul grafa Edesi buv viddanij Zhoslenu de Kurtene 1122 roku Zhoslen znovu potrapiv u polon do musulman Shob zabezpechiti bezpeku Edesi Balduyin visunuvsya na pivnich prote poki ob yizhdzhav kordoni grafstva takozh potrapiv u polon Obidva voni odnak nevdovzi buli zvilneni Zhoslen 1123 roku a Balduyin za rik Vidnosini z vizantijskim imperatorom Ioannom II Komninom1137 roku do stin Antiohiyi pidijshli vijska vizantijskogo imperatora Ioanna II Komnina Vin virishiv otrimati vid Rajmunda pidtverdzhennya 1108 roku za yakoyu misto bulo imperatorskim lenom a knyaz obicyav vijskovu dopomogu j pidkorennya miscevoyi cerkvi Konstantinopolyu Romeyam shvidko udalos zlamati sprotiv i misto vidkrilo yim bramu Bazilevsu sklali klyatvu virnosti v Antiohiyi z yavivsya pravoslavnij patriarh a na miskij citadeli povisili imperskij shtandart V obmin Ioann obicyav povernuti Rajmundu zahopleni musulmanami navkolishni mista Peremovini pro zdachu Sezeri Naprikinci bereznya 1138 roku Ioann vijshov u pohid proti golovnogo protivnika hrestonosciv emira Mosula Imada ad Dina Zangi Do imperatora priyednalis Rajmund i Zhoslen II a takozh zagin tampliyeriv 8 kvitnya bulo zahopleno misto Piza 20 kvitnya pochalas obloga Sezera v yakomu sprotiv chinila tilki citadel Zangi pochav poshiryuvati chutki pro pidhid armij islamskih praviteliv Iranu Iraku j Anatoliyi pri comu unikayuchi vidkritih sutichok Tomu romeyi shvidko uklali z nim mir za yakim otrimuvali groshovu kompensaciyu a zahopleni mista distavalis hristiyanskim pravitelyam Pislya ukladennya miru Ioann u chervni 1138 roku zdijsniv triumfalnij v yizd do Antiohiyi pislya chogo organizuvav zbori baroniv Na nih vin ogolosiv pro te sho voyenni diyi ne zaversheno i dlya yih uspishnogo vedennya slid peredati misto pid vladu Vizantiyi Zhoslen poshiriv sered latinyan chutki pro te sho Ioann nakazav vignati yih z Antiohiyi zberigshi tam lishe grecke naselennya Gniv narodnogo natovpu zastav bazilevsa znenacka i vin zadovolnivsya klyatvoyu virnosti vid Edeskogo grafstva j Antiohijskogo knyazivstva Padinnya grafstva1131 roku Zhoslen de Kurtene zaginuv na poli boyu Jomu spadkuvav sin Zhoslen II Do togo chasu nad grafstvom navisla zagroza z boku Zangi yakij ob yednav pid svoyeyu vladoyu Aleppo j Mosul Zhoslen II ne pridilyav nalezhnoyi uvagi zabezpechennyu bezpeki kordoniv grafstva oskilki nadto perejmavsya superechkami z Tripoli j tomu ne otrimav vid susidiv dopomogi koli vinikla taka neobhidnist 1144 roku Zangi otochiv Edesu trivala lishe misyac i 24 grudnya togo zh roku misto zdalos Zhoslen prodovzhuvav formalno zalishatis grafom Edesi j navit keruvav reshtkami svogo grafstva z mista Turbessel Pislya zagibeli Zangi vid ruki raba 1146 roku vin zdijsniv sprobu povernuti vtracheni volodinnya prote v listopadi 1146 roku zaznav porazki vid Nur ad Dina Mahmuda j ledve uniknuv polonu 1150 roku vin use zh potrapiv u polon do musulman i utrimuvavsya v Aleppo do samoyi svoyeyi smerti 1159 roku Jogo druzhina prodala Turbessel i prilegli zemli imperatoru Vizantiyi Manuyilu Komninu ale za rik voni buli zavojovani Nur ad Dinom Geografiya ta naselennyaZa rozmirami grafstvo perevazhalo reshtu zavoyuvan hrestonosciv na Shodi ale v toj zhe chas bula najmensh zaselenoyu ta ne mala vihodu do morya Kilkist zhiteliv samogo mista ne perevishuvala 10 000 cholovik odnak na reshti zemel praktichno ne isnuvalo inshih poselen okrim fortec U svoyi najkrashi chasi teritoriya grafstva syagala mezh Antiohiyi ta Kilikiyi na zahodi ta Yevfratu na shodi Na pivdni grafstvo mezhuvalo z mogutnimi musulmanskimi derzhavami Aleppo j Mosula Naselennya grafstva skladalos v osnovnomu z hristiyan miafizitiv sirijciv ta virmeniv takozh na jogo teritoriyi prozhivala nevelika kilkist musulman i pravoslavnih grekiv Vasalni teritoriyiSenjoriya Senjoriya odin iz pershih f yefiv sho vinikli u skladi grafstva Edesi misto Tel Bashir bulo vzyato pershim grafom Edeskim nezadovgo do vzyattya samoyi Edesi naprikinci 1098 roku j peredano u vasalne volodinnya odnomu z miscevih feodaliv na im ya Fer Zhoslen de Kurtene do togo yak stati grafom Edesi buv senjorom Turbesselya kontrolyuyuchi oblasti na zahid vid Yevfratu Pislya vtrati Edesi Zhoslen II povernuvsya do forteci yaka ranishe nalezhala jogo batkovi a pislya jogo smerti Turbessel bulo prodano Vizantiyi j potim zavojovano musulmanami Prodavshi Turbessel druzhina Zhoslena II virushila do Yerusalimskogo korolivstva j oselilas v okolicyah Akri Inshi feodi Nazva Rik viniknennya Vidomi feodali ta roki yihnogo pravlinnya 1103 Zhoslen I de Kurtene 1103 1113 Mahi 1124 1125 Rajnald 1146 1149 1103 Zhoslen I de Kurtene 1103 1113 Ernald 1126 Barrigan 1134 1102 Gijom Sandzavel 1102 Zhoslen I de Kurtene 1103 1113 Mihayil Virmenin 1122 1124 Mahi 1124 1125 Matye 1134 Gotfri Chernec 1122 1124 Mahi 1124 1125 Boduen 1136 1146 Rajnald 1146 1149 1104 Zhoslen I de Kurtene 1104 1110 1114 Gotfri Chernec 1122 1124 Boduen 1136 1146 Rajnald 1146 1149 Galeran 1116 1126 Gotfri Chernec 1122 1124 Mahi 1124 1125 Simon 1144 1098 1098 piznishe ishhan Gurisa do 1103 Zhoslen I de Kurtene 1103 1113 Rober 1134 1100 Fulsher 1100 1101 GrafiRoki pravlinnya Im ya 1098 1100 Balduyin I 1100 1118 Balduyin II 1104 1108 Tankred Tarentskij regentstvo spilno z 1118 1131 Zhoslen I 1131 1150 Zhoslen II 1159 1200 Zhoslen III mav formalnij titul grafa Edesi z 1159 roku PrimitkiStepanenko V P Rada dvanadcyati ishhaniv i Boduen Flandrskij Do sutnosti perevorotu v Edesi berezen 1098 Antichna davnina j serednovichchya Problemi socialnogo rozvitku Sverdlovsk 1985 S 82 92 1 11 sichnya 2012 u Wayback Machine arhiv 24 veresnya 2015 u Wayback Machine V P Stepanenko Derzhava Filareta Varazhnuni Antichna davnina j serednovichchya Sverdlovsk 1975 Vip 12 S 86 103 2 9 kvitnya 2012 u Wayback Machine arhiv 12 zhovtnya 2012 u Wayback Machine M Zaborov Do pitannya pro znachennya vidomostej shidnih suchasnikiv hrestovih pohodiv 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Stepanenko V P Rubenidi Kilikiyi ta grafi Edesi u pershij polovini XII st Antichna davnina j serednovichchya Sverdlovsk 1990 S 151 159 3 nedostupne posilannya z kvitnya 2019 arhiv 12 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Matvij Edeskij Hronografiya Skazkin F I Istoriya Vizantiyi Tom 2 Glava 13 Zovnishnopolitichne polozhennya imperiyi v pershij polovini j seredini XII st Vasilyev O O Istoriya Vizantijskoyi Imperiyi Tom 2 Glava 1 Vizantiya ta hrestonosci Zovnishnya politika za Ioanna II Ioann Kinnam Korotkij oglyad caryuvannya Ioanna ta Manuyila Komniniv Kniga 1 28 veresnya 2015 u Wayback Machine Uspenskij F I Istoriya Vizantijskoyi Imperiyi Rozdil VI Komnini Glava X Shidni spravi 2005 D Norvich Istoriya Vizantiyi s 382 383 Erlihman V V Praviteli svituLiteraturaPervinni dzherela Matvij Edeskij Zakriplennya hrestonosciv v Edesi 25 bereznya 2013 u Wayback Machine Mihayil Siriyec Hronika 25 bereznya 2013 u Wayback Machine Albert Aahenskij Zakriplennya hrestonosciv v Edesi 16 bereznya 2013 u Wayback Machine Vtorinni dzherela Anna Komnina Aleksiada U 15 knigah SPb Aletejya 1996 704 s ISBN 5 89329 006 Zovnishnya politika za Ioanna II Istoriya Vizantijskoyi imperiyi T 2 M Aletejya 2000 ISBN 978 5 403 01726 8 Ioann Kinnam Korotkij oglyad caryuvannya Ioanna ta Manuyila Komniniv SPb Tipografiya Grigoriya Trusova 1859 Dzhon Norvich Istoriya Vizantiyi M AST 2010 542 s ISBN 9 78 517 050648 Skazkin S D Tom 2 Istoriya Vizantiyi U 3 tomah M Nauka 1967 ISBN 978 5 403 01726 8 Stepanenko V P Ishhani Edesi ta zovnishnopolitichna oriyentaciya mista u 70 h rokah XI pochatku XII st Vizantijskij chasopis 1984 45 S 87 94 Stepanenko V P Marash i grafstvo Edeske u Devolskij ugodi 1108 r Vizantijskij chasopis 1987 48 S 53 63 Stepanenko V P Vizantiya ta zagibel grafstva Edeskogo 1150 Vizantijskij chasopis 1989 50 S 85 92 Uspenskij F I Rozdil VIII Laskari ta Paleologi Istoriya Vizantijskoyi imperiyi U 5 tomah M AST Astrel 2005 T 5 558 s ISBN 5 271 03856 4 Riley Smith J The Oxford History of the Crusades Oxford University Press 2002 457 s ISBN 978 0 87 661406 8

Дата публікації:
Топ